Щодо надання розяснення (стосовно питання правомірності звільнення судами ломбардів від виконання функцій податкових агентів)

Міністерство фінансів України розглянуло лист Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 N 4401/5/17-0716 щодо питання правомірності звільнення судами ломбардів від виконання функцій податкових агентів в частині утримання податку з доходів фізичних осіб, одержаних ними в результаті неповернення позикодавцями ломбардам позик, наданих під заставу, і повідомляє наступне.

Відповідно до Закону України від 12.07.2001 N 2664-III "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та з метою запровадження єдиних умов та правил здійснення діяльності з надання фінансових послуг ломбардами, запровадження вимог до ломбарду як фінансової установи, установлення критеріїв облікової та реєструючої системи ломбарду, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України розпорядженням від 26 квітня 2005 року N 3981 затвердила Положення про порядок надання фінансових послуг ломбардами, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 травня 2005 року за N 565/10845 (далі - Положення).

Пунктом 1.2 Положення зазначено, що ломбард - це фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на визначений строк і під процент та надання супутніх послуг ломбарду; фінансовий кредит ломбарду - надання ломбардом коштів у позику, забезпечених заставою, на визначений строк та під процент.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦКУ (тобто, статей 1046-1053 цієї глави щодо позики), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Оскільки позика (фінансовий кредит) є грошовою сумою, яка підлягає поверненню, тому протягом строку дії договору фінансового кредиту на підставі підпункту 4.3.23 пункту 4.3 статті 4 Закону від 22 травня 2003 року N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (із змінами і доповненнями) (далі - Закон N 889) не розглядається як оподатковуваний дохід фізичної особи, яка одержала таку позику.

Відповідно до Закону України "Про заставу" (статті 19, 20) та статей 589-591 ЦКУ ломбард як заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, тобто, реалізувати такий предмет застави та за рахунок одержаних від цього продажу коштів погасити основну суму кредиту, що залишилася неповернутою, а також задовольнити інші свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання, необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги.

У зв'язку з не виконанням договору про надання ломбардом фінансового кредиту у фізичної особи - позичальника виникає оподатковуваний дохід у вигляді основної суми кредиту, що залишилася неповернутою кредитору-ломбарду. Такий дохід позичальника має форму відповідної суми грошових коштів від реалізації заставленого предмету рухомого майна, що належало заставодавцю.

Згідно із підпунктом 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону N 889 особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності, або не є особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Закону N 889, якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу.

При цьому, згідно із пунктом 12.1 цієї ж статті дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону.

Отже, ломбард є податковим агентом відносно доходу позичальника у вигляді суми коштів від реалізації заставленого предмету рухомого майна, розмір якої дорівнює основній сумі кредиту, що залишилася неповернутою кредитору-ломбарду.

Щодо питання оподаткування іншого доходу заставодавця, то відповідно до статті 25 Закону України від 02.10.92 N 2654-XII "Про заставу" у разі, якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різниця повертається заставодавцю.

Разом з тим зазначена норма відсутня у відповідних положеннях ЦКУ щодо застави. Водночас зазначаємо, що у разі повернення різниці заставодавцю, вона буде оподатковуватись на загальних підставах.

Виходячи з наведеного, Міністерство фінансів вважає, що ломбард зобов'язаний нарахувати, утримати та перерахувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб за ставкою 15 відсотків з грошових коштів від реалізації предмету застави, а саме, в частині суми, що дорівнює основній сумі кредиту, що залишився неповернутим позичальником, і направити податковому органу звітність за формою N 1-ДФ.