Про відповідальність за приховування стійкої фінансової неплатоспроможності

Мінекономіки України розглянуло звернення та лист і повідомляє.

На сьогоднішній день у чинному законодавстві України визначення терміна "стійка фінансова неплатоспроможність" відсутнє. Разом з тим, відповідно до абзацу другого статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон), дано визначення терміна неплатоспроможності як неспроможності суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Також з метою забезпечення однозначності підходів при оцінці фінансово-господарського стану підприємств, виявленні ознак дій, передбачених статтями 218, 219, 220 Кримінального кодексу України, Мінекономіки були розроблені Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства (далі - методичні рекомендації), які затверджені наказом від 19.01.2006 р. N 14, в яких термін "неплатоспроможність" має такі значення:

платоспроможність (ліквідність) - один з основних якісних показників діяльності підприємства, що визначає спроможність підприємства здійснювати платежі, розраховуватися з боргами в необхідному обсязі та в зазначений термін наявними у нього коштами або такими, які безперервно поповнюються за рахунок його діяльності;

неплатоспроможність - неспроможність підприємства виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами (у тому числі із заробітної плати), а також щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Щодо поняття "подання недостовірних відомостей" слід зазначити таке. Частинами першими статей 8 і 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Частиною другою статті 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Пунктом 2 частини першої статті 9 Закону України "Про систему оподаткування" платників податків і зборів зобов'язано подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням та сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Враховуючи викладене, суб'єкти господарювання зобов'язані подавати до державних органів відомості, декларації, бухгалтерську звітність та інші документи, які передбачені відповідними законами. Також статтею 11 Закону України "Про систему оподаткування" передбачено відповідальність платників податків і зборів (обов'язкових платежів) за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та додержання законів про оподаткування.

Таким чином, термін "подання недостовірних відомостей", відповідно до статті 220 КК України, можна розуміти як подання суб'єктом господарювання до державних податкових органів та інших державних органів відомостей, що не відповідають дійсності, тобто внесення в текст документа змін, які перекручують зміст фактів, що мають юридичну силу і посвідчуються цим документом. <...>