Конвенція про умови праці в готелях, ресторанах та аналогічних закладах N 172 (укр/рос)

Статус Конвенції див.

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 5 червня 1991 року на свою сімдесят восьму сесію,

нагадуючи, що на працівників, які працюють у готелях, ресторанах та аналогічних закладах, поширюються міжнародні конвенції і рекомендації щодо праці, котрі містять загальні норми, які стосуються умов праці,

беручи до уваги, що через особливі умови, типові для праці в готелях, ресторанах та аналогічних закладах, бажано поліпшити практику застосування цих конвенцій і рекомендацій на підприємствах зазначених категорій та доповнити їх спеціальними нормами, спрямованими на те, щоб статус заінтересованих працівників відповідав їхній ролі на підприємствах цих категорій, котрі швидко розвиваються, і залучити туди нових працівників, поліпшивши для цього умови праці, удосконаливши професійну підготовку та розширивши перспективи професійного зростання,

беручи до уваги, що колективні переговори є ефективним засобом визначення умов праці у цьому секторі,

вважаючи, що ухвалення конвенції, поряд з колективними переговорами, дасть змогу поліпшити умови праці, перспективи професійного зростання та зміцнить гарантії зайнятості в інтересах працівників,

ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно умов праці в готелях, ресторанах та аналогічних закладах, що є четвертим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

ухвалює цього двадцять п'ятого дня червня місяця тисяча дев'ятсот дев'яносто першого року нижченаведену Конвенцію, яка може називатися Конвенцією 1991 року про умови праці в готелях і ресторанах:

1. Беручи до уваги положення параграфа 1 статті 2, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, які працюють:

a) у готелях та інших аналогічних закладах, котрі надають для тимчасового проживання житлові приміщення;

b) у ресторанах та інших аналогічних закладах, котрі надають харчування, напої або і те й друге.

2. Зазначені вище в a) і b) категорії кожний член Організації визначає в світлі національних умов і після консультацій із заінтересованими організаціями роботодавців і працівників. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, може після консультацій із заінтересованими організаціями роботодавців і працівників вилучити зі сфери її застосування певні види закладів, що підпадають під вищезгадані визначення, але щодо яких виникають особливі проблеми суттєвого плану.

3. a) Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, може після консультацій із заінтересованими організаціями роботодавців і працівників розширити сферу її застосування, ввівши до неї інші аналогічні заклади, котрі надають туристичні послуги, які зазначаються в заяві, що супроводить документи про ратифікацію.

b) Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, може після консультацій із заінтересованими організаціями роботодавців і працівників надалі за допомогою заяви повідомляти Генерального директора Міжнародного бюро праці про те, що він поширює сферу застосування Конвенції на інші категорії аналогічних закладів, які надають туристичні послуги.

4. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, перелічує в першій доповіді про застосування цієї Конвенції, яку подає відповідно до статті 22 Статуту Міжнародної організації праці, ті види закладів, котрі вилучено згідно з вищенаведеним параграфом 2, назвавши причину такого вилучення, виклавши відповідні позиції заінтересованих організацій роботодавців і працівників відносно такого вилучення, і вказує у наступних доповідях на стан національного законодавства та на практику його застосування щодо вилучених закладів, а також на те, якою мірою Конвенція застосовується або її застосування передбачається щодо такого роду закладів.

1. Відповідно до мети цієї Конвенції термін "заінтересовані працівники" означає працівників, зайнятих у закладах, на які поширюється дія Конвенції згідно з положенням статті 1 незалежно від виду і тривалості їхніх трудових відносин. Однак кожний член Організації у світлі національних законодавства, умов і практики та після консультацій із заінтересованими організаціями роботодавців і працівників може вилучати певні конкретні категорії працівників зі сфери застосування всіх або деяких положень цієї Конвенції.

2. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, перелічує в першій доповіді про застосування цієї Конвенції, яку подає відповідно до статті 22 Статуту Міжнародної організації праці, всі категорії працівників, котрі могли бути вилучені згідно з вищенаведеним параграфом 1, назвавши причини такого вилучення, зазначає у наступних доповідях, який прогрес є щодо ширшого її застосування.

1. Кожний член Організації без шкоди для автономії заінтересованих організацій роботодавців і працівників ухвалює та застосовує відповідно до національних законодавства, умов і практики політику, спрямовану на поліпшення умов праці заінтересованих працівників.

2. Загальною метою такої політики є забезпечення того, щоб заінтересовані працівники не вилучалися зі сфери застосування будь-яких мінімальних норм, серед них норм, котрі стосуються соціального забезпечення, ухвалених на національному рівні для працівників у цілому.

1. Термін "робочий час" означає час, протягом якого працівник перебуває у розпорядженні роботодавця, якщо тільки це не визначається інакше національними законодавством чи практикою.

2. Заінтересовані працівники мають право на розумної тривалості нормальний робочий час і понаднормову роботу, відповідно до національних законодавства та практики.

3. Заінтересованим працівникам надається прийнятний мінімальний щоденний і щотижневий відпочинок відповідно до національних законодавства та практики.

4. У міру можливості заінтересованих працівників достатньо завчасно інформують про графіки роботи, з тим щоб вони мали змогу організувати відповідним чином особисте й сімейне життя.

1. Якщо працівників у разі потреби залучають до роботи у святкові дні, то вони одержують відповідну компенсацію у вигляді вільного часу або грошової винагороди, що визначається за допомогою колективних переговорів або відповідно до національних законодавства чи практики.

2. Заінтересовані працівники мають право на щорічну оплачувану відпустку, тривалість якої визначається за допомогою колективних переговорів або відповідно до національних законодавства чи практики.

3. У випадках, коли закінчується строк дії контракту або коли період безперервної роботи працівників недостатньо тривалий, щоб вони дістали право на повну щорічну відпустку, заінтересовані працівники дістають право на оплачувану відпустку, тривалість якої пропорційна тривалості роботи на підприємстві, або на виплату відповідної грошової компенсації, що визначається за допомогою колективних переговорів або відповідно до національних законодавства чи практики.

1. Термін "чайові" означає суму грошей, яку добровільно вручає клієнт працівникові на додаток до тієї суми, котру клієнт повинен сплатити за надані послуги.

2. Незалежно від чайових, заінтересовані працівники одержують основну зарплату, що виплачується регулярно.

Продаж і купівля робочих місць у зазначених в статті 1 закладах забороняється, якщо така практика існує.

1. Положення цієї Конвенції можуть застосовуватися через національне законодавство або за його допомогою, через колективні договори, арбітражні рішення чи судові постанови або будь-яким іншим чином, що відповідає національній практиці.

2. У державах-членах Організації, в яких положення цієї Конвенції звичайно застосовуються шляхом угоди між роботодавцями чи організаціями роботодавців і організаціями працівників чи звичайно здійснюються іншим чином, крім законодавчого, дотримання цих положень вважається ефективним, якщо вони застосовуються шляхом таких угод чи іншим чином щодо переважної більшості заінтересованих працівників.

Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації.

1. Ця Конвенція має обов'язкову чинність тільки для тих членів Міжнародної організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстрував Генеральний директор.

2. Вона набуде чинності через дванадцять місяців від дати реєстрації Генеральним директором документів про ратифікацію двох членів Організації.

3. Надалі ця Конвенція набуватиме чинності для кожного члена Організації через дванадцять місяців від дати реєстрації його документа про ратифікацій.

1. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, після закінчення десяти років від дня, коли вона початково набула чинності, може денонсувати її актом про денонсацію, надісланим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці і зареєстрованим ним. Денонсація набуває чинності через рік після дати її реєстрації.

2. Для кожного члена Організації, який ратифікував цю Конвенцію і протягом року після закінчення зазначених у попередньому параграфі десяти років не скористався передбаченим у цій статті правом на денонсацію, Конвенція лишатиметься чинною на наступні десять років, і надалі він зможе денонсувати її після закінчення кожного десятиріччя в порядку, передбаченому в цій статті.

1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає всіх членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх документів про ратифікацію та актів про денонсацію, надісланих йому членами Організації.

2. Сповіщаючи членів Організації про реєстрацію отриманої ним другої грамоти про ратифікацію, Генеральний директор звертає їхню увагу на дату набуття чинності цією Конвенцією.

Генеральний директор Міжнародного бюро праці надсилає Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй для реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй вичерпні відомості про всі документи про ратифікацію і акти про денонсацію, зареєстровані ним відповідно до положень попередніх статей.

У випадках, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці вважає це за потрібне, вона подає Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції і розглядає доцільність внесення до порядку денного Конференції питання про її повний або частковий перегляд.

1. Якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, яка цілком або частково переглядає цю Конвенцію, і якщо в новій конвенції не передбачено іншого, то:

a) ратифікація будь-яким членом Організації нової, переглянутої конвенції спричиняє автоматично, незалежно від положень статті 11, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що нова, переглянута конвенція набула чинності;

b) від дня набуття чинності новою, переглянутою конвенцією цю Конвенцію закрито для ратифікації її членами Організації.

2. Ця Конвенція залишається у кожному разі чинною за формою та змістом для тих членів Організації, які ратифікували її, але не ратифікували нової, переглянутої конвенції.

Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають однакову силу.