Конвенція про техніку безпеки в будівельній промисловості N 62 (укр/рос)

Статус Конвенції див.

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 3 червня 1937 року на свою двадцять третю сесію,

беручи до уваги, що будівельні роботи спричинюють серйозний ризик нещасних випадків, котрий треба зменшити як з мотивів гуманності, так і з економічних міркувань,

постановивши ухвалити ряд пропозицій стосовно техніки безпеки працівників у будівельній промисловості при роботі на риштуваннях і при використанні підіймальних механізмів, що є першим пунктом порядку денного сесії,

беручи до уваги, що у зв'язку з бажаністю стандартизувати мінімальні заходи техніки безпеки без встановлення вимог, надто жорстких для загального застосування, найприйнятнішою формою цих пропозицій є міжнародна конвенція в супроводі рекомендації, яка містить типове зведення правил техніки безпеки,

ухвалює цього двадцять третього дня червня місяця тисяча дев'ятсот тридцять сьомого року нижченаведену Конвенцію, яка може називатися Конвенцією 1937 року про техніку безпеки в будівництві:

1. Кожний член Міжнародної організації праці, який ратифікував цю Конвенцію, зобов'язується зберігати чинним законодавство:

a) яке забезпечує застосування Загальних правил, викладених у розділах II-IV цієї Конвенції;

b) завдяки якому відповідна влада має право виробляти правила з метою надання такої ваги, котра може бути можливою та бажаною в умовах даної країни, положенням типового Зведення правил, доданого до Рекомендації 1937 року про техніку безпеки в будівництві, або рівноцінним положенням чи будь-якому переглянутому типовому зведенню правил, рекомендованому згодом Міжнародною конференцією праці.

2. Кожний такий член Організації зобов'язується надалі кожні три роки надсилати до Міжнародного бюро праці доповідь про міру впровадження в життя положень типового Зведення правил, доданого до Рекомендації 1937 року щодо техніки безпеки в будівництві чи будь-якого переглянутого типового зведення правил, рекомендованого згодом Міжнародною конференцією праці.

1. Законодавство, яке забезпечує застосування Загальних правил, викладених у розділах II-IV цієї Конвенції, стосується всіх видів робіт, що виконуються на будівельному майданчику у зв'язку з будівництвом, ремонтом, перебудовою, утриманням і знесенням усіх типів будівель.

2. Зазначене законодавство може передбачати таке становище, за якого компетентний орган влади може після консультації з заінтересованими організаціями роботодавців і працівників, де такі організації є, вилучати зі сфери застосування всіх чи деяких положень такого законодавства роботу, котру нормально виконують в умовах, які забезпечують розумну міру безпеки.

Законодавство, яке забезпечує застосування Загальних правил, викладених у розділах II-IV цієї Конвенції і правила, вироблені відповідними органами влади з метою впровадження в життя типового зведення правил, доданого до Рекомендації 1937 року щодо техніки безпеки в будівництві, містять:

a) вимогу того, щоб роботодавці доводили ці закони чи правила до відома всіх заінтересованих осіб у встановленому компетентними органами влади порядку;

b) визначення осіб, відповідальних за дотримання цих законів чи правил;

c) припис належних стягнень за різні порушення законів чи правил.

Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, зобов'язується підтримувати чи впевнитися в підтриманні системи відповідної інспекції для забезпечення ефективного впровадження в життя його законодавства, яке стосується техніки безпеки в будівельній промисловості.

1. Якщо на території члена Організації є великі райони, де внаслідок розпорошеності населення чи рівня розвитку району компетентний орган влади вважає практично нездійсненним застосування положень цієї Конвенції, цей орган влади може вилучити такі райони з-під дії Конвенції або взагалі, або з такими винятками щодо окремих підприємств чи професій, які він вважає за доцільне зробити.

2. Кожний член Організації в своїй першій щорічній доповіді про застосування цієї Конвенції, подаваній відповідно до статті 22 Статуту Міжнародної організації праці, зазначає всі райони, відносно яких він має намір вдатися до положень цієї статті. Жоден член Організації не може після подання своєї першої щорічної доповіді використовувати положення цієї статті, за винятком хіба що районів, які він зазначив у цій доповіді.

3. Кожний член Організації, котрий вдається до положень цієї статті, зазначає в наступних щорічних доповідях будь-які райони, стосовно яких він відмовляється від права застосовувати положення цієї статті.

Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, зобов'язується щороку подавати до Міжнародного бюро праці останні статистичні відомості щодо кількості та класифікації нещасних випадків, які мали місце відносно осіб, зайнятих на всіх видах робіт, що їх охоплює ця Конвенція.

1. На всіх видах робіт, які не можуть безпечно виконуватися за допомогою драбини чи іншим способом, для робітників споруджують належні будівельні риштування.

2. Будівельні риштування не можуть зводитися, зніматись чи значно перебудовуватись інакше як:

a) під наглядом компетентної і відповідальної особи;

b) по можливості кваліфікованими робітниками, котрі мають достатній досвід у цьому виді роботи.

3. Всі будівельні риштування та належні до них пристрої і всі драбини:

a) робляться з міцного матеріалу;

b) мають достатню міцність з урахуванням навантаження і напруги, яким їх піддаватимуть;

c) утримуються в належному стані.

4. Будівельні риштування споруджуються так, щоб від нормального використання їх жодна частина в них не змістилася.

5. Будівельні риштування не переобтяжуються, і вантаж в міру можливості розподіляється рівномірно.

6. Перш ніж на будівельному риштуванні встановлювати механізми, вживають спеціальних запобіжних заходів для забезпечення міцності і стійкості риштування.

7. Будівельні риштування періодично оглядає компетентна особа.

8. Перш ніж дозволяти своїм робітникам використовувати будівельні риштування, кожен роботодавець, незалежно від того, споруджено риштування його чи не його робітниками, вживає заходів, аби впевнитись у тому, що риштування цілком відповідають вимогам цієї статті.

1. Робочі площадки, сходні та драбини:

a) будуються так, щоб жодна частина їх не прогиналася надмірно чи нерівномірно;

b) будуються і утримуються з урахуванням наявних умов так, щоб по можливості зменшити небезпеку спіткнутися чи послизнутись;

c) утримуються вільними від зайвих предметів, які заважають рухові.

2. У разі, якщо робочі площадки, сходні, робочі місця та драбини розташовано на висоті, що перевищує межі, запропоновані національним законом чи правилами:

a) кожна робоча площадка і підмостки обладнуються міцним настилом з дощок, якщо для безпеки не вжито інших відповідних заходів;

b) кожна робоча площадка і підмостки мають достатню ширину;

c) кожна робоча площадка, підмостки, робоче місце і драбина належним чином обгороджуються.

1. Кожний отвір у підлозі будови чи в робочій площадці обладнується відповідними засобами для запобігання падінню людей чи матеріалів, за винятком часу та міри, потрібних для доступу людей чи транспорту або для подавання матеріалу.

2. Коли люди працюють на покрівлі, де є небезпека падіння з висоти, що перевищує межі, пропоновані національним законодавством, вживають належних застережних заходів для запобігання падінню людей чи матеріалів.

3. Треба вживати належних застережних заходів для запобігання можливому падінню на людей предметів з будівельних риштувань чи з інших робочих місць.

1. Мають забезпечуватися безпечні засоби доступу до всіх робочих площадок та інших робочих місць.

2. Кожна драбина повинна бути надійно закріплена і мати достатню довжину, щоб забезпечувати надійну опору для рук та ніг у будь-якому положенні, в якому вона використовується.

3. Кожне місце, де провадяться роботи, і засоби доступу до нього належно освітлюються.

4. Треба вживати відповідних застережних заходів для запобігання небезпеці, яка виникає від електроустаткування.

5. Ніякі матеріали на будівельному майданчику не можна складати або розмішувати так, щоб це спричиняло небезпеку для когось.

1. Підіймальні механізми та обладнання, куди входять їхні кріплення та опори:

a) повинні мати гарну механічну конструкцію з добротного матеріалу достатньої міцності і не мати явних дефектів;

b) утримуються справними і в доброму робочому стані.

2. Будь-який трос, що використовується для підіймання чи опускання матеріалів або як засіб для підвішування, повинен бути належної якості, достатньо міцний і не мати явних дефектів.

1. Підіймальні механізми та обладнання після встановлення їх на будівельному майданчику, перед використанням оглядають і належним чином випробовують, а також повторно оглядають на місці використання їх через проміжки часу, визначені національним законодавством.

2. Кожний ланцюг, кільце, гак, з'єднувальна скоба, шарнірне з'єднання чи поліспаст, що використовуються для підіймання чи опускання матеріалів або як засіб підвішування, треба періодично оглядати.

1. Кожний кранівник чи механік підіймальних механізмів зобов'язаний мати належну кваліфікацію.

2. Жодна особа, котра не досягла визначеного національним законодавством віку, не має права управляти підіймальними механізмами, серед них лебідками на риштуваннях, а також не може подавати сигнали механікові підіймальних механізмів.

1. Для кожного підіймального механізму і кожного ланцюга, кільця, з'єднувальної скоби, шарнірного з'єднання та поліспаста, що використовуються для підіймання чи опускання вантажів або як засіб підвішування, встановлюється належним способом безпечне робоче навантаження.

2. На кожному підіймальному механізмі і на всіх видах згаданого у попередньому параграфі обладнання ясно позначається безпечне робоче навантаження.

3. У разі, якщо підіймальні механізми мають змінюване безпечне робоче навантаження, кожен з видів безпечного навантаження та умови, за яких таке навантаження допускається, ясно позначаються.

4. Жодну частину будь-якого підіймального механізму чи обладнання, зазначеного в параграфі 1 цієї статті, не можна навантажувати понад безпечне робоче навантаження, за винятком випадків навантаження з метою випробування.

1. Мотори, зубчасті передачі, трансмісії, електродроти та інші небезпечні частини підіймальних механізмів належним чином обгороджуються.

2. Підіймальні механізми обладнуються такими засобами, які до мінімуму знижують небезпеку випадкового опускання вантажу.

3. Застосовуються достатні запобіжні заходи для зменшення до мінімуму небезпеки випадкового зсунення якоїсь частини вантажу у висячому положенні.

1. Усі неодмінні особисті засоби безпеки мають бути завжди доступні для використання особами, зайнятими на будівельному майданчику, і утримуватися в стані, потрібному для негайного користування ними.

2. Працівники повинні користуватися наданими таким чином засобами, а роботодавець зобов'язаний вжити відповідних заходів для забезпечення належного використання цих засобів заінтересованими особами.

Якщо роботи провадяться поблизу якогось місця, де є небезпека втопитися, неодмінно надають та утримують в готовності для використання потрібні засоби і вживають усіх потрібних заходів для швидкого порятунку будь-якої особи, котра опинилась у небезпеці.

Передбачаються відповідні заходи для надання негайної першої допомоги при всіх травмах, які можна дістати в процесі роботи.

Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації.

1. Ця Конвенція зв'язує тільки тих членів Міжнародної організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстрував Генеральний директор.

2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців після того, як Генеральний директор зареєструє документи про ратифікацію від двох членів Організації.

3. Надалі ця Конвенція набуває чинності стосовно кожного члена Організації через дванадцять місяців після реєстрації його документа про ратифікацію.

Одразу після реєстрації документів про ратифікацію від двох членів Міжнародної організації праці, Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає про це всіх членів Міжнародної організації праці. Він також сповіщає їх про реєстрацію всіх документів про ратифікацію, одержаних ним згодом від інших членів Організації.

1. Будь-який член Організації, що ратифікував цю Конвенцію, може після закінчення десятирічного періоду з часу, коли вона початково набуде чинності, денонсувати її актом про денонсацію, надісланим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці і зареєстрованим ним. Денонсація набуває чинності через рік після реєстрації акта про денонсацію.

2. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію і протягом року після закінчення згаданого в попередньому параграфі десятирічного періоду не скористується своїм правом на денонсацію, передбаченим у цій статті, буде зв'язаний на наступні десять років і надалі зможе денонсувати цю Конвенцію після закінчення кожного десятирічного періоду порядком, встановленим у цій статті.

Кожного разу, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці вважає це за потрібне, вона подає Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішує, чи треба вносити до порядку денного Конференції питання про її повний або частковий перегляд.

1. У разі, якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, що повністю або частково переглядає цю Конвенцію, і якщо в новій конвенції не передбачено протилежне, то:

a) ратифікація будь-яким членом Організації нової, переглянутої конвенції спричиняє автоматично, незалежно від положень статті 22, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що нова, переглянута конвенція набула чинності;

b) починаючи від дня настання чинності нової, переглянутої конвенції цю Конвенцію закрито для ратифікації її членами Організації.

2. Ця Конвенція лишається в кожному разі чинною за формою та змістом для тих членів Організації, які її ратифікували, але не ратифікували нової, переглянутої конвенції.

Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають однакову силу.