Європейська соціальна хартія (переглянута)

2. Хартiя набуває чинностi у перший день місяця, що настає після закінчення одномісячного періоду від дати, на яку три держави-члени Ради Європи висловили свою згоду на обов’язковість для них цієї Хартії відповідно до попереднього пункту.

3. Для будь-якої держави-члена, яка висловить свою згоду на обов’язковість для неї цієї Хартії після набуття нею чинності, Хартія набуває чинності у перший день місяця, що настає після закінчення одномісячного періоду від дати здачі на зберігання ратифікаційної грамоти або документа про прийняття чи затвердження.

1. Дiя цiєї Хартiї поширюється на територiю метрополiї кожної Сторони. Кожна Сторона, яка пiдписала цю Хартiю, пiд час пiдписання або здачi на зберiгання своєї ратифiкацiйної грамоти або документа про прийняття чи затвердження, може визначити у заяві на ім’я Генерального секретаря Ради Європи територiю, яка для цiлей цiєї статтi вважається територiєю її метрополiї.

2. Будь-яка Сторона, яка пiдписала цю Хартiю, пiд час пiдписання або здачi на зберiгання своєї ратифiкацiйної грамоти або документа про прийняття чи затвердження або в будь-який iнший час пiсля цього може заявити у повідомленні на ім’я Генерального секретаря Ради Європи про поширення дiї Хартiї цiлком або частково на визначену в цiй заявi територiю (територiї), яка не входить до складу метрополiї i за мiжнароднi вiдносини якої вона вiдповiдає або за яку вона несе мiжнародну вiдповiдальнiсть. У такiй заявi Сторона зазначає статтi або пункти частини II Хартiї, якi вона визнає обов’язковими стосовно територiй, зазначених у заяві.

3. Дiя Хартiї поширюється на територiю (територiї), зазначену у вищезгаданій заяві, починаючи з першого дня місяця, що настає після закінчення одномісячного періоду від дати отримання повідомлення про таку заяву Генеральним секретарем.

4. Будь-яка Сторона у подальшому може заявити у повідомленні на ім’я Генерального секретаря Ради Європи про те, що стосовно однiєї чи бiльше з тих територiй, на якi дiю Хартiї було поширено згiдно з пунктом 2 цiєї статтi, вона визнає обов’язковими будь-якi статтi або позначенi цифрами пункти, якi вона ще не прийняла стосовно цiєї територiї (територiй). Такi взятi у подальшому зобов’язання вважаються складовою частиною первiсної заяви щодо вiдповiдної територiї i набувають такої ж чинностi з першого дня місяця, що настає після закінчення одномісячного періоду від дати отримання такого повідомлення Генеральним секретарем.

1. Будь-яка Сторона може денонсувати цю Хартiю тiльки пiсля закiнчення п’ятирічного перiоду вiд дати, на яку Хартiя набула для неї чинностi, або пiсля закiнчення будь-якого наступного дворiчного перiоду i у будь-якому разі через шiсть мiсяцiв після дати повiдомлення Генерального секретаря Ради Європи у письмовiй формi про свiй намiр денонсувати Хартiю. Генеральний секретар надсилає вiдповiдну iнформацiю iншим Сторонам.

2. Будь-яка Сторона може вiдповiдно до положень попереднього пункту денонсувати будь-яку прийняту нею статтю або будь-який прийнятий нею пункт частини II Хартiї, якщо кiлькiсть статей або пунктiв, якi ця Сторона визнала обов’язковими для себе, становить не менше 16 статей та 63 пунктiв, i якщо цi статтi або пункти включають статтi, визначенi Стороною з числа тих, спеціальне посилання на які міститься у пiдпунктi b) пункту 1 статтi A.

3. Будь-яка Сторона на умовах, зазначених у пунктi 1 цiєї статтi, може денонсувати цю Хартiю або будь-яку статтю чи будь-який пункт частини II Хартiї стосовно будь-якої територiї, на яку дiя Хартiї поширюється вiдповiдно до заяви, зробленої згідно з пунктом 2 статтi L.

Додаток до цiєї Хартiї становить її невід’ємну частину.

Генеральний секретар Ради Європи повiдомляє держави-члени Ради та Генерального директора Мiжнародного бюро працi про:

a) будь-яке пiдписання;

b) здачу на зберiгання будь-якої ратифiкацiйної грамоти або документа про прийняття чи затвердження;

c) будь-яку дату набуття чинностi цією Хартією згiдно зі статтею K;

d) будь-яку заяву, зроблену на виконання пунктів 2 і 3 статті A, пунктів 1 і 2 статті D, пункту 2 статті F, пунктів 1, 2, 3 і 4 статті L;

e) будь-які зміни або доповнення, зроблені відповідно до статті J;

f) будь-яку денонсацію відповідно до статті M;

g) будь-який iнший акт або повiдомлення, якi стосуються цієї Хартії.

На посвiдчення чого нижчепiдписанi, належним чином на те уповноваженi представники пiдписали цю переглянуту Хартію.

Вчинено у Страсбурзi третього дня травня місяця 1996 року англiйською i французькою мовами, причому обидва тексти є однаково автентичними, в одному примiрнику, який зберiгатиметься в архiвi Ради Європи. Генеральний секретар Ради Європи надсилає завiренi копiї цієї переглянутої Хартії кожнiй державi-члену Ради Європи та Генеральному директору Міжнародного бюро праці.

1. Без шкоди для пункту 4 статтi 12 i пункту 4 статтi 13 особи, на яких поширюється дія статей 1-17 і 20-31, включають тiльки тих iноземцiв, які є громадянами iнших Сторін та на законних підставах проживають або працюють на територiї держави вiдповiдної Сторони, при тому розумiннi, що цi статтi мають тлумачитися в контекстi положень статей 18 i 19.

Таке тлумачення не зашкоджує поширенню будь-якою Стороною аналогiчних прав на iнших осiб.

2. Кожна Сторона надасть бiженцям, як вони визначені у Конвенцiї про статус бiженцiв, пiдписанiй у Женевi 28 липня 1951 року, та у Протоколі від 31 січня 1967 року, якi на законних підставах перебувають на території її держави, якомога сприятливіший режим i у будь-якому разі не менш сприятливий, нiж режим, передбачений зобов’язаннями Сторони за зазначеною Конвенцiєю i будь-якими iншими iснуючими мiжнародними документами, якi можуть застосовуватися до таких бiженцiв.

3. Кожна Сторона надасть особам без громадянства, як вони визначені у Конвенції про статус осіб без громадянства, укладеній у Нью-Йорку 28 вересня 1954 року, які на законних підставах перебувають на території її держави, якомога сприятливіший режим і у будь-якому разі не менш сприятливий, ніж режим, передбачений зобов’язаннями Сторони за зазначеним документом і будь-якими іншими існуючими міжнародними документами, які можуть застосовуватися до таких осіб без громадянства.

Встановлюється, що положення цих пунктiв не стосуються питання в’їзду на територiї держав Сторiн i не зашкоджують положенням Європейської конвенцiї про поселення, пiдписаної у Парижi 13 грудня 1955 року.

Cтаття 1, пункт 2

Цей пункт не тлумачиться як такий, що забороняє або дозволяє будь-які положення чи будь-яку практику стосовно гарантій збереження прав профспiлок.

Cтаття 2, пункт 6

Сторони можуть передбачити, що цей пункт не застосовується:

a) до працівників, які мають трудовий договір або трудові відносини на загальний період, що не перевищує одного місяця, і/або з робочим тижнем, що не перевищує восьми годин;

b) коли трудовий договір або трудові відносини мають нерегулярний і/або специфічний характер за умови, що у таких випадках його незастосування зумовлюється об’єктивними міркуваннями.

Cтаття 3, пункт 4

Встановлюється, що для цілей цього пункту функції, порядок організації та умови функціонування таких служб визначаються національними законами або правилами, колективними договорами або іншими засобами, що відповідають національним умовам.

Cтаття 4, пункт 4

Встановлюється, що цей пункт не забороняє негайного звiльнення у разі скоєння будь-якого серйозного порушення.

Cтаття 4, пункт 5

Встановлюється, що Сторона може взяти на себе зобов’язання за цим пунктом, якщо вiдрахування iз заробiтної плати переважної бiльшостi працiвникiв забороняються законом або колективними договорами чи арбiтражними рiшеннями, за винятком осiб, на яких такі положення не поширюються.

Cтаття 6, пункт 4

Встановлюється, що кожна Сторона, у тому, що її стосується, може регулювати законодавчим шляхом здiйснення права на страйк за умови, що будь-яке інше можливе обмеження нею цього права може бути виправдане положеннями статтi G.

Cтаття 7, пункт 2

Цей пункт не перешкоджає Сторонам передбачати у їхньому законодавстві, що підлітки, які не досягли встановленого мінімального віку, можуть виконувати роботи, які конче необхідні для їхньої професійної підготовки, коли такі роботи виконуються відповідно до умов, визначених компетентним органом, і вживаються заходи для захисту здоров’я таких підлітків і забезпечення їхньої безпеки.

Cтаття 7, пункт 8

Встановлюється, що Сторона може взяти на себе зобов’язання за цим пунктом, якщо вона на виконання суті цього зобов’язання у своєму законодавствi забороняє застосування працi переважної бiльшостi осiб молодше 18 рокiв на роботах у нічний час.

Cтаття 8, пункт 2

Цей пункт не тлумачиться як такий, що передбачає категоричну заборону. Винятки можуть бути зроблені, наприклад, у таких випадках:

a) коли працююча жінка винна у неналежній поведінці, яка виправдовує розірвання трудових відносин;

b) коли відповідне підприємство припиняє свою діяльність;

c) коли строк, встановлений трудовим договором, закінчився.

Cтаття 12, пункт 4

У вступнiй частинi цього пункту вираз "i вiдповiдно до умов, визначених у таких угодах" означає, серед iншого, що стосовно допомоги, яка надається незалежно вiд будь-яких страхових внескiв, Сторона може вимагати в якості умови надання такої допомоги громадянам інших Сторін закінчення встановленого періоду проживання.

Cтаття 13, пункт 4

Уряди, які не є Сторонами Європейської конвенцiї про соцiальну та медичну допомогу, можуть ратифiкувати Хартiю стосовно цього пункту за умови, що вони надають громадянам iнших Сторiн режим, який вiдповiдає положенням цiєї Конвенцiї.

Cтаття 16

Встановлюється, що захист, який надається цією статтею, охоплює неповні сім’ї.

Cтаття 17

Встановлюється, що ця стаття охоплює всіх осіб молодше 18 років, якщо законодавство, що стосується повноліття дитини, не передбачає меншого віку повноліття, без шкоди для інших конкретних положень Хартії, зокрема статті 7.

Це не передбачає зобов’язання надавати обов’язкову освіту до самого вищезазначеного віку.

Cтаття 19, пункт 6

Для цілей застосування цього пункту термін "сім’я іноземного робітника" розуміється як такий, що означає принаймні дружину робітника та неодружених дітей, до тих пір, доки останні вважаються державою, що приймає, неповнолітніми і перебувають на утриманні трудящого-мігранта.

Cтаття 20

1. Встановлюється, що питання соціального забезпечення, а також інші положення, що стосуються допомоги по безробіттю, допомоги по старості та допомоги у разі втрати годувальника, можуть бути виключені зі сфери застосування цієї статті.

2. Положення, які стосуються захисту жінок, зокрема щодо вагітності, пологів та післяпологового періоду, не вважаються дискримінацією, про яку згадується у цій статті.

3. Ця стаття не перешкоджає вжиттю конкретних заходів, спрямованих на ліквідацію нерівності de facto.

4. Професійна діяльність, яка за її характером або умовами виконання може бути доручена тільки особам певної статі, може бути виключена зі сфери застосування цієї статті або деяких її положень. Це положення не повинно тлумачитися як таке, що вимагає від Сторін включення до законів або правил переліку робіт, які за їхнім характером або умовами виконання можуть бути доручені тільки особам певної статі.

Cтатті 21 і 22

1. Для цiлей застосування цих статей термін "представники працiвникiв" означає осiб, якi визнаються такими за нацiональними законодавством або практикою.

2. Вираз "нацiональне законодавство i практика" у вiдповiдних випадках охоплює, крiм законiв i правил, колективнi договори, iншi угоди мiж роботодавцями та представниками працiвникiв, звичаї, а також вiдповiдне прецедентне право.

3. Для цiлей застосування цих статей термiн "пiдприємство" розуміється як такий, що означає сукупнiсть матерiальних i нематерiальних елементiв, якi можуть бути чи не бути юридичною особою, утворенi для виробництва товарiв або надання послуг з метою отримання фiнансового зиску i мають право визначати свою власну ринкову полiтику.

4. Встановлюється, що релiгiйнi громади та їхнi установи можуть бути виключенi зі сфери застосування цих статей, навiть якщо цi установи є "пiдприємствами" за змiстом пункту 3. Заклади, що здiйснюють дiяльнiсть, яка надихається певними iдеалами або грунтується на певних моральних принципах, iдеалах i концепцiях, захищених нацiональним законодавством, можуть бути виключенi зі сфери застосування цих статей у такому обсязi, який є необхiдним для збереження профілю пiдприємства.

5. Встановлюється, що коли в тiй чи iншiй державi права, викладенi у цих статтях, здiйснюються у рiзних закладах пiдприємства, вiдповiдна Сторона повинна вважатися такою, що виконує зобов’язання, якi випливають з цих статей.

6. Сторони можуть виключити зі сфери застосування цих статей підприємства, на яких кількість працівників менша за кількість, визначену національними законодавством або практикою.

Cтаття 22

1. Ця стаття не зашкоджує нi повноваженням i зобов’язанням держав щодо прийняття правил з техніки безпеки та гiгiєни працi на робочих мiсцях, нi повноваженням та функцiям органiв контролю за їхнім дотриманням.

2. Термін "соцiальнi та соцiально-культурнi послуги i заходи" розуміється як такий, що означає соцiальнi та/або культурнi заходи, що забезпечуються для працівників деякими пiдприємствами, такi як допомога по соцiальному забезпеченню, спортивнi майданчики, кiмнати для матерів, що годують грудних дiтей, бiблiотеки, табори вiдпочинку для дiтей тощо.

Cтаття 23, пункт 1

Для цiлей застосування цього пункту вираз "якомога довше" стосується фiзичних, психологiчних та iнтелектуальних можливостей осiб похилого вiку.

Cтаття 24

1. Встановлюється, що для цілей цієї статті терміни "звільнення" та "звільнений" означають розірвання трудових відносин з ініціативи роботодавця.

2. Встановлюється, що ця стаття охоплює всіх працівників, але Сторона може частково або повністю виключити зі сфери захисту такі категорії працівників:

a) працівників, найнятих за трудовим договором на визначений період часу або на час виконання конкретної роботи;

b) працівників, які проходять випробувальний термін або не мають необхідної вислуги років, за умови що тривалість цих періодів є розумною і визначається наперед;

c) працівників, які приймаються на роботу тимчасово на короткий період часу.

3. Для цілей цієї статті поважними причинами для звільнення не вважаються, зокрема:

a) членство у профспілках або участь у профспілковій діяльності у неробочий час або, за згодою роботодавця, у робочий час;

b) намагання отримати повноваження представника працівників, здійснення таких повноважень у теперішній час або у минулому;

c) подання скарги або участь у процесі, порушеному проти роботодавця у зв’язку зі звинуваченням останнього у порушенні законів чи правил, або звернення до компетентних адміністративних органів;

d) раса, колір шкіри, стать, сімейний стан, сімейні обов’язки, вагітність, релігія, політичні переконання, національна належність або соціальне походження;

e) відпустка по вагітності та родах або по догляду за дитиною;

f) тимчасова відсутність на роботі у зв’язку з захворюванням або травмою.

4. Встановлюється, що компенсація або інша відповідна допомога у випадку звільнення без поважних причин визначається національними законами або правилами, колективними договорами або іншими засобами, що відповідають національним умовам.

Cтаття 25

1. Встановлюється, що компетентний національний орган, як виняток і після консультацій з організаціями роботодавців і працівників, може виключити деякі категорії працівників зі сфери захисту, що надається цією статтею, з огляду на особливий характер їхніх трудових відносин.

2. Встановлюється, що термін "банкрутство" повинен бути визначений національними законодавством і практикою.

3. Вимоги працівників, що охоплюються цією статтею, включають, принаймні:

a) вимогу працівниками заробітної плати за встановлений період, який повинен бути не менше трьох місяців за пільговою системою і восьми тижнів за системою гарантій, до банкрутства або звільнення;

b) вимогу працівниками оплати відпустки, нарахованої за роботу, що була виконана упродовж року, в якому відбулося банкрутство або звільнення;

c) вимогу працівниками грошових виплат у зв’язку з іншими видами оплачуваної відсутності на роботі упродовж встановленого періоду, який повинен бути не менше трьох місяців за пільговою системою і восьми тижнів за системою гарантій, до банкрутства або звільнення.

4. Національні закони або правила можуть обмежувати захист вимог працівників встановленими грошовими виплатами, розмір яких повинен відповідати соціально прийнятному рівню.

Cтаття 26

Встановлюється, що ця стаття не вимагає від Сторін прийняття законодавства.

Встановлюється, що пункт 2 не охоплює сексуальні домагання.

Cтаття 27

Встановлюється, що ця стаття застосовується до працюючих чоловіків та жінок, які мають сімейні обов’язки стосовно дітей, що перебувають на їхньому утриманні, а також стосовно інших близьких родичів, які явно потребують їхнього догляду або підтримки, коли такі обов’язки обмежують їхні можливості підготовки до економічної діяльності, започаткування такої діяльності, участі у ній або її розширення. Вирази "діти, які перебувають на їхньому утриманні" та "інші близькі родичі, які явно потребують їхнього догляду або підтримки" означають осіб, визнаних такими згідно з національним законодавством відповідної Сторони.

Cтатті 28 і 29

Для цілей застосування цих статей термін "представники працівників" означає осіб, визнаних такими згідно з національним законодавством або практикою.

Встановлюється, що Хартія містить правові зобов’язання міжнародного характеру, виконання яких підлягає виключно наглядові, який передбачається у частині IV Хартії.

Cтаття A, пункт 1

Встановлюється, що позначені цифрами пункти можуть включати статті, які містять тільки один пункт.

Cтаття B, пункт 2

Для цілей пункту 2 статті B положення переглянутої Хартії відповідають положенням Хартії, які містяться у статтях або пунктах, позначених такою самою цифрою, за винятком:

a) пункту 2 статті 3 переглянутої Хартії, який відповідає пунктам 1 і 3 статті 3 Хартії;

b) пункту 3 статті 3 переглянутої Хартії, який відповідає пунктам 2 і 3 статті 3 Хартії;

c) пункту 5 статті 10 переглянутої Хартії, який відповідає пункту 4 статті 10 Хартії;

d) пункту 1 статті 17 переглянутої Хартії, який відповідає статті 17 Хартії.

Cтаття Е

Диференційоване ставлення, що ґрунтується на об’єктивних і розумних підставах, не вважається дискримінаційним.

Cтаття F

Встановлюється, що вираз "під час війни або іншого надзвичайного стану в державі" розуміється також як такий, що охоплює загрозу війни.

Cтаття I

Встановлюється, що працівники, виключені відповідно до додатка до статей 21 і 22, не враховуються при визначенні кількості відповідних працівників.

Cтаття J

Термін "зміна або доповнення" охоплює також включення до цієї Хартії нових статей.