Директива Ради 2013/59/Євратом від 5 грудня 2013 року про встановлення основних норм безпеки для захисту від загроз, зумовлених впливом іонізуючого випромінювання, і скасування директив 89/618/Євратом, 90/641/Євратом, 96/29/Євратом, 97/43/Євратом і 2003/122/Євратом

Індекс концентрації активності І задається такою формулою:

де CRa226, CTh23 і CK40 - концентрації активності відповідних радіонуклідів, у Бк/кг, у будівельному матеріалі.

Індекс стосується дози гамма-випромінювання, яка перевищує рівень звичайного зовнішнього опромінення, у будівлі, збудованій з певного будівельного матеріалу. Індекс застосовується до будівельного матеріалу, не до його складових, за винятком випадків, коли ці складові самі є будівельними матеріалами і оцінюються окремо як такі. Для застосування індексу до таких складових, зокрема, перероблених на будівельні матеріали залишкових матеріалів індустрій, які обробляють природні радіоактивні матеріали, потрібно застосовувати відповідний коефіцієнт поділу. Значення індексу концентрації активності, що дорівнює 1, може використовуватись як класичний інструмент скринінгу для визначення матеріалів, які можуть викликати перевищення референтного рівня, установленого в статті 75(1). Для обчислення дози необхідно враховувати інші фактори, такі як щільність, товщина матеріалу, а також фактори, пов’язані з типом будівлі та призначеним використанням матеріалу (насипний чи поверхневий).

(a) Відповідальність та організаційні механізми захисту та безпеки.

(b) Компетентності персоналу, у тому числі інформування та підготовка.

(c) Конструктивні особливості установки та джерел випромінювання.

(d) Передбачуване професійне опромінення і опромінення населення за нормальної експлуатації.

(e) Оцінка діяльності та установки з точки зору безпеки для того, щоб:

(i) визначити шляхи, якими можуть виникнути потенційні опромінення або випадкове та ненавмисне медичне опромінення;

(ii) оцінити, мірою можливості, імовірності та величини потенційного опромінення;

(iii) оцінити якість і масштаби заходів захисту та безпеки, у тому числі конструктивних особливостей, а також адміністративних процедур;

(iv) визначити експлуатаційні межі та умови експлуатації.

(f) Процедури в аварійних ситуаціях.

(g) Технічне обслуговування, випробування, інспектування й обслуговування з метою гарантувати, що джерело випромінювання і установка продовжуватимуть відповідати вимогам проекту, експлуатаційним межам та умовам експлуатації протягом усього їхнього строку служби.

(h) Управління радіоактивними відходами та механізми захоронення таких відходів, відповідно до застосовних нормативних вимог.

(i) Управління вилученими з використання джерелами.

(j) Забезпечення якості.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Система даних індивідуального радіологічного моніторингу, створена державою-членом, може бути реалізована або як мережа, або як національний реєстр доз. Ця система може включати видачу документів індивідуального радіологічного моніторингу для сторонніх працівників.

1. Будь-яка система даних держав-членів для індивідуального радіологічного моніторингу здоров’я працівників, що зазнають опромінення, повинна включати такі секції:

(a) відомості, що стосуються особистості працівника;

(b) відомості, що стосуються медичного нагляду за працівником;

(c) відомості, що стосуються підприємства працівника та, у випадку стороннього працівника, працедавця працівника;

(d) результати індивідуального моніторингу працівника, що зазнає опромінення.

2. Компетентні органи держав-членів вживають заходів, необхідних для запобігання будь-якій підробці або неналежному використанню системи даних індивідуального радіологічного моніторингу або несанкціонованому втручанню до неї.

A. Дані, які включають до системи даних індивідуального радіологічного моніторингу

3. Дані, що стосуються особистості працівника, включають:

(a) прізвище;

(b) ім’я;

(c) стать;

(d) дату народження;

(e) громадянство; і

(f) унікальний ідентифікаційний номер.

4. Дані про підприємство працівника включають найменування, адресу та унікальний ідентифікаційний номер підприємства.

5. Дані, що стосуються найму працівника, включають:

(a) найменування, адресу та унікальний ідентифікаційний номер працедавця;

(b) дату початку індивідуального моніторингу; і, за наявності, дату закінчення;

(c) класифікацію працівника відповідно до статті 40.

6. Результати індивідуального моніторингу працівника, що зазнає опромінення, включають офіційний обліковий запис доз (рік; ефективну дозу в мЗв; у випадку нерівномірного впливу, еквівалентні дози в різних частинах тіла в мЗв, а в разі надходження радіонуклідів, очікувану ефективну дозу в мЗв);

В. Дані про сторонніх працівників, що надаються через систему даних індивідуального радіологічного моніторингу

1. Перед початком будь-якої діяльності працедавець стороннього працівника надає підприємству такі дані через систему даних індивідуального радіологічного моніторингу:

(a) дані щодо найму стороннього працівник відповідно до секції А, підпункту 5;

(b) дані щодо медичного нагляду за працівником, які включають:

(i) медичну класифікацію працівника відповідно до статті 46 (придатний; придатний за певних умов; непридатний);

(ii) інформацію щодо будь-яких обмежень на роботу з опроміненням;

(iii) дату останнього періодичного медичного огляду; та

(iv) строк дійсності результату.

(c) результати моніторингу індивідуальної дози опромінення позаштатного працівника відповідно до секції А, підпункту 6 і принаймні за останні п’ять календарних років, включно з поточним роком.

2. Після закінчення будь-якої діяльності підприємство повинне реєструвати або вже зареєструвати в системі даних індивідуального радіологічного моніторингу такі дані:

(a) період часу, протягом якого тривала діяльність;

(b) оцінку будь-якої ефективної дози опромінення, отриманої стороннім працівником (за період часу, протягом якого тривала діяльність);

(c) у випадку нерівномірного впливу, оцінку еквівалентних доз у різних частинах тіла;

(d) у разі надходження радіонуклідів, оцінку надходження, або ефективну дозу.

С. Положення щодо документа про індивідуальний радіологічний моніторинг

1. Держави-члени можуть ухвалити рішення видавати документ про індивідуальний радіологічний моніторинг для кожного стороннього працівника.

2. Документ не можна передавати іншій особі.

3. Держави-члени вживають необхідних заходів, щоб запобігти одночасному виданню працівникові більше ніж одного дійсного документа про індивідуальний радіологічний моніторинг.

4. Крім інформації, передбаченої в частині А та частині В, документ повинен включати найменування та адресу органу, який його видав, і дату видачі.

A. Складові, що включаються до системи управління аварійними ситуаціями

1. Оцінювання потенційних ситуацій аварійного опромінення і пов’язаного опромінення населення та аварійного професійного опромінення;

2. Чіткий розподіл обов’язків осіб і організацій, які відіграють певну роль у заходах готовності та реагування;

3. Створення планів аварійного реагування на відповідних рівнях і для конкретних установок чи типів діяльності людини;

4. Надійний зв’язок та ефективні й дієві механізми співпраці й координації на об’єкті та на відповідних національному й міжнародному рівнях;

5. Захист здоров’я аварійних працівників;

6. Заходи з надання аварійним працівникам і всім іншим особам, що мають обов’язки або виконують завдання під час аварійного реагування, попереджувальної інформації та проведення підготовки, у тому числі регулярних навчань;

7. Механізми для індивідуального моніторингу або оцінювання індивідуальних доз аварійних працівників і ведення облікових записів щодо доз;

8. Заходи з інформування населення;

9. Залучення стейкхолдерів;

10. Перехід від ситуації аварійного опромінення до ситуації існуючого опромінення, у тому числі ліквідація наслідків і відновлювальні заходи.

В. Складові, що включаються до плану аварійного реагування

Для аварійної готовності:

1. Референтні рівні для опромінення населення з урахуванням критеріїв, викладених в додатку I;

2. Референтні рівні для аварійного професійного опромінення з урахуванням статті 53;

3. Стратегії оптимізованого захисту осіб з населення, які можуть зазнати впливу опромінення, для різних постульованих подій і пов’язаних з ними сценаріїв;

4. Попередньо встановлені загальні критерії для конкретних захисних заходів;

5. Тригерні події або операційні критерії, такі як характерні ознаки і показники умов на місці події;

6. Механізми оперативної взаємодії між організаціями, що відіграють певну роль в аварійній готовності і аварійному реагуванні, і з усіма іншими державами-членами та з третіми країнами, які можуть бути залучені або напевно постраждають;

7. Механізми перегляду і доопрацювання плану аварійного реагування з метою урахувати зміни або висновки з навчань і реальних подій.

Необхідно заздалегідь розробити механізми перегляду цих складових, якщо це доцільно в ситуації аварійного опромінення, щоб урахувати реальні умови та їхній розвиток під час реагування.

Для аварійного реагування:

Реагування на ситуації аварійного опромінення здійснюють шляхом своєчасного вжиття заходів готовності, включно з, але не обмежуючись:

1. Оперативною реалізацією захисних заходів, за можливості, до того як станеться опромінення;

2. Оцінюванням ефективності стратегій і вжитих заходів та їх адаптуванням, за необхідності, до ситуації, що склалася;

3. Порівнянням доз із застосовним референтним рівнем, з особливою увагою до груп, дози яких перевищують референтний рівень;

4. Реалізацією подальших стратегій захисту, якщо необхідно, на основі існуючих умов і доступної інформації.

A. Попереджальна інформація для осіб з населення, які ймовірно постраждають від аварійної ситуації

1. Основні факти про радіоактивність і її вплив на людину і довкілля;

2. Різні типи аварійних ситуацій і їхні наслідки для населення і довкілля;

3. Надзвичайні заходи, передбачені для попередження, захисту населення та надання йому допомоги в разі виникнення аварійної ситуації;

4. Належна інформація про заходи, яких повинне вжити населення у разі виникнення аварійної ситуації.

B. Інформація, яку надають постраждалим особам з населення в разі виникнення аварійної ситуації

1. На основі плану аварійного реагування, складеному заздалегідь державами-членами, особи з населення, які фактично постраждали у випадку виникнення аварійної ситуації, повинні швидко і регулярно отримувати:

(a) інформацію про тип аварійної ситуації, яка сталася, і, коли це можливо, її характеристики (наприклад, її причину, обсяг і ймовірний розвиток);

(b) поради щодо захисту, які, залежно від типу надзвичайної ситуації, можуть:

(i) охоплювати таку інформацію: обмеження на споживання деяких харчових продуктів і води, які, напевно, забруднені, прості правила гігієни та знезараження, рекомендації залишатися в приміщенні, розповсюдження й уживання захисних речовин, заходи з евакуації;

(ii) супроводжуватися, в разі необхідності, спеціальними попередженнями для певних груп осіб з населення;

(c) поради щодо співпраці з компетентним органом, згідно з інструкціями або запитами.

2. Якщо аварійній ситуації передує попереджувальна фаза, особи з населення, які напевно постраждають, повинні отримати інформацію та поради під час цієї фази, зокрема:

(a) прохання до таких осіб з населення налаштуватися на відповідні канали зв’язку;

(b) підготовчі поради установам з певними колективними обов’язками;

(c) рекомендації для професійних груп, які особливо постраждали.

3. Цю інформацію і поради необхідно супроводжувати, якщо дозволяє час, нагадуванням про основні факти щодо радіоактивності та її впливу на людину і на довкілля.

1. Природні матеріали

(a) Глинозем.

(b) Будівельні матеріали та добавки природного вулканічного походження, такі як:

- гранітоїди (наприклад, граніти, сієніт і ортоґнейс),

- порфіри;

- туф;

- пуцолан (пуцоланова зола);

- лава.

2. Матеріали, що включають залишки від переробки промисловістю природних радіоактивних матеріалів, такі як:

зольний пил;

фосфогіпс;

фосфорний шлак;

олов’яний шлак;

мідний шлак;

червоний шлам (залишок від виробництва алюмінію);

залишки від виробництва сталі.

(*) Якщо виробник джерела знаходиться за межами Співтовариства, можна натомість указати найменування та адресу імпортера-постачальника.

Кожне підприємство, відповідальне за високоактивне закрите джерело, повинне:

(a) забезпечити регулярне проведення належних випробувань, таких як випробування на герметичність на основі міжнародних норм, щоб перевіряти й підтримувати цілісність кожного джерела;

(b) регулярно пересвідчуватися через певні проміжки часу, які можуть бути визначені державами-членами, що кожне джерело і, у відповідних випадках, обладнання, що містить джерело, є в наявності в місці використання або зберігання і перебуває в належному стані;

(c) забезпечити проведення відповідних заходів документування щодо кожного стаціонарного та мобільного джерела, таких як укладання письмових протоколів і процедур, спрямованих на запобігання несанкціонованому доступу до або втраті або викраденню джерела, або його пошкодженню в результаті пожежі;

(d) негайно повідомити компетентний орган про будь-яку втрату, викрадення, несанкціоноване використання джерела або викид з нього, організувати перевірку на цілісність кожного джерела після будь-якого випадку, у тому числі, пожежі, внаслідок якого могло статися пошкодження джерела, і, за необхідності, інформувати про це і про вжиті заходи компетентний орган;

(e) повернути кожне вилучене з використання джерело постачальнику, або помістити його в сховище для довгострокового зберігання або захоронення, або передати його іншому уповноваженому підприємству, якщо інше не погоджено з компетентним органом, без невиправданої затримки після вилучення з використання;

(f) перш ніж здійснювати передачу джерела, переконатися, що, одержувач має відповідну ліцензію.

(g) негайно повідомити компетентний орган про будь-яку аварію або інцидент, в результаті яких відбулося випадкове опромінення працівника або особи з населення.

1. Виробник або постачальник забезпечує, щоб:

(a) Кожне високоактивне закрите джерело ідентифікувалося за унікальним номером. Цей номер був вигравіруваний або проштампований на джерелі, за можливості.

Цей номер повинен також бути вигравіруваний або проштампований на контейнері джерела. Якщо це неможливо, або у випадку багаторазового використання транспортних контейнерів, на контейнері джерела повинна, принаймні, міститися інформація про характер джерела.

(b) Контейнер джерела і, за можливості, джерело, були марковані і позначені відповідним знаком, який попереджає про радіаційну небезпеку.

2. Виробник надає фотографію зразка конструкції кожного виготовленого джерела і фотографію типового контейнера джерела.

3. Підприємство забезпечує, щоб кожне високоактивне закрите джерело, супроводжувалося письмовою інформацією, яка зазначає, що джерело ідентифіковане і марковане відповідно до пункту 1, а також щоб марковання та знаки, згадані в пункті 1, залишалися розбірливими. Інформація повинна включати фотографії джерела, контейнера джерела, транспортного паковання, інструментів і обладнання, у відповідних випадках.

(a) Опромінення через забруднення території залишковими радіоактивними матеріалами внаслідок:

(i) попередньої діяльності, яка ніколи не підлягала регулятивному контролю, або не регулювалася відповідно до вимог, установлених у цій Директиві;

(ii) аварійної ситуації, після оголошення про закінчення ситуації аварійного опромінення, як це передбачено системою управління аварійними ситуаціями;

(iii) залишків попередньої діяльності, за які підприємство вже не несе юридичної відповідальності;

(b) Опромінення від природних джерел випромінювання, у тому числі:

(i) опромінення радоном і тороном у приміщеннях на робочих місцях, у житлових приміщеннях та інших будівлях;

(ii) зовнішнє опромінення від будівельних матеріалів у приміщеннях;

(c) Опромінення від товарів, за винятком харчових продуктів, кормів для тварин та питної води, що містять

(i) радіонукліди із забруднених районів, зазначених у пункті (а), або

(ii) природні радіонукліди.

(1) Стратегія проведення вимірювань концентрації радону в приміщеннях або концентрації ґрунтових газів, з метою оцінювання розподілу концентрацій радону в приміщеннях; управління даними вимірювань і виявлення інших значущих чинників (таких як типи ґрунту і гірських порід, проникність типів ґрунту і гірських порід і вміст радію-226 у них).

(2) Підхід, дані й критерії, що використовуються для визначення меж районів або для визначення інших параметрів, які можна використовувати як конкретні показники ситуацій з потенційно високим опроміненням радоном.

(3) Визначення типів робочих приміщень і будівель з доступом для громадськості, таких як школи, підземні робочі приміщення, і, в деяких зонах, де необхідні вимірювання, на основі оцінки ризику, враховуючи, наприклад, час перебування в приміщенні.

(4) Підстави для встановлення референтних рівнів для житлових і робочих приміщень. У відповідних випадках, підстави для встановлення різних референтних рівнів для різних видів використання будівель (житлові будівлі, будівлі з доступом для громадськості, робочі приміщення), а також для існуючих і нових будівель.

(5) Розподіл обов’язків (державних і недержавних), координаційні механізми і наявні ресурси для реалізації плану дій.

(6) Стратегія зменшення опромінення радоном у житлових приміщеннях, і надання пріоритету вирішенню ситуацій, зазначених у пункті 2.

(7) Стратегії сприяння заходам відновлення територій після будівництва.

(8) Стратегії, з визначенням методів та інструментів, для запобігання потрапляння радону до нових будівель, у тому числі виявлення будівельних матеріалів зі значним виділенням радону.

(9) Графіки перегляду плану дій.

(10) Стратегія комунікації для підвищення поінформованості населення та інформування місцевих керівників, працедавців та працівників про ризики впливу радону, у тому числі у зв’язку з курінням.

(11) Настанови щодо методів та інструментів для вимірювання, а також відновлювальних заходів. Також необхідно розглянути критерії акредитації вимірювальних і відновлювальних служб.

(12) Залежно від обставин, надання фінансової підтримки для проведення вимірювань радону і відновлювальних заходів, зокрема, приватним домогосподарствам з дуже високими концентраціями радону.

(13) Довгострокові цілі щодо зниження ризику розвитку раку легенів, викликаного опроміненням радону (для курців і некурців).

(14) У разі необхідності, розгляд інших пов’язаних питань і відповідних програм, таких як програми щодо енергозбереження і якості повітря в приміщеннях.