Регламент Ради (ЄС) № 2100/94 від 27 липня 1994 року про права на сорти рослин Співтовариства

РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про створення Європейської Спільноти, зокрема його статтю 235,

Беручи до уваги пропозицію Комісії (-1),

Беручи до уваги висновок Європейського Парламенту (-2),

Беручи до уваги висновок Європейського Парламенту (-3),

Оскільки сорти рослин становлять певні проблеми стосовно режиму промислової власності, що може застосовуватися;

Оскільки режими промислової власності на сорти рослин не гармонізовані на рівні Співтовариства і тому продовжують регулюватися законодавством держав-членів, що його зміст не є однорідним;

Оскільки за таких обставин доцільно створити режим Співтовариства, що, хоча і співіснує з національними режимами, дозволяє надавати права промислової власності, що є чинними на території Співтовариства;

Оскільки доцільно, щоб імплементацію й застосування цього режиму Співтовариства здійснювали не органи держав-членів, а Бюро Співтовариства із правосуб’єктністю - "Бюро сортів рослин Співтовариства";

Оскільки система повинна також враховувати розвиток методів виведення рослин, в тому числі біотехнологією; оскільки для того, щоб стимулювати виведення й розвинення нових сортів, необхідно покращити охорону порівняно із поточною ситуацією для всіх селекціонерів рослин без, однак, невиправданого обмеження доступу до охорони в цілому або у випадку певних методів виведення;

Оскільки сорти всіх ботанічних родів і видів повинні бути предметом охорони;

Оскільки сорти, що є предметом охорони, повинні відповідати міжнародно визнаним вимогам, тобто відмінності, однорідності, стабільності й новизні, і їм також повинна бути присвоєна рекомендована назва сорту;

Оскільки важливо передбачити означення сорту рослин для забезпечення належного функціонування системи;

Оскільки це означення не спрямоване ні на змінення означень, які могли бути встановлені у сфері прав інтелектуальної власності, особливо у сфері патентів, а ні на перешкоджання дії або незастосування законів, що регулюють охороноздатість продуктів, в тому числі рослин і рослинного матеріалу, або процеси в межах таких інших прав промислової власності.

Оскільки, однак, дуже бажано мати спільне означення в обох сферах; оскільки з цієї причини необхідно підтримати відповідні зусилля на міжнародному рівні, щоб досягти такого спільного означення;

Оскільки для надання прав на сорти рослин Співтовариства необхідна оцінка важливих ознак, що стосуються сорту; оскільки, однак, ці ознаки не обов’язково мають стосуватися їхньої економічної важливості;

Оскільки система повинна також роз’яснювати, кому належить право на охорону сортів рослин Співтовариства; оскільки в деяких випадках воно належить кільком особам разом, а не лише одній; оскільки формальне право на подання заявок повинне бути врегульованим;

Оскільки система повинна також визначити термін "володілець", що використовується в цьому Регламенті; оскільки цей термін "володілець" без наступної конкретизації використовується в цьому Регламенті, у тому числі в його статті 29 (5), його слід тлумачити у розумінні статті 13 (1) цього Регламенту;

Оскільки, через те що дія права на сорт рослин Співтовариства повинна бути однорідною на території Співтовариства, комерційні операції, що вимагають згоди володільця, повинні бути точно розмежовані; оскільки обсяг охорони необхідно поширити, порівняно з більшістю національних систем, на певний матеріал сорту, щоб врахувати торгівлю через країни поза межами Співтовариства без охорони; оскільки, однак, введення принципу вичерпання прав повинне забезпечити, щоб охорона не була надмірною;

Оскільки, щоб стимулювати виведення рослин, система в цілому підтверджує міжнародно визнане правило вільного доступу до охоронюваних сортів для розвинення з них нових сортів з подальшим їх використанням;

Оскільки в певних випадках, коли новий сорт, хоч і відмінний, є по суті похідним від вихідного сорту, слід створити певну форму залежності від володільця останнього;

Оскільки реалізація прав на сорти рослин Співтовариства повинна підлягати обмеженням, встановленим у положеннях, ухвалених у суспільних інтересах;

Оскільки це включає убезпечення сільськогосподарського виробництва; оскільки для такої цілі фермери повинні мати дозвіл, щоб використовувати продукт врожаю для поширення за певних умов;

Оскільки повинне бути забезпечене встановлення умов на рівні Співтовариства;

Оскільки слід також передбачити примусове ліцензування за певних обставин у суспільних інтересах, що може включати потребу постачати на ринок матеріал з обумовленими характеристиками або підтримувати стимул до постійного виведення покращених сортів;

Оскільки використання рекомендованих назв сортів слід зробити обов’язковим;

Оскільки право на сорт рослин Співтовариства повинне в принципі діяти принаймні протягом 25 років, а у випадку лоз або дерев принаймні 30 років; оскільки інші підстави його припинення повинні бути визначені;

Оскільки право на сорт рослин Співтовариства є об’єктом власності володільця і його роль стосовно негармонізованих положень законодавства держав-членів, зокрема цивільного права, повинна бути роз’яснена; оскільки це стосується також врегулювання порушень і реалізації права на отримання прав на сорти рослин Співтовариства;

Оскільки необхідно забезпечити, щоб дія інших систем не перешкоджала повному застосуванню принципів системи прав на сорти рослин Співтовариства; оскільки для цієї цілі необхідні певні правила, що відповідають наявним міжнародним зобов’язанням держав-членів, щодо взаємовідносин з іншими правами промислової власності;

Оскільки обов’язково потрібно перевірити, чи слід - і якою мірою - умови охорони, закріплені в інших системах промислової власності на кшталт патентів, пристосувати чи іншим чином змінити задля узгодження з системою прав на сорти рослин Співтовариства; оскільки це, якщо необхідно, слід викласти в збалансованих правилах в додатковому законодавчому акті Співтовариства;

Оскільки обов’язки і повноваження Бюро сортів рослин Співтовариства, в тому числі її апеляційних колегій, щодо надання, припинення або верифікації прав на сорти рослин Співтовариства і публікацій, слід, наскільки це можливо, моделювати за правилами, розробленими для інших систем, як і структуру та внутрішній регламент Бюро, співпраця з Комісією і державами-членами, зокрема через Адміністративну раду, залучення експертних органів до технічної експертизи та, крім того, необхідні бюджетні заходи;

Оскільки здійснювати нагляд за Бюро і консультувати його повинна зазначена вище Адміністративна рада, що складається з представників держав-членів і Комісії;

Оскільки Договір не передбачає для ухвалення цього Регламенту інших повноважень, ніж ті, що зазначені в статті 235;

Оскільки цей Регламент враховує існуючі міжнародні конвенції, такі як Міжнародна конвенція з охорони нових сортів рослин (Конвенція UPOV), Конвенція про надання європейських патентів (Європейська патентна конвенція) або Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності, включно з торгівлею контрафактною продукцією; оскільки він у результаті впроваджує заборону на патентування сортів рослин тільки тією мірою, якою цього вимагає Європейська патентна конвенція, тобто сортів рослин як таких;

Оскільки цей Регламент слід переглянути для внесення змін і доповнень, за необхідності, з огляду на майбутні зміни в зазначених вище конвенціях,

УХВАЛИЛА ЦЕЙ РЕГЛАМЕНТ:

Встановити систему прав на сорти рослин Співтовариства як осібну і виключну форму прав промислової власності Співтовариства на сорти рослин.

Права на сорти рослин Співтовариства повинні мати однорідну дію в межах території Співтовариства і не можуть бути надані, передані або припинені щодо зазначеної вище території інакше, ніж на однорідній основі.

З дотриманням положень статті 92 (1), цей Регламент не обмежує права держав-членів надавати національні права власності на сорти рослин.

З метою імплементації цього Регламенту створити Бюро сортів рослин Співтовариства, далі - "Бюро".

1. Об’єкт прав на сорти рослин Співтовариства можуть становити сорти всіх ботанічних родів і видів, у тому числі, з-поміж іншого, гібриди між родами та видами.

2. Для цілі цього Регламенту встановлено, що "сорт" означає сукупність рослин у межах єдиного ботанічного таксона найнижчого відомого рангу, при чому така сукупність, незалежно від того, чи умови для отримання права на сорт рослин повністю дотримані, може:

- бути визначена за проявом ознак, що є результатом певного генотипу або певної комбінації генотипів,

- бути виокремленена із будь-якої іншої сукупності рослин за проявом принаймні однієї зі згаданих ознак, і

- вважатися одиницею з точки зору її придатності для розмноження в незмінному вигляді.

3. Сукупність рослин складається з цілих рослин або частин рослин, що такі частини зберігають здатність відтворювати цілі рослини, далі обоє - "компоненти сорту".

4. Прояв ознак, зазначених у параграфі 2 першого абзацу, може бути як мінливим, так і немінливим між компонентами сорту того самого типу, за умови що ступінь мінливості також є наслідком генотипу або комбінації генотипів.

Права на сорти рослин Співтовариства повинні надаватися сортам, що є:

(a) відмінними;

(b) однорідними;

(c) стабільними; і

(d) новими.

Крім того, сорту повинна бути присвоєна назва згідно з положеннями статті 63.

1. Сорт вважається відмінним, якщо його можна чітко відрізнити за покликанням на прояв ознак, що є результатом особливого генотипу або комбінації генотипів, від будь-якого іншого сорту, існування якого є загальновідомим фактом на дату подання заявки, визначену відповідно до статті 51.

2. Зокрема існування іншого сорту вважатися загальновідомим фактом, якщо на дату подання заявки, визначену відповідно до статті 51:

(a) він був об’єктом права на сорт рослин або був внесений до офіційного реєстру сортів рослин у Співтоваристві чи в будь-якій державі або в будь-якій міжурядовій організації з відповідною компетенцією;

(b) подано заявку на надання права на сорт рослин стосовно нього або стосовно його внесення до такого офіційного реєстру, за умови що заявка тим часом призвела до надання права або внесення;

В імплементаційних правилах відповідно до статті 114 можуть бути наведені інші випадки як приклади, що повинні вважатися загальновідомими.

Сорт вважається однорідним, якщо з урахуванням мінливості, що її можна очікувати від окремих характеристик його поширення, він є достатньо однорідним у прояві тих ознак, що включені до експертизи на відмінність, а також будь-яких інших, що використовуються для опису сорту.

Сорт вважається стабільним, якщо прояв ознак, що включені до експертизи на відмінність, а також будь-яких інших, що використовуються для опису сорту, залишається незмінними після неодноразового поширення або, у випадку особливого циклу поширення, в кінці кожного такого циклу.

1. Сорт вважається новим, якщо на дату подання заявки, визначену відповідно до статті 51, компоненти сорту або вирощений матеріал сорту не були продані або іншим чином відчужені іншим особам, селекціонером в розумінні статті 11 або за його згодою, для цілей використання сорту:

(a) раніше ніж за рік до зазначеної вище дати в межах території Співтовариства;

(b) раніше ніж за чотири роки або, у випадку дерев і лоз, раніше ніж за шість років до згаданої дати поза межами території Співтовариства.

2. Відчуження компонентів сорту на користь офіційного органу для передбачених законом цілей або на користь інших осіб на основі договірних або інших правових відносини суто для виробництва, відтворення, розмноження, кондиціонування або зберігання не вважаються відчуженням на користь інших осіб у розумінні параграфа 1, за умови що селекціонер залишає за собою виключне право на відчуження цих та інших компонентів сорту та що не здійснюється жодного подальшого відчуження. Проте таке відчуження компонентів сорту вважається відчуженням у значенні параграфа 1, якщо ці компоненти сорту неодноразово використовуються у виробництві гібридного сорту і якщо здійснюється відчуження компонентів сорту або зібраного матеріалу гібридного сорту.

Подібним чином, відчуження компонентів сорту однією компанією або фірмою в розумінні другого параграфа статті 58 Договору іншим таким компаніям або фірмам не вважається відчуженням на користь інших осіб, якщо одна із них повністю належить іншій або обидві повністю належать третій такій компанії або фірмі, за умови що жодне подальше відчуження не здійснюється. Це положення не застосовується до кооперативних спілок.

3. Відчуження компонентів сорту або зібраного матеріалу сорту, що отримані з рослин, вирощуваних для цілей, визначених у статті 15 (b) і (c), та що не використовуються для подальшого відтворення або розмноження, не вважається використанням сорту, за винятком випадків покликання на сорт для цілей такого відчуження.

Подібним чином, не враховується жодне відчуження на користь інших осіб, якщо це сталося через той факт або як наслідок того факту, що селекціонер виставив сорт на офіційній або офіційно визнаній виставці в розумінні Конвенції про міжнародні виставки або на виставці в державі-члені, що була офіційно визнана як еквівалентна такою державою-членом.

1. Особа, що вивела, відкрила або розвинула сорт, або її правонаступник, далі обоє - особа і її правонаступник - "селекціонер", мають право на отримання права на сорт рослин Співтовариства.

2. Якщо дві або більше особи вивели, відкрили або розвинули сорт спільно, право на отримання права закріплене спільно за ними або їхніми відповідним правонаступникам. Це положення застосовується також до двох і більше осіб у випадках, коли одна особа або більше з їх числа відкрили сорт, а інша або інші розвинули його.

3. Право на отримання права також належить спільно селекціонеру і будь-якій іншій особі чи особам, якщо селекціонер і інша особа чи особи погодилися на спільне право на отримання права у письмовій декларації.

4. Якщо селекціонер є працівником, право на отримання права на сорт рослин Співтовариства визначається згідно з національним законодавством, застосовним до трудових відносин, що в їх контексті сорт був виведений або виявлений і розвинений.

5. Якщо право на отримання права на сорт рослин Спільноти належить спільно двом або більше особам відповідно до параграфів 2-4, одна особа або більше з їх числа можуть уповноважити інших у письмовій заяві вимагати право на отримання.

Заявку на право на сорт рослин Співтовариства може подавати будь-яка фізична або юридична особа чи будь-який орган, що вважається юридичною особою згідно з законом, застосовним до такого органу.

Заявка може бути подана спільно двома або більше такими особами.

1. Право на сорт рослин Співтовариства повинно мати таку дію, за якої володілець або володільці права на сорт рослин Співтовариства, далі - "володілець", мають право вчиняти дії, викладені в параграфі 2.

2. Без обмеження положень статей 15 і 16, надання володільцем дозволу щодо компонентів сорту або зібраного матеріалу охоронюваного сорту, обидва далі - "матеріал", вимагають такі дії:

Володілець може встановлювати умови і обмеження щодо свого дозволу.

3. Положення парагафа 2 застосовуються щодо зібраного матеріалу лише за умови, що він був отриманий шляхом бездозвільного використання компонентів охоронюваного сорту і тільки якщо володілець не мав розумної можливості реалізувати своє право щодо згаданих компонентів сорту.

4. В імплементаційних правилах, обумовлених статтею 114, може бути передбачено, що в окремих випадках положення параграфа 2 цієї статті повинні також застосовуватися щодо продуктів, отриманих безпосередньо з матеріалу охоронюваного сорту. Вони можуть застосовуватися лише за умови, що такі продукти отримані шляхом бездозвільного використання матеріалу охоронюваного сорту і за умови що володілець не мав розумної можливості реалізувати своє право щодо згаданого матеріалу. Мірою, якою положення параграфа 2 застосовуються до продуктів, отриманих безпосередньо, вони також вважаються "матеріалом".

5. Положення параграфів 1-4 також застосовуються щодо:

(a) сортів, які є по суті похідними від сорту, що стосовно нього надано право на сорт рослин Спільноти, якщо цей сорт не є сам по суті похідним сортом;

(c) сортів, що їх виробництво вимагає неодноразового використання охоронюваного сорту.

6. Для цілей параграфа 5 (a) сорт вважається по суті похідним від іншого сорту, далі - "вихідний сорт", якщо:

(a) він переважно походить від вихідного сорту або від сорту, що сам переважно походить від вихідного сорту;

(b) він є відмінним відповідно до положень статті 7 від вихідного сорту; і

(c) за винятком відмінностей, що є результатом акту отримання похідного, він по суті відповідає вихідному сорту в прояві ознак, що є результатом генотипу або комбінації генотипів вихідного сорту.

7. Імплементаційні правила відповідно до статті 114 можуть визначати можливі процеси отримання похідного, що принаймні підпадають під положення параграфа 6.

8. Без обмеження статті 14 і 29, реалізація прав, наданих правами на сорти рослин Співтовариства, не може порушувати жодних положень, ухвалених на підставі публічної моралі, публічної політики або публічної безпеки, охорони здоров’я або життя людей, тварин або рослин, охорони довкілля, охорони промислової або комерційної власності або убезпечення конкуренції, торгівлі або сільськогосподарського виробництва.

1. Незалежно від положень статті 13 (2) і для цілей убезпечення сільськогосподарського виробництва, фермерам дозволяється використовувати для цілей розмноження на полях своїх власних господарств продукт врожаю, який вони отримали шляхом висадження, у своїх власних господарствах, розмножувального матеріалу сорту, що не є гібридним або синтетичним сортом, охопленого правом на сорт рослин Співтовариства.

2. Положення параграфа 1 застосовуються лише до видів сільськогосподарських культур:

(a) Кормових культур:

Cicer arietinum L. - нуту звичайного (баранячого)

Lupinus luteus L. - люпину жовтого

Medicago sativa L. - люцерни посівної

Pisum sativum L. (partim) - гороху посівного

Trifolium alexandrinum L. - конюшини олександрійської

Trifolium resupinatum L. - конюшини перевернутої

Vicia faba - бобів (вики бобової)

Vicia sativa L. - горошку посівного (вики посівної)

і, у випадку Португалії, Lolium multiflorum lam - пажитниці багатоквіткової

(b) Зернових культур:

Avena sativa - вівса посівного

Hordeum vulgare L. - ячменю звичайного

Oryza sativa L -рису посівного

Phalaris canariensis L. - канаркової трави справжньої (очеретянки канаркової)

Secale cereale L. - жита посівного

X Triticosecale Wittm - тритикале

Triticium aestivum L. emend. Fiori et Paol. - пшениці м’якої

Triticum durum Desf. - пшениці твердої

Triticum spelta L. -пшениці спельти

(c) Картоплі:

Solanum tuberosum - картоплі (пасліну бульбового)

(d) Олійних та прядивних культур:

Brassica napus L. (partim) - ріпака (капусти ріпової)

Brassica rapa L. (partim)- ріпи (капусти ріпи)

Linum usitatissimum - льону звичайного за винятком льону-довгунця.

3. В імплементаційних правилах, обумовлених статтею 114, до набуття чинності цим Регламентом повинні бути встановлені умови для введення в дію відступу, передбаченого у параграфі 1, і убезпечення законних інтересів селекціонера та фермера, на основі таких критеріїв:

- не повинно бути жодних кількісних обмежень щодо масштабу фермерського господарства - мірою, необхідною для потреб господарства,

- продукт врожаю може бути оброблений для висадження, або самим фермером або в рамках послуг, що їх йому надають, без порушення певних обмежень, що їх держави-члени можуть встановити щодо організації оброблення зазначеного продукту врожаю, зокрема задля забезпечення ідентичності продукту, переданого на оброблення, з продуктом, отриманим в результаті оброблення,

- від дрібних фермерів заборонено вимагати сплату будь-якої винагороди володільцю; дрібними фермерами вважаються:

- від інших фермерів вимагається сплата справедливої винагороди володільцю, що повинна бути відчутно нижчою за суму, яка стягується за ліцензоване виробництво розмножувального матеріалу того самого сорту на тій самій ділянці; фактичний рівень цієї справедливої винагороди може змінюватися з часом із врахуванням міри, якою буде використано відступ, передбачений у параграфі 1, щодо обумовленого сорту.

- моніторинг дотримання положень цієї статті або положень, ухвалених відповідно до цієї статті, є предметом виключної відповідальності володільців; для організації цього моніторингу вони не можуть передбачати допомогу офіційних органів,

- фермери і постачальники послуг з оброблення повинні надавати відповідну інформацію володільцям на їхній запит; відповідну інформацію можуть так само надавати офіційні органи, що залучені до моніторингу сільськогосподарського виробництва, якщо таку інформацію отримано шляхом звичайного виконання їхніх завдань без додаткового навантаження чи витрат. Ці положення не обмежують, щодо персональних даних, законодавство, Співтовариства та національне, про захист фізичних осіб стосовно опрацювання та вільного руху персональних даних.

Обмеження дії прав на сорти рослин Співтовариства

(a) дії, вчинені приватно і для некомерційних цілей;

(b) дії, вчинені для експериментальних цілей;

(c) дії, вчинені з метою виведення або відкриття і розвинення інших сортів;

(d) дії, зазначені в статті 13 (2)-(4), щодо таких інших сортів, за винятком випадків, коли застосовуються положення статті 13 (5) або коли інший сорт або матеріал цього сорту перебуває під охороною права власності, що не містить порівнянного положення; і

(e) дії, що їх заборона порушила б положення, викладені у статтях 13 (8), 14 або 29.

Право на сорт рослин Співтовариства не поширюється на дії щодо будь-якого матеріалу охоронюваного сорту або сорту, охопленого положеннями статті 13 (5), що був відчужений іншим особам володільцем або за його згодою, в будь-якій частині Співтовариства, або будь- якого матеріалу, похідного від зазначеного матеріалу, за винятком випадків, коли такі дії:

(a) охоплюють подальше поширення обумовленого сорту, за винятком випадків, коли таке поширення передбачалося під час його відчуження; або

(b) охоплюють вивезення компонентів сорту до третьої країни, що не охороняє сорти роду або виду рослини, що до неї належить сорт, за винятком випадків, коли матеріали, що їх вивозять, призначені для цілей кінцевого споживання.

1. Будь-яка особа, що на території Спільноти пропонує або передає іншим особам для комерційних цілей компоненти охоронюваного сорту або сорт, охоплений положеннями статті 13 (5), повинна використовувати назву сорту, присвоєну відповідно до статті 63; якщо назва сорту використовується в письмовій формі, вона повинна бути придатною для вирізнення і чітко зрозумілою. Якщо торгова марка, комерційне найменування або подібне позначення пов’язані з присвоєною назвою, ця назва повинна бути легко впізнаваною як така.

2. Будь-яка особа, що вчиняє такі дії щодо будь-якого іншого матеріалу сорту, повинна інформувати про цю назву згідно з іншими положеннями в законодавстві або в разі надходження запиту органу влади, покупця або іншої особи, що має законний інтерес.

3. Параграфи 1 і 2 застосовуються навіть після припинення права на сорт рослин Співтовариства.

1. Володілець не може використовувати жодного права, наданого щодо позначення, що є ідентичним з назвою сорту, щоб перешкоджати вільному використанню такої назви у зв'язку з сортом, навіть після припинення права на сорт рослин Співтовариства.

2. Третя особа може використовувати право, надане щодо позначення, що є ідентичним з назвою сорту, щоб перешкоджати вільному використанню такої назви, тільки якщо таке право надано перед тим, як було присвоєно назву сорту відповідно до статті 63.

3. Якщо сорт охороняється правом на сорт рослин Співтовариства або, в державі-члені або в члені Міжнародного союзу з охорони нових сортів рослин, національним правом власності, не може використовуватися ні його присвоєна назва, ні жодне позначення, яке може бути сплутане з нею, в межах території Співтовариства щодо іншого сорту того самого ботанічного виду або виду, що вважається спорідненим відповідно до публікації, здійсненої згідно зі статтею 63 (5), або для матеріалу такого сорту.

1. Строк права на сорт рослин Співтовариства триває до кінця 25-го календарного року або, у випадку сортів лозових і деревних видів - до кінця 30-го календарного року, наступного за роком надання.

2. Рада, діючи кваліфікованою більшістю, на пропозицію Комісії може, щодо певних родів або видів, передбачити подовження цих строків на додатковий період до п’яти років.

3. Право на сорт рослин Співтовариства спливає до закінчення строків, установлених у параграфі 1 або відповідно до параграфа 2, якщо володілець відмовляється від нього шляхом надсилання письмової декларації з цього приводу в Бюро, і з набуттям чинності з дня, наступного за днем, на який Бюро отримує декларацію.

1. Бюро оголошує право на сорт рослин Співтовариства недійсним, якщо з'ясовано:

(a) що умови, встановлені у статтях 7 або 10, не були дотримані на час дійсності права на сорт рослин Співтовариства; або

(b) що у випадку, коли право на сорт рослин Співтовариства було надано по суті на основі інформації і документів, отриманих від заявника, умови, встановлені у статтях 8 та 9, не було виконано на момент надання права; або

(c) що право було надано особі, що не має права на його отримання, якщо тільки воно не було передано особі, що має таке право.

2. Якщо право на сорт рослин Співтовариства оголошено недійсним, вважається, що воно одразу від початку не мало дії, визначеної у цьому Регламенті.

1. Бюро скасовує право на сорт рослин Співтовариства із набуттям чинності в майбутньому, якщо буде з'ясовано, що умов, встановлених в статті 8 або 9, більше не дотримуються. Якщо буде з'ясовано, що цих умов вже не дотримувалися з моменту в часі перед скасуванням, скасування може набути чинності від такого моменту часу.

2. Бюро може скасувати право на сорт рослин Співтовариства із набуттям чинності в майбутньому, якщо володілець, після отримання відповідного запиту і в межах строків, визначених Бюро:

(a) не виконав обов’язку, обумовленого статтею 64 (3); або

(b) у випадку, зазначеному у статті 66, не запропонував іншої придатної назви сорту; або

(c) не сплатив ті збори, що їх сплата може бути необхідною для підтримання чинності права на сорт рослин Співтовариства; або

(d) чи як початковий володілець, чи як правонаступник, який виникає в результаті передання, обумовленого статтею 23, більше не відповідає умовам, встановленим у статтях 12 і 82.

1. Якщо не передбачено інакше в статтях 23-29, право на сорт рослин Спільноти, як об’єкт власності, розглядається у всіх аспектах і для всієї території Спільноти як відповідне право власності в державі-члені, що в ній:

(a) відповідно до запису в Реєстрі прав на сорти рослин Спільноти володілець мав постійне місце проживання, або мав своє місцезнаходження, або осідок на відповідну дату; або

(b) якщо умови, встановлені в підпараграфі (a), не виконуються, перший згаданий процедурний представник володільця, що його вказано в зазначеному Реєстрі, був зареєстрований або розміщувався чи мав осідок на дату реєстрації.

2. Якщо умови, встановлені в параграфі 1, не виконуються, державою-членом, зазначеною в параграфі 1, є держава-член, що в ній розміщується штаб-квартира Бюро.

3. Якщо місця реєстрації, розташування або осідки у двох або більше державах-членах внесені щодо володільця або процедурного представника до Реєстру, зазначеного в параграфі 1, для цілей параграфа 1 застосовується перше згадане місце реєстрації або розташування.

4. Якщо дві і більше особи внесені до Реєстру, зазначеного в параграфі 1, як спільні володільці, відповідним володільцем для цілей застосування параграфа 1 (а) є перший за порядковим номером запису в Реєстрі спільний володілець, що виконує умови. Якщо жоден зі спільних володільців не виконує умови, встановлені в параграфі 1 (а), застосовується параграф 2.

1. Право на сорт рослин Співтовариства може бути об’єктом передання одному або більше правонаступникам.

2. Передання права на сорт рослин Співтовариства через відступлення може бути здійснене лише наступникам, що відповідають умовам, встановленим в статтях 12 і 82. Воно повинно здійснюватися в письмовій формі і вимагає підписів сторін договору, за винятком випадку, коли є результатом судового рішення або будь-якого іншого акту, що припиняє судове провадження. В інших випадках воно є недійсним.

3. Окрім випадків, передбачених статтею 100, передання не має жодного впливу на права, набуті третіми особами до дати передання.

4. Передання не набуває чинності для Бюро і не може згадуватись у відносинах з третіми особами, якщо відсутнє передбачене в імплементаційних правилах його документального підтвердження та до його внесення в Реєстр прав на сорти рослин Співтовариства. Передання, що запис про нього ще не внесено до Реєстру, може, однак, згадуватися у відносинах з третіми особами, що набули права після дати передання, але що знали про передання на дату, коли вони набували ці права.

Право на сорт рослин Співтовариства може бути предметом звернення стягнення і підлягати тимчасовим заходам, у тому числі з охорони, в розумінні статті 24 Конвенції про юрисдикцію і виконання судових рішень у цивільних та комерційних справах, підписаної в Лугано 16 вересня 1988 року, далі - "Луганська конвенція".

До того часу, поки спільні правила для держав-членів у цій сфері не набудуть чинності, єдиною державою-членом, що в ній право на сорт рослин Співтовариства може бути охоплене банкрутством або подібними провадженнями, є та, що в ній таке провадження вперше відкрито в розумінні національного законодавства або конвенцій, застосовних у цій сфері.

Статті 22-25 застосовуються до заявок на права на сорти рослин Спільноти. Стосовно таких заявок, покликання, зроблені в таких статтях на Реєстр прав на сорти рослин Спільноти вважаються покликаннями на Реєстр заявок на сорти рослин Спільноти.

1. Права на сорти рослин Співтовариства можуть бути повністю або частково предметом прав користування на договірній основі. Права користування можуть бути виключними або невиключними.

2. Володілець може скористатися правами, наданим правом на сорт рослин Співтовариства, проти особи з правом користування, яка порушує будь-яку з умов чи будь-яке з обмежень, обумовлених щодо її права користування відповідно до параграфа 1.

Статті 22-27 застосовуються mutatis mutandis у випадку спільного володіння правом на сорт рослин Спільноти пропорційно до відповідної частки, що нею володіють, якщо такі частки було визначено.

1. Бюро надає примусові ліцензії одній або більше особам за заявкою такої особи або таких осіб, але лише на засадах суспільних інтересів і після консультацій з Адміністративною радою, зазначеною в статті 36 .

2. За заявкою держави-члена, Комісії або організації, створеної на рівні Співтовариства і зареєстрованої Комісією, примусова ліцензія може надаватися або категорії осіб, що відповідають певним вимогам, або будь-кому в одній або більше державах-членах або на території Співтовариства. Вона може надаватися лише на засадах суспільних інтересів і за схвалення Адміністративною радою.

3. Бюро повинне під час надання примусової ліцензії відповідно до параграфів 1, 2, 5 і 5a встановити тип охоплених видів діяльності і навести розумні умови стосовно неї, а також певні вимоги, зазначені в параграфі 2. В розумних умовах повинні враховуватися інтереси всіх володільців прав на сорти рослин, на яких вплине надання примусової ліцензії. Розумні умови можуть включати можливе часове обмеження, сплату відповідного роялті як справедливу винагороду володільцю і можуть накладати деякі обов’язки на володільця, що їх виконання є необхідним для використання примусової ліцензії.

4. Після спливу кожного річного строку після надання примусової ліцензії відповідно до параграфів 1, 2, 5 або 5a і протягом можливого часового обмеження, встановленого в параграфі 3, будь-які сторони провадження можуть вимагати скасування або доповнення рішення про надання примусової ліцензії. Єдиною підставою для такої вимоги є те, що обставини в основі ухваленого рішення тим часом зазнали змін.

5. На підставі заявки, примусова ліцензія надається володільцю щодо по суті похідного сорту, якщо виконано критерії, викладені в параграфі 1. Розумні умови, зазначені в параграфі 3, повинні включати сплату відповідного роялті як справедливої винагороди володільцю вихідного сорту.

5a. На підставі заявки, примусова ліцензія надається на невиключне використання охоронюваного сорту рослин відповідно до статті 12 (2) Директиви 98/44/ЄС володільцю патенту на біотехнологічний винахід, за умови сплати відповідного роялті як справедливої винагороди, якщо володілець патенту підтвердить, що:

(i) він/вона безуспішно подавав/подавала заявку володільцю права на сорт рослин для отримання договірної ліцензії; і

(ii) винахід становить важливе технічне досягнення зі значним економічним інтересом порівняно з охоронюваним сортом рослин.

Якщо для того, щоб надати йому/їй можливість отримувати і використовувати своє право на сорт рослин, володільцю надано примусову ліцензію відповідно до статті 12 (1) Директиви 98/44/ЄС на невиключне використання запатентованого винаходу, володільцю патенту на такий винахід повинна, на підставі заявки, надаватися невиключна перехресна ліцензія на розумних умовах для користування сортом.

Територіальна сфера дії ліцензії або перехресної ліцензії, зазначеної в цьому параграфі, обмежується частиною або частинами Співтовариства, охопленою або охопленими патентом.

6. В Імплементаційних правилах, обумовлених статтею 114, можуть бути наведені деякі інші приклади ліцензій в суспільних інтересах, зазначених у параграфах 1, 2 і 5a, та, крім того, встановлювені обставини для імплементації параграфів 1 - 5a.

7. Держави-члени не можуть надавати примусові ліцензії стосовно права на сорт рослин Співтовариства.

1. Бюро є органом Співтовариства Воно має правосуб’єктність.

2. В кожній з держав-членів Бюро користується найширшою правоздатністю, наданою юридичним особам відповідно до їхнього законодавства. Воно може, зокрема, придбавати або відчужувати рухому і нерухому власність і може бути стороною судового провадження.

3. Бюро представляє його президент.

4. За згодою Адміністративної ради, зазначеної в статті 36, Бюро може покладати на національні агентства виконання певних адміністративних функцій Бюро або створювати свої власні підпорядковані бюро для цієї цілі в державах-членах за умови їхньої згоди.

1. Положення про персонал для посадових осіб Європейських Спільнот, Умови найму інших службовців Європейських Спільнот і правила, схвалені спільно установами Європейських Спільнот для цілей застосування цього Положення про персонал та Умов найму, застосовуються до персоналу Бюро, без обмеження застосування статті 47 до членів Ради з розгляду скарг.

2. Без обмеження статті 43, повноваження, надані органу кадрових призначень Положеннями про персонал і Умовами працевлаштування інших службовців, Бюро повинно здійснювати стосовно власного персоналу.

До Бюро застосовується Протокол про привілеї та імунітети європейських співтовариств.

1. Договірна відповідальність Бюро регулюються законодавством, що застосовується до обумовленого договору.

2. Суд європейських співтовариств має юрисдикцію для ухвалення судових рішень щодо будь-якого арбітражного припису, що міститься в договорі, укладеному Бюро.

3. У випадку недоговірної відповідальності Бюро повинне, згідно з загальними принципами, спільними для законодавств держав-членів, відшкодовувати будь-які збитки, завдані його департаментами або службовцями під час виконання своїх обов’язків.

4. Суд має юрисдикцію у спорах стосовно відшкодування збитків, зазначених у параграфі 3.

5. Персональна відповідальність його службовців перед Бюро регулюється положеннями, встановленими у застосовних до них Положеннях про персонал або Умовах працевлаштування.

1. Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1049/2001 від 30 травня 2001 року щодо публічного доступу до документів Європейського Парламенту, Ради і Комісії застосовується до документів, що їх зберігає Бюро.

2. Адміністративна рада схвалює практичні механізми для імплементації Регламенту (ЄС) № 1049/2001 протягом шести місяців після набуття чинності Регламенту Ради (ЄС) № 1650/2003 від 18 червня 2003 року про зміни і доповнення Регламенту (ЄС) № 2100/94 про права на сорти рослин Спільноти (-6).

3. Ухвалені Бюро рішення відповідно до статті 8 Регламенту (ЄС) № 1049/2001 можуть становити предмет апеляції до Уповноваженого з прав людини або позову до Суду згідно з умовами, встановленими, відповідно, в статтях 195 та 230 Договору.

1. Положення, встановлені в Регламенті № 1 від 15 квітня 1958 року, що визначають мови, які мають використовуватися в Європейській Економічній Спільноті (-7), застосовуються до Бюро.

2. Заявки в Бюро, документи, необхідні для опрацювання таких заявок, та всі інші надані документи повинні бути подані однією з офіційних мов європейських співтовариств.

3. Сторони провадження в Бюро, що їх зазначено в імплементаційних правилах, обумовлених статтею 114, мають право провадити письмове і усне провадження будь-якою офіційною мовою європейських співтовариств з перекладом та, у випадку слухань, синхронним перекладом, принаймні на будь-яку іншу офіційну мову європейських співтовариств, обрану будь-якою іншою стороною провадження. Реалізація цих прав не передбачає сплати спеціальних платежів сторонами провадження.

4. Послуги перекладу, необхідні для функціонування Бюро, в принципі надає Перекладацький центр органів Союзу.

1. Рішення Бюро, за умови що їх не слід ухвалювати Апеляційній колегії відповідно до статті 72, ухвалює президент Бюро або ухвалюють на основі його повноважень.

2. Рішення відповідно до статей 20, 21, 29, 59, 61, 62, 63, 66 або 100 (2) ухвалює комітет у складі трьох членів персоналу Бюро з дотриманням параграфа 1. Кваліфікації членів такого комітету, повноваження окремих членів на етапі підготовлення рішень, умови голосування і роль президента стосовно такого комітету визначені в імплементаційних правилах, обумовлених статтею 114. В інших відношеннях, члени такого комітету не зв’язані жодними інструкціями під час вироблення своїх рішень.

3. Рішення президента, крім тих, що вказані в параграфі 2, якщо не ухвалюються президентом, може ухвалювати штатний персонал Бюро, що йому делеговано повноваження виконувати такі дії відповідно до статті 42 (2) (h).

1. Утворити Адміністративну раду, закріплену за Бюро. Крім повноважень, наданих Адміністративній раді іншими положенням цього Регламенту або положеннями, зазначеними в статтях 113 і 114, вона має визначені нижче повноваження щодо Бюро:

(a) Займається дорадництвом з питань, за які відповідає Бюро, або видає у зв’язку з цим загальні настанови.

(b) Перевіряє управлінський звіт президента і, крім того, виконує моніторинг діяльності Бюро на основі цієї перевірки та будь-якої іншої отриманої інформації.

(c) Вона, за пропозицією Бюро, або визначає кількість комітетів, зазначених у статті 35, розподіл роботи і тривалість їхньої відповідної функції, або видає щодо цього загальні настанови.

(d) Вона може встановлювати правила щодо методів роботи Бюро.

(e) Вона може видавати методики експертизи відповідно до статті 56 (2).

2. Крім того, Адміністративна рада:

- може надавати висновки Бюро або Комісії і вимагати інформацію від Бюро або Комісії, якщо вважає це за потрібне,

- може пересилати Комісії, зі змінами і доповненнями або без, проекти, подані їй відповідно до статті 42 (2) (g), або власні проекти змін і доповнень до цього Регламенту, до положень, зазначених у статтях 113 і 114 або до будь-яких правил, що стосуються прав на сорти рослин Співтовариства,

- надає обов'язкові консультації відповідно до статей 113 (4) і 114 (2),