2001/500/ЮВС: Рамкове Рішення Ради від 26 червня 2001 року про відмивання грошей, виявлення, розшук, заморожування, арешт і конфіскацію засобів і доходів, одержаних злочинним шляхом

Рамкове Рішення Ради

від 26 червня 2001 року

про відмивання грошей, виявлення, розшук, заморожування, арешт і конфіскацію засобів і доходів, одержаних злочинним шляхом

(2001/500/ЮВС)

РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про Європейський Союз, зокрема його статтю 31(a), (c) і (e) та статтю 34(2)(b),

Беручи до уваги ініціативу Французької Республіки,

Беручи до уваги висновок Європейського Парламенту,

Оскільки:

(1) 3 грудня 1998 року Рада ухвалила Спільні дії 98/699/ЮВС про відмивання грошей, виявлення, розшук, заморожування, арешт і конфіскацію засобів і доходів, одержаних злочинним шляхом(1).

(2) Необхідно звернути увагу на Висновки Головуючої держави-члена ЄС в Європейській Раді на засіданні в Тампере 15 та 16 жовтня 1999 року та Висновки Головуючої держави-члена ЄС в Європейській Раді на засіданні у Відні 11 та 12 грудня 1998 року.

(3) Європейська Рада, відзначаючи, що тяжкі форми злочинів дедалі більше мають податкові та митні аспекти, закликає держави-члени запровадити повну взаємну правову допомогу в розслідуванні та судовому переслідуванні злочинів такого типу.

(4) Європейська Рада закликає до наближення кримінального права та процесуальних норм щодо відмивання грошей (зокрема, щодо конфіскації коштів), додаючи, що обсяг кримінальної діяльності, який становить основу злочинів з відмивання грошей, має бути уніфікованим та достатньо широким у всіх державах-членах.

(5) Європейська Рада в Тампере дійшла висновку, в рамках національного кримінального права, зусилля з узгодження спільних термінів та означень, умов обвинувачення та санкцій необхідно зосередити передусім на обмеженій кількості секторів особливої актуальності, таких як фінансові злочини.

(6) Європейська Рада в Тампере відзначила, що відмивання грошей лежить в самій основі організованої злочинності, і це явище має викорінюватися де б воно не виникало. Європейська Рада сповнена наміру забезпечити вжиття конкретних кроків для розшуку, заморожування, арешту та конфіскації доходів, одержаних злочинним шляхом.

(7) Держави-члени приєднались до принципів Конвенції Ради Європи 1990 року про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, далі - "Конвенція 1990 року",

УХВАЛИЛА ЦЕ РАМКОВЕ РІШЕННЯ:

З метою посилення дій проти організованої злочинності, держави-члени повинні вжити необхідних заходів, щоб не подавати або не підтримувати застережень щодо таких статей Конвенції 1990 року:

(a) стаття 2, якщо правопорушення карається позбавленням волі або її обмеженням за наказом про тримання під вартою на максимальний строк, що перевищує один рік.

Однак, держави-члени можуть підтримувати застереження щодо статті 2 Конвенції 1990 року стосовно конфіскації доходів від податкових злочинів лише з метою отримання ними можливості конфісковувати такі доходи, як на національному рівні, так і через міжнародну співпрацю, відповідно до національного законодавства, законодавства Співтовариства та міжнародного законодавства щодо стягнення податкових боргів;

(b) статті 6 у частині, що стосується тяжких злочинів. Такі злочини повинні у будь-якому разі включати злочини, які караються позбавленням волі або її обмеженням за наказом про тримання під вартою з максимальним строком, що перевищує один рік або, що стосується тих держав, які мають мінімальну граничну межу для злочинів у своїй правовій системі, злочини, які караються позбавленням волі або її обмеженням за наказом про тримання під вартою з мінімальним строком від шести місяців.

Кожна держава-член повинна вжити необхідних заходів, сумісних зі своєю системою покарань, для забезпечення того, що злочини, вказані в статті 6(1)(a) і (b) Конвенції 1990 року, якщо вони походять зі статті 1(b) цього Рамкового рішення, караються позбавленням волі на максимальний строк від 4 років.

Кожна держава-член повинна вжити необхідних кроків для забезпечення того, щоб її законодавство та процедури в сфері конфіскації доходів від злочинів також давали змогу, принаймні у разі неможливості арешту відповідних доходів, конфісковувати власність, вартість якої є еквівалентною сумі таких доходів, як через суто внутрішні провадження, так і через провадження, порушені на запит іншої держави-члена, в тому числі на запити щодо забезпечення виконання іноземних наказів про конфіскацію. Однак держави-члени можуть не здійснювати конфіскацію власності, вартість якої є еквівалентною доходам, одержаним злочинним шляхом, у випадках, коли така вартість становить менше ніж 4000 євро.

Слова "власність", "доходи" та "конфіскація" мають таке саме значення, як і в статті 1 Конвенції 1990 року.

Держави-члени вживають необхідних заходів для забезпечення того, щоб опрацювання всіх запитів інших держав-членів, які стосуються виявлення, розшуку, заморожування або арешту та конфіскації активів, мали такий самий пріоритет, як і опрацювання таких заходів у внутрішньодержавних провадженнях.

Статті 1, 3, 5(1) і 8(2) Спільних дій 98/699/ЮВС скасувати.

1. Держави-члени вживають необхідних заходів для дотримання положень цього Рамкового рішення до 31 грудня 2002 року.

2. До 1 березня 2003 року держави-члени передають до Генерального секретаріату Ради і до Комісії текст положень, які транспонують у їхнє національне право зобов’язання, що виникають із цього Рамкового рішення та, залежно від випадку, повідомлення, надіслані відповідно до статті 40(2) Конвенції 1990 року. Відповідно до такої інформації та письмового звіту від Комісії, Рада з’ясовує до 31 грудня 2003 року, якою мірою держави-члени вжили заходів, необхідних для виконання цього Рамкового рішення.

Це Рамкове рішення почне застосовуватися до Гібралтару з моменту застосування до Гібралтару Конвенції 1990 року.

Це Рамкове рішення набуває чинності в день його публікації в Офіційному віснику.

Вчинено в Люксембурзі 26 червня 2001 року.