Рекомендація про умови праці в готелях, ресторанах та аналогічних закладах N 179 (укр/рос)

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 5 червня 1991 року на свою сімдесят восьму сесію,

ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно умов праці у готелях, ресторанах та аналогічних установах, що є четвертим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми рекомендації, що доповнює Конвенцію 1991 року про умови праці в готелях і ресторанах,

ухвалює цього двадцять п'ятого дня червня місяця тисяча дев'ятсот дев'яносто першого року нижченаведену Рекомендацію, яка може називатися Рекомендацією 1991 року про умови праці в готелях і ресторанах:

1. Ця Рекомендація застосовується до трудящих як вони визначені в параграфі 3, які працюють:

a) в готелях та аналогічних закладах, які надають житлові приміщення для тимчасового проживання;

b) в ресторанах та аналогічних закладах, які надають харчування, напої чи і те і інше.

2. Держави-члени можуть, після консультацій з зацікавленими організаціями роботодавців та працівників, розширити сферу застосування цієї Рекомендації, включаючи до неї інші аналогічні заклади, які надають туристичні послуги.

3. У цілях цієї Рекомендації термін "зацікавлені працівники" означає трудящих, зайнятих у закладах, до яких застосовується ця Рекомендація згідно з положеннями параграфів 1 та 2 незалежно від характеру та тривалості їх трудових відносин.

4. 1) Ця Рекомендація може застосовуватися чи за допомогою національного законодавства, чи правил, колективних угод, арбітражних рішень, чи судових постанов, чи будь-яким іншим способом, який відповідає національній практиці.

2) Країни-члени повинні:

a) забезпечувати ефективний контроль за застосуванням заходів, ухвалених для виконання цієї Рекомендації, використовуючи для цього інспекційну службу чи інші відповідні методи;

b) заохочувати зацікавлені організації роботодавців та працівників до того, щоб вони відігравали активну роль у сприянні застосуванню положень цієї Рекомендації.

5. Загальною метою цієї Рекомендації є поліпшення без шкоди для автономії зацікавлених організацій та працівників умов праці зацікавлених працівників, для того щоб наблизити їх до тих, які існують в інших секторах економіки.

6. Термін "робочий час" означає час, протягом якого працівник знаходиться у розпорядженні роботодавця, якщо тільки це не визначається інакше у процедурах та документах, вказаних у пункті 1) параграфа 4.

7. 1) Запровадження заходів з встановлення нормальної тривалості робочого часу та регулювання понаднормової роботи повинно бути предметом консультацій між зацікавленим роботодавцем і працівником чи їх представниками.

2) Термін "представники працівників" означає осіб, які визнані як такі національним законодавством чи практикою відповідно до положень Конвенції 1971 року про представників працівників.

3) Понаднормова праця повинна компенсуватися шляхом надання вільного часу, оплачуватися по більш високій ставці чи ставках за відпрацьовані понаднормові години чи оплачуватися по більш високій ставці оплати праці, що визначається відповідно до національного законодавства та практики та після консультацій між роботодавцем та зацікавленими працівниками чи їх представниками.

4) Слід вживати заходів для забезпечення правильного підрахунку та реєстрації робочого часу та понаднормової праці, а також доступу кожного працівника до таких записів, які стосуються індивідуально кожного з них.

8. У міру можливості слід поступово ліквідувати практику розподілу робочого часу на частини, переважно за допомогою колективних переговорів.

9. Кількість та тривалість перерв для прийому їжі повинні визначатися з врахуванням звичаїв та традицій кожної країни чи території, а також залежно від того, чи вживається ця їжа на самому підприємстві чи поза його межами.

10. 1) Зацікавлені працівники повинні, у міру можливості, мати право на щотижневий відпочинок тривалістю не менш як 36 годин, який, якщо це можливо здійснити на практиці, повинен бути безперервним.

2) Зацікавлені працівники повинні мати право на щоденний відпочинок тривалістю 10 безперервних годин.

11. Якщо тривалість щорічної оплачуваної відпустки зацікавлених трудящих складає менш ніж чотири тижні за один рік роботи, слід вжити заходів за допомогою колективних переговорів чи іншим способом, що відповідає національній практиці, для того щоб тривалість була поступово доведена до вказаного рівня.

12. 1) Кожна держава-член повинна після консультацій з зацікавленими організаціями роботодавців і працівників розробляти політику та програми професійного навчання та підготовки, як і підготовки кадрів управління з різних спеціальностей, які використовуються в готелях, ресторанах та аналогічних закладах чи, у разі необхідності, сприяти організаціям роботодавців і працівників та іншим установам у розробці такої політики та програм.

2) Головною метою програми професійної підготовки повинно бути підвищення кваліфікації та якості виконуваної роботи, а також розширення перспектив професійного росту для учасників цих програм.