b) Сума таких виплат повинна компенсувати до 70 відсотків втрат доходів виробником у тому році, коли він отримує право на отримання такої допомоги.
c) Сума будь-яких таких виплат залежить виключно від доходу; вона не залежить від виду чи обсягів виробництва (у тому числі вирощування поголів'я худоби), яке здійснює виробник, або від цін, національних чи світових, що застосовуються до такого виробництва, або від використовуваних факторів виробництва.
d) У випадках, коли виробник отримує виплати того самого року відповідно до цього пункту й пункту 8 (відшкодування збитків від стихійних лих), загальна сума таких виплат становить менше, ніж 100 відсотків загальних втрат виробника.
8. Виплати (що здійснюються прямо або через фінансову участь держави в програмах страхування врожаїв) на відшкодування збитків від стихійних лих
a) Право на отримання таких виплат виникає лише після офіційного визнання органами державної влади того факту, що стихійне або подібне лихо (у тому числі спалахи епідемії, зараження шкідниками, ядерні аварії, а також воєнні дії на території відповідного члена) сталося чи стається, і визначається на основі втрат виробництва, які перевищують 30 відсотків середнього виробництва за останній трирічний період або середнього значення за три роки з останнього п'ятирічного періоду, з якого виключаються найменший і найбільший показники.
b) Виплати, що здійснюються після стихійного лиха, повинні застосовуватися лише до втрат доходів, поголів'я худоби (у тому числі виплати у зв'язку з ветеринарним лікуванням тварин), землі або інших факторів виробництва, що виникли внаслідок відповідного стихійного лиха.
c) Виплати повинні компенсувати не більше, ніж загальну вартість відшкодування таких втрат і не повинні передбачати вимог стосовно виду чи обсягу майбутнього виробництва.
d) Виплати, що здійснюються під час стихійного лиха, не повинні перевищувати рівня, який є необхідним для недопущення або мінімізації подальших втрат, які визначено в наведеному вище пункті "b".
e) У випадках, коли виробник отримує виплати того самого року відповідно до цього пункту й відповідно до пункту 7 (програми страхування та гарантування безпеки доходів), загальна сума таких виплат становить менше, ніж 100 відсотків загальних втрат виробника.
9. Допомога на структурну перебудову, що надається через програми виведення виробників із сільськогосподарського виробництва
a) Право на такі виплати надається на основі чітко визначених критеріїв за програмами, що створені для сприяння виведенню осіб, зайнятих у товарному сільськогосподарському виробництві, або переведенню їх до діяльності, не пов'язаної із сільським господарством.
b) Виплати залежать від повного й постійного виведення їх отримувачів з товарного сільськогосподарського виробництва.
10. Допомога на структурну перебудову, що надається через програми виведення природних ресурсів із сільськогосподарського виробництва
a) Право на такі виплати надається на основі чітко визначених критеріїв за програмами, що створені для виведення земельних та інших ресурсів, у тому числі поголів'я худоби, з товарного сільськогосподарського виробництва.
b) Виплати залежать від виведення земельних ресурсів з товарного сільськогосподарського виробництва щонайменше на три роки, а у разі поголів'я худоби - від забою її чи остаточної ліквідації на постійній основі.
c) Для здійснення виплат не потребується й не визначається якогось альтернативного використання для таких земельних або інших ресурсів, яке пов'язане з виробництвом товарної сільськогосподарської продукції.
d) Виплати не стосуються ні виду, ні обсягу виробництва, ні цін, національних чи міжнародних, що застосовуються до виробництва, під час здійснення якого використовуються земельні чи інші ресурси, що залишаються у виробництві.
11. Допомога на структурну перебудову, яка надається через інвестиційну допомогу
a) Право на такі виплати надається на основі чітко визначених критеріїв за державними програмами, що створені для сприяння фінансовій та фізичній реструктуризації виробничої діяльності виробника з метою подолання об'єктивно доведених структурних недоліків. Право на участь у таких програмах може також надаватися на основі чітко визначеної державної програми реприватизації сільськогосподарських земель.
b) Сума таких виплат у будь-якому році не повинна залежати від виду чи обсягу виробництва (у тому числі вирощування поголів'я худоби), яке здійснює виробник у будь-якому році після базового періоду, і не повинна ґрунтуватися на них, за винятком випадків, передбачених у викладеному нижче пункті "e".
c) Сума таких виплат у будь-якому році не повинна залежати від цін, національних або світових, що застосовуються до будь-якого виробництва, яке здійснюється в будь-якому році після базового періоду, і не повинна ґрунтуватися на них.
d) Виплати здійснюються лише протягом терміну часу, необхідного для освоєння інвестицій, на які вони надаються.
e) Під час здійснення виплат не повинні встановлюватися чи в будь-якій іншій формі визначатися сільськогосподарські товари, які повинні виробляти отримувачі виплат, за винятком того, що до них може висуватися вимога не виробляти певного сільськогосподарського товару.
f) Виплати повинні бути обмежені обсягом, який є необхідним для компенсації структурних недоліків.
12. Виплати за програмами охорони навколишнього середовища
a) Право на такі виплати надається в рамках чітко визначеної державної програми охорони або захисту навколишнього середовища та залежить від виконання конкретних умов за такою державною програмою, у тому числі умов, що стосуються способів виробництва й використовуваної сировини.
b) Сума виплат повинна обмежуватися сумою додаткових витрат або втрат доходів, пов'язаних з виконанням вимог державної програми.
13. Виплати відповідно до регіональних програм надання допомоги
a) Коло отримувачів, що мають право на такі виплати, обмежується виробниками неблагополучних регіонів. Кожний такий регіон повинен бути районом із чітко визначеними географічними межами й економічними та адміністративними ознаками, що піддаються визначенню, повинен уважатися неблагополучним на підставі нейтральних й об'єктивних критеріїв, які чітко визначено в законі або нормативному акті і які вказують на те, що труднощі в регіоні виникають не лише внаслідок тимчасових обставин.
b) Сума таких виплат у будь-якому році не повинна залежати від виду чи обсягу виробництва (у тому числі вирощування поголів'я худоби), яке здійснює виробник у будь-якому році після базового періоду, і не повинна ґрунтуватися на них, якщо він не скорочує цього виробництва.
c) Сума таких виплат у будь-якому році не повинна залежати від цін, національних чи міжнародних, що застосовуються до будь-якого виробництва, яке здійснюється в будь-якому році після базового періоду, і не повинна ґрунтуватися на них.
d) Виплати можуть надаватися лише виробникам у регіонах, що мають на них право, але є загальнодоступними для всіх виробників у таких регіонах.
e) У випадках, коли виплати стосуються факторів виробництва, вони здійснюються за регресивною шкалою понад пороговий рівень відповідного фактору.
f) Сума виплат повинна обмежуватися сумою додаткових видатків або втрат доходів, які виникли внаслідок ведення сільськогосподарського виробництва у відповідному районі.
Додаток 3
Національна підтримка: розрахунок сукупного виміру підтримки
1. Відповідно до положень статті 6 сукупний вимір підтримки (СВП) розраховується на індивідуальній основі для кожного основного сільськогосподарського товару, на який надається підтримка ринкової ціни, прямі виплати, не звільнені від зобов'язань, чи будь-яка інша субсидія, яку не звільнено від зобов'язань зі зменшення ("інші незвільнені заходи"). Підтримка, яка не пов'язана з конкретним товаром, зводиться до одного узагальненого СВП, не пов'язаного з конкретними товарами, який виражається в сумарній грошовій формі.
2. Субсидії, що надаються відповідно до пункту 1, уключають як бюджетні витрати, так і доходи, від отримання яких держави або їхні представники утрималися.
3. Включається підтримка як на національному, так і на регіональному рівнях.
4. Специфічні сільськогосподарські податки чи збори, які сплачуються виробниками, вираховуються від СВП.
5. СВП, розрахований у наведеному нижче порядку, для базового періоду становить базовий рівень для виконання зобов'язань зі зменшення національної підтримки.
6. Для кожного основного сільськогосподарського товару встановлюється окремий СВП, який виражається в сумарній грошовій формі вартості.
7. СВП розраховується на етапі, якомога ближчому до стадії першого продажу відповідного основного сільськогосподарського товару. Заходи, спрямовані на підприємства з переробки сільськогосподарської продукції включаються настільки, наскільки такі заходи створюють переваги виробникам основних сільськогосподарських товарів.
8. Підтримка ринкової ціни: підтримка ринкової ціни розраховується з використанням різниці між фіксованою зовнішньою довідковою ціною та застосовуваною регульованою ціною, помноженої на обсяг виробництва продукції, на яку виробник має право застосувати регульовану ціну. Бюджетні витрати, які здійснюються для підтримання цієї різниці, наприклад видатки на закупівлю чи зберігання, не включаються до СВП.
9. Фіксована зовнішня довідкова повинна ґрунтуватися на цінах 1986 - 1988 рр. і загалом повинна бути середньою ціною ФОБ одиниці основного сільськогосподарського товару в країні, яка є чистим експортером, та середньою ціною СІФ одиниці відповідного основного сільськогосподарського товару в країні, яка є чистим імпортером, у базовому періоді. У разі необхідності, фіксована довідкова ціна може коригуватися з урахуванням відмінностей у якості.
10. Прямі виплати, не звільнені від зобов'язань зі зменшення підтримки: прямі виплати, не звільнені від зобов'язань зі зменшення підтримки, які залежать від різниці цін, розраховуються або з використанням різниці між фіксованою зовнішньою довідковою ціною й застосовуваною регульованою ціною, помноженої на обсяг виробництва продукції, на яку виробник має право застосувати регульовану ціну, або з використанням бюджетних витрат.
11. Фіксована довідкова ціна ґрунтується на цінах 1986 - 1988 рр. і зазвичай є фактичною ціною, яка використовується для визначення норм виплат.
12. Прямі виплати, не звільнені від зобов'язань зі зменшення підтримки, які ґрунтуються не на ціні, а на інших факторах, вимірюються з використанням бюджетних витрат.
13. Інші незвільнені заходи, у тому числі субсидії на сировину та інші заходи, наприклад заходи зі зменшення витрат, пов'язані зі збутом продукції: вартість таких заходів вимірюється з використанням бюджетних витрат держави або у випадках, коли бюджетні витрати в повній мірі не відображають обсягу відповідної субсидії, основою для розрахунку обсягу субсидії є різниця між ціною субсидованого товару або послуги та репрезентативною ринковою ціною на подібний товар або послугу, помножена на кількість цього товару або послуг.
Додаток 4
Національна підтримка: розрахунок еквівалентного виміру підтримки
1. Відповідно до положень статті 6 еквівалентні виміри підтримки розраховуються стосовно всіх основних сільськогосподарських товарів у випадках, коли існує підтримка ринкової ціни, визначена в додатку 3, але для яких розрахунок цього компоненту СВП є неможливим. Для таких товарів базовий рівень для виконання зобов'язань зі зменшення національної підтримки складається з компонента підтримки ринкової ціни, вираженого у формі еквівалентних вимірів підтримки відповідно до викладеного нижче пункту 2, а також будь-яких незвільнених прямих виплат й іншої незвільненої підтримки, що оцінюються, як передбачено відповідно до пункту 3. Включається підтримка як на національному, так і на субнаціональному рівнях.
2. Еквівалентні виміри підтримки, передбачені в пункті 1, розраховуються на індивідуальній основі на етапі, якомога ближчому до стадії першого продажу, для всіх основних сільськогосподарських товарів, на які отримується підтримка ринкової ціни та для яких розрахунок компонента підтримки ринкової ціни є неможливим. Для цих основних сільськогосподарських товарів еквівалентні виміри підтримки ринкової ціни розраховуються з використанням застосовуваної регульованої ціни та обсягу виробництва продукції, на яку виробник має право отримувати цю ціну або, у випадках, коли це неможливо, - на основі бюджетних витрат, які використовуються для утримання ціни виробника.
3. У випадках, коли основні сільськогосподарські товари, що підпадають під дію пункту 1, є предметом незвільнених прямих виплат чи будь-яких інших субсидій, пов'язаних з конкретним товаром, які не звільнено від зобов'язань зі зменшення підтримки, основою для еквівалентних вимірів підтримки стосовно цих заходів є такі самі розрахунки, як і для відповідних компонентів СВП (які зазначено в пунктах 10 - 13 додатка 3).
4. Еквівалентні виміри підтримки розраховуються на основі обсягу субсидії на етапі, якомога ближчому до стадії першого продажу відповідного основного сільськогосподарського товару. Заходи, спрямовані на підприємства з переробки сільськогосподарської продукції включаються настільки, наскільки такі заходи створюють переваги виробникам основних сільськогосподарських товарів. Специфічні сільськогосподарські податки чи збори, які сплачуються виробниками, зменшують еквівалентні виміри підтримки на відповідну суму.
Додаток 5
Спеціальний режим стосовно пункту 2 статті 4
Розділ A
1. Положення пункту 2 статті 4 після набрання чинності Угодою СОТ не застосовуються до будь-якого первинного сільськогосподарського товару та його переробленої й (або) готової продукції (далі - визначені товари), стосовно яких виконуються такі умови (далі - спеціальний режим):
a) імпорт визначених товарів становив менше, ніж 3 відсотки відповідного національного споживання в базовому періоді 1986 - 1988 рр. (далі - базовий період);
b) на визначені товари з початку базового періоду не надавалося жодних експортних субсидій;
c) до первинного сільськогосподарського товару застосовуються чинні заходи з обмеження виробництва;
d) такі товари позначаються позначкою "ST-Annex 5" у розділі I - B частини I переліку члена, що додається до Марракеського протоколу, як такі, що підлягають спеціальному режимові, який відображає фактори не пов'язаних з торгівлею проблем, а саме: продовольчу безпеку та охорону навколишнього середовища, а також
e) мінімальні можливості доступу до ринку стосовно визначених товарів з початку першого року періоду виконання відповідають, як зазначено в розділі I - B частини I переліку відповідного члена, 4 відсоткам національного споживання визначених товарів у базовому періоді й після цього зростають на 0,8 відсотка відповідного національного споживання в базовому періоді щороку протягом решти періоду виконання.
2. На початку будь-якого року періоду виконання член може припинити застосування спеціального режиму стосовно визначених товарів шляхом виконання положень пункту 6. У такому разі відповідний член зберігає мінімальні можливості доступу до ринку, які вже є чинними на той момент, і збільшує ці мінімальні можливості доступу до ринку на 0,4 відсотка відповідного національного споживання в базовому періоді щороку протягом решти періоду виконання. Після цього рівень мінімальних можливостей доступу до ринку, який отримується за цією формулою в останній рік періоду виконання, зберігається в переліку відповідного члена.
3. Будь-які переговори з приводу того, чи може бути продовжений спеціальний режим, який визначено в пункті 1, після закінчення періоду виконання, завершуються протягом цього періоду виконання як частина переговорів, зазначених у статті 20 цієї Угоди, з урахуванням факторів, не пов'язаних з торгівлею проблем.
4. Якщо внаслідок переговорів, зазначених у пункті 3, буде досягнуто домовленості про те, що член може продовжити застосування спеціального режиму, то такий член надасть додаткові й прийнятні поступки, визначені в ході цих переговорів.
5. У випадках, коли продовження спеціального режиму наприкінці періоду виконання не передбачається, відповідний член виконує положення пункту 6. У такому разі після закінчення періоду виконання мінімальні можливості доступу до ринку для визначених товарів зберігаються на рівні 8 відсотків відповідного національного споживання в базовому періоді в переліку відповідного члена.
6. Прикордонні заходи, за винятком звичайних мит, які зберігаються стосовно визначених товарів, регулюються положеннями пункту 2 статті 4 з початку року, у якому припиняється застосування спеціального режиму. Такі товари підлягають обкладенню звичайними митами, які закріплюються в переліку відповідного члена й застосовуються (з початку року, у якому припиняється спеціальний режим та після цього) за такими ставками, які б застосовувалися в тому разі, якби протягом періоду виконання здійснювалося би зменшення принаймні в розмірі 15 відсотків рівними щорічними частками. Ці мита встановлюються на основі тарифних еквівалентів, які розраховуються відповідно до інструкцій, викладених у доповненні до цього додатка.
Розділ B
7. Положення пункту 2 статті 4 також не застосовуються після набрання чинності Угодою СОТ до будь-якого первинного сільськогосподарського товару, який є головним продуктом харчування в традиційному раціоні країни-члена, що розвивається, і стосовно якого виконуються такі умови, на додаток до тих, які зазначено в підпунктах "a" - "d" пункту 1, настільки, наскільки вони застосовуються до відповідних товарів:
a) мінімальні можливості доступу до ринку стосовно відповідних товарів, які зазначено в розділі I - B частини I переліку відповідної країни-члена, що розвивається, відповідають 1 відсотку національного споживання відповідних товарів у базовому періоді з початку першого року періоду виконання та зростають рівними щорічними частками до 2 відсотків відповідного національного споживання в базовому періоді на початку п'ятого року періоду виконання. З початку шостого року періоду виконання мінімальні можливості доступу до ринку стосовно відповідних товарів відповідають 2 відсоткам відповідного національного споживання в базовому періоді та зростають рівними щорічними частками до 4 відсотків відповідного національного споживання в базовому періоді на початку десятого року періоду виконання. Після цього рівень мінімальних можливостей доступу до ринку, який буде отримано за зазначеною формулою в десятому році, зберігається в переліку відповідної країни-члена, що розвивається;
b) для інших товарів за цією Угодою було надано належні можливості доступу до ринку.
8. Будь-які переговори з приводу того, чи може бути продовжено спеціальний режим, який визначено в пункті 7, після закінчення десятого року з початку періоду виконання, розпочинаються й завершуються в рамках самого десятого року, що настає після початку періоду виконання.
9. Якщо в результаті переговорів, зазначених у пункті 8, буде досягнуто домовленості про те, що член може продовжити застосування спеціального режиму, то такий член надає додаткові й прийнятні поступки, визначені в ході цих переговорів.
10. У випадках, коли спеціальний режим, передбачений відповідно до пункту 7, не продовжується після десятого року з початку періоду виконання, відповідні товари підлягають обкладенню звичайними митами, які встановлюються на основі тарифного еквівалента, розрахованого відповідно до інструкцій, викладених у доповненні до цього додатка, і закріплюються в переліку відповідного члена. В інших випадках застосовуються положення пункту 6 зі змінами, унесеними внаслідок надання згідно із цією Угодою відповідного спеціального або диференційного режиму країнам-членам, що розвиваються.
Доповнення до додатку 5
Інструкції з розрахунку тарифних еквівалентів для конкретних цілей, зазначених у пунктах 6 - 10 цього додатка
1. Розрахунок тарифних еквівалентів, виражених у вигляді або адвалорних, або специфічних ставок, повинен здійснюватися з використанням фактичної різниці між внутрішніми та зовнішніми цінами в прозорій формі. Для цього використовуються дані за 1986 - 1988 рр. Тарифні еквіваленти:
a) установлюються насамперед на чотиризначному рівні ГС;
b) установлюються на шестизначному рівні ГС або на детальнішому рівні ГС у відповідних випадках;
c) установлюються загалом для перероблених товарів та (або) готових товарів шляхом помноження специфічного (-их) тарифного (-их) еквівалента (-ів) для первинного сільськогосподарського товару на частку (-и) у вартісному або фізичному вираженні (залежно від того, що є прийнятним) цього первинного товару в перероблених й (або) готових товарах і з урахуванням в необхідних випадках будь-яких додаткових елементів, які наразі забезпечують захист гілці промисловості.
2. Зовнішні ціни, як правило, є середніми фактичними цінами СІФ одиниці товару для країни-імпортера. У випадках, коли середні ціни СІФ одиниці товару неможливо визначити або коли вони не є придатними, зовнішні ціни є або:
a) придатними середніми цінами СІФ одиниці товару в сусідній країні, або
b) розраховуються із середньої ціни ФОБ одиниці товару відповідного (-их) головного (-их) експортера (-ів), установленої шляхом додавання оцінки витрат на страхування, фрахту й інших відповідних витрат з боку країни-імпортера.
3. Зовнішні ціни, як правило, конвертуються в національні валюти з використанням середнього річного ринкового обмінного курсу, який наводиться за той самий період, що й дані про ціни.
4. Внутрішня ціна, як правило, є репрезентативною оптовою ціною, яка переважає на національному ринку, або оцінкою цієї ціни, коли точні дані не є наявними.
5. Під час розрахунку початкових тарифних еквівалентів у необхідних випадках може робитися поправка, яка враховує різницю в якості або сорті товару з використанням відповідного коефіцієнта.
6. У випадках, коли тарифний еквівалент, розрахований за цими інструкціями, є від'ємним або меншим, ніж його поточний обов'язковий рівень, початковий тарифний еквівалент може бути встановлено на рівні поточної обов'язкової ставки або на основі національних пропозицій стосовно тарифу на цей товар.
7. У випадках, коли до рівня тарифного еквівалента, який отримувався би за наведеними вище інструкціями, робиться поправка, відповідний член повинен на вимогу надати всі можливості для проведення консультацій для погодження відповідних рішень.
