Директива Ради від 08 грудня 1986 року про річну звітність і консолідовану звітність банків та інших фінансових установ (86/635/ЄЕС)

4. Коригування вартості стосовно кредитів та авансів кредитним установам, клієнтам, компаніям, з якими кредитна установа пов’язана частками участі, та афілійованим компаніям, відображаються окремо у примітках до звітності, якщо вони є суттєвими. Це положення не обов’язково повинно застосовуватися, якщо держава-член дозволяє здійснення взаємозаліку відповідно до параграфа 3.

Cтаття 27, позиції 13 і 14 (вертикальна структура)

Cтаття 28, позиції A 8 і B 5 (горизонтальна структура)

Коригування вартості стосовно обігових цінних паперів, що утримуються в якості фінансових основних засобів, часток участі та акцій в афілійованих компаніях

Повторні коригування вартості стосовно обігових цінних паперів, що утримуються в якості фінансових основних засобів, часток участі та акцій в афілійованих компаніях.

1. Ці позиції повинні включати, з одного боку, витрати на коригування вартості стосовно активів, відображених в позиціях Активи 5-8, та, з іншого боку; всі суми, списані після попередніх коригувань вартості, якщо витрати та доходи стосуються обігових цінних паперів, що утримуються як фінансові основні засоби, як визначено у статті 35(2), часток участі та акцій в афілійованих компаніях.

2. Держави-члени можуть дозволити здійснення взаємозаліку витрат і доходів, охоплених цими позиціями, таким чином, щоб було відображено лише чисту позицію (дохід або витрати).

3. Коригування вартості стосовно таких обігових цінних паперів, часток участі та акцій в афілійованих компаніях відображаються окремо у примітках до звітності, якщо вони є суттєвими. Це положення не обов’язково повинно застосовуватися, якщо держава-член дозволяє здійснення взаємозаліку відповідно до параграфа 2.

1. Позиції Активи 9 і 10 повинні завжди оцінюватися як основні засоби. Активи, включені до інших балансових позицій, повинні оцінюватися як основні засоби, якщо вони призначені для використання на постійній основі у ході звичайної діяльності компаній.

2. При згадуванні фінансових основних засобів у секції 7 Директиви 78/660/ЄЕС, цей термін у випадку кредитних установ означатиме частки участі, акції в афілійованих компаніях та цінні папери, призначені для використання на постійній основі у ході звичайної діяльності установи.

3.

(a) Боргові цінні папери, у тому числі цінні папери з фіксованим доходом, що утримуються як фінансові основні засоби, повинні відображатися у балансі за ціною купівлі. Проте держави-члени можуть вимагати або дозволити відображення таких боргових цінних паперів у балансі у сумі, що підлягає сплаті в строк.

(b) Якщо ціна купівлі таких боргових цінних паперів перевищує суму, що підлягає сплаті в строк погашення, сума різниці повинна нараховуватися на рахунок прибутків та збитків. Проте держави-члени можуть вимагати або дозволити списання суми різниці частинами, таким чином, щоб її було повністю списано до моменту погашення боргових цінних паперів. Різниця повинна відображатися окремо у балансі або у примітках до звітності.

(c) Якщо ціна купівлі таких боргових цінних паперів є нижчою за суму, що підлягає сплаті в строк погашення, держави-члени можуть вимагати або дозволити, щоб суму різниці було включено у дохід частинами за період, що залишився, до погашення. Різниця повинна відображатися окремо у балансі або у примітках до звітності.

1. Якщо обігові цінні папери, які не утримуються як фінансові основні засоби, відображаються у балансі за ціною купівлі, кредитні установи відображають у примітках до їхньої звітності різницю між ціною купівлі та вищою ринковою вартістю на дату балансу.

2. Проте держави-члени можуть вимагати або дозволити відображення таких обігових цінних паперів у балансі за вищою ринковою вартістю на дату балансу. Різниця між ціною купівлі та вищою ринковою вартістю відображається у примітках до звітності.

1. Стаття 39 Директиви 78/660/ЄЕС застосовується до оцінювання кредитів та авансів, боргових цінних паперів, акцій та інших цінних паперів зі змінним доходом кредитних установ, які не утримуються як фінансові основні засоби.

2. Проте до подальшого узгодження держави-члени можуть дозволити:

(a) щоб кредити та аванси кредитним установам і клієнтам (позиції Активи 3 і 4) та боргові цінні папери, акції та інші цінні папери зі змінним доходом, включені до позицій Активи 5 і 6, які ні утримуються як фінансові основні засоби, як визначено у статті 35(2), ні включені до торгового портфелю, відображалися за вартістю, нижчою за вартість, яка була б визначена із застосування статті 39(1) Директиви 78/660/ЄЕС, якщо це вимагається з міркувань розсудливості з огляду на конкретні ризики, пов’язані з банківською діяльністю. Проте різниця між двома показниками не повинна становити більше 4% загальної суми активів, зазначених вище, після застосування вказаної вище статті 39;

(b) щоб нижча вартість, що визначається із застосування підпараграфа (a), підтримувалася до тих пір, поки кредитна установа не вирішить скоригувати її;

(c) якщо держава-член здійснює право, передбачене у підпараграфі (a), ні стаття 36(1) цієї Директиви, ні стаття 40(2) Директиви 78/660/ЄЕС не застосовується.

1. До подальшого узгодження, ті держави-члени, що здійснюють право, передбачене у статті 37, повинні дозволити, і ті держави-члени, що не здійснюють таке право, можуть дозволити введення позиції Зобов’язання 6A під назвою "Фонд на загальні банківські ризики". Така позиція повинна включати ті суми, які кредитна установа вирішує відкласти для покриття таких ризиків, якщо це вимагається з огляду на конкретні ризики, пов’язані з банківською діяльністю.

2. Чистий залишок збільшення та зменшення "Фонду на загальні банківські ризики" необхідно відображати окремо у звіті про прибутки та збитки.

1. Активи та зобов’язання, виражені в іноземній валюті, необхідно перерахувати за поточним валютним курсом, що діє на дату балансу. Проте держави-члени можуть вимагати або дозволити, щоб активи, що утримуються як фінансові основні засоби та матеріальні і нематеріальні активи, не охоплені або не прямо охоплені ні на спотових, ні на форвардних ринках, були перараховані за курсами, що діють на дати їх придбання.

2. Незавершені форвардні та спотові валютні операції необхідно перераховувати за поточними валютними курсами, що діють на дату балансу.

Проте держави-члени можуть вимагати, щоб форвардні операції перераховувалися за форвардним курсом, що діє на дату балансу.

3. Без обмеження статті 29(3), різниці між балансовою вартістю активів, зобов’язань та форвардних операцій і сумами, отриманими від перерахунку відповідно до параграфів 1 і 2, повинні відображатися у звіті про прибутки та збитки. Проте держави-члени вимагають або дозволяють, щоб різниці, отримані від перерахунку відповідно до параграфів 1 і 2, було включено, повністю або частково, до резервів, не доступних для розподілу, якщо вони виникають щодо активів, які утримуються як фінансові основні засоби, щодо матеріальних і нематеріальних активів, та щодо будь-яких операцій, здійснених для покриття таких активів.

4. Держави-члени можуть передбачити, щоб позитивні різниці від перерахунку, що виникають з форвардних операцій, активів чи зобов’язань, не охоплених або не прямо охоплених іншими форвардними операціями, або активами чи зобов’язаннями, не відображалися у звіті про прибутки та збитки.

5. Якщо використовується метод, визначений у статті 59 Директиви 78/660/ЄЕС, держави-члени можуть передбачати, що будь-які різниці від перерахунку повинні бути переведені, повністю або частково, безпосередньо до резервів. Позитивні та негативні різниці від перерахунку, переведені до резервів, повинні відображатися окремо у балансі або у примітках до звітності.

6. Держави-члени можуть вимагати або дозволити, щоб різниці від перерахунку, що виникають при консолідації з повторного перерахунку капіталу та резервів афілійованої компанії або частки участі у капіталі та резервах на початку звітного періоду, було включено, повністю або частково, до консолідованих резервів, разом з різницями від перерахунку, що виникають при перерахунку будь-яких операцій, здійснених для покриття такого капіталу і таких резервів.

7. Держави-члени можуть вимагати або дозволити, щоб доходи та витрати афілійованих компаній та частки участі були перераховані при консолідації за середніми курсами обміну, що діють протягом звітного періоду.

1. Стаття 43(1) Директиви 78/660/ЄЕС застосовується відповідно до статті 37 цієї Директиви і наведених нижче умов.

2. Окрім інформації, що вимагається згідно зі статтею 43(1)(5) Директиви 78/660/ЄЕС, кредитні установи повинні розкривати таку інформацію стосовно позиції Зобов’язання 8 (Субординовані зобов’язання):

(a) стосовно кожного кредиту, що перевищує 10% від загальної суми субординованих зобов’язань:

(i) суму кредиту, валюту, у якій він виражений, відсоткову ставку та дату погашення або зазначення того, що він становить випуск безстрокових облігацій;

(ii) чи існують будь-які обставини, за яких вимагається дострокове погашення;

(iii) умови субординації, існування будь-яких застережень для конвертації субординованого зобов’язання у капітал або певну іншу форму зобов’язання та умови будь-яких таких застережень.

(b) загальне визначення правил, що регулюють інші кредити.

3.

(a) Замість інформації, що вимагається згідно зі статтею 43(1)(6) Директиви 78/660/ЄЕС, кредитні установи повинні у примітках до їхньої звітності зазначати окремо для кожної з позицій Активи 3(b) та 4 і позицій Зобов’язання 1(b), 2(a), 2(b) (bb) і 3(b) суми таких кредитів та авансів і зобов’язань з урахуванням їхнього строку погашення, що залишився, таким чином:

- не більше трьох місяців,

- більше трьох місяців, але не більше одного року,

- більше одного року, але не більше п’яти років,

- більше п’яти років.

Для позиції Активи 4, кредити та аванси на вимогу та за повідомленням за короткий строк також повинні бути відображені.

Якщо кредити та аванси або зобов’язання передбачають оплату частинами, строк погашення, що залишився, повинен становити період між датою балансу та датою, в яку кожна частина підлягає сплаті.

Проте протягом п’яти років після дати, зазначеної у статті 47(2), держави-члени можуть вимагати або дозволити лістинг за строком погашення активів і зобов’язань, зазначених у цій статті, з урахуванням початково узгодженого строку погашення або строку повідомлення. У такому разі, якщо кредитна установа отримала існуючий кредит, не засвідчений сертифікатом, держави-члени вимагатимуть класифікації такого кредиту з урахуванням строку погашення, що залишився, станом на дату, в яку його було отримано. Для цілей цього підпараграфа, початково узгоджений строк погашення для кредитів становить період між датою першого використання та датою погашення; строком повідомлення вважається період між датою, в яку повідомлення надано, та датою, в яку необхідно здійснити погашення; якщо кредити та аванси або зобов’язання підлягають погашенню частинами, узгоджений строк погашення становить період між датою, в яку такі кредити та аванси або зобов’язання виникли, та датою, в яку остання частина підлягає сплаті. Кредитні установи повинні також вказати для позицій балансу, зазначених у цьому підпараграфі, яка частина таких активів і зобов’язань підлягатиме сплаті протягом одного року з дати балансу.

(b) Кредитні установи повинні, стосовно позиції Активи 5 (Боргові цінні папери, у тому числі цінні папери з фіксованим доходом) та позиції Зобов’язання 3(a) (Випущені боргові цінні папери), вказати, яка частина активів і зобов’язань підлягатиме сплаті протягом одного року з дати балансу.

(c) Держави-члени можуть вимагати, щоб у балансі надавалася інформація, зазначена у підпараграфах (a) та (b).

(d) Кредитні установи повинні надавати дані активів, які вони надали в якості забезпечення їхніх власних зобов’язань або зобов’язань третіх осіб (у тому числі умовних зобов’язань); такі дані повинні надаватися з достатніми деталями для визначення для кожної позиції Зобов’язання та для кожної позабалансової позиції загальної суми активів, наданих в якості забезпечення.

4. Якщо кредитні установи повинні надати інформацію, зазначену у статті 43(1)(7) Директиви 78/660/ЄЕС, у позабалансових позиціях, така інформація не обов’язково повинна повторюватися у примітках до звітності.

5. Замість інформації, що вимагається згідно зі статтею 43(1)(8) Директиви 78/660/ЄЕС, кредитна установа повинна зазначити у примітках до її звітності частину доходу, що стосується позицій 1, 3, 4, 6 та 7 статті 27 або позицій B 1, B 2, B 3, B 4 та B 7 статті 28 за географічними ринками, якщо, беручи до уваги спосіб, у який організована кредитна установа, такі ринки суттєво відрізняються один від одного. Статтю 45(1)(b) Директиви 78/660/ЄЕС застосовують.

6. Покликання у статті 43(1)(9) Директиви 78/660/ЄЕС на статтю 23(6) зазначеної Директиви вважається покликанням на статтю 27(8) або статтю 28(A 4) цієї Директиви.

7. Як відступ від статті 43(1)(13) Директиви 78/660/ЄЕС, кредитні установи повинні відображати лише суми авансів та кредитів, наданих членам їхніх адміністративних, управлінських та наглядових органів, і зобов’язань, прийнятих від їхнього імені у формі будь-яких гарантій. Така інформація повинна бути надана у формі підсумку для кожної категорії.

1. Інформація, передбачена у статті 15(3) Директиви 78/660/ЄЕС, повинна надаватися стосовно активів, що утримуються як основні засоби, як визначено у статті 35 цієї Директиви. Проте зобов’язання щодо відображення коригувань вартості окремо не застосовується, якщо держава-член дозволила здійснювати взаємозалік між коригуваннями вартості відповідно до статті 34(2) цієї Директиви. У такому разі коригування вартості можуть поєднуватися з іншими позиціями.

2. Держави-члени повинні вимагати від кредитних установ надання такої інформації, а також у примітках до їхньої звітності:

(a) розбивку обігових цінних паперів, відображених у позиціях Активи 5-8, на цінні папери, що котируються на біржі, та цінні папери, що не котируються на біржі;

(b) розбивку обігових цінних паперів, відображених у позиціях Активів 5 і 6, на цінні папери, які, відповідно до статті 35, утримуються чи не утримуються як фінансові основні засоби, та критерій, що використовується для розмежування між двома категоріями обігових цінних паперів;

(c) вартість лізингових операцій, розподілених між відповідними позиціями балансу;

(d) розбивку позиції Активи 13, позиції Зобов’язання 4, позицій 10 і 18 у вертикальній структурі або A 6 і A 11 у горизонтальній структурі, та позицій 7 і 17 у вертикальній структурі або B 7 і B 9 у горизонтальній структурі у звіті про прибутки та збитки на їхні основні складові суми, якщо такі суми є важливими з метою оцінювання річної звітності, а також роз’яснення їхнього характеру та суми;

(e) витрати, сплачені на рахунок субординованих зобов’язань кредитною установою у звітному році;

(f) те, що установа надає управлінські та агентські послуги третім особам, якщо масштаб діяльності такого виду є суттєвим відносно діяльності установи в цілому;

(g) сукупні суми активів і зобов’язань, виражені в іноземних валютах, перераховані у валюту, в якій складено річну звітність;

(h) зазначення типів форвардних операцій, для яких строк погашення ще не настав, що підлягають сплаті на дату балансу, зокрема, із зазначенням, для кожного типу операції, чи вони здійснені у значній мірі з метою захисту від ризиків коливань відсоткових ставок, обмінних курсів та ринкових цін, та чи вони здійснені у значній мірі для комерційних цілей. Такі типи операцій повинні включати всі такі операції, у зв’язку з якими доходи або витрати повинні бути включені до статті 27, позицію 6, статті 28, позиції A 3 або B 4, або статті 29(3), наприклад, іноземні валюти, дорогоцінні метали, обігові цінні папери, депозитні сертифікати та інші активи.

1. Кредитні установи складають консолідовану звітність та консолідовані річні звіти відповідно до Директиви 83/349/ЄЕС, крім випадків, коли у цій секції передбачено інше.

2. Якщо держава-член не застосовує статтю 5 Директиви 83/349/ЄЕС, параграф 1 цієї статті також застосовується до материнських компаній, єдина мета яких полягає у придбанні часток участі у дочірніх компаніях та управлінні такими частками участі, а також отриманні прибутку з них, якщо такі дочірні компанії виключно або головним чином є кредитними установами.

1. Директива 83/349/ЄЕС застосовується відповідно до статті 1 цієї Директиви та параграфа 2 цієї статті.

2.

(a) Статті 4, 6, 15 та 40 Директиви 83/349/ЄЕС не застосовуються.

(b) Держави-члени можуть застосовувати статтю 7 Директиви 83/349/ЄЕС відповідно до таких додаткових умов:

- материнська компанія повинна заявити, що вона гарантує зобов’язання, прийняті компанією, звільненою від відповідних зобов'язань; існування такої заяви повинно відображатися у звітності компанії, звільненої від відповідних зобов'язань;

- материнська компанія повинна бути кредитною установою у розумінні статті 2(1)(a) цієї Директиви.

(c) Інформацію, зазначену у перших двох абзацах статті 9(2) Директиви 83/349/ЄЕС, зокрема:

- сума основних засобів та

- чистий оборот

викласти в такій редакції:

- сума позицій 1, 3, 4, 6 та 7 у статті 27 або B 1, B 2, B 3, B 4 та B 7 у статті 28 цієї Директиви.

(d) Якщо, в результаті застосування статті 13(3)(c) Директиви 83/349/ЄЕС, дочірню компанію, що є кредитною установою, не включено до консолідованої звітності, проте якщо акції такої компанії тимчасово утримуються в результаті операції з надання фінансової допомоги з метою реорганізації або порятунку відповідної компанії, річна звітність такої компанії додається до консолідованої звітності, а також надається додаткова інформація у примітках до звітності стосовно характеру та умов операції з надання фінансової допомоги.

(e) Держава-член може також застосовувати статтю 12 Директиви 83/349/ЄЕС до двох або декількох кредитних установ, які не є пов'язаними, як описано у статті 1(1) або (2) зазначеної Директиви, проте управління якими здійснюється на уніфікованій основі, в інший спосіб, ніж відповідно до договору або положень установчого договору або статуту.

(g) Для цілей структури консолідованої звітності:

- Застосовуються статті 3, 5-26 та 29-34 цієї Директиви;

- покликання у статті 17 Директиви 83/349/ЄЕС на статтю 15(3) Директиви 78/660/ЄЕС застосовується до активів, що вважаються основними засобами відповідно до статті 35 цієї Директиви.

(h) Стаття 34 Директиви 83/349/ЄЕС застосовується стосовно змісту приміток до консолідованої звітності, відповідно до статей 40 та 41 цієї Директиви.

1. Належним чином затверджена річна звітність кредитних установ, разом з річними звітами і звітами осіб, відповідальних за аудит звітності, публікується в порядку, встановленому національним правом, відповідно до статті 3 Директиви 68/151/ЄЕС (- 8).

Проте національне право може дозволяти не публікувати річну звітність, як визначено вище. У такому разі до неї забезпечується доступ для громадськості у зареєстрованому офісі компанії у відповідній державі-члені. Повинна існувати можливість отримати копію усього або частини будь-якого такого звіту на вимогу. Ціна такої копії не повинна перевищувати адміністративні витрати на неї.

2. Параграф 1 також застосовується до належним чином затвердженої консолідованої звітності, консолідованих річних звітів та звітів осіб, відповідальних за аудит звітності.

3. Проте якщо кредитна установа, яка склала річну звітність або консолідовану звітність, не створена як компанія одного з типів компаній, перелічених у статті 1(1) Директиви 78/660/ЄЕС, та її національне право не вимагає від неї публікації документів, зазначених у параграфах 1 та 2 цієї статті, як передбачено у статті 3 Директиви 68/151/ЄЕС, вона повинна, принаймні, забезпечити доступ до них для громадськості у своєму зареєстрованому офісі або, за відсутності зареєстрованого офісу, за місцезнаходженням основного місця діяльності. Повинна існувати можливість отримати копії таких документів на вимогу. Ціни таких копій не повинні перевищувати адміністративні витрати на них.

4. Річна звітність та консолідована звітність кредитної установи повинна публікуватися у кожній державі-члені, в якій така кредитна установа має філії у розумінні третього абзацу статті 1 Директиви 77/780/ЄЕС. Такі держави-члени можуть вимагати, щоб такі документи публікувалися їхніми офіційними мовами.

5. Держави-члени повинні передбачити належні санкції за недотримання правил публікації, зазначених у цій статті.

Держава-член не обов'язково повинна застосовувати статтю 2(1)(b)(iii) Директиви 84/253/ЄЕС (- 9) до державних ощадних банків, якщо обов'язковий аудит документів таких компаній, вказаних у статті 1(1) зазначеної Директиви, покладено на існуючий наглядовий орган стосовно таких ощадних банків у момент набуття чинності цією Директивою, та якщо відповідальна особа виконує принаймні умови, встановлені у статті 3-9 Директиви 84/253/ЄЕС.

Контактний комітет, створений відповідно до статті 52 Директиви 78/660/ЄЕС, повинен, у разі правомочного засідання, також мати такі функції:

(a) сприяти, без обмеження статей 169 і 170 Договору, гармонізованому застосуванню цієї Директиви за допомогою регулярних зустрічей, для розгляду, зокрема, практичних проблем, що виникають у зв'язку із її застосуванням;

(b) консультувати Комісію, за необхідності, щодо доповнень або змін до цієї Директиви.

1. Держави-члени повинні ввести в дію закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, необхідні для дотримання ними вимог цієї Директиви, до 31 грудня 1990 року. Вони повинні негайно інформувати про це Комісію.

(2) Держава-член може передбачити, що положення, зазначені в параграфі 1, спершу повинні застосовуватися до річної звітності та консолідованої звітності за фінансові роки, що починаються з 01 січня 1993 року або протягом календарного 1993 року.

3. Держави-члени передають Комісії тексти основних положень національного права, які вони ухвалюють у сфері, що регулюється цією Директивою.

Упродовж п‘яти років з дати, зазначеної у статті 47(2), Рада, діючи за поданням Комісії, повинна перевіряти та, за потреби, переглядати всі такі положення цієї Директиви, які передбачають опції для держав-членів, разом зі статтями 2(1), 27, 28 та 41, з огляду на досвід, отриманий при застосуванні цієї Директиви, і, зокрема, цілі більшої прозорості та гармонізації положень, зазначених у цій Директиві.

Цю Директиву адресовано державам-членам.