Директива Європейського Парламенту і Ради 2010/65/ЄС від 20 жовтня 2010 року про процедури звітування для суден, які прибувають до та/або відходять із портів держав-членів, та скасування Директиви 2002/6/ЄС

1. Метою цієї Директиви є спрощення та гармонізація адміністративних процедур, що застосовуються до морського транспорту, шляхом стандартизації електронного передавання інформації та раціоналізації процедур звітування.

2. Цю Директиву застосовують до процедур звітування, які застосовуються до морського транспорту, для суден, що прибувають до та відходять із портів, розташованих у державах-членах.

3. Цю Директиву не застосовують до суден, звільнених від процедур звітування.

Для цілей цієї Директиви застосовуються такі терміни та означення:

(a) "процедури звітування" означає викладену в Додатку інформацію, яку відповідно до законодавства, застосовного в державі-члені, необхідно надавати в адміністративних та процесуальних цілях, коли судно прибуває до або відходить із порту в цій державі-члені;

(b) "Конвенція FAL" означає Конвенцію ММО про полегшення міжнародного морського судноплавства, ухвалену 9 квітня 1965 року, з останніми змінами і доповненнями;

(c) "форми FAL" означає стандартизовані форми, передбачені Конвенцією FAL;

(d) "судно" означає будь-яке морське судно або плавучий засіб;

(e) "SafeSeaNet" означає систему обміну інформацією щодо мореплавства на рівні Союзу, як визначено в Директиві 2002/59/ЄС;

(f) "електронне передавання даних" означає процес передавання закодованої цифровим способом інформації з використанням змінюваного структурованого формату, яку може бути використано безпосередньо для зберігання та опрацювання на комп’ютері.

1. Кожна держава-член повинна вживати заходів для забезпечення того, щоб у межах цієї держави-члена запити на виконання процедур звітування подавалися в гармонізований і скоординований спосіб.

2. Комісія, у співпраці з державами-членами, повинна розробити механізми гармонізації та координації процедур звітування у межах Союзу.

За умови дотримання конкретних положень щодо сповіщень, передбачених застосовними правовими актами Європейського Союзу або міжнародними правовими інструментами, застосовуваними до морського транспорту і зобов’язальними для держав-членів, включаючи положення про контроль за особами і товарами, держави-члени повинні забезпечити, щоб капітан або будь-яка інша особа, належним чином уповноважена оператором судна, перед прибуттям у порт, розташований у державі-члені, сповіщала інформацію, необхідну згідно з процедурами звітування, призначеному цією державою-членом компетентному органу:

(a) щонайменше за 24 години заздалегідь; або

(b) щонайпізніше в момент виходу судном із попереднього порту, якщо тривалість рейсу не перевищує 24 годин; або

(c) щойно така інформація стає доступною, якщо порт заходу невідомий або був змінений за час рейсу.

1. Держави-члени якомога швидше, але в будь-якому разі не пізніше 1 червня 2015 року, повинні схвалити виконання процедур звітування в електронному форматі та їх передавання через єдине вікно.

Це єдине вікно, що зв’язує між собою SafeSeaNet, e-Customs та інші електронні системи, повинно бути місцем, куди відповідно до цієї Директиви одноразово надають усю інформацію, в результаті чого вона стає доступною для різних компетентних органів держав-членів.

2. Без обмеження відповідного формату, встановленого Конвенцією FAL, формат, зазначений у параграфі 1, повинен відповідати положенням статті 6.

3. Там, де потреба в процедурах звітування передбачена правовими актами ЄС та в об’ємі, необхідному для належного функціонування єдиного вікна, створеного відповідно до параграфа 1, електронні системи, зазначені в параграфі 1, мають бути здатними до взаємодії, доступними та сумісними із системою SafeSeaNet, заснованою відповідно до Директиви 2002/59/ЄС, та, у відповідних випадках, із комп’ютерними системами, передбаченими Рішенням Європейського Парламенту і Ради № 70/2008/ЄС від 15 січня 2008 року про бездокументарне середовище для митниці та торгівлі (- 1).

4. Без обмеження спеціальних положень про митний та прикордонний контроль, визначених у Регламенті (ЄЕС) № 2913/92 та Регламенті (ЄС) № 562/2006, держави-члени проводять консультації з суб’єктами господарювання та інформують Комісію про свої досягнення з використанням методів, передбачених Рішенням № 70/2008/ЄС.

1. Держави-члени забезпечують, щоб інформація, одержана відповідно до процедур звітування, передбачених у правовому акті Союзу, була доступною в їхніх національних системах SafeSeaNet, і вони повинні надавати вільний доступ до значущих частин цієї інформації іншим державам-членам через систему SafeSeaNet. Якщо інше не передбачено державою-членом, це положення не буде застосовуватися до інформації, одержаної відповідно до Регламенту (ЄЕС) № 2913/92, Регламенту (ЄЕС) № 2454/93, Регламенту (ЄС) № 562/2006 та Регламенту (ЄС) № 450/2008.

2. Держави-члени забезпечують, щоб до інформації, одержаної відповідно до параграфа 1, міг бути наданий доступ відповідним національним органам влади на їхній запит.

3. Базовий цифровий формат повідомлень, що має використовуватися в національних системах SafeSeaNet відповідно до параграфа 1, повинен бути розроблений відповідно до статті 22a Директиви 2002/59/ЄС.

4. Держави-члени можуть надавати відповідний доступ до інформації, зазначеної в параграфі 1, через єдине національне вікно за допомогою системи електронного обміну даними або через національні системи SafeSeaNet.

Держави-члени зобов’язуються приймати форми FAL для виконання процедур звітування. Держави-члени можуть встановити, що інформацію, яка вимагається відповідно до правового акта Союзу, можна надавати у паперовому форматі лише до 1 червня 2015 року.

1. Держави-члени, відповідно до застосовних правових актів Союзу або національного законодавства, повинні вживати необхідних заходів для забезпечення конфіденційності комерційної та іншої конфіденційної інформації, обмін якою відбувається згідно з цією Директивою.

2. Держави-члени повинні особливо дбати про захист комерційних даних, зібраних згідно з цією Директивою. Стосовно персональних даних держави-члени забезпечують дотримання Директиви 95/46/ЄС. Установи та органи Союзу повинні забезпечувати дотримання положень Регламенту (ЄС) № 45/2001.

Держави-члени повинні забезпечити, щоб судна, які підпадають під сферу застосування Директиви 2002/59/ ЄС та здійснюють рейси між портами, розташованими на митній території Союзу, але які не виходять із, не заходять і не прямують до порту, розташованого за межами такої території або у вільній зоні, що підлягає контролю типу I за митним законодавством, були звільнені від зобов’язання надсилати інформацію, визначену в формах FAL, без обмеження дії застосовних правових актів Союзу та можливості для держав- членів вимагати інформацію в формах FAL, як зазначено в пунктах 1–6 частини В додатка до цієї Директиви, з метою захисту внутрішнього порядку і безпеки, а також для забезпечення виконання митних, імміграційних, екологічних або санітарних законів.

1. Комісія може ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 290 Договору про функціонування Європейського Союзу стосовно додатка до цієї Директиви, з метою забезпечення врахування у формах FAL будь-яких відповідних змін, запроваджених ММО. Такі зміни не можуть призводити до розширення сфери застосування цієї Директиви.

2. Для делегованих актів, зазначених у цій статті, застосовують процедури, встановлені в статтях 11, 12 та 13.

1. Повноваження щодо ухвалення делегованих актів, зазначених у статті 10, покладають на Комісію на п’ятирічний період, починаючи з 18 листопада 2010 року. Комісія складає звіт стосовно делегованих повноважень щонайпізніше за 6 місяців до завершення п’ятирічного періоду. Делеговані повноваження автоматично подовжують на періоди такої самої тривалості за умови, що Європейський Парламент або Рада не відкличуть їх відповідно до статті 12.

2. Як тільки Комісія ухвалює делегований акт, вона надає його одночасно Європейському Парламенту і Раді.

3. Повноваження ухвалювати делеговані акти надають Комісії з дотриманням умов, встановлених у статтях 12 та 13.

1. Делеговані повноваження, зазначені в статті 10, можуть бути відкликані Європейським Парламентом або Радою в будь-який час.

2. Установа, яка розпочала внутрішню процедуру, щоб вирішити, чи відкликати делеговані повноваження, докладає зусиль, щоб інформувати іншу установу і Комісію в межах розумного часу перед остаточним вирішенням, зазначаючи делеговані повноваження, які можуть підлягати відкликанню, і можливі підстави для відкликання.

3. Рішення про відкликання припиняє делеговані повноваження, вказані в такому рішенні. Таке рішення набуває чинності відразу або у пізнішу дату, зазначену в ньому. Воно не впливає на чинність делегованих актів, що вже введені в дію. Його публікують в Офіційному віснику Європейського Союзу.

1. Європейський Парламент або Рада можуть висунути заперечення щодо делегованого акта впродовж двомісячного періоду з дати повідомлення.

За ініціативою Європейського Парламенту чи Ради цей період продовжують на 2 місяці.

2. Якщо після завершення найпершого 2-місячного періоду або, у відповідному випадку, продовженого періоду ані Європейський Парламент, ані Рада не висунули заперечень щодо делегованого акта, його публікують в Офіційному віснику Європейського Союзу і він набуває чинності з указаної в ньому дати.

Делегований акт може бути опублікований в Офіційному віснику Європейського Союзу та набути чинності до завершення найпершого 2-місячного періоду або, у відповідному випадку, продовженого періоду, якщо Європейський Парламент і Рада проінформували Комісію про відсутність у них заперечень.

3. Якщо Європейський Парламент або Рада висувають заперечення щодо делегованого акта, він не набуває чинності. Установа, яка висуває заперечення, вказує причини заперечення щодо делегованого акта.

1. Держави-члени ухвалюють і оприлюднюють закони, підзаконні акти та адміністративні положення, необхідні для виконання цієї Директиви, не пізніше 19 травня 2012 року. Вони негайно надсилають Комісії текст таких положень.

Вони застосовують такі положення з 19 травня 2012 року.

Якщо держави-члени ухвалюють такі положення, вони повинні містити покликання на цю Директиву або супроводжуватися таким покликанням у разі їх офіційної публікації. Держави-члени визначають, яким чином таке покликання має бути зроблено.

2. Держави-члени передають Комісії текст основних положень національного законодавства, ухвалених ними у сфері застосування цієї Директиви.

До 19 листопада 2013 року Комісія повинна відзвітувати перед Європейським Парламентом і Радою про функціонування цієї Директиви, зокрема, про:

(a) можливість поширити запроваджене цією Директивою спрощення на перевезення внутрішніми водними шляхами;

(b) сумісність Річкових інформаційних служб із процесом електронного передавання даних, про який ідеться у цій Директиві;

(c) прогрес у напрямку гармонізації та координації процедур звітування, якого було досягнуто відповідно до статті 3;

(d) можливість уникнення або спрощення процедур для суден, які заходять у порт третьої країни або вільної зони;

(e) доступні дані стосовно руху/маршрутів суден у межах, та/або заходу в порти третіх країн чи вільних зон.

За потреби, звіт повинен супроводжуватися законодавчою пропозицією.

Директива 2002/6/ЄС скасовується з 19 травня 2012 року. Будь-які покликання на скасовану Директиву необхідно тлумачити як покликання на цю Директиву.

Цю Директиву адресовано державам-членам.

Ця категорія процедур звітування включає в себе інформацію, яку необхідно надавати відповідно до таких положень:

1. Повідомлення для суден, які прибувають до та відходять із портів держав-членів

Стаття 4 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2002/59/ЄС від 27 червня 2002 року про інформаційну систему Співтовариства з моніторингу руху суден (ОВ L 208, 05.08.2002, с. 10).

2. Прикордонний контроль осіб

Стаття 7 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 562/2006 від 15 березня 2006 року стосовно встановлення Кодексу Співтовариства про правила переміщення осіб через кордони (Шенгенський кодекс про кордони) (ОВ L 105, 13.04.2006, с. 1).

3. Сповіщення про небезпечний або забруднювальний вантаж, що перебуває на борту

Стаття 13 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2002/59/ЄС від 27 червня 2002 року про інформаційну систему Співтовариства з моніторингу руху суден.

4. Повідомлення про відходи з суден, включно про залишки

Статті 6, 7 та 9 Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2019/883 від 17 квітня 2019 року про портове приймальне обладнання для здавання відходів із суден, про внесення змін до Директиви 2010/65/ЄС та про скасування Директиви 2000/59/ЄС (ОВ L 151, 07.06.2019, с. 116).

5. Сповіщення інформації про безпеку

Стаття 6 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 725/2004 від 31 березня 2004 року про посилення безпеки суден і портових споруд (ОВ L 129, 29.04.2004, с. 6).

До ухвалення гармонізованої форми на міжнародному рівні, для передавання інформації, що вимагається згідно зі статтею 6 Регламенту (ЄС) № 725/2004, повинна використовуватися форма, наведена в доповненні до цього додатка. Цю форму можна передавати в електронному вигляді.

6. Загальна декларація прибуття

Стаття 36а Регламенту Ради (ЄЕС) № 2913/92 від 12 жовтня 1992 року про встановлення Митного кодексу Співтовариства (ОВ L 302, 19.10.1992, с. 1) та стаття 87 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 450/2008 від 23 квітня 2008 року про встановлення Митного кодексу Співтовариства (модернізований Митний кодекс) (ОВ L 145, 04.06.2008, с. 1).

Ця категорія процедур звітування включає інформацію, яка повинна надаватися відповідно до Конвенції FAL та інших відповідних міжнародних правових інструментів.

1. Форма FAL 1: Загальна декларація

2. Форма FAL 2: Вантажна декларація

3. Форма FAL 3: Декларація суднових припасів

4. Форма FAL 4: Декларація особистих речей екіпажу

5. Форма FAL 5: Список членів команди

6. Форма FAL 6: Список пасажирів

7. Форма FAL 7: Небезпечні товари

8. Морська санітарна декларація

Держави-члени можуть включати в цю категорію інформацію, яку необхідно надавати відповідно до їхнього національного законодавства. Така інформація повинна передаватися в електронному вигляді.