Рішення Ради 2007/845/ЮВС від 6 грудня 2007 року про співпрацю між Офісами з повернення активів держав-членів у сфері розшуку та виявлення доходів, одержаних злочинним шляхом, або іншої власності, пов’язаної зі злочинною діяльністю

РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про Європейський Союз, зокрема його статтю 30(1)(a) і (b) та статтю 34(2)(c),

Беручи до уваги ініціативу Королівства Бельгія, Республіки Австрія та Фінляндської Республіки,

Беручи до уваги висновок Європейського Парламенту (- 1),

Оскільки:

(1) Фінансова вигода є основним мотивом транскордонної організованої злочинності. Така фінансова вигода стимулює вчинення подальших правопорушень з метою отримання ще більшого прибутку. Тому правоохоронні органи повинні володіти необхідними навичками для розслідування та аналізу фінансових слідів злочинної діяльності. Для дієвої боротьби з організованою злочинністю необхідно забезпечити оперативний обмін інформацією між державами-членами Європейського Союзу, що сприятиме розшуку та арешту доходів, одержаних злочинним шляхом, а також іншої власності, що належить особам, які вчинили злочини.

(2) Рада ухвалила Рамкове рішення 2003/577/ЮВС від 22 липня 2003 року про виконання в Європейському Союзі наказів про заморожування власності або доказів (- 2), а також Рамкове рішення 2005/212/ЮВС від 24 лютого 2005 року про конфіскацію доходів, засобів власності, одержаних злочинним шляхом (- 3), що регулюють певні аспекти судової співпраці в кримінальних справах у сфері заморожування та конфіскації доходів, засобів та іншої власності, пов’язаної зі злочинною діяльністю.

(3) Існує необхідність у тісній співпраці між відповідними органами держав-членів, що здійснюють розшук доходів, одержаних злочинним шляхом, або іншої власності, яка може підлягати конфіскації, а також у забезпеченні безпосередньої комунікації між такими органами.

(4) З цією метою держави-члени повинні утворити компетентні національні Офіси з повернення активів і забезпечити цим офісам можливість оперативного обміну інформацією.

(5) Камденська міжвідомча мережа з питань повернення активів (CARIN), заснована в Гаазі 22-23 вересня 2004 року Австрією, Бельгією, Німеччиною, Ірландією, Нідерландами та Великою Британією, вже стала глобальною мережею спеціалістів-практиків і фахівців, діяльність якої спрямована на посилення спільних знань про методи та прийоми в сфері транскордонного виявлення, заморожування, арешту та конфіскації доходів, одержаних злочинним шляхом, або іншої власності, пов’язаної зі злочинною діяльністю. Це Рішення має на меті вдосконалити CARIN шляхом створення правової основи для обміну інформацією між Офісами з повернення активів усіх держав-членів.

(6) У своєму Повідомленні до Ради та Європейського Парламенту "Гаазька програма: десять пріоритетів на наступні п’ять років" Комісія виступила за зміцнення інструментів вирішення фінансових аспектів організованої злочинності, між іншим, шляхом сприяння утворенню в державах-членах підрозділів розвідки з розшуку активів, одержаних злочинним шляхом.

(7) Співпраця між Офісами з повернення активів та між Офісами з повернення активів й іншими органами, спрямована на розшук та виявлення доходів, одержаних злочинним шляхом, повинна відбуватися згідно з процедурою та в строки, встановлені Рамковим рішенням Ради 2006/960/ЮВС від 18 грудня 2006 року про спрощення обміну інформацією та оперативними даними між правоохоронними органами держав-членів Європейського Союзу (- 4), у тому числі зазначеними у ньому підставами для відмови.

(8) Це Рішення не обмежує домовленостей про співпрацю відповідно до Рішення Ради 2000/642/ЮВС від 17 жовтня 2000 року стосовно заходів щодо співпраці між підрозділами фінансової розвідки держав-членів у сфері обміну інформацією (- 5) та чинних домовленостей про співпрацю органів поліції,

УХВАЛИЛА ТАКЕ РІШЕННЯ:

1. Кожна держава-член утворює або призначає національний Офіс з повернення активів з метою полегшення розшуку та виявлення доходів, одержаних злочинним шляхом, та іншої власності, пов’язаної зі злочинною діяльністю, які можуть стати об’єктом наказу компетентного судового органу про заморожування, арешт або конфіскацію у ході кримінального розслідування або цивільного провадження, наскільки це можливо, згідно з національним правом відповідної держави-члена.

2. Без обмеження параграфа 1, відповідно до національного права держава-член може утворити або призначити два Офіси з повернення активів. Якщо держава-член має більше двох органів, відповідальних за розшук та виявлення доходів, одержаних злочинним шляхом, вона призначає не більше двох Офісів з повернення активів як контактні пункти.

3. Держави-члени визначають органи, які виконують повноваження національних Офісів з повернення активів у розумінні цієї статті. Вони надають таку інформацію, а також інформацію про будь-які подальші зміни Генеральному секретаріату Ради у письмовій формі. Таке повідомлення не повинно створювати перешкод іншим органам з розшуку та виявлення доходів, одержаних злочинним шляхом, в обміні інформацією відповідно до статей 3 і 4 з Офісом з повернення активів іншої держави-члена.

1. Держави-члени забезпечують співпрацю між своїми Офісами з повернення активів для досягнення цілей, визначених у статті 1(1), шляхом обміну інформацією і найкращими практиками, як на запит, так і на добровільній основі.

2. Держави-члени забезпечують, щоб статус Офісів з повернення активів згідно з національним правом не перешкоджав такій співпраці незалежно від їхнього входження до складу адміністративних, правоохоронних чи судових органів.

1. Офіс з повернення активів держави-члена або інші органи держави-члена з розшуку та виявлення доходів, одержаних злочинним шляхом можуть подати запит до Офісу з повернення активів іншої держави-члена на отримання інформації для цілей, визначених у статті 1(1). Для цього вони використовують Рамкове рішення 2006/960/ЮВС та правила, ухвалені для його імплементації.

2. Офіс з повернення активів, що подає запит, заповнює форму, передбачену відповідно до Рамкового рішення 2006/960/ЮВС, з обов’язковим зазначенням предмету та підстав запиту, а також характеру провадження. Він також надає дані щодо власності, яку потрібно виявити або розшукати (банківські рахунки, нерухоме майно, автомобілі, яхти та інші цінності), та/або фізичних чи юридичних осіб, які вважаються причетними до неї (наприклад, імена/ найменування, адреси, дати і місця народження, дати реєстрації, акціонери, головні офіси). Такі дані повинні бути максимально точними.

1. У межах чинного національного права та без подання відповідного запиту Офіси з повернення активів або інші органи з розшуку та виявлення доходів, одержаних злочинним шляхом, можуть здійснювати обмін інформацією, яку вони вважають необхідною для виконання завдань іншого Офісу з повернення активів відповідно до цілей, визначених у статті 1(1).

2. Стаття 3 застосовується до обміну інформацією відповідно до цієї статті mutatis mutandis.

1. Кожна держава-член забезпечує застосування встановлених правил захисту даних у процесі обміну інформацією, передбаченою цим Рішенням.

2. Використання інформації, яку було передано безпосередньо або в двосторонньому порядку відповідно до цього Рішення, підпадає під дію національних положень про захист даних держави-члена, що отримує інформацію, якщо така інформація підпадає під правила захисту даних, якби вона була зібрана на території держави-члена, що отримує інформацію. Персональні дані, які опрацьовуються в рамках застосування цього Рішення, повинні бути захищені згідно з Конвенцією Ради Європи про захист осіб у зв’язку з автоматизованим опрацюванням персональних даних від 28 січня 1981 року, а також згідно з Додатковим протоколом до зазначеної Конвенції від 8 листопада 2001 року для тих держав-членів, які його ратифікували, у частині наглядових органів та транскордонних потоків даних. У процесі опрацювання правоохоронними органами персональних даних, отриманих відповідно до цього Рішення, необхідно також враховувати принципи Рекомендації № R(87) 15 Ради Європи, що регулює використання персональних даних у секторі поліції.

Держави-члени забезпечують обмін найкращими практиками між Офісами з повернення активів щодо шляхів підвищення дієвості зусиль держав-членів із розшуку та виявлення доходів, одержаних злочинним шляхом, а також іншої власності, пов’язаної зі злочинною діяльністю, яке може стати об’єктом наказу компетентного судового органу про заморожування, арешт або конфіскацію.

Це Рішення не обмежує зобов’язання, що випливають із інструментів Європейського Союзу щодо надання взаємної правової допомоги або щодо взаємного визнання рішень у кримінальних справах, з двосторонніх або багатосторонніх угод між державами-членами й третіми країнами про взаємну правову допомогу, а також із Рішення 2000/642/ЮВС та Рамкового рішення 2006/960/ЮВС.

1. Держави-члени повинні забезпечити свою спроможність повною мірою співпрацювати згідно з положеннями цього Рішення до 18 грудня 2008 року. До цієї самої дати держави-члени повинні передати Генеральному секретаріату Ради та Комісії текст будь-яких положень свого національного права, які дадуть їм змогу виконувати зобов’язання, покладені на них цим Рішенням.

2. До імплементації Рамкового рішення 2006/960/ЮВС державами-членами покликання на нього в цьому Рішенні необхідно розуміти як покликання на застосовні інструменти співпраці органів поліції держав-членів.

3. До 18 грудня 2010 року Рада повинна оцінити дотриманням цього Рішення державами- членами на підставі звіту Комісії.

Це Рішення набуває чинності в день його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.