Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/140/ЄС від 25 листопада 2009 року про внесення змін до директив 2002/21/ЄС про спільні регулятивні рамки для електронних комунікаційних мереж та послуг, 2002/19/ЄС про доступ до електронних комунікаційних мереж, повязаних засобів та їх взаємозєднання, та 2002/20/ЄС про авторизацію електронних комунікаційних мереж та послуг

(f) текст доповнити таким пунктом:

"(ea) "пов’язані послуги" означає послуги, пов’язані з електронною комунікаційною мережею та/або електронною комунікаційною послугою, яка уможливлює та/або підтримує надання послуг через таку мережу та/або послугу або має потенціал для цього, і включає, між іншим, перетворення номерів або системи, що пропонують еквівалентну функціональність, системи умовного доступу та електронні телегіди, а також інші послуги, такі як служба ідентифікації, визначення місця розташування та присутності;";

(g) пункт (l) викласти в такій редакції:

"(l) "спеціальні директиви" означає Директиву 2002/20/ЄС (Директива про авторизацію), Директиву 2002/19/ЄС (Директива про доступ), Директиву 2002/22/ЄС (Директива про універсальну послугу) та Директиву Європейського Парламенту і Ради 2002/58/ЄС від 12 липня 2002 року про опрацювання персональних даних і захист приватності у секторі електронних комунікацій (Директива про приватність та електронні комунікації) (-17);

(h) текст доповнити такими пунктами:

"(q) "розподіл спектра" означає визначення певної смуги радіочастот для використання одним або декількома типами послуг радіозв’язку, залежно від випадку, на певних умовах;

(r) "шкідливі радіозавади" означає завади, які загрожують функціонуванню радіонавігаційної служби або інших служб безпеки або які іншим чином серйозно погіршують, перешкоджають або неодноразово переривають послуги радіозв’язку, що здійснюються відповідно до чинних норм міжнародного або національного права, а також права Співтовариства;

(s) "виклик" означає з’єднання, встановлене за допомогою загальнодоступної електронної комунікаційної послуги, що дає змогу здійснювати двосторонню голосову комунікацію.";

3) до статті 3 внести такі зміни:

(a) текст параграфа 3 викласти в такій редакції:

"3. Держави-члени забезпечують, щоб національні регуляторні здійснювали свої повноваження неупереджено, прозоро і своєчасно. Держави-члени повинні забезпечити наявність у національних регуляторних органів достатніх фінансових і людських ресурсів для виконання покладених на них завдань.";

(b) текст доповнити такими параграфами:

"3a. Без обмеження положень параграфів 4 і 5, національні регуляторні органи, відповідальні за регулювання ринку ex-ante або за вирішення спорів між суб’єктами господарювання відповідно до статті 20 або 21 цієї Директиви, повинні діяти незалежно і не повинні запитувати або отримувати від будь-якого іншого органу вказівки щодо виконання таких завдань, покладених на них згідно з положеннями національного права, що імплементує право Співтовариства. Такі дії не повинні перешкоджати здійсненню нагляду згідно з національним конституційним правом. Лише апеляційні органи, створені відповідно до статті 4, мають право призупиняти або скасовувати рішення національних регуляторних органів.

Держави-члени повинні забезпечити, щоб керівник національного регуляторного органу, або, у застосовних випадках, члени колегіального органу, що виконують цю функцію в рамках національного регуляторного органу, зазначеного у першому підпараграфі, або особи, які їх заміщують, могли бути звільнені лише у тому разі, якщо вони більше не відповідають вимогам, необхідним для виконання їхніх обов’язків, заздалегідь встановлених у положеннях національного права. Рішення про звільнення керівника національного регуляторного органу або, у застосовних випадках, членів колегіального органу, що виконують цю функцію, повинно бути оприлюднено на момент звільнення. Звільнений керівник національного регуляторного органу або, у застосовних випадках, члени колегіального органу, що виконують таку функцію, повинні отримати повідомлення з викладенням причин звільнення і мати право вимагати його опублікування, якщо цього не було би зроблено в іншому разі, і в цьому випадку воно повинно бути опубліковане.

Держави-члени повинні забезпечити наявність у національних регуляторних органів, зазначених в першому підпараграфі, окремих річних бюджетів. Такі бюджети повинні оприлюднюватися. Держави-члени повинні також забезпечити наявність у національних регуляторних органів достатніх фінансових і людських ресурсів для надання їм змоги активно брати участь у і сприяти роботі Органу європейських регуляторів електронних комунікацій (BEREC) (-18).

3b. Держави-члени повинні забезпечити активну підтримку відповідними національними регуляторними органами цілей BEREC щодо сприяння більшій нормативно-правовій координації та узгодженості.

3c. Держави-члени повинні забезпечити максимальне врахування національними регуляторними органами всіх висновків і спільних позицій, ухвалених BEREC, під час ухвалення власних рішень щодо своїх національних ринків.

4) до статті 4 внести такі зміни:

(a) текст параграфа 1 викласти в такій редакції:

"1. Держави-члени повинні забезпечувати існування на національному рівні дієвих механізмів, за допомогою яких будь-який користувач або суб’єкт господарювання, що надає електронні комунікаційні мережі та/або послуги, на які впливає рішення національного регуляторного органу, має право оскаржити рішення в незалежному від залучених сторін апеляційному органі. Такий орган, який може бути судом, повинен мати належні експертні знання, які дають йому змогу ефективно виконувати свої функції. Держави-члени повинні забезпечувати належне врахування суті справи, а також існування дієвого апеляційного механізму.

Упродовж апеляційного розгляду рішення національного регуляторного органу залишається чинним, якщо не застосовано проміжних заходів відповідно до національного права.";

(b) доповнити текст таким параграфом:

"3. Держави-члени збирають інформацію про загальний предмет оскарження, кількість запитів щодо оскарження, тривалість апеляційного провадження та кількість рішень про запровадження тимчасових заходів. Держави-члени, на обґрунтований запит Комісії й BEREC, надають їм таку інформацію.";

5) текст статті 5(1) викласти в такій редакції:

"1. Держави-члени повинні забезпечувати надання всієї інформації суб’єктами господарювання, що надають електронні комунікаційні мережі та послуги, зокрема фінансової інформації, необхідної національним регуляторним органам для забезпечення відповідності положенням цієї Директиви і спеціальних директив або рішень, ухвалених відповідно до них. Зокрема, національні регуляторні органи повинні мати повноваження вимагати від таких суб’єктів господарювання подавати інформацію про майбутній розвиток мереж або послуг, що може вплинути на гуртові послуги, до яких вони надають доступ конкурентам. Від суб’єктів господарювання, що мають значну ринкову владу на гуртових ринках, також можуть вимагати надання даних бухгалтерського обліку стосовно діяльності на роздрібних ринках, пов’язаних із зазначеними гуртовими ринками.

Суб’єкти господарювання повинні надавати таку інформацію відразу ж після запиту, відповідно до строків та рівня деталізації, яких вимагає національний регуляторний орган. Інформація, запит на яку подає національний регуляторний орган, повинна бути пропорційною до виконання такого завдання. Національний регуляторний орган повинен зазначити причини, що обґрунтовують його запит про надання інформації, та застосовувати до отриманої інформації положення параграфа 3.";

6) текст статей 6 і 7 викласти в такій редакції:

У разі наміру національних регуляторних органів вжити заходів відповідно до цієї Директиви або спеціальних директив або передбачити обмеження відповідно до статті 9(3) та 9(4), які мають значний вплив на відповідний ринок - за винятком випадків, які підпадають під дію статей 7(9), 20 або 21 - держави-члени повинні забезпечити можливість для заінтересованих сторін прокоментувати такий проект акта протягом розумного періоду.

Національні регуляторні органи повинні публікувати свої національні процедури щодо консультацій.

Держави-члени повинні забезпечити створення єдиного інформаційного пункту, через який можна отримувати доступ до всіх поточних консультацій.

Національний регуляторний орган повинен оприлюднювати результати консультацій, окрім випадків, коли вони містять конфіденційну інформацію, відповідно до права Співтовариства і національного права щодо комерційної таємниці.

1. При виконанні своїх завдань відповідно до цієї Директиви і спеціальних директив національні регуляторні органи повинні максимально враховувати цілі, встановлені у статті 8, у тому числі тією мірою, якою вони стосуються функціонування внутрішнього ринку.

2. Національні регуляторні органи повинні сприяти розвитку внутрішнього ринку шляхом взаємної прозорої співпраці один з одним та з Комісією і BEREC, з метою забезпечення послідовного застосування положень цієї Директиви і спеціальних директив у всіх державах-членах. Для цього вони повинні, зокрема, співпрацювати з Комісією і BEREC для визначення типів інструментів і коригувальних заходів, найбільш придатних для розв’язання ринкових ситуацій певних типів.

3. Якщо інше не передбачено в рекомендаціях або настановах, затверджених згідно зі статтею 7b, після завершення консультацій, зазначених у статті 6, якщо національний регуляторний орган має намір ухвалити інструмент, який:

(a) підпадає під дію статей 15 або 16 цієї Директиви, або статей 5 або 8 Директиви 2002/19/ЄС (Директива про доступ); та

(b) вплине на торгівлю між державами-членами; він одночасно надає доступ до проекту інструмента одночасно Комісії, BEREC і національним регуляторним органам в інших державах-членах, разом із обґрунтуваннями, на яких базується такий акт, відповідно до статті 5(3), та інформує про нього Комісію, BEREC й інші національні регуляторні органи. Національні регуляторні органи, BEREC і Комісія можуть висловлювати зауваження відповідному національному регуляторному органу тільки протягом одного місяця.

Такий одномісячний строк не може бути подовжено.

4. Якщо пропонований інструмент, зазначений у параграфі 3, спрямований на:

(a) визначення відповідного ринку, який відрізняється від ринків, визначених у Рекомендації відповідно до статті 15(1), або

(b) ухвалення рішення про призначення/непризначення суб’єкта господарювання як такого, що окремо або спільно з іншими суб’єктами господарювання має значну ринкову владу, відповідно до статті 16(3), (4) або (5);

і може впливати на торгівлю між державами-членами, а Комісія вказала національному регуляторному органу на те, що на її думку проект акта може створити бар’єри для єдиного ринку, або якщо вона має серйозні сумніви в його сумісності з правом Співтовариства, і зокрема з цілями, згаданими у статті 8, то проект акта не може бути ухвалений протягом наступних двох місяців. Цей період не може бути продовжений. У такому разі Комісія повідомляє інші національні регуляторні органи про свої застереження.

5. Протягом двомісячного періоду, зазначеного в параграфі 4, Комісія може:

(a) ухвалити рішення, що вимагає від національного регуляторного органу відкликати проект акта; та/або

(b) ухвалити рішення про скасування своїх застережень щодо проекту акта, зазначеного у параграфі 4.

Комісія максимально бере до уваги висновок BEREC перед ухваленням рішення. До такого рішення необхідно докладати детальний та об’єктивний аналіз чинників, через які Комісія вважає, що проект акта не повинен бути ухвалений, а також конкретними пропозиціями щодо внесення змін до проекту акта.

6. Якщо Комісія ухвалила рішення відповідно до параграфа 5, яке вимагає від національного регуляторного органу відкликати проект акта, національний регуляторний орган повинен внести зміни до проекту акта або відкликати його протягом шести місяців з дати ухвалення рішення Комісії. Коли до проекту акта буде внесено зміни, національний регуляторний орган повинен провести консультації з громадськістю згідно з процедурами, зазначеними у статті 6, і, відповідно до положень параграфа 3, повинен повторно надати Комісії проект акта, до якого було внесено зміни.

7. Відповідний національний регуляторний орган повинен максимально взяти до уваги зауваження інших національних регуляторних органів, BEREC і Комісії, та може, окрім випадків, передбачених параграфами 4 і 5(a), ухвалити відповідний проект акта та після того, як це зробить, повідомити про це Комісію.

8. Національний регуляторний орган повинен передавати Комісії й BEREC усі остаточні версії ухвалених актів, які підпадають під дію статті 7(3)(a) і (b).

9. За виняткових обставин, коли національний регуляторний орган вважає, що існує нагальна потреба діяти, з метою захисту конкуренції та інтересів користувачів, як відступ від процедури, зазначеної в параграфах 3 і 4, він може невідкладно ухвалити пропорційні та тимчасові інструменти. Він повинен без зволікання передати такі інструменти Комісії, іншому національному регуляторному органу й BEREC, із зазначенням усіх причин. Рішення національного регуляторного органу щодо переведення таких інструментів на постійну основу або продовження періоду їх дії повинні відповідати положенням параграфів 3 і 4.";

7) текст доповнити статтями такого змісту:

1. Якщо пропонований інструмент, зазначений у статті 7(3), спрямований на встановлення зобов’язань для оператора, внесення змін до нього або його скасування, на виконання статті 16 разом зі статтею 5 та статтями 9-13 Директиви 2002/19/ЄС (Директива про доступ), та статті 17 Директиви 2002/22/ЄС (Директива про універсальну послугу), Комісія може протягом одного місяця, передбаченого статтею 7(3) цієї Директиви, повідомити відповідний національний регуляторний орган і BEREC про причини, які дають їй підстави вважати, що проект акта створить бар’єри для єдиного ринку, або про свої серйозні сумніви в його сумісності із правом Співтовариства. У такому разі проект акта не може бути ухвалений протягом ще трьох місяців після такого повідомлення від Комісії.

За відсутності такого повідомлення, відповідний національний регуляторний орган може ухвалити проект інструмента, максимально враховуючи будь-які коментарі, зроблені Комісією, BEREC або будь-яким іншим національним регуляторним органом.

2. Протягом тримісячного періоду, зазначеного в параграфі 1, Комісія, BEREC і відповідний національний регуляторний орган повинні тісно співпрацювати з метою ідентифікації найбільш відповідних та дієвих інструментів, враховуючи цілі, викладені у статті 8, з належним урахуванням поглядів учасників ринку та необхідності забезпечення розвитку узгодженої практики нормативного регулювання.

3. Протягом шести тижнів від початку тримісячного періоду, зазначеного в параграфі 1, BEREC більшістю голосів своїх членів повинен надати висновок щодо повідомлення Комісії, зазначеного в параграфі 1, з вказівкою на те, чи він вважає, що до проекту акта необхідно внести зміни, чи відкликати його і, де це доречно, надати конкретні пропозиції щодо цього. Цей висновок повинен містити обґрунтування та повинен бути оприлюднений.

4. Якщо у своєму висновку BEREC поділяє серйозні сумніви Комісії, він повинен тісно співпрацювати з відповідним національним регуляторним органом для визначення найбільш відповідного та дієвого інструмента. До кінця тримісячного терміну, зазначеного в параграфі 1, національний регуляторний орган може:

(a) внести зміни до свого проекту акта або відкликати його, максимально беручи до уваги повідомлення Комісії, зазначене в параграфі 1, а також висновок та поради BEREC;

(b) залишити свій проект акта незмінним.

5. Якщо BEREC не поділяє серйозних сумнівів Комісії або не надає висновок, або у разі, якщо національний регуляторний орган вносить зміни до свого проекту акта або залишає його незмінним відповідно до параграфа 4, Комісія може протягом одного місяця після закінчення тримісячного терміну, зазначеного в параграфі 1, і беручи до уваги висновок BEREC, за його наявності:

(a) надати рекомендацію з вимогою до національного регуляторного органу внести зміни до проекту акта або відкликати його, включно з конкретними пропозиціями щодо цього, та зазначити причини, що обґрунтовують її рекомендацію, зокрема, якщо BEREC не поділяє серйозних сумнівів Комісії;

(b) ухвалити рішення про скасування своїх застережень, наданих відповідно до параграфа 1.

6. Протягом одного місяця після надання Комісією рекомендації відповідно до параграфа 5(a) або скасування її застережень відповідно до параграфа 5(b), національний регуляторний орган передає Комісії і BEREC остаточний ухвалений акт.

Цей період може бути продовжено для того, щоб дати змогу національному регуляторному органу провести консультації з громадськістю відповідно до статті 6.

7. Якщо національний регуляторний орган вирішує не вносити зміни або не відкликати проект акта на основі рекомендації, наданої відповідно до параграфа 5(a), він повинен надати обґрунтування такого рішення.

8. Національний регуляторний орган може відкликати запропонований проект акта на будь-якому етапі процедури.

1. Після проведення консультацій із громадськістю та з національними регуляторними органами, беручи до уваги висновки BEREC, Комісія може ухвалити рекомендації та/або настанови щодо статті 7, які визначають форму, зміст і ступінь деталізації інформації в повідомленнях, подання яких вимагає стаття 7(3), умови, за яких повідомлення не є необхідним, і розрахунок часових рамок.

2. Інструменти, зазначені в параграфі 1, повинні ухвалюватися відповідно до дорадчої процедури, зазначеної у статті 22(2).";

8) до статті 8 внести такі зміни:

(a) другий підпараграф параграфа 1 викласти в такій редакції:

"Якщо інше стосовно радіочастот не передбачено у статті 9, то держави-члени повинні максимально брати до уваги бажаність зробити регулювання технологічно нейтральним, і повинні забезпечити такі самі дії національних регуляторних органів під час виконання завдань законодавчого регулювання, зазначених у цій Директиві та спеціальних директивах, зокрема директивах, призначених для забезпечення ефективної конкуренції.";

(b) пункти (a) та (b) параграфа 2 викласти в такій редакції:

"(a) забезпечення максимальної вигоди з точки зору вибору, ціни та якості для користувачів, у тому числі користувачів з інвалідністю, користувачів похилого віку, користувачів з особливими соціальними потребами;

(b) забезпечення відсутності викривлення або обмеження конкуренції у секторі електронних комунікацій, зокрема, передачі контенту;";

(c) у параграфі 2 пункт (с) вилучити;

(d) у параграфі 3 пункт (с) вилучити;

(e) пункт (d) параграфа 3 викласти в такій редакції:

"(d) співпрацюють один з одним, з Комісією і BEREC з метою забезпечення розвитку узгодженої практики регулювання та узгодженого застосування цієї Директиви і спеціальних директив.";

(f) пункт (e) параграфа 4 викласти в такій редакції:

"(e) задоволення потреб специфічних соціальних груп, зокрема користувачів з інвалідністю, користувачів похилого віку та користувачів з особливими соціальними потребами;";

(g) параграф 4 доповнити таким пунктом:

"(g) сприяння можливості кінцевих користувачів отримувати доступ до інформації та поширювати її або використовувати застосунки і послуги на свій вибір;";

(h) доповнити текст таким параграфом:

"5. Національні регуляторні органи з метою досягнення цілей політики, зазначених у параграфах 2, 3 і 4, застосовують об’єктивні, прозорі, недискримінаційні та пропорційні регулятивні принципи, зокрема шляхом:

(a) сприяння регулятивній передбачуваності шляхом забезпечення застосування узгодженого підходу до нормативного регулювання протягом відповідних періодів перегляду;

(b) забезпечення, за аналогічних обставин, відсутності дискримінації при поводженні з суб’єктами господарювання, що надають електронні комунікаційні мережі та послуги;

(c) захисту конкуренції в інтересах споживачів і сприяння, де це доречно, інфраструктурній конкуренції;

(d) сприяння ефективній інвестиційній та інноваційній діяльності, спрямованої на нову і вдосконалену інфраструктуру, зокрема, шляхом належного врахування в будь-яких зобов’язаннях щодо доступу ризику для суб’єктів господарювання, що здійснюють інвестиції, шляхом надання дозволів на різні види співпраці між інвесторами і сторонами, які перебувають у процесі отримання доступу, з метою диверсифікації інвестиційних ризиків, із забезпеченням при цьому збереження конкуренції на ринку і з дотриманням принципу недискримінації;

(e) належного врахування різних умов, що стосуються конкуренції і споживачів, у різних географічних районах у межах держави-члена;

(f) встановлення регуляторних зобов’язань ex ante тільки у разі відсутності ефективної і сталої конкуренції, та послаблення або скасування таких зобов’язань, як тільки ця умова буде виконана.";

9) текст доповнити статтею такого змісту:

1. Держави-члени повинні співпрацювати одна з одною та з Комісією у питаннях стратегічного планування, координації та гармонізації використання радіочастотного спектра в Європейському Співтоваристві. З цією метою вони повинні брати до уваги, між іншим, економічні аспекти, аспекти безпеки, охорони здоров’я, загального інтересу, свободи вияву поглядів, культурні, наукові, соціальні і технічні аспекти політик ЄС, а також різні інтереси спілок користувачів радіочастотного спектра з метою оптимізації використання радіочастотного спектра й уникнення шкідливих радіозавад.

2. Співпрацюючи одна з одною та з Комісією, держави-члени повинні сприяти координації підходів радіоспектральної політики в Європейському Співтоваристві і, де це доречно, гармонізації умов з урахуванням наявності та ефективного використання радіочастотного спектра, необхідного для створення і функціонування внутрішнього ринку електронних комунікацій.

3. Комісія, максимально враховуючи висновок Групи з питань радіоспектральної політики (RSPG), утвореної Рішенням Комісії 2002/622/ЄС від 26 липня 2002 року про утворення Групи з питань радіоспектральної політики (-19), може надавати Європейському Парламенту і Раді законодавчі пропозиції щодо створення багаторічних програм радіоспектральної політики. Такі програми повинні встановлювати орієнтири та цілі політики для стратегічного планування та гармонізації використання радіочастотного спектра відповідно до положень цієї Директиви та спеціальних директив.

4. Коли необхідно забезпечити дієву координацію інтересів Європейського Співтовариства в міжнародних організаціях, компетентних у питаннях радіочастотного спектра, Комісія, максимально беручи до уваги висновок RSPG, може запропонувати Європейському Парламенту і Раді спільні цілі політики.

10) текст статті 9 викласти в такій редакції:

1. Беручи належним чином до уваги той факт, що радіочастоти є загальнодоступним суспільним благом, яке має важливе соціальне, культурне та економічне значення, держави-члени повинні забезпечувати ефективне управління радіочастотами для надання електронних комунікаційних послуг на своїй території відповідно до статей 8 і 8a. Вони повинні забезпечувати розподіл спектра, який використовують для електронних комунікаційних послуг, та надання загальних авторизацій чи індивідуальних прав користування такими радіочастотами компетентним національним органам на основі об’єктивних, прозорих, недискримінаційних і пропорційних критеріїв.

При застосуванні цієї статті держави-члени повинні поважати відповідні міжнародні угоди, у тому числі регламенти радіозв’язку Міжнародного союзу електрозв’язку (МСЕ), а також можуть брати до уваги міркування публічної політики.

2. Держави-члени повинні сприяти гармонізації використання радіочастот на всій території Співтовариства, що відповідає необхідності забезпечення результативного та ефективного використання таких радіочастот та забезпечення вигід для споживача, таких як економія на масштабах і взаємодійність послуг. При цьому вони повинні діяти відповідно до статті 8a і Рішення № 676/2002/ЄС (Рішення про радіочастотний спектр).

3. Якщо інше не передбачено у другому підпараграфі, держави-члени забезпечують можливість використання всіх типів технологій, які використовують для електронних комунікаційних послуг, у смугах радіочастот, оголошених доступними для електронних комунікаційних послуг у своїх національних планах розподілу частот відповідно до права Співтовариства.

Водночас, держави-члени можуть передбачати пропорційні та недискримінаційні обмеження для типів радіомереж або технологій бездротового доступу, які використовують для електронних комунікаційних послуг, якщо це необхідно для:

(a) уникнення шкідливих радіозавад;

(b) захисту громадського здоров’я від електромагнітних полів;

(c) забезпечення технічної якості послуг;

(d) забезпечення максимізації спільного користування радіочастотами;

(e) гарантування ефективного використання спектра; або

(f) забезпечення досягнення цілей загального інтересу відповідно до параграфа 4.

4. Якщо інше не передбачено у другому підпараграфі, держави-члени повинні забезпечувати можливість надання всіх типів електронних комунікаційних послуг в усіх смугах радіочастот, оголошених доступними для надання електронних комунікаційних послуг у своїх національних планах розподілу частот відповідно до права Співтовариства. Водночас, держави-члени можуть передбачати пропорційні та недискримінаційні обмеження щодо типів електронних комунікаційних послуг, які вони повинні надавати, зокрема, щоб, за необхідності, виконувати вимоги регламентів радіозв’язку Міжнародного союзу електрозв’язку (МСЕ).

Інструменти, які вимагають надання електронної комунікаційної послуги у певній смузі, доступній для електронних комунікаційних послуг, необхідно обґрунтувати задля забезпечення виконання цілей загального інтересу відповідно до означення держав-членів згідно з правом Співтовариства, зокрема, таких як:

(a) безпека життя;

(b) сприяння соціальному, регіональному або територіальному гуртуванню;

(c) уникнення неефективного використання радіочастот; або

(d) сприяння культурному та мовному розмаїттю та плюралізму засобів масової інформації, наприклад, надання послуг радіо- та телевізійного мовлення.

Інструмент, що забороняє надання будь-яких інших електронних комунікаційних послуг у певній смузі, можуть бути передбачені лише у разі, якщо це виправдано потребою захисту послуг, пов’язаних із захистом безпеки життя. Держави-члени можуть, у виняткових випадках, також розширювати такий інструмент для виконання інших цілей загального інтересу відповідно до визначення держав-членів згідно з правом Співтовариства.

5. Держави-члени повинні регулярно переглядати необхідність обмежень, зазначених у параграфах 3 і 4, та оприлюднювати результати таких переглядів.

6. Параграфи 3 і 4 застосовують до радіочастотного спектра, виділеного для користування електронними комунікаційними послугами, виданих загальних авторизацій та індивідуальних прав користування радіочастотами, наданих після 25 травня 2011 року.

Розподіли спектра, загальні авторизації та індивідуальні права користування, які існували до 25 травня 2011 року, підпадають під дію статті 9a.

7. Без обмеження положень спеціальних директив та з урахуванням відповідних національних обставин, держави-члени можуть встановлювати правила для запобігання прихованому накопиченню радіочастотного спектра, зокрема, шляхом встановлення жорстких граничних термінів для забезпечення ефективного використання прав користування спектром володільцем таких прав, та застосування санкцій, у тому числі фінансових санкцій, або відкликання права користування в разі недотримання граничних термінів. Такі правила встановлюють і застосовують у пропорційний, недискримінаційний і прозорий спосіб.";

11) текст доповнити статтями такого змісту:

1. Строком на п’ять років, починаючи з 25 травня 2011 року, держави-члени можуть дозволити володільцям прав користування радіочастотами, які були надані до цієї дати і будуть залишатися в силі протягом не менше п’яти років після цієї дати, подати до компетентного національного органу заявку на повторне оцінювання обмежень їхніх прав відповідно до статті 9(3) і (4).

Перед ухваленням свого рішення компетентний національний орган повинен повідомити володільця прав про повторне оцінювання обмежень, із зазначенням обсягу прав після повторного оцінювання, і повинен надати йому розумний строк для відкликання своєї заявки.

Якщо володілець прав відкликає свою заявку, право залишається незмінним до терміну закінчення його чинності або до закінчення п’ятирічного періоду, залежно від того, що настане раніше.

2. Після п’ятирічного періоду, зазначеного в параграфі 1, держави-члени повинні впроваджувати всі доречні інструменти для забезпечення застосування статті 9(3) і (4) до всіх інших загальних авторизацій або індивідуальних прав користування та розподілів спектра, які лишилися і які використовують для надання електронних комунікаційних послуг, які існували станом на 25 травня 2011 року.

3. При застосуванні цієї статті, держави-члени повинні вживати належних заходів для сприяння добросовісній конкуренції.

4. Інструменти, ухвалені в рамках застосування цієї статті, не становлять надання нових прав користування і, отже, до них не застосовують відповідні положення статті 5(2) Директиви 2002/20/ЄС (Директива про авторизацію).

1. Держави-члени повинні забезпечити можливість для суб’єктів господарювання передавати або надавати в оренду іншим суб’єктам господарювання, відповідно до умов надання права користування радіочастотами та відповідно до національних процедур, індивідуальні права користування радіочастотами у смугах, щодо яких це передбачено в імплементаційних інструментах, ухвалених відповідно до параграфа 3.

В інших смугах держави-члени можуть також передбачати передачу або надання в оренду індивідуальних прав користування радіочастотами суб’єктів господарювання іншим суб’єктам господарювання відповідно до національних процедур.

Умови надання індивідуальних прав користування радіочастотами продовжують застосовуватися після передачі або надання в оренду, якщо компетентні національні органи не передбачили іншого.

Держави-члени можуть також вирішити, що положення цього параграфа не можна застосовувати у разі, якщо суб’єкт господарювання від початку отримав індивідуальне право користування радіочастотами безкоштовно.

2. Держави-члени повинні забезпечувати повідомлення компетентного національного органу, відповідального за надання індивідуальних прав користування радіочастотами, та оприлюднення інформації про намір суб’єкта господарювання передати свої права користування радіочастотами, а також про їх фактичну передачу відповідно до національних процедур. Якщо використання радіочастотного спектра було гармонізоване шляхом застосування Рішення № 676/2002/ЄС (Рішення про радіочастотний спектр) або інших інструментів Співтовариства, то будь-яка така передача повинна відповідати такому гармонізованому використанню.

3. Комісія може ухвалювати відповідні імплементаційні інструменти для визначення смуг, щодо яких суб’єкти господарювання можуть передавати або надавати в оренду права користування радіочастотами один одному. Такі інструменти не повинні поширюватися на частоти, що використовуються для мовлення.

Такі технічні імплементаційні інструменти, призначені внести зміни до несуттєвих елементів цієї Директиви шляхом її доповнення, ухвалюють відповідно до регуляторної процедури з ретельним вивченням, зазначеної в статті 22(3).";

12) до статті 10 внести такі зміни:

(a) текст параграфів 1 і 2 викласти в такій редакції:

"1. Держави-члени повинні забезпечувати здійснення національними регуляторними органами контролю за наданням прав користування всіма національними номерними ресурсами і управлінням національними планами нумерації. Держави-члени повинні забезпечувати надання адекватних номерів та діапазонів нумерації для всіх загальнодоступних електронних комунікаційних послуг. Національні регуляторні органи повинні встановити об’єктивні, прозорі та недискримінаційні процедури надання прав користування національними номерними ресурсами.

2. Національні регуляторні органи повинні забезпечувати застосування національних планів та процедур нумерації у спосіб, що забезпечує однакове ставлення до всіх надавачів загальнодоступних електронних комунікаційних послуг. Зокрема, держави-члени повинні забезпечувати, щоб суб’єкт господарювання, якому надано права користування діапазоном номерів, не дискримінував інших надавачів електронних комунікаційних послуг щодо послідовностей номерів, використовуваних для надання доступу до їхніх послуг.";

(b) текст параграфа 4 викласти в такій редакції:

"4. Держави-члени повинні підтримувати гармонізацію конкретних номерів або номерних діапазонів в межах Співтовариства, якщо це сприяє як функціонуванню внутрішнього ринку, так і розвитку пан’європейських послуг. Комісія може ухвалювати відповідні технічні імплементаційні інструменти з цього питання.

Такі інструменти, призначені внести зміни до несуттєвих елементів цієї Директиви шляхом її доповнення, ухвалюють відповідно до регуляторної процедури з ретельним вивченням, зазначеної в статті 22(3).";

13) до статті 11 внести такі зміни:

(a) перший абзац другого підпараграфа параграфа 1 викласти в такій редакції:

"- діє на основі простих, ефективних, прозорих і загальнодоступних процедур, які застосовують без дискримінації і без затримок, і у будь-якому разі ухвалює рішення протягом шести місяців з моменту подання заяви, за винятком випадків примусового відчуження майна, та";

(b) текст параграфа 2 викласти в такій редакції:

"2. Держави-члени повинні забезпечувати ефективне структурне відокремлення функції, відповідальної за надання прав, зазначених у параграфі 1, від діяльності, пов’язаної із власністю або контролем, у разі якщо органи публічної або місцевої влади зберігають у власності суб’єкти господарювання, що експлуатують електронні комунікаційні мережі загального користування та/або надають загальнодоступні електронні комунікаційні послуги, або контроль над ними.";

14) текст статті 12 викласти в такій редакції:

1. Якщо суб’єкт господарювання, який надає електронні комунікаційні мережі, має право відповідно до національного законодавства встановлювати засоби на об’єктах публічної або приватної власності, над ними або під ними, або скористатися процедурою примусового відчуження майна або користування ним, то національні регуляторні органи, беручи до уваги принцип пропорційності, повинні мати змогу вводити зобов’язання щодо спільного користування такими засобами або майном, включно з будівлями, кабельними вводами будівель, електропроводкою будівель, опорами, антенами, вежами та іншими опорними конструкціями, каналами, трубами для прокладання кабелів, люками, телекомунікаційними шафами.

2. Держави-члени можуть зобов’язувати володільців прав, зазначених у параграфі 1, спільно використовувати засоби або майно (включно із фізичною колокацією) або вживати заходів для сприяння координації громадських робіт з метою захисту довкілля, громадського здоров’я, громадської безпеки або для досягнення цілей планування населених пунктів, і тільки після відповідного періоду консультацій з громадськістю, в ході яких усім заінтересованим сторонам надають можливість висловити свою позицію. Такий порядок та умови спільного користування або координації можуть включати правила розподілу витрат на спільне користування засобами або майном.

3. Держави-члени повинні також забезпечувати наявність у національних органів, після відповідного періоду консультацій із громадськістю, в ході яких усім заінтересованим сторонам було надано змогу висловити свою позицію, повноважень встановлювати зобов’язання щодо спільного користування проводкою всередині будівель або до першого пункту концентрації або розподілу, якщо він розташований поза межами будівлі, на володільців прав, зазначених у параграфі 1, та/або на власника такої проводки, якщо це виправдано з огляду на те, що дублювання такої інфраструктури було б економічно неефективним або фізично нездійсненним. Такий порядок та умови спільного користування або координації можуть включати правила розподілу витрат на спільне користування засобами або майном з поправкою на ризик, якщо це доречно.

4. Держави-члени повинні забезпечувати можливість для компетентних національних органів вимагати від суб’єктів господарювання надання необхідної інформації на запит компетентних органів, щоб дати змогу таким органам, разом із національними регуляторними органами, створити детальний реєстр, в якому вказано характер, доступність та географічне розташування засобів, зазначених у параграфі 1, та зробити можливим доступ до них заінтересованих сторін.

5. Інструменти, що їх впроваджує національний регуляторний орган відповідно до цієї статті, повинні бути об’єктивними, прозорими, недискримінаційними та пропорційними. Якщо це доречно, такі інструменти необхідно виконувати за узгодженням з місцевими органами.";

15) текст доповнити такою главою:

1. Держави-члени повинні забезпечувати вжиття суб’єктами господарювання, які надають комунікаційні мережі загального користування чи загальнодоступні електронні комунікаційні послуги, належних технічних та організаційних інструментів для належного управління ризиками для безпеки мереж та послуг. Беручи до уваги сучасний рівень технічного розвитку, такі інструменти повинні забезпечувати рівень охорони, відповідний наявному ризику. Зокрема, необхідно запровадити інструменти для запобігання інцидентам безпеки та мінімізації їх впливу користувачів та взаємоз’єднані мережі.

2. Держави-члени повинні забезпечувати вжиття суб’єктами господарювання, які надають комунікаційні мережі загального користування, всіх відповідних заходів, щоб гарантувати цілісність своїх мереж, і тим самим забезпечувати безперервність надання послуг через такі мережі.

3. Держави-члени повинні забезпечувати, щоб суб’єкти господарювання, які надають комунікаційні мережі загального користування чи загальнодоступні електронні комунікаційні послуги, повідомляли компетентний національний регуляторний орган про порушення безпеки або втрату цілісності, що має значний вплив на експлуатацію мереж або надання послуг.

Залежно від випадку, відповідний національний регуляторний орган повинен інформувати національні регуляторні органи інших держав-членів і Європейське агентство мережевої та інформаційної безпеки (ENISA). Відповідний національний регуляторний орган може інформувати населення або вимагати від суб’єктів господарювання робити це, якщо він встановить, що розкриття інформації про порушення відповідає суспільним інтересам.

Один раз на рік відповідний національний регуляторний орган повинен надавати Комісії та ENISA підсумковий звіт про отримані повідомлення та заходи, вжиті відповідно до цього параграфа.

4. Комісія, максимально беручи до уваги висновок ENISA, може ухвалити належні технічні імплементаційні інструменти з метою гармонізації інструментів, зазначених у параграфах 1, 2 і 3, у тому числі інструментів, що визначають обставини, формат і процедури, застосовні до вимог до надання повідомлень. Такі технічні імплементаційні інструменти повинні базуватися, максимально можливою мірою, на європейських та міжнародних стандартах і не повинні перешкоджати державам-членам в ухваленні додаткових вимог для досягнення цілей, встановлених у параграфах 1 і 2.

Такі імплементаційні інструменти, призначені внести зміни до несуттєвих елементів цієї Директиви шляхом її доповнення, ухвалюють відповідно до регуляторної процедури з ретельним вивченням, зазначеної в статті 22(3).

1. З метою імплементації статті 13a, держави-члени повинні забезпечити наявність у компетентних національних регуляторних органів повноважень щодо видачі зобов’язальних приписів - у тому числі щодо строків імплементації - суб’єктам господарювання, які надають комунікаційні мережі загального користування або загальнодоступні електронні комунікаційні послуги.

2. Держави-члени повинні забезпечити наявність у компетентних національних регуляторних органів повноважень вимагати від суб’єктів господарювання, які надають комунікаційні мережі загального користування або загальнодоступні електронні комунікаційні послуги:

(a) надавати інформацію, необхідну для оцінювання безпеки та/або цілісності їхніх послуг та мереж, включно із задокументованими політиками безпеки; та

(b) піддаватися аудиту безпеки, який здійснює кваліфікований незалежний орган або компетентний національний орган, і надавати його результати національному регуляторному органу. Витрати на аудит сплачує суб’єкт господарювання.

3. Держави-члени повинні забезпечувати наявність усіх повноважень у національних регуляторних органів, необхідних для розслідування випадків невідповідності вимогам та наслідків такої невідповідності для безпеки та цілісності мереж.

4. Викладені положення не повинні обмежувати положення статті 3 цієї Директиви.";

16) у статті 14 параграф 3 викласти в такій редакції:

"3. Якщо суб’єкт господарювання має значну ринкову владу на конкретному ринку (перший ринок), він також може бути визначений як такий, що має значну ринкову владу на тісно пов’язаному із ним ринку (другий ринок), якщо зв’язки між такими двома ринками є такими, що дають змогу зміщувати ринкову владу з першого ринку на другий ринок, таким чином зміцнюючи ринкову владу такого суб’єкта господарювання. Відповідно, коригувальні заходи, спрямовані на запобігання такому зміщенню, можуть бути застосовані на другому ринку відповідно до статей 9, 10, 11 і 13 Директиви 2002/19/ЄС (Директива про доступ), та якщо такі коригувальні заходи виявляться недостатніми, можуть бути застосовані коригувальні заходи відповідно до статті 17 Директиви 2002/22/ЄС (Директива про універсальну послугу).";

17) до статті 15 внести такі зміни:

(a) заголовок викласти в такій редакції:

"Процедура ідентифікації та визначення ринків";

(b) у параграфі 1 перший підпараграф викласти в такій редакції:

"1. Після проведення консультацій з громадськістю, у тому числі з національними регуляторними органами, і максимально беручи до уваги висновок BEREC, Комісія повинна, відповідно до дорадчої процедури, згаданої в статті 22(2), ухвалити Рекомендацію щодо відповідних ринків товарів та послуг (Рекомендація). Рекомендація повинна визначати такі ринки продуктів і послуг у сфері електронних комунікацій, характеристики яких можуть виправдати встановлення регуляторних зобов’язань, визначених у спеціальних директивах, без обмеження для ринків, які можуть бути визначені в конкретних випадках відповідно до законодавства про захист конкуренції. Комісія повинна визначати ринки відповідно до принципів законодавства про захист конкуренції.";

(c) параграф 3 викласти в такій редакції:

"3. Національні регуляторні органи, максимально беручи до уваги Рекомендацію і Настанови, повинні визначити відповідні ринки відповідно до національних обставин, зокрема відповідні географічні ринки на своїй території, згідно з принципами законодавства про захист конкуренції. Національні регуляторні органи повинні дотримуватися процедур, зазначених у статтях 6 і 7, перед визначенням ринків, які відрізняються від ринків, визначених у Рекомендації.";

(d) параграф 4 викласти в такій редакції:

"4. Після консультацій, у тому числі з національними регуляторними органами, Комісія може, максимально беручи до уваги висновок BEREC та діючи відповідно до регуляторної процедури з ретельним вивченням, зазначеної в статті 22(3), ухвалити Рішення, що визначає транснаціональні ринки.";

18) до статті 16 внести такі зміни:

(a) текст параграфів 1 і 2 викласти в такій редакції:

"1. Національні регуляторні органи повинні провести аналіз відповідних ринків з урахуванням ринків, визначених у Рекомендації, і максимально беручи до уваги Настанови. Держави-члени повинні забезпечити проведення такого аналізу, у відповідних випадках, спільно з національними органами захисту конкуренції.

2. Якщо національний регуляторний орган зобов’язаний, відповідно до параграфів 3 або 4 цієї статті, статті 17 Директиви 2002/22/ЄС (Директива про універсальну послугу), або статті 8 Директиви 2002/19/ЄС (Директива про доступ), визначати чи потрібно встановити, зберегти, змінити або скасувати зобов’язання суб’єктів господарювання, він повинен здійснювати таке визначення на основі власного аналізу ринку, зазначеного в параграфі 1 цієї статті, чи є відповідний ринок ефективно конкурентним.";

(b) параграфи 4, 5 і 6 викласти в такій редакції:

"4. Якщо національний регуляторний орган визначає, що відповідний ринок не є ефективно конкурентним, він повинен визначити суб’єкти господарювання, які індивідуально або спільно з іншими мають значну ринкову владу на такому ринку згідно зі статтею 14, і національний регуляторний орган повинен встановити для таких суб’єктів господарювання відповідні специфічні регуляторні зобов’язання, зазначені у параграфі 2 цієї статті, або зберегти такі зобов’язання чи внести до них зміни, якщо вони вже існують.

5. У разі транснаціональних ринків, визначених у Рішенні, зазначеному в статті 15(4), відповідні національні регуляторні органи повинні спільно проводити аналіз ринку, максимально беручи до уваги Настанови, й спільно ухвалювати рішення про будь-яке встановлення, збереження, відкликання регуляторних зобов’язань, зазначених у параграфі 2 цієї статті, або внесення змін до них.

6. На інструменти, ухвалені відповідно до положень параграфів 3 та 4, повинні розповсюджуватися процедури, зазначені в статтях 6 і 7. Національні регуляторні органи повинні провести аналіз відповідного ринку та надати відповідний проект акта згідно зі статтею 7:

(a) протягом трьох років з моменту ухвалення попереднього акта стосовно такого ринку. Водночас, як виняток, такий строк може бути продовжений на період до трьох років, якщо національний регуляторний орган повідомив Комісію про обґрунтоване запропоноване продовження, і Комісія не висловила заперечення протягом одного місяця після отримання повідомлення про таке продовження;

(b) протягом двох років з моменту ухвалення переглянутої Рекомендації про релевантні ринки - для ринків, про які раніше не було повідомлено Комісію; або

(c) протягом двох років з моменту приєднання - для держав-членів, які нещодавно вступили до Союзу.";

(c) доповнити текст таким параграфом:

"7. Якщо національний регуляторний орган не завершив аналіз відповідного ринку, визначеного у Рекомендації, у строки, встановлені в параграфі 6, BEREC повинен, на запит, надати допомогу відповідному національному регуляторному органу у завершенні аналізу конкретного ринку та специфічних зобов’язань, які необхідно встановити. З такою допомогою відповідний національний регуляторний орган повинен протягом шести місяців надати проект акта Комісії відповідно до статті 7.";

19) до статті 17 внести такі зміни:

(a) у першому реченні параграфа 1, слово "стандарти" замінити на "необов’язкові стандарти";

(b) текст третього підпараграфа параграфа 2 викласти в такій редакції:

"За відсутності таких стандартів та/або специфікацій держави-члени повинні заохочувати впровадження міжнародних стандартів або рекомендацій, ухвалених Міжнародним союзом електрозв’язку (МСЕ), Європейською конференцією адміністрацій пошт та телекомунікацій (CEPT), Міжнародною організацією зі стандартизації (ISО) і Міжнародною електротехнічною Комісією (IEC).";

(c) текст параграфів 4 і 5 викласти в такій редакції:

"4. Якщо Комісія має намір зробити обов’язковим впровадження певних стандартів та/або специфікацій, вона повинна опублікувати повідомлення в Офіційному віснику Європейського Союзу та запросити до публічного обговорення усіх заінтересованих сторін. Комісія повинна ухвалити належні імплементаційні інструменти і зробити впровадження відповідних стандартів обов’язковим, покликаючись на них як на обов’язкові стандарти в переліку стандартів та/або специфікацій, опублікованому в Офіційному віснику Європейського Союзу.

5. Якщо Комісія вважає, що стандарти та/або специфікації, зазначені в параграфі 1, вже не сприяють наданню гармонізованих електронних комунікаційних послуг, або що вони вже не відповідають потребам споживачів або перешкоджають технологічному розвитку, вона повинна, діючи відповідно до дорадчої процедури, зазначеної у статті 22(2), вилучити їх з переліку стандартів та/або специфікацій, зазначеного у параграфі 1.";

(d) у параграфі 6, слова "діючи відповідно до процедури, зазначеної в статті 22(3), вилучити їх із цього переліку стандартів та/або специфікацій, зазначеного у параграфі 1" замінити на слова "ухвалити відповідні імплементаційні інструменти та вилучити такі стандарти та/або специфікації з переліку стандартів та/або специфікацій, зазначеного у параграфі 1";

(e) текст доповнити таким параграфом:

"6a. Імплементаційні інструменти, призначені для внесення змін до несуттєвих елементів цієї Директиви шляхом її доповнення, зазначені у параграфах 4 і 6, ухвалюють відповідно до регуляторної процедури з ретельним вивченням, зазначеної в статті 22(3).";

20) до статті 18 внести такі зміни:

(a) параграф 1 доповнити таким пунктом (с):

"(с) надавачів послуг та постачальників обладнання цифрового телебачення до співпраці для забезпечення взаємодійності телевізійних послуг для кінцевих користувачів з інвалідністю.";