3. Після того, як держави-члени розробили короткостроковій плани дій, вони оприлюднюють їх для громадськості і відповідних організацій, таких як екологічні організації, організації захисту прав споживачів, організації, що представляють інтереси уразливих груп населення, інші відповідні органи з охорони здоров’я та відповідні промислові федерації, а також результати їх досліджень про можливість реалізації та зміст короткострокових планів дій, і також інформацію про імплементацію такого плану.
4. Вперше до 11 червня 2010 року і надалі періодично Комісія публікує приклади найкращого досвіду розробки короткострокових планів дій, включаючи приклади найкращого досвіду у галузі захисту уразливих груп населення, включаючи дітей.
Стаття 25. Транскордонне забруднення повітря
1. Якщо будь-який поріг небезпеки, будь-яка гранична величина або цільовий показник, плюс будь-яка відповідна межа похибки або довгострокова мета перевищені через значне транскордонне перенесення повітряними масами забрудників чи речовин-попередників цих забрудників, зацікавлені держави-члени співпрацюють і за необхідності розробляють спільні дії, наприклад, готують спільні чи координовані плани щодо якості повітря, відповідно статті 23, з метою усунути таке перевищення шляхом застосування відповідних, але пропорційних заходів.
2. Комісію запрошують бути присутньою і допомагати у співпраці, зазначеній у частині 1. За необхідності Комісія, беручи до уваги звіти, надані відповідно до статті 9 Директиви 2001/81/ЄС, вирішує, чи потрібно вживати подальші заходи на рівні Співтовариства з метою зменшити викиди речовин-попередників забрудників, які спричиняють транскордонне забруднення.
3. Якщо доцільно відповідно до статті 24, держави-члени готують та впроваджують спільні короткострокові плани дій, що охоплюють сусідні зони в інших державах-членах. Держави-члени гарантують отримання всієї необхідної інформації сусідніми зонами в інших державах-членах, які розробили короткострокові плани дій.
4. Якщо інформаційний поріг чи поріг небезпеки перевищені в зонах чи агломераціях, що розташовані поблизу національних кордонів, вся інформація надається якнайшвидше компетентним органам в сусідніх зацікавлених державах-членах. Ця інформація також надається громадськості.
5. При розробці планів, передбачених у частинах 1 та 3, та інформуванні громадськості, як зазначено в частині 4, держави-члени за необхідності докладають зусиль для залучення до співпраці третіх країн, зокрема, країн-кандидатів.
ГЛАВА V
ІНФОРМУВАННЯ І ЗВІТУВАННЯ
Стаття 26. Інформування громадськості.
1. Держави-члени гарантують адекватне та вчасне інформування громадськості, а також відповідних організацій, таких як екологічні організації, організацій захисту прав споживачів, організацій, що представляють інтереси уразливих груп населення, інші відповідні органи з охорони здоров’я та відповідні промислові федерації, про:
(а) якість атмосферного повітря згідно Додатка XIV;
(b) будь-які відстрочені рішення відповідно до частини 1 статті 22;
(с) будь-які винятки відповідно до частини 2 статті 22;
(d) плани щодо якості повітря відповідно до частини 1 статті 22, статті 23 та програм, зазначених у частині 2 статті 17.
Інформація надається безкоштовно за допомогою будь-яких легко доступних засобів масової інформації, включаючи Інтернет чи будь-які інші відповідні засоби телекомунікації, і враховує положення, встановлені у Директиві 2007/2/ЄС.
2. Держави-члени роблять доступними для громадськості щорічні звіти щодо забрудників повітря, які охоплює сфера застосування цієї Директиви.
Такі звіти узагальнюють рівні, що перевищують граничні величини, цільові показники, довгострокові цілі, інформаційні пороги і пороги небезпеки за відповідні середні періоди. Ця інформація поєднується з узагальненою оцінкою впливу цих перевищень. Звіти можуть включати в себе за необхідності подальшу інформацію та оцінку захисту лісів, а також інформацію про інші забрудники, умови моніторингу яких визначені в цій Директиві, наприклад, inter alia, обрані нерегульовані речовини-попередники озону, зазначені в Секції B Додатка X.
3. Держави-члени інформують громадськість інформацію про компетентні органи чи організації, відповідальні за виконання завдань, визначених устатті 3.
Стаття 27. Передача інформації та звітів
1. Держави-члени гарантують, що інформація щодо якості атмосферного повітря надається Комісії в межах передбачених строків, визначених у заходах з імплементації, зазначених у частині 2 статті 28.
2. У будь-якому випадку, для певних цілей оцінки відповідності граничним величинам і критичним рівням та досягнення цільових величин, така інформація надається Комісії не пізніше, ніж через дев’ять місяців після закінчення кожного року, і включає:
(а) зміни, внесені у тому році до списків і меж зон і агломерацій, встановлених відповідно до статті 4;
(b) список зон і агломерацій, в яких рівні одного чи декількох забрудників вищі, ніж сума граничної величини та межі похибки, де застосовно, або вищі, ніж цільові показники чи критичні рівні; а також для цих зон та агломерацій:
(i) оцінені рівні і, за необхідності, дати і періоди, коли такі рівні спостерігалися;
(ii) якщо доцільно, оцінка викидів із природних джерел і від повторного суспендування часток після посипання доріг піском або сіллю в зимовий період відповідно до оцінених рівнів, як затверджено Комісією в статтях 20 і 21.
3. Положення частин 1 і 2 застосовуються до інформації, зібраної з початку другого календарного року після набуття чинності заходами з імплементації, зазначеними у частині 2 статті 28.
Стаття 28. Заходи з імплементації
1. Заходи, призначені для зміни неістотних елементів цієї Директиви, а саме Додатків з I по VI, Додатків з VIII по X та Додатка XV, ухвалюються відповідно до регулятивної процедури, зазначеної у частині 3 статті 29.
Однак, зміни не можуть вноситись до прямої або непрямої зміни одного з нижченаведених пунктів:
(а) граничних величин, цілей щодо зменшення викидів, критичних рівнів, цільових показників, інформаційних порогів, порогів небезпеки або довгострокових цілей, визначених у Додатку VII і Додатках з XI по XIV;
(b) дат досягнення відповідності будь-якому з параметрів, зазначених у пункті (а).
2. Комісія, відповідно до регулятивної процедури, зазначеної у частині 2 статті 29, визначає додаткову інформацію, яка повинна бути надана державами-членами відповідно до статті 27, а також часові межі, в яких така інформація повинна бути надана.
Комісія також визначає шляхи оптимізації подачі даних і взаємного обміну інформацією та даними з мереж і індивідуальних пунктів вимірювання забруднення атмосферного повітря в межах держав-членів, відповідно до регулятивної процедури, визначеної у частині 2 статті 29.
3. Комісія розробляє керівні принципи стосовно угод про створення спільних пунктів вимірювань відповідно до частини 5 статті 6.
4. Комісія публікує керівні принципи щодо підтвердження еквівалентності, як зазначено в Секції B Додатка VI.
ГЛАВА VI
КОМІТЕТ, ПЕРЕХІДНІ І ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 29. Комітет
1. Комісії допомагає комітет під назвою "Комітет з якості атмосферного повітря".
2. Якщо робиться посилання на цю частину, застосовуються статті 5 та 7 Рішення 1999/468/ЄС, беручи до уваги положення його статті 8.
Період, визначений у частині 6 статті 5 Рішення 1999/468/ЄС, встановлюється строком на три місяці.
3. Якщо робиться посилання на цю частину, застосовуються частини з 1 по 4 статті 5а та стаття 7 Рішення 1999/468/ЄС, беручи до уваги положення його статті 8.
Стаття 30. Санкції
Держави-члени встановлюють правила щодо санкцій, які застосовуються при порушенні національних положень, ухвалених відповідно до цієї Директиви, і вживають заходів, що необхідні для забезпечення їх імплементації. Передбачені санкції повинні бути ефективними, пропорційними та стримуючими.
Стаття 31. Припинення дії та перехідні положення
1. Директиви 96/62/ЄС, 1999/30/ЄС, 2000/69/ЄС та 2002/3/ЄС припиняють свою дію з 11 червня 2010 року без шкоди зобов’язанням держав-членів стосовно часових рамок транспонування чи застосування цих Директив.
Однак, з 11 червня 2008 року застосовуються такі положення:
(а) у Директиві 96/62/ЄС частина 1 статті 12 замінюється таким:
"1. Детальні положення щодо передачі інформації, яка повинна бути надана згідно зі статтею 11, ухвалюються відповідно до процедури, зазначеної у частині 3.";
(b) в Директиві 1999/30/ЄС, частина 7 статті 7, примітка 1 у пункті I Додатка VIII і пункт VI Додатка IX видаляються;
(с) у Директиві 2000/69/ЄС, частина 7 статті 5 та пункт III в Додатку VIII видаляються;
(d) у Директиві 2002/3/ЄС, частина 5 статті 9 та підпункт II Додатка VIII видаляються.
2. Незважаючи на перший пункт частини 1, такі статті залишаються в силі:
(b) частина 1 статті 11 Директиви 96/62/ЄС та частини 1, 2 та 3 статті 10 Директиви 2002/3/ЄС – до кінця другого календарного року після набуття чинності заходів заходами з імплементації, зазначеними у частині 2 статті 28 цієї Директиви;
(с) частини 3 і 4 статті 9 Директиви 1999/30/ЄС – до 31 грудня 2009 року.
3. Посилання, зроблені на Директиви, які втратили чинність, розглядаються як посилання на цю Директиву і читаються відповідно до кореляційної таблиці в Додатку XVII.
4. Рішення 97/101/ЄС припиняє свою дію з кінця другого календарного року від дати набуття чинності заходів заходами з імплементації, зазначеними у частині 2 статті 28 цієї Директиви.
Однак, третій, четвертий та п’ятий абзаци статті 7 Рішення 97/101/ЄС видаляються і втрачають силу з 11 червня 2008 року.
Стаття 32. Перегляд
1. У 2013 році Комісія перегляне умови стосовно РМ2,5 і, якщо доцільно, стосовно інших забрудників, та надасть свої пропозиції Європейському Парламенту та Раді.
Стосовно РМ2,5 перегляд здійснюється з метою встановлення юридично обов’язкових національних зобов’язань щодо зменшення впливів, щоб замінити національні цілі щодо зменшення впливу і переглянути зобов’язання щодо концентрації впливу, встановлені у статті 15, беручи до уваги, inter alia, такі елементи:
- останні наукові дані від ВООЗ та інших відповідних організацій,
- стан якості повітря і потенціал зменшення забруднення в державах-членах,
- перегляд Директиви 2001/81/ЄС,
- прогрес у впровадженні заходів Співтовариства зі зменшення забрудників повітря,
2. Комісія бере до уваги реальну можливість ухвалення більш суворої граничної величини для РМ2,5 переглядає індикативну граничну величину другої фази для РМ2,5 і підтверджує або змінює цю величину.
3. Як частину даного перегляду, Комісія також готує звіт про досвід і необхідність моніторингу РМ10 і РМ2,5, враховуючи технічний прогрес у методах автоматичного вимірювання. Якщо це доцільно, пропонуються нові еталонні методи вимірювань РМ10 і РМ2,5.
Стаття 33. Транспонування
1. Держави-члени ухвалюють закони, підзаконні акти і адміністративні положення, необхідні для виконання даної Директиви, до 11 червня 2010 року і негайно повідомляють Комісію про зміст цих заходів.
Якщо держави-члени ухвалюють такі положення, вони повинні містити посилання на цю Директиву або супроводжуватися таким посиланням у разі їхньої офіційної публікації. Методи розробки зазначеного посилання визначаються державами-членами.
2. Однак, держави-члени повинні гарантувати встановлення достатньої кількості пунктів вимірювання РМ2,5 в міських зонах, потрібних для обчислення середнього показника впливу, згідно з Секцією B Додатка V, не пізніше 1 січня 2009 року, з метою досягнення відповідності всім часовим рамкам і умовам, зазначеним у Секції A Додатка XIV.
3. Держави-члени повідомляють Комісії про тексти основних положень національного права, які вони ухвалюють у сфері, яку охоплює ця Директива.
Стаття 34. Набрання чинності
Дана Директива набирає чинності у день її публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.
Стаття 35. Адресати
Цю Директиву адресовано державам-членам.
Вчинено у Страсбурзі 21 травня 2008 року.
| За Європейський Парламент Голова H.-G. POTTERING | За Раду Голова J. LENARCIC |
ДОДАТОК I
ЦІЛІ ЩОДО ЯКОСТІ ДАНИХ
A. Цілі щодо якості даних для оцінки якості атмосферного повітря
__________
(1) Держави-члени можуть застосовувати випадкові вимірювання замість постійних для бензолу, свинцю і твердих часток, якщо вони зможуть підтвердити для Комісії, що похибка, включаючи похибку, що виникає через випадковий відбір проб, відповідає цілям щодо якості, які дорівнюють 25%, а час вимірювань залишається більшим, ніж мінімальний час для індикативних вимірювань. Випадковий відбір проб повинен бути рівномірним протягом року з метою уникнення неточності результатів. Похибка, виникає через випадковий відбір проб, може бути визначення за допомогою процедури, встановленої у стандарті ISO 11222 (2002) "Якість повітря – Визначення похибки середнього часового значення при вимірювання якості повітря". Якщо випадкові вимірювання використовуються для оцінки вимог граничної величини РМ 10, потрібно оцінювати 90,4 процентиль (що є нижче або дорівнює 50 мг/м-3) замість числа перевищень, на яке сильно впливає обсяг зареєстрованих даних.
(2) Розподілені в рамках року, щоб представляти різні умови клімату та транспортного руху.
(3) Вимірювання протягом одного дня на тиждень, шляхом випадкової вибірки, рівномірно протягом року, або вісім тижнів регулярно, рівномірно протягом року.
(4) Одне вимірювання в тиждень, шляхом випадкової вибірки, рівномірно протягом року, або вісім тижнів рівномірно розподілених протягом року.
Похибка (виражена на основі 95% рівня певності) методів оцінювання буде оцінена відповідно до принципів Посібника CEN із вираження похибки у вимірюваннях (ENV 13005-1999), методології ISO 5725:1994 та керівних принципів, передбачених у звіті CEN "Якість повітря – Підхід до оцінки похибки при еталонних методах вимірювання атмосферного повітря" (CR 14377:2002E). Процентне значення похибки у вищенаведеній таблиці надане для індивідуальних вимірювань, усереднених за вказаний період для граничної величини (або цільового показника у випадку озону), з 95% інтервалом певності. Похибка для фіксованих вимірювань інтерпретується як відповідна гранична величина (або цільовий показник у випадку озону), що застосовується в регіоні.
Похибка для моделювання визначена як максимальне відхилення виміряних та розрахованих рівнів концентрації для 90% індивідуальних пунктів спостереження протягом періоду, вказаного для граничної величини (або цільового показника у випадку озону), не беручи до уваги часовий проміжок вимірювань. Похибка для моделювання інтерпретується як відповідна гранична величина (або цільовий показник у випадку озону), що застосовується в регіоні Фіксовані вимірювання, що мають бути обрані для порівняння з результатами моделювання, є показовими щодо масштабу, який охоплює модель.
Похибка для об’єктивної оцінки визначається як максимальне відхилення від виміряних і розрахованих рівнів концентрації за вказаний період часу для граничної величини (або цільового показника у випадку озону), не беручи до уваги часовий проміжок вимірювань.
Вимоги до мінімум зареєстрованих даних і часу вимірювань не включають втрати даних з причин систематичного калібрування чи технічного обслуговування приладів.
B. Результати оцінювання якості повітря
Наведена нижче інформація збирається у зонах чи агломераціях, в межах яких для доповнення інформації від вимірювань використовуються інші джерела, або ці інші джерела є єдиним засобом оцінки якості повітря:
- опис проведеної діяльності з оцінки якості,
- спеціальні методи, що використовувалися, з описом цих методів,
- джерела даних та інформації,
- опис результатів, включаючи похибки, і, зокрема, розмір будь-якого району, а, якщо це доцільно, довжина доріг в межах зони чи агломерації, над якими концентрації перевищують граничні величини, цільові показники чи довгострокові цілі, плюс межу похибки, якщо вона застосовується, та будь-якого іншого району, в межах якого концентрації перевищують верхній поріг оцінювання чи нижній поріг оцінювання,
- населення, яке потенційно піддається впливу перевищених рівнів граничної величини для захисту людського здоров’я.
C. Контроль якості для оцінки якості атмосферного повітря: підтвердження даних
1. Щоб гарантувати точність вимірювань і відповідність цілям щодо якості даних, встановлених у Секції A, відповідні компетентні органи і структури, призначені згідно зі статтею 3, гарантують що:
- усі вимірювання, проведені у зв’язку з оцінкою якості атмосферного повітря згідно зі статтями 6 та 9, повинні прослідковуватися відповідно до вимог, встановлених у Секції 5.6.2.2. ISO/IEC 17025:2005,
- установи, які експлуатують мережі та окремі станції, встановлюють системи забезпечення і контролю якості, які передбачають регулярну підтримку з метою забезпечення точності вимірювальних пристроїв,
- встановлена процедура забезпечення/контролю якості для процесів збору даних і звітування, і що установи, призначені для виконання цього завдання, активно беруть участь у відповідних програмах оцінки якості на рівні Співтовариства,
- національні лабораторії, якщо вони призначені відповідним компетентним органом чи організацією, призначеною згідно статті 3, які на рівні Співтовариства беруть участь у взаємопорівнянні забрудників, які регулюють положення цієї Директиви, акредитовані відповідно до EN/ISO 17025 до 2010 року для еталонних методів, визначених у Додатку VI. Такі лабораторії залучаються на території держав-членів до координації програм з оцінки якості, організованих Комісією на рівні Співтовариства, і координують на національному рівні відповідну реалізацію еталонних методів та підтвердження еквівалентності нееталонних методів.
2. Усі дані, які були повідомлені відповідно до статті 27, вважаються дійсними, окрім даних, помічених як тимчасові.
ДОДАТОК II
Визначення вимог для оцінки концентрацій сірчистого газу, двоокису азоту та окисів азоту, твердих часток (PM 10 і PM 2,5 ), свинцю, бензолу та окису вуглецю в атмосферному повітрі в межах зони або агломерації
A. Верхній та нижній пороги оцінювання
Застосовуються такі верхній і нижній пороги оцінювання:
1. Сірчистий газ
2. Двоокис азоту та окиси азоту
3. Тверді частки (PM10 /PM2,5 )
__________
(1)Верхній поріг оцінювання та нижній поріг оцінювання для PM 2,5 не застосовується щодо вимірювань для оцінки відповідності PM 2,5 цільовому показнику зменшення впливу для захисту людського здоров’я.
4. Свинець
| Річне середнє значення | |
| Верхній поріг оцінювання | 70 % від граничної величини (0,35 мг/м-3) |
| Нижній поріг оцінювання | 50 % від граничної величини (0,25 мг/м-3) |
5. Бензол
| Річне середнє значення | |
| Верхній поріг оцінювання | 70 % від граничної величини (3,5 мг/м-3) |
| Нижній поріг оцінювання | 40 % від граничної величини (2 мг/м-3) |
6. Окис вуглецю
| Середнє значення за 8 годин | |
| Верхній поріг оцінювання | 70 % від граничної величини (7 мг/м-3) |
| Нижній поріг оцінювання | 50 % від граничної величини (5 мг/м-3) |
B. Визначення перевищень верхнього та нижнього порогів оцінювання
Перевищення верхнього і нижнього порогів оцінювання визначається на основі концентрацій протягом попередніх п'яти років, у разі наявності достатніх даних. Поріг оцінювання вважається таким, що був перевищений, якщо він був перевищений протягом принаймні трьох окремих років з попередніх п'яти років.
Якщо доступні дані за період менше п'яти років, держави-члени можуть об'єднати короткострокові кампанії з вимірювання протягом одного року та в типових місцях імовірного розташування найбільших рівнів забруднення, згідно з результатами, отриманими з інформації від кадастру шкідливих викидів та моделювання, з метою визначення перевищення норм верхнього та нижнього порогів оцінювання.
ДОДАТОК III
Оцінка якості атмосферного повітря і місця розташування пунктів відбору проб для вимірювання рівнів сірчистого газу, двоокису азоту та окисів азоту, твердих часток (PM 10 і PM 2,5 ), свинцю, бензолу і окису вуглецю в атмосферному повітрі
A. Загальні положення
Якість атмосферного повітря оцінюється у всіх зонах і агломераціях відповідно до таких критеріїв:
1. Якість атмосферного повітря оцінюється у всіх місцях розташування, окрім тих, які зазначені у частині 2, відповідно до критеріїв, встановлених Секціями B та C для місць розташування пунктів відбору проб для фіксованих вимірювань. Принципи, встановлені пунктами B та C, також застосовуються настільки, настільки вони є доречними для визначення певних місць розташування, в яких концентрація відповідних забрудників встановлена у тих випадках, коли якість атмосферного повітря оцінюється за допомогою індикативних вимірювань або моделювання.
2. Дотримання граничних величин, призначених для захисту людського здоров'я, не оцінюється в таких місцях розташування:
(a) будь-які місця, розташовані в межах районів, до яких громадськість не має доступу і в яких немає постійних поселень;
(b) відповідно до частини 1 статті 2, у фабричних приміщеннях або на промислових підприємствах, до яких застосовуються усі відповідні положення щодо здоров'я і безпеки на робочому місці;
(c) на проїжджій частині доріг і на центральних роздільних смугах доріг, окрім доріг, на яких пішоходи зазвичай мають доступ до розділової смуги.
B. Умови розташування пунктів для відбору проб у макромасштабі
1. Захист людського здоров'я
(a) Пункти відбору проб, призначені для захисту людського здоров'я, розташовуються таким чином, щоб надавати дані про:
- райони в межах зон та агломерацій, де виникають найвищі концентрації, які імовірно будуть прямо чи опосередковано впливати на населення протягом періоду, що є істотним у порівнянні з періодом усереднення граничної величини (величин),
- рівні в інших районах у межах зон і агломерацій, які є репрезентативними щодо відображення впливу на загальне населення,
(b) Пункти відбору проб в цілому розташовуються таким чином, щоб уникати вимірювання у безпосередній близькості до мікросередовищ дуже малого розміру, що означає, що пункт відбору проб повинен розташовуватись таким чином, щоб проба повітря була репрезентативною щодо якості повітря сегменту вулиці довжиною не менше ніж 100 м на ділянках, орієнтованих на транспортний рух, та мати розмір принаймні 250 м на 250 м на промислових ділянках, де можливо;
(c) міські фонові пункти моніторингу розташовуються таким чином, щоб на їх рівень забруднення впливали інтегровані викиди з усіх джерел проти вітру щодо розташування станції. У процесі визначення рівня забруднення не повинне домінувати єдине джерело, якщо така ситуація не є типовою для більшої великого міського району. Такі пункти відбору проб, як правило, є репрезентативними щодо декількох квадратних кілометрів;
(d) Якщо мета полягає в оцінюванні рівнів у сільських околицях, пункт відбору проб не повинен знаходитися під впливом агломерації або у близькості до промислових ділянок, тобто ділянок, які розташовані на відстані ближче, ніж п’ять кілометрів.
(e) Якщо мають бути оцінені викиди забрудників із промислових джерел, принаймні один пункт відбору проб встановлюється по вітру відносно джерела у найближчому житловому районі. Якщо фонова концентрація забруднення не відома, додатковий пункт відбору проб має бути розташований в межах головного напряму вітру;
(f) Місця відбору проб також, де можливо, є репрезентативними щодо подібних місць розташування, які не знаходяться у безпосередній близькості до них;
(g) Потрібно взяти до уваги необхідність розміщення пунктів відбору проб на островах, якщо це необхідно для захисту людського здоров'я.
2. Захист рослинності і природних екосистем
Пункти відбору проб, призначені для захисту рослинності і природних екосистем, розташовуються на відстані більше 20 км від агломерацій або більше 5 км від інших зон забудови, промислових підприємств, автострад або головних доріг з транспортним рухом більше ніж 50 000 транспортних засобів на день, що означає, що пункт відбору проб повинен розташовуватись таким чином, щоб відібрана проба повітря була репрезентативною щодо якості повітря у навколишньому районі принаймні 1 000 км-2. Держава-член може передбачити розташування пункту відбору проб на меншій відстані, або щоб він був репрезентативним щодо якості повітря у меншому районі, беручи до уваги географічні умови або можливості захисту особливо уразливих районів.
Потрібно брати до уваги необхідність оцінки якості повітря на островах.
C. Умови розташування пунктів відбору проб у мікромасштабі
Наскільки це реально, застосовуються такі умови:
- потік навколо вхідного отвору зонду для відбору проб є необмежений (вільний в дузі принаймні 270°) без будь-яких перешкод, що впливають на потік повітря у безпосередній близькості біля пристрою (зазвичай розташований на відстані декількох метрів від будинків, балконів, дерев та інших перешкод і на відстані принаймні 0,5 м. від найближчої будівлі у випадку пунктів відбору проб, що репрезентують якість повітря у лінії забудови),
- взагалі, вхідний отвір зонду для відбору проб повинен знаходитися на відстані від 1,5 м (зона дихання) до 4 м від землі. Більш високе положення (до 8 м) може бути необхідним за деяких обставин. Більш високе розташування також може бути доцільним, якщо станція є репрезентативною для більш великого району,
- вхідний отвір зонду для відбору проб не повинен знаходитися у безпосередній близькості до джерел, щоб уникнути прямого всмоктування викидів, незмішаних з атмосферним повітрям,
- відвід зонду для відбору проб розташовується таким чином, щоб уникнути рециркуляції відпрацьованого повітря до вхідного отвору пристрою,
- стосовно всіх забрудників, місця відбору проб, орієнтовані на транспорт, знаходяться на відстані принаймні 25 м від краю головних перехресть і не більше 10 м від тротуару.
До уваги також можуть братись такі фактори:
- джерела перешкод,
- безпека,
- доступ,
- доступність електроенергії і телефонних комунікацій,
- видимість ділянки по відношенню до оточуючих територій,
- безпека громадськості та обслуговуючого персоналу,
- бажаність спільного розташування пунктів відбору проб для різних забрудників,
- вимоги, пов’язані з територіальним плануванням.
D. Документування та перегляд вибору ділянки
Процедури вибору ділянки повинні бути повністю задокументовані на стадії класифікації за допомогою таких засобів, як орієнтоване за компасом фотографування оточуючого району та детальна карта. Ділянки переглядаються з регулярними інтервалами з дублюючою документацією, щоб гарантувати, що критерії відбору залишатимуться дійсними протягом тривалого часу.
ДОДАТОК IV
ВИМІРЮВАННЯ В ПУНКТАХ МОНІТОРИНГУ НА СІЛЬСЬКИХ ОКОЛИЦЯХ, НЕЗАЛЕЖНО ВІД КОНЦЕНТРАЦІЇ
A. Цілі
Головні цілі таких вимірювань полягають у тому, щоб гарантувати доступність адекватної інформації про щодо фонових рівнів. Ця інформація є важливою для прийняття рішення про збільшення рівнів у більш забруднених районах (таких як міська зона, промислово орієнтовані і транспортно орієнтовані пункти моніторингу), для оцінки можливого забруднення від дальнього перенесення забруднюючих речовин на далекі відстані, сприяння аналізу пропорційного розділення джерел і для розуміння специфічних забрудників, таких як тверді частки. Це також важливо для збільшення використання моделювання також у міських зонах.
B. Речовини
Вимірювання PM2,5 повинно включати принаймні загальну масову концентрацію та концентрацію відповідних сполук для характеристики його хімічного складу. Як мінімум має бути включений перелік хімічних сполук, наведених нижче.
| SO4-2- | Na+ | NH4+ | Ca-2+ | елементарний вуглець (EВ) |
| NO3- | K+ | Cl- | Mg-2+ | органічний вуглець (OВ) |
C. Розташування
Вимірювання повинно проводитись, зокрема, у сільських околицях, відповідно до частин A, B і C Додатка III.
ДОДАТОК V
Критерії визначення мінімальної кількості пунктів відбору проб для фіксованих вимірювань концентрацій сірчистого газу, двоокису азоту і окисів азоту, твердих часток (PM 10 і PM 2,5 ), свинцю, бензолу і окису вуглецю в атмосферному повітрі
A. Мінімальна кількість пунктів відбору проб для фіксованих вимірювань для оцінки відповідності граничним величинам для захисту людського здоров'я і критичних порогів у зонах і агломераціях, де фіксоване вимірювання є єдиним джерелом інформації
1. Дифузні джерела
__________
(1)Для двоокису азоту, твердих часток, бензолу і окису вуглецю: включити принаймні одну міську фонову станцію моніторингу та одну транспортно орієнтовану станцію, за умови, що це не збільшить кількість пунктів для відбору проб. Для цих забрудників загальна кількість міських фонових станцій і загальна кількість транспортно орієнтованих станцій у державі-члені, що вимагається відповідно до частини 1 Секції A, не відрізняється більше, ніж на коефіцієнт 2. Пункти відбору проб з перевищенням граничної величини для PM 10 протягом останніх трьох років зберігаються, якщо не вимагається їх переміщення внаслідок особливих обставин, зокрема, через територіальний розвиток.
(2)Якщо PM 2,5 і PM 10 вимірюються відповідно до статті 8 на одній станції моніторингу, вони вважаються двома окремими пунктами відбору проб. Загальна кількість пунктів відбору проб PM 2,5 і PM 10 в державі-члені, необхідних відповідно до частини 1 Секції A, не відрізняється більше, ніж на коефіцієнт 2, а кількість пунктів відбору проб PM 2,5 у міських фонових районах агломерацій та у міських районах відповідають вимогам Секції B Додатка V.
2. Точкові джерела
Для оцінки забруднення біля точкових джерел кількість пунктів відбору проб для фіксованих вимірювань обчислюється з урахуванням густоти викидів, імовірної моделі розподілення забруднення в атмосферному повітрі та потенційного впливу на населення.
B. Мінімальна кількість пунктів відбору проб для фіксованого вимірювання для оцінки відповідності меті зменшення впливу PM2,5 для захисту людського здоров'я
Для цією мети використовується один пункт відбору проб з розрахунку на мільйон жителів в межах агломерацій і додаткових міських районів з чисельністю понад 100 000 жителів. Такі пункти відбору проб можуть співпадати з пунктами відбору проб відповідно до Секції A.
C. Мінімальна кількість пунктів відбору проб для фіксованих вимірювань для оцінки відповідності критичним рівням захисту рослинності в інших зонах, ніж агломерації
У острівних зонах кількість пунктів відбору проб для фіксованих вимірювань обчислюється, беручи до уваги імовірні моделі розповсюдження забруднення в атмосферному повітрі та потенційний вплив на рослинність.
ДОДАТОК VI
Еталонні методи оцінки концентрацій сірчистого газу, двоокису азоту і окисів азоту, твердих часток (PM 10 і PM 2,5 ), свинцю, бензолу, окису вуглецю і озону
A. Еталонні методи вимірювання
1. Еталонний метод вимірювання сірчистого газу
Еталонний метод вимірювання сірчистого газу описаний у стандарті EN 14212:2005 "Якість атмосферного повітря – Стандартний метод вимірювання концентрації сірчистого газу шляхом ультрафіолетової флюоресценції".
2. Еталонний метод вимірювання двоокису азоту та окисів азоту
Еталонний метод вимірювання двоокису азоту і окисів азоту описаний у стандарті EN 14211:2005 "Якість атмосферного повітря – Стандартний метод вимірювання концентрації двоокису азоту і окису азоту шляхом хемілюмінесценції".
3. Еталонний метод відбору проб та вимірювання свинцю
Еталонний метод для відбору проб свинцю описаний у частині 4 Секції A цього Додатка. Еталонний метод вимірювання свинцю описаний у стандарті EN 14902:2005 "Стандартний метод вимірювання Pb/Cd/As/Ni у фракції РМ10 зважених твердих часток".
4. Еталонний метод відбору проб та вимірювання PM 10
Еталонний метод для відбору проб і вимірювання PM10 описаний у стандарті EN 12341:1999 "Якість повітря – Визначення фракції РМ10 зважених твердих часток – Еталонний метод і процедура польового дослідження для підтвердження еквівалентності еталонних методів вимірювання".
5. Еталонний метод відбору проб та вимірювання PM 2,5
Еталонний метод для відбору проб і вимірювання PM2,5 описаний у стандарті EN 14907:2005 "Стандартний метод гравіметричного вимірювання для визначення масової фракції PM2,5 зважених твердих часток".
6. Еталонний метод відбору проб та вимірювання бензолу
Еталонний метод вимірювання бензолу описаний у частинах 1, 2 і 3 стандарту EN 14662:2005 "Якість атмосферного повітря – Стандартний метод для вимірювання концентрацій бензолу".
7. Еталонний метод вимірювання окису вуглецю
Еталонний метод вимірювання окису вуглецю описаний у стандарті EN 14626:2005 "Якість атмосферного повітря – Стандартний метод вимірювання концентрації окису вуглецю шляхом недисперсійної інфрачервоної спектроскопії".
8. Еталонний метод вимірювання озону
Еталонний метод вимірювання озону описаний у стандарті EN 14625:2005 "Якість атмосферного повітря – Стандартний метод вимірювання концентрації озону шляхом ультрафіолетової фотометрії".
B. Підтвердження еквівалентності
1. Держава-член може використовувати будь-який інший метод, який, як вона може підтвердити, надає результати, еквівалентні будь-якому з методів, зазначених у Секції A або, у випадку твердих часток, будь-який інший метод, який, як відповідна держава-член може підтвердити, є сумісним з еталонним методом. У такому випадку результати, отримані за допомогою цього методу, повинні бути відкориговані, щоб отримати результати, еквівалентні тим, які були б досягнуті при використанні еталонного методу.
2. Комісія може вимагати від держав-членів підготовки і надання звіту щодо підтвердження еквівалентності відповідно до частини 1.
3. При оцінці прийнятності звіту, зазначеного у частині 2, Комісія робитиме посилання на її керівні принципи стосовно підтвердження еквівалентності (які мають бути опубліковані). Якщо держави-члени використовували проміжні фактори для наближення еквівалентності, то останній повинні бути підтверджені чи змінені з посиланням на керівні принципи Комісії.
4. Держави-члени гарантують, якщо це доцільно, що коригування також застосовуватиметься до даних від минулих вимірювань з метою досягнення кращої порівняності даних.
C. Стандартизація
Для газоподібних забрудників об'єм повинен бути стандартизований за температури 293 K і атмосферного тиску 101,3 кПa. Для твердих речовин і речовин, які мають аналізуватись у твердих домішках (наприклад, свинець), об'єм зразка виражає умови атмосферного середовища по відношенню до температури і атмосферного тиску на момент вимірювання.
D. Введення нового обладнання
Усе нове обладнання, куплене для імплементації положень цієї Директиви, повинне бути приведене у відповідність з еталонним методом або еквівалентним йому до 11 червня 2010 року.
Усе обладнання, яке використовується у фіксованих вимірюваннях, повинне бути приведене у відповідність з еталонним методом або еквівалентним йому до 11 червня 2013 року.
E. Взаємне визнання даних
При проведенні затвердження типового зразка для підтвердження того, що обладнання відповідає вимогам до ефективності еталонних методів, зазначених у Секції A, компетентні органи і установи, призначені відповідно до статті 3, приймають протоколи випробувань, видані в інших державах-членах лабораторіями, акредитованими відповідно до стандарту EN ISO 17025 для проведення такого тестування.
ДОДАТОК VII
ЦІЛЬОВІ ПОКАЗНИКИ ТА ДОВГОСТРОКОВІ ЦІЛІ ЩОДО ОЗОНУ
A. Визначення та критерії
1. Визначення
AOT 40 (виражається в (мг/м-3) • години) означає суму різниці між погодинними концентраціями більше ніж 80 мг/м-3 (= 40 частин на мільярд) і 80 мг/м-3 за даний період, із використанням лише значень, виміряних щогодини кожний день в часовому проміжку між 8.00 і 20.00 годинами за центральноєвропейським часом (CET).
2. Критерії
Для перевірки достовірності під час зведення даних і обчислення статистичних параметрів використовуються такі критерії:
__________
(1)У тих випадках, коли всі можливі виміряні дані недоступні, для обчислення значень AOT40 використовується такий фактор:
| AOT40 очікувана = AOT40 виміряна x | загальна можлива кількість годин (*) | ||
| кількість значень, виміряних щогодини |
