Регламент Ради (ЄС) № 2015/1589 від 13 липня 2015 року про встановлення детальних правил застосування статті 108 Договору про функціонування Європейського Союзу (кодифікація)

РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про функціонування Європейського Союзу, зокрема його статтю 109,

Беручи до уваги пропозицію Європейської Комісії,

Беручи до уваги висновок Європейського Парламенту (- 1),

Оскільки:

(1) До Регламенту Ради (ЄС) № 659/1999(- 2)неодноразово вносили істотні зміни та доповнення (- 3). Для забезпечення ясності та раціональності зазначений Регламент необхідно кодифікувати.

(2) Без обмеження спеціальних процедурних правил, встановлених у регламентах для окремих секторів, цей Регламент необхідно застосовувати до допомоги в усіх секторах. Для цілей застосування статей 93 та 107 Договору про функціонування Європейського Союзу (ДФЄС), переглядаючи чинну допомогу, ухвалюючи рішення про нову чи змінену допомогу, а також вживаючи заходів у відповідь на невиконання її рішень або вимог щодо нотифікації, Комісія, згідно зі статтею 108 Договору, має особливу компетенцію вирішувати, чи є державна допомога сумісною з внутрішнім ринком.

(3) У контексті модернізованої системи правил державної допомоги, з метою сприяння як впровадженню стратегії економічного зростання "Європа 2020", так і бюджетній консолідації, необхідним є дієве та уніфіковане застосуваннястатті 107 ДФЄС по всьому Союзу. Регламент (ЄС) № 659/1999 консолідував та підсилив попередню практику Комісії щодо підвищення правової визначеності та підтримки розвитку політики у сфері державної допомоги в прозорому середовищі.

(4) Щоб забезпечити правову визначеність доцільно встановити обставини, за яких допомога повинна вважатися чинною допомогою. Завершення розбудови внутрішнього ринку та його вдосконалення є поступовим процесом, що відображається в постійному розвитку політики у сфері державної допомоги. В результаті такого розвитку певні інструменти, які на момент введення їх у дію не були державною допомогою, могли стати допомогою.

(5) Згідно зі статтею 108(3) ДФЄС, будь-які плани щодо надання нової допомоги повинні бути нотифіковані Комісії і не повинні впроваджуватися допоки Комісія не дасть на неї дозвіл.

(6) Згідно зі статтею 4(3)Договору про Європейський Союз (ДЄС), держави-члени зобов’язані співпрацювати з Комісією і надавати їй усю інформацію, необхідну для виконання Комісією своїх обов’язків згідно з цим Регламентом.

(7) Строк, у який Комісія повинна завершити попереднє вивчення нотифікованої допомоги, має становити 2 місяці з моменту отримання повної нотифікації або отримання належним чином обґрунтованої заяви відповідної держави-члена про те, що вона вважає нотифікацію повною, оскільки запитаної Комісією додаткової інформації немає в наявності або її вже було надано. З міркувань правової визначеності, після завершення такого вивчення має бути ухвалене рішення.

(8) В усіх випадках, коли за результатами попереднього вивчення Комісія не може встановити, що допомога є сумісною з внутрішнім ринком, має бути розпочата процедура офіційного розслідування з метою надання Комісії можливості зібрати всю інформацію, яка їй потрібна для оцінювання сумісності допомоги, а заінтересованим сторонам - надати свої коментарі. Права заінтересованих сторін можуть бути захищені найкращим чином у рамках процедури офіційного розслідування, передбаченої статтею 108(2) ДФЄС.

(9) З метою оцінювання сумісності з внутрішнім ринком будь-якої нотифікованої або незаконної державної допомоги, на яку поширюється виключна компетенція Комісії відповідно до статті 108 ДФЄС, доцільно наділити Комісію, для цілей забезпечення виконання правил державної допомоги, повноваженням запитувати в будь-якої держави-члена, суб’єкта господарювання або об’єднання суб’єктів господарювання всю необхідну ринкову інформацію у всіх випадках, коли Комісія має сумніви щодо сумісності відповідного інструмента з правилами Союзу і, у зв’язку з цим, ініціювала процедуру офіційного розслідування. Зокрема, Комісія має використовувати такі повноваження у випадках, коли видається необхідним комплексне оцінювання по суті. Вирішуючи, чи використовувати такі повноваження, Комісія має брати до уваги тривалість попереднього вивчення.

(10) Для цілей оцінювання сумісності заходу допомоги після ініціювання процедури офіційного розслідування, зокрема щодо технічно складних випадків, які підлягають оцінюванню по суті, Комісія має бути у змозі вимагати від будь-якої держави-члена, суб’єкта господарювання або об’єднання суб’єктів господарювання, простим запитом або рішенням, надання усієї ринкової інформації, необхідної Комісії для проведення оцінювання, якщо інформація, надана відповідною державою-членом під час попереднього вивчення, не є достатньою, з належним урахуванням принципу пропорційності, зокрема щодо малих та середніх підприємств.

(11) У світлі особливих відносин між отримувачами допомоги та відповідною державою-членом, Комісія має бути у змозі запитувати в отримувача допомоги інформацію лише за погодженням із відповідною державою-членом. Надання інформації відповідним отримувачем заходу допомоги не є правовою основою для двосторонніх переговорів між Комісією та відповідним отримувачем.

(12) Комісія має обирати адресатів інформаційних запитів на основі об’єктивних критеріїв, доцільних у кожному окремому випадку, забезпечуючи, коли запит адресовано вибірці суб’єктів господарювання або їх об’єднань, репрезентативність такої вибірки респондентів у межах кожної з категорій. Запитувана інформація має включати, зокрема, фактичні дані про компанію та ринкові дані, а аналіз функціонування ринку, що ґрунтується на фактичних даних.

(13) Комісія, як ініціатор процедури, має відповідати за перевірку як передавання інформації державами-членами, суб’єктами господарювання або їх об’єднаннями, так і заявленої конфіденційності інформації, яка підлягає розголошенню.

(14) Комісія має бути у змозі забезпечувати примусове виконання будь-яким суб’єктом господарювання чи об’єднанням суб’єктів господарювання запитів про надання інформації, які вона їм адресує, у відповідних випадках, за допомогою пропорційних штрафів і періодичних штрафних стягнень. Встановлюючи розміри штрафів і періодичних штрафних стягнень, Комісія має належним чином враховувати принципи пропорційності та доцільності, зокрема стосовно малих та середніх підприємств. Права сторін, яким надіслано запит про надання інформації, мають бути захищені шляхом надання їм можливості повідомлення своєї позиції перед ухваленням будь-якого рішення про накладення штрафів чи періодичних штрафних стягнень. Відповідно до статті 261 ДФЄС, у Суду Європейського Союзу має бути необмежена юрисдикція стосовно таких штрафів і періодичних штрафних стягнень.

(15) З належним урахуванням принципів пропорційності та доцільності, Комісія має бути у змозі зменшувати суми періодичних штрафних стягнень або повністю звільняти від їх сплати, якщо адресати запитів надають запитану інформацію, навіть після закінчення відповідного кінцевого строку.

(16) Штрафи та періодичні штрафні стягнення не застосовують до держав-членів, оскільки, згідно зі статтею 4(3) ДЄС, вони зобов’язані добросовісно співпрацювати з Комісією і надавати їй усю інформацію, необхідну для того, щоб вона мала можливість виконувати свої обов’язки за цим Регламентом.

(17) Розглянувши коментарі, надані заінтересованими сторонами, Комісія має завершити вивчення ухваленням остаточного рішення, одразу після усунення сумнівів. У випадку, якщо таке вивчення не завершено протягом вісімнадцяти місяців від початку процедури, доцільно забезпечити можливість відповідної держави-члена звернутися із запитом про отримання рішення, яке Комісії належить ухвалити протягом двох місяців.

(18) З метою забезпечення прав відповідної держави-члена на захист, їй доцільно надавати копії запитів про надання інформації, надісланих іншим державам-членам, суб’єктам господарювання або об’єднанням суб’єктів господарювання, а також можливість подати свої зауваження щодо отриманих коментарів. Їй також мають бути повідомлені найменування суб’єктів господарювання, яким було надіслано такі запити, за умови, що такі суб’єкти не заявили про законне право залишити свої ідентифікаційні дані в таємниці.

(19) Комісія має належним чином враховувати законне право суб’єктів господарювання на захист їхньої комерційної таємниці. У Комісії не має бути змоги використовувати надану респондентами конфіденційну інформацію, яку не може бути узагальнено або знеособлено в інший спосіб, у будь-якому рішенні, крім випадків, коли вона попередньо отримала їхню згоду на розголошення такої інформації відповідній державі-члену.

(20) У випадках, коли видається, що на інформацію, позначену як конфіденційна, не поширюються обов’язки щодо службової таємниці, доцільно мати механізм, згідно з яким Комісія може вирішувати, який обсяг інформації може бути розголошений. У будь-якому такому рішенні про відхилення заяв щодо конфіденційності інформації має бути зазначений строк, після закінчення якого інформацію буде розголошено, щоб респондент міг скористатися будь-яким доступним йому судовим захистом, у тому числі вжити будь-яких тимчасових заходів.

(21) Щоб забезпечити правильне та дієве застосування правил державної допомоги, у Комісії має бути змога скасовувати рішення, ухвалене на основі неправильної інформації.

(22) Для забезпечення виконання вимог статті 108 ДФЄС, зокрема обов’язку щодо нотифікації та положення про невживання заходів відповідно достатті 108(3), Комісія має вивчати всі випадки незаконної допомоги. В інтересах прозорості й правової визначеності необхідно встановити процедури розгляду таких випадків. Якщо держава-член не дотрималась обов’язку щодо нотифікації або положення про невживання заходів, для Комісії не має бути обмежень у строках.

(23) Для забезпечення виконання вимог статті 108 ДФЄС, зокрема обов’язку щодо нотифікації та положення про невживання заходів відповідно до статті 108(3) ДФЄС та оцінювання сумісності допомоги із внутрішнім ринком, Комісія має бути у змозі з власної ініціативи вивчати інформацію про незаконну допомогу незалежно від її джерела.

(24) У випадках надання незаконної допомоги, у Комісії має бути право отримувати всю необхідну інформацію, яка дає їй змогу ухвалити рішення та негайно відновити, у відповідних випадках, невикривлену конкуренцію. З огляду на це, доцільно надати Комісії можливість вживати тимчасових заходів щодо відповідної держави-члена. Такі тимчасові заходи можуть мати форму приписів про надання інформації, приписів про призупинення і приписів про повернення. У разі невиконання припису про надання інформації у Комісії має бути змога ухвалювати рішення на основі наявної інформації, а в разі невиконання приписів про призупинення та повернення - напряму звертатися зі справою до Суду, відповідно до другого підпараграфа статті 108(2)ДФЄС.

(25) У випадках незаконної допомоги, несумісної з внутрішнім ринком, має бути відновлена дієва конкуренція. Для цієї цілі необхідним є негайне повернення допомоги включно з відсотками. Доцільно здійснювати повернення відповідно до процедур, передбачених національним правом. Застосування таких процедур не має заважати відновленню дієвої конкуренції внаслідок перешкоджання негайному та результативному виконанню рішення Комісії. Щоб досягти такого результату, держави-члени мають вживати усіх необхідних заходів, які забезпечують дієвість рішення Комісії.

(26) Для забезпечення правової визначеності доцільно передбачити щодо незаконної допомоги десятирічний строк давності, після закінчення якого розпорядження про повернення видавати не можна.

(27) Для забезпечення правової визначеності доцільно передбачити строки давності для накладення та забезпечення сплати штрафів та періодичних штрафних стягнень.

(28) Неналежне використання допомоги може мати вплив на функціонування внутрішнього ринку, подібний до впливу незаконної допомоги, тому його слід розглядати відповідно до подібних процедур. На відміну від незаконної допомоги, допомога, яку імовірно було використано неналежним чином, є допомогою, яку попередньо схвалила Комісія. З огляду на це, Комісії не має бути дозволено використовувати припис про повернення у випадку неналежного використання допомоги.

(29) Згідно зі статтею 108(1)ДФЄС, Комісія зобов’язана, у співпраці з державами-членами, постійно переглядати всі системи чинної допомоги. В інтересах прозорості та правової визначеності доцільно визначити сферу охоплення такої співпраці згідно із зазначеною статтею.

(30) З метою забезпечення сумісності чинних схем допомоги з внутрішнім ринком і згідно зі статтею 108(1) ДФЄС у Комісії має бути змога пропонувати належні заходи, якщо чинна схема допомоги не є або перестала бути сумісною з внутрішнім ринком, та ініціювати процедуру, передбачену статтею 108(2) ДФЄС, якщо відповідна держава-член відмовляється впроваджувати пропоновані заходи.

(31) Доцільно визначити всі можливості, що їх мають треті сторони для захисту своїх інтересів у рамках процедур, які стосуються державної допомоги.

(32) Скарги є основним джерелом інформації для виявлення порушень правил Союзу щодо державної допомоги. Для забезпечення якості скарг, які подають Комісії, і водночас прозорості та правової визначеності, доцільно встановити умови, яким повинна відповідати скарга, щоб Комісія володіла інформацією про можливо незаконну допомогу і щоб запустити процес попереднього вивчення. Подання, які не відповідають таким умовам, мають розглядатися як загальна ринкова інформація і не мають обов’язково призводити до розслідувань ex officio.

(33) Від заявників слід вимагати продемонструвати, що вони є заінтересованими сторонами у розумінні статті 108(2) ДФЄС і статті 1(h) цього Регламенту. Від них також слід вимагати надання певного обсягу інформації у формі, яку Комісія має бути вповноважена визначити в імплементаційному положенні. Щоб не знеохочувати потенційних скаржників, зазначене імплементаційне положення має враховувати, щоб вимоги до заінтересованих сторін щодо подання скарг не бути обтяжливими.

(34) Щоб забезпечити розгляд Комісією подібних питань в узгоджений спосіб на всьому внутрішньому ринку, доцільно передбачити конкретну правову основу для порушення розслідувань щодо певних секторів економіки або певних інструментів допомоги в різних державах-членах. Для забезпечення пропорційності та в світлі високого адміністративного навантаження, зумовленого такими розслідуваннями, секторні розслідування слід проводити лише за умови, що наявна інформація підтверджує обґрунтовані підозри про те, що заходи чинної допомоги в певному секторі можуть суттєво обмежувати або викривляти конкуренцію на внутрішньому ринку в кількох державах-членах або що чинні заходи допомоги в певному секторі в кількох державах-членах не є або перестали бути сумісними з внутрішнім ринком. Такі розслідування мають надавати Комісії змогу розглядати питання горизонтальної державної допомоги в ефективний та прозорий спосіб й отримувати ex ante огляд відповідного сектора.

(35) Щоб дозволити Комісії здійснювати дієвий моніторинг виконання її рішень та щоб сприяти співпраці між Комісією і державами-членами у постійному перегляді всіх чинних схем допомоги в державах-членах відповідно до статті 108(1)ДФЄС, необхідно встановити загальний обов’язок щодо звітування про всі чинні схеми допомоги.

(36) Якщо Комісія має серйозні сумніви щодо того, чи виконано її рішення, їй мають бути доступні додаткові інструменти, які дають змогу їй отримувати інформацію, необхідну для верифікації дієвого виконання її рішень. Доцільним і корисним інструментом для цього, зокрема у випадках, коли допомогу можливо було використано неналежним чином, може бути моніторинг на місцях. Відповідно, Комісію має бути вповноважена проводити моніторингові візити на місця, а компетентні органи держав-членів мають співпрацювати з нею, якщо суб’єкт господарювання чинить опір такому візиту.

(37) Послідовність застосування правил державної допомоги вимагає запровадження механізмів співпраці між судами держав-членів і Комісією. Така співпраця є актуальною для всіх судів держав-членів, які застосовують статтю 107(1) та статтю 108 ДФЄС. Зокрема, у національних судів має бути змога звертатися до Комісії для отримання інформації або її висновку щодо питань застосування правил державної допомоги. Також у Комісії має бути змога подавати свої зауваження в письмовій чи усній формі судам, яким рекомендують застосовувати статтю 107(1) або статтю 108 ДФЄС. Надаючи національним судам таку допомогу, Комісія має діяти відповідно до свого обов’язку захищати суспільний інтерес.

(38) Зазначені зауваження та висновки Комісії мають не обмежувати положення статті 267 ДФЄС і не мають бути юридично зобов’язальними для національних судів. Їх мають подавати в рамках національних процедурних правил та практик, у тому числі тих, що захищають права сторін, із повним дотриманням незалежності національних судів. Зауваження, які Комісія подає з власної ініціативи, мають бути обмежені випадками, які є важливими для послідовного застосування статті 107(1) або статті 108 ДФЄС, зокрема випадків, значущих для забезпечення застосування або для подальшого розвитку прецедентного права Союзу щодо державної допомоги.

(39) В інтересах прозорості та правової визначеності доцільно надавати публічну інформацію про рішення Комісії, водночас зберігаючи принцип, згідно з яким рішення у справах про державну допомогу адресують відповідним державам-членам. З огляду на це, доцільно публікувати усі рішення, які можуть зачіпати інтереси заінтересованих сторін повністю чи в резюмованій формі, або забезпечувати доступність заінтересованим сторонам копій таких рішень, якщо їх не було опубліковано або не було опубліковано повністю.

(40) Публікуючи свої рішення, Комісія має дотримуватися правил щодо професійної таємниці, у тому числі захисту всієї конфіденційної інформації та персональних даних, згідно зі статтею 339 ДФЄС.

(41) Комісія у тісній взаємодії з Дорадчим комітетом з питань державної допомоги має бути в змозі ухвалювати імплементаційні положення, що встановлюють детальні правила стосовно процедур, передбачених цим Регламентом,

УХВАЛИЛА ЦЕЙ РЕГЛАМЕНТ:

Для цілей цього Регламенту застосовують такі терміни та означення:

(a) "допомога" означає будь-який захід, що відповідає всім критеріям, установленим у статті 107(1) ДФЄС;

(b) "чинна допомога" означає:

(i) без обмеження положень статей 144 та 172 Акта про вступ Австрії, Фінляндії та Швеції; пункту 3 і доповнення додатка IV до Акта про приєднання Чеської Республіки, Естонії, Кіпру, Латвії, Литви, Угорщини, Мальти, Польщі, Словенії та Словаччини; пунктів 2 та 3(b) і доповнення додатка V до Акта про приєднання Болгарії та Румунії; пунктів 2 та 3(b) і доповнення додатка IV до Акта про приєднання Хорватії, будь-яку допомогу, що існувала до набуття чинності ДФЄС у відповідних державах-членах, а саме схеми допомоги й індивідуальну допомогу, впроваджені до набуття чинності ДФЄС у відповідних державах-членах і все ще застосовні;

(ii) дозволену допомогу, а саме схеми допомоги й індивідуальну допомогу, на які надано дозвіл Комісії чи Ради;

(iii) допомогу, яку вважають такою, що на неї було надано дозвіл згідно зі статтею 4(6) Регламенту (ЄС) № 659/1999, статтею 4(6) цього Регламенту або до набуття чинності Регламентом (ЄС) № 659/1999, але відповідно до цієї процедури;

(iv) допомогу, яку вважають чинною допомогою згідно зі статтею 17 цього Регламенту;

(v) допомогу, яку вважають чинною допомогою, оскільки можна встановити, що на момент її впровадження вона не становила допомогу, але в подальшому стала допомогою внаслідок розвитку внутрішнього ринку, не зазнавши змін з боку держави-члена. Якщо певні заходи стають допомогою в результаті лібералізації законодавством Союзу тієї чи іншої діяльності, такі заходи не вважають чинною допомогою після дати, встановленої для лібералізації;

(c) "нова допомога" означає всю допомогу, а саме схеми допомоги й індивідуальну допомогу, які не є чинною допомогою, включно зі змінами до чинної допомоги;

(d) "схема допомоги" означає будь-який акт, на основі якого суб’єктам господарювання, визначеним у такому акті загальним та абстрактним чином, може бути надано індивідуальну допомогу без потреби в додаткових імплементаційних заходах, та будь-який акт, на основі якого одному чи декільком суб’єктам господарювання може бути надано допомогу, не пов’язану з конкретним проектом, на невизначений строк та/або в невизначеному розмірі;

(e) "індивідуальна допомога" означає допомогу, яку не надають на основі схеми допомоги, а також надання допомоги, що підлягає нотифікації, на основі схеми допомоги;

(f) "незаконна допомога" означає нову допомогу, впроваджену всупереч статті 108(3)ДФЄС;

(g) "неналежне використання допомоги" означає допомогу, що її отримувач допомоги використовує всупереч рішенню, ухваленому згідно зі статтею 4(3) чи статтею 7(3) або (4) Регламенту (ЄС) № 659/1999, або статтею 4(3) чи статтею 9(3)або (4)цього Регламенту;

(h) "заінтересована сторона" означає будь-яку державу-член і будь-яку особу, суб’єкта господарювання чи об’єднання суб’єктів господарювання, інтереси яких можуть зазнати впливу від надання допомоги, зокрема отримувача допомоги, суб’єктів господарювання-конкурентів та професійні асоціації.

1. За винятком випадків, передбачених у регламентах, укладених відповідно до статті 109ДФЄС або до інших застосовних його положень, відповідна держава-член заздалегідь нотифікує Комісії будь-які плани щодо надання нової допомоги. Комісія без затримки інформує відповідну державу-член про отримання нотифікації.

2. У нотифікації відповідна держава-член надає всю інформацію, необхідну для надання Комісії змоги ухвалити рішення відповідно до статей 4 та 9 ("повна нотифікація").

Допомогу, що підлягає нотифікації згідно зі статтею 2(1), впроваджують лише після того, як Комісія ухвалила або коли вважається, що вона ухвалила, рішення, яке надає дозвіл на таку допомогу.

1. Комісія вивчає нотифікацію, щойно її отримано. Без обмеження положень статті 10, Комісія ухвалює рішення відповідно до параграфів 2, 3 або 4 цієї статті.

2. Якщо Комісія за результатами попереднього вивчення виявляє, що нотифікований захід не є допомогою, вона фіксує такий висновок у формі рішення.

3. Якщо Комісія за результатами попереднього вивчення не виявляє сумнівів щодо сумісності нотифікованого заходу із внутрішнім ринком, оскільки той підпадає під дію статті 107(1) ДФЄС, вона ухвалює рішення щодо сумісності такого заходу з внутрішнім ринком ("рішення не висувати заперечень"). У такому рішенні зазначають, яке виключення згідно з ДФЄС було застосовано.

4. Якщо Комісія за результатами попереднього вивчення виявляє сумніви щодо сумісності нотифікованого заходу з внутрішнім ринком, вона ухвалює рішення про ініціювання провадження згідно зі статтею 108(2) ДФЄС ("рішення ініціювати процедуру офіційного розслідування").

5. Рішення, зазначені в параграфах 2, 3 та 4 цієї статті, повинні бути ухвалені протягом двох місяців. Відлік такого строку починається з наступного дня після отримання повної нотифікації. Нотифікацію вважають повною, якщо протягом двох місяців після її отримання або після отримання будь-якої запитаної додаткової інформації Комісія не звертається із запитом про надання будь-якої додаткової інформації. Зазначений строк може бути подовжений за спільною згодою Комісії та відповідної держави-члена. У відповідних випадках Комісія може встановлювати коротші строки.

6. Якщо Комісія не ухвалила рішення згідно з параграфами 2, 3 або 4 у строк, встановлений у параграфі 5, допомогу вважають такою, на яку Комісія надала дозвіл. Як наслідок, відповідна держава-член може запровадити відповідні заходи, надіславши Комісії попереднє повідомлення про це, окрім випадків коли Комісія ухвалює рішення відповідно до цієї статті протягом 15 робочих днів з дати отримання такого повідомлення.

1. Якщо Комісія вважає, що інформація, надана відповідною державою-членом щодо заходу, нотифікованого згідно зі статтею 2, є неповною, вона надсилає запит про надання всієї необхідної додаткової інформації. Коли держава-член надає відповідь на такий запит, Комісія повідомляє таку державу-член про отримання відповіді.

2. Якщо відповідна держава-член не надає запитуваної інформації у визначений Комісією строк або надає неповну інформацію, Комісія надсилає нагадування, передбачаючи достатній додатковий строк для надання такої інформації.

3. Нотифікацію вважають відкликаною, якщо запитувану інформацію не було надано у визначений строк, за винятком випадків, коли до закінчення такого строку за спільною згодою Комісії і відповідної держави-члена його було подовжено або коли відповідна держава-член у належним чином обґрунтованій заяві інформує Комісію про те, що вона вважає нотифікацію повною, оскільки запитуваної додаткової інформації немає в наявності або її вже було надано. У такому разі відлік строку, зазначеного у статті 4(5), починається наступного дня після отримання заяви. Якщо нотифікацію вважають відкликаною, Комісія інформує про це державу-член.

1. У рішенні про ініціювання процедури офіційного розслідування повинне міститися резюме відповідних фактичних і правових питань, у тому числі попередня оцінка Комісії щодо характеру пропонованого заходу допомоги, та повинні бути викладені сумніви щодо його сумісності з внутрішнім ринком. У рішенні повинне міститися звернення до відповідної держави-члена та інших заінтересованих сторін щодо подання коментарів у визначений строк, який зазвичай становить не більше одного місяця. У належним чином обґрунтованих випадках Комісія може продовжити визначений строк.

2. Отримані коментарі передають відповідній державі-члену. За запитом заінтересованої сторони, обґрунтованим можливим завданням їй шкоди, її ідентифікаційні дані не розкривають відповідній державі-члену. Відповідна держава-член може відповісти на подані коментарі протягом визначеного строку, який зазвичай становить не більше одного місяця. У належним чином обґрунтованих випадках Комісія може продовжити визначений строк.

1. Після ініціювання процедури офіційного розслідування, передбаченої у статті 6, зокрема щодо технічно складних випадків, які підлягають оцінюванню по суті, Комісія може, якщо інформація, надана відповідною державою-членом під час попереднього вивчення, не є достатньою, звернутися до будь-якої іншої держави-члена, суб’єкта господарювання або об’єднання суб’єктів господарювання із запитом про надання всієї ринкової інформації, необхідної Комісії для проведення оцінювання відповідного заходу, з належним урахуванням принципу пропорційності, зокрема щодо малих та середніх підприємств.

2. Комісія може запитувати інформацію лише:

(a) якщо вона обмежена процедурами офіційного розслідування, що їх Комісія визнала недієвими станом на поточний момент; та

(b) коли йдеться про отримувачів допомоги, якщо відповідна держава-член дає згоду на такий запит.

3. Суб’єкти господарювання або їх об’єднання, які надають інформацію за запитом Комісії про надання ринкової інформації згідно з параграфами 6 та 7, подають свою відповідь одночасно Комісії та відповідній державі-члену, за умови що надані документи не містять інформації, яка є конфіденційною по відношенню до зазначеної держави-члена.

Комісія регулює та відстежує передавання інформації між відповідними державами-членами, суб’єктами господарювання або об’єднаннями суб’єктів господарювання, а також перевіряє заявлену конфіденційність передаваної інформації.

4. Комісія запитує лише інформацію, наявну в держав-членів, суб’єктів господарювання або об’єднань суб’єктів господарювання, яких стосується запит.

5. Держави-члени надають інформацію на підставі простого запиту у визначений Комісією строк, який зазвичай повинен становити не більше одного місяця. Якщо відповідна держава-член не надає запитуваної інформації у зазначений строк або надає неповну інформацію, Комісія надсилає їй нагадування.

6. Комісія може вимагати від суб’єкта господарювання чи об’єднання суб’єктів господарювання надати інформацію на основі простого запиту. Якщо Комісія надсилає простий запит про надання інформації суб’єкту господарювання чи об’єднанню суб’єктів господарювання, вона зазначає правову основу і мету запиту, визначає, яка саме інформація потрібна, і встановлює пропорційний строк, у який така інформація повинна бути надана. Вона також зазначає штрафи, передбачені у статті 8(1), за надання неправильної або оманливої інформації.

7. Комісія може вимагати від суб’єкта господарювання чи об’єднання суб’єктів господарювання надати інформацію на основі рішення. Якщо Комісія вимагає від суб’єкта господарювання чи об’єднання суб’єктів господарювання надати інформацію на основі рішення, вона зазначає правову основу, мету запиту, визначає, яка сама інформація потрібна, і встановлює пропорційний строк, у який така інформація повинна бути надана. Вона також вказує штрафи, передбачені в статті 8(1), і вказує або, у відповідних випадках, накладає періодичні грошові санкції, передбачені у статті 8(2). Окрім цього, Комісія зазначає, що суб’єкт господарювання чи об’єднання суб’єктів господарювання має право на перегляд рішення Судом Європейського Союзу.

8. Надсилаючи запит згідно з параграфом 1 або 6 цієї статті чи ухвалюючи рішення відповідно до параграфа 7, Комісія також одночасно надає їх копії відповідній державі-члену. Комісія вказує критерії, за якими вона обирала одержувачів такого запиту чи рішення.

9. Інформацію, яку запитують чи вимагають, надають власники суб’єктів господарювання чи їх представники або, у випадку юридичних осіб, компаній, фірм або об’єднань, які не мають правосуб’єктності, від їхнього імені - особи, уповноважені їх представляти за законом або їхнім статутом. Надавати інформацію можуть особи, належним чином уповноважені діяти від імені своїх клієнтів. Однак, останні несуть повну відповідальність, якщо надана інформація є неправильною, неповною або оманливою.

1. Комісія може, якщо це вважається необхідним і пропорційним, на основі рішення накладати на суб’єктів господарювання чи об’єднання суб’єктів господарювання штрафи у розмірі, що не перевищує 1% від їхнього сумарного обороту за попередній господарський рік, якщо вони умисно або через грубу недбалість:

(a) надають неправильну чи оманливу інформацію у відповідь на запит, поданий згідно зі статтею 7(6);

(b) надають неправильну, неповну або оманливу інформацію у відповідь на рішення, ухвалене згідно зі статтею 7(7), або не надають інформацію у встановлений строк.

2. Комісія може на основі рішення накладати на суб’єктів господарювання чи об’єднання суб’єктів господарювання періодичні штрафні стягнення, якщо суб’єкт господарювання чи об’єднання суб’єктів господарювання не надає повну та правильну інформацію, запитану Комісією на основі рішення, ухваленого згідно зі статтею 7(7).

Розмір періодичних штрафних стягнень не повинен перевищувати 5% від середнього денного обороту відповідного суб’єкта господарювання чи об’єднання суб’єктів господарювання в попередньому господарському році за кожний робочий день затримки, розрахованої з установленої в рішенні дати і до моменту надання повної й правильної інформації на запит або на вимогу Комісії.

3. При визначенні розміру штрафу чи періодичного штрафного стягнення до уваги беруться характер, тяжкість та тривалість порушення, з належним урахуванням принципів пропорційності та доцільності, зокрема щодо малих та середніх підприємств.

4. Якщо суб’єкти господарювання чи об’єднання суб’єктів господарювання виконали обов’язок, для забезпечення якого було накладено періодичні штрафні стягнення, Комісія може зменшити остаточний розмір періодичних штрафних стягнень порівняно з тим, який було встановлено за початковим рішенням про накладення періодичних штрафних стягнень. Комісія може також скасувати періодичні штрафні стягнення.

5. Перед ухваленням будь-якого рішення згідно з параграфом 1 або 2 цієї статті, Комісія встановлює остаточний кінцевий термін тривалістю у 2 тижні для отримання ринкової інформації, якої бракує, від відповідних суб’єктів господарювання чи об’єднань суб’єктів господарювання, а також надає їм можливість представити їхню позицію.

6. Суд Європейського Союзу має необмежену юрисдикцію у розумінні статті 261 ДФЄС щодо перегляду штрафів чи періодичних штрафних стягнень, накладених Комісією. Він може скасувати накладені штрафи чи періодичні штрафні стягнення, а також зменшити чи збільшити їх розмір.

1. Без обмеження положень статті 10, процедуру офіційного розслідування закривають на підставі рішення, як передбачено в параграфах 2-5 цієї статті.

2. Якщо Комісія встановлює, що, у відповідних випадках, після внесення змін відповідною державою-членом нотифікований захід перестає бути допомогою, вона фіксує такий висновок у формі рішення.

3. Якщо Комісія встановлює, що, у відповідних випадках, після внесення змін відповідною державою-членом, сумніви щодо сумісності нотифікованого заходу з внутрішнім ринком усунено, вона ухвалює рішення про сумісність допомоги із внутрішнім ринком ("позитивне рішення"). У такому рішенні зазначають, яке виключення згідно з ДФЄС було застосовано.

4. Комісія може додавати до позитивного рішення умови, на яких допомогу можна вважати сумісною з внутрішнім ринком, і може встановлювати обов’язки для забезпечення можливості моніторингу дотримання рішення ("умовне рішення").

5. Якщо Комісія встановлює, що нотифікована допомога не є сумісною з внутрішнім ринком, вона ухвалює рішення про неможливість впровадження такої допомоги ("негативне рішення").

6. Рішення, ухвалені згідно з параграфами 2-5, ухвалюють щойно усунено сумніви, зазначені у статті 4(4). Комісія докладає усіх можливих зусиль, щоб ухвалити рішення протягом 18 місяців з моменту відкриття процедури. За спільною згодою Комісії та відповідної держави-члена зазначений строк може бути подовжено.

7. Після закінчення строку, зазначеного в параграфі 6 цієї статті, Комісія, за запитом відповідної держави-члена, повинна протягом двох місяців ухвалити рішення на підставі наявної в неї інформації. У відповідних випадках, якщо наданої інформації недостатньо для визначення сумісності, Комісія ухвалює негативне рішення.

8. Перед ухваленням будь-якого рішення відповідно до параграфів 2-5, Комісія надає відповідній державі-члену можливість представити свою позицію щодо інформації, яку отримала Комісія і яку було надано відповідній державі-члену згідно зі статтею 7(3), у строк, що зазвичай не перевищує одного місяця.

9. Комісія не повинна використовувати надану респондентами конфіденційну інформацію, яку не можна узагальнити чи знеособити в інший спосіб, у будь-якому рішенні, ухваленому згідно з параграфами 2-5 цієї статті, якщо вона не отримала їхньої згоди на розголошення цієї інформації відповідній державі-члену. Комісія може ухвалити обґрунтоване рішення, яке повинне бути повідомлене відповідному суб’єкту господарювання чи об’єднанню суб’єктів господарювання, у якому визначає, що інформація, яку надав респондент і яку позначено як конфіденційну, не підпадає під захищену, та встановлює дату, після якої таку інформацію буде розголошено. Зазначений строк повинен становити щонайменше 1 місяць.

10. Комісія повинна належним чином враховувати законні інтереси суб’єктів господарювання, пов’язані із захистом їхньої комерційної таємниці та іншої конфіденційної інформації. Суб’єкт господарювання чи об’єднання суб’єктів господарювання, що надає інформацію згідно зі статтею 7 і не є отримувачем відповідного заходу державної допомоги, може звернутися із запитом про нерозкриття своїх ідентифікаційних даних відповідній державі-члену у зв’язку з можливим завданням йому шкоди.

1. Відповідна держава-член може відкликати нотифікацію у розумінні статті 2 в установлений строк, до того, як Комісія ухвалить рішення згідно зі статтею 4 чи статтею 9.

2. У випадках, коли Комісія ініціювала процедуру офіційного розслідування, вона закриває таку процедуру.

Комісія може скасувати рішення, ухвалене відповідно до статті 4(2) або(3) чи статті 9(2), (3) або (4), після надання відповідній державі-члену можливості подати коментарі, якщо визначальною підставою для ухвалення такого рішення стала надана в рамках процедури неправильна інформація. Перед тим, як скасувати рішення та ухвалити нове рішення, Комісія відкриває процедуру офіційного розслідування згідно зі статтею 4(4). Статті 6, 9та 12, стаття 13(1), а також статті 15, 16 та 17 застосовують mutatis mutandis.

1. Без обмеження положень статті 24, Комісія може за власною ініціативою вивчати інформацію щодо можливо незаконної допомоги з будь-якого джерела.

Комісія без неналежних затримок вивчає будь-яку скаргу, подану будь-якою заінтересованою стороною відповідно до статті 24(2), та забезпечує повне і регулярне інформування відповідної держави-члена про хід та результати такого вивчення.

2. За необхідності, Комісія запитує інформацію у відповідної держави-члена. Статтю 2(2) і статтю 5(1)та (2) застосовують mutatis mutandis.

Після ініціювання процедури офіційного розслідування Комісія може також запитувати інформацію в будь-якої іншої держави-члена, суб’єкта господарювання або об’єднання суб’єктів господарювання згідно зі статтями 7та 8, які застосовують mutatis mutandis.

3. Якщо, незважаючи на нагадування згідно зі статтею 5(2), відповідна держава-член не надає запитувану інформацію у встановлений Комісією строк або надає неповну інформацію, Комісія вимагає надати таку інформацію на основі рішення ("припис про надання інформації"). У такому рішенні має бути зазначено, яку інформацію вимагають, і встановлено належний строк, упродовж якого її необхідно надати.

1. Комісія, надавши відповідній державі-члену можливість подати свої коментарі, може ухвалити рішення, яке вимагає від держави-члена призупинити надання будь-якої незаконної допомоги, допоки Комісія ухвалить рішення про сумісність чи несумісність такої допомоги зі внутрішнім ринком ("припис про призупинення").

2. Комісія, надавши відповідній державі-члену можливість подати її коментарі, може ухвалити рішення, яке вимагає від держави-члена тимчасово повернути будь-яку незаконну допомогу, допоки Комісія ухвалить рішення про сумісність чи несумісність такої допомоги зі внутрішнім ринком ("припис про повернення"), за умови дотримання таких критеріїв:

(a) згідно з усталеною практикою відсутні сумніви, що відповідний захід має характер допомоги;

(b) існує потреба в негайному вжитті дій;

(c) існує серйозний ризик завдання суттєвої та непоправної шкоди конкуренту.

Повернення здійснюється згідно з процедурою, визначеною в статті 16(2) та (3). Після фактичного повернення допомоги Комісія ухвалює рішення у строки, застосовні до нотифікованої допомоги.

Комісія може дозволити державі-члену сполучати повернення допомоги з виплатою допомоги для порятунку відповідної фірми.

Положення цього параграфа застосовні лише до незаконної допомоги, запровадженої після набуття чинності Регламентом (ЄС) № 659/1999.

Якщо держава-член не виконує припис про призупинення або повернення, Комісія має право, одночасно із вивченням справи по суті на основі наявної інформації, напряму передавати справу до Суду Європейського Союзу і звертатися із клопотанням про визнання невиконання припису порушенням положень ДФЄС.

1. За результатами вивчення можливої незаконної допомоги ухвалюють рішення згідно зі статтею 4(2),(3) або (4). У випадку ухвалення рішень про ініціювання процедури офіційного розслідування, провадження закривають на підставі рішення згідно зі статтею 9. Якщо держава-член не виконує припис про надання інформації, таке рішення ухвалюють на основі наявної інформації.

2. У випадку можливої незаконної допомоги, без обмеження положень статті 13(2), Комісія не повинна бути обмежена строком, визначеним у статтях 4(5), 9(6) та 9(7).

3. Статтю 11 застосовують mutatis mutandis.

1. Якщо у випадку надання незаконної допомоги винесено негативне рішення, Комісія ухвалює рішення, згідно з яким відповідна держава-член повинна вжити усіх необхідних заходів для повернення допомоги від отримувача ("рішення про повернення"). Комісія не вимагає повернення допомоги, якщо це суперечить загальним принципам права Союзу.

2. Допомога, яка підлягає поверненню згідно з рішенням про повернення, включає відповідну процентну ставку, встановлену Комісією. Відсотки нараховують із дати надання незаконної допомоги отримувачу до дати її повернення.

3. Без обмеження будь-яких постанов Суду Європейського Союзу відповідно до статті 278 ДФЄС, повернення здійснюють невідкладно та згідно з процедурами, передбаченими національним правом відповідної держави-члена за умови, що вони забезпечують невідкладне та дієве виконання рішення Комісії. З цією метою й у випадку розгляду в національному суді, відповідні держави-члени повинні вживати всіх необхідних заходів, доступних у їхніх правових системах, у тому числі заходів забезпечення, без обмеження положень права Союзу.

1. Повноваження Комісії щодо повернення допомоги обмежено строком давності у 10 років.

2. Відлік строку давності починають із дня надання отримувачу незаконної допомоги як індивідуальної допомоги або як допомоги за схемою допомоги. Будь-які заходи, що їх вживає Комісія або держава-член, яка діє на вимогу Комісії, стосовно незаконної допомоги, переривають строк давності. Після кожного переривання його відлік починається заново. Відлік строку давності призупиняють на час, допоки рішення Комісії є предметом розгляду в Суді Європейського Союзу.

3. Будь-яку допомогу, стосовно якої сплив строк давності, вважають чинною допомогою.

1. Повноваження, надані Комісії згідно зі статтею 8, обмежено строком давності у 3 роки.

2. Відлік строку, передбаченого у параграфі 1, починають із дня, коли було вчинено порушення, зазначене в статті 8. При цьому, у випадку продовження або повторення порушень відлік строку починають із дня припинення порушення.

3. Будь-які заходи, що їх вжила Комісія з метою розслідування або ведення провадження щодо порушення, зазначеного устатті 8, переривають строк давності для накладення штрафів або періодичних штрафних стягнень, починаючи з дати повідомлення відповідного суб’єкта господарювання чи об’єднання суб’єктів господарювання про такі заходи.

4. Після кожного переривання відлік строку давності починається заново. Однак, строк давності закінчується не пізніше ніж у день, коли спливає період у 6 років, упродовж якого Комісія не накладала штраф або періодичні штрафні стягнення. Зазначений період продовжується на час, протягом якого було призупинено відлік строку давності, відповідно до параграфа 5 цієї статті.

5. Відлік строку давності для накладення штрафів або періодичних штрафних стягнень призупиняють на той час, допоки рішення Комісії є предметом розгляду в Суді Європейського Союзу.

1. Повноваження Комісії із забезпечення виконання рішень, ухвалених згідно зі статтею 8, обмежені строком давності у 5 років.

2. Відлік строку, передбаченого в параграфі 1, починають із дня, коли рішення, ухвалене відповідно до статті 8, стає остаточним.

3. Строк давності, передбачений у параграфі 1 цієї статті, переривається:

(a) повідомленням про рішення, яке змінює початковий розмір штрафу чи періодичного штрафного стягнення або відхиляє клопотання про зміну;

(b) будь-якими діями держави-члена за запитом Комісії чи діями Комісії, метою яких є забезпечення сплати штрафу або періодичного грошового стягнення.

4. Після кожного переривання відлік строку давності починається заново.

5. Строк давності, передбачений у параграфі 1 цієї статті, призупиняють на період, протягом якого:

(a) респонденту надають час для сплати;

(b) забезпечення сплати призупинено відповідно до рішення Суду Європейського Союзу.

Без обмеження положень статті 28, у випадку неналежного використання допомоги Комісія може ініціювати процедуру офіційного розслідування згідно зі статтею 4(4). Статті 6-9, 11 та 12, статтю 13(1) та статті 14-17 застосовують mutatis mutandis.

1. Комісія отримує від відповідної держави-члена всю необхідну інформацію для перегляду, у співпраці з державою-членом, чинних схем допомоги відповідно до статті 108(1) ДФЄС.

2. Якщо Комісія вважає, що чинна схема допомоги не є або перестала бути сумісною з внутрішнім ринком, вона повідомляє відповідну державу-член про свою попередню позицію і надає відповідній державі-члену можливість подати свої коментарі протягом одного місяця. У належним чином обґрунтованих випадках Комісія може продовжити цей строк.

Якщо Комісія на підставі інформації, поданої державою-членом згідно зі статтею 21, вирішує, що чинна схема допомоги не є або перестала бути сумісною з внутрішнім ринком, вона надає відповідній державі-члену рекомендацію з пропозицією щодо вжиття належних заходів. У такій рекомендації може бути запропоновано, зокрема:

(a) істотні зміни схеми допомоги; або

(b) запровадження процедурних вимог; або

(c) скасування схеми допомоги.

1. Якщо відповідна держава-член погоджується із запропонованими заходами та повідомляє про це Комісію, Комісія фіксує цей факт та інформує про це державу-член. Надаючи згоду, держава-член зобов’язується реалізувати відповідні заходи.

2. Якщо відповідна держава-член не погоджується із запропонованими заходами, але Комісія, з урахуванням аргументів відповідної держави-члена, все ж вважає такі заходи необхідними, вона ініціює провадження згідно зі статтею 4(4). Статті 6, 9 та 11 застосовують mutatis mutandis.

1. Будь-яка заінтересована сторона може подати коментарі згідно зі статтею 6 після ухвалення Комісією рішення ініціювати процедуру офіційного розслідування. Будь-якій заінтересованій стороні, яка подала такі коментарі, та будь-якому отримувачу індивідуальної допомоги надсилають копію рішення, ухваленого Комісією згідно зістаттею 9.

2. Будь-яка заінтересована сторона може подати скаргу, щоб поінформувати Комісію про будь-яку можливо незаконну допомогу або можливе неналежне використання допомоги. З цією метою заінтересована сторона належним чином заповнює форму, визначену в імплементаційному положенні, зазначеному в статті 33, та надає обов’язкову інформацію, якої вимагає така форма.

Якщо Комісія вважає, що заінтересована сторона не виконує вимог щодо заповнення форми скарги або що факти та правові норми, наведені заінтересованою стороною, не є достатніми підставами для доведення, шляхом вивчення prima facie, існування незаконної допомоги або неналежного використання допомоги, вона повідомляє про це заінтересовану сторону та надає їй можливість подати коментарі у встановлений строк, який зазвичай становить не більше одного місяця. Якщо заінтересована сторона не представляє свою позицію у встановлений строк, скаргу вважають відкликаною. Комісія інформує відповідну державу-член, коли скаргу вирішують вважати відкликаною.