Директива (ЄС) 2017/2397 Європейського Парламенту і Ради від 12 грудня 2017 року про визнання професійних кваліфікацій у внутрішньому судноплавстві та про скасування директив Ради 91/672/ЄЕС та 96/50/ЄС

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб іспити, зазначені в пункті (а) статті 17(2), були організовані під їхню відповідальність. Вони забезпечують, щоб такі іспити проводили експерти, які мають кваліфікацію для оцінювання компетенцій та відповідних знань і навичок, зазначених устатті 17(1).

2. Держави-члени видають свідоцтво про складення практичного іспиту заявникам, які пройшли практичний іспит, зазначений у статті 17(3), якщо цей іспит відбувався на спеціальному тренажерному обладнанні, яке відповідає вимогам статті 21, а також на вимогу заявника.

3. Комісія ухвалює імплементаційні акти, що встановлюють зразки свідоцтв про складення практичного іспиту, зазначені в параграфі 2 цієї статті. Ухвалення таких імплементаційних актів повинно відбуватися з дотриманням дорадчої процедури, зазначеної в статті 33(2).

4. Держави-члени визнають, без додаткових вимог або перевірок, зазначені в параграфі 2 свідоцтва про складення практичного іспиту, які були видані компетентними органами інших держав-членів.

5. У разі письмових або комп'ютерних іспитів, екзаменатори, зазначені в параграфі 1, можуть бути замінені на кваліфікованих наглядачів.

6. Держави-члени повинні забезпечити відсутність у екзаменаторів та кваліфікованих наглядачів, зазначених у цьому розділі, конфлікту інтересів.

1. Держави-члени можуть розробляти навчальні програми для осіб, зазначених у статтях 4, 5 та 6. Держави-члени забезпечують схвалення таких навчальних програми, що передбачають отримання дипломів чи свідоцтв на підтвердження відповідності стандартам компетенції, зазначеним у статті 17(1), компетентними органами держав-членів, на території яких відповідний заклад освіти або професійної підготовки проводить свої навчальні програми.

Держави-члени повинні забезпечити оцінювання та контроль якості навчальних програм шляхом застосування національного або міжнародного стандарту якості відповідно до статті 27(1).

2. Держави-члени можуть схвалювати навчальні програми, зазначені в параграфі 1 цієї статті, тільки якщо:

(a) цілі підготовки, зміст навчання, методи, способи донесення матеріалу, процедури, в тому числі застосування тренажерного обладнання, у застосовних випадках, та матеріали курсу належним чином задокументовані та дають змогу заявникам досягти стандартів компетенції, зазначених у статті 17(1);

(b) програми оцінювання відповідних компетенцій проводять кваліфіковані особи з поглибленим знанням навчальної програми;

(c) іспит для верифікації відповідності стандартам компетенції, зазначеним у статті 17(1), проводять кваліфіковані екзаменатори, які не мають конфлікту інтересів.

3. Держави-члени повинні визнавати будь-які дипломи або свідоцтва, видані після завершення навчання за програмами, схваленими іншими державами-членами відповідно до параграфа 1.

4. Держави-члени повинні відкликати або припиняти свої рішення про схвалення навчальних програм, які більше не відповідають критеріям, викладеним у параграфі 2.

5. Держави-члени повідомляють Комісії перелік схвалених навчальних програм, а також будь-які навчальні програми, схвалення яких було відкликано або припинено. Комісія оприлюднює цю інформацію. У цьому переліку повинні бути вказані назва навчальної програми, назви дипломів або свідоцтв, орган, що видає диплом або свідоцтва, рік набуття чинності рішення про схвалення, а також відповідна кваліфікація та будь-які спеціальні дозволи, доступні на підставі диплома чи свідоцтва.

1. Держави-члени, які визначають на своїй території ділянки внутрішніх водних шляхів з конкретними ризиками у розумінні статті 9(1), повинні вказувати додаткову компетенцію, необхідну для капітанів суден, які плавають на цих ділянках внутрішніх водних шляхів, та вказувати засоби, необхідні для доведення відповідності таким вимогам. У тих випадках, коли держави-члени вважають за необхідне з міркувань гарантування безпеки, вони повинні консультуватися з відповідною Європейською річковою комісією в процесі визначення цих компетенцій.

З урахуванням компетенцій, необхідних для плавання на ділянці внутрішнього водного шляху з конкретними ризиками, засоби, необхідні для доведення відповідності таким вимогам, можуть складатися з такого:

(a) обмежена кількість рейсів на обумовленій ділянці;

(b) іспит на тренажерному обладнанні;

(c) іспит з множинним вибором;

(d) усний іспит; або

(e) поєднання засобів, зазначених у пунктах (a) - (d).

Під час застосування цього параграфу, держави-члени повинні застосовувати об'єктивні, прозорі, недискримінаційні та пропорційні критерії.

2. Держави-члени, зазначені в параграфі 1, повинні забезпечити впровадження процедур оцінювання компетенції заявників щодо конкретних ризиків та оприлюднення інструментів, щоб полегшити набуття капітанами необхідної компетенції щодо конкретних ризиків.

3. Держава-член може здійснювати оцінювання компетенції заявників стосовно конкретних ризиків на ділянках внутрішніх водних шляхів, розташованих в іншій державі-члені, на підставі вимог, встановлених для такої ділянки внутрішнього водного шляху відповідно до параграфа 1, за умови що держава-член, в якій розташована ділянка внутрішнього водного шляху, надає свою згоду. У такому разі ця держава-член повинна надати державі-члену, котра здійснює оцінку, необхідні засоби для її здійснення. Держави-члени повинні обґрунтовувати будь-яку відмову надати згоду на об'єктивних і пропорційних підставах.

1. Тренажерне обладнання, використовуване для оцінювання компетенцій, повинно бути схвалене державами-членами. Таке свідоцтво про схвалення повинно бути видане на вимогу, коли є підтвердження, що це тренажерне обладнання відповідає стандартам для тренажерного обладнання, встановленим делегованими актами, зазначеними у параграфі 2. В цьому свідоцтві про схвалення повинно бути зазначено, на яке саме оцінювання компетенції надано дозвіл стосовно тренажерного обладнання.

2. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 31 на доповнення цієї Директиви шляхом встановлення стандартів для схвалення тренажерного обладнання із зазначенням мінімальних функціональних та технічних вимог та адміністративних процедур у цьому зв'язку, щоб забезпечити, що тренажерне обладнання, використовуване для оцінювання компетенцій, було розроблене таким чином, щоб уможливити верифікацію компетенцій згідно з приписами стандартів для практичних іспитів, зазначених у статті 17(3).

3. Держави-члени визнають тренажерне обладнання, схвалене компетентними органами інших держав-членів згідно з параграфом 1, без додаткових технічних вимог або обстежень.

4. Держави-члени повинні відкликати або припинити дію свідоцтва про схвалення тренажерного обладнання, яке більше не відповідає стандартам, наведеним у параграфі 2.

5. Держави-члени надають Комісії перелік схваленого тренажерного обладнання. Комісія оприлюднює цю інформацію.

6. Держави-члени забезпечують, щоб доступ до тренажерного обладнання для цілей оцінювання був недискримінаційним.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб капітани суден вносили стаж плавання, зазначений у пункті (b) статті 11(1), та виконані рейси, зазначені у статті 20(1), до послужної книжки, обумовленої в параграфі 6 цієї статті, або до послужної книжки, визнаної відповідно до статті 10(2) або(3).

Як відступ від першого підпараграфа, коли держави-члени застосовують статтю 7(1) або статтю 39(2), обов'язок, викладений у першому підпараграфі цього параграфа, повинен бути застосований, тільки якщо власник послужної книжки вимагає внесення записів.

2. Держави-члени повинні забезпечити, щоб на вимогу члена екіпажу їхні компетентні органи, після перевірки автентичності та дійсності усіх необхідних документальних доказів, завіряли у послужній книжці дані про стаж плавання та рейси, здійснені впродовж 15 або менше місяців до запиту. За наявності електронних засобів, у тому числі електронні послужні книжки та електронні суднові журнали, включно з належними процедурами убезпечення автентичності документів, відповідні дані можуть бути завірені без додаткових процедур.

Повинен бути врахований стаж плавання, здобутий на внутрішніх водних шляхах будь-якої з держав-членів. Для внутрішніх водних шляхів, маршрути яких не повністю пролягають в межах території Союзу, повинен бути також врахований стаж плавання, здобутий поза межами території Союзу.

3. Держави-члени повинні забезпечувати облікування рейсів плавучих засобів, зазначених в статті 2(1), в судновому журналі, обумовленому в параграфі 6 цієї статті, або в судновому журналі, визнаному відповідно до статтті 10(2) або (3).

4. Комісія ухвалює імплементаційні акти, що встановлюють зразки послужних книжок і суднових журналів, з урахуванням інформації, необхідної для імплементації цієї Директиви стосовно ідентифікації особи, її стажу плавання та виконаних рейсів. Ухвалення таких імплементаційних актів повинно відбуватися з дотриманням дорадчої процедури, зазначеної в статті 33(2).

Під час ухвалення цих імплементаційних актів, Комісія повинна враховувати той факт, що судновий журнал також використовують в процесі імплементації Директиви Ради 2014/112/ЄС (- 14). для верифікації вимог до кадрової укомплектованості і облікування рейсів плавучого засобу.

5. Комісія повинна до 17 січня 2026 року подати до Європейського Парламенту і Ради оцінку захищених від підроблення електронних послужних книжок, суднових журналів і професійних карток, до яких належать кваліфікаційні посвідчення Союзу у внутрішньому судноплавстві.

6. Держави-члени повинні забезпечити, щоб члени екіпажу мали єдину дійсну послужну книжку та щоб на плавучому засобі був єдиний дійсний судновий журнал.

1. Держави-члени повинні забезпечувати підтвердження членами палубних команд, які подають заявку на отримання кваліфікаційного посвідчення Союзу, своєї медичної придатності шляхом надання компетентному органу дійсної медичної довідки, виданої медичним працівником, визнаним компетентним органом, на підставі успішного проходження медичного огляду.

2. Заявники повинні надавати компетентному органу медичну довідку при поданні заявки на отримання

(a) першого кваліфікаційного посвідчення Союзу для члена палубної команди;

(b) кваліфікаційного посвідчення Союзу для капітана судна;

(c) відновлення кваліфікаційного посвідчення Союзу для члена палубної команди в разі виконання умов, зазначених у параграфі 3 цієї статті.

Медичні довідки, видані з метою отримання кваліфікаційного посвідчення Союзу, повинні бути від дати, не давнішої, ніж за три місяці до дати подання заявки на отримання кваліфікаційного посвідчення Союзу.

3. З 60-річного віку власник кваліфікаційного посвідчення Союзу як член палубної команди повинен підтверджувати медичну придатність згідно з параграфом 1 принаймні кожні п'ять років. З 70-річного віку власник повинен підтверджувати медичну придатність згідно з параграфом 1 принаймні кожні два роки.

4. Держави-члени повинні забезпечити працедавцям, капітанам суден і органам влади держав-членів можливість вимагати від члена палубної команди підтвердити медичну придатність згідно з параграфом 1, якщо є об'єктивні ознаки, що такий член палубної команди більше не відповідає вимогам до медичної придатності, зазначеним у параграфі 6.

5. Якщо заявник не може повною мірою підтвердити свою медичну придатність, держави-члени можуть застосувати запобіжні заходи або обмеження, що забезпечать рівноцінний рівень безпеки судноплавства. У такому випадку, такі пом'якшувальні заходи та обмеження, пов'язані з медичною придатністю, повинні бути зазначені в кваліфікаційному посвідченні Союзу згідно зі зразком, зазначеним в статті 11(3).

6. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 31 на основі суттєвих вимог до медичної придатності, зазначених у додатку III, на доповнення цієї Директиви шляхом встановлення стандартів медичної придатності, які конкретизують вимоги до медичної придатності, зокрема щодо тестів, що їх повинні проводити медичні працівники, критеріїв, що їх вони повинні застосувати для визначення придатності для роботи, а також переліку обмежень та запобіжних заходів.

1. Держави-члени повинні здійснювати будь-яке опрацювання персональних даних, передбачене у цій Директиві, згідно з законодавством Союзу про захист персональних даних, зокрема з Регламентом (ЄС) 2016/679 .

2. Комісія повинна здійснювати будь-яке опрацювання персональних даних, передбачене у цій Директиві, згідно з Регламентом (ЄС) № 45/2001.

3. Держави-члени повинні забезпечити, щоб персональні дані підлягали опрацюванню тільки для цілей:

(a) імплементації, правового застосування та оцінювання цієї Директиви;

(b) обміну інформацією між органами, що мають доступ до бази даних, зазначеної в статті 25, та Комісією;

(c) підготовлення статистичних даних.

Анонімізована інформація, отримана з таких даних, може бути використана для підтримання політичних рішень, які сприяють розвитку внутрішнього водного транспорту.

4. Держави-члени повинні забезпечити, щоб зазначені у статтях 4 і 5 особи, чиї особисті дані, зокрема, дані про стан здоров'я, опрацьовано в реєстрах, зазначених у статті 25(1), та в базі даних, зазначеній у статті 25(2), були поінформовані ex ante. Держави-члени надають таким особам доступ до їхніх персональних даних, а також надають таким особам копію цих даних на запит в будь-який час.

1. Щоб сприяти ефективному адмініструванню щодо видання, поновлення, припинення та скасування кваліфікаційних посвідчень, держави-члени повинні вести реєстри кваліфікаційних посвідчень, послужних книжок і суднових журналів, виданих з їхнього відома згідно з цією Директивою, та, у відповідних випадках, документів, визнаних відповідно до статті 10(2), що їх було видано, поновлено, припинено чи скасовано, що їх було оголошено втраченими, викраденими чи знищеними, або строк дії яких минув.

Для кваліфікаційних посвідчень Союзу, реєстри повинні містити дані, наявні у кваліфікаційному посвідченні Союзу, та орган, що видав.

Для послужних книжок, реєстри повинні містити ім'я власника та його ідентифікаційний номер, ідентифікаційний номер послужної книжки, дату видання та орган, що видав.

Для суднових журналів, реєстри повинні містити назву плавучого засобу, європейський ідентифікаційний номер або європейський ідентифікаційний номер судна (номер ENI), ідентифікаційний номер суднового журналу, дату видання та орган, що видав.

Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 31, щоб доповнювати інформацію в реєстрах щодо послужних книжок і суднових журналів іншою інформацією, що її вимагають зразки послужних книжок і суднових журналів, запроваджених згідно зі статтею 22(4), з метою подальшого сприяння обміну інформацією між державами-членами.

2. З метою імплементації, виконання та оцінювання цієї Директиви, для підтримання безпеки, для зручності судноплавства, а також у статистичних цілях та в цілях сприяння обміну інформацією між органами влади, які імплементують цю Директиву, держави-члени повинні надійно та оперативно вносити дані щодо кваліфікаційних посвідчень, послужних книжок і суднових журналів, зазначених у параграфі 1, до бази даних, що її веде Комісія.

Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 31, щоб забезпечити стандарти, що визначають характеристики такої бази даних та умови її використання, із зазначенням, зокрема:

(a) інструкцій з кодування даних для внесення в базу;

(b) прав доступу користувачів, диференційованих залежно від типу користувачів, типу доступу та мети використання даних;

(c) максимальних термінів зберігання даних відповідно до параграфа 3 цієї статті, диференційованих, за певних обставин, відповідно до типу документа;

(d) інструкції з експлуатації бази даних та її взаємодії з реєстрами, зазначеними в параграфі 1 цієї статті.

3. Будь-які персональні дані, включені до реєстрів, зазначених у параграфі 1, або до бази даних, зазначеної в параграфі 2, повинні зберігатися не довше, ніж потрібно для цілей, для яких ці дані були зібрані або для яких їх надалі опрацьовують згідно з цією Директивою. Після того як такі дані більше не потрібні для цих цілей, вони підлягають знищенню.

4. Комісія може надавати доступ до цієї бази даних органу третьої країни або міжнародній організації, якщо це необхідно для цілей, зазначених у параграф 2 цієї статті, за умови що:

(a) дотримані вимоги статті 9 Регламенту (ЄС) № 45/2001; та

(b) третя країна або міжнародна організація не обмежує доступ держав-членів або Комісії до своєї відповідної бази даних.

Комісія повинна забезпечити, щоб третя країна або міжнародна організація не передавала ці дані іншій третій країні або міжнародній організації без чітко висловленого письмового дозволу Комісії та на умовах, визначених Комісією.

1. У застосовних випадках, держави-члени повинні призначити компетентні органи, які:

(a) організовують і контролюють проведення іспитів, зазначених у статті 18;

(b) схвалюють навчальні програми, зазначені в статті 19;

(c) схвалюють тренажерне обладнання, зазначене в статті 21;

(d) видають, поновлюють, припиняють дію або скасовують посвідчення та видають спеціальні дозволи, зазначені у статтях 4, 5, 6, 11, 12, 13, 14 та 38, а також послужні книжки та суднові журнали, зазначені у статті 22;

(e) завіряють записи про стаж плавання у послужних книжках, зазначених у статті 22;

(f) визначають медичних працівників, які можуть видавати медичні довідки згідно зі статтею 23;

(g) ведуть реєстри, зазначені в статті 25;

(h) виявляють шахрайство та інші незаконні практики, зазначені у статті 29, та борються з ними.

2. Держави-члени повідомляють Комісію про всі компетентні органи на своїй території, що їх вони призначили відповідно до параграфа 1. Комісія оприлюднює цю інформацію.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб будь-яка діяльність підзвітних їм урядових і неурядових органів, пов'язана з навчанням, оцінюванням компетенції та виданням і поновленням кваліфікаційних посвідчень Союзу, послужних книжок і суднових журналів, перебувала під постійним моніторингом через систему стандартів якості, щоб забезпечити досягнення цілей цієї Директиви.

2. Держави-члени повинні забезпечити чітке значення намічених цілей навчання і пов'язаних стандартів компетенції та визначають рівні знань і навичок, які підлягають оцінюванню та випробуванню відповідно до цієї Директиви.

3. З урахуванням політик, систем, контролю та внутрішніх ревізій забезпечення якості, встановлених, щоб забезпечити досягнення визначених цілей, держави-члени повинні забезпечити, щоб сфери застосування стандартів якості охоплювали:

(a) видання, поновлення, призупинення дії та скасування кваліфікаційних посвідчень Союзу, послужних книжок і суднових журналів;

(b) усі навчальні курси та програми;

(c) іспити та оцінювання, здійснювані кожною державою-членом або за її розпорядженням; та

(d) кваліфікації та досвід, необхідні від викладачів та екзаменаторів.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб незалежні органи оцінювали діяльність, пов'язану з набуттям і оцінюванням компетенції, а також з адмініструванням кваліфікаційних посвідчень Союзу, послужних книжок і суднових журналів, до 17 січня 2037 року та принаймні кожні 10 років після того.

2. Держави-члени повинні забезпечити, щоб результати оцінювань, виконаних такими незалежними органами, були належним чином задокументовані та доведені до уваги відповідних компетентних органів. Якщо потрібно, держави-члени повинні вживати належних заходів для усунення будь-яких недоліків, що їх виявлено незалежним оцінюванням.

1. Держави-члени вживають належних заходів, щоб запобігати шахрайству та незаконним практикам з кваліфікаційними посвідченнями Союзу, послужними книжками, судновими журналами, медичними довідками і реєстрами, передбаченими у цій Директиві.

2. Держави-члени обмінюються відповідною інформацією з компетентними органами інших держав-членів щодо сертифікації осіб, які беруть участь в експлуатації плавучих засобів, в тому числі інформацією про призупинення дії та скасування посвідчень. При цьому вони повинні повністю дотримуватися принципів захисту персональних даних, викладених у Регламенті (ЄС) 2016/679 .

Держави-члени повинні встановити правила щодо санкцій і штрафів, застосовних до порушень національних положень, ухвалених відповідно до цієї Директиви, та вживати усіх заходів, необхідних для забезпечення виконання таких правил. Передбачені санкції повинні бути дієвими, пропорційними та стримувальними.

1. Повноваження ухвалювати делеговані акти надані Комісії з дотриманням умов, встановлених у цій статті.

2. Повноваження ухвалювати делеговані акти, зазначені в статті 17(1) і (4), статті 21(2), статті 23(6) та статті 25(1) і (2), надають Комісії на п'ятирічний період, починаючи з 16 січня 2018 року. Комісія складає звіт про виконання делегованих повноважень не пізніше ніж за дев'ять місяців до закінчення п'ятирічного періоду. Делеговані повноваження автоматично подовжуються на періоди такої самої тривалості, якщо Європейський Парламент або Рада не ухвалять рішення проти такого подовження не пізніше ніж за три місяці до закінчення кожного такого періоду.

3. Делеговані повноваження, зазначені в цій статті, можуть бути скасовані в будь-який час Європейським Парламентом або Радою. Рішення про відкликання припиняє делеговані повноваження, вказані у такому рішенні. Воно набуває чинності на наступний день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу або на пізнішу дату, вказану в рішенні. Воно не впливає на чинність будь-яких делегованих актів, які вже введені в дію.

4. Перед ухваленням делегованого акта Комісія проводить консультації з експертами, призначеними кожною державою-членом відповідно до принципів, викладених в Міжінституційній угоді від 13 квітня 2016 року про краще законотворення.

5. Як тільки Комісія ухвалює делегований акт, вона надає його одночасно Європейському Парламенту і Раді.

6. Делегований акт, ухвалений відповідно до цієї статті, набуває чинності, тільки якщо ані Європейський Парламент, ані Рада не висловили жодних заперечень протягом двомісячного періоду з моменту нотифікації такого акта Європейському Парламенту і Раді, або якщо до закінчення такого періоду Європейський Парламент і Рада повідомили Комісію про те, що вони не будуть заперечувати. Такий період подовжують ще на два місяці за ініціативою Європейського Парламенту або Ради.

Делеговані акти, ухвалені за цією Директивою, за винятком ухвалених на підставі статті 25, повинні містити покликання на стандарти, встановлені CESNI, за умови що:

(a) такі стандарти доступні та актуальні;

(b) такі стандарти відповідають будь-яким застосовним вимогам, викладеним у додатках;

(c) Інтереси Союзу не поставлено під загрозу змінами в процесі вироблення й ухвалення рішень CESNI.

Якщо цих умов не дотримано, Комісія може надавати або покликатися на інші стандарти.

Якщо делеговані акти, ухвалені відповідно до цієї Директиви, містять покликання на певні стандарти, Комісія повинна включити повний текст цих стандартів до цих делегованих актів, зробити чи оновити відповідне покликання та вказати дату застосування в додатку IV.

1. Комісії допомагає комітет. Такий комітет є комітетом у розумінні Регламенту (ЄС) № 182/2011. Покликання на комітет, заснований відповідно до статті 7 Директиви 91/672/ЄЕС, скасованої цією Директивою, необхідно тлумачити як покликання на комітет, заснований цією Директивою.

2. У разі покликання на цей параграф, застосовують статтю 4 Регламенту (ЄС) № 182/2011 .

Якщо висновок Комітету належить отримувати за письмовою процедурою, така процедура повинна бути припинена без результату, якщо, впродовж строку для винесення висновку, так вирішить голова комітету.

3. У разі покликання на цей параграф, застосовують статтю 5 Регламенту (ЄС) № 182/2011 . Якщо висновок Комітету належить отримувати за письмовою процедурою, його голова може вирішити припинити процедуру без результату впродовж строку для винесення висновку.

Під час ухвалювання імплементаційних актів, зазначених у статтях 11(3), 18(3) та 22(4), Комісія повинна покликатися на стандарти CESN та встановити дату подання заявки, за умови що:

(a) такі стандарти доступні та актуальні;

(b) такі стандарти відповідають будь-яким застосовним вимогам, викладеним у додатках;

(c) інтереси Союзу не поставлено під загрозу змінами в процесі вироблення й ухвалення рішень CESNI.

Якщо цих умов не дотримано, Комісія може надавати або покликатися на інші стандарти.

Якщо імплементаційні акти, ухвалені відповідно до цієї Директиви, покликаються на стандарти, Комісія повинна включити повний текст таких стандартів до таких імплементаційних актів.

1. Комісія оцінює цю Директиву разом з імплементаційними та делегованими актами, зазначеними у цій Директиві, та подає результати оцінювання до Європейського Парламенту та Ради не пізніше 17 січня 2030 року.

2. До 17 січня 2028 року кожна держава-член повинна надавати Комісії інформацію, необхідну для цілей моніторингу імплементації та оцінювання цієї Директиви, відповідно до настанов, наданих Комісією за консультування з державами-членами, щодо збору, формату та змісту інформації.

1. Комісія повинна ухвалити делеговані акти, зазначені в статті 17(1) і (4), статті 21(2), статті 23(6) та статті 25(1) і (2), до 17 січня 2020 року.

Щонайпізніше за 24 місяці після ухвалення делегованих актів, зазначених у статті 25(2), Комісія укладає базу даних, передбачену цією статтею.

2. Комісія повинна ухвалити імплементаційні акти, зазначені у статті 11(3), статті 18(3) та статті 22(4), до 17 січня 2020 року.

Директиви 91/672/ЄЕС та 96/50/ЄС скасувати з 18 січня 2022 року.

Покликання на скасовані директиви тлумачити як покликання на цю Директиву.

1. Посвідчення капітанів суден, видані відповідно до Директиви 96/50/ЄС, та посвідчення, зазначені у статті 1(6) Директиви 96/50/ЄС, а також ліцензії на судноплавство по Рейну, зазначені у статті 1(5) Директиви 96/50/ЕС, видані до 18 січня 2022 року, залишаються дійсними на внутрішніх водних шляхах Союзу, де вони були дійсні до цієї дати, впродовж максимум 10 років після цієї дати.

До 18 січня 2032 року держава-член, яка видала посвідчення, зазначені у першому підпараграфі, видає капітанам суден, які мають такі посвідчення, згідно зі зразком, передбаченого цією Директивою, на їхній запит, кваліфікаційне посвідчення Союзу або посвідчення, зазначене в статті 10(2), за умови що капітан надасть задовільні документальні підтвердження, зазначені в пунктах (а) і (с) статті 11(1).

2. Під час видання кваліфікаційних посвідчень Союзу згідно з параграфом 1 цієї статті, держави-члени повинні убезпечити, наскільки це можливо, раніше надані права, зокрема стосовно спеціальних дозволів, зазначених у статті 6.

3. Члени екіпажів, окрім капітанів суден, які мають кваліфікаційні посвідчення, видані державою-членом до 18 січня 2022 року, або які мають кваліфікацію, визнану в одній або кількох державах-членах, можуть розраховувати на це посвідчення або кваліфікацію максимум 10 років після цієї дати. Впродовж цього періоду такі члени екіпажу можуть і надалі покликатися на Директиву 2005/36/ЄС у питанні визнання їхньої кваліфікації органами інших держав-членів. До закінчення цього періоду вони можуть звернутися до компетентного органу, який видає такі посвідчення, для отримання кваліфікаційного посвідчення Союзу або посвідчення на застосування статті 10(2), за умови що члени екіпажу нададуть задовільні документальні підтвердження, зазначені в пунктах (а) і (с) статті 11(1).

Якщо члени екіпажу, зазначені у першому підпараграфі цього параграфа, подають заявку на отримання кваліфікаційного посвідчення Союзу або посвідчення, зазначеного в статті 10(2), держави-члени повинні забезпечити видання кваліфікаційного посвідчення, компетенційні вимоги для якого аналогічні або нижчі, ніж для посвідчення, що підлягає заміні. Посвідчення, вимоги для отримання якого перевищують вимоги для замінюваного посвідчення, може бути видане тільки у разі дотримання наступних умов:

(a) для кваліфікаційного посвідчення матроса Союзу: 540 днів плавання, в тому числі принаймні 180 днів внутрішнього судноплавства;

(b) для кваліфікаційного посвідчення матроса першого класу Союзу: 900 днів плавання, в тому числі принаймні 540 днів внутрішнього судноплавства;

(c) для кваліфікаційного посвідчення судноводія Союзу: 1080 днів плавання, в тому числі принаймні 720 днів внутрішнього судноплавства;

Досвід судноплавства повинен бути підтверджений за допомогою послужної книжки, суднового журналу або іншого доказу.

Мінімальні значення стажу плавання, вказані в пунктах (а), (b) і (с) другого підпараграфа цього параграфа, можуть бути скорочені максимум на 360 днів плавання, якщо заявник має визнаний компетентним органом диплом, який підтверджує спеціальну підготовку заявника в галузі внутрішнього судноплавства, що включає в себе практичні заняття з навігації. Скорочення мінімальної тривалості не може перевищувати тривалість спеціалізованого навчання.

4. Послужні книжки та суднові журнали, видані до 18 січня 2022 року, що були видані відповідно до правил, інших ніж встановлені цією Директивою, можуть залишатися дійсними максимум 10 років після 18 січня 2022 року.

5. Як відступ від параграфа 3, для членів екіпажів поромів, які мають національні посвідчення, що не підпадають під дію Директиви 96/50/ЄС та були видані до 18 січня 2022 року, такі посвідчення залишаються дійсними на тих внутрішніх водних шляхах Союзу, де вони були дійсні до цієї дати, впродовж максимум 20 років після цієї дати.

До закінчення цього періоду такі члени екіпажів можуть звернутися до компетентного органу, який видає такі посвідчення, для отримання кваліфікаційного посвідчення Союзу або посвідчення, зазначеного в статті 10(2), за умови що вони нададуть задовільні документальні підтвердження, зазначені в пунктах (а) і (с) статті 11(1). Відповідним чином повинні бути застосовані другий і третій підпараграфи параграфа 3 цієї статті.

6. Як відступ від статті 4(1), до 17 січня 2038 року держави-члени можуть дозволяти капітанам морських суден, що провадять діяльність на певних внутрішніх водних шляхах, використовувати кваліфікаційне посвідчення судноводія, видане відповідно до положень Конвенції ПДНВ, за умови що:

(a) така діяльність з внутрішнього судноплавства відбувається на початку або а кінці морського транспортного рейсу; та

(b) станом на 16 січня 2018 року держава-член принаймні впродовж п'яти років визнає посвідчення, зазначені в цьому параграфі, на обумовлених внутрішніх водних шляхах.

1. Держави-члени повинні ввести в дію закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, необхідні для дотримання вимог цієї Директиви, до 17 січня 2022 року. Вони повинні негайно поінформувати про це Комісію.

Коли держави-члени ухвалюють ці інструменти, вони повинні містити покликання на цю Директиву або супроводжуватися таким покликанням у разі їх офіційної публікації. Способи внесення такого покликання визначають держави-члени.

2. Як відступ від параграфа 1 цієї статті, держава-член, в якій усі особи, зазначені у статті 4(1), статті 5(1) та статті 6, працюють виключно на національних внутрішніх водних шляхах, що не сполучені з судноплавною мережею іншої держави-члена, зобов'язана ввести в дію тільки ті інструменти, які є необхідними, щоб забезпечити дотримання положень статей 7, 8, 10 стосовно визнання кваліфікаційних посвідчень і послужних книжок, статті 14(2) і (3) стосовно призупинення дії, другого підпараграфа статті 22(1) і (2), пункту (d) статті 26(1), якщо застосовно, пунктів (e) та (h) статті 26(1), статті 26(2), статті 29 стосовно запобігання фальсифікаціям, статті 30 стосовно санкцій та статті 38, за винятком параграфа 2, стосовно перехідних положень. Така держава-член повинна ввести в дію ці інструменти до 17 січня 2022 року.

Така держава-член не може видавати кваліфікаційні посвідчення Союзу або схвалювати навчальні програми чи схвалювати тренажерне обладнання, доки вона не транспонує та не імплементує решту положень цієї Директиви та не поінформує Комісію про те, що вона це зробила.

3. Як відступ від параграфа 1 цієї статті, держава-член, в якій всі особи підлягають звільненню від зобов'язань відповідно до положень статті 2(3), зобов'язана ввести в дію тільки ті інструменти, які є необхідними, щоб забезпечити дотримання положень статті 10 стосовно визнання кваліфікаційних посвідчень і послужних книжок та статті 38 стосовно визнання дійсних посвідчень, а також статті 15. Така держава-член повинна ввести в дію ці інструменти до 17 січня 2022 року.

Така держава-член не може видавати кваліфікаційні посвідчення Союзу або схвалювати навчальні програми чи схвалювати тренажерне обладнання, допоки вона не транспонує та не імплементує решту положень цієї Директиви та не поінформує Комісію про те, що вона це зробила.

4. Як відступ від параграфа 1 цієї статті, держава-член не зобов'язана транспонувати цю Директиву, допоки судноплавство внутрішніми водними шляхами не є технічно можливим на її території.

Така держава-член не може видавати кваліфікаційні посвідчення Союзу або схвалювати навчальні програми чи схвалювати тренажерне обладнання, допоки вона не транспонує та не імплементує положення цієї Директиви та не поінформує Комісію про те, що вона це зробила.

5. Держави-члени повідомляють Комісії текст основних положень національного законодавства, ухваленого у сфері, охопленій цією Директивою.

Ця Директива набуває чинності на двадцятий день після її публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Цю Директиву адресовано державам-членам.

Мінімальні вимоги до кваліфікацій палубних екіпажів, встановлені в цьому додатку, слід розуміти як висхідний ряд рівнів кваліфікації, за винятком кваліфікацій палубного матроса і стажера, рівень яких вважають однаковим.

1.1 Мінімальні вимоги для сертифікації палубного матроса

Кожен заявник на кваліфікаційне посвідчення Союзу повинен:

- мати вік принаймні 16 років;

- завершити базову підготовку з техніки безпеки відповідно до національних вимог.

1.2 Мінімальні вимоги для сертифікації стажера

Кожен заявник на кваліфікаційне посвідчення Союзу повинен:

- мати вік принаймні 15 років;

- мати підписану угоду про стажування, яка передбачає схвалену програму навчання, що її зазначено в статті 19.

2.1 Мінімальні вимоги для сертифікації матроса

Кожен заявник на кваліфікаційне посвідчення Союзу повинен:

або

або

2.2 Мінімальні вимоги для сертифікації матроса першого класу

Кожен заявник на кваліфікаційне посвідчення Союзу повинен:

або

2.3 Мінімальні вимоги для сертифікації судноводія

Кожен заявник на кваліфікаційне посвідчення Союзу повинен:

або

або

3.1 Мінімальні вимоги для сертифікації капітана судна

Кожен заявник на кваліфікаційне посвідчення Союзу повинен:

або

або

або