Регламент Комісії (ЄС) 703/2015 від 30 квітня 2015 року, яким впроваджується мережевий кодекс щодо правил взаємодії та обміну даними

ЄВРОПЕЙСЬКА КОМІСІЯ,

Беручи до уваги Договір про функціонування Європейського Союзу,

Беручи до уваги Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 715/2009 від 13 липня 2009 року про умови доступу до мереж транспортування природного газу та про скасування Регламенту (ЄС) № 1775/2005 (-1), зокрема його статтю 6(11);

Оскільки:

(1) Регламент (ЄС) № 715/2009 визначає декілька завдань для Європейської мережі операторів газотранспортних систем (ENTSOG) і для Агентства з питань співробітництва регуляторних органів у сфері енергетики, заснованого Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 713/2009 (-2) (далі - "Агентство"). Серед них виділяють створення загальноєвропейських мережевих кодексів у сферах, зазначених у статті 8(6) Регламенту (ЄС) № 715/2009, для застосування всіма операторами газотранспортних систем.

(2) Щоб створити стимули і сприятливі умови для ефективної торгівлі газом і його транспортування газотранспортними системами у межах Союзу, і таким чином надати імпульс до інтеграції внутрішнього ринку, на основі проекту, розробленого ENTSOG і рекомендованого Агентством, необхідно встановити мережевий кодекс щодо правил інтероперабельності та обміну даними, як це передбачено у статті 8(6), (e) і (d), Регламенту (ЄС) № 715/2009 та відповідно до процедури, викладеної у статті 6 Регламенту (ЄС) № 715/2009.

(3) Недостатня гармонізація у технічній, експлуатаційній та комунікаційній сферах може створювати перепони вільному потоку газу в межах Союзу, чим перешкоджатиме процесу ринкової інтеграції. Правила Союзу щодо інтероперабельності та обміну даними повинні забезпечувати необхідний рівень гармонізації у зазначених сферах і, таким чином, сприяти успішній ринковій інтеграції. З цією метою і задля сприяння торговій співпраці та оперативній взаємодії між операторами суміжних газотранспортних систем цим Регламентом необхідно обумовити угоди про міжсистемне з’єднання, одиниці вимірювання, якість газу, одорування та обмін даними. Цей Регламент повинен встановити правила і процедури, які дозволять досягти належного рівня гармонізації задля успішної торгівлі і транспортування газу газотранспортними системами у межах Союзу.

(4) Оператори суміжних газотранспортних систем повинні посилювати прозорість, а також співпрацю між собою, якщо розбіжності якісних показників газу і практики одорування газу по обидві боки точки міжсистемного з’єднання можуть стати на заваді інтеграції газового ринку. Зобов’язання, передбачені цим Регламентом, зокрема щодо якості і одорування газу, не обмежують компетенцій держав-членів.

(5) Положення цього Регламенту щодо якості газу повинні передбачати дієві рішення, при цьому не заважати ухваленню загальноєвропейського стандарту стосовно газу високої теплоти згоряння, який розробляє Європейський комітет зі стандартизації згідно з процесом стандартизації на підставі мандату М/400.

(6) Правила інтероперабельності, зафіксовані у статтях 13, 17 і 18, покликані забезпечити інтеграцію ринку, як це прописано у статті 8(7) Регламенту (ЄС) № 715/2009, і не обмежуються у застосовуванні лише точками міжсистемного з’єднання.

(7) Стаття 13 цього Регламенту не має впливу на одиниці вимірювання або референтні умови, що їх використовують держави-члени на виконання положень статті 1(2) Директиви Європейського Парламенту і Ради 2009/142/ЄС (-1). Відповідні сторони можуть послуговуватися конвертаційною таблицею з додатку, яка відповідає стандарту ISO 13443 "Природний газ. Стандартні референтні умови".

(8) Глава V цього Регламенту повинна забезпечувати належний рівень гармонізації обміну даними на підтримку формування та функціонування внутрішнього європейського газового ринку і його функціонування, надійності постачання та упорядкованого і захищеного доступу до інформації, сприяючи у такий спосіб транскордонному транспортуванню.

(9) Заходи, передбачені цим Регламентом, відповідають висновкам Комітету, створеного відповідно до статті 51 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2009/73/ЄС (-2).

(10) Згідно зі статтею 8(8) і (9) Регламенту (ЄС) № 715/2009, ENTSOG повинен відслідковувати та аналізувати імплементацію цього Регламенту та доповідати Агентству свої висновки з метою надання Агентству можливості виконувати свої завдання згідно зі статтею 9(1) Регламенту (ЄС) № 715/2009,

УХВАЛИЛА ЦЕЙ РЕГЛАМЕНТ:

1. Цим Регламентом укладено мережевий кодекс, який встановлює правила інтероперабельності та обміну даними, а також гармонізовані правила функціонування газотранспортних систем.

2. Цей Регламент застосовується на точках міжсистемного з’єднання. Стосовно публікації даних, стаття 13 застосовується до відповідних точок, означених у параграфі 3.2 додатка I до Регламенту (ЄС) № 715/2009. Окрім точок міжсистемного з’єднання, стаття 17 застосовується до інших точок газотранспортної мережі, в яких вимірюється якість газу. Стаття 18 застосовується до газотранспортних систем. За рішенням національних органів влади, цей Регламент також може застосовуватись на точках входу з третіх країн та точках виходу до них.

3. Цей Регламент не застосовується до точок міжсистемного з’єднання між державами-членами, допоки у однієї з цих держав-членів є право відступу на підставі статті 49 Директиви 2009/73/ЄС, та якщо відповідні держави-члени не домовилися про інше.

Для цілей цього Регламенту застосовуються терміни та означення статті 2 Регламенту (ЄС) № 715/2009, статті 3 Регламенту Комісії (ЄС) № 984/2013 (-1), статті 3 Регламенту Комісії (ЄС) № 312/2014 (-2), а також статті 2 Директиви 2009/73/ЄС. Також застосовуються такі означення:

(a) "надзвичайна подія" означає будь-яку непланову подію, яка об’єктивно не піддається контролю або запобіганню, і може на обмежений період часу призвести до зменшення потужності, тому негативно впливає на обсяг і якість газу в обумовленій точці міжсистемного з’єднання з можливими наслідками для взаємодії між операторами газотранспортної системи, а також між оператором газотранспортної системи та користувачами мережі;

(b) "ініціюючий оператор газотранспортної системи" означає оператора газотранспортної системи, який ініціює процес узгодження, надсилаючи необхідну інформацію узгоджуючому оператору газотранспортної системи.

(c) "правило меншого" означає, що у випадках, коли обсяги газу з обох боків точки міжсистемного з’єднання не збігаються, буде підтверджено менший з двох опрацьованих обсягів;

(d) "процес узгодження" означає процес порівнювання та вирівнювання опрацьованих обсягів газу для користувачів мережі по обидва боки певної точки міжсистемного з’єднання, результатом якого є підтвердження обсягів для користувачів мережі;

(e) "узгоджуючий оператор газотранспортної системи" означає оператора газотранспортної системи, який здійснює процес узгодження та надсилає результат процесу узгодження ініціюючому оператору газотранспортної системи;

(f) "виміряний обсяг" означає обсяг газу, який, згідно з показниками вимірювальних пристроїв оператора газотранспортної системи, фактично пройшов через точку міжсистемного з’єднання за відрізок часу;

(g) "оперативний балансовий рахунок" означає рахунок між операторами суміжних газотранспортних систем, що служить для управління динамічними різницями на точці міжсистемного з’єднання з метою спростити облік газу для користувачів мережі, які використовують таку точку;

(h) "опрацьований обсяг" означає обсяг газу, визначений ініціюючим оператором газотранспортної системи та узгоджуючим оператором газотранспортної системи з урахуванням номінації або реномінації, заявленої користувачем мережі, і контрактних положень, сформульованих у відповідному транспортному договорі, і який беруть за основу для процесу узгодження;

(i) "динамічна різниця" означає різницю між обсягом газу, запланованим до передачі операторами газотранспортної системи, та обсягом, виміряним на точці міжсистемного з’єднання.

Оператори суміжних газотранспортних систем забезпечують наявність в угодах про міжсистемне з’єднання щонайменше таких умов, викладених у подробицях в статтях 6-12, стосовно кожної з точок міжсистемного з’єднання:

(a) правила регулювання потоків газу;

(b) принципи вимірювання обсягів та якості газу;

(c) правила процесу узгодження;

(d) правила алокації обсягів газу;

(e) комунікаційні процедури у випадку надзвичайних подій;

(f) врегулювання спорів, виниклих на підставі угод про міжсистемне з’єднання;

(g) процес внесення змін та доповнень до угод про міжсистемне з’єднання.

1. Оператори газотранспортної системи визначають, яка інформація, що міститься в угодах про міжсистемне з’єднання, безпосередньо стосується користувачів мережі, та інформують про це останніх.

2. Перед тим, як укладати або вносити зміни та доповнення до угоди про міжсистемне з’єднання, що містить правила, зазначені у статті 3(c), (d) та (e), оператори газотранспортної системи щонайменше за два місяці до дати укладання або внесення змін та доповнень до договору повинні запропонувати користувачам мережі висловити свої зауваження стосовно запропонованого тексту цих правил. У процесі укладання або внесення змін та доповнень до угоди про міжсистемне з’єднання оператори газотранспортної системи беруть до уваги зауваження користувачів мережі.

3. Оператори газотранспортної системи передають відповідному національному регуляторному органу та ENTSOG тексти обов’язкових положень угод про міжсистемне з’єднання, перелічені у статті 3, або будь-які зміни та доповнення, внесені до них після того, як цей Регламент набув чинності, протягом 10 днів від дати укладання або внесення змін до таких угод. Також, на запит компетентних національних органів держав-членів, оператори газотранспортної системи передають угоди про міжсистемне з’єднання протягом 10 днів.

1. ENTSOG повинен до 30 червня 2015 року розробити та опублікувати проект шаблону угоди про міжсистемне з’єднання, який містить стандартні умови та положення, викладені у статтях 6-10.

2. Будь-який національний регуляторний орган до 31 серпня 2015 року може надати Агентству власний висновок стосовно відповідності шаблону національному законодавству. Агентство, належним чином враховуючи висновки національних регуляторних органів, до 31 жовтня 2015 року повинно надати власний висновок щодо шаблону, запропонованого ENTSOG. Взявши до уваги висновок Агентства, ENTSOG повинна опублікувати остаточний варіант шаблону на своєму веб-сайті до 31 грудня 2015 року.

3. Якщо оператори суміжних газотранспортних систем, згідно зі статтею 3, не доходять згоди стосовно однієї або декількох умов їхньої угоди про міжсистемне з’єднання, встановлених у статтях 6-10, вони повинні укласти договір на основі шаблону, наданого ENTSOG, стосовно будь-якої непогодженої умови.

1. Стосовно регулювання потоків газу, оператори суміжних газотранспортних систем повинні:

(a) забезпечити встановлення правил для сприяння контрольованому, точному, передбачуваному та ефективному потоку газу через точку міжсистемного з’єднання;

(b) забезпечити встановлення правил для керування потоком газу через точку міжсистемного з’єднання та для мінімізації відхилень від потоку, відповідно до процесу узгодження;

(c) призначити оператора газотранспортної системи, відповідального за керування потоком газу через точку міжсистемного з’єднання; Якщо оператори суміжних газотранспортних систем не доходять згоди стосовно такого призначення, відповідальним за скеровування потоку через точку міжсистемного з’єднання, спільно з іншим оператором (операторами) газотранспортної системи, має бути оператор, в експлуатації якого знаходиться обладнання для регулювання потоку.

2. Для керування потоком газу, оператори суміжних газотранспортних систем визначають його обсяг і напрямок для кожної точки міжсистемного з’єднання та на кожну години газової доби.

Оператор газотранспортної системи, призначений згідно з пунктом (c) параграфа 1, відповідає за керування потоком газу через точку міжсистемного з’єднання, за умови виконання всіма операторами суміжних газотранспортних систем контрактних зобов’язань стосовно тиску:

(a) з рівнем точності, достатнім для мінімізації відхилення від плану; та

(b) з рівнем стабільності, що забезпечує ефективне використання газотранспортних мереж.

3. Обсяг і напрямок потоку газу, про які домовилися оператори суміжних газотранспортних систем, повинен відображати:

(a) результат процесу узгодження;

(b) коректування по оперативному балансовому рахунку;

(c) будь-які домовленості між операторами суміжних газотранспортних систем стосовно ефективного регулювання потоків для таких цілей, як збільшення або зменшення, підтримання мінімального потоку, розділення потоку на віртуальній точці міжсистемного з’єднання, якщо така існує, та/або зміни напрямку потоку або для ефективності операційних витрат;

(d) будь-яку домовленість про врегулювання транскордонних обмежень торгівлі через відмінності в якісних показниках газу відповідно до статті 15 та/або відмінності в одоруванні відповідно до статті 19.

4. Оператор газотранспортної системи може вирішити змінити обсяг або напрямок потоку газу, або і те, і інше, якщо це потрібно для:

(a) виконання положень національного законодавства або законодавства Союзу в сфері безпеки, застосовного до точки міжсистемного з’єднання;

(b) виконання вимог, встановлених у планах дій в надзвичайних ситуаціях та планах запобіжних дій, розроблених згідно з Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 994/2010 (-1);

(c) реагування у випадку, коли надзвичайна подія впливає на систему оператора.

1. Стосовно принципів вимірювання обсягів, енергії та якості газу, оператори суміжних газотранспортних систем повинні забезпечити:

(a) встановлення окремих положень стандартів вимірювання, застосовних на точці міжсистемного з’єднання;

(b) призначення оператора газотранспортної системи, відповідального за встановлення, експлуатацію і технічне обслуговування вимірювального обладнання. Такий оператор зобов’язаний вчасно та з обумовленою регулярністю надавати іншому оператору (іншим операторам) суміжної газотранспортної системи всі відомості та показники щодо вимірювання потоків газу на точці міжсистемного з’єднання.

2. У процесі установки, експлуатації та технічного обслуговування вимірювального обладнання на точці міжсистемного з’єднання необхідно враховувати технічні вимоги, запроваджені державними нормативами стосовно операторів суміжних газотранспортних систем.

3. Оператори суміжних газотранспортних систем домовляються про принципи вимірювання, щонайменше такі:

(a) опис газовимірювальної станції, у тому числі використовуваного вимірювального та газоаналітичного обладнання, а також характеристики будь-якого допоміжного обладнання, яке може бути використане у разі несправності;

(b) показники якості газу, обсягу та енергії, що мають бути виміряні, а також діапазон та максимально допустиму похибку або границю невизначеності значень, у межах яких працює вимірювальне обладнання, частоту вимірювань, одиниці вимірювання та стандарти, згідно з якими необхідно здійснювати вимірювання, а також будь-які застосовні коефіцієнти перетворення;

(c) процедури та методи для обчислення тих показників, які не вимірюються безпосередньо;

(d) опис методу обчислення максимально допустимої похибки або невизначеності при встановленні обсягів перенесеної енергії;

(e) опис процесу валідації даних, який застосовується до вимірюваних показників;

(f) механізми забезпечення якості та валідації вимірювань, у тому числі процедури повірки та коригування, які оператори суміжних газотранспортних систем мають погодити між собою;

(g) порядок обміну даними щодо вимірюваних параметрів між оператори суміжних газотранспортних систем, у тому числі частота передачі та зміст даних;

(h) список спеціальних умовних знаків і сигналів тривоги, якими оператор (оператори) суміжної газотранспортної системи, що працює з вимірювальним обладнанням, обмінюється з іншим оператором (операторами) суміжної газотранспортної системи;

(i) спосіб визначення коректив до результату вимірювання та будь-які подальші процедури, які можуть бути необхідні у тимчасовій ситуації, коли встановлено, що вимірювальне обладнання працювало або працює хибно (надає занижені або завищені показники, які виходять за межі встановленого для нього діапазону невизначеності). Цей оператор газотранспортної системи вживає належних заходів для усунення такої ситуації.

(j) правила, які оператори суміжних газотранспортних систем застосовують у разі виходу вимірювального обладнання з ладу;

(k) правила, які оператори суміжних газотранспортних систем застосовують між собою, стосовно:

(i) доступу до газовимірювальних об’єктів;

(ii) додаткових перевірок газовимірювальних об’єктів;

(iii) модифікації газовимірювальних об’єктів;

(iv) присутності під час калібрування та технічного обслуговування на газовимірювальному об’єкті.

4. Якщо оператори суміжних газотранспортних систем не виконують своїх обов’язків, передбачених у параграфах 1 і 3:

(a) оператор газотранспортної системи, який завідує вимірювальним обладнанням, відповідатиме за його установку, експлуатацію та технічне обслуговування, а також за своєчасне надання іншому операторові газотранспортної системи даних стосовно вимірювання потоків газу на точці міжсистемного з’єднання;

(b) застосовується чинна під час такої ситуації версія європейського стандарту EN1776 "Газопостачання. Станції вимірювання природного газу. Експлуатаційні вимоги".

1. Стосовно процесу узгодження, оператори суміжних газотранспортних систем встановлюють:

(a) докладні правила процесу узгодження з урахуванням актуальних годинних/добових номінацій;

(b) порядок передачі та опрацювання відповідних даних між операторами суміжних газотранспортних систем для обчислення опрацьованих обсягів та підтверджених обсягів газу для користувачів мережі та обсягу газу, який необхідно запланувати до передачі через точку (-ки) міжсистемного з’єднання.

2. Номінації та реномінації необхідно опрацьовувати відповідно до таких принципів:

(a) результатом застосування правила узгодження мають стати ідентичні підтверджені обсяги для кожної пари користувачів мережі з обох боків точки міжсистемного з’єднання у випадку, коли опрацьовані обсяги не збігаються;

(b) оператори суміжних газотранспортних систем можуть домовлятися про дотримання або впровадження правила узгодження, іншого ніж правило меншого, за умови опублікування цього правила та запрошення користувачів мережі до надання коментарів щодо запропонованого правило меншого упродовж щонайменше двох місяців після опублікування правила узгодження;

(c) оператори суміжних газотранспортних систем визначають роль, яку вони виконують в процесі узгодження, вказуючи, хто з них для газотранспортної системи є ініціюючим оператором, а хто - узгоджуючим оператором;

(d) оператори суміжних газотранспортних систем обумовлюють застосовний графік процесу узгодження в рамках циклу номінацій/реномінацій, враховуючи, що весь процес узгодження не повинен тривати понад дві години від початку циклу номінацій/реномінацій, та повинні брати до уваги:

(i) дані, якими операторам суміжних газотранспортних систем потрібно обмінюватися для того, щоб мати можливість поінформувати користувачів мережі про їхні підтверджені обсяги газу до завершення циклу номінацій/реномінацій, в тому числі, принаймні, дані, наведені в параграфі 4(b);

(ii) що процес обміну даними, означений у пункті (і) вище, повинен надавати операторам суміжних газотранспортних систем можливість виконувати всі процедури обчислення та обміну інформацією з належною точністю і своєчасністю.

3. Обробляючі номінації на точці міжсистемного з’єднання, оператори суміжних газотранспортних систем забезпечують уніфікований підхід до обчислення обсягу потоку газу з обох боків точки міжсистемного з’єднання, беручи до уваги будь-яке тимчасове зменшення потужності внаслідок будь-яких обставин, зазначених у статті 6(4), з одного чи обох боків точки міжсистемного з’єднання.

4. В положеннях стосовно обміну даними кожної угоди про міжсистемне з’єднання для процесу узгодження обумовлюють:

(a) використання обміну даними між операторами суміжних газотранспортних систем для процесу узгодження;

(b) гармонізовану інформацію, якою оператори обмінюються в процесі узгодження, що містить, принаймні, таке:

(i) ідентифікація точки міжсистемного з’єднання;

(ii) ідентифікація користувача мережі або, якщо застосовно, його портфоліо;

(iii) ідентифікація сторони, яка передає газ користувачеві мережі або приймає газ від нього,

або, якщо застосовно, ідентифікація її портфоліо;

(iv) час початку та закінчення газового потоку, по якому проводиться узгодження;

(v) газова доба;

(vi) опрацьовані та підтверджені обсяги;

(vii) напрямок потоку газу.

5. Якщо в угоді про міжсистемне з’єднання оператори суміжних газотранспортних систем не домовились про інше, застосовуються такі положення:

(a) оператори газотранспортної системи використовують правило меншого. Застосування правила меншого як стандартне правило може бути обмежено тільки у разі виконання умов пункту 2.2.3.1 додатка I до Регламенту (ЄС) № 715/2009, при чому його застосування перешкоджатиме наданню гарантованої потужності через процедури врегулювання перевантажень;

(b) узгоджуючим оператором є оператор газотранспортної системи, у віданні якого знаходиться обладнання для регулювання потоку;

(c) оператори газотранспортної системи здійснюють процес узгодження, дотримуючись такої послідовності кроків:

(i) упродовж 45 хвилин від початку циклу номінації/реномінації ініціюючий оператор газотранспортної системи обчислює опрацьовані обсяги газу і надсилає ці дані;

(ii) упродовж 90 хвилин від початку циклу номінації/реномінації узгоджуючий оператор газотранспортної системи обчислює підтверджені обсяги газу і надсилає ці дані;

(iii) упродовж двох годин від початку циклу номінації/реномінації оператори суміжних газотранспортних систем надсилають користувачам мережі дані про підтверджені обсяги газу та планують газовий потік через точку міжсистемного з’єднання. Ця послідовність кроків не обмежує правило про мінімальний час на підготовку до переривання, наведене у статті 22 Регламенту (ЄС) № 984/2013 і у параграфі 2(d) цієї статті.

1. Стосовно алокації обсягів газу, оператори суміжних газотранспортних систем встановлюють правила, які гарантують узгодженість між обсягами, розподіленими з обох боків точки міжсистемного з’єднання.

2. За відсутності інших домовленостей в угоді про міжсистемне з’єднання, оператори газотранспортної системи використовують оперативний балансовий рахунок. Оператор газотранспортної системи, у віданні якого знаходиться вимірювальне обладнання, перераховує оперативний балансовий рахунок згідно із обсягами, які пройшли валідацію, і повідомляє результат оператору (операторам) суміжної газотранспортної системи.

3. У випадку, коли застосовують оперативний балансовий рахунок:

(a) динамічна різниця зараховується на оперативний балансовий рахунок операторів суміжних газотранспортних систем, а алокації, що їх має надати кожен з операторів суміжних газотранспортних систем відповідним користувачам своєї мережі, дорівнюють підтвердженим обсягам;

(b) оператори суміжних газотранспортних систем утримують сальдо оперативного балансового рахунку якомога ближче до нуля;

(c) ліміти оперативного балансового рахунку враховують особливі характеристики кожної точки міжсистемного з’єднання та/або з’єднаних газотранспортних мереж, зокрема:

(i) фізичні характеристики точки міжсистемного з’єднання;

(ii) ємнісну здатність кожної газотранспортної системи;

(iii) сукупні технічні потужності на точці міжсистемного з’єднання;

(iv) динаміку газового потоку в з’єднаних газотранспортних системах.

Якщо досягнуто встановлених лімітів оперативного балансового рахунку, оператори суміжних газотранспортних систем можуть домовитись про розширення цих лімітів, щоб надати користувачам мережі алокації, тотожні їхнім підтвердженим обсягам, або іншим чином розподілити обсяги між користувачами мережі пропорційно на основі виміряного обсягу.

4. Оператори суміжних газотранспортних систем можуть домовитися про дотримання або впровадження правила алокації, іншого ніж правило оперативного балансового рахунку, за умови оприлюднення цього правила та запрошення користувачів мережі до надання коментарів щодо запропонованого правила алокації упродовж щонайменше двох місяців після публікації такого правила алокації.

1. Оператори суміжних газотранспортних систем забезпечують встановлення порядку оповіщення, який сприятиме швидкому та синхронному оповіщенню у випадках надзвичайних подій. За відсутності інших домовленостей, оповіщення між залученими операторами газотранспортних систем відбувається англійською мовою шляхом усного запиту інформації з подальшим письмовим підтвердженням в електронній формі.

2. Оператор газотранспортної системи, що опинився в надзвичайній ситуації, повинен, принаймні, поінформувати користувачів своєї мережі в розрізі пунктів (b) і (c) цього параграфу, якщо вона може вплинути на їхні підтверджені обсяги, а також оператора (операторів) суміжної газотранспортної системи в розрізі пунктів (a) та (c) цього параграфу про виникнення такої надзвичайної події та повинен надати всю необхідну інформацію про:

(a) можливий вплив на обсяги та якість газу, який може бути протранспортований через точку міжсистемного з’єднання;

(b) можливий вплив на підтверджені обсяги для користувачів мережі, активних на відповідній точці (точках) міжсистемного з’єднання;

(c) очікуваний та фактичний час завершення надзвичайної події.

3. Ця стаття застосовується без обмеження дії положень, закріплених Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1227/2001 (-1), та його імплементаційних актів.

1. Оператори суміжних газотранспортних систем повинні прагнути вирішувати будь-які спори, спричинені або пов’язані з угодою про міжсистемне з’єднання, за згодою сторін та зазначати в тексті договору механізм урегулювання спорів, які не можуть бути вирішені за згодою сторін.

У механізмі врегулювання спорів обумовлюється принаймні таке:

(a) застосовне право; та

(b) суд відповідної юрисдикції або умови призначення експертів у рамках інституційного форуму чи на основі ad hoc, що може включати арбітраж.

Якщо механізмом урегулювання спорів є арбітраж, застосовується Конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень.

2. За відсутності згоди щодо механізму врегулювання спорів застосовується Регламент Ради (ЄС) № 44/2001 (-1) та Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 593/2008 (-2).

1. Оператори суміжних газотранспортних систем встановлюють прозору та докладну процедуру внесення змін та доповнень до їхньої угоди про міжсистемне з’єднання, яку ініціюють письмовим повідомленням від одного з операторів газотранспортної системи.

2. Якщо оператори суміжних газотранспортних систем не дійшли згоди щодо процедури внесення змін та доповнень до угоди, вони можуть скористатися механізмами врегулювання спорів, розробленими згідно зі статтею 11.

1. Для обміну даними та публікації даних, пов’язаних з положеннями Регламенту (ЄС) № 715/2009, кожен оператор газотранспортної системи використовує типовий набір одиниць, визначений у цій статті.

2. Для показників тиску, температури, об’єму, вищої теплоти згоряння, енергії та числа Воббе оператори газотранспортної системи застосовують такі одиниці вимірювання:

(a) тиск: бар

(b) температура: °С (градуси Цельсія)

(c) об’єм: м-3

(d) вища теплота згоряння (ВТЗ): кВг/м-3

(e) енергія: кВг (на основі ВТЗ)

(f) число Воббе: кВг/м-3 (на основі ВТЗ)

Оператори газотранспортної системи зазначають, чи є показник тиску абсолютним (бар (a)), чи надлишковим (бар (g)).

Референтні умови для вимірювання об’єму - 0 °С і 1,01325 бар(a). Для ВТЗ, енергії та числа Воббе референтна температура згоряння за умовчанням дорівнює 25 °C.

Повідомляючи дані про об’єм, ВТЗ, енергію та число Воббе, оператори газотранспортної системи завжди зазначають, за яких референтних умов обчислювались ці показники.

3. У випадках, коли одна держава-член з’єднана лише з однією іншою державою-членом, оператори суміжних газотранспортних систем і сторони, з якими вони обмінюються інформацією, можуть домовитись про подальше використання інших референтних умов для обміну даними, з огляду на Регламент (ЄС) № 715/2009, за умови узгодження зі своїми національними регуляторними органами.

Оператори газотранспортної системи і сторони, з якими вони комунікують у зв’язку з Регламентом (ЄС) № 715/2009, можуть домовитись про використання, окрім типового набору одиниць вимірювання, додаткових одиниць вимірювання або референтних умов обміну даними або публікації даних. У такому випадку, конвертація між референтними умовами здійснюється на основі фактичного складу газу. За відсутності відповідних даних про склад газу, використовувані коефіцієнти повинні відповідати Додатку, який базується на стандарті ISO 13443 "Природний газ. Стандартні референтні умови" в чинній на момент такої конвертації версії.

1. Оператори газотранспортної системи повинні співпрацювати для уникнення обмежень транскордонної торгівлі, спричинених різною якістю газу. Така співпраця, що її ініціюють і ведуть оператори газотранспортної систем під час стандартної експлуатації, може охоплювати, серед іншого, заміщення та змішування газу.

2. У випадку, коли заінтересовані оператори газотранспортної системи не можуть уникнути обмежень для транскордонної торгівлі, спричинених різною якістю газу, а національні регуляторні органи визнають такі обмеження, такі органи можуть вимагати від операторів газотранспортної системи виконання дій, зазначених у пунктах (а)-(e), упродовж 12 місяців у такій послідовності:

(a) спільно розробити технічно здійсненні варіанти, не змінюючи якісних характеристик газу, серед яких можуть бути зобов’язання щодо обсягів потоку та підготовки газу, з метою усунення такого визнаного обмеження;

(b) спільно здійснити оцінку економічної ефективності технічно здійсненних варіантів з метою визначення економічно ефективних рішень, в яких необхідно обумовити розподіл витрат та вигід серед категорій зацікавлених сторін;

(c) розрахувати орієнтовний час на впровадження кожного з потенційних варіантів;

(d) провести консультації з громадськістю з приводу виявлених здійсненних рішень і взяти до уваги результати таких консультацій;

(e) надати спільну пропозицію щодо усунення визнаного обмеження, у тому числі графік виконання, складений на основі аналізу витрат та вигід і результатів консультацій з громадськістю, їх відповідним національним регуляторним органам для погодження та іншим компетентним національним органам кожної залученої держави-члена для ознайомлення.

У випадку, коли заінтересовані оператори газотранспортної системи не дійшли згоди щодо рішення, кожен оператор газотранспортної системи невідкладно інформує про це свій національний регуляторний орган.

3. Перш ніж ухвалити рішення відповідно до пункту (e) параграфа 2, кожен національний регуляторний орган повинен порадитись з іншими регуляторними органами заінтересованих держав-членів. У процесі ухвалення рішення кожен національний регуляторний орган повинен зважати на висновки суміжних національних регуляторних органів, маючи на меті отримати узгоджене рішення на підставі взаємної згоди.

Для кожної точки міжсистемного з’єднання оператори газотранспортної системи повинні публікувати на своїх веб-сайтах з частотою не менше одного разу на годину впродовж газової доби число Воббе та вищу теплоту згоряння газу, який безпосередньо надходить до їхніх газотранспортних мереж через всі фізичні точки міжсистемного з’єднання. ENTSOG публікує на власній Централізованій платформі для всього Союзу, заснованій згідно з пунктом 3.1.1(1)(h) додатка I до Регламенту (ЄС) № 715/2009, посилання на актуальну інформацію, розміщену на веб-сайтах операторів газотранспортної системи.

1. Окрім точок міжсистемного з’єднання, ця стаття застосовується до інших вузлів газотранспортних мереж, в яких здійснюють вимірювання якісних показників газу.

2. Оператор газотранспортної системи може обрати одну або кілька серед зазначених нижче сторін, які отримуватимуть відомості про коливання якості газу:

(a) кінцеві споживачі, безпосередньо підключені до мережі оператора газотранспортної системи, на операційні процеси яких негативно впливають зміни якості газу, або користувач мережі, який діє від імені кінцевого споживача, на операційні процеси якого негативно впливають зміни якості газу, якщо національними правилами не передбачено прямих контрактних домовленостей між оператором газотранспортної системи та кінцевими споживачами, безпосередньо підключеними до його мережі;

(b) оператори газорозподільних систем, безпосередньо підключені до мережі оператора газотранспортної системи, з підключеними кінцевими споживачами, на операційні процеси яких негативно впливають зміни якості газу;

(c) оператори систем газосховищ, безпосередньо підключені до мережі оператора газотранспортної системи, на операційні процеси яких негативно впливають зміни якості газу.

3. Кожен оператор газотранспортної системи повинен:

(a) визначати та вести перелік сторін, які уповноважені на отримання індикативних даних щодо якості газу;

(b) співпрацювати зі сторонами, занесеними до зазначеного вище переліку для того, щоб оцінити:

(i) відповідну інформацію про якісні параметри газу, яку необхідно надавати;

(ii) частоту надання такої інформації;

(iii) час на підготовку;

(iv) спосіб зв’язку.

4. Параграф 3 не повинен зобов’язувати операторів газотранспортної системи встановлювати додаткове вимірювальне або прогнозувальне обладнання, якщо інше не передбачене вимогами національних регуляторних органів. Інформація, зазначена у параграфі 3(b)(i) цієї статті, повинна бути надана оператором газотранспортної системи як його найточніша оцінка на момент її надання, і призначена для внутрішнього використання отримувачем.

1. Кожні два роки ENTSOG публікує довгостроковий моніторинговий прогноз якості газу для газотранспортних систем, маючи на меті визначення потенційної динаміки параметрів якості газу та відповідних потенційних коливань впродовж наступних 10 років. Перший довгостроковий моніторинговий прогноз якості газу повинен бути опублікований одночасно з Десятирічним планом 2017 року щодо розвитку мережі.

2. Прогноз повинен ґрунтуватися на даних, отриманих в рамках регіональної співпраці, ініційованої в ENTSOG відповідно до статті 12(1) Регламенту (ЄС) № 715/2009.

3. Довгостроковий моніторинговий прогноз якості газу охоплює принаймні значення числа Воббе та вищої теплоти згоряння. Після консультацій зі стейкхолдерами, зазначеними у параграфі 8, до прогнозу можна занести додаткові показники якості.

4. Довгостроковий моніторинговий прогноз якості газу повинен визначати нові - з огляду на якість - джерела постачання.

5. Для визначення базових значень показників якості газу для відповідних джерел постачання, які буде використано для прогнозу, необхідно проаналізувати показники минулих років. Ці дані можна замінити інформацією, отриманою від стейкхолдерів в процесі взаємодії з ними, як зазначено у параграфі 8.

6. Для кожного розглянутого показника якості газу та для кожного регіону результатом аналізу повинен стати діапазон, в межах якого, вірогідно, відбуватиметься еволюція його значення.

7. Довгостроковий моніторинговий прогноз якості газу повинен бути узгоджений і скоординований з Десятирічним планом ENTSOG щодо розвитку мережі всього Союзу, підготовка якого відбувається одночасно.

8. Процес консультацій стейкхолдерів, що використовується для Десятирічного плану ENTSOG щодо розвитку мережі всього Союзу, повинен охоплювати питання якості газу. В рамках цього процесу необхідно запропонувати стекйкхолдерам повідомляти ENTSOG про своє бачення еволюції параметрів якості газу, що постачається.

1. У випадку, коли заінтересовані оператори газотранспортної системи не можуть уникнути торговельних обмежень, спричинених розбіжностями у практиці одорування, а національні регуляторні органи визнають такі обмеження, такі органи можуть вимагати від заінтересованих операторів газотранспортної системи дійти згоди впродовж шести місяців, при чому серед можливих рішень є заміщення і зобов’язання створювати потік, для вирішення проблеми будь-яких визнаних обмежень. Заінтересовані оператори суміжних газотранспортних систем надають угоду своїм відповідним національним органам на затвердження.

2. Якщо після обумовленого в параграфі 1 шестимісячного періоду заінтересовані оператори суміжних газотранспортних систем не дійшли згоди або якщо національні органи вирішили, що дії угоди, запропонованої операторами суміжних газотранспортних систем, не достатньо для усунення обмеження, відповідні оператори газотранспортної системи у співпраці з національними органами повинні упродовж наступних 12 місяців визначити докладний план, що встановлює найрезультативніший за витратами метод усунення визнаного обмеження на конкретній точці транскордонного міжсистемного з’єднання.

3. З метою виконання зобов’язань, передбачених у параграфі 2, заінтересовані оператори газотранспортної системи повинні у послідовності викладу:

(a) розробляти варіанти усунення обмеження, для чого визначають і оцінюють:

(i) перехід до фізичного транскордонного потоку неодорованого газу;

(ii) можливість фізичного потоку одорованого газу в газотранспортну мережу для неодорованого газу або її ділянку та взаємопоєднані низхідні системи;

(iii) допустимий рівень одоранту для фізичного транскордонного потоку газу.

(b) спільно здійснити аналіз витрат і вигід технічно здійсненних варіантів, щоб визначити економічно ефективні рішення. В процесі такого аналізу необхідно:

(i) брати до уваги рівень техніки безпеки;

(ii) враховувати інформацію про обсяги газу, заплановані для транспортування, і про вартість необхідних капіталовкладень в інфраструктуру;

(iii) обумовлювати рознесення витрат і вигід за категоріями сторін, яких це стосується;

(b) розраховувати орієнтовний час на впровадження кожного з потенційних варіантів;

(c) проводити консультації з громадськістю і брати до уваги результати таких консультацій;

(d) подавати технічно можливі рішення, у тому числі систему відшкодування витрат та визначення термінів реалізації, на затвердження до національних органів.

Після затвердження національними органами таке рішення повинно бути імплементоване відповідно до пункту (e).

4. Якщо національні органи не затвердять жодного рішення, поданого відповідно до пункту (e) параграфа 3, впродовж шести місяців після його подачі, або якщо стосовні оператори газотранспортної системи впродовж 12 місяців відповідно до параграфа 2 не запропонували жодного рішення, реалізується переорієнтація на фізичний транскордонний потік неодорованого газу згідно з часовими рамками, затвердженими національними органами, але не довше ніж протягом чотирьох років. Після повної переорієнтації на неодорований газ, оператори газотранспортної системи повинні приймати рівні залишкової кількості одорантів у транскордонних потоках з їх послідовним зменшенням, які технічно неможливо оминути.

1. Для цілей цієї глави, "контрагенти" означає користувачів мережі, які здійснюють діяльність:

(a) на точках міжсистемного з’єднання; або

(b) як на точках міжсистемного з’єднання, так і на віртуальних торгових точках.

2. Вимоги, передбачені пунктом 2.2. додатка I до Регламенту (ЄС) № 715/2009, Регламентом Комісії (ЄС) № 984/2013, Регламентом Комісії (ЄС) № 312/2014, Регламентом Комісії (ЄС) № 1227/2011 та цим Регламентом до обміну даними між операторами газотранспортної системи та передачі даних від операторів газотранспортної системи до їхніх контрагентів необхідно виконувати через типові рішення для обміну даними, викладені у статті 21.

1. Залежно від вимог до обміну даними відповідно до статті 20(2) можна впроваджувати та застосовувати обмін даними одного або кількох з таких типів:

(a) обмін даними на основі документів: дані запаковуються в файл і передаються між відповідними комп’ютерно-інформаційними системами автоматично;

(b) інтегрований обмін даними: обмін даними відбувається безпосередньо між двома комп’ютерно-інформаційними системами;

(c) інтерактивний обмін даними: інтерактивний обмін даними через веб-застосунок в браузері.

2. Типові рішення для обміну даними повинні охоплювати протокол, формат даних та мережу. Для кожного з типів обміну даними, перелічених в параграфі 1, мають бути застосовані такі види обміну даними:

(a) Для обміну даними на основі документів:

(i) протокол: AS4;

(ii) формат даних: Edig@s-XML, або еквівалентний формат даних, що забезпечує тотожний рівень інтероперабельності; ENTSOG повинна публікувати такий еквівалентний формат даних.

(b) Для інтегрованого обміну даними:

(i) протокол: HTTP/S-SOAP;

(ii) формат даних: Edig@s-XML, або еквівалентний формат даних, що забезпечує тотожний рівень інтероперабельності; ENTSOG повинна публікувати такий еквівалентний формат даних.

(c) Для інтерактивного обміну даними має бути застосований протокол HTTP/S.

Для всіх типів, зазначених у пунктах (a) - (c), обмін даними здійснюється у мережі Інтернет.

3. У разі виявлення потреби змінити типове рішення для обміну даними, ENTSOG за власною ініціативою або на запит ACER оцінює відповідні технічні рішення та здійснює аналіз витрат і вигід від потенційної зміни або змін, які потрібно здійснити, в тому числі аналіз причин, внаслідок яких виникла потреба зробити технологічного еволюційний крок. ENTSOG проводить консультації з громадськістю за участю всіх стейкхолдерів, під час яких, зокрема, представляє результат оцінювання і пропозицію(і) на основі виконаного аналізу витрат і вигід.

Якщо існує обґрунтована потреба адаптувати типове рішення для обміну даними, ENTSOG подає ACER пропозицію відповідно до процедури, викладеної у статті 7 Регламенту (ЄС) № 715/2009.

1. Кожен оператор газотранспортної системи і кожен контрагент відповідає за забезпечення належних заходів безпеки. Зокрема, оператори і контрагенти повинні:

(a) захистити комунікаційний ланцюг для забезпечення захищеного та надійного зв’язку, в тому числі збереження конфіденційності засобами шифрування, цілісності і достовірності даних за допомогою підпису відправника та невизнання підтвердженої підписом відмови відправника;

(b) впроваджувати належні заходи безпеки, щоб запобігати несанкціонованому доступу до їхньої комп’ютерно-інформаційної інфраструктури;

(c) негайно повідомляти інших учасників, з якими вони комунікують, про будь-які зафіксовані або ймовірні випадки несанкціонованого доступу до власних інформаційних систем таких інших учасників.

2. Кожен оператор газотранспортної системи повинен відповідати за забезпечення доступності своєї власної системи та:

(a) вживає належних заходів, щоб запобігати ситуаціям, коли єдина точка відмови блокує доступ до всієї системи обміну даними, в тому числі аж до мережевого підключення (підключень) до інтернет-провайдера (провайдерів);

(b) отримує належні послуги і технічну підтримку від свого інтернет-провайдера (провайдерів);

(c) зводить до мінімуму простої під час запланованих робіт з технічного обслуговування комп’ютерно-інформаційної системи та вчасно повідомляє своїх контрагентів про її заплановану недоступність.

1. Залежно від вимог до обміну даними згідно зі статтею 20(2) оператори газотранспортної системи надають доступ до та використовують типові рішення для обміну даними, означені в статті 21.

2. Якщо вже запроваджені рішення для обміну даними між оператором газотранспортної системи і заінтересованими контрагентам на дату набуття цим Регламентом чинності, та за умови, що існуючі рішення відповідають положенням статті 22 і вимогам до обміну даними, викладеним у статті 20(2), існуючі рішення можна використовувати і надалі після консультацій з користувачами мережі та затвердження національним регулятором оператора газотранспортної системи.

1. Для кожної з вимог щодо обміну даними, викладених у статті 20(2), ENTSOG розробляє типовий інструмент експлуатації мережі відповідно до статті 8(3)(a) Регламенту (ЄС) № 715/2009 та публікує його на своєму веб-сайті. В типовому інструменті експлуатації мережі повинно бути визначене типове рішення для обміну даними, що є доцільним з огляду на відповідний тип обміну даними. Типовий інструмент експлуатації мереж також може охоплювати технічні характеристики комерційних вимог, настанови щодо управління випусками та впровадження.

2. ENTSOG встановлює прозорий процес розробки всіх типових інструментів експлуатації мереж. ENTSOG проводить консультації з приводу кожного типового інструмента експлуатації мереж.

1. Не пізніше 30 вересня 2016 року ENTSOG, згідно зі своїми зобов’язаннями щодо моніторингу і звітування відповідно до статті 8(8) і 8(9) Регламенту (ЄС) № 715/2009, повинен здійснити моніторинг та аналіз імплементації операторами газотранспортних систем положень глав ІІ - V цього Регламенту і надати Агентству всю інформацію, необхідну Агентству для виконання своїх зобов’язань відповідно до статті 9(1) Регламенту (ЄС) № 715/2009.

2. Не пізніше 31 липня 2016 року оператори газотранспортної системи передають ENTSOG всю інформацію, необхідну для виконання ENTSOG своїх зобов’язань відповідно до параграфа 1.

Цей Регламент набуває чинності на двадцятий день після його опублікування в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Він застосовується від 1 травня 2016 року без обмеження положень статті 5.

Цей Регламент обов’язковий у повному обсязі та підлягає прямому застосуванню в усіх державах-членах.