Директива 2003/54/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу стосовно спільних правил для внутрішнього ринку електроенергії, яка скасовує Директиву 96/92/ЄС

(b) повинні вживатися відповідні заходи для забезпечення врахування професійних інтересів осіб, відповідальних за управління оператором комбінованої системи, у такий спосіб, який забезпечує їхню здатність до незалежної діяльності;

(c) оператор комбінованої системи повинен мати реальні права щодо прийняття рішень, незалежно від інтегрованого електроенергетичного підприємства, по відношенню до активів, необхідних для функціонування, обслуговування та розвитку мережі. Це не перешкоджає функціонуванню належних координаційних механізмів, спрямованих на забезпечення захисту економічних та управлінських наглядових прав материнської компанії у філії щодо отримання прибутку з активів, регулювання яких здійснюється опосередковано згідно зі Статтею 23 (2). Зокрема, це дає змогу материнській компанії затверджувати річний фінансовий план чи будь-який еквівалентний інструмент оператора комбінованої системи та встановлювати загальні ліміти щодо рівнів заборгованості своїх філій. Це не дає змоги материнській компанії надавати інструкції стосовно оперативного функціонування по відношенню до окремих рішень стосовно будівництва чи модернізації ліній передачі та розподілу електроенергії, які не виходять за межі, обумовлені фінансовим планом чи будь-яким еквівалентним засобом;

(d) оператор комбінованої системи повинен розробити програму відповідності, якою визначаються заходи, що вживаються для забезпечення виключення дискримінаційної поведінки та забезпечити відповідний контроль за її дотриманням. Цією програмою визначаються конкретні зобов'язання найманих працівників щодо досягнення цієї цілі. Річний звіт, у якому вказуються вжиті заходи, подається регулюючому органу, вказаному у Статті 23 (1), особою чи органом, відповідальним за контроль за виконанням програми відповідності, та публікується.

1. Держави-члени або будь-який компетентний орган, призначений ними, включаючи регулюючі органи, про які йдеться у Статті 23, мають право доступу до звітності електроенергетичних підприємств у тій мірі, наскільки це необхідно для виконання їхніх функцій, як зазначено у Статті 19.

2. Держави-члени або будь-який визначений компетентний орган, призначений ними, включаючи регулюючі органи, про які йдеться у Статті 23, повинні зберігати конфіденційність комерційно важливої інформації. Держави-члени можуть забезпечувати розкриття такої інформації, якщо це необхідно для виконання компетентними органами своїх функцій.

1. Держави-члени вживають необхідних заходів для забезпечення того, що і звітність електроенергетичних підприємств ведеться відповідно до пунктів 2 - 3.

2. Електроенергетичні підприємства будь-якої юридичної форми та форми власності надають для аудиту та публікують свої щорічні звіти відповідно до національного законодавства, що регулює щорічні звіти компаній з обмеженою відповідальністю, прийнятого згідно з Четвертою Директивою Ради 78/660/ЄЕС від 25 липня 1978 року, що грунтується на Статті 44 (2) (g) (*) Угоди стосовно щорічної звітності певних видів компаній.

(*) Назву Директиви 78/660/ЄЕС було змінено з метою врахування нової нумерації статей Угоди про заснування Європейського Співтовариства, згідно зі Статтею 12 Амстердамської Угоди; оригінальне посилання було зроблене на Статтю 54 (3) (g).

Підприємства, які відповідно до законодавства не зобов'язані публікувати свої щорічні звіти, зберігають копії таких звітів у своєму головному офісі, які повинні бути відкриті для громадськості.

3. При веденні внутрішнього бухгалтерського обліку електроенергетичні підприємства повинні вести окремі звіти щодо передачі та розподілу електроенергії, так, як вони повинні були б їх вести, якщо зазначені види діяльності виконувались окремими підприємствами, з метою уникнення дискримінації, перехресного субсидування та викривлення конкуренції. Вони також ведуть звітність, яка може бути консолідованою для інших видів діяльності щодо електроенергії, не пов'язаних з передачею чи розподілом. До 1 липня 2007 року вони повинні складати окремі звіти на постачання електроенергії кваліфікованим споживачам та постачання електроенергії некваліфікованим споживачам. У звітах також має бути зазначено прибуток від власності на систему передачі/розподілу. Якщо це доцільно, вказані підприємства можуть вести консолідовані звітність для інших видів діяльності, не пов'язаних з електроенергією. Внутрішня звітність включає балансовий звіт та звіт про прибутки та збитки по кожному виду діяльності.

4. При проведенні аудиту, вказаного у пункті 2, зокрема, перевіряється виконання зобов'язань щодо уникнення дискримінації та очікуваного перехресного субсидування, про який йдеться у пункті 3.

1. Держави-члени забезпечують запровадження системи доступу третіх сторін до систем передачі та розподілу на основі опублікованих тарифів, які застосовуються до відповідних споживачів об'єктивно і на недискримінаційній основі між користувачами системи. Держави-члени забезпечують, щоб такі тарифи чи методики, що лежать в основі їх розрахунку, були затверджені до введення їх в дію згідно зі Статтею 23 і щоб ці тарифи і методики, якщо затверджуються тільки методики, були опубліковані до їх введення в дію.

2. У випадку недостатньої потужності оператор системи передачі або розподілу може відмовити у доступі до системи. При цьому має бути зазначено обгрунтовані причини такої відмови, зокрема, відповідно до положень Статті 3. Держави-члени забезпечують, якщо це доцільно і якщо має місце відмова від надання доступу, щоб оператор системи передачі або розподілу надавав відповідну інформацію про заходи, яких необхідно вжити для підвищення потужності мережі. Зі сторони, яка запитує таку інформацію, може бути стягнуто помірну плату, яка відображує вартість витрат на надання такої інформації.

1. Держави-члени гарантують, що кваліфікованими споживачами є:

(a) до 1 липня 2004 року - кваліфіковані споживачі згідно з визначенням, наведеним у Статті 19 (1) - (3) Директиви 96/92/ЄС. Держави-члени публікують до 31 січня кожного року критерії визначення таких кваліфікованих споживачів;

(b) з 1 липня 2004 року - принаймні усі непобутові споживачі;

(c) з 1 липня 2007 року - усі споживачі.

2. З метою уникнення дисбалансу при відкритті ринків електроенергії:

(a) укладення контрактів на постачання електроенергії з кваліфікованим споживачем в системі іншої держави-члена не забороняється, якщо споживач розглядається як кваліфікований в обох системах;

(b) у випадках, коли у трансакціях, зазначених в підпункті (а), відмовлено тому, що споживач є кваліфікованим лише в одній з двох систем, Комісія може зобов'язати, беручи до уваги ринкову ситуацію та спільні інтереси, сторону, що відмовилась, постачати електроенергію на запит держави-члена, в якій знаходиться кваліфікований споживач.

1. Держави-члени вживають необхідних заходів для надання можливості:

(a) усім виробникам електроенергії та підприємствам з постачання електроенергії, створеним в межах їхньої території, постачати електроенергію для власних об'єктів, філії та кваліфікованих споживачів по прямих лініях;

(b) постачання електроенергії будь-якому кваліфікованому споживачу виробником та підприємством, що постачає електроенергію по прямим лініям в межах їхньої території.

2. Держави-члени встановлюють критерії для санкціонування будівництва прямих ліній на їх території. Ці критерії повинні бути об'єктивними і недискримінаційними.

3. Можливість постачання електроенергії по прямих лініях, як зазначено у пункті 1, не повинна негативно впливати на укладання контрактів на електроенергію відповідно до Статті 20.

4. Держави-члени можуть надавати санкцію на будівництво прямої лінії за умови відмови у доступі до системи згідно з Статтею 20, або відмови у застосуванні процедури врегулювання суперечок відповідно до Статті 23.

5. Держави-члени можуть відмовляти у санкціонуванні будівництва прямої лінії, якщо надання такої санкції суперечить положенням Статті 3. Відмова повинна бути належним чином обгрунтована.

1. Держави-члени призначають один чи більше компетентних органів, які і виконувати функцію регулюючих органів. Такі органи є цілком незалежними від: інтересів електроенергетичної галузі. Вони, шляхом виконання цієї статті, принаймні відповідають за уникнення дискримінації, забезпечення ефективної конкуренції та ефективного функціонування ринку, здійснюючи, зокрема, контроль за:

(a) виконанням правил управління та розміщення об'єднаних потужностей, у взаємодії з регулюючим органом чи органами тих держав-членів, з енергосистемами яких існує взаємоз'єднання;

(b) впровадженням будь-яких механізмів для подолання перевантаження потужностей національної енергосистеми;

(c) термінами для проведення підключень та ремонтів підприємствами з передачі та розподілу електроенергії;

(d) опублікуванням операторами системи передачі та розподілу відповідної інформації стосовно взаємоз'єднань, використання енергосистеми та розміщення потужностей для зацікавлених сторін, зважаючи на необхідність поводження з незведеною інформацією як з комерційно конфіденційною;

(e) ефективним відокремленням звітності, як зазначено у Статті 19, з метою забезпечення відсутності перехресного субсидування між генеруванням, передачею, розподілом та постачанням електроенергії;

(f) термінами, умовами та тарифами щодо підключення нових виробників електроенергії з метою гарантування того, що ці терміни, умови та тарифи є об'єктивними, прозорими та недискримінаційними, зокрема, беручи до уваги витрати та переваги, пов'язані з різними технологіями використання поновлюваних джерел енергії, розподіленим генеруванням та комбінованим виробництвом тепла та енергії;

(g) ступенем виконання операторами системи передачі та розподілу своїх завдань згідно зі Статтями 9 та 14;

(h) рівнем прозорості та конкуренції.

Органи, створені згідно з цією статтею, публікують річний звіт про результати контролюючих заходів, наведених у пунктах (a) - (h).

2. Регулюючі органи відповідають за встановлення чи затвердження, принаймні, методик, до введення їх в дію, які використовуються для розрахунку чи встановлення термінів та умов для:

(a) підключення та доступу до національних мереж, включаючи тарифи на передачу та розподіл електроенергії. Такі тарифи чи методики дозволяють здійснювати необхідне інвестування мереж у спосіб, який дає можливість забезпечити життєздатність мереж внаслідок такого інвестування;

(b) надання послуг з балансування.

3. Незважаючи на викладене у пункті 2, держави-члени можуть передбачати надання регулюючими органами тарифів чи, принаймні, методик, про які йдеться у вказаному пункті, а також змін, про які йдеться у пункті 4, відповідному органу держави-члена для офіційного розгляду. Цей відповідний орган у такому випадку має повноваження щодо затвердження чи відхилення проекту рішення, поданого регулюючим органом. Ці тарифи чи методики, або зміни до них, публікуються разом з рішенням про їхнє офіційне затвердження. Будь-яке офіційне відхилення проекту рішення також публікується разом з обгрунтуванням такого відхилення.

4. Регулюючі органи мають повноваження вимагати, в разі необхідності, від операторів системи передачі та розподілу зміни термінів, умов, тарифів, правил, механізмів і методик, зазначених у пунктах 1, 2 та 3, з метою забезпечення їхньої пропорційності та застосування на недискримінаційній основі.

5. Будь-яка сторона, яка має скаргу до оператора системи передачі чи розподілу щодо питань, зазначених у пунктах 1, 2 або 4, може надіслати таку скаргу до регулюючого органу, який, діючи як орган з врегулювання суперечок, виносить рішення протягом двох місяців після отримання скарг. Цей термін може бути подовжено за згодою особи, що подала скаргу. Таке рішення є обов'язковим до виконання, якщо і доки його не буде скасовано чи оскаржено.

Якщо скарга стосується тарифів на підключення для великих нових генеруючих об'єктів, то двомісячний період може бути подовжено регулюючим органом.

6. Будь-яка сторона, якої це стосується і яка має право на подання скарги стосовно рішення щодо методик, прийнятого згідно з пунктами 2, 3 та 4, чи, якщо регулюючий орган зобов'язаний надавати консультації стосовно пропонованих методик, може щонайменше протягом двох місяців чи коротшого періоду часу, встановленого державами-членами, після опублікування рішення чи пропозиції щодо рішення подати скаргу про його перегляд. Така скарга не має призупиняючої дії.

7. Держави-члени вживають заходів щодо забезпечення здатності регулюючих органів ефективно та швидко виконувати обов'язки, про які йдеться у пунктах 1 - 5.

8. Держави-члени створюють відповідні та ефективні механізми для регулювання, контролю та прозорості з метою уникнення будь-яких зловживань домінуючим положенням, зокрема завдання шкоди споживачам, та грабіжницької практики. Ці механізми повинні брати до уваги положення Угоди та, зокрема, Статті 82 Угоди.

До 2010 року, до 31 липня кожного року, відповідно до закону про конкуренцію, відповідні органи держав-членів надають Комісії звіт щодо домінуючого положення на ринку, грабіжницької та антиконкурентної поведінки. Крім цього, такий звіт містить огляд зміни форм власності та будь-яких практичних заходів, що вживаються на національному рівні з метою забезпечення відповідного розмаїття учасників ринку, чи практичних заходів, що вживаються з метою підсилення об'єднання мереж та вдосконалення конкуренції. Починаючи з 2010 року і надалі відповідні органи подають такий звіт кожні два роки.

9. Держави-члени забезпечують вжиття необхідних заходів, включаючи адміністративні дії чи кримінальне судочинство, відповідно до їх національного законодавства щодо відповідальності фізичних чи юридичних осіб за порушення правил збереження конфіденційності, які встановлюються цією Директивою.

10. У випадку виникнення прикордонних суперечок, органом, що регулює суперечки, є регулюючий орган, який має юрисдикцію відносно оператора системи, який відмовляє у користуванні системою чи у доступі до неї.

11. Скарги, про які йдеться у пунктах 5 та 6, не перешкоджають використанню права на оскарження згідно із законодавством Співтовариства та національним законодавством.

12. Національні регулюючі органи сприяють розвитку внутрішнього ринку та рівного ігрового поля шляхом прозорої співпраці один з одним та з Комісією.

У разі виникнення несподіваної кризи на ринку електроенергії або у разі виникнення загрози фізичній безпеці, безпеці людей, обладнанню або об'єктам чи загрози цілісності системи, держави-члени можуть тимчасово вживати необхідних заходів безпеки.

Застосування таких заходів повинно створювати якомога найменші порушення у функціонуванні внутрішнього ринку, і вони не повинні бути ширшими за масштабом, ніж необхідно для усунення труднощів, що виникли.

Відповідні держави-члени негайно повідомляють про ці заходи інші держави-члени та Комісію, які можуть прийняти рішення про те, що зазначені держави-члени повинні змінити або припинити застосування таких заходів настільки, наскільки вони викривляють конкуренцію та негативно впливають на торгівлю, що суперечить спільним інтересам.

Держави-члени кожні три місяці повідомляють Комісію про імпорт електроенергії, що стосується фізичних потоків з третіх країн, які мали місце протягом попередніх трьох місяців.

1. Держави-члени, які можуть довести, після набуття чинності Директивою, що виникли значні проблеми для функціонування їхніх малих ізольованих систем, можуть звернутися з заявою про обмежене застосування відповідних положень Розділів IV, V, VI, VII, а також Розділу III - у випадку ізольованих мікросистем настільки, наскільки це стосується реконструкції, модернізації та розширення відповідних існуючих потужностей, які може бути надані Комісією. Комісія інформує держави-члени про такі заяви до прийняття нею рішення з дотриманням конфіденційності. Рішення публікується в Офіційному часописі Європейського Союзу. Ця Стаття також застосовується до Люксембургу.

2. Держава-член, яка після набуття чинності Директиви, з технічних причин має істотні проблеми з відкриттям свого ринку конкретним обмеженим групам непобутових споживачів, вказаних у Статті 21 (1) (b), може подати заяву про обмежене застосування цього положення, яке може бути надано Комісією на термін, що не перевищує 18 місяців від дати, зазначеної у Статті 30 (1). У будь-якому випадку вказане обмежене застосування цього положення має скінчитися на дату, вказану у Статті 21 (1) (c).

Якщо висновки, які містяться у звіті, про який йдеться у Статті 28 (3), свідчать про те, що, беручи до уваги ефективний спосіб забезпечення доступу до мережі у державі-члені, який започатковує абсолютно ефективний, недискримінаційний та безперешкодний доступ до мережі, Комісія вирішує, що певні зобов'язання, які встановлюються цією Директивою до підприємств (включаючи ті, що стосуються відокремленості операторів системи розподілу з юридичної точки зору), є непропорційними переслідуванні меті, то така держава-член може подати до Комісії запит на звільнення її від виконання вимоги, що розглядається.

Такий запит негайно подається до Комісії державою-членом разом з усією відповідною інформацією, необхідною для підтвердження того, що висновків, зроблених у звіті щодо забезпечення ефективного доступу до мережі, буде дотримано.

Протягом трьох місяців з моменту одержання повідомлення Комісія приймає висновок щодо запиту держави-члена і, у разі необхідності, подає пропозиції до Європейського Парламенту та Ради щодо внесення змін до відповідних положень Директиви. У своїх пропозиціях щодо внесення змін до Директиви Комісія може запропонувати звільнити вказану державу-члена від виконання конкретних вимог за умови, що така держава-член при необхідності запроваджуватиме рівнозначні за ефективністю заходи.

1. Комісія здійснює контроль та перевірку застосування цієї Директиви і подає загальний звіт про хід її виконання до Європейського Парламенту та Ради до кінця першого року після набуття чинності Директивою, а надалі - щорічно. Звіт повинен включати інформацію, принаймні щодо:

(a) набутого досвіду та успіхів, досягнутих у створенні цілком і повністю функціонального внутрішнього ринку електроенергії та перешкод, які залишаються у цьому відношенні, включаючи аспекти домінування на ринку, концентрації на ринку, грабіжницької чи антиконкурентної поведінки та їх впливу на викривлення ринку;

(b) наскільки вимоги щодо відокремленості та тарифікації, які містяться у цій Директиві, були успішними при забезпеченні рівного та недискримінаційного доступу до електроенергетичної системи Співтовариства і еквівалентних рівнів конкуренції, а також економічних, екологічних та соціальних наслідків відкриття ринку електроенергії для споживачів;

(c) дослідження питань стосовно рівнів потужності системи та забезпечення безпеки постачання електроенергії у Співтоваристві та, зокрема, існуючого та прогнозованого балансу між попитом та пропозиціями, з урахуванням фізичної потужності обмінів між районами;

(d) спеціальна увага має бути приділена заходам, що вживаються державами-членами для покриття пікового попиту та для подолання недовиробництва електроенергії одним чи декількома постачальниками;

(e) обмежене застосування положень Директиви, передбачених Статтею 15 (2) з метою можливого перегляду встановленої межі;

(f) загальної оцінки успіху, досягнутого у двосторонніх відносинах з третіми країнами, які виробляють, експортують чи транспортують електроенергію, включаючи досягнення щодо ринкової інтеграції, соціальних та екологічних наслідків торгівлі електроенергією та надання доступу до мереж таким третім країнам;

(g) потреби у можливій гармонізації вимог, які не пов'язані з положеннями цієї Директиви;

(h) способу, у який держави-члени втілюють на практиці вимоги стосовно маркування електроенергії, які містяться у Статті 3 (6), та способу, у який повинні враховуватися будь-які рекомендації, надані Комісією з цього питання.

Якщо це доцільно, вказаний звіт може містити рекомендації, особливо стосовно обсягу та обов'язковості положень щодо маркування, включаючи, наприклад, спосіб, у який робиться посилання на існуючі джерела інформації та зміст таких джерел і, що не менш важливо, щодо способу, у який інформація про вплив на навколишнє середовище, принаймні щодо викидів CO2, та радіоактивних відходів, які утворюються внаслідок виробництва електроенергії різними джерелами, може прозоро, легко та співставно розповсюджуватися по всьому Європейському Союзові, і способу, у який заходи, що вживаються державами-членами з метою контролю точності інформації, що надається виробниками, можуть бути раціоналізовані, а також щодо заходів з протидії негативному впливу домінуючого положення на ринку та концентрації ринку.

2. Звіт, що подається кожні два роки згідно із пунктом 1, повинен також охоплювати аналіз різних заходів, що проводяться державами-членами з метою виконання зобов'язань щодо комунального обслуговування, разом з дослідженням ефективності цих заходів і, зокрема, їхнього впливу на конкуренцію на ринку електроенергії. Якщо це доцільно, цей звіт може містити рекомендації щодо заходів, які вживаються на національному рівні з метою досягнення високих стандартів комунального обслуговування, чи заходів, спрямованих на запобігання позбавленню можливості доступу до ринку.

3. Не пізніше 1 січня 2006 року Комісія направляє до Європейського Парламенту та Ради детальний звіт, у якому висвітлюються досягнення у створенні внутрішнього ринку електроенергії. У такому звіті має, зокрема, розглядатися:

- існування недискримінаційного доступу до мережі;

- ефективність регулювання;

- розвиток інфраструктури міжсистемного зв'язку та ситуація із забезпеченням надійності постачання у Співтоваристві;

- наскільки отримують всі переваги від відкриття ринків малі підприємства та побутові споживачі, особливо, що стосується стандартів комунального та універсального обслуговування;

- наскільки ринки дійсно відкриті для ефективної конкуренції, включаючи аспекти, пов'язані з домінуючим положенням на ринку, концентрацією ринку та грабіжницькою чи антиконкурентною поведінкою;

- ступінь фактичної зміни постачальників споживачами та перегляду тарифів;

- рух цін, включаючи ціни на постачання, у співвідношенні до ступеня відкриття ринків;

- досвід, отриманий під час застосування Директиви, в тій мірі, наскільки це стосується фактичної незалежності операторів системи у вертикально інтегрованих підприємствах, та щодо того, чи було розроблено інші заходи, крім функціональної незалежності та відокремлення рахунків, які справляють вплив, еквівалентний юридичному відокремленню.

Якщо це доцільно, Комісія надає пропозиції Європейському Парламенту та Раді, зокрема з метою гарантування дотримання високих стандартів комунального обслуговування.

Якщо це доцільно, Комісія до 1 липня 2007 року надає пропозиції Європейському Парламенту та Раді, зокрема з метою забезпечення повної і реальної незалежності операторів системи розподілу. Якщо необхідно, такі пропозиції, відповідно до закону про конкуренцію, також стосуються заходів, спрямованих на вирішення питань щодо запобігання домінуванню на ринку, концентрації ринку і грабіжницької чи антиконкурентної поведінки.

Директива 90/547/ЄЕС втрачає чинність з 1 липня 2004 року.

Директива 96/92/ЄС втрачає чинність з 1 липня 2004 року, не завдаючи шкоди зобов'язанням держав-членів щодо кінцевих термінів транспонування і запровадження вказаної Директиви. Посилання, зроблені на Директиву, що втратила чинність, повинні тлумачитися як посилання, зроблені на цю Директиву, і повинні читатися згідно з кореляційною таблицею, наведеною у Додатку B.

1. Держави-члени вводять в дію закони, правила та адміністративні положення, необхідні для виконання положень цієї Директиви, не пізніше 1 липня 2004 року, про що вони негайно повідомляють Комісію.

2. Держави-члени можуть відкласти впровадження Статті 15 (1) до 1 липня 2007 року. Це має здійснюватися не завдаючи шкоди вимогам, які містяться у Статті 15 (2).

3. Коли держави-члени приймають вказані положення, вони повинні містити посилання на цю Директиву або таке посилання повинно додаватись під час їх офіційної публікації. Держави-члени самостійно встановлюють, яким чином робиться таке посилання.

Ця Директива набуває чинності на двадцятий день після її опублікування в Офіційному часописові Європейського Союзу.

Цю Директиву адресовано державам-членам.

Вчинено у Брюсселі.

Не завдаючи шкоди нормам Співтовариства щодо захисту інтересів споживача, зокрема Директив 97/7/ЄС Європейського Парламенту і Ради та Директиви Ради 93/13/ЄС, заходи, перелічені у Статті 3, повинні забезпечити, щоб споживачі:

(a) мали право укладання контракту з підприємством з надання електроенергетичних послуг, в якому вказується:

- назва та адреса постачальника;

- послуги, що надаються, пропоновані рівні якості надання послуг, а також період початкового підключення;

- види технічного обслуговування, якщо таке пропонується;

- засоби отримання нової інформації щодо усіх тарифів та плати за технічне обслуговування, що застосовуються;

- термін дії контракту, умови поновлення та припинення надання послуг та дії контракту, забезпечення права на розірвання контракту;

- забезпечення будь-якою компенсацією та заходів з відшкодування, які застосовуються, якщо рівень якості надання послуг не відповідає обумовленому контрактом; та

- спосіб ініціювання процедур врегулювання суперечок згідно з пунктом (f).

Умови повинні бути чіткими і заздалегідь відомими. У будь-якому випадку таку інформацію має бути надано до укладання чи затвердження контракту. Якщо укладання контрактів здійснюється через посередників, вищенаведена інформація також повинна надаватися до укладання контракту;

(b) отримували відповідне повідомлення про будь-який намір змінити умови контракту і були поінформовані про їх право на розірвання контракту у разі надання такого повідомлення. Підприємства з надання послуг у належний строк безпосередньо повідомляють своїх абонентів про будь-яке підвищення плати, не пізніше, ніж через один звичайний період виставлення рахунку після того, як таке підвищення вступить в дію. Держави-члени забезпечують, щоб споживачі вільно могли розривати контракти, якщо вони не приймають нових умов, повідомлених їм їхнім підприємством з надання електроенергетичних послуг;

(c) отримували прозору інформацію про діючі ціни та тарифи і стандартні терміни та умови, що застосовуються щодо надання доступу та користування електроенергетичними послугами;

(d) мали широкий вибір способів платежу. Будь-яка різниця в термінах та умовах відображає витрати на користування різними системами оплати. Загальні терміни та умови повинні бути чіткими і прозорими, їх має бути викладено ясною і зрозумілою мовою. Споживачі мають бути захищеними від застосування нечесних чи оманливих способів продажу;

(e) не сплачували плату за зміну постачальника;

(f) отримували переваги від застосування прозорих, простих і недорогих процедур розгляду їхніх скарг. Такі процедури повинні давати змогу справедливого та швидкого врегулювання суперечок із застосуванням, де це необхідно, системи відшкодування та/чи компенсації. Ці процедури повинні відповідати, де це можливо, принципам, визначеним Рекомендаціями Комісії 98/257/ЄС;

(g) якщо вони мають доступ до універсальних послуг, згідно з положеннями затвердженими державами-членами відповідно до Статті 3 (3), були поінформовані про свої права щодо надання універсальних послуг.