Конвенція про охорону материнства N 103

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 4 червня 1952 року на свою тридцять п'яту сесію,

ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно охорони материнства, що є сьомим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

ухвалює цього двадцять восьмого дня червня місяця тисяча дев'ятсот п'ятдесят другого року нижченаведену Конвенцію, яка може називатися Конвенцією (переглянутою) 1952 року про охорону материнства:

1. Ця Конвенція застосовується як до жінок, зайнятих на промислових підприємствах, так і до жінок, зайнятих на непромислових та сільськогосподарських роботах, зокрема надомниць.

2. Відповідно до мети цієї Конвенції термін "промислові підприємства" стосується до державних та приватних підприємств, а також до їхніх відділень і, зокрема, охоплює:

a) шахти, кар'єри та інші підприємства добувної промисловості;

b) підприємства з виготовлення, переробки, чищення, ремонту, прикрашення, оздоблювання, підготовки до продажу, руйнування або знищення предметів виробництва або підприємства з переробки матеріалів, серед них суднобудівні підприємства, підприємства з виробництва, трансформації та передачі електроенергії і рушійної сили взагалі;

c) підприємства з будівництва, які зайняті будівництвом, відновленням, ремонтом, перебудовою, руйнуванням;

d) транспортні установи, зайняті перевезенням пасажирів або товарів дорогами, залізницями, морськими чи річковими шляхами або повітряним шляхом, серед іншого обробленням вантажів у доках, на пристанях, на платформах, складах або в аеропортах.

3. Відповідно до мети цієї Конвенції термін "непромислові роботи" означає всі види робіт, які виконуються на таких державних або приватних підприємствах чи службах або у зв'язку з їхнім функціонуванням:

a) торговельні підприємства;

b) пошта і служба електрозв'язку;

c) установи та адміністративні органи, персонал яких зайнятий головним чином конторською роботою;

d) газетні підприємства;

e) готелі, пансіони, ресторани, клуби, кафе та інші підприємства громадського харчування;

f) установи у справах лікування та догляду за хворими, інвалідами, незаможними і сиротами;

g) театри та культурно-масові установи;

h) домашня наймана праця, яка виконується в приватних господарствах;

а також всі інші непромислові роботи, до яких компетентний орган влади вирішить застосувати положення цієї Конвенції.

4. Виходячи з мети цієї Конвенції термін "сільськогосподарські роботи" означає всі види робіт, що виконуються на сільськогосподарських підприємствах, серед яких плантації та великі індустріалізовані сільськогосподарські підприємства.

5. В усіх випадках, коли виникає сумнів щодо застосування цієї Конвенції до певного підприємства, відділення підприємства чи виду робіт, це питання вирішує компетентний орган влади після консультації з відповідними представницькими організаціями роботодавців і працівників, де такі організації існують.

6. Національне законодавство може вилучити зі сфери застосування цієї Конвенції підприємства, на яких, за визначенням законодавства цієї країни, зайняті тільки члени сім'ї роботодавця.

Виходячи з мети цієї Конвенції термін "жінка" означає будь-яку особу жіночої статі, незалежно від віку, національності, раси або релігії, яка перебуває чи не перебуває в шлюбі, а термін "дитина" означає будь-яку дитину, незалежно від того, чи були її батьки в шлюбі, чи ні.

1. Після пред'явлення медичної довідки, яка засвідчує передбачуваний строк її пологів, жінка, відносно якої застосовується ця Конвенція, має право на відпустку у зв'язку з вагітностю та пологами.

2. Тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами становить, як мінімум, дванадцять тижнів і включає період обов'язкової післяпологової відпустки.

3. Тривалість обов'язкової післяпологової відпустки встановлюється законодавством кожної країни, але ні в якому разі не становить менш як 6 тижнів; залишок всієї відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами може бути використаний до передбачуваної дати пологів або після закінчення строку обов'язкової післяпологової відпустки, або частина його може бути використана до передбачуваного строку пологів, частина - після закінчення строку обов'язкової післяпологової відпустки залежно від того, як це передбачається законодавством країни.

4. Якщо пологи відбуваються після передбачуваного строку, відпустка, яку вже було надано до цього часу, може бути подовжена у всякому разі до фактичної дати пологів, причому тривалість обов'язкової післяпологової відпустки після цього не скорочується.

5. У разі хвороби, причиною якої, як це визначено медичною довідкою, є вагітність, законодавство країни передбачає додаткові строки відпустки в допологовий період, максимальну тривалість якої може визначати компетентний орган влади.

6. У разі хвороби, причиною якої. як це визначено медичною довідкою, є пологи, жінка має право на подовження своєї післяпологової відпустки, максимальну тривалість якої може визначати компетентний орган влади.

1. Жінка, яка перебуває у визначеній положеннями статті 3 відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, має право на отримання грошової та медичної допомоги.

2. Розміри грошової допомоги встановлюються законодавством країни таким чином, щоб забезпечити для самої жінки та її дитини добрі з погляду гігієни життєві умови та належний рівень життя.

3. Медична допомога включає догляд та спостереження до, під час і після пологів, які надають кваліфіковані акушерки чи лікарі, а також, у разі потреби, госпіталізацію, причому, при можливості, надається повна свобода як у виборі лікаря, так і у виборі державної чи приватної медичної установи.

4. Грошова та медична допомога надаються чи за рахунок коштів системи обов'язкового соціального страхування, чи за рахунок державних фондів; і в тому і в другому разі вони надаються по праву всім жінкам, які відповідають зазначеним умовам.

5. Жінкам, які не можуть по праву претендувати на зазначену грошову та медичну допомогу, надається відповідна допомога за рахунок фонду громадської допомоги за умови перевірки їхніх прибутків, яка потрібна у разі надання допомоги в межах громадської допомоги.

6. Коли сума грошової допомоги, яка надається за рахунок коштів обов'язкового соціального страхування, нараховується на підставі попереднього заробітку, вона становить не менше ніж дві третини попереднього заробітку жінки, який враховується з цією метою.

7. Будь-які внески, які стягуються відповідно до обов'язкової системи соціального страхування, що передбачає допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами, і будь-які внески, що обчислюються з загальної суми заробітної плати і стягуються з метою надання такої допомоги, сплачуються на основі загальної кількості чоловіків та жінок, зайнятих на цьому підприємстві, незалежно від статі і незалежно від того, чи сплачуються вони роботодавцями і працівниками або тільки роботодавцями.

8. Ні в якому разі роботодавець не несе особистої відповідальності за витрати на таку допомогу, яка надається зайнятим у нього жінкам.

1. Якщо жінка годує свою дитину груддю, вона має право припиняти роботу на одну або кілька перерв на день, тривалість яких встановлюється законодавством країни.

2. Перерви в роботі для годування дитини вважаються робочими годинами і оплачуються як такі в тих випадках, коли це регулюється законодавством або відповідає йому; у тих випадках, коли це питання регулюється колективними договорами, положення визначається відповідним договором.

Коли жінка перебуває у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, яка надається відповідно до положень статті 3, наказ роботодавця про звільнення її, виданий за її відсутності або строки виконання якого збігаються з її відсутністю, є незаконним.

1. Кожний член Організації, який ратифікує цю Конвенцію, може за допомогою заяви, доданої до документа про ратифікацію, передбачити винятки зі сфери застосування цієї Конвенції щодо:

a) деяких категорій непромислових робіт;

b) робіт на сільськогосподарських підприємствах (крім плантацій);

c) домашньої найманої праці, яка виконується в приватних господарствах;

d) надомниць;

e) транспортних установ, які перевозять пасажирів та вантажі морем.

2. Категорії робіт або підприємств, стосовно яких використовуються положення параграфа 1 цієї статті, зазначаються в заяві, яка супроводжує документ про ратифікацію.

3. Будь-який член Організації, який подає таку заяву, може в будь-який час анулювати її повністю або частково, подаючи нову заяву.

4. Кожний член Організації, стосовно якого набула чинності заява, подана відповідно до параграфа 1 цієї статті, в щорічній доповіді про застосування цієї Конвенції повідомляє про стан законодавства та практику відносно робіт і установ, на які відповідно до заяви поширюється параграф 1 цієї статті, і про те, якою мірою впроваджується Конвенція чи передбачається її впровадження щодо цих робіт та установ.

5. Після закінчення п'ятирічного періоду з моменту настання чинності цієї Конвенції Адміністративна рада Міжнародного бюро праці подає на розгляд Конференції спеціальну доповідь про дотримання цих винятків, котра містить пропозиції щодо заходів, яких слід ужити, на його думку, в цьому напрямі.

Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації.

1. Ця Конвенція зв'язує лише тих членів Міжнародної організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстрував Генеральний директор.

2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців після того, як Генеральний директор зареєструє документи про ратифікацію від двох членів Організації.

3. Надалі ця Конвенція набуває чинності щодо кожного члена Організації через дванадцять місяців після дати реєстрації його документа про ратифікацію.

1. Заяви, надіслані Генеральному директорові Міжнародного бюро праці відповідно до положень параграфа 2 статті 35 Статуту Міжнародної організації праці, містять вказівки щодо:

a) територій, відносно яких заінтересований член Організації зобов'язується застосовувати положення цієї Конвенції без змін;

b) територій, відносно яких він зобов'язується застосовувати положення цієї Конвенції зі змінами, та подробиць цих змін;

c) територій, на яких Конвенція не застосовуватиметься, і в такому разі - причин, з яких вона не застосовуватиметься;

d) територій, відносно яких він резервує своє рішення для подальшого розгляду становища.

2. Зобов'язання, згадані в a) та b) параграфа 1 цієї статті, вважаються невід'ємною частиною ратифікації і спричиняють однакові з нею наслідки.

3. Будь-який член Організації може новою заявою відмовитися від усіх або частини застережень, котрі містяться в його попередній заяві на підставі b), c) та d) параграфа 1 цієї статті.

4. Будь-який член Організації має право в періоди, протягом яких цю Конвенцію може бути денонсовано відповідно до положень статті 12, надіслати Генеральному директорові нову заяву, котра змінює будь-яким чином умови будь-якої попередньої заяви і повідомляє про становище, що існує на певних територіях.

1. Заяви, надіслані Генеральному директорові Міжнародного бюро праці відповідно до положень параграфів 4 і 5 статті 35 Статуту Міжнародної організації праці, зазначають, чи будуть положення цієї Конвенції застосовуватись до певної території зі змінами чи без змін; якщо в заяві зазначається, що положення Конвенції застосовуватимуться зі змінами, в ній уточнюється, в чому саме полягають ці зміни.

2. Відповідні члени або член Організації чи міжнародна влада можуть у будь-який час за допомогою нової заяви відмовитися повністю або частково використовувати зміни, обумовлені у попередній заяві.

3. Відповідні члени або член Організації чи міжнародна влада у періоди, коли Конвенцію може бути денонсовано згідно з положеннями статті 16, можуть подавати Генеральному директорові нову заяву, що змінює будь-яким чином умови будь-якої попередньої заяви і повідомляє про становище із застосуванням цієї Конвенції.

1. Будь-який член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, може після закінчення десятирічного періоду з моменту, коли вона початково набула чинності, денонсувати її актом про денонсацію, надісланим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці та зареєстрованим ним. Денонсація набирає чинності через рік після реєстрації акта про денонсацію.

2. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію і який протягом року після закінчення згаданого в попередньому параграфі десятирічного періоду не скористається своїм правом на денонсацію, передбаченим у цій статті, буде зв'язаний на наступний період тривалістю десять років і надалі зможе денонсувати цю Конвенцію після закінчення кожного десятирічного періоду в порядку, встановленому в цій статті.

1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає всіх членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх документів про ратифікацію, заяв та актів про денонсацію, отриманих ним від членів Організації.

2. Сповіщаючи членів Організації про реєстрацію отриманого ним другого документа про ратифікацію, Генеральний директор звертає їхню увагу на дату настання чинності цієї Конвенції.

Генеральний директор Міжнародного бюро праці надсилає Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй для реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй повні дані щодо всіх документів про ратифікацію та актів про денонсацію, зареєстрованих ним відповідно до положень попередніх статей.

Кожного разу, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці вважає це за потрібне, вона подає Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішує, чи слід вносити до порядку денного Конференції питання про повний або частковий її перегляд.

1. Якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, що повністю або частково переглядає цю Конвенцію, і якщо нова Конвенція не передбачає іншого, то:

a) ратифікація будь-яким членом Організації нової, переглянутої конвенції спричиняє автоматично, незалежно від положень статті 12, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що нова, переглянута конвенція набрала чинності;

b) починаючи від дати настання чинності нової, переглянутої конвенції, цю Конвенцію закрито для ратифікації її членами Організації.

2. Ця конвенція залишається в усякому разі чинною за формою та змістом відносно тих членів Організації, які її ратифікували, але не ратифікували нової, переглянутої конвенції.

Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають однакову силу.

Дата набуття чинності: 7 вересня 1955 року.

Генеральная Конференция Международной Организации Труда,

созванная в Женеве Административным Советом Международного Бюро Труда и собравшаяся 4 июня 1952 года на свою тридцать пятую сессию,

постановив принять ряд предложений об охране материнства, что является седьмым пунктом повестки дня сессии,

решив придать этим предложениям форму международной конвенции,

принимает сего двадцать восьмого дня июня месяца тысяча девятьсот пятьдесят второго года нижеследующую Конвенцию, которая будет именоваться Конвенцией (пересмотренной) 1952 года об охране материнства:

1. Настоящая Конвенция применяется как к женщинам, занятым на промышленных предприятиях, так и к женщинам, занятым на непромышленных и сельскохозяйственных работах, включая надомниц.

2. В целях настоящей Конвенции термин "промышленные предприятия" относится к государственным и частным предприятиям, а также к их отделениям и включает в частности:

а) шахты, карьеры и другие предприятия добывающей промышленности;

b) предприятия по изготовлению, переделке, чистке, ремонту, украшению, отделке, подготовке к продаже, ломке или уничтожению предметов производства или предприятия по переработке материалов, включая судостроительные предприятия, предприятия по производству, трансформации и передаче электроэнергии и двигательной силы вообще;

c) предприятия по строительству, занятые строительством, восстановлением, ремонтом, перестройкой и разрушением;

d) транспортные учреждения по перевозке пассажиров или товаров по дорогам, железным дорогам, морским или речным путям или по воздуху, включая обработку грузов в доках, на пристанях, платформах, складах или в аэропортах.

3. В целях настоящей Конвенции термин "непромышленные работы" относится ко всем работам, выполняемым на следующих государственных или частных предприятиях или службах или в связи с их функционированием:

а) торговые предприятия;

b) почта и служба электросвязи;

c) учреждения и административные органы, персонал которых занят главным образом канцелярской работой;

d) газетные предприятия;

e) гостиницы, пансионы, рестораны, клубы, кафе и другие предприятия общественного питания;

f) учреждения по лечению и уходу за больными, инвалидами, неимущими и сиротами;

g) театры и культурно-массовые учреждения;

h) домашний наемный труд, выполняемый в частных хозяйствах;

а также ко всем другим непромышленным работам, к которым компетентный орган власти решит применить положения настоящей Конвенции.

4. В целях настоящей Конвенции термин "сельскохозяйственные работы" относится ко всем работам, выполняемым на сельскохозяйственных предприятиях, включая плантации и крупные индустриализованные сельскохозяйственные предприятия.

5. Во всех случаях, в которых существует сомнение в том, применима ли настоящая Конвенция к определенному предприятию, отделению предприятия или виду работ, этот вопрос разрешается компетентным органом власти после консультации с соответствующими представительными организациями предпринимателей и трудящихся, где таковые существуют.

6. Национальное законодательство может изъять из сферы применения настоящей Конвенции предприятия, на которых, по определению законодательства данной страны, заняты только члены семьи предпринимателя.

В целях настоящей Конвенции термин "женщина" означает любое лицо женского пола, независимо от возраста, национальности, расы или религии , состоящее или не состоящее в браке, а термин "ребенок" означает любого ребенка, независимо от того, состояли ли его родители в браке или нет.

1. По представлении медицинского свидетельства, удостоверяющего предполагаемый срок ее родов, женщина, в отношении которой применяется настоящая Конвенция, имеет право на отпуск по беременности и родам.

2. Продолжительность отпуска по беременности и родам составляет по меньшей мере 12 недель и включает период обязательного послеродового отпуска.

3. Продолжительность обязательного послеродового отпуска устанавливается законодательством каждой страны, но ни в коем случае не составляет менее 6 недель; остающаяся часть всего отпуска по беременности и родам может быть использована до предполагаемой даты родов или по окончании обязательного послеродового отпуска, или часть его может быть взята до предполагаемой даты родов, часть - вслед за истечением срока обязательного послеродового отпуска, в зависимости от того, как это предписывается законодательством страны.

4. Если роды происходят после предполагаемой даты, отпуск взятый до этой даты, продлевается во всяком случае до фактической даты родов, причем продолжительность обязательного послеродового отпуска вследствие этого не сокращается.

5. В случае болезни, причиной которой, как это установлено медицинским освидетельствованием, является беременность, законодательство страны предусматривает дополнительный срок отпуска в дородовый период, максимальная продолжительность которого может определяться компетентным органом власти.

6. В случае болезни, причиной которой, как это установлено медицинским освидетельствованием, являются роды, женщина имеет право на продление ее послеродового отпуска, максимальная продолжительность которого может определяться компетентным органом власти.

1. Женщина, находящаяся в установленном положениями статьи 3 отпуске по беременности и родам, имеет право на получение денежного пособия и медицинской помощи.

2. Размеры денежного пособия устанавливаются законодательством страны таким образом, чтобы обеспечить для самой женщины и ее ребенка хорошие с точки зрения гигиены жизненные условия и надлежащий уровень жизни.

3. Медицинская помощь включает уход и наблюдение до, во время и после родов, оказываемые квалифицированными акушерками или врачами, а также, в случае необходимости, госпитализацию; причем, по мере возможности, предоставляется полная свобода как в выборе врача, так и в выборе между государственными и частными медицинскими учреждениями.

4. Денежные пособия и медицинская помощь предоставляются либо за счет средств системы обязательного социального страхования, либо за счет государственных фондов; в том и другом случаях они предоставляются по праву всем женщинам, которые отвечают предписанным условиям.

5. Женщинам, которые не могут по праву претендовать на указанные денежные пособия и медицинскую помощь, предоставляется соответствующая помощь за счет фондов общественного вспомоществования при условии проверки их доходов, которая требуется для оказания помощи в порядке общественного вспомоществования.

6. Когда сумма денежных пособий, предоставляемых за счет средств обязательного социального страхования, исчисляется на основе предшествовавшего заработка, она составляет не менее двух третей предшествовавшего заработка женщины, учитываемого с этой целью.

7. Всякие взносы, взимаемые согласно обязательной системе социального страхования, предусматривающей пособия по беременности и родам, и всякие налоги, основанные на общей сумме выплачиваемой заработной платы и собираемые в целях предоставления такого рода пособий, уплачиваются на основе общего числа мужчин и женщин, занятых на данном предприятии, без различия пола и независимо от того, уплачиваются ли они предпринимателями и трудящимися или только предпринимателями.

8. Ни в коем случае предприниматель не несет лично ответственности за расходы по выдаче таких пособий, предоставляемых занятым у него женщинам.

1. Если женщина кормит своего ребенка грудью, она имеет право прерывать работу для этой цели на один или несколько перерывов в день, продолжительность которых устанавливается законодательством страны.

2. Перерывы в работе для кормления ребенка считаются рабочими часами и оплачиваются как таковые в тех случаях, когда это регулируется законодательством или в соответствии с ним; в тех случаях, когда этот вопрос регулируется коллективными договорами, положение определяется соответствующим договором.

Когда женщина находится в отпуске по беременности и родам, предоставляемом ей согласно положениями статьи 3, приказ о ее увольнении, отданный предпринимателем во время ее отсутствия или срок исполнения которого совпадает с ее отсутствием, является незаконным.

1. Каждый Член Международной Организации Труда, ратифицирующий настоящую Конвенцию, может с помощью приложенного к документу о ратификации заявления предусмотреть изъятия из применения настоящей Конвенции в отношении:

а) некоторых категорий непромышленных работ;

b) работ, выполняемых на сельскохозяйственных предприятиях (кроме плантаций);

c) домашнего наемного труда, выполняемого в частных хозяйствах;

d) надомниц;

e) транспортных учреждений по перевозке пассажиров или грузов по морю.

2. Категории работ или предприятий, в отношении которых используются положения пункта 1 настоящей статьи, указываются в заявлении, сопровождающем документ о ратификации.

3. Всякий Член Организации, делающий подобное заявление, может в любое время аннулировать его полностью или частично посредством нового заявления.

4. Каждый Член Организации, в отношении которого вступило в силу заявление, сделанное в соответствии с пунктом 1 настоящей статьи, сообщает в своем ежегодном докладе о применении настоящей Конвенции о состоянии своего законодательства и практики в отношении работ и предприятий, на которые в силу сделанного заявления распространяется пункт 1 настоящей статьи, и о том, в какой мере проведена в жизнь Конвенция или предполагается провести ее в жизнь в отношении данных работ и предприятий.

5. По истечении пятилетнего периода с момента первоначального вступления настоящей Конвенции в силу Административный Совет Международного Бюро Труда представит Конференции специальный доклад о применении этих изъятий, содержащий предложения о мерах, которые, по его мнению, следует принять в этом отношении.

Официальные документы о ратификации настоящей Конвенции направляются Генеральному Директору Международного Бюро Труда для регистрации.

1. Настоящая Конвенция связывает только тех Членов Международной Организации Труда, чьи документы о ратификации зарегистрированы Генеральным Директором.

2. Она вступает в силу через двенадцать месяцев после того, как Генеральный Директор зарегистрирует документы о ратификации двух Членов Организации.

3. Впоследствии настоящая Конвенция вступает в силу в отношении каждого Члена Организации через двенадцать месяцев после даты регистрации его документа о ратификации.

1. Заявления, направляемые Генеральному Директору Международного Бюро Труда в соответствии с положениями пункта 2 статьи 35 Устава Международной Организации Труда, содержат указания относительно:

а) территорий, в отношении которых заинтересованный Член Организации обязуется применять без изменений положения настоящей Конвенции;

b) территорий, в отношении которых он обязуется применять положения настоящей Конвенции с изменениями, и деталей этих изменений;

c) территорий, на которых Конвенция не будет применяться, и в таком случае - причин, по которым она не будет применяться;

d) территорий, в отношении которых он резервирует свое решение впредь до дальнейшего рассмотрения положения.

2. Обязательства, упомянутые в подпунктах а и b пункта 1 настоящей статьи, считаются неотъемлемой частью ратификации и влекут за собой одинаковые с ней последствия.

3. Любой Член Организации сможет посредством нового заявления отказаться от всех или от части оговорок, содержащихся в его предыдущем заявлении, в силу подпунктов b, c и d пункта 1 настоящей статьи.

4. Любой Член Организации сможет в период, в течение которого настоящая Конвенция может быть денонсирована в соответствии с положениями статьи 12, направить Генеральному Директору новое заявление, изменяющее в любом другом отношении условия любого предыдущего заявления и сообщающее о настоящем положении на определенных территориях.

1. Заявления, направленные Генеральному Директору Международного Бюро Труда в соответствии с положениями пунктов 4 и 5 статьи 35 Устава Международной Организации Труда, указывают, будут ли положения настоящей Конвенции применяться к данной территории с изменениями или без изменений; если в заявлении указывается, что положения Конвенции будут применяться с изменениями, в нем уточняется, в чем именно состоят эти изменения.

2. Соответствующие Член или Члены Организации или международная власть могут посредством нового заявления отказаться полностью или частично от права использовать изменения, оговоренные в каком-либо предыдущем заявлении.

3. Соответствующие Член или Члены Организации или международная власть в период, когда Конвенция может быть денонсирована в соответствии с положениями статьи 12 , могут направить Генеральному Директору новое заявление, изменяющее в любом другом отношении условия любого предыдущего заявления и сообщающее о существующем положении в отношении применения этой Конвенции.

1. Любой Член Организации, ратифицировавший настоящую Конвенцию, может по истечении десятилетнего периода с момента ее первоначального вступления в силу денонсировать ее посредством акта о денонсации, направленного Генеральному Директору Международного Бюро Труда и зарегистрированного им. Денонсация вступает в силу через год после регистрации акта о денонсации.

2. Каждый Член Организации, ратифицировавший настоящую Конвенцию, который в годичный срок по истечении упомянутого в предыдущем пункте десятилетнего периода не воспользуется своим правом на денонсацию, предусмотренным в настоящей статье, будет связан на следующий период в десять лет и впоследствии сможет денонсировать настоящую Конвенцию по истечении каждого десятилетнего периода в порядке, установленном в настоящей статье.

1. Генеральный Директор Международного Бюро Труда извещает всех Членов Международной Организации Труда о регистрации всех документов о ратификации, заявлений и актов о денонсации, полученных им от Членов Организации.

2. Извещая Членов Организации о регистрации полученного им второго документа о ратификации, Генеральный Директор обращает их внимание на дату вступления настоящей Конвенции в силу.

Генеральный Директор Международного Бюро Труда направляет Генеральному Секретарю Организации Объединенных Наций для регистрации в соответствии со статьей 102 Устава Организации Объединенных Наций полные сведения относительно всех документов о ратификации, заявлений и актов о денонсации, зарегистрированных им в соответствии с положениями предыдущих статей.

Каждый раз, когда Административный Совет Международного Бюро Труда считает это необходимым, он представляет Генеральной Конференции доклад о применении настоящей Конвенции и решает, следует ли включать в повестку дня Конференции вопрос о ее полном или частичном пересмотре.

1. В случае если Конференция примет новую конвенцию, полностью или частично пересматривающую настоящую Конвенцию, и если в новой конвенции не предусмотрено обратное, то:

а) ратификация каким-либо Членом Организации новой, пересматривающей конвенции влечет за собой автоматически, независимо от положений статьи 12, немедленную денонсацию настоящей Конвенции при условии, что новая, пересматривающая конвенция вступила в силу;

b) начиная с даты вступления в силу новой, пересматривающей конвенции настоящая Конвенция закрыта для ратификации ее Членами Организации.

2. Настоящая Конвенция остается во всяком случае в силе по форме и содержанию в отношении тех Членов Организации, которые ее ратифицировали, но не ратифицировали новую, пересматривающую конвенцию.

Английский и французский тексты настоящей Конвенции имеют одинаковую силу.