Рекомендація щодо оплачуваних відпусток у сільському господарстві N 93

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 4 червня 1952 року на свою тридцять п'яту сесію,

ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно оплачуваних відпусток у сільському господарстві, що є четвертим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми рекомендації, яка доповнює Конвенцію 1952 року про оплачувані відпустки в сільському господарстві,

ухвалює цього двадцять шостого дня червня місяця тисяча дев'ятсот п'ятдесят другого року нижченаведену Рекомендацію, яка називатиметься Рекомендацією 1952 року щодо оплачуваних відпусток у сільському господарстві:

Конференція рекомендує, щоб кожний член Організації застосовував нижченаведені положення, як тільки таку можливість дадуть умови країни, і надавав Міжнародному бюро праці, на запит Адміністративної ради, доповідь з викладенням заходів, вжитих для впровадження цих положень у життя.

1. Мінімальна тривалість оплачуваної відпустки повинна дорівнювати одному робочому тижню за один рік безперервної роботи, а за менші строки безперервної роботи повинна надаватися відпустка в пропорційному розмірі.

2. Компетентний орган влади повинен розглядати можливість забезпечення більш сприятливих умов для працівників молодшого, ніж вісімнадцять років, серед них учнів, з метою полегшення їхнього переходу в період фізичного розвитку від навчання в школі до сільськогосподарської праці.

3. Для працівників молодшого, ніж шістнадцять років, віку, серед них учнів, мінімальна тривалість оплачуваної відпустки повинна прирівнюватись до двох робочих тижнів за один рік безперервної роботи, а за менші строки безперервної роботи повинна надаватися відпустка в пропорційному розмірі.

4. Безперервність трудового стажу, який обумовлює право працівника на оплачувану відпустку, не повинна вважатися порушеною тимчасовими перервами в роботі, спричиненими захворюванням, нещасним випадком, сімейними та іншими аналогічними обставинами.

5. У відповідних випадках компетентний орган влади повинен передбачати збільшення тривалості оплачуваної відпустки відповідно до трудового стажу. Це збільшення тривалості відпустки повинно набувати чинності якомога раніше і здійснюватися рівномірно для досягнення певного приписаного мінімуму після закінчення визначеної кількості років.

6. Хоча може видатися бажаним у виняткових випадках допустити поділ оплачуваної відпустки на частини, слід подбати про те, щоб цей поділ не суперечив меті відпустки, якою є надання працівникові можливості відновити свої сили. З цією метою працівник повинен мати право брати хоча б частину своєї відпустки протягом безперервного періоду часу, тривалість якого не повинна бути менша за певний приписуваний мінімум.

7. У відповідних випадках потрібно передбачати в установленому порядку, щоб періоди оплачуваної відпустки не збігалися з періодами особливого навантаження і не зашкоджали сільськогосподарському виробництву.