Директива 2004/39/ЄС Європейського Парламенту та Ради "Про ринки фінансових інструментів, що вносить зміни в Директиви Ради 85/611/ЄЕС і 93/6/ЄЕС та Директиву 2000/12/ЄС Європейського Парламенту та Ради і припиняє дію Директиви Ради 93/22/ЄЕС" від 21 квітня 2004 року

6. Коли, відповідно до частини 7 статті 32, звіти, надані згідно з цією статтею, передаються компетентному органу влади приймаючої держави-члена інвестиційної компанії, цей орган передає таку інформацію компетентним органам влади держави-члена походження інвестиційної компанії, якщо лише вони не вирішать, що не хочуть отримувати таку інформацію.

7. З метою забезпечення коректування заходів для захисту цілісності ринку, врахування технічного розвитку на фінансових ринках та забезпечення однакового застосування частин 1 і 5, Комісія може прийняти, відповідно до процедури, зазначеної в частині 2 статті 64, заходи щодо імплементації, що визначають методи та заходи для звітування про фінансові угоди, форму та зміст таких звітів, а також критерії визначення відповідних ринків, відповідно до частини 3.

1. Держави-члени вимагають, щоб інвестиційні компанії та ринкові оператори, що діють в рамках БТЗ, розробили та вживали ефективні заходи і процедури, що стосуються БТЗ, для систематичного контролю за дотриманням користувачами правил БТЗ. Інвестиційні компанії та ринкові оператори, що діють в рамках БТЗ, контролюють угоди, укладені їх користувачами та в рамках їх систем, для встановлення фактів порушення цих правил, порушення умов ведення торгівлі або поведінки, що може призвести до зловживання на ринку.

2. Держави-члени вимагають, щоб інвестиційні компанії та ринкові оператори, що діють в рамках БТЗ, звітували перед компетентними органами влади про серйозні порушення правил БТЗ, порушення умов ведення торгівлі або поведінку, що може призвести до зловживання на ринку. Держави-члени також вимагають, щоб інвестиційні компанії та ринкові оператори, що діють в рамках БТЗ, без зволікань надавали відповідну інформацію органам, уповноваженим розслідувати і переслідувати в судовому порядку зловживання на ринку, та максимально сприяли уповноваженим органам в розслідуванні та переслідування в судовому порядку зловживань на ринку, що мають місце в рамках чи за межами їх систем.

1. Держави-члени вимагають від системних інтерналайзерів оприлюднення твердих котирувань акцій, які допущені до торгівлі на регульованому ринку, мають ліквідний ринок, та щодо яких вони виступають системними інтерналайзерами. У разі, коли акції не мають ліквідного ринку, системні інтерналайзери повинні оприлюднювати інформацію щодо котирувань за вимогою клієнтів.

Положення цієї статті поширюються на системних інтерналайзерів, що торгують стандартними ринковими лотами за обсягом. Положення цієї статті не поширюються на системних інтерналайзерів, угоди яких виходять за межі стандартних ринкових обсягів.

Системні інтерналайзери можуть визначити величину або величини, в межах яких вони здійснюватимуть котирування. Для окремої акції котирування включає тверду ціну купівлі та/або ціну продажу для обсягу чи обсягів, що відповідають стандартним ринковим обсягам щодо виду акцій, до якого належить ця акція. Ціна чи ціни також повинні відображати переважаючі ринкові умови щодо такої акції.

Акції групують у види на основі середньоарифметичної вартості замовлень, що виконуються на ринку щодо цих акцій. Стандартний ринковий обсяг щодо кожного виду акцій визначається на основі середньоарифметичної вартості виконаних замовлень, що входять до кожного окремого виду акцій.

Ринок щодо кожного виду акцій охоплює всі замовлення, що виконуються в Європейському Союзі щодо даного виду акцій, за винятком великих замовлень, порівняно з нормальними ринковими величинами щодо цього виду акцій.

2. Компетентні органи влади, що контролюють найважливіші, з точки зору ліквідності, ринки, як визначено в статті 25, принаймні щорічно, визначають вид, до якого належить акція, на основі середньоарифметичної вартості замовлень, що виконуються на ринку щодо певних акцій. Ця інформація оприлюднюється для всіх для всіх учасників ринку.

3. Системні інтерналайзери оприлюднюють свої котирування систематично впродовж стандартного часу ведення торгівлі. Вони мають право в будь-який час поновлювати свої котирування. Їм також дозволено, за виняткових ринкових умов, скасовувати свої котирування.

Котирування оприлюднюється у спосіб, легко доступний для інших учасників ринку, за прийнятних комерційних умов.

Системні інтерналайзери, дотримуючись положень, встановлених у статті 21, виконують замовлення, отримані від своїх роздрібних клієнтів, щодо акцій, стосовно яких вони виступають системними інтерналайзерами, за ціною котирування на момент прийняття замовлення.

Системні інтерналайзери виконують замовлення, отримані від своїх професійних клієнтів, щодо акцій стосовно яких вони виступають систематичними інтерналайзерами, за ціною котирування на момент прийняття замовлення. Однак, за виправданих обставин, вони можуть виконати такі замовлення за кращою ціною, за умови, що ціна знаходиться поряд з оприлюдненими ринковим умовами та обсяг замовлень більший, за величину, яку, зазвичай замовляють роздрібні інвестори.

Крім того, системні інтерналайзери можуть виконувати замовлення, отримані від своїх професійних клієнтів, за цінами, іншими ніж ті ціни котирувань, без дотримання умов, встановлених у четвертому пункті, коли угоди, щодо виконання замовлень стосовно кількох видів цінних паперів, є частиною однієї угоди, або щодо замовлень, що передбачають ціну іншу, ніж поточна ринкова ціна.

У разі, коли системний інтерналайзер, що підтримує лише одне котирування, або найбільше котирування якого є нижчим ніж стандартний ринковий обсяг, отримує від клієнта замовлення більше за обсягом, ніж обсяг його котирування, але нижче ніж стандартний ринковий обсяг, він може вирішити виконати частину замовлення, що перевищує обсяг його котирування, за умови, що воно виконується за котирувальною ціною, за винятком випадків, коли умовами двох попередніх пунктів передбачено інше. У разі, коли системний інтерналайзер підтримує котирування з різними обсягами та отримує замовлення в межах цих обсягів, він виконує замовлення за однією з котирувальних цін, відповідно до положень статті 22, за винятком випадків, коли умовами двох попередніх пунктів передбачено інше.

4. Компетентні органи влади перевіряють:

(a) щоб інвестиційні компанії регулярно поновлювали ціну купівлі та/або продажу, опубліковану (-і) відповідно до частини 1, та підтримували ціни на рівні, що відображає переважаючі ринкові умови;

(b) щоб інвестиційні компанії дотримувалися вимог щодо покращення ціни, викладених у четвертому пункті частини 3.

5. Системним інтерналайзерам дозволено вирішувати, на основі їх комерційної політики, об'єктивно та без дискримінації, яким інвесторам вони надають доступ до своїх котирувань. З цією метою повинні існувати чіткі стандарти, що регулюють доступ до їх котирувань. Системні інтерналайзери можуть відмовитись вступати в ділові стосунки або припинити ділові стосунки з інвесторами, керуючись комерційними міркуваннями, такими як кредитоспроможність інвестора, ризик контрагента та розрахунки за угодою.

6. Для обмеження ризику укладення численних угод з одним і тим же інвестором, системним інтерналайзерам дозволено обмежувати, не вдаючись до дискримінації, кількість угод з одним і тим же клієнтом, які вони укладають на оприлюднених умовах. Їм також дозволено, не вдаючись до дискримінації та відповідно до положень статті 22, обмежувати загальну кількість угод, укладених одночасно з різними клієнтами, за умови, що це можна зробити лише коли кількість та/або об'єм замовлень, що потрібні клієнтам, перевищує (-ють) норму.

7. Для забезпечення однакового застосування частин з 1 по 6, у спосіб, що сприяє ефективному оцінюванню акцій та максимізації можливості інвестиційних компаній укладати угоди для своїх клієнтів на найвигідніших умовах, Комісія, відповідно до процедури, зазначеної в частині 2 статті 64, приймає заходи щодо імплементації, які:

(a) встановлюють критерії застосування частин 1 і 2;

(b) встановлюють критерії, що визначають, коли опублікування котирування здійснюється на систематичній та постійній основі і є легко доступним, а також визначають засоби, використання яких забезпечить виконання обов'язку інвестиційної компанії щодо оприлюднення своїх котирувань, що включають такі можливості:

(i) за допомогою засобів будь-якого регульованого ринку, який дозволив торгівлю даним інструментом

(ii) через офіси третьої особи;

(iii) за допомогою власних заходів;

(c) встановлюють загальні критерії визначення угод щодо кількох видів цінних паперів, виконання яких є частиною однієї угоди, або угод, що передбачають ціну іншу ніж поточна ринкова ціна;

(d) встановлюють загальні критерії визначення виняткових ринкових обставин, які дозволяють скасування котирувань, а також умов щодо оновлення котирувань;

(e) встановлюють критерії визначення величини, яку, зазвичай, замовляють роздрібні інвестори;

(f) встановлюють критерії визначення, яке слід вважати значним перевищенням норми, як зазначено в частині 6;

(g) встановлюють критерії визначення, у випадку коли ціни падають в межах відкритого коливання цін, наближеного до ринкових умов.

1. Держави-члени повинні, принаймні, вимагати від інвестиційних компаній, які у власних інтересах або від імені клієнтів укладають угоди щодо акцій, допущених до обігу на регульованому ринку, на не регульованому ринку чи в межах БТЗ, щоб вони оприлюднювали обсяг, ціну та момент укладення таких угод. Ця інформація підлягає оприлюдненню якомога ближче до часу укладення угод за розумною ціною та у спосіб, що є легко доступним для інших учасників ринку.

2. Держави-члени вимагають, щоб інформація, оприлюднена відповідно до частини 1, та строк, впродовж якого вона опубліковується, відповідала вимогам, прийнятим відповідно до статті 45. У разі, коли заходи, прийняті відповідно до статті 45, передбачають відкладення звітування стосовно певних категорій угод щодо акцій, ця можливість, з відповідними змінами, поширюється і на угоди, укладені поза регульованим ринком чи БТЗ.

3. Для забезпечення прозорого і належного функціонування ринків та однакового застосування частини 1, Комісія приймає, відповідно до частини 2 статті 64, заходи щодо імплементації, які:

(a) встановлюють засоби, за допомогою яких інвестиційна компанія може виконати свої обов'язки, відповідно до частини 1, включаючи такі можливості:

(i) за допомогою засобів будь-якого регульованого ринку, який дозволив торгівлю даним інструментом

(ii) через офіси третьої особи;

(iii) за допомогою власних заходів;

(b) роз'яснюють поширення зобов'язання, відповідно до частини 1, на угоди, що передбачають використання акцій для забезпечення, надання кредитів або інших цілей, коли обмін акціями визначається факторами іншими, ніж встановлення ринкової вартості акції.

1. Держави-члени, принаймні, вимагають, щоб інвестиційні компанії та ринкові оператори, які керують БТЗ, оприлюднювали поточні ціни купівлі/продажу та обсяги попиту/пропозиції за цими цінами, що оголошені в рамках їх систем, щодо акцій, допущених до торгівлі на регульованому ринку. Держави-члени забезпечують доступність цієї інформації громадськості за розумною ціною та на постійній основі протягом стандартної торгової сесії.

2. Держави-члени забезпечують компетентним органам влади можливість скасування обов'язку інвестиційних компаній або ринкових операторів, що діють в рамках БТЗ, щодо оприлюднення інформації, зазначеної в частині 1, якщо вона грунтується на ринковій моделі, виді та величині замовлень, за обставин, визначених відповідно до частини 3. Зокрема, компетентні органи влади можуть скасувати цей обов'язок щодо великих за масштабом угод, порівняно зі звичайною вартістю відповідних акції чи виду акцій.

3. Для забезпечення однакового застосування частин 1 та 2, Комісія, відповідно до процедури, зазначеної в частині 2 статті 64, приймає заходи щодо імплементації стосовно:

(a) діапазону цін купівлі/продажу або котирувань маркет-мейкерів та обсягів попиту/пропозиції за оприлюдненими цінами цінами;

(b) обсяги та виду замовлень, щодо яких може бути скасовано обов'язок розголошення інформації до укладення угоди, відповідно до частини 2;

(c) ринкової моделі в якій може бути скасовано обов'язок щодо розкриття інформації до проведення торгів, відповідно до частини 2, і, зокрема, стосовно можливості поширення цього обов'язку на методи торгівлі, що діють в рамках БТЗ, при проведення торгів відповідно до їх правил із визначенням цін, встановлених за межами систем БТЗ, або періодичними аукціонами.

За винятком випадків, коли це зумовлено особливим характером БТЗ, зміст цих заходів щодо імплементації відповідає заходам щодо імплементації, передбаченим у статті 44 для регульованих ринків.

1. Держави-члени, принаймні, вимагають, щоб інвестиційні компанії та ринкові оператори, які керують БТЗ, оприлюднювали ціну, обсяг та час укладення угод в рамках їх систем щодо акцій, допущених до обігу на регульованому ринку. Держави-члени вимагають, щоб деталі таких угод оприлюднювались за розумною ціною і якомога швидше до часу укладення угоди. Ця вимога не поширюється на деталі угод, укладених в рамках БТЗ, що оприлюднюються в рамках систем регульованого ринку.

2. Держави-члени передбачають надання компетентними органами влади дозволу інвестиційним компаніям чи ринковим операторам, що керують БТЗ, щодо відкладення оприлюднення деталей стосовно виду чи обсягів угод. Зокрема, компетентні органи влади можуть дозволити відкласти опублікування деталей угод, що за своїми масштабами більші, ніж стандартний ринковий обсяг щодо цих акцій чи виду акцій. Держави-члени вимагають від БТЗ отримання попереднього дозволу компетентних органів влади щодо відкладення оприлюднення, а також повідомлення учасників ринку та інвесторів про таке відкладення.

3. Для забезпечення ефективного і належного функціонування фінансових ринків та гарантування однакового застосування частин 1 та 2, Комісія відповідно до процедури, зазначеної в частині 2 статті 64, приймає заходи щодо імплементації стосовно:

(a) обсягу та змісту інформації, що підлягає оприлюдненню;

(b) умов, відповідно до яких інвестиційні компанії чи ринкові оператори, що керують БТЗ, можуть відкласти оприлюднення інформації щодо угод, та критеріїв для визначення можливості відкладення оприлюднення інформації щодо угод з огляду на їх обсяг або вид акцій.

За винятком випадків, коли це зумовлено особливим характером БТЗ, зміст цих заходів щодо імплементації відповідає заходам щодо імплементації, передбаченим у статті 44 для регульованих ринків.

1. Держави-члени забезпечують, що кожна інвестиційна компанія, ліцензована та контрольована компетентними органами влади іншої держави-члена, відповідно до цієї Директиви, і кредитні установи - відповідно до Директиви 2000/12/ЄС, можуть вільно надавати послуги з інвестування та/або здійснювати інвестиційну діяльність, а також надавати додаткові послуги в межах своєї території, за умови, що такі послуги та діяльність передбачені в ліцензії. Додаткові послуги можуть надаватися лише разом з послугою з інвестування та/або інвестиційною діяльністю.

Держави-члени не встановлюють до такої інвестиційної компанії чи кредитної установи жодних додаткових вимог щодо питань, зазначених у цій Директиві.

2. Будь-яка інвестиційна компанія, що вперше бажає надавати послуги чи здійснювати діяльність в межах території іншої держави-члена, або бажає змінити сферу послуг чи діяльності в іншій державі-члені, надає компетентним органам влади держави-члена походження таку інформацію:

(a) держава-член, на території якої вона діятиме;

(b) програма діяльності із зазначенням, зокрема, послуг з інвестування та/або виду інвестиційної діяльності, а також додаткових послуг, які вона має намір надавати, із зазначенням, чи має намір компанія користуватися послугами пов'язаних агентів на території держави-члена, в якій вона має намір надавати послуги.

У разі, коли інвестиційна компанія має намір використовувати послуги пов'язаних агентів, компетентний орган влади держави-члена походження інвестиційної компанії, на запит компетентного органу влади приймаючої держави-члена, і впродовж розумного строку повідомляє дані щодо пов'язаних агентів, послугами яких в цій державі-члені має намір скористатися інвестиційна компанія. Приймаюча держава-член може оприлюднити цю інформацію.

3. Компетентний орган влади держави-члена походження впродовж місяця після отримання цієї інформації, передає її компетентному органу влади приймаючої держави-члена, відповідно до частини 1 статті 56. Після цього інвестиційна компанія може розпочати надання послуг з інвестування або інших відповідних послуг у приймаючій державі-члені.

4. У разі зміни будь-яких деталей, повідомлених відповідно до частини 2, інвестиційна компанія надсилає письмове повідомлення про таку зміну компетентному органу влади держави-члена походження, принаймні, за один місяць до реалізації такої зміни. Компетентний орган влади держави-члена походження повідомляє компетентний орган влади приймаючої держави-члена про ці зміни.

5. Держави-члени без встановлення подальших законних чи адміністративних вимог дозволяють інвестиційним компаніям та ринковим операторам, що діють в рамках БТЗ, з інших держав-членів вживати відповідні заходи на своїй території для полегшення доступу та використання їхніх систем віддаленими користувачами або учасниками, створеними на їхній території.

6. Інвестиційна компанія чи ринковий оператор, що діє в рамках БТЗ, повідомляє компетентному органу влади держави-члена походження назву держави-члена, в якій БТЗ має намір вживати такі заходи. Компетентний орган влади держави-члена походження БТЗ впродовж одного місяця передає цю інформацію державі-члену, на території якої БТЗ має намір вживати такі заходи.

Компетентний орган влади держави-члена походження БТЗ, за запитом компетентного органу влади приймаючої БТЗ держави-члена і впродовж розумного строку повідомляє дані щодо членів або учасників БТЗ, створених у цій державі-члені.

1. Держави-члени забезпечують, що послуги з інвестування та/або інвестиційна діяльність, а також додаткові послуги надаються на їх території відповідно до Директиви 2000/12/ЄС шляхом створення філії, за умови, що такі послуги і види діяльності передбачені в ліцензії, виданій інвестиційній компанії чи кредитній установі в державі-члені походження. Додаткові послуги можуть бути надані лише разом з послугою з інвестування та/або інвестиційною діяльністю.

Держави-члени не повинні встановлювати будь-які додаткові вимоги, крім тих, що передбачені у частині 7, щодо створення та діяльності філії з питань, врегульованих цією Директивою.

2. Держави-члени вимагають, щоб інвестиційна компанія, що бажає створити філію на території іншої держави-члена, спочатку повідомляла про це компетентний орган влади держави-члена свого походження і надавало йому таку інформацію:

(a) держава-член, на території якої вона має намір створити філію;

(b) програму діяльності, в якій, між іншим, зазначені послуги з інвестування та/або види інвестиційної діяльності, а також додаткові послуги, що будуть запропоновані, організаційна структура філії та вказівка на те, чи має намір філія користуватися послугами пов'язаних агентів;

(c) адреса в приймаючій державі-члені, звідки можуть бути отримані документи;

(d) імена осіб, відповідальних за управління філією.

У разі, коли інвестиційна компанія користується послугами пов'язаних агентів, створених у державі-члені за межами її держави-члена походження, такого пов'язаного агента прирівнюють до філії і на нього поширюються положення цієї Директиви, що регулюють діяльність філій.

3. Якщо компетентний орган влади держави-члена походження не має підстав сумніватися у відповідності адміністративної структури чи у фінансовому становищі інвестиційної компанії, враховуючи передбачені види діяльності, такий орган впродовж трьох місяців після отримання всієї інформації повідомляє цю інформацію компетентному органу влади приймаючої держави-члена, визначеного в якості контактного пункту, згідно з частиною 1 статті 56, і, відповідно, повідомляє зацікавлену інвестиційну компанію.

4. Крім інформації, зазначеної в частині 2, компетентний орган влади держави-члена походження повідомляє компетентному органу влади приймаючої держави-члена деталі акредитованої схеми компенсації, членом якої є ця інвестиційна компанія, відповідно до Директиви 97/9/ЄС. У разі зміни деталей, компетентний орган влади держави-члена походження, відповідно, інформує про це компетентний орган влади приймаючої держави-члена.

5. У разі, коли компетентний орган влади держави-члена походження відмовляється повідомити таку інформацію компетентному органу влади приймаючої держави-члена, він повинен впродовж трьох місяців після отримання відповідної інформації надати зацікавленій інвестиційній компанії обгрунтування підстави своєї відмови.

6. Після отримання повідомлення від компетентного органу влади приймаючої держави-члена, або в разі, коли таке повідомлення від нього не надійде найпізніше через два місяці після передачі повідомлення компетентним органом влади держави-члена походження, філія може бути створена і розпочати свою діяльність.

7. Компетентний орган влади держави-члена, на території якої знаходиться філія, бере на себе відповідальність за забезпечення відповідності послуг, що надаються філією в межах території цієї держави-члена, зобов'язанням, викладеним у статтях 19, 21, 22, 25, 27 і 28 та заходам, прийнятим на основі цих статей.

Компетентний орган влади держави-члена, на території якої знаходиться філія, має право перевіряти діяльність філії та вимагати проведення змін, суворо необхідних для забезпечення компетентним органом влади виконання зобов'язань, відповідно до статей 19, 21, 22, 25, 27 і 28, та заходів, прийнятих на основі цих статей, щодо послуг та/або видів діяльності, що надаються філією в межах його території.

8. У разі, коли інвестиційна компанія, ліцензована в одній державі-члені створить філію на території іншої держави члена, кожна держава-член забезпечує проведення перевірки на місці за діяльністю цієї філії компетентним органом влади держави-члена походження інвестиційної компанії на виконання її функцій та після повідомлення компетентного органу влади приймаючої держави-члена.

9. У разі зміни будь-якої інформації, повідомленої відповідно до частини 2, інвестиційна компанія надсилає компетентному органу влади держави-члена походження письмове повідомлення про таку зміну, принаймні, за один місяць до реалізації. Компетентний орган держави-члена походження повідомляє компетентному органу влади приймаючої держави-члена про ці зміни.

1. Держави-члени вимагають, щоб інвестиційні компанії з інших держав-членів, що отримали ліцензії на виконання замовлень клієнтів чи здійснення операцій за власний рахунок, мали право членства в або доступ до регульованих ринків, створених на їх території, шляхом застосування будь-якого з наступних заходів:

(a) безпосередньо, створюючи філії в приймаючій державі-члені;

(b) стаючи дистанційним (remote) членом або маючи дистанційний (remote) доступ до регульованого ринку без потреби в створенні установи в державі-члені походження регульованого ринку, коли порядок торгівлі та системи відповідного ринку не вимагають фізичної присутності для укладення угод на ринку.

2. Держави-члени не встановлюють будь-яких додаткових регуляторних чи адміністративних вимог щодо питань, врегульованих у цій Директиві, для інвестиційних компаній, що наділені правом, закріпленим в частині 1.

1. Держави-члени вимагають, щоб інвестиційні компанії з інших держав-членів мали право доступу до центральної сторони угоди, систем клірингу та розрахунків на їх території з метою завершення укладення або сприяння звершенню укладення угод щодо фінансових інструментів.

Держави-члени вимагають, щоб доступ таких інвестиційних компаній до цих засобів визначався тими ж недискримінаційними, прозорими і об'єктивними критеріями, що застосовуються до місцевих учасників. Держави-члени не обмежують використання таких засобів стосовно клірингу та розрахунків за угодами щодо фінансових інструментів, укладеними на їх території на регульованому ринку чи в рамках БТЗ.

2. Держави-члени вимагають, щоб регульовані ринки на їх території надавали всім своїм членам чи учасникам право визначати систему розрахунків за угодами щодо фінансових інструментів, укладеними на регульованому ринку, з врахуванням:

(a) таких зв'язків та заходів між визначеною системою розрахунків та будь-якою іншою системою чи засобом, що необхідні для забезпечення ефективного та економічно вигідного розрахунку за даною угодою; та

(b) згоди компетентного органу влади, відповідального за контролювання регульованого ринку, з тим, що технічні умови для розрахунку за угодами, укладеними на регульованому ринку через систему розрахунків іншу, ніж та, що визначена регульованим ринком, вважаються такими, що допускають безперешкодне та належно організоване функціонування фінансових ринків.

Таке оцінювання регульованого ринку компетентним органом влади відбувається без шкоди повноваженням національних центральних банків як наглядачів за системами розрахунків або інших наглядових органів в рамках таких систем. Компетентний орган влади враховує результати нагляду/спостереження, здійсненого такими установами, з метою уникнення зайвого дублювання контролю.

3. Права інвестиційних компаній, відповідно до частин 1 і 2, не порушують прав операторів центральної сторони угоди, систем клірингу та розрахунків відмовити у наданні відповідних послуг, керуючись законними комерційними мотивами.

1. Держави-члени не перешкоджають інвестиційним компаніям та ринковим операторам, керують БТЗ, в досягненні відповідних домовленостей з центральними сторонами угод чи кліринговими установами та системою розрахунків іншої держави-члена, з метою забезпечення клірингу чи розрахунків щодо кількох або всіх угод, укладених учасниками ринку, в рамках їх систем.

2. Компетентні органи інвестиційних компаній та ринкових операторів, що керують БТЗ, не мають права виступати проти використання центральних сторін угод, клірингових установ та/або систем розрахунків в іншій державі-члені, за винятком, коли це очевидно необхідно для підтримання належного функціонування цих БТЗ, враховуючи умови, встановлені для систем розрахунків у частині 2 статті 34.

З метою уникнення зайвого дублювання контролю, компетентний орган влади враховує нагляд/спостереження за системою клірингу та розрахунків, що вже здійснюється національними центральними банками як наглядачами за системами клірингу та розрахунків, або іншими органами влади з наглядовими повноваженнями щодо таких систем.

1. Держави-члени видають ліцензії регульованого ринку, тим системам, що відповідають положенням цього Розділу.

Ліцензія регульованого ринку, видається лише у разі, коли компетентний орган влади впевнений, що ринковий оператор і системи регульованого ринку відповідають, принаймні, вимогам, встановленим у цьому Розділі.

У разі, коли регульований ринок має статус юридичної особи, якою управляє або контролює ринковий оператор інший, ніж сам регульований ринок, держави-члени встановлюють, яким чином різні зобов'язання, накладені на ринкового оператора відповідно до цієї Директиви, розподіляються між регульованим ринком та ринковим оператором.

Оператор регульованого ринку надає всю інформацію, включаючи програму діяльності, що встановлює, між іншим, передбачувані види діяльності та організаційну структуру, необхідну для того, щоб компетентний орган влади переконався в тому, що регульований ринок на момент отримання ліцензії для початку діяльності вжив всі необхідні заходи для виконання зобов'язань, встановлених у цьому Розділі.

2. Держави-члени вимагають, щоб оператор регульованого ринку виконував завдання, пов'язані з організацією та діяльністю регульованого ринку під наглядом компетентного органу влади. Держави-члени забезпечують постійну перевірку компетентними органами влади дотримання регульованими ринками положень цього Розділу. Вони також забезпечують контроль з боку компетентних органів влади за постійним дотриманням регульованими ринками умов для отримання ліцензії на започаткування діяльності, встановлених у цьому Розділі.

3. Держави-члени забезпечують відповідальність ринкового оператора за гарантування дотримання всіх вимог регульованим ринком, яким він управляє.

Держави-члени також забезпечують надання оператору регульованого ринку прав, що відповідають цьому регульованому ринку, яким він управляє на основі цієї Директиви.

4. Без шкоди будь-яким відповідним положення Директиви 2003/6/ЄС, до угод, укладених в рамках систем регульованого ринку, застосовується публічне право держави-члена походження регульованого ринку.

5. Компетентний орган влади може скасувати ліцензію, видану регульованому ринку, якщо той:

(a) не використовує цю ліцензію впродовж 12 місяців, відкрито відмовляється від ліцензії або не здійснював діяльності впродовж останніх шести місяців, якщо держава-член не передбачить припинення дії ліцензії у таких випадках;

(b) отримав ліцензію на підставі неправдивих заяв чи будь-яким іншим незаконним способом;

(c) перестав виконувати умови, на основі яких було видано ліцензію;

(d) серйозно та систематично порушував положення, прийняті відповідно до цієї Директиви;

(e) підпадає під будь-який з випадків, коли національне законодавство передбачає скасування ліцензії.

1. Держави-члени вимагають, щоб особи, які ефективно управляють діяльністю та операціями на регульованому ринку, мали достатньо хорошу репутацію і необхідний досвід для забезпечення належного та якісного управління та діяльності регульованого ринку. Держави-члени також вимагають, щоб оператор регульованого ринку повідомляв компетентному органу влади персональні дані та будь-які подальші зміни в цих даних щодо осіб, які ефективно ведуть справи та керують операціями на регульованому ринку.

Компетентний орган влади відмовляє у схваленні запропонованих змін, коли існують об'єктивні та очевидні підстави вважати, що вони становлять суттєву загрозу для належного і якісного управління та діяльності регульованого ринку.

2. Держави-члени забезпечують, що в процесі ліцензування регульованого ринку, особа чи особи, які ефективно управляють діяльністю та операціями на вже ліцензованому регульованому ринку, відповідно до умов, встановлених у цій Директиві, вважаються такими, що виконують вимоги, встановлені у частині 1.

1. Держави-члени вимагають, щоб особи, які безпосередньо чи опосередковано суттєво впливають на управління регульованим ринком, відповідали встановленим вимогам.

2. Держави-члени вимагають, щоб оператор регульованого ринку:

(a) надавав компетентному органу влади та оприлюднював інформацію про право власності щодо регульованого ринку та/або ринкового оператора, і, зокрема, - про персональні дані та обсяг часток будь-яких осіб, що суттєво впливають на управління;

(b) повідомляв компетентному органу влади та оприлюднював інформацію щодо переходу права власності, що зумовлює зміну осіб, які суттєво впливають на діяльність регульованого ринку.

3. Компетентний орган влади відмовляється затвердити запропоновані зміни щодо осіб, які контролюють регульований ринок та/або ринкового оператора, коли існують об'єктивні та очевидні підстави вважати, що ці зміни становлять суттєву загрозу для належного і якісного управління регульованим ринком.

Держави-члени вимагають, щоб регульований ринок:

(a) мав засоби для чіткого визначення і подолання потенційно негативних наслідків для діяльності регульованого ринку чи його учасників, будь-якого конфлікту інтересів між інтересами регульованого ринку, його власників чи його оператора і якісним функціонуванням регульованого ринку, та, зокрема, у разі, коли такий конфлікт інтересів може зашкодити виконанню будь-яких функцій, делегованих регульованому ринку компетентним уповноваженим органом;

(b) був відповідно оснащений, щоб справитися з ризиками, впливові яких він підлягає; забезпечував відповідні засоби та системи для визначення всіх суттєвих ризиків щодо його діяльності і вживав ефективні заходи для зменшення цих ризиків;

(c) мав засоби для якісного управління технічними операціями системи, включаючи розробки ефективних заходів для подолання ризиків збою в системі, у разі настання непередбачених обставин;

(d) мав прозорі і недискреційні правила та процедури, що забезпечують справедливу та належну торгівлю і встановлюють об'єктивні критерії ефективного виконання замовлень;

(e) мав ефективні засоби для сприяння якісному та вчасному завершенню виконання угод, що укладені в рамках його систем;

(f) на момент ліцензування і в подальшому володів достатніми фінансовими ресурсами для полегшення свого належного функціонування, зважаючи на характер та обсяг угод, укладених на ринку, та обсяг і ступінь ризиків, впливові яких він підлягає.

1. Держави-члени вимагають від регульованих ринків встановлення зрозумілих та прозорих правил допуску фінансових інструментів до обігу.

Ці правила забезпечують, що торгівля фінансовими інструментами, допущеними до обігу на регульованому ринку, може здійснюватися справедливо, належно та ефективно, а що стосується цінних паперів, які підлягають обігу - що вони знаходяться у вільному обігу.

2. Що стосується деривативів, правила забезпечують, зокрема, що форма контракту стосовно деривативів передбачає належне ціноутворення, а також наявність ефективних умов розрахунку за контрактом.

3. Крім зобов'язань, передбачених частинами 1 і 2, держави-члени вимагають, щоб регульований ринок розробив та підтримував ефективні засоби перевірки виконання емітентами цінних паперів, що підлягають обігу і виставлені на продаж на регульованому ринку, їх обов'язків, відповідно до законодавства Спільноти щодо розголошення інформації в процесі створення, діяльності емітентів чи в разі потреби.

Держави-члени забезпечують розробку регульованим ринком засобів сприяння їх членам чи учасникам в отриманні доступу до інформації, оприлюдненої відповідно до законодавства Спільноти.

4. Держави-члени забезпечують розробку регульованими ринками необхідних заходів для систематичної перевірки відповідності фінансових інструментів, виставлених ними на продаж, вимогам щодо їх допущення до обігу.

5. Цінний папір, що підлягає обігу, і допущений до обігу на регульованому ринку, може бути виставлений на продаж на інших регульованих ринках навіть без згоди емітента, згідно з відповідними положеннями Директиви 2003/71/ЄС (22) Європейського Парламенту та Ради від ... про проспекти, що підлягають опублікуванню при пропозиції цінних паперів чи виставленні їх на продаж та внесення змін до Директиви 2001/34/ЄС. Регульований ринок повідомляє емітента про те, що торгівля емітованими ним цінними паперами відбувається на цьому регульованому ринку. На емітента не поширюється обов'язок щодо безпосереднього надання, відповідно частини 3, інформації будь-якому регульованому ринку, що виставив без згоди емітента виставив на продаж емітовані ним цінні папери.

(22) ОВ L

6. З метою забезпечення однакового застосування частин з 1 по 5, Комісія, відповідно до процедури, зазначеної в частині 2 статті 64, приймає заходи щодо імплементації, що:

(a) визначають характерні ознаки різних видів інструментів, що враховуються регульованим ринком при оцінці, чи емітований інструмент відповідає умовам, зазначеним у другому пункті частини 1 щодо допуску до обігу в різних ринкових сегментах регульованого ринку;

(b) роз'яснюють заходи, які повинні бути вжиті регульованим ринком для виконання свого обов'язку щодо перевірки дотримання емітентом цінних паперів, що підлягають обігу, обов'язків, відповідно до законодавства Спільноти, щодо розголошення інформації в процесі створення, діяльності чи в разі потреби;

(c) роз'яснюють заходи, що повинні бути розроблені регульованим ринком, відповідно до частини 3, для полегшення доступу своїх членів та учасників до інформації, що оприлюднена відповідно до умов, встановлених законодавством Спільноти.

1. Без шкоди праву компетентного органу влади відповідно до пунктів (j) і (k) частини 2 статті 50 вимагати призупинення обігу або вилучення з обігу, оператор регульованого ринку може призупинити або вилучити з обігу фінансовий інструмент, що перестав відповідати правилам регульованого ринку, якщо лише такий захід не завдасть суттєвої шкоди інтересам інвесторів або належному функціонуванню ринку.

Незважаючи на можливість операторів регульованих ринків безпосередньо інформувати операторів інших регульованих ринків, держави-члени вимагають, щоб оператор регульованого ринку, що призупиняє чи вилучає з обігу фінансовий інструмент, оприлюднював це рішення і повідомляв цю важливу інформацію компетентному органу влади. Компетентний орган влади інформує про це компетентних органів влади інших держав-членів.

2. Компетентний орган влади, що вимагає призупинення торгівлі або вилучення фінансового інструмента з обігу на одному чи більше регульованих ринках, негайно оприлюднює своє рішення та повідомляє це компетентним органам влади інших держав-членів. За винятком випадків, коли це може суттєво зашкодити інтересам інвесторів чи належному функціонуванню ринку, компетентні органи влади інших держав-членів вимагають призупинення чи вилучення цього фінансового інструмента з обігу на регульованих ринках та в рамках БТЗ, що діють в межах їх юрисдикції.

1. Держави-члени вимагають від регульованого ринку розробки та підтримання прозорих і недискреційних правил, що грунтуються на об'єктивних критеріях регулювання доступу до регульованого ринку.

2. Такі правила встановлюють будь-які обов'язки членів чи учасників, що випливають з:

(a) структури регульованого ринку та управління ним;

(b) правил, що регулюють операції на цьому ринку;

(c) рівня професійної підготовки персоналу інвестиційних компаній чи кредитних установ, що діють на ринку;

(d) умов, встановлених для членів чи учасників інших, ніж інвестиційні компанії та кредитні установи, відповідно до частини 3;

(e) правил та процедур щодо клірингу та розрахунків за угодами, укладеними на регульованому ринку.

3. Регульовані ринки можуть допустити в якості членів або учасників інвестиційні компанії, кредитні установи, що отримали ліцензії відповідно до Директиви 2000/12/ЄС, та інших осіб, які:

(a) відповідають встановленим вимогам;

(b) мають достатній рівень професійної підготовки та компетенції;

(c) мають відповідні організаційні засоби;

(d) мають достатньо ресурсів для виконання покладених завдань, враховуючи різні фінансові засоби, що можуть бути встановлені регульованим ринком для гарантування належного розрахунку за угодами.

4. Держави-члени забезпечують, що стосовно угод, укладених на регульованому ринку, члени чи учасники не зобов'язані поширювати один на одного зобов'язання, встановлені у статтях 19, 21 та 22. Однак, члени чи учасники регульованого ринку поширюють зобов'язання, передбачені у статтях 19, 21 та 22, на своїх клієнтів, коли вони, діючи від імені своїх клієнтів, виконують їх замовлення на регульованому ринку.

5. Держави-члени забезпечують, що правила доступу до або членства в регульованому ринку передбачують безпосередню або дистанційну (remote) участь інвестиційних компаній та кредитних установ.

6. Держави-члени, без встановлення подальших вимог, передбачених законами чи адміністративними актами, дозволяють регульованим ринкам інших держав-членів вживати на своїй території відповідні заходи для полегшення доступу до і торгівлі на цих ринках дистанційних членів чи учасників, створених на їх території.

Регульований ринок повідомляє компетентному органу влади держави-члена його походження державу-члена, в якій він має намір вживати такі заходи. Компетентний орган влади держави-члена походження впродовж одного місяця надає цю інформацію державі-члену, в якій регульований ринок має намір вживати такі заходи.

Компетентний орган влади держави-члена походження регульованого ринку, на запит компетентного органу влади приймаючої держави-члена, впродовж розумного строку повідомляє персональні дані членів чи учасників регульованого ринку, створеного в цій державі-члені.

7. Держави-члени вимагають від оператора регульованого ринку систематичного повідомлення компетентному органу влади регульованого ринку списку членів чи учасників цього регульованого ринку.

1. Держави-члени вимагають від регульованих ринків розробки та підтирання ефективних заходів та процедур щодо систематичного контролю за дотриманням членами чи учасниками їхніх правил. Регульовані ринки контролюють угоди, укладені їх членами чи учасниками в рамках їх систем, для встановлення порушень цих правил, неналежних умов торгівлі чи поведінки, що може призвести до зловживання на ринку.

2. Держави-члени вимагають від операторів регульованих ринків звітування перед компетентними органами регульованого ринку про суттєві порушення їх правил, неналежні умови торгівлі або про поведінку, що може призвести до зловживання на ринку. Держави-члени також вимагають, від операторів регульованого ринку негайного повідомлення відповідної інформації органам, уповноваженим розслідувати та переслідувати в судовому порядку зловживання на ринку, та максимального сприяння цим органам в розслідуванні та переслідуванні в судовому порядку зловживань на регульованому ринку або в рамках його систем.

1. Держави-члени, принаймні, вимагають, щоб регульовані ринки оприлюднювали поточні ціни купівлі/продажу та обсягів попиту/пропозиції за цими цінами, оголошеними в рамках їх систем, щодо акцій, допущених до обігу на регульованому ринку. Держави-члени вимагають постійного оприлюднення цієї інформації на зважених комерційних умовах протягом стандартної торгової сесії.

Регульовані ринки можуть на зважених комерційних умовах та без дискримінації надати інвестиційним компаніям, зобов'язаним оприлюднювати свої котирування акцій, відповідно до статті 27, доступ до засобів оприлюднення інформації, відповідно до першого пункту.

2. Держави-члени забезпечують можливість компетентних органів влади скасувати обов'язок щодо оприлюднення регульованими ринками інформації, зазначеної в частині 1, яка грунтується на ринковій моделі чи виді та обсягах замовлень, за обставин, визначених відповідно до частини 3. Зокрема, компетентні органи влади можуть скасувати цей обов'язок щодо угод, що більші за масштабом, порівняно зі стандартним обсягом угод щодо відповідних акції чи виду акцій.

3. Для забезпечення однакового застосування частин 1 та 2, Комісія, відповідно до процедури, зазначеної в частині 2 статті 64, приймає заходи щодо імплементації стосовно:

(a) діапазону цін купівлі/продажу або котирувань маркет-мейкера, обсягу попиту/пропозиції, які мають бути оприлюднені за цими цінами;

(b) обсягу та виду замовлень, щодо яких може бути скасовано обов'язок розголошення інформації до проведення торгів, відповідно до частини 2;

(c) ринкової моделі в якій може бути скасовано обов'язок щодо розголошення інформації до проведення торгів, відповідно до частини 2, і, зокрема, можливості поширення цього обов'язку на методи торгівлі, що застосовуються регульованими ринками, які укладають угоди відповідно до їх правил із визначенням цін, встановлених за межами регульованого ринку, або періодичними аукціонами.

1. Держави-члени, принаймні, вимагають, щоб регульовані ринки оприлюднювали ціну, обсяг та час угод, укладених щодо акцій, допущеними до обігу на регульованому ринку. Держави-члени вимагають, щоб деталі таких угод були оприлюднені на зважених комерційних засадах і якомога швидше до часу укладення угод.

Регульовані ринки можуть на зважених комерційних засадах та без дискримінації надавати інвестиційним компаніям, зобов'язаним оприлюднювати деталі своїх угод щодо акцій, відповідно до статті 28, доступ до засобів оприлюднення інформації, відповідно до першого пункту.

2. Держави-члени передбачають надання компетентними органами влади дозволу регульованим ринкам щодо відкладення опублікування деталей стосовно виду чи обсягів угод. Зокрема, компетентні органи влади можуть дозволити відкласти опублікування деталей стосовно угод, що більші за масштабом, порівняно зі стандартним обсягом угод щодо відповідних акції чи виду акцій. Держави-члени вимагають від регульованих ринків отримання попереднього дозволу компетентних органів влади щодо заходів з відкладення оприлюднення деталей угод, а також повідомлення про ці заходи учасників ринку та інвесторів.

3. Для забезпечення ефективного і належного функціонування фінансових ринків та гарантування однакового застосування частин 1 та 2, Комісія відповідно до процедури, зазначеної в частині 2 статті 64, приймає заходи щодо імплементації стосовно:

(a) обсягу та змісту інформації, що підлягає оприлюдненню;

(b) умов, відповідно до яких регульований ринок може передбачити відкладення оприлюднення інформації щодо угод, та критеріїв для визначення, до яких угод, з огляду на їх величину та вид акцій, дозволено відкласти оприлюднення.

1. Держави-члени не перешкоджають регульованим ринкам вступати в домовленість з центральними сторонами угод, кліринговими установами чи системами розрахунків іншої держави-члена, з метою забезпечення клірингу та/або розрахунків щодо всіх чи кількох угод, укладених учасниками ринку, відповідно до їх систем.

2. Компетентний орган регульованого ринку не має права перешкоджати використанню центральної сторони угоди, клірингової установи та/або систем розрахунків в інших державах-членах, крім випадків, коли це очевидно необхідно для забезпечення належного функціонування регульованого ринку, враховуючи умови щодо систем розрахунків, встановлені у частині 2 статті 34.

З метою уникнення зайвого дублювання контролю, компетентний орган влади повинен враховувати результати нагляду/контролю за системою клірингу та розрахунків, здійсненого національними центральними банками в якості контролера за системами клірингу та розрахунків, або іншими наглядовими органами, що наділені компетенцією щодо таких систем.

Кожна держава-член складає список регульованих ринків, для яких вона є державою-членом походження, і передає цей список іншим державам-членам та Комісії. Подібне повідомлення надсилається у разі внесення змін до цього списку. Комісія опубліковує список регульованих ринків в Офіційному Віснику Європейського Союзу та оновлює ці дані, принаймні, один раз на рік. Комісія також розміщає цей список на веб-сторінці та оновлює його кожен раз після отримання повідомлення від держав-членів про зміни в таких списках.

1. Кожна держава-член призначає компетентні органи влади, що виконують службові обов'язки, передбачені різними положеннями цієї Директиви. Держави-члени повідомляють Комісії та компетентним органам влади інших держав-членів інформацію щодо компетентних органів влади, відповідальних за забезпечення виконання кожного з цих службових обов'язків.

2. Компетентні органи влади, зазначені в частині 1, повинні бути державними органами, без шкоди можливості делегування завдань іншим суб'єктам, якщо це чітко передбачено частиною 5 статті 5, частиною 3 статті 16, частиною 2 статті 17 та частиною 4 статті 23.

Будь-яке делегування завдань суб'єктам, іншим ніж компетентні органи влади, зазначені в частині 1, не може передбачати ані здійснення повноважень компетентного державного органу, ані реалізацію дискреційних повноважень щодо прийняття офіційних рішень. Держави-члени вимагають від компетентних органів влади, перш ніж здійснити делегування, вжити всі відповідні заходи, щоб переконатися в наявності в суб'єкта, якому делегуватимуть завдання, правоздатності та ресурсів для ефективного виконання цих завдань, а також здійснення делегування лише в разі створення чітко визначеної та документально оформленої основи для виконання будь-яких делегованих завдань, що визначає завдання, які повинні бути виконані, та умови виконання цих завдань. Ці умови включають застереження, що зобов'язує відповідного суб'єкта діяти і бути організованим таким чином, щоб уникнути конфлікту інтересів, не допустити неналежного використання інформації, отриманої в результаті виконання делегованих завдань, а також запобігти конкурентній боротьбі. У будь-якому разі остаточна відповідальність щодо контролю за дотриманням цієї Директиви та її заходів щодо її імплементації лежить на компетентному органі влади або органах, призначених відповідно до частини 1.