Рекомендація Комісії 98/257/ЄС "Про принципи, які застосовуються до органів, відповідальних за позасудове врегулювання спорів про захист прав споживачів" від 30 березня 1998 року

КОМІСІЯ ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства, та, зокрема, його статтю 155,

Оскільки Рада, у своїх висновках, прийнятих Радою з питань захисту прав споживачів від 25 листопада 1996 року, наголосила на необхідності у підвищенні впевненості споживачів до функціонування внутрішнього ринку та масштабів здатності споживачів отримати усі переваги від можливостей, запропонованих внутрішнім ринком, включаючи можливість споживачів врегульовувати спори в ефективний та доцільний спосіб шляхом позасудових або інших порівняних процедур;

Оскільки Європейський Парламент у своїй резолюції від 14 листопада 1996 року(1) підкреслив необхідність того, щоб такі процедури відповідали мінімальним критеріям, які гарантують безпристрасність органів, ефективність процедури та гласність і прозорість провадження, та закликав Комісію розробити проект пропозицій з цього питання;

(1) Резолюція Європейського Парламенту про Повідомлення Комісії "План дій з доступу споживачів до правосуддя та врегулювання спорів про захист прав споживачів на внутрішньому ринку" від 14 листопада 1996 року (ОВ С 362 від 02.12.1996 року, С. 275)

Оскільки більшість спорів про захист прав споживачів за своєю природою характеризуються непропорційністю між економічною вартістю, спір про яку відбувається, та вартістю її судового врегулювання;

Оскільки труднощі, які може викликати судове провадження, можуть, особливо у випадку транскордонних спорів, перешкоджати покупцям у виконанні їх прав на практиці;

Оскільки "Зелена книга щодо доступу споживачів до правосуддя та врегулювання спорів про захист прав споживачів на спільному ринку"(2) була предметом широкомасштабних консультацій, результати яких підтвердили термінову необхідність в діях Співтовариства з метою покращення поточної ситуації;

(2) COM(93) 576 остаточний від 16 листопада 1993 року.

Оскільки досвід, отриманий декількома державами-членами доводить, що альтернативні механізми позасудового врегулювання спорів про захист прав споживачів - за умови дотримання певних важливих принципів - приносять добрі результати, як для споживачів, так і для фірм, шляхом зменшення витрат на врегулювання спорів про захист прав споживачів та тривалості провадження;

Оскільки прийняття таких принципів на Європейському рівні спростило б запровадження позасудових процедур врегулювання спорів про захист прав споживачів; оскільки, у випадку транскордонних спорів, це підвищило б взаємну довіру між існуючими органами в різних державах-членах та посилило б довіру споживачів до існуючих національних процедур; оскільки такі критерії спростять пропонування в одній державі-члені пропонування послуг з позасудового врегулювання спорів про захист прав споживачів сторонами, які надаються сторонами, зареєстрованими в інших державах-членах;

Оскільки один з висновків Зеленої книги стосувався прийняття рекомендації Комісії з метою покращення функціонування системи омбудсмена, відповідального за розгляд спорів про захист прав споживачів;

Оскільки необхідність в такій рекомендації була підкреслена під час проведення консультацій з Зеленої книги та була підтверджена під час консультацій з повідомлення про "План дій"(1) переважною більшістю заінтересованих сторін;

(1) План дій з доступу споживачів до правосуддя та врегулювання спорів про захист прав споживачів на внутрішньому ринку, COM(96) 13 остаточний від 14 лютого 1996 року.

Оскільки ця рекомендація повинна бути обмежена процедурами, які незважаючи на їх назву, призводять до врегулювання спору шляхом активного втручання третьої сторони, яка пропонує або накладає рішення; оскільки, таким чином, вона не стосується процедур, які, в основному, намагаються звести сторони разом та переконати їх знайти рішення шляхом обопільної згоди;

Оскільки рішення, прийняті органами з позасудового врегулювання спорів, можуть бути обов'язковими для сторін, можуть бути суто рекомендаційними або можуть становити пропозиції з врегулювання, які мають бути прийняті сторонами; оскільки для цілей цієї рекомендації такі різні випадки об'єднані під терміном "рішення";

Оскільки неупередженість та об'єктивність органу, який приймає рішення, є значним чинником для забезпечення захисту прав споживачів та для підвищення довіри споживачів до альтернативних механізмів вирішення спорів про захист прав споживачів;

Оскільки орган може бути неупередженим якщо, при виконанні своїх функцій, на нього не здійснюється тиск, який може вплинути на його рішення; оскільки, таким чином, його незалежність повинна бути гарантована без необхідності надання внаслідок цього гарантій, які є настільки ж суворими, як і ті, які розроблені для забезпечення незалежності суддів в судовій системі;

Оскільки, коли рішення приймається фізичною особою, безпристрасність особи, що приймає рішення, може бути гарантована лише якщо така особа може довести, що вона має необхідну незалежність та кваліфікацію, та працює у середовищі, яка дозволяє їй приймати рішення самостійно; оскільки це вимагає від особи надання мандату достатньої тривалості, впродовж терміну якого вона не може бути відсторонена від виконання своїх обов'язків без достатнього обґрунтування;

Оскільки, коли рішення приймається групою, рівна участь представників споживачів та професіоналів є доцільним способом забезпечення його незалежності;

Оскільки, з метою забезпечення отримання заінтересованими особами необхідної ним інформації, повинна бути гарантована прозорість процедур та діяльності органів, відповідальних за врегулювання спорів; оскільки відсутність прозорості може негативно вплинути на права сторін та викликати побоювання щодо процедур позасудового врегулювання спорів про захист прав споживачів;

Оскільки певні інтереси сторін можуть бути забезпечені лише якщо процедура дозволяє ним висловлювати свої точки зору перед компетентним органом та ознайомлюватись із фактами, представленими протилежною стороною, та, в залежності від конкретного випадку, з висновками експертів; оскільки це не обов'язково викликає необхідність в усному заслуховуванні сторін;

Оскільки позасудові процедури розроблені для спрощення доступу споживачів до правосуддя; оскільки, таким чином, для того, щоб бути ефективними, вони повинні усувати певні проблеми, пов'язані з судовими процедурами, такі, як високі збори, довготермінові затримки та обтяжливі процедури;

Оскільки з метою посилення ефективності та справедливості процедури компетентний орган має відігравати активну роль, яка дозволяє йому приймати до розгляду будь-які елементи, що можуть виявитися корисними при врегулюванні спору; оскільки така активна роль є найбільш важливою, коли в багатьох випадках в рамках позасудових процедур сторони не мають переваг від юридичної допомоги;

Оскільки позасудові органи можуть приймати рішення не тільки на основі положень нормативно-правових актів, але також і з міркувань справедливості і на основі кодексів поведінки; оскільки, водночас, така гнучкість відносно підстав для їх рішень не повинна призводити до зниження рівня захисту споживачів в порівнянні з рівнем захисту, який споживачі отримують згідно з законодавством Співтовариства шляхом застосування законів судами;

Оскільки сторонам надано право бути поінформованими про рішення, передані до нижчих інстанцій, та підстави для таких рішень; оскільки підстави для рішень є передумовами прозорості та упевненості сторін у функціонуванні позасудових процедур;

Оскільки відповідно до статті 6 Європейської конвенції про права людини, доступ до судів є основоположним правом, яке не припускає жодних виключень; оскільки законодавство Співтовариства гарантує вільний рух товарів та послуг на спільному ринку, то внаслідок забезпечення вказаних свобод оператори, включаючи споживачів, з метою вирішення будь-яких спорів, що випливають з їх економічної діяльності, повинні мати можливість подавати справи до судів у державі-члені в такий самий спосіб, як і громадяни такої держави-члена; оскільки позасудові процедури не можуть бути покликані замінити судові провадження; оскільки, таким чином, використання позасудової альтернативи не може позбавляти споживачів їх права передавати справу до суду, якщо вони чітко не погодились на це, повністю усвідомлюючи факти та тільки після втілення спору;

Оскільки в деяких випадках, та незалежно від предмету спору та суми, щодо якої виник спор, сторони, і, зокрема, споживач, як сторона, яка вважається економічно більш слабкою та менш досвідченою в правових питаннях, ніж інша сторона угоди, можуть вимагати юридичної поради третьої сторони для більш ефективного захисту їх прав;

Оскільки, з метою забезпечення рівня прозорості та розповсюдження інформації про позасудові процедури відповідно до принципів, встановлених у рекомендації, та для спрощення спільної роботи, Комісія має намір створити базу даних позасудових органів, відповідальних за врегулювання спорів про захист прав споживачів, які пропонують такий захист; оскільки база даних міститиме докладну інформацію, яку передано Комісії державами-членами, які бажають брати участь в такій ініціативі; оскільки, з метою забезпечення стандартизації інформації та спрощення передання таких даних, державам-членам надається стандартна інформаційна форма;

Оскільки, насамкінець, встановлення мінімальних принципів, які врегульовують створення та функціонування позасудових процедур для вирішення спорів про захист прав споживачів вважається, за таких обставин, необхідним на рівні Співтовариства для підтримки та доповнення, у цій важливій сфері, ініціатив, вжитих державами-членами з метою реалізації, відповідно до статті 129а Договору, високого рівня захисту споживачів; оскільки вона не виходить за рамки необхідного для забезпечення безперебійного функціонування позасудових процедур; оскільки вона, таким чином, відповідає принципу субсидіарності,

РЕКОМЕНДУЄ, щоб усі існуючі органи та органи, які створюватимуться, що несуть відповідальність за позасудове врегулювання спорів про захист прав споживачів дотримувались таких принципів:

Незалежність органу, що приймає рішення, забезпечується для гарантування неупередженості його дій.

Якщо рішення приймається фізичною особою, то така незалежність, зокрема, гарантується такими заходами:

- призначена особа має здатності, досвід та компетенцію, зокрема, в сфері законодавства, необхідні для виконання її функцій;

- особа призначається на термін, достатній для забезпечення незалежності її дій, та протягом якого вона не може бути відсторонена від виконання своїх обов'язків без достатнього обґрунтування,

- якщо відповідну особу призначено та її винагорода сплачується професійною асоціацією або підприємством, вона не має права впродовж трьох років до обіймання її поточної посади, працювати у такій відповідній професійній асоціації або в одному з її членів або підприємств.

Коли рішення приймається колегіальним органом, незалежність органу, відповідального за прийняття рішення, повинна забезпечуватись шляхом надання рівного представництва споживачів та професіоналів або шляхом дотримання встановлених вище критеріїв.

Вживаються відповідні заходи з метою забезпечення прозорості процедури. Такі заходи включають:

1. Надання нижченаведеної інформації, в письмовій або іншій зручній формі, будь-якій особі, яка подає запит на її отримання:

- чіткий опис типів спору, які можуть бути передані до відповідного органу, а також будь-які існуючі обмеження щодо територіального застосування та суми, щодо якої виник спір;

- правила, що регулюють передання справи до органу, включаючи будь-які попередні вимоги, дотримання яких може вимагатися від споживача, а також інші процедурні правила, особливо ті, що стосуються письмового або усного характеру процедури, особистої присутності та мови, якою ведеться процедура,

- можлива вартість процедури для сторін, включаючи положення щодо понесення витрат наприкінці процедури;

- тип положень, які служать основою для рішень органу (положення нормативно-правових актів, міркування справедливості, кодекси поведінки та інше),

- порядок прийняття рішень в рамках органу,

- юридична сила прийнятих рішень, на підставі чого повинно бути чітко зазначено, чи є воно зобов'язуючим для професіонала або для обох сторін. Якщо рішення є зобов'язуючим, то вказуються санкції, які застосовуються у випадку недотримання, як і засоби пред'явлення позову в порядку регресу, доступні для сторони, що програє справу.

2. Опублікування компетентним органом річного звіту, який відображує прийняті рішення, який дозволяє оцінювати досягнуті результати та визначити характер спорів, переданих такому органу.

Процедура, якої слід дотримуватись, дозволяє усім заінтересованим сторонам представити свої точки зору перед компетентним органом та заслухати аргументи та факти, висунуті іншою стороною, та висновки експертів.

Ефективність процедури забезпечується шляхом заходів, які гарантують:

- доступ споживачів до процедури без зобов'язання використовувати юридичного представника,

- безкоштовність процедури або помірність витрат на неї,

- нетривалість періоду часу між направленням справи та прийняттям рішення;

- надання лідируючої ролі компетентному органу, таким чином надаючи йому можливість брати до уваги усі фактори, які сприяють врегулюванню справи.

Рішення, що приймаються органом, не можуть спричинити позбавлення споживача захисту, що надається зобов'язуючими положеннями законодавства держави, на території якої зареєстровано орган. У випадку транскордонних спорів, рішення, прийняті органом, не можуть спричинити позбавлення споживача захисту, що надається зобов'язуючими положеннями, що застосовуються згідно з законодавством держави-члена, в якій він звичайно є резидентом у випадках, передбачених статтею 5 Римської Конвенції від 19 червня 1980 року щодо права, що застосовується до договірних зобов'язань.

Про усі рішення якомога скоріше повідомляється заінтересованим сторонам в письмовій або іншій зручній формі, з вказуванням підстав, на яких вони ґрунтуються.

Рішення, прийняті відповідним органом, можуть бути зобов'язуючими для сторін лише якщо їх було заздалегідь повідомлено про його зобов'язуючий характер, і вони чітко сприйняли це.

Звернення споживача до позасудової процедури не може бути результатом зобов'язань до втілення спору, якщо таке зобов'язання має наслідком позбавлення споживача його права на передання справи до суду для врегулювання спору.

Процедура не позбавляє сторони права на представлення або надання допомоги третьою стороною на усіх стадіях процедури.

ЦЮ РЕКОМЕНДАЦІЮ адресовано органам, відповідальним за позасудове врегулювання спорів про захист прав споживачів, будь-яким фізичним або юридичним особам, відповідальним за створення або функціонування таких органів, а також державам-членам, в тому ступені, в якому це їх стосується.

Вчинено у Брюсселі 30 березня 1998 року