• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Імплементаційний Регламент Комісії (ЄС) 2015/2447 від 24 листопада 2015 року щодо детальних правил імплементування певних положень Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 952/2013 про встановлення Митного кодексу Союзу

Європейський Союз | Регламент, Міжнародний документ від 24.11.2015 № 2015/2447
Реквізити
  • Видавник: Європейський Союз
  • Тип: Регламент, Міжнародний документ
  • Дата: 24.11.2015
  • Номер: 2015/2447
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Європейський Союз
  • Тип: Регламент, Міжнародний документ
  • Дата: 24.11.2015
  • Номер: 2015/2447
  • Статус: Документ діє
Документ підготовлено в системі iplex
(c) вони повинні зберігати всю митну документацію стосовно матеріалів, використаних у виробництві;
(d) вони повинні зберігати щонайменше 3 роки після закінчення календарного року, що в ньому складено заяву про походження, або довше, якщо цього вимагає національне право, дані обліку про:
(i) складені ними заяви про походження;
(ii) їхні похідні та непохідні матеріали, рахунки виробництва та запасів.
Ці дані обліку та заяви про походження можуть зберігатися в електронному форматі, однак це має дозволяти відслідковувати використані матеріали у вивезених продуктах та підтверджувати їхній статус походження.
2. Зобов’язання, викладені в параграфі 1, застосовуються також до постачальників, що надають експортерам декларації постачальників, що засвідчують статус походження товарів, що їх вони постачають.
3. Зареєстровані або незареєстровані повторні вантажовідправники, що складають замінні заяви про походження, повинні зберігати початкові заяви про походження, що їх замінено, протягом принаймні 3 років після закінчення календарного року, що в ньому складено замінну заяву про походження, або довше, якщо цього вимагає національне право.
Стаття 92. Загальні положення щодо заяви про походження
(Стаття 64(1) Кодексу)
1. Заява про походження може бути складена під час вивезення до Союзу або тоді, коли вивезення до Союзу забезпечено.
Якщо відповідні продукти вважають такими, що походять із країни-бенефіціара вивозу або іншої країни-бенефіціара відповідно до другого підпараграфа статті 55(4) Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446 або другого підпараграфа статті 55(6) цього Регламенту, заява про походження повинна бути складена експортером у країні-бенефіціарі вивозу.
2. Заява про походження може бути також складена після вивезення ("заява зі зворотною дією в часі") відповідних продуктів. Така заява про походження зі зворотною дією в часі є прийнятною, якщо її пред’явлено митним органам у державі-члені подання митної декларації для випуску для вільного обігу не пізніше 2 років після ввезення.
Якщо поділ відправлення здійснюється відповідно до статті 43 Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446 і дотримано зазначений у першому підпараграфі 2-річний строк, заява про походження може бути складена зі зворотною дією в часі експортером країни вивозу продуктів. Це положення застосовується mutatis mutandis, якщо ділення відправлення здійснюється в іншій країні-бенефіціарі або в Норвегії, Швейцарії або Туреччині.
3. Заява про походження повинна бути надана експортером його клієнту в Союзі та повинна містити дані, визначені в додатку 22-07. Вона повинна бути складена англійською, французькою чи іспанською мовами.
Вона може бути складена на будь-якому комерційному документі, що дозволяє ідентифікувати відповідного експортера та відповідні товари.
4. Параграфи 1-3 повинні застосовуватися mutatis mutandis до заяв про походження, складених в Союзі задля двосторонньої кумуляції.
Стаття 93. Заява про походження у випадку кумуляції
(Стаття 64(1) Кодексу)
1. Для визначення походження матеріалів, використаних у рамках двосторонньої або регіональної кумуляції, експортер продукту, виготовленого з використанням матеріалів, що походять з країни, що з нею кумуляція дозволена, повинен покладатися на заяву про походження, надану постачальником цих матеріалів. В цих випадках заява про походження, складена експортером повинна у відповідних випадках, містити зазначення див. зображення див. зображення
2. Для визначення походження матеріалів, використаних у рамках кумуляції відповідно до статті 54 Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446, експортер продукту, виготовленого з використанням матеріалів, що походять із Норвегії, Швейцарії або Туреччини, повинен покладатися на підтвердження походження, надане постачальником цих матеріалів, за умови що це підтвердження видано відповідно до положень правил про походження ГСП Норвегії, Швейцарії або Туреччини, у відповідних випадках. В цьому випадку заява про походження, складена експортером повинна містити зазначення див. зображення див. зображення
3. Для визначення походження матеріалів, використаних у рамках розширеної кумуляції відповідно до статті 56 Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446, експортер продуктів, виготовлених із використанням матеріалів, що походять зі сторони, що з нею розширену кумуляцію дозволено, повинен покладатися на підтвердження походження, надане постачальником цих матеріалів, за умови що це підтвердження видано відповідно до положень відповідної угоди про вільну торгівлю між Союзом та відповідною стороною.
В цьому випадку заява про походження, складена експортером, повинна містити зазначення див. зображення див. зображення
Підсекція 6
Процедури під час випуску для вільного обігу в Союзі, застосовні в рамках режиму
ГСП Союзу до дати застосування системи зареєстрованих експортерів
Стаття 94. Подача та чинність сертифікатів про походження форми A або декларацій на рахунку-фактурі та їх несвоєчасне пред’явлення.
(Стаття 64(1) Кодексу)
1. Сертифікати про походження форми A або декларації на рахунках-фактурах повинні бути подані до митних органів держав-членів ввозу відповідно до процедур, що стосуються митної декларації.
2. Підтвердження походження є чинним протягом 10 місяців із дати видачі в країні вивозу та повинне бути подане протягом зазначеного періоду до митних органів країни ввозу.
Підтвердження походження, подані до митних органів країни ввозу після закінчення їхнього строку дії можуть бути прийняті задля подання заяви на отримання тарифних преференцій, якщо неподання цих документів до встановленої кінцевої дати спричинено надзвичайними обставинами.
В інших випадках несвоєчасного пред’явлення, митні органи країни ввозу можуть прийняти підтвердження походження, якщо продукти пред’явлено митниці перед зазначеною кінцевою датою.
Стаття 95. Замінні сертифікати про походження форми A та декларації на рахунках-фактурах
(Стаття 64(1) Кодексу)
1. Якщо похідні продукти, ще не випущені для вільного обігу, поміщено під контроль митниці держави-члена, митниця повинна за письмовим запитом повторного вантажовідправника замінити початковий сертифікат про походження форми A або декларацію на рахунку-фактурі щонайменше одним сертифікатом про походження форми A (замінний сертифікат) для цілей надсилання всіх чи деяких таких продуктів в інше місце Союзу чи Норвегії чи Швейцарії. Повторний вантажовідправник повинен вказувати у своєму запиті чи потрібно додавати фотокопію початкового підтвердження походження до замінного сертифіката.
2. Замінний сертифікати повинен бути складений відповідно до додатку 22-19.
Митниця повинна перевіряти чи замінний сертифікат відповідає початковому підтвердженню походження.
3. Якщо запит на отримання замінного сертифіката складено повторним вантажовідправником, що діє добросовісно, він не повинен бути відповідальним за правильність даних, введених в початкове підтвердження походження.
4. Митниця, що в неї просять видати замінний сертифікат, повинна відмітити на початковому підтвердженні походження або на додатку до нього вагу, кількість, тип пересланих продуктів та країну їх призначення, та зазначити на ньому серійні номери відповідного замінного сертифіката чи сертифікатів. Вона повинна зберігати початкове підтвердження походження щонайменше 3 роки.
5. У випадку продуктів, що користуються тарифними преференціями в рамках відступу, наданого згідно зі статтею 64(6) Кодексу, процедуру, встановлену у цій статті, необхідно застосовувати лише тоді, коли такі продукти призначено для Союзу.
Стаття 96. Ввіз партіями з використанням сертифікатів про походження форми A або декларацій на рахунках-фактурах
(Стаття 64(1) Кодексу)
1. Якщо за запитом імпортера та згідно з умовами, встановленими митними органами держави-члена, що ввозить, незмонтовані або демонтовані продукти у значенні загального правила тлумачення 2(a) Гармонізованої системи, що підпадають під дію секції XVI або XVII або позиції 7308 або 9406 Гармонізованої системи, ввозяться партіями, єдине підтвердження походження таких продуктів може бути подане до митних органів під час ввезення першої партії.
2. За запитом імпортера та беручи до уваги умови, встановлені митними органами держави-члена, що ввозить, єдине підтвердження походження може бути подане до митних органів під час ввезення першого відправлення, коли товари:
(a) ввозяться в рамках частих та безперервних торгових потоків суттєвої комерційної вартості;
(b) є предметом єдиного договору купівлі-продажу, що його сторони мають осідок у країні вивозу або в державі-члені(-ах);
(c) класифіковані під однаковим кодом (вісім однозначних чисел) Комбінованої номенклатури;
(d) надходять виключно від того самого експортера, призначені тому самому імпортеру та є предметом митних формальностей прибуття у тій самій митниці тієї самої держави-члена.
Ці процедури необхідно застосовувати протягом періоду, визначеного компетентними митними органами.
Стаття 97. Звільнення від зобов’язання надавати сертифікат про походження форми A або декларації на рахунку-фактурі
(Стаття 64(1) Кодексу)
1. Продукти, що надсилаються малими пакунками від фізичних осіб фізичним особам, або що входять до особистого багажу подорожніх, визнаються похідними продуктами, що користуються тарифними преференціями, без необхідності пред’явлення сертифіката про походження форми A або декларації на рахунку-фактурі за таких умов:
(a) такі продукти:
(i) ввезено не для комерційних цілей;
(ii) задекларовано такими, що відповідають умовам використання режиму ГСП;
(b) немає сумніву у достовірності декларації, зазначеної в пункті (a)(ii).
2. Ввіз не вважається ввозом для комерційних цілей, якщо виконано всі такі умови:
(a) ввіз є нерегулярним;
(b) ввіз складається лише із продуктів для особистого вжитку отримувачів або подорожніх, або їхніх сімей;
(c) із типу та кількості продуктів очевидно, що жодних комерційних цілей немає на меті.
3. Загальна вартість продуктів, зазначених в параграфі 2, не повинна перевищувати 500 євро у випадку малих пакунків та 1200 євро у випадку продуктів, що входять до особистого багажу подорожніх.
Стаття 98. Розбіжності та формальні помилки в сертифікатах про походження форми A чи деклараціях на рахунках-фактурах
(Стаття 64(1) Кодексу)
1. Виявлення незначних розбіжностей між заявами, що зроблені в сертифікаті про походження форми A або в декларації на рахунку-фактурі, та заявами, що зроблені в документах, поданих до митниці для виконання формальностей для ввозу продуктів, не призводить ipso facto до недійсності такого сертифіката або декларації, якщо належним чином встановлено, що цей документ відповідає поданим продуктам.
2. Очевидні формальні помилки в сертифікаті про походження форми A, сертифікаті про переміщення EUR.1 або декларації на рахунку-фактурі не повинні призводити до відмови в прийнятті такого документа, якщо такі помилки не призводять до сумнівів щодо правильності заяв, зроблених у такому документі.
Підсекція 7
Процедури під час випуску для вільного обігу в Союзі, застосовні в рамках режиму
ГСП Союзу з дати застосування системи зареєстрованих експортерів
Стаття 99. Чинність заяви щодо походження
(Стаття 64(1) Кодексу)
1. Заява про походження на рахунку-фактурі повинна бути складена для кожного відправлення.
2. Заява про походження є чинною протягом 12 місяців із дати складення.
3. Предметом єдиної заяви про походження може бути декілька відправлень, якщо товари відповідають таким умовам:
(a) вони пред’явлені незмонтованими або демонтованими у розумінні Загального правила тлумачення 2(a) Гармонізованої системи;
(b) вони підпадають під дію секцій XVI та XVII або позицій 7308 або 9406 Гармонізованої системи; і
(c) вони ввозитимуться партіями.
Стаття 100. Прийнятність заяви про походження
(Стаття 64(1) Кодексу)
Для отримання імпортерами права використовувати режим ГСП після подання заяви про походження товари повинні бути вивезені не раніше дати, з якої країна-бенефіціар, що з неї вивозяться товари, розпочала реєстрацію експортерів відповідно до статті 79 цього Регламенту.
Якщо країну визнано або повторно визнано країною-бенефіціаром стосовно продуктів, зазначених в Регламенті (ЄС) № 978/2012, товари, що походять з цієї країни повинні користуватися загальною структурою преференцій, за умови що їх вивезено зі країни-бенефіціара на дату або після дати, що з неї така країна-бенефіціар розпочала застосовувати систему зареєстрованих експортерів, зазначену в статті 70(3) цього Регламенту.
Стаття 101. Заміна заяв про походження
(Стаття 64(1) Кодексу)
1. Якщо похідні продукти, ще не випущені для вільного обігу, поміщено під контроль митниці держави-члена, повторний вантажовідправник може замінити початкову заяву про походження щонайменше однією заявою про походження (замінна заява) для цілей надсилання всіх чи деяких таких продуктів в інше місце митної території Союзу або до Норвегії чи Швейцарії.
Замінна заява повинна бути складена відповідно до вимог додатку 22-20.
Замінні заяви про походження можуть бути складені, лише якщо первісну заяву про походження складено відповідно до статей 92, 93, 99 та 100 цього Регламенту та додатка 22-07.
2. Повторні вантажовідправники повинні бути зареєстровані для цілей складання замінних заяв про походження стосовно похідних продуктів для їх надсилання в інше місце в межах території Союзу, якщо загальна вартість похідних продуктів у початковому відправленні, що підлягає поділу, перевищує 6000 євро.
Однак незареєстровані повторні вантажовідправники можуть складати замінну заяву про походження, якщо загальна вартість похідних продуктів у початковому відправленні, що підлягає поділу, перевищує 6000 євро, якщо вони додають копію первісної заяви про походження, складеної в країні-бенефіціарі.
3. Лише повторні вантажовідправники, зареєстровані в системі REX, можуть складати замінні заяви про походження стосовно продуктів, призначених для надсилання до Норвегії або Швейцарії.
4. Замінна заява про походження є чинною протягом 12 місяців із дати складення початкової заяви про походження.
5. Параграфи 1-4 застосовуються також до заяв, що заміняють замінні заяви про походження.
6. Якщо продукти користуються тарифними преференціями в рамках відступу, наданого згідно зі статтею 64(6) Кодексу, передбачена цієї статтею заміна може бути здійснена, тільки якщо такі продукти призначені для Союзу.
Стаття 102. Загальні принципи та запобіжні заходи, що їх повинен вжити декларант
(Стаття 64(1) Кодексу)
1. Якщо декларант подає запит на використання преференційного режиму в рамках режиму ГСП, він повинен послатися на заяву про походження в митній декларації для випуску для вільного обігу. Посиланням на заяву про походження є дата її видачі у форматі "ррррммдд", де "рррр" означає рік, "мм" - місяць, і "дд" - день. Якщо загальна вартість відправлених похідних продуктів перевищує 6000 євро, декларант повинен також вказати номер зареєстрованого експортера.
2. Якщо декларант подавав запит на застосування режиму ГСП відповідно до параграфа 1, не володіючи заявою про походження на момент прийому митної декларації для випуску для вільного обігу, цю декларація необхідно вважати неповною у розумінні статті 166 Кодексу та поводитись із нею відповідно.
3. Перед декларуванням товарів для випуску для вільного обігу декларант повинен вжити належних заходів для того, щоб товари відповідали правилам цієї секції, підсекцій 3-9 цієї секції та підсекцій 2- 3 розділу II глави 1 секції 2 Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446 , особливо за допомогою перевірки:
(a) на загальнодоступному вебсайті чи зареєстровано експортера в системі REX, якщо загальна вартість відправлених похідних продуктів перевищує 6000 євро, і
(b) чи заяву про походження складено згідно з додатком 22-07.
Стаття 103. Звільнення від зобов’язання надавати заяву про походження
(Стаття 64(1) Кодексу)
1. Такі продукти звільняються від зобов’язання складати та подавати заяву про походження:
(a) продукти, що надсилаються малими пакунками від фізичних осіб фізичним особам, що їх загальна вартість не перевищує 500 євро;
(b) продукти, що входять до особистого багажу подорожніх, що їх загальна вартість не перевищує 1200 євро.
2. Продукти, зазначені в параграфі 1 повинні відповідати таким умовам:
(a) їх ввезено не для комерційних цілей;
(b) їх задекларовано такими, що відповідають умовам використання режиму ГСП;
(c) немає сумніву в достовірності декларації, зазначеної в пункті (b).
3. Для цілей пункту (a) параграфа 2 ввіз не вважається ввозом для комерційних цілей, якщо виконано всі такі умови:
(a) ввіз є нерегулярним;
(b) ввіз складається лише зі продуктів для особистого вжитку отримувачів, або подорожніх, або їхніх сімей;
(c) із типу та кількості продуктів очевидно, що жодних комерційних цілей немає на меті.
Стаття 104. Розбіжності та формальні помилки в заявах про походження;
Несвоєчасне пред’явлення заяв про походження
(Стаття 64(1) Кодексу)
1. Виявлення незначних розбіжностей між даними, що внесені до заяви про походження, та даними, що зазначені в документах, поданих до митних органів для виконання формальностей для ввозу продуктів, не призводить ipso facto до недійсності заяви про походження, якщо належним чином встановлено, що цей документ відповідає продуктам, що їх він стосується.
2. Очевидні формальні помилки, такі як одруки на заяві про походження, не повинні призводити до відмови у прийнятті такого документа, якщо ці помилки не є такими, що викликають сумніви щодо правильності заяв, зроблених у такому документі.
3. Заяви про походження, надіслані до митних органів країни ввозу після завершення строку дії, зазначеного в статті 99 цього Регламенту, можуть бути прийняті для застосування тарифних преференцій, якщо неподання таких документів до встановленої кінцевої дати спричинено надзвичайними обставинами. В інших випадках несвоєчасного пред’явлення митні органи країни ввозу можуть прийняти заяви про походження, якщо продукти пред’явлено митниці перед зазначеною кінцевою датою.
Стаття 105. Ввіз партіями з використанням заяв про походження
(Стаття 64(1) Кодексу)
1. Процедура, зазначена в статті 99(3) цього Регламенту, застосовується протягом періоду, визначеного митними органами держав-членів.
2. Митні органи держав-членів ввозу, що наглядають за послідовними випусками для вільного обігу, повинні перевіряти чи послідовні відправлення є частиною незмонтованих або демонтованих продуктів, що для них складено заяву про походження.
Стаття 106. Призупинення застосування преференції
(Стаття 64(1) Кодексу)
1. Митні органи можуть, якщо вони мають сумніви стосовно статусу походження продуктів, вимагати від декларанта надати протягом розумного строку, що вони його повинні визначити, будь-які наявні докази для перевірення достовірності зазначення походження в декларації або дотримання умов відповідно до статті 43 Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446.
2. Митні органи можуть призупинити застосування преференційного тарифного заходу протягом тривання процедури перевірки, встановленої в статті 109 цього Регламенту, якщо:
(a) інформація, надана декларантом, є недостатньою для підтвердження статусу походження продуктів або дотримання умов, установлених у статті 42 Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446 або статті 43 цього Регламенту;
(b) декларант не відповідає протягом періоду часу, визначеного для надання інформації, зазначеної в параграфі 1.
3. Під час очікування на інформацію, що вимагається від декларанта, зазначеної в параграфі 1, або результатів процедури перевірки, зазначеної в параграфі 2, імпортеру повинен бути запропонований випуск продуктів за умови вжиття будь-яких запобіжних заходів, що вважаються необхідними.
Стаття 107. Відмова в наданні тарифної преференції
(Стаття 64(1) Кодексу)
1. Митні органи держави-члена ввозу повинні відмовити в наданні тарифних преференцій без виконання зобов’язання вимагати надання додаткового доказу чи надсилати запит для перевірки до країни-бенефіціара, якщо
(a) товари не є тими самими, що їх зазначено в заяві про походження;
(b) декларант не подає заяву про походження відповідних продуктів, якщо така заява вимагається;
(c) без обмеження статті 78(1)(b) та статті 79(3) цього Регламенту заяву про походження, що нею володіє декларант, не складено експортером, зареєстрованим у країні-бенефіціарі;
(d) заяву про походження не складено згідно з додатком 22-07;
(e) умовистатті 43 Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446 не виконано.
2. Митні органи держави-члена ввозу повинні відмовити в наданні тарифних преференцій після запиту щодо перевірки в розумінні статті 109, направленого компетентним органам країни-бенефіціара, якщо митні органи держави-члена ввозу:
(a) отримали відповідь, згідно з якою експортер не мав права складати заяву про походження;
(b) отримали відповідь, згідно з якою відповідні продукти не походять з країни-бенефіціара, або умови статті 42 Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446 не виконано;
(c) мали обґрунтовані сумніви щодо чинності заяви про походження та правильності інформації, наданої декларантом щодо справжнього походження відповідних продуктів, якщо вони подали запит на перевірку і виконано одну з таких умов:
(i) вони не отримали відповіді протягом строку, встановленого відповідно до статті 109 цього Регламенту; або
(ii) вони отримали відповідь, в якій відсутні належні відповіді на питання, поставлені в запиті.
Підсекція 8
Контроль походження в рамках режиму ГСП Союзу
Стаття 108. Зобов’язання компетентних органів щодо перевірок походження після дати застосування системи зареєстрованих експортерів
(Стаття 64(1) Кодексу)
1. Для цілей забезпечення виконання правил щодо статусу походження продуктів компетентні органи країни-бенефіціара повинні здійснювати:
(a) перевірки статусу походження продуктів за запитом митних органів держав-членів;
(b) регулярні перевірки експортерів за власною ініціативою.
Перший підпараграф застосовується mutatis mutandis до запитів, надісланих до органів Норвегії або Швейцарії для перевірки замінних сертифікатів про походження, складених на їхній території задля того, щоб просити ці органи надалі співпрацювати із компетентними органами країни-бенефіціара.
Розширена кумуляція повинна бути дозволена лише відповідно до статті 56 Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446, якщо країна, що з нею Союз має чинну угоду про вільну торгівлю, погодилася надавати країні-бенефіціару підтримку у справах адміністративної співпраці на таких самих засадах, що і митним органам держав-членів згідно з відповідними положеннями відповідної угоди про вільну торгівлю.
2. Перевірки, зазначені в пункті (b) параграфа 1, повинні забезпечити безперервне виконання експортерами їхніх зобов’язань. Вони повинні проводитися через інтервали, визначені на основі відповідних критеріїв аналізу ризиків. Для цієї цілі компетентні органи країн-бенефіціарів повинні вимагати від експортерів надання копій або списку складених ними заяв про походження.
3. Компетентні органи країн-бенефіціарів мають право вимагати надання будь-яких доказів або проводити будь-яку перевірку бухгалтерської звітності експортера та, у відповідних випадках, бухгалтерської звітності виробників, що постачають йому, в тому числі в приміщеннях, або проводити будь-яку іншу перевірку, що вважається доцільною.
Стаття 109. Наступна перевірка заяв про походження та замінних заяв про походження
(Стаття 64(1) Кодексу)
1. Наступні перевірки заяв про походження або замінних сертифікатів необхідно виконувати з довільною періодичністю, або коли митні органи держав-членів мають обґрунтовані сумніви щодо їх справжності, статусу походження відповідних продуктів або виконання інших вимог цієї підсекції, підсекцій 3-9 цієї секції та підсекцій 2 та 3 розділу II, глави 1, секції 2 Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446 .
Якщо митні органи держави-члена подають запит щодо співпраці з компетентними органами країни-бенефіціара, щоб перевірити чинність заяв про походження, статус походження продуктів або й те, й інше, вони повинні, у відповідних випадках, пояснювати у своїх запитах, чому вони мають обґрунтовані сумніви щодо чинності заяви про походження або статусу походження продуктів.Копія заяви про походження або замінного сертифіката про походження та будь-яка інша додаткова інформація, що вказує на те, що інформація подана в такій заяві або замінному сертифікати є неправильною, може бути переслана для обґрунтування запиту на перевірку.
Держава-член, що подає запит, повинна встановити 6-місячний початковий граничний строк для повідомлення результатів перевірки, починаючи з дати запиту щодо перевірки, за виключенням запитів, надісланих до Норвегії або Швейцарії для перевірки замінних заяв про походження, складених на їхніх територіях на основі заяви про походження, складеної в країні-бенефіціарі, що для них граничний строк повинен бути продовжений до 8 місяців.
2. Якщо у випадках обґрунтованих сумнівів відповідь відсутня протягом зазначеного в параграфі 1 строку або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення дійсного походження продуктів, компетентним органам надсилається друге повідомлення. Це повідомлення встановлює подальший граничний строк, що не перевищує 6 місяців. Якщо органам, що подали запит, не повідомлено результати перевірки після другого повідомлення протягом 6 місяців із дати надсилання другого повідомлення, або якщо такий результат не дозволяє встановити справжність відповідного документа або дійсне походження продуктів, органи, що подали запит, повинні відмовити у наданні права на тарифні преференції.
3. Якщо перевірка, передбачена у параграфі 1 або будь-яка інша наявна інформація вказує на те, що правила походження порушуються, країна-бенефіціар вивозу повинна за власною ініціативою або за запитом митних органів держав-членів або Комісії провести відповідні розслідування або організувати їх проведення з належною терміновістю для встановлення та попередження таких порушень. Для цього Комісія або митні органи держав-членів можуть брати участь у цих розслідуваннях.
Стаття 110. Наступна перевірка сертифікатів про походження форми A та декларацій на рахунках-фактурах
(Стаття 64(1) Кодексу)
1. Наступні перевірки сертифікатів про походження форми A або декларацій на рахунках-фактурах виконуються з довільною періодичністю, або коли митні органи держав-членів мають обґрунтовані сумніви щодо справжності таких документів, статусу походження відповідних продуктів або виконання інших вимог цієї підсекції, підсекцій 3-9 цієї секції та підсекцій 2 та 3 розділу II, глави 1, секції 2 Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446 .
2. Під час подання запиту щодо наступної перевірки, митні органи держав-членів, повинні повернути сертифікат про походження форми A та рахунок-фактуру, якщо її подано, декларацію на рахунку-фактурі або копію цих документів до компетентних державних органів країни-бенефіціара вивозу, зазначаючи, у відповідних випадках, причини для проведення розслідування. Будь-які отримані документи та інформація, що вказують на те, що інформація, надана для підтвердженні походження є неправильною, пересилаються для обґрунтування причини перевірки.
Якщо митні органи держав-членів вирішують призупинити надання тарифних преференцій під час очікування на результати перевірки, імпортеру повинен бути запропонований випуск продуктів за умови вжиття будь-яких запобіжних заходів, що вважаються необхідними.
3. Після подання запиту щодо наступної перевірки така перевірка повинна бути проведена та її результати повідомлені митним органам держав-членів протягом максимум 6 місяців або, у випадку запитів, надісланих до Норвегії або Швейцарії для перевірки замінних підтверджень походження, складених на їхніх територіях на основі сертифіката про походження форми A або декларації на рахунку-фактурі, складеної в країні-бенефіціарі, протягом максимум 8 місяців із дати надсилання запиту. Результати повинні дозволити встановити чи підтвердження відповідного походження стосується продуктів, фактично вивезених та чи ці продукти можна вважати такими, що походять з країни-бенефіціара.
4. У випадку видачі сертифікатів про походження форми A після двосторонньої кумуляції відповідь повинна включати копію (копії) сертифіката(-ів) про переміщення EUR.1 та, за необхідності, відповідну(-і) декларацію(-ї) на рахунку(-ах)- фактурі(-ах).
5. Якщо у випадках обґрунтованих сумнівів відповідь відсутня протягом зазначеного в параграфі 3 6-місячного строку або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення справжності відповідного документа або дійсного походження продуктів, компетентним органам надсилається друге повідомлення. Якщо органам, що подали запит, не повідомлено результати перевірки після другого повідомлення протягом 4 місяців із дати надсилання другого повідомлення, або якщо ці результати не дозволяють встановити справжність відповідного документа або дійсне походження продуктів, органи, що подали запит, повинні, за виключенням виняткових обставин, відмовити у наданні права на тарифні преференції.
6. Якщо процедура перевірки або будь-яка інша наявна інформація вказує на те, що правила походження порушуються, країна-бенефіціар вивозу повинна за власною ініціативою або за запитом митних органів держав-членів провести відповідні розслідування або організувати їх проведення із належною терміновістю для встановлення та попередження таких порушень. Для цього Комісія або митні органи держав-членів можуть брати участь у розслідуваннях.
7. Для цілей наступної перевірки сертифікатів про походження форми A, експортери повинні зберігати всі належні документи, що доводять статус походження відповідних продуктів та компетентні державні органи країни-бенефіціара вивозу повинні зберігати як копії сертифікатів, так і будь-які інші вивізні документи, що їх стосуються. Ці документи повинні зберігатися щонайменше 3 роки після закінчення року, що в ньому видано сертифікат про походження форми A.
Стаття 111. Наступна перевірка підтверджень походження стосовно продуктів, що набули статус походження шляхом кумуляції
(Стаття 64(1) Кодексу)
Статті 73 та 110 цього Регламенту також застосовуються між країнами тієї самої регіональної групи для цілей надання інформації Комісії або митним органам держав-членів та наступної перевірки сертифікатів про походження форми A або декларацій на рахунку-фактурі, виданих відповідно до правил регіональної кумуляції походження.
Підсекція 9
Інші положення, застосовні в рамках режиму ГСП Союзу
Стаття 112. Сеута та Мелілья
(Стаття 64(1) Кодексу)
1. Статті 41-58 Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446 необхідно застосовувати для визначення того, чи продукти можна вважати такими, що походять із країни-бенефіціара, якщо вони вивозяться до Сеути або Мелільї або такими, що походять із Сеути та Мелільї, якщо вони вивозяться до країни-бенефіціара для цілей двосторонньої кумуляції.
2. Статті 74-79 та статті 84-93 цього Регламенту застосовуються до продуктів, які вивозяться із країни-бенефіціара до Сеути та Мелільї або до продуктів, що вивозяться із Сеути та Мелільї до країни-бенефіціара для цілей двосторонньої кумуляції.
3. Для цілей, зазначених в параграфах 1 та 2, Сеута та Мелілья вважаються єдиною територією.
Підсекція 10
Підтвердження походження, застосовні в рамках правил походження для цілей преференційних тарифних заходів, що їх вживає Союз односторонньо стосовно деяких країн або територій
Стаття 113. Загальні вимоги
(Стаття 64(1) Кодексу)
Продукти, що походять із однієї із країн-бенефіціарів або територій, повинні користуватися тарифними преференціями, зазначеними в статті 59 Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446 після подання одного з таких документів:
(a) сертифіката про переміщення EUR.1, виданого з використанням форми, викладеної в додатку 22-10; або
(b) у випадках, визначених у статті 119(1), декларації, що її текст наведено в додатку 22-13, наданої експортером на рахунку-фактурі, повідомленні про доставлення або будь-якому іншому комерційному документі, що описує відповідні продукти достатньо детально, щоб вони могли бути ідентифіковані (далі - "декларація на рахунку- фактурі").
Графа 7 сертифікатів про переміщення EUR.1 або декларацій на рахунках-фактурах повинна містити зазначення ‘Autonomous trade measures’ або ‘Mesures commerciales autonomes’.
Стаття 114. Процедура видачі сертифіката про переміщення EUR.1
(Стаття 64(1) Кодексу)
1. Похідні продукти в розумінні розділу II, глави 1, секції 2, підсекції 4 Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446 після ввезення в Союз можуть мати тарифні преференції, зазначені в статті 59 Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446, за умови що їх перевезено прямо до Союзу в значенні статті 69 Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446, після подання сертифіката про переміщення EUR.1, виданого митними органами або іншими компетентними державними органами країни-бенефіціара або території, за умови що країна-бенефіціар або територія:
(a) повідомила Комісії інформацію, що вимагається статтею 124 цього Регламенту; та
(b) допомагає Союзу шляхом надання дозволу митним органам держав-членів перевіряти справжність документа або правильність інформації щодо справжнього походження відповідних продуктів.
2. Сертифікат про переміщення EUR.1 може бути виданий, лише якщо він може слугувати документальним доказом, що вимагається для цілей тарифних преференцій, зазначених у статті 59 Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446.
3. Сертифікат про переміщення EUR.1 видається лише за письмовою заявою експортера або його представника. Така заява повинна бути подана з використанням форми, викладеної в додатку 22-10 та повинна бути заповнена відповідно до положень цієї статті та статей 113, 115, 116, 117, 118, 121 та 123 цього Регламенту. Заяви на сертифікати про переміщення EUR.1 повинні зберігатися компетентними органами країни-бенефіціара вивозу, або території вивозу, або держави-члена вивозу щонайменше протягом 3 років після закінчення року, що в ньому видано сертифікат про переміщення.
4. Експортер або його представник повинен подати разом із заявою будь-які відповідні підтвердні документи, що підтверджують, що продукти, що вивозяться, відповідають вимогам для видачі сертифіката про переміщення EUR.1.
Експортер зобов’язується, за запитом компетентних органів, надавати будь-яке додаткове підтвердження, що його вони можуть вимагати, для встановлення правильності статусу походження продуктів, що мають право на преференційний режим, та зобов’язується погодитися на перевірку їх бухгалтерської звітності та на будь яку перевірку зазначеними органами обставин, за яких продукти отримано.
5. Сертифікат про переміщення EUR.1 повинні видавати компетентні державні органи країни-бенефіціара або території або митні органи держави-члена вивозу, якщо продукти, що вивозяться, можна вважати похідними продуктами в розумінні розділу II, глави 1, секції 2, підсекції 4 Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446 .
6. Оскільки сертифікат про переміщення EUR.1 є документальним доказом для застосування преференційних заходів, викладених у статті 59 Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446, компетентні державні органи країни-бенефіціара або території або митні органи держави-члена вивозу несуть відповідальність за вжиття будь-яких заходів, необхідних для перевірки походження продуктів та перевірки інших заяв на сертифікаті.
7. Для перевірки того, чи викладені в параграфі 5 умови виконано, компетентні державні органи країни-бенефіціара або митні органи держави-члена вивозу мають право вимагати надання будь-якого документального доказу або проводити будь-яку перевірку, що її вони вважають необхідною.
8. Компетентні державні органи країни-бенефіціара або території або митні органи держави-члена вивозу несуть відповідальність за забезпечення належного заповнення форм, зазначених в параграфі 1.
9. Дата випуску сертифіката про переміщення EUR.1 зазначається на тій частині сертифікату, що призначена для митних органів.
10. Сертифікат про переміщення EUR.1 видається компетентними органами країни-бенефіціара або території або митними органами держави-члена вивозу, якщо продукти, що їх він стосується, вивозяться. Він надається експортеру одразу після того, як вивіз здійснено або забезпечено.
Стаття 115. Ввіз партіями
(Стаття 64(1) Кодексу)
Якщо за запитом імпортера та згідно з умовами, встановленими митними органами країни ввозу, незмонтовані або демонтовані продукти у розумінні загального правила тлумачення 2(a) Гармонізованої системи, що підпадають під дію секцій XVI або XVII, або позицій 7308 або 9406 Гармонізованої системи, ввозяться партіями, єдине підтвердження походження таких продуктів повинне бути подане до митних органів під час ввезення першої партії.
Стаття 116. Подання підтвердження походження
(Стаття 64(1) Кодексу)
Підтвердження походження подаються до митних органів держави-члена ввозу відповідно до процедур, встановлених у статті 163 Кодексу. Зазначені органи можуть вимагати переклад підтвердження походження, а також вимагати, щоб декларація щодо ввозу супроводжувалася заявою імпортера, що свідчить про те, що продукти відповідають умовам, необхідним для застосування цієї підсекції.
Стаття 117. Сертифікати про переміщення EUR.1, видані зі зворотною дією в часі
(Стаття 64(1) Кодексу)
1. Як відступ від статті 114(10), сертифікат про переміщення EUR.1 може бути у виключних випадках виданий після вивезення продуктів, що їх він стосується, якщо виконано будь-які з таких умов:
(a) його не видано під час вивезення через помилки, чи недогляди, чи особливі обставини; або
(b) компетентним органам відповідно до їх вимог продемонстровано, що сертифікат про переміщення EUR.1 видано, але його не прийнято під час ввезення з технічних причин.
2. Компетентні органи можуть видавати сертифікат про переміщення EUR.1 зі зворотною дією в часі лише після перевірки того, що надана інформація в заяві експортера відповідає інформації у відповідному вивізному файлі і що сертифікат про переміщення EUR.1, який відповідає положенням цієї підсекції, не видано під час вивезення відповідних продуктів.
3. Сертифікати про переміщення EUR.1, видані зі зворотною дією в часі, повинні бути завізовані одним із таких речень:
4. Візування, зазначене в параграфі 3, необхідно помістити в графу "Примітки" сертифіката про переміщення EUR.1.
Стаття 118. Видача дубліката сертифіката про переміщення EUR.1
(Стаття 64(1) Кодексу)
1. У випадку крадіжки, втрати або знищення сертифіката про переміщення EUR.1 експортер може звернутися до компетентних органів, що його видали, із заявою про видачу дубліката на основі наявних у них вивізних документів.
2. Дублікат, виданий цим способом, повинен бути завізований одним із таких слів:
3. Візування, зазначене в параграфі 2, необхідно помістити в графу "Примітки" сертифіката про переміщення EUR.1.
4. Дублікат, що повинен містити дату видачі оригінального сертифіката про переміщення EUR.1, є чинним із такої дати.
Стаття 119. Умови складання декларації на рахунку-фактурі
(Стаття 64(1) Кодексу)
1. Декларація на рахунку-фактурі може бути складена однією із таких осіб:
(a) схваленим експортером Союзу у розумінні статті 120 цього Регламенту;
(b) будь-яким експортером для будь-якого відправлення, що складається із одного чи більше пакунків, що містить похідні продукти, що їх загальна вартість не перевищує 6000 євро, та, за умови що допомога, зазначена в статті 114(1), застосовується до цієї процедури.
2. Декларація на рахунку-фактурі може бути складена, якщо відповідні продукти можна вважати такими, що походять з Союзу, або країни-бенефіціара, або території та виконують інші вимоги розділу II, глави 1, секції 2, підсекцій 4 та 5 Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446 .
3. Експортер, що складає декларацію на рахунку-фактурі, повинен бути готовим надіслати в будь-який час за запитом митного органу або інших компетентних державних органів країни вивозу або території вивозу всі належні документи, що підтверджують статус походження відповідних продуктів та виконання інших вимог розділу II, глави 1, секції 2, підсекцій 4 та 5 Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446 .
4. Декларація на рахунку-фактурі повинна бути складена експортером за допомогою машинопису, проставлення печатки чи друку на рахунку-фактурі, повідомленні про доставлення чи будь-якому іншому комерційному документі тексту декларації, що його наведено в додатку 22-13, використовуючи одну із лінгвістичних версій, викладених у цьому додатку, та відповідно до положень національного законодавства країни вивозу. Якщо декларація пишеться вручну, вона має бути написана чорнилом і друкованими літерами.
5. Декларація на рахунку-фактурі повинна містити справжній власноручний підпис експортера. Однак схвалений експортер у розумінні статті 120 цього Регламенту не зобов’язаний підписувати такі декларації, за умови що він надає митним органам письмове зобов’язання про те, що він бере на себе повну відповідальність за будь-яку декларацію на рахунку-фактурі, що ідентифікує його так, ніби вона підписана ним власноручно.
6. У зазначених у параграфі 1(b) випадках використання декларації на рахунку-фактурі можливе, якщо дотримано таких спеціальних умов:
(a) декларація на рахунку-фактурі повинна бути складена для кожного відправлення;
(b) якщо товари, що містяться у відправленні вже перевірено в країні вивозу шляхом покликання на визначення "похідні продукти", експортер може покликатися на таку перевірку в декларації на рахунку-фактурі.
Положення першого підпараграфа не звільняють експортерів від зобов’язання виконувати інші формальності, передбачені митними чи поштовими правилами.
Стаття 120. Схвалений експортер
(Стаття 64(1) Кодексу)
1. Митні органи Союзу можуть надати дозвіл будь-якому експортеру, що має осідок на митній території Союзу (далі - схвалений експортер), що здійснює часті поставки продуктів, що походять з Союзу, у розумінні статті 59(2) Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446, та що надає митним органам відповідно до їх вимог гарантії, необхідні для перевірки статусу походження продуктів та виконання інших вимог розділу II, глави 1, секції 2, підсекцій 4 та 5 Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446 для того, щоб складати декларації на рахунках-фактурах, незалежно від вартості відповідних продуктів.
2. Митні органи можуть надавати статус схваленого експортера, за умови дотримання тих умов, що їх вони вважають доцільними.
3. Митні органи повинні присвоїти схваленому експортеру номер митного дозволу, що вказується у декларації на рахунку-фактурі.
4. Митні органи повинні контролювати використання дозволу схваленим експортером.
5. Митні органи можуть скасувати дозвіл у будь-який час. Вони повинні так зробити, якщо схвалений експортер більше не надає гарантії, зазначені в параграфі 1, не виконує умови, зазначені в параграфі 2, або використовує дозвіл в інший неприйнятний спосіб.
Стаття 121. Чинність підтвердження походження
(Стаття 64(1) Кодексу)
1. Підтвердження походження є чинним протягом 4 місяців із дати видачі в країні вивозу та повинне бути подане протягом зазначеного періоду до митних органів країни ввозу.