Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/140/ЄС від 25 листопада 2009 року про внесення змін до директив 2002/21/ЄС про спільні регулятивні рамки для електронних комунікаційних мереж та послуг, 2002/19/ЄС про доступ до електронних комунікаційних мереж, повязаних засобів та їх взаємозєднання, та 2002/20/ЄС про авторизацію електронних комунікаційних мереж та послуг

(b) параграф 3 вилучити;

21) текст статті 19 викласти в такій редакції:

1. Без обмеження статті 9 цієї Директиви та статей 6 і 8 Директиви 2002/20/ЄС (Директива про авторизацію), якщо Комісія виявляє, що розбіжності у виконанні національними регуляторними органами завдань законодавчого регулювання, визначених у цій Директиві та спеціальних директивах, можуть створити бар’єри для внутрішнього ринку, Комісія може, максимально враховуючи висновок ВEREC, видати рекомендацію або ухвалити рішення про гармонізоване застосування положень цієї Директиви і спеціальних директив для подальшого досягнення цілей, встановлених у статті 8.

2. Якщо Комісія надає рекомендацію згідно з параграфом 1, вона повинна діяти відповідно до дорадчої процедури, зазначеної в статті 22(2).

Держави-члени повинні забезпечувати максимальне врахування таких рекомендацій національними регуляторними органами при виконанні своїх завдань. Якщо національний регуляторний орган вирішує не дотримуватися рекомендації, то він повинен повідомити про це Комісію із зазначенням причин своєї позиції.

3. Рішення, ухвалені згідно з параграфом 1, можуть включати тільки визначення гармонізованого або скоординованого підходу з метою вирішення таких питань:

(a) непослідовне впровадження загальних регуляторних підходів національними регуляторними органами щодо регулювання ринків електронних комунікацій при застосуванні статей 15 і 16, якщо це створює бар’єри на внутрішньому ринку. Такі рішення не повинні покликатися на конкретні повідомлення, що їх видали національні регуляторні органи відповідно до статті 7a;

У такому разі, Комісія повинна запропонувати проект рішення тільки:

- не менше, ніж через два роки після ухвалення Комісією рекомендації стосовно того самого питання; та

- максимально беручи до уваги висновок BEREC щодо випадку, який послужив для ухвалення такого рішення, який BEREC повинен надати протягом трьох місяців після запиту Комісії;

(b) нумерація, у тому числі діапазони нумерації, перенесення номерів та ідентифікаторів, системи перетворення номерів та адрес, а також доступ до служб екстреної допомоги "112".

4. Рішення, зазначене у параграфі 1, призначене внести зміни до несуттєвих елементів цієї Директиви шляхом її доповнення, ухвалюють відповідно до регуляторної процедури з ретельним вивченням, зазначеної в статті 22(3).

5. BEREC може за власною ініціативою консультувати Комісію щодо того, чи слід затверджувати інструмент відповідно до параграфа 1.";

22) текст статті 20(1) викласти в такій редакції:

"1. У випадку спору, що виникає у зв’язку з існуючими зобов’язаннями відповідно до цієї Директиви або спеціальних директив між суб’єктами господарювання, які надають електронні комунікаційні мережі або послуги в державі-члені, або між такими суб’єктами господарювання та іншими суб’єктами господарювання у державі-члені, що отримують вигоди від зобов’язань щодо доступу та/або взаємоз’єднання, що виникають відповідно до цієї Директиви або спеціальних директив, відповідний національний регуляторний орган повинен на вимогу будь-якої зі сторін і без обмеження положень параграфа 2 видати зобов’язальне рішення для вирішення спору якомога скоріше і в будь-якому разі протягом чотирьох місяців, окрім як у випадку виняткових обставин. Відповідна держава-член повинна вимагати від усіх сторін повної співпраці з національним регуляторним органом.";

23) текст статті 21 викласти в такій редакції:

1. У разі транскордонного спору, що виникає у зв’язку з цією Директивою або спеціальними директивами, між сторонами у різних державах-членах, та у разі, якщо спір належить до компетенції національних регуляторних органів декількох держав-членів, необхідно застосовувати положення, встановлені в параграфах 2, 3 і 4.

2. Будь-яка сторона може передати спір до відповідних національних регуляторних органів. Компетентні національні регуляторні органи повинні координувати свої зусилля і мають право звертатися до BEREC за консультаціями для забезпечення послідовного вирішення спору відповідно до цілей, встановлених у статті 8.

Будь-які зобов’язання, що їх встановлюють національні регуляторні органи для суб’єктів господарювання в рамках вирішення спору, повинні відповідати цій Директиві і спеціальним директивам.

Будь-який національний регуляторний орган, до компетенції якого належить такий спір, може надіслати запит до BEREC щодо ухвалення висновку щодо заходів, яких необхідно вжити відповідно до положень Рамкової директиви та/або спеціальних директив для вирішення спору.

Якщо такий запит був надісланий до ВEREC, то будь-який національний регуляторний орган, що має компетенцію у будь-якому аспекті спору, повинен дочекатися висновку BEREC, перш ніж вживати заходів для вирішення такого спору. Ця норма повинна не виключати можливості вжиття національними регуляторними органами невідкладних заходів у разі потреби.

Будь-які зобов’язання, що їх встановлено для суб’єкта господарювання національним регуляторним органом при вирішенні спору, повинні відповідати положенням цієї Директиви або спеціальних директив та максимально брати до уваги висновок, ухвалений BEREC.

3. Держави-члени можуть надавати компетентним національним регуляторним органам змогу спільно відмовитися від вирішення спору у разі, якщо наявні інші механізми, у тому числі медіація, які краще сприятимуть своєчасному вирішенню спору відповідно до положень статті 8.

Вони повинні інформувати сторони про це без затримки. Якщо через чотири місяці спір не буде вирішено, при цьому якщо сторона, яка вимагає сатисфакції, не звернулася за цим до суду, та якщо будь-яка зі сторін звернулась із такою вимогою, то національні регуляторні органи повинні координувати свої зусилля для вирішення спору відповідно до положень, встановлених у статті 8, при цьому максимально беручи до уваги будь-який висновок, ухвалений BEREC.

Процедура, зазначена в параграфі 2, не перешкоджає будь-якій зі сторін звернутися до суду.";

24) текст доповнити статтею такого змісту:

Держави-члени повинні встановити правила щодо санкцій, що застосовуються у разі порушень національних положень, ухвалених відповідно до цієї Директиви та спеціальних директив, та вживати усіх заходів, необхідних для забезпечення виконання таких правил. Передбачені санкції повинні бути належними, дієвими, пропорційними і стримувальними. Держави-члени повинні повідомити про такі положення Комісії до 25 травня 2011 року та невідкладно повідомляти її про будь-які подальші зміни, що на них впливають.";

25) до статті 22 внести такі зміни:

(a) текст параграфа 3 викласти в такій редакції:

"3. У разі покликання на цей параграф застосовують статтю 5a (1)-(4) і статтю 7 Рішення 1999/468/ЄС з урахуванням положень його статті 8.";

(b) параграф 4 вилучити;

26) статтю 27 вилучити;

27) додаток I вилучити;

28) додаток II викласти в такій редакції:

Два або більше суб’єктів господарювання можуть бути визнані такими, що посідають спільне домінантне становище у розумінні статті 14, якщо навіть за відсутності структурних або інших зв’язків між ними вони здійснюють діяльність на ринку, що характеризується відсутністю ефективної конкуренції і де жоден суб’єкт господарювання не має значної ринкової влади. Відповідно до застосовного права Співтовариства та усталеної практики Суду Європейських Співтовариств щодо спільного домінування, таке, ймовірно, матиме місце коли ринок є концентрованим і має низку відповідних характеристик, серед яких найбільш релевантними в контексті електронних комунікацій можуть бути такі:

- низька еластичність попиту,

- подібні ринкові частки,

- високі правові або економічні бар’єри для входження на ринок,

- вертикальна інтеграція з колективною відмовою здійснювати постачання,

- брак компенсаційної купівельної спроможності,

- брак потенційної конкуренції.

Наведений вище список є орієнтовним і не є вичерпним, а критерії не є сукупними. Радше, список призначений лише для ілюстрації того типу доказів, які можуть бути використані на підтримку тверджень про існування спільного домінування.".

Внести до Директиви 2002/19/ЄС такі зміни:

1) до статті 2 внести такі зміни:

(a) пункт (a) викласти в такій редакції:

"(a) "доступ" означає надання іншим суб’єктам господарювання засобів та/або послуг на визначених умовах, на виключній або невиключній основі, з метою надання електронних комунікаційних послуг, зокрема, якщо їх використовують для надання послуг інформаційного суспільства або послуг транслювання контенту. Він охоплює, між іншим, таке: доступ до елементів мережі та пов’язаних засобів, що може включати підключення обладнання за допомогою стаціонарних або нестаціонарних засобів (зокрема, такі засоби включають доступ до місцевих ліній зв’язку і до засобів та послуг, необхідних для надання послуг через місцеву лінію зв’язку); доступ до фізичної інфраструктури, в тому числі будівель, каналів і щогл; доступ до відповідних систем програмного забезпечення, у тому числі до систем операційної підтримки; доступ до інформаційних систем та баз даних для запитів щодо попередніх замовлень, організаційно-технічного забезпечення, фактичних замовлень, технічної підтримки та ремонту, а також для виставлення рахунків; доступ до перетворення номерів або систем, що пропонують рівноцінні функціональні можливості; доступ до фіксованих і мобільних мереж, зокрема для роумінгу; доступ до систем умовного доступу для послуг цифрового телебачення і доступ до послуг віртуальних мереж;";

(b) пункт (e) викласти в такій редакції:

"(e) "місцева лінія зв’язку" означає фізичну лінію зв’язку, що з’єднує кінцеву точку мережі з точкою розподілу або аналогічними засобами у фіксованій електронній комунікаційній мережі загального користування.";

2) текст статті 4(1) викласти в такій редакції:

"1. Оператори комунікаційних мереж загального користування мають право та, якщо запит подано іншими суб’єктами господарювання, авторизованими згідно зі статтею 4 Директиви 2002/20/ЄС (Директива про авторизацію), зобов’язання вести перемовини щодо взаємоз’єднання один з одним з метою надання загальнодоступних електронних комунікаційних послуг, щоб забезпечити надання та взаємодійність послуг по всьому Співтовариству. Оператори повинні пропонувати доступ і взаємоз’єднання іншим суб’єктам господарювання на умовах, що не суперечать зобов’язанням, що їх встановив національний регуляторний орган згідно зі статтями 5-8.";

3) до статті 5 внести такі зміни:

(a) до параграфа 1 внести такі зміни:

(i) текст першого підпараграфа викласти в такій редакції:

"1. Діючи з метою досягнення цілей, встановлених у статті 8 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива), національні регуляторні органи повинні заохочувати і, в разі потреби, забезпечувати, відповідно до положень цієї Директиви, належний доступ і взаємоз’єднання, і взаємодійність послуг, шляхом виконання своїх обов’язків у спосіб, що сприяє ефективності, сталій конкуренції, ефективному інвестуванню та інноваціям і надає максимальну вигоду кінцевим користувачам.";

(ii) текст доповнити таким пунктом:

"(ab) в обґрунтованих випадках і тією мірою, якою це необхідно, зобов’язання для суб’єктів господарювання, які контролюють доступ до кінцевих користувачів, для забезпечення взаємодійності їхніх послуг";

(b) текст параграфа 2 викласти в такій редакції:

"2. Зобов’язання та умови, встановлені згідно з параграфом 1, повинні бути об’єктивними, прозорими, пропорційними і недискримінаційними, і виконувати їх необхідно згідно з процедурами, зазначеними в статтях 6, 7 і 7a Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова Директива).";

(c) параграф 3 вилучити;

(d) параграф 4 викласти в такій редакції:

"3. Стосовно доступу та взаємоз’єднання, зазначених у параграфі 1, держави-члени повинні забезпечувати наявність повноважень у національного регуляторного органу втручатися зі своєї власної ініціативи, якщо це виправдано, для забезпечення виконання цілей політики, викладених у статті 8 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива), відповідно до положень цієї Директиви і процедур, зазначених у статтях 6 і 7, а також у статтях 20 і 21 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива).";

4) текст статті 6(2) викласти в такій редакції:

"2. З огляду на розвиток технологій та ринкові зміни, Комісія може ухвалювати імплементаційні інструменти для внесення змін до додатка I. Такі інструменти, призначені для внесення змін до несуттєвих елементів цієї Директиви, ухвалюють відповідно до регуляторної процедури з ретельним вивченням, зазначеної в статті 14(3).";

5) статтю 7 вилучити;

6) до статті 8 внести такі зміни:

(a) у параграфі 1 слова "статті 9-13" замінити на слова "статті 9-13a";

(b) до параграфа 3 внести такі зміни:

(i) до першого підпараграфа внести такі зміни:

- у першому абзаці слова "статті 5(1), 5(2) і 6" замінити на слова "статті 5(1) і 6",

- у другому абзаці слова "Директива Європейського Парламенту і Ради 97/66/ЄС від 15 грудня 1997 року про опрацювання персональних даних і захист приватності в секторі телекомунікацій (-20)" замінити на "Директива Європейського Парламенту і Ради 2002/58/ЄС від 12 липня 2002 року про опрацювання персональних даних і захист приватності у секторі електронних комунікацій (Директива про приватність та електронні комунікації) (-21).

(ii) текст другого підпараграфа викласти в такій редакції:

"За виняткових обставин, якщо національний регуляторний орган має намір встановити для операторів зі значною ринковою владою обов’язки щодо доступу або взаємоз’єднання, відмінні від зобов’язань, зазначених у статтях 9-13 цієї Директиви, він повинен подати до Комісії відповідний запит. Комісія повинна максимально взяти до уваги висновок Органу європейських регуляторів електронних комунікацій (BEREC) (-22). Комісія, діючи відповідно до статті 14(2), повинна ухвалити рішення, яке дозволяє або забороняє національному регуляторному органу застосувати такі інструменти.

7) до статті 9 внести такі зміни:

(a) текст параграфа 1 викласти в такій редакції:

"1. Національні регуляторні органи можуть, відповідно до положень статті 8, встановлювати обов’язки щодо прозорості стосовно взаємоз’єднання та/або доступу, вимагаючи від операторів оприлюднювати зазначену інформацію, таку як дані бухгалтерського обліку, технічні специфікації, характеристики мереж, умови постачання і використання, включно з будь-якими умовами, що обмежують доступ до послуг і застосунків та/або їх використання, якщо держави-члени дозволяють такі умови відповідно до права Співтовариства, а також ціни.";

(b) текст параграфа 4 викласти в такій редакції:

"4. Незважаючи на параграф 3, якщо оператор має зобов’язання за статтею 12 стосовно гуртового доступу до інфраструктури мережі, то національні регуляторні органи повинні забезпечити публікацію референтної пропозиції, що принаймні містить елементи, викладені в додатку II.";

(c) параграф 5 викласти в такій редакції:

"5. Комісія може ухвалювати необхідні зміни до додатка II для його адаптації до розвитку технологій та ринкових змін. Інструменти, призначені для внесення змін до несуттєвих елементів цієї Директиви, ухвалюють відповідно до регуляторної процедури з ретельним вивченням, зазначеної в статті 14(3). BEREC може допомагати Комісії в імплементації положень цього параграфа.";

8) до статті 12 внести такі зміни:

(a) у параграфі 1 пункт (a) викласти в такій редакції:

"(a) надавати третім сторонам доступ до зазначених елементів мереж та/або засобів, у тому числі доступ до елементів мереж, які не є активними, та/або розділений доступ до місцевої лінії зв’язку, щоб, між іншим, дозволити вибір та/або попередній вибір оператора та/або пропозиції щодо перепродажу місцевої лінії зв’язку.";

(b) у параграфі 1 текст пункту (f) викласти в такій редакції:

"(f) надавати співрозміщення (колокацію) або інші форми спільного користування пов’язаними засобами;";

(c) параграф 1 доповнити таким пунктом:

"(j) надавати доступ до пов’язаних послуг, таких як служби ідентифікації, місця розташування та присутності.";

(d) у параграфі 2 текст вступної фрази і пункту (a) викласти в такій редакції:

"2. При розгляді зобов’язань, зазначених у параграфі 1, і, зокрема, при оцінювані питання, яким чином такі зобов’язання повинні бути встановлені пропорційно цілям, викладеним у статті 8 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива), національні регуляторні органи повинні брати до уваги, зокрема, такі чинники:

(a) технічну та економічну рентабельність використання або встановлення конкурентних засобів, з урахуванням темпів розвитку ринку, беручи до уваги характер та тип відповідного взаємоз’єднання та/або доступу, включно з рентабельністю інших продуктів доступу вищого рівня дистрибуційного ланцюга, таких як доступ до кабельних каналів;";

(e) у параграфі 2 текст пунктів (с) і (d) викласти в такій редакції:

"(с) початкові інвестиції власника засобів, беручи до уваги будь-які здійснені публічні інвестиції і ризики, пов’язані з інвестуванням;

(d) необхідність захистити конкуренцію в довгостроковій перспективі, з приділенням особливої уваги економічно ефективній інфраструктурній конкуренції;";

(f) до тексту додати такий параграф 3:

"3. При встановленні зобов’язань для оператора надавати доступ згідно з умовами цієї статті, національні регуляторні органи можуть встановлювати технічні або експлуатаційні умови, яких має дотримуватися надавач та/або бенефіціари такого доступу у разі необхідності забезпечення нормального функціонування мережі. Зобов’язання дотримуватися конкретних технічних стандартів або специфікацій повинні відповідати стандартам та специфікаціям, встановленим відповідно до статті 17 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива).";

9) текст статті 13(1) викласти в такій редакції:

"1. Національний регуляторний орган може, відповідно до положень статті 8, встановлювати зобов’язання, пов’язані з відшкодуванням витрат і контролем за цінами, включно із зобов’язаннями щодо орієнтованих на витрати цін та зобов’язаннями щодо систем обліку витрат, для надання взаємоз’єднання та/або доступу конкретного типу в ситуаціях, коли ринковий аналіз свідчить про відсутність ефективної конкуренції, що означає, що відповідний оператор може підтримувати ціни на надмірно високому рівні, або може застосовувати витіснення ціною на шкоду кінцевим користувачам. Для заохочення інвестицій з боку оператора, в тому числі в мережі наступного покоління, національні регуляторні органи повинні брати до уваги інвестиції, здійснені оператором, і дозволяти йому розумний рівень прибутковості достатнього вкладеного капіталу, беручи до уваги будь-які ризики, притаманні певному новому проекту з інвестування в мережу.";

10) текст доповнити статтями такого змісту:

1. Якщо національний регуляторний орган дійшов висновку, що відповідні обов’язки, встановлені згідно зі статтями 9-13, не змогли забезпечити ефективну конкуренцію, і що існують серйозні і тривалі проблеми конкуренції та/або неефективності ринкового механізму, виявлені стосовно певних гуртових ринків продуктів доступу, то він може, як виняток, відповідно до положень другого підпараграфа статті 8(3), встановити для вертикально інтегрованих суб’єктів господарювання зобов’язання відокремити діяльність, пов’язану з наданням відповідних гуртових продуктів доступу, передавши її суб’єкту господарювання, що діє незалежно.

Такий суб’єкт господарювання повинен постачати продукти і послуги доступу всім суб’єктам господарювання, у тому числі іншим суб’єктам господарювання в структурі материнської компанії, у такі самі строки і на тих самих умовах, у тому числі стосовно рівня цін і обслуговування, і за допомогою тих самих систем і процесів.

2. Якщо національний регуляторний орган має намір встановити зобов’язання щодо функціонального відокремлення, він повинен подати до Комісії пропозицію, що включає:

(a) докази, що обґрунтовують висновки національного регуляторного органу, як зазначено у параграфі 1;

(b) обґрунтовану оцінку з висновком про відсутність або малу перспективність ефективної та сталої конкуренції на рівні інфраструктури протягом розумного періоду часу;

(c) аналіз очікуваного впливу на регуляторний орган, на суб’єкт господарювання, зокрема на робочу силу відокремленого суб’єкта господарювання, і на сектор електронних комунікацій в цілому, на стимули до інвестування в сектор в цілому, особливо щодо необхідності забезпечити соціальну та територіальну згуртованість, а також на інших стейкхолдерів, у тому числі, зокрема, очікуваний вплив на конкуренцію і будь-які потенційні наслідки для споживачів;

(d) аналіз причин, які обґрунтовують, що таке зобов’язання буде найефективнішим способом забезпечення виконання коригувальних заходів, спрямованих на вирішення виявлених проблем конкуренції/неефективності ринкового механізму.

3. Проект акта повинен включати такі елементи:

(a) точний характер і рівень відокремлення, із зазначенням, зокрема, правового статусу окремого суб’єкта господарювання;

(b) ідентифікацію активів окремого суб’єкта господарювання, а також продуктів або послуг, що надаватимуться таким суб’єктом господарювання;

(c) механізми управління для забезпечення незалежності персоналу, найнятого окремим суб’єктом господарювання, та відповідну структуру заохочень;

(d) правила забезпечення виконання зобов’язань;

(e) правила забезпечення прозорості операційних процедур, зокрема стосовно інших стейкхолдерів;

(f) програму моніторингу для забезпечення дотримання вимог, включно з публікацією щорічного звіту.

4. Після ухвалення рішення Комісії щодо проекту акта відповідно до статті 8(3), національний регуляторний орган повинен провести скоординований аналіз різних ринків, пов’язаних з мережею доступу, згідно з процедурою, викладеною в статті 16 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива). На підставі своєї оцінки національний регуляторний орган повинен встановити, зберегти, змінити або скасувати зобов’язання відповідно до статей 6 і 7 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива).

5. Для суб’єкта господарювання, якого зобов’язали здійснити функціональне відокремлення, можуть бути встановлені будь-які зобов’язання, зазначені в статтях 9-13, на будь-якому окремому ринку, на якому його було визначено таким, що має значну ринкову владу, відповідно до статті 16 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива), або будь-які інші зобов’язання, дозволені Комісією відповідно до статті 8(3).

1. Суб’єкти господарювання, які були визначені як такі, що мають значну ринкову владу на одному або кількох відповідних ринках згідно зі статтею 16 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова Директива), повинні інформувати національний регуляторний орган заздалегідь і своєчасно, щоб дозволити національному регуляторному органу оцінити вплив запланованої транзакції, якщо вони мають намір передати свої об’єкти мережі місцевого доступу або значну їх частину окремій юридичній особі з іншим власником, або створити окремий суб’єкт господарювання, щоб надавати всім роздрібним надавачам, у тому числі власним роздрібним підрозділам, повністю рівноцінні продукти доступу.

Суб’єкти господарювання повинні також інформувати національний регуляторний орган про будь-які зміни стосовно такого наміру, а також про кінцевий результат процесу відокремлення.

2. Національний регуляторний орган повинен оцінити вплив запланованої транзакції на існуючі регулятивні зобов’язання відповідно до Директиви 2002/21/ЄC (Рамкова директива).

Для цього національний регуляторний орган повинен провести скоординований аналіз різних ринків, пов’язаних з мережею доступу, згідно з процедурою, викладеною в статті 16 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива).

На підставі своєї оцінки національний регуляторний орган повинен встановити, зберегти, змінити або скасувати зобов’язання відповідно до статей 6 і 7 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива).

3. На юридично та/або операційно відокремлений суб’єкт господарювання можуть розповсюджуватися будь-які зобов’язання, зазначені в статтях 9-13, на будь-якому окремому ринку, на якому він був визнаний як такий, що має значну ринкову владу, відповідно до статті 16 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива), або будь-які інші зобов’язання, на які Комісія надала дозвіл відповідно до статті 8(3).";

11) до статті 14 внести такі зміни:

(a) текст параграфа 3 викласти в такій редакції:

"3. У разі покликання на цей параграф застосовують статтю 5a (1)-(4) і статтю 7 Рішення 1999/468/ЄС з урахуванням положень його статті 8.";

(b) параграф 4 вилучити;

12) до додатка II внести такі зміни:

(a) заголовок викласти в такій редакції:

(b) означення в пункті (a) викласти в такій редакції:

"(a) "місцева підлінія зв’язку" означає частину місцевої лінії зв’язку, що з’єднує кінцеву точку мережі з точкою концентрації або визначеною проміжною точкою доступу у фіксованій електронній комунікаційній мережі загального користування;"

(c) означення в пункті (c) викласти в такій редакції:

"(c) "повний розділений доступ до місцевої лінії зв’язку" означає надання бенефіціару доступу до місцевої лінії зв’язку або місцевої підлінії зв’язку, що належить оператору зі ЗРВ, що дозволяє у повній мірі використовувати можливості інфраструктури мережі;"

(d) означення в пункті (d) викласти в такій редакції:

"(d) "колективний доступ до місцевої лінії зв’язку" означає надання бенефіціару доступу до місцевої лінії зв’язку або місцевої підлінії зв’язку, що належить оператору зі ЗРВ, з дозволом використовувати визначену частину можливостей інфраструктури мережі, таку як частина частоти або інший подібний елемент;"

(e) у частині A текст пунктів 1, 2 і 3 викласти в такій редакції:

"1. Елементи мережі, до яких пропонують доступ - це, зокрема, такі елементи разом з відповідними пов’язаними засобами:

(a) розділений доступ до місцевих ліній зв’язку (повний або колективний);

(b) розділений доступ до місцевих підліній зв’язку (повний або колективний), у тому числі, за потреби, доступ до елементів мережі, які не є активними, для розгортання транзитних мереж зв’язку;

(c) за потреби, доступ до кабельних каналів, що дає змогу розгортати мережі доступу.

2. Інформація щодо місць розташування об’єктів фізичного доступу, у тому числі телекомунікаційних шаф і розподільних пристроїв, доступність місцевих ліній та підліній зв’язку і транзитних мереж в конкретних частинах мережі доступу, та, за потреби, інформація стосовно місць розташування кабельних каналів і наявність вільних ресурсів в кабельний каналах;

3. Технічні умови, пов’язані з доступом до місцевих ліній і підліній зв’язку і їх використанням, у тому числі технічні характеристики звитої пари та/або оптичного волокна та/або їх еквіваленту, кабельних розподільних щитів, а також пов’язаних засобів і, за доцільності, технічні умови, пов’язані з доступом до кабельних каналів;"

(f) у частині B текст пункту 1 викласти в такій редакції:

"1. Інформація про розташування наявних пунктів або обладнання оператора з ЗРВ і їх заплановане оновлення (-23).

Внести до Директиви 2002/20/ЄС такі зміни:

1) текст статті 2(2) викласти в такій редакції:

"2. Також застосовуються такі терміни і означення:

"загальна авторизація" означає правову основу, встановлену державою-членом, яка забезпечує права щодо надання електронних комунікаційних мереж або послуг і встановлює окремі секторальні зобов’язання, які можуть застосовуватися до всіх або до певних типів електронних комунікаційних мереж та послуг, відповідно до цієї Директиви.";

2) до статті 3(2) додати такий підпараграф:

"Від суб’єктів господарювання, які надають транскордонні електронні комунікаційні послуги суб’єктам господарювання, розташованим у декількох державах-членах, не можна вимагати направлення більше одного повідомлення на кожну з відповідних держав-членів."

3) текст статті 5 викласти в такій редакції:

1. Держави-члени повинні сприяти користуванню радіочастотами згідно з умовами загальних авторизацій. За необхідності, держави-члени можуть надавати індивідуальні права користування, з метою:

- уникати шкідливих радіозавад;

- забезпечувати технічну якість обслуговування;

- гарантувати ефективне використання спектра, або

- досягати інших цілей загального інтересу, визначених державами-членами згідно з правом Співтовариства.

2. Якщо необхідно надати індивідуальні права користування радіочастотами і номерами, держави-члени повинні надати такі права на запит будь-якому суб’єкту господарювання для надання мереж або послуг згідно з умовами загальної авторизації, зазначеної в статті 3, згідно з положеннями статей 6, 7 та 11(1)(с) цієї Директиви та будь-якими іншими правилами, які забезпечують ефективне використання таких ресурсів згідно з Директивою 2002/21/ЄС (Рамкова Директива).

Без обмеження окремих критеріїв та процедур, що їх ухвалили держави-члени для надання прав користування радіочастотами надавачам послуг транслювання радіо- або телевізійного контенту для досягнення цілей загального інтересу відповідно до права Співтовариства, права користування радіочастотами і номерами необхідно надавати із застосуванням відкритих, об’єктивних, прозорих, недискримінаційних і пропорційних процедур, а у разі радіочастот, й згідно з положеннями статті 9 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива). Виняток з вимоги щодо відкритих процедур може бути застосований разі, якщо надання індивідуальних прав користування радіочастотами надавачам послуг транслювання радіо- або телевізійного контенту необхідне для досягнення цілі загального інтересу, визначеної державою-членом згідно з правом Співтовариства.

При наданні прав користування, держави-члени повинні зазначати, чи може володілець таких прав передавати їх та за яких умов. У разі радіочастот - таке положення повинно відповідати статтям 9 і 9b Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива).

Якщо держави-члени надають права користування на обмежений період часу, його тривалість повинна бути відповідною послузі з огляду на визначену мету з належним урахуванням необхідності забезпечення відповідного періоду амортизації інвестицій.

Якщо індивідуальні права користування радіочастотами надані на 10 або більше років і такі права не можна передавати або здавати в оренду між суб’єктами господарювання відповідно до статті 9b Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива), компетентний національний орган повинен забезпечити застосування і дотримання критеріїв надання індивідуальних прав користування протягом усього терміну дії ліцензії, зокрема, на підставі обґрунтованого запиту володільця прав. Якщо згадані критерії вже не застосовуються, індивідуальне право користування необхідно змінити на загальну авторизацію щодо користування радіочастотами за умови попереднього направлення повідомлення та після розумного строку, або дозволити суб’єктам господарювання передавати його чи здавати в оренду один одному відповідно до статті 9b Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива).

3. Рішення про надання прав користування необхідно ухвалювати, повідомляти про нього та оприлюднювати в найкоротший строк після отримання національним регуляторним органом повної заявки, впродовж трьох тижнів у випадку номерів, розподілених у національному плані нумерації для певних цілей, і впродовж шести тижнів у випадку радіочастот, розподілених в національному плані радіочастот, призначених для надання електронних комунікаційних послуг. Останній зі згаданих строків не повинен обмежувати жодних застосовних міжнародних угод, що стосуються користування радіочастотами або орбітальними позиціями.

4. Якщо після консультацій із заінтересованими сторонами згідно зі статтею 6 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова Директива) було вирішено, що права користування номерами виняткового економічного значення необхідно надавати за допомогою процедур конкурсного або порівняльного відбору, держави-члени можуть подовжити максимальний тритижневий період на не більше ніж на ще три тижні.

Щодо конкурентних або порівняльних процедур відбору радіочастот - необхідно застосовувати статтю 7.

5. Держави-члени не повинні обмежувати кількість прав користування, що підлягають видачі, за винятком випадків, коли це необхідно для забезпечення ефективного використання радіочастот відповідно до статті 7.

6. Компетентні національні органи повинні забезпечувати ефективне та результативне використання радіочастот відповідно до статей 8(2) і 9(2) Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива). Вони повинні забезпечувати відсутність спотворення конкуренції через будь-яку передачу або накопичення прав користування радіочастотами. Для цієї мети держави-члени можуть вживати доречних заходів, таких як встановлення обов’язковості умови щодо продажу або здачі в оренду прав користування радіочастотами.";

4) до статті 6 внести такі зміни:

(a) текст параграфа 1 викласти в такій редакції:

"1. Загальна авторизація на надання електронних комунікаційних мереж або послуг і права користування радіочастотами та права користування номерами можна обмежувати лише умовами, переліченими у додатку. Такі умови повинні бути недискримінаційними, пропорційними і прозорими та у випадку прав користування радіочастотами повинні відповідати статті 9 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива).";

(b) у параграфі 2, слова "статтями 16, 17, 18 і 19 Директиви 2002/22/ЄС (Директива про універсальну послугу)" замінити на слова "статтею 17 Директиви 2002/22/ЄС (Директива про універсальну послугу)";

5) до статті 7 внести такі зміни:

(a) до параграфа 1 внести такі зміни:

(i) текст вступної фрази викласти в такій редакції:

"1. Якщо держава-член розглядає питання, чи обмежити кількість прав користування радіочастотами, що підлягають видачі, або подовжити строк дії існуючих прав за інших умов, ніж ті, що зазначено в самих правах, вона повинна, між іншим:";

(ii) пункт (с) викласти в такій редакції:

"(с) публікувати будь-яке рішення щодо обмеження надання прав користування або подовження права користування та зазначати причини такого рішення;";

(b) текст параграфа 3 викласти в такій редакції:

"3. Якщо потрібно обмежити надання прав користування радіочастотами, держави-члени повинні надавати такі права на основі критеріїв відбору, що повинні бути об’єктивними, прозорими, недискримінаційними і пропорційними. Будь-які такі критерії відбору повинні належним чином зважати на досягнення цілей статті 8 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива), а також вимог статті 9 згаданої Директиви.";

(c) у параграфі 5 слова "статті 9" замінити на слова "статті 9b";

6) до статті 10 внести такі зміни:

(a) параграфи 1, 2 і 3 викласти в такій редакції:

"1. Національні регуляторні органи повинні здійснювати моніторинг і нагляд за виконанням умов загальної авторизації або прав користування і спеціальних зобов’язань, зазначених у статті 6(2), відповідно до статті 11.

Національні регуляторні органи повинні мати повноваження вимагати від суб’єктів господарювання, які надають електронні комунікаційні мережі та послуги на підставі загальної авторизації, або володіють правами користування радіочастотами або номерами, надавати всю інформацію, необхідну для перевірки виконання умов загальної авторизації або прав користування чи спеціальних зобов’язань, зазначених у статті 6(2), згідно зі статтею 11.

2. Якщо національний регуляторний орган з’ясовує, що суб’єкт господарювання не виконує одну або декілька умов загальної авторизації або прав користування чи спеціальних зобов’язань, зазначених у статті 6(2), він повинен сповістити про це суб’єкт господарювання та надати йому змогу висловити свою позицію протягом розумного строку.

3. Відповідний орган повинен мати повноваження вимагати припинення порушення, зазначеного в параграфі 2, негайно або протягом розумного строку, і повинен мати повноваження вживати належних і пропорційних заходів, спрямованих на забезпечення виконання таких вимог.

У зв’язку з цим, держави-члени повинні уповноважити відповідні органи:

(a) встановлювати стримувальні фінансові санкції, у відповідних випадках, які можуть включати періодичні штрафні санкції зворотної дії, та

(b) видавати приписи щодо припинення або призупинення надання послуги або пакету послуг, які, в разі продовження їх надання, можуть завдати значної шкоди конкуренції, до тих пір, поки не будуть виконані зобов’язання щодо доступу, встановлені після ринкового аналізу, виконаного відповідно до статті 16 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива).

Про такі інструменти і про причини, які їх обумовлюють, необхідно невідкладно повідомляти відповідному суб’єкту господарювання; вони повинні передбачати розумний строк для виконання суб’єктом господарювання їхніх умов.";

(b) текст параграфа 4 викласти в такій редакції:

"4. Незважаючи на положення параграфів 2 і 3, держави-члени повинні уповноважити відповідний орган встановлювати фінансові санкції, за доцільності, для суб’єктів господарювання за неподання інформації відповідно до зобов’язань, визначених відповідно до статті 11(1)(a) або (b) цієї Директиви та статті 9 Директиви 2002/19/ЄС (Директива про доступ), протягом обґрунтованого строку, встановленого національним регуляторним органом.";

(c) параграф 5 викласти в такій редакції:

"5. У разі серйозних або повторних порушень умов загальної авторизації або прав користування, або спеціальних зобов’язань, зазначених у статті 6(2), якщо інструменти, спрямовані на забезпечення відповідності, як зазначено в параграфі 3 цієї статті, не досягли результату, національні регуляторні органи можуть перешкодити подальшому наданню суб’єктом господарювання електронних комунікаційних мереж та послуг чи тимчасово зупинити чинність його права користування або позбавити таких прав. Дієві, пропорційні і стримувальні санкції і штрафи можна застосовувати за період будь-якого порушення, навіть якщо таке порушення було згодом виправлене.";

(d) параграф 6 викласти в такій редакції:

"6. Незалежно від положень параграфів 2, 3 і 5, якщо відповідний орган має докази порушення умов загальної авторизації, прав користування або спеціальних зобов’язань, зазначених у статті 6(2), що становить безпосередню і серйозну загрозу громадській безпеці чи громадському здоров’ю, або може створити серйозні економічні або експлуатаційні проблеми для інших надавачів або користувачів електронних комунікаційних мереж та послуг чи інших користувачів радіочастотного спектра, він може вживати негайних тимчасових заходів для врегулювання такої ситуації на період до ухвалення остаточного рішення. Після цього залученому суб’єкту господарювання необхідно надати розумну можливість висловити свою позицію і запропонувати будь-які заходи для усунення порушення. За доцільності, відповідний орган може підтвердити вжиття тимчасових заходів, що можуть тривати щонайдовше 3 місяці, але можуть бути подовжені ще на строк до трьох місяців, якщо процедури із забезпечення виконання не були завершені.";

7) параграф 1 статті 11 викласти в такій редакції:

(a) пункт (a) викласти в такій редакції:

"(a) систематичної або індивідуальної перевірки відповідності умовам 1 і 2 частини А, умовам 2 і 6 частини B, умовам 2 і 7 частини C додатка та виконання зобов’язань, зазначених у статті 6(2);";

(b) текст доповнити такими пунктами:

"(g) гарантування ефективного використання та забезпечення ефективного управління радіочастотами;

(h) оцінювання майбутнього розвитку мереж або послуг, що може вплинути на гуртові послуги, доступні для конкурентів.";

(c) текст другого підпараграфа викласти в такій редакції:

"Інформацію, зазначену в пунктах (a), (b), (d), (е), (f), (g) і (h) першого підпараграфа, не дозволяється вимагати до отримання доступу до ринку або як умову для надання такого доступу.";

8) текст статті 14 викласти в такій редакції:

1. Держави-члени повинні забезпечувати можливість внесення змін до прав, умов та процедур стосовно загальних авторизацій і прав користування або прав на розміщення засобів лише в об’єктивно обґрунтованих випадках та в пропорційний спосіб, беручи до уваги, за доцільності, спеціальні умови, що застосовуються до придатних для передачі прав користування радіочастотами. За винятком випадків, коли запропоновані зміни є незначними і їх було погоджено з володільцем прав або загальної авторизації, необхідно належним чином повідомляти заінтересованих сторін про намір внести такі зміни, у тому числі користувачам і споживачам, необхідно надати достатній період часу для висловлення свої позиції щодо запропонованих змін, не менше ніж чотири тижні, крім виняткових обставин.

2. Держави-члени не повинні обмежувати права на розміщення засобів або права користування радіочастотами або позбавляти таких прав до закінчення строку, на який вони надані, крім випадків, коли це виправдано, і якщо це здійснюють відповідно до додатка та застосовних положень національного законодавства щодо компенсації за позбавлення прав.";

9) текст статті 15(1) викласти в такій редакції:

"1. Держави-члени повинні забезпечувати належне опублікування і оновлення усієї відповідної інформації про права, умови, процедури, платежі, збори і рішення щодо загальних авторизацій, прав користування, прав на розміщення засобів з метою забезпечення простого доступу до такої інформації всіх заінтересованих сторін.";

10) у статті 17 текст параграфів 1 і 2 викласти в такій редакції:

"1. Без обмеження положень статті 9a Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива), держави-члени повинні привести загальні авторизації та індивідуальні права користування, що вже існували станом на 31 грудня 2009 року, у відповідність зі статтями 5, 6, 7 і додатком до цієї Директиви щонайпізніше 19 грудня 2011 року.

2. Якщо застосування параграфа 1 призводить до скорочення прав або до розширення загальних авторизацій й індивідуальних прав користування, що вже існують, держави-члени можуть подовжити строк дії таких авторизацій і прав до 30 вересня 2012 року, за умови, що це не вплине на права інших суб’єктів господарювання відповідно до права Співтовариства. Держави-члени повинні повідомляти Комісію про такі подовження із зазначенням відповідних причин.";

11) до додатка внести зміни, як визначено у додатку до цієї Директиви.

Регламент (ЄС) № 2887/2000 скасовано.

1. Держави-члени ухвалюють і оприлюднюють закони, підзаконні акти та адміністративні положення,необхідні для виконання цієї Директиви, не пізніше 25 травня 2011 року. Вони повинні негайно надіслати Комісії текст таких положень.

Вони повинні застосовувати зазначені інструменти з 26 травня 2011 року.

Якщо держави-члени ухвалюють такі акти, вони повинні містити покликання на цю Директиву або супроводжуватися таким покликанням у разі їхньої офіційної публікації. Методи здійснення такого покликання визначають держави-члени.

2. Держави-члени повідомляють Комісії текст основних положень національного права, які вони ухвалюють у сфері, охопленій цією Директивою.

Ця Директива набуває чинності на наступний день після її публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Цю Директиву адресовано державам-членам.

Внести до додатка до Директиви 2002/20/ЄС (Директива про авторизацію) такі зміни:

1. текст першого параграфа викласти у такій редакції:

"Умови, перелічені в цьому додатку, становлять максимальний перелік умов щодо надання загальних авторизацій (частина А), прав користування радіочастотами (частина В) і прав користування номерами (частина C), зазначених у статті 6(1) і статті 11(1)(a), в межах, дозволених відповідно до статей 5, 6, 7, 8 і 9 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива).";

2. до частини A внести такі зміни:

(a) параграф 4 викласти у такій редакції:

"4. Доступність для кінцевих користувачів номерів з національного плану нумерації, номерів з Європейського простору телефонної нумерації, універсальних міжнародних безкоштовних телефонних номерів, і, якщо це технічно та економічно здійсненно, з планів нумерації інших держав-членів, у тому числі умови відповідно до Директиви 2002/22/ЄС (Директива про універсальну послугу).";

(b) параграф 7 викласти у такій редакції:

"7. Захист персональних даних та приватності, специфічний для сектора електронних комунікацій згідно з Директивою Європейського Парламенту і Ради 2002/58/ЄС (Директива про приватність та електронні комунікації) (-24)

(c) пункт 8 викласти в такій редакції:

"8. Правила захисту споживачів, специфічні для сектора електронних комунікацій, у тому числі умови згідно з Директивою 2002/22/ЄС (Директива про універсальну послугу), та умови щодо доступу для користувачів з інвалідністю згідно зі статтею 7 зазначеної Директиви.";

(d) у пункті 11, слова "Директива 97/66/ЄС" замінити на слова "Директива 2002/58/ЄС";

(e) текст доповнити таким пунктом:

"11a. Умови використання комунікацій органами публічної влади для попередження громадськості про неминучі загрози та пом’якшення наслідків великих катастроф.";

(f) пункт (12) викласти у такій редакції:

"12. Умови використання під час великих катастроф або надзвичайних ситуацій в країні для забезпечення комунікації між службами екстреної допомоги та органами.";

(g) пункт (16) викласти у такій редакції:

"16. Захист мереж загального користування від несанкціонованого доступу згідно з Директивою 2002/58/ЄС (Директива про приватність та електронні комунікації).";

(h) додати такий пункт:

"19. Зобов’язання щодо прозорості для надавачів комунікаційних мереж загального користування, що надають загальнодоступні електронні комунікаційні послуги для забезпечення наскрізного підключення, відповідно до цілей і принципів, встановлених у статті 8 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива), розкриття інформації щодо будь-яких умов, що обмежують доступ та/або користування послугами і застосунками, якщо держави-члени дозволяють такі умови відповідно до права Співтовариства, і, якщо це необхідно і пропорційно - доступу національних регуляторних органів до такої інформації, необхідної для перевірки точності такого розкриття.";

3. внести до частини B такі зміни:

(a) параграф 1 викласти у такій редакції:

"1. Зобов’язання надавати послугу або використовувати такий тип технології, на який були надані права користування частотою, у тому числі, за доцільності, вимоги до покриття та якості.";

(b) пункт 2 викласти в такій редакції:

"2. Результативне та ефективне використання частот відповідно до Директиви 2002/21/ЄC (Рамкова директива).";

(c) додати такий пункт:

"9. Зобов’язання, специфічні для експериментального використання радіочастот.";

4. у частині C, пункт 1 викласти в такій редакції:

"1. Визначення послуги, для якої необхідно використовувати номер, у тому числі будь-які вимоги, пов’язані з наданням таких послуг і, задля уникнення сумнівів, принципи тарифікації і максимальних цін, які можуть застосовуватися в певному діапазоні номерів для забезпечення захисту прав споживачів відповідно до статті 8(4)(b) Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива).".

Комісія надає великого значення збереженню відкритого і нейтрального характеру Інтернету, повною мірою беручи до уваги бажання співзаконодавців наразі закріпити нейтральність мережі як ціль політики і регуляторний принцип, якому повинні сприяти національні регуляторні органи (-25), разом із зміцненням пов’язаних вимог щодо прозорості (-26) і створенням повноважень національних регуляторних органів щодо збереження відповідних умов для запобігання погіршенню якості послуг і перешкоджанню трафіку в мережах загального користування або його уповільненню (-27). Комісія уважно стежитиме за імплементацією цих положень у державах-членах, особливо виділяючи питання захисту "мережевих свобод" європейських громадян у своєму щорічному Звіті Європейському Парламенту і Раді про виконану роботу. У той же час Комісія стежитиме за впливом технологічного розвитку та ринкових змін на "мережеві свободи", шляхом надання звіту Європейському Парламенту і Раді до кінця 2010 року стосовно необхідності додаткових настанов, і застосовуватиме наявні у неї повноваження у сфері законодавства про конкуренцію для усунення будь-яких антиконкурентних практик, які можуть виникати.

__________

(-1) OB C 224, 30.08.2008, с. 50.

(-2) OB C 257, 09.10.2008, с. 51.

(-3) Висновок Європейського Парламенту від 24 вересня 2008 року (ще не опубліковано в Офіційному віснику), Спільна позиція Ради від 16 лютого 2009 року (OB C 103 E, 05.05.2009, с. 1), Позиція Європейського Парламенту від 6 травня 2009 року, Рішення Ради від 20 листопада 2009 року та Законодавча резолюція Європейського Парламенту від 24 листопада 2009 року.

(-4) OB L 108, 24.04.2002, с. 33.

(-5) OB L 108, 24.04.2002, с. 7.

(-6) OB L 108, 24.04.2002, с. 21.

(-7) OB L 108, 24.04.2002, с. 51.

(-8) OB L 201, 31.07.2002, с. 37.

(-9) Див. сторінку 1 цього Офіційного вісника.

(-10) OB L 91, 07.04.1999, с. 10.

(-11) OB L 108, 24.04.2002, с. 1.

(-12) OB L 198, 27.07.2002, с. 49.

(-13) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 460/2004 (OB L 77, 13.03.2004, с. 1).

(-14) Рекомендація Комісії від 17 грудня 2007 року про відповідні ринки продуктів та послуг в секторі електронних комунікацій, сприйнятливих до регулювання ex ante відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2002/21/ЄC про спільні регулятивні рамки для електронних комунікаційних мереж та послуг (OB L 344, 28.12.2007, с. 65).

(-15) OB L 336, 30.12.2000, с. 4.

(-16) OB L 184, 17.07.1999, с. 23.

(-17) OB L 201, 31.07.2002, с. 37.";

(-18) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1211/2009 від 25 листопада 2009 року про заснування Органу європейських регуляторів електронних комунікацій (BEREC) та його Офісу.";

(-19) OB L 198, 27.07.2002, с. 49."; (20) OB L 24, 30.01.1998, с. 1.

(-21) OB L 201, 31.07.2002, с. 37.";

(-22) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1211/2009 від 25 листопада 2009 року про заснування Органу європейських регуляторів електронних комунікацій (BEREC) та його Офісу.";

(-23) Доступність цієї інформації може бути обмежена лише колом заінтересованих сторін, з метою забезпечення громадської безпеки.".

(-24) OB L 201, 31.07.2002, с. 37.";

(-25) Стаття 8(4)(g) Рамкової директиви.

(-26) Статті 20(1)(b), 21(3)(c) і (d) Директиви про універсальну послугу.

(-27) Стаття 22(3) Директиви про універсальну послугу.