Щодо можливості врахування сум податку на додану вартість, які сплачені авансом у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг при розрахунку суми бюджетного відшкодування

Міністерство фінансів розглянуло листи Державної фіскальної служби України від 15.05.2017 р. N 1568/4/99-99-12-02-01-13 та від 05.07.2017 р. N 2203/4/99-99-12-02-01-13 щодо можливості врахування сум податку на додану вартість, які сплачені авансом у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг при розрахунку суми бюджетного відшкодування, і повідомляє.

Визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та проведення розрахунків здійснюється згідно із статтею 200 Податкового кодексу України (далі - Кодекс).

Відповідно до пункту 200.1 цієї статті Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з цим пунктом, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/ послуг або до Державного бюджету України, в частині, то не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.4 статті 200 Кодексу).

При цьому формування податкового кредиту, перевищення якого над податковими зобов'язаннями дає право платнику претендувати на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюється за правилами, визначеними статтею 198 Кодексу, зокрема відповідно до пункту 198.2 цієї статті датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. За таким принципом також визначаються податкові зобов'язання платника податку. Виключенням з цього принципу є лише певні операції, перелік яких визначається Кодексом, які дозволяють платникам податку формувати податкові зобов'язання та податковий кредит за "касовим методом".

Тобто відповідно до норм Кодексу податкові зобов'язання та податковий кредит з податку на додану вартість визначаються по "першій події", що відповідає міжнародній практиці, зокрема практиці застосування податку на додану вартість в європейських державах, та законодавчо закріплено положеннями Директиви Ради 2006/112/ЄС від 28 листопада 2006 року про спільну систему податку на додану вартість (далі - Директива).

Главою I "Походження та обсяг права та віднесення на зменшення податкового зобов'язання" Розділу X Директиви (в офіційному перекладі Міністерства юстиції України) визначено, що право на віднесення на зменшення податкового зобов'язання виникає за фактом виникнення податкових зобов'язань за податком, що може бути віднесений на зменшення податкового зобов'язання (стаття 167 Директиви).

При цьому відповідно до статті 168 Директиви у тому обсязі, в якому товари й послуги використовуються в цілях операцій платника податку, що підлягають оподаткуванню, такому платникові податку надається право відносити на зменшення податкового зобов'язання зазначені нижче суми з податку на додану вартість, що має бути ним сплачений, у Державі-члені, в якій такий платник податку виконує зазначені операції: a) податок на додану вартість, що належить до сплати або був сплачений у такій Державі-члені, у зв’язку з поставкою такому платникові податку товарів і послуг, що були чи мають бути надані іншим платником податку; b) податок на додану вартість, що належить до сплати у зв’язку з операціями, котрі вважаються поставками товарів або послуг згідно зі статтею 18(a) та статтею 27; c) податок на додану вартість, що належить до сплати у зв’язку з придбанням товарів у межах Співтовариства згідно зі статтею 2(1) (b) (i); d) податок на додану вартість, що належить до сплати за операціями, котрі вважаються придбанням у межах Співтовариства згідно зі статтями 21 та 22; e) податок на додану вартість, що належить до сплати або був сплачений у зв’язку з імпортуванням товарів у таку Державу-члена.

Тобто зазначені норми Кодексу відповідають положеннями Директиви, що узгоджується із зобов'язаннями України, закріпленими в Угоді про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

Водночас необхідно звернути увагу на те, що з 1 липня 2015 року в Україні запроваджено новий порядок адміністрування податку на додану вартість - на постійній основі введено систему електронного адміністрування податку на додану вартість (стаття 200-1 Кодексу).

Ця система побудована з метою своєчасного та в повній мірі здійснення контролю за повнотою сплати податку на додану вартість до бюджету, ліквідації "податкових ям", а також ринку податкових мінімізаторів, який створював нерівні умови діяльності для законослухняних платників податку.

За допомогою правил системи електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечується відповідність сум нарахованого та сплаченого податку на додану вартість, оскільки суми податку на додану вартість від доданої вартості гарантуються грошовими коштами.

При цьому саме з метою упередження неправомірного відшкодування податку на додану вартість, змінами до Кодексу (Закон України від 24 грудня 2015 року N 909-III "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році") пункт 200.4 статті 200 Кодексу доповнено умовою щодо визначення суми бюджетного відшкодування, а саме бюджетному відшкодуванню підлягає сума податку, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.

Одночасно повідомляємо, що у разі надходження пропозицій, зокрема стосовно покращення адміністрування податку на додану вартість та порядку його відшкодування з бюджету, Міністерство фінансів готове їх розглянути у встановленому порядку.