Директива Європейського Парламенту і Ради 2005/36/ЄС від 7 вересня 2005 року про визнання професійних кваліфікацій

Ця Директива встановлює правила, відповідно до яких держава-член, що встановлює умовою доступу до регульованої професії або здійснення діяльності в межах такої професії на своїй території наявність спеціальних професійних кваліфікацій (далі - "держава-член ведення діяльності"), повинна визнавати професійні кваліфікації, здобуті в одній чи декількох інших державах-членах (далі - "держава-член походження"), які дають змогу власнику зазначених кваліфікацій здійснювати діяльність у межах такої ж професії в такій державі.

Ця Директива також встановлює правила надання часткового доступу до регульованої професії та визнання професійного стажування, пройденого в іншій державі-члені.

1. Цю Директиву також застосовують до всіх громадян держави-члена, які бажають здійснювати діяльність у межах регульованих професій, у тому числі вільних професій, як самозайняті особи або наймані працівники, в державі-члені, іншій ніж та, в якій вони здобули свої професійні кваліфікації,.

Цю Директиву також застосовують до всіх громадян держави-члена, які пройшли професійне стажування за межами держави-члена походження.

2. Кожна держава-член може дозволити громадянам держав-членів, які володіють підтвердженнями професійних кваліфікацій, здобутих не в державі-члені, здійснювати на її території діяльність у межах регульованої професії в розумінні статті 3(1)(a) відповідно до її правил. У випадку професій, охоплених розділом III, главою III, таке початкове визнання повинне відповідати мінімальним умовам підготовки, встановленим у вказаній главі.

3. Якщо стосовно конкретної регульованої професії в окремому інструменті права Співтовариства встановлені інші спеціальні умови, безпосередньо пов’язані з визнанням професійних кваліфікацій, відповідні положення цієї Директиви не застосовують.

4. Цю Директиву не застосовують до нотаріусів, призначених офіційним урядовим актом.

1. Для цілей цієї Директиви застосовують такі терміни та означення:

(a) "регульована професія": вид професійної діяльності чи група видів професійної діяльності, доступ до яких, здійснення яких чи один зі способів здійснення яких прямо чи опосередковано на підставі законодавчих, регуляторних чи адміністративних положень залежать від наявності спеціальних професійних кваліфікацій; зокрема, використання професійного звання, обмежене відповідно до законодавчих, регуляторних чи адміністративних положень власниками конкретної професійної кваліфікації, становить спосіб здійснення професійної діяльності. Якщо не застосовується перше речення цього означення, професію, зазначену в параграфі 2, вважають регульованою професією;

(b) "професійні кваліфікації": кваліфікації, засвідчені підтвердженнями офіційних кваліфікацій, підтвердженнями компетентності, зазначеними у статті 11, пункті (a)(i), та/або професійним досвідом;

(c) "підтвердження офіційної кваліфікації": дипломи, сертифікати та інші підтвердження, які засвідчують успішне завершення професійної підготовки, пройденої переважним чином у Співтоваристві, та які видані органом держави-члена, призначеним відповідно до законодавчих, регуляторних чи адміністративних положень такої держави-члена. Якщо не застосовується перше речення цього означення, підтвердження офіційної кваліфікації, зазначене в параграфі 3, вважають підтвердженням офіційної кваліфікації;

(d) "компетентний орган": будь-який орган, спеціально уповноважений державою-членом видавати чи отримувати дипломи про підготовку та інші документи чи інформацію, а також отримувати заявки та ухвалювати рішення, зазначені в цій Директиві;

(e) "регульовані освіта та підготовка": будь-яка підготовка, спеціально спрямована на здійснення діяльності в межах певної професії, яка складається з навчального курсу чи курсів, доповнених у відповідних випадках професійною підготовкою або випробувальною чи професійною практикою.

Структура та рівень професійної підготовки, випробувальної чи професійної практики повинні бути визначені в законах, підзаконних нормативно-правових актах та адміністративних положеннях відповідної держави-члена або повинні проходити перевірку та затвердження з боку органу, призначеного з такою ціллю;

(f) "професійний досвід": фактичне законне здійснення діяльності в межах відповідної професії на умовах повної зайнятості чи еквівалентний період на умовах неповної зайнятості в державі-члені;

(g) "адаптаційний період": здійснення діяльності в межах регульованої професії в державі-члені ведення діяльності під відповідальністю кваліфікованого представника такої професії, такий період практики під наглядом може супроводжуватися подальшою підготовкою. Такий період практики під наглядом підлягає оцінюванню. Детальні правила, що регулюють адаптаційний період та його оцінювання, а також статус мігранта під наглядом, повинен встановити компетентний органом держави-члена ведення діяльності.

Статус, який мають у державі-члені ведення діяльності особи, що проходять період практики під наглядом, зокрема стосовно права проживання, а також обов’язків, соціальних прав та допомоги, виплат та винагород, повинен бути визначений компетентними органами такої держави-члена згідно з застосовним правом Співтовариства;

(h) "кваліфікаційний іспит": іспит на перевірку професійних знань, навичок та компетентностей заявника, який проводять чи визнають компетентні органи держави-члена ведення діяльності з метою оцінити здатність заявника здійснювати діяльність у межах регульованої професії в такій державі-члені.

Щоб дати дозвіл проводити такий іспит, компетентні органи повинні скласти список дисциплін, які, як визначено в результат порівняння освіти та підготовки, що вимагається в державі-члені ведення діяльності, та освіти й підготовки, здобутих заявником, не зазначені в дипломі чи іншому підтвердженні офіційної кваліфікації заявника.

Кваліфікаційний іспит повинен враховувати, що заявник є кваліфікованим фахівцем у державі-члені походження чи в державі-члені, з якої такий заявник прибув. Такий іспит повинен охоплювати дисципліни, обрані з такого списку, знання яких є обов’язковим для того, щоб мати змогу здійснювати діяльність у межах відповідної професії в державі-члені ведення діяльності. Іспит також може охоплювати перевірку знань професійних правил, застосовних до відповідної діяльності в державі-члені ведення діяльності.

Умови та порядок проведення кваліфікаційного іспиту та статус, який має в державі-члені ведення діяльності заявник, що бажає підготуватися до кваліфікаційного іспиту в такій державі-члені, визначають компетентні органи такої держави-члена;

(i) "керівник підприємства": будь-яка особа, яка на підприємстві, що здійснює діяльність у межах відповідної галузі, обіймала:

(i) посаду керівника підприємства чи керівника філії підприємства; або

(ii) посаду заступника власника чи керівника підприємства, якщо така посада передбачає відповідальність, еквівалентну відповідальності власника чи керівника, яких представляє такий заступник; або

(iii) керівну посаду, що передбачає виконання обов’язків комерційного та/або технічного характеру та відповідальність за один чи декілька підрозділів такого підприємства.

(j) "професійне стажування": без обмеження статті 46(4), період проходження професійної практики під наглядом, якщо така практика є умовою отримання доступу до регульованої професії, яка проходить під час або після здобуття освіти, результатом якої є отримання диплома;

(k) "європейська професійна карта": електронний сертифікат, який підтверджує, що фахівець відповідає всіх необхідним умовам для надання послуг у державі-члені ведення діяльності на тимчасовій чи нерегулярній основі, або засвідчує визнання професійних кваліфікацій для осідку в державі-члені ведення діяльності;

(l) "навчання впродовж життя": уся загальна освіта, професійно-технічна освіта й підготовка, неформальна освіта та інформальне навчання протягом усього життя, що сприяє підвищенню рівня знань, навичок та компетентностей, які можуть охоплювати знання норм професійної етики;

(m) "головні причини загального інтересу": причини, визнані як такі в прецедентному праві Суду Європейського Союзу;

(n) "Європейська кредитна трансферно-накопичувальна система, або кредити ЄКТС": кредитна система в рамках вищої освіти, яку використовують у Європейському просторі вищої освіти.

2. Професію, діяльність у межах якої здійснюють члени асоціацій чи організацій, перерахованих у додатку I, вважають регульованою професією.

Цілі асоціацій чи організацій, зазначених у першому підпараграфі, полягають зокрема в сприянні та підтриманні високих стандартів у відповідній професійній галузі. Для таких цілей їх визнає в спеціальній формі держава-член, а вони видають своїм членам підтвердження офіційних кваліфікацій, забезпечують дотримання своїми членами передбачених ними правил професійної поведінки та надають їм право використовувати звання чи його скорочену форму або користуватися статусом, що відповідає таким офіційним кваліфікаціям.

Кожного разу, коли держава-член надає визнання асоціації чи організації, що зазначені в першому підпараграфі, вона повинна повідомляти про це Комісію. Комісія повинна перевірити, чи дотримується така асоціація чи організація умов, передбачених у другому підпараграфі. Щоб ураховувати регуляторні зміни в державах-членах, Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 57c для оновлення додатка I, якщо виконані умови, передбачені в другому підпараграфі.

Якщо умови, передбачені в другому підпараграфі, не виконані, Комісія повинна ухвалити імплементаційний акт, щоб відхилити запит на оновлення додатка I.

3. Підтвердження офіційної кваліфікації, видане третьою країною, вважають підтвердженням офіційної кваліфікації, якщо власник має три роки професійного досвіду роботи за відповідною професією на території держави-члена, що визнала таке підтвердження офіційної кваліфікації відповідно до статті 2(2), за умови що такий досвід засвідчений такою державою-членом.

1. Визнання державою-членом ведення діяльності професійних кваліфікацій повинне дати змогу бенефіціарам отримати доступ у такій державі-члені до професії, для якої вони були кваліфіковані в державі-члені походження, та здійснювати в такій державі-члені ведення діяльності діяльність у межах такої професії на таких самих умовах, що й її громадяни.

2. Для цілей цієї Директиви професія, діяльність у межах якої бажає здійснювати діяльність заявник у державі-члені ведення діяльності, є тією самою, що й професія, для якої він кваліфікований у державі-члені походження, якщо охоплені види діяльності є порівнянними.

3. Як відступ від параграфа 1, частковий доступ до професії в державі-члені ведення діяльності повинен бути наданий відповідно до умов, встановлених у статті 4f.

1. Держави-члени повинні видавати власникам професійної кваліфікації європейські професійні карти на їхній запит та за умови, що Комісія ухвалила відповідні імплементаційні акти, передбачені в параграфі 7.

2. Якщо за допомогою відповідних імплементаційних актів, ухвалених згідно з параграфом 7, для окремої професії була запроваджена європейська професійна карта, власник відповідної професійної кваліфікації може вирішити подати заявку на отримання такої карти або скористатися процедурами, передбаченими в розділах II та III.

3. Держави-члени повинні забезпечити для власника європейської професійної карти можливість користуватися всіма правами, наданих йому відповідно до статей 4b-4e.

4. Якщо власник професійної кваліфікації має намір надавати послуги відповідно до розділу II, інші ніж послуги, охоплені в статті 7(4), компетентний орган держави-члена походження повинен видати європейську професійну карту відповідно до статей 4b та 4c. Якщо застосовно, європейська професійна карта становить заяву відповідно до статті 7.

5. Якщо власник професійної кваліфікації має намір встановити осідок в іншій державі-члені відповідно до глав I-IIIa розділу III чи надавати послуги згідно зі статтею 7(4), компетентний орган держави-члена походження повинен завершити всі підготовчі етапи стосовно індивідуального файлу заявника, створеного в інформаційній системі внутрішнього ринку (IMI) (файл IMI), як передбачено в статтях 4b та 4d. Компетентний орган держави-члена ведення діяльності повинен видати європейську професійну карту відповідно до статей 4b та 4d.

Для цілей встановлення осідку видача європейської професійної карти не повинна надавати автоматичне право здійснювати діяльність у межах певної професії за умови наявності реєстраційних вимог чи інших процедур контролю, які вже діяли в державі-члені ведення діяльності до запровадження європейської інформаційної карти для такої професії.

6. Держави-члени повинні призначити компетентні органи для роботи з файлами IMI та для видачі європейських професійних карт. Такі органи повинні забезпечувати неупереджене, об’єктивне та своєчасне опрацювання заявок на отримання європейських професійних карт. Центри допомоги, зазначені в статті 57b, можуть також діяти як компетентні органи. Держави-члени повинні забезпечити, щоб компетентні органи та центри допомоги інформували громадян, у тому числі перспективних заявників, про функціонування та про додану вартість європейської професійної карти у контексті професій, для яких вона доступна.

7. Комісія повинна за допомогою імплементаційних актів ухвалювати інструменти, необхідні для забезпечення однакового застосування положень щодо європейських професійних карт для таких професій, що відповідають умовам, встановленим у другому підпараграфі цього параграфа, у тому числі інструменти, що стосуються формату європейської професійної карти, опрацювання письмових заявок, перекладів, які заявники повинні додавати до заявки на отримання європейської професійної карти, детальної інформації щодо документів, які вимагаються відповідно до статті 7(2) чи додатка VII для подання повної заявки, та процедур здійснення й опрацювання платежів для отримання європейської професійної карти з урахуванням особливостей відповідної професії. Комісія також повинна за допомогою імплементаційних актів визначити, як, коли та щодо яких документів компетентні органи можуть запитувати засвідчені копії відповідно до другого підпараграфа статті 4b(3), статей 4d(2) та 4d(3) стосовно відповідної професії.

Запровадження європейської професійної карти для конкретної професії шляхом ухвалення відповідних імплементаційних актів, зазначених у першому підпараграфі, повинне відповідати всім таким умовам:

(a) у рамках відповідної професії - високий рівень мобільності або існує ймовірність досягнення високого рівня мобільності;

(b) відповідні стейкхолдери висловили достатній інтерес;

(c) професія або освіта та підготовка, спрямовані на здійснення діяльності в рамках такої професії, регульовані в значній кількості держав-членів.

Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної у статті 58(2).

8. Будь-які збори, пов’язані з адміністративними процедурами для видачі європейських професійних карт, які можуть бути встановлені для заявників, повинні бути обґрунтованими, пропорційними та сумірними витратам, яких зазнають держава-член походження та держава-член ведення діяльності, та не повинні стримувати від подання заявки на отримання європейської професійної карти.

1. Держава-член походження повинна забезпечити власникам професійних кваліфікацій змогу подавати заявку на отримання європейської професійної карти за допомогою онлайн-інструменту, забезпеченого Комісією, який автоматично створює файл IMI окремого заявника. Якщо держава-член походження дозволяє також подавати заявки у письмовій формі, вона повинна передбачити необхідні механізми для створення файлу IMI, надсилання будь-якої необхідної інформації заявнику та видачі європейської професійної карти.

2. До заявок необхідно додавати документи, які вимагаються відповідно до імплементаційних актів, що їх необхідно ухвалити згідно зі статтею 4a(7).

3. Впродовж одного тижня після отримання заявки компетентний орган держави-члена походження повинен підтвердити отримання заявки та повідомити заявника про можливу відсутність будь-яких документів.

Якщо застосовно, компетентний орган держави-члена походження повинен видати супровідні сертифікати, необхідні згідно з цією Директивою. Компетентний орган держави-члена походження повинен перевірити, чи має заявник законний осідок у державі-члені походження та чи всі необхідні документи, видані в державі-члені походження, дійсні та автентичні. У разі виникнення належно обґрунтованих сумнівів компетентний орган держави-члена походження повинен проконсультуватися з відповідним органом та може вимагати від заявника надання засвідчених копій документів. У разі отримання подальших заявок від того самого заявника компетентні органи держави-члена походження та держави-члена ведення діяльності можуть не вимагати повторного надання документів, які вже містяться в файлі IMI та які досі дійсні.

4. Комісія може за допомогою імплементаційних актів ухвалювати технічні специфікації, необхідні інструменти для забезпечення цілісності, конфіденційності та точності інформації, вказаної в європейській професійній карті та файлі IMI, а також умови та процедури видачі європейської професійної карти її власнику, у тому числі можливість завантажувати її та подавати оновлену інформацію до файлу IMI Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної у статті 58(2).

1. Компетентний орган держави-члена походження повинен перевірити заявку та супровідні документи в файлі IMI та видати європейську професійну карту для тимчасового та нерегулярного надання послуг, інших ніж зазначені в статті 7(4), упродовж трьох тижнів. Цей період починається з дати отримання відсутніх документів, зазначених у першому підпараграфі статті 4b(3), або, якщо вимога про подання додаткових документів не була подана, після завершення однотижневого періоду, зазначеного у вказаному підпараграфі. Після чого він повинен негайно передати європейську професійну карту компетентному органу кожної відповідної держави-члена ведення діяльності та відповідним чином повідомити про це заявника. Держава-член ведення діяльності може не вимагати надання подальших заяв згідно зі статтею 7 упродовж наступних 18 місяців.

2. Рішення компетентного органу держави-члена походження або відсутність рішення упродовж тритижневого періоду, зазначеного в параграфі 1, є предметом оскарження відповідно до національного права.

3. Якщо власник європейської професійної карти бажає надавати послуги в державах-членах, інших ніж держави-члени, початково зазначені в заявці, вказаній у параграфі 1, такий власник може подати заявку на таке розширення. Якщо власник бажає продовжувати надавати послуги після завершення 18-місячного періоду, зазначеного в параграфі 1, такий власник повинен відповідним чином повідомити про це компетентний орган. У будь-якому разі такий власник повинен також надавати будь-яку інформацію стосовно істотних змін ситуації, обґрунтованої в файлі IMI, яку може вимагати компетентний орган у державі-члені походження відповідно до імплементаційних актів, що будуть ухвалені відповідно статті 4a(7). Компетентний орган держави-члена походження повинен передати оновлену європейську професійну карту відповідним державам-членам ведення діяльності.

4. Європейська професійна карта повинна бути дійсною на всій території усіх відповідних держав-членів ведення діяльності, якщо за її власником зберігається право здійснювати діяльність на підставі документів та інформації, що містяться в файлі IMI.

1. Компетентний орган держави-члена походження повинен упродовж одного місяця перевірити автентичність та дійсність супровідних документів у файлі IMI, щоб видати європейську професійну карту для встановлення осідку або для тимчасового та нерегулярного надання послуг, зазначених у статті 7(4). Цей період починається з дати отримання відсутніх документів, зазначених у першому підпараграфі статті 4b(3), або, якщо вимога про подання додаткових документів не була подана, після завершення однотижневого періоду, зазначеного у вказаному підпараграфі. Після цього такий компетентний орган повинен одразу передати заявку компетентному органу держави-члена ведення діяльності. Держава-член походження повинна інформувати заявника про статус заявки одночасно з передачею заявки державі-члену ведення діяльності.

2. У випадках, зазначених у статтях 16, 21, 49a та 49b, держава-член ведення діяльності повинна вирішити, чи видавати європейську професійну карту відповідно до параграфа 1, протягом одного місяця від дати отримання заявки, переданої від держави-члена походження. У разі виникнення належно обґрунтованих сумнівів держава-член ведення діяльності може вимагати від держави-члена походження додаткової інформації або засвідченої копії документа, які така держава-член походження повинна надати не пізніше ніж протягом двох тижнів із дати подання такої вимоги. Незважаючи на такі вимоги, відповідно до другого підпараграфа параграфа 5 застосовується одномісячний період.

3. У випадках, зазначених у статтях 7(4) та 14, держава-член ведення діяльності повинна вирішити, видавати європейську професійну карту чи застосувати до власника професійної кваліфікації компенсаційні заходи, протягом двох місяців з дати отримання заявки, переданої від держави-члена походження. У разі виникнення належно обґрунтованих сумнівів держава-член ведення діяльності може вимагати від держави-члена походження додаткової інформації або засвідченої копії документа, які така держава-член походження повинна надати не пізніше ніж протягом двох тижнів з дати подання такої вимоги. Незважаючи на такі вимоги, відповідно до другого підпараграфа параграфа 5 застосовується двомісячний період.

4. Якщо держава-член ведення діяльності не отримує необхідної інформації, яку вона може вимагати відповідно до цієї Директиви від держави-члена походження чи від заявника для ухвалення рішення про видачу європейської професійної карти, вона може відмовити у видачі карти. Така відмова повинна бути належним чином обґрунтованою.

5. Якщо держава-член ведення діяльності не ухвалить рішення упродовж строків, визначених у параграфах 2 та 3 цієї статті, або не організує кваліфікаційного іспиту відповідно до статті 7(4), європейська професійна карта повинна вважатися виданою та повинна бути автоматично надіслана через IMI власнику професійної кваліфікації.

Держава-член ведення діяльності повинна мати можливість подовжити кінцеві строки, визначені в параграфах 2 та 3, для автоматичної видачі європейських професійних карт. Вона повинна пояснити причину такого подовження та відповідним чином повідомити про це заявника. Таке подовження може бути здійснене один раз і лише за умови його крайньої необхідності, зокрема з причин, пов’язаних із громадським здоров’ям чи безпекою одержувачів послуг.

6. Дії, виконані державною-членом походження відповідно до параграфа 1, заміняють будь-яку заявку на визнання професійних кваліфікацій згідно з національним правом держави-члена ведення діяльності.

7. Рішення держави-члена походження та держави-члена ведення діяльності, ухвалені згідно з параграфами 1-5, або відсутність рішення держави-члена походження є предметом оскарження відповідно до національного права відповідної держави-члена.

1. Без обмеження презумпції невинуватості компетентні органи держави-члена походження та держави-члена ведення діяльності повинні своєчасно оновлювати відповідні файли IMI шляхом доповнення їх інформацією стосовно дисциплінарних заходів чи кримінальних санкцій, пов’язаних із забороною чи обмеженням, які впливають на здійснення діяльності власником європейської професійної карти відповідно до цієї Директиви. При цьому вони повинні дотримуватися правил захисту персональних даних, які передбачені в Директиві Європейського Парламенту і Ради 95/46/ЄС від 24 жовтня 1995 року про захист фізичних осіб у зв’язку з опрацюванням персональних даних та про вільний рух таких даних (- 1) та Директиві Європейського Парламенту і Ради 2002/58/ЄС від 12 липня 2002 року про опрацювання персональних даних і захист приватності у секторі електронних комунікацій (Директива про приватність та електронні засоби зв’язку) (- 2). До таких оновлень належить видалення не потрібної більше інформації. Про будь-які такі оновлення необхідно одразу інформувати власника європейської професійної карти, а також компетентні органи, що мають доступ до відповідного файлу IMI. Таке зобов’язання не обмежує зобов’язань держав-членів щодо оповіщення згідно зі статтею 56a.

2. Зміст оновлень інформації, зазначених у параграфі 1, повинен обмежуватися:

(a) ідентифікаційними даними фахівця;

(b) відповідною професією;

(c) інформацією про національний орган чи суд, який ухвалив рішення про обмеження чи заборону;

(d) обсягом обмеження чи заборони; та

(e) періодом застосування обмеження чи заборони.

3. Доступ до інформації, що міститься у файлі IMI, повинні мати лише компетентні органи держав-членів походження та держав-членів ведення діяльності відповідно до Директиви 95/46/ЄС. Компетентні органи повинні повідомляти власнику європейської професійної карти на його запит зміст файлу IMI.

4. Інформація, включена до європейської професійної карти, повинна обмежуватися інформацією, необхідною для забезпечення права її власника здійснювати діяльність у межах професії, для якої така карта була видана, зокрема іменем та прізвищем власника, його датою й місцем народження, професією, офіційними кваліфікаціями, застосовним режимом, залученими компетентними органами, номером карти, захисними елементами та покликанням на дійсне посвідчення особи. Інформація щодо набутого досвіду власника європейської професійної карти або компенсаційних заходів, вжитих стосовно такого власника, повинна бути включена до файлу IMI.

5. Персональні дані, що містяться в файлі IMI, можуть опрацьовуватися стільки часу, скільки потрібно, для цілей процедури визнання як такої та як підтвердження визнання чи передачі заяви, що вимагається відповідно до статті 7. Держави-члени повинні забезпечити право власника європейської професійної карти будь-коли безкоштовно подавати запит на виправлення неточних чи неповних даних або на видалення чи блокування відповідного файлу IMI. Власника необхідно повідомити про таке право в час видачі європейської професійної карти та нагадувати йому про нього кожні наступні два роки. Нагадування надсилається автоматично через IMI, якщо початкова заявка на отримання європейської професійної карти була подана онлайн.

У разі отримання запиту на видалення файлу IMI, пов’язаного з європейською професійною картою, що була видана з ціллю встановлення осідку або тимчасового та нерегулярного надання послуг згідно зі статтею 7(4), компетентні органи відповідної держави-члена ведення діяльності повинні видати власнику професійної кваліфікації доказ, що засвідчує визнання його професійних кваліфікацій.

6. Стосовно опрацювання персональних даних, що містяться в європейській професійній карті, та всіх файлів IMI, відповідні компетентні органи держав-членів вважаються контролерами в розумінні пункту (d) статті 2 Директиви 95/46/ЄС. Стосовно своїх обов’язків згідно з параграфами 1-4 цієї статті та пов’язаного з ними опрацювання персональних даних, Комісію вважають контролером у розумінні пункту (d) статті 2 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 45/2001 від 18 грудня 2000 року про захист фізичних осіб у зв’язку з опрацюванням персональних даних установами та органами Співтовариства і про вільний рух таких даних (- 3).

7. Без обмеження параграфа 3, держави-члени ведення діяльності повинні забезпечити можливість працедавців, клієнтів, пацієнтів, органів публічної влади та інших заінтересованих сторін перевіряти автентичність та дійсність європейської професійної карти, яку їм пред’явив власник карти.

Комісія повинна за допомогою імплементаційних актів встановити правила щодо доступу до файлу IMI, технічних засобів та процедур перевірки, зазначеної в першому підпараграфі. Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної у статті 58(2).

1. Компетентний орган держави-члена ведення діяльності повинен в окремих конкретних випадках надавати частковий доступ до професійної діяльності на своїй території лише у разі виконання всіх таких умов:

(a) фахівець має повну кваліфікацію для здійснення в державі-члені походження професійної діяльності, до якої він бажає отримати частковий доступ у державі-члені ведення діяльності;

(b) відмінності між законно здійснюваною в державі-члені походження професійною діяльністю та регульованою професією в державі-члені ведення діяльності як такою настільки значні, що застосування компенсаційних заходів було б рівнозначним вимозі до заявника пройти повну освітню програму та програму підготовки, передбачені в державі-члені ведення діяльності для отримання повного доступу до регульованої професії в державі-члені ведення діяльності;

(c) професійна діяльність може бути об’єктивно відокремлена від інших видів діяльності, що підпадають під категорію такої регульованої професії в державі-члені ведення діяльності.

Для цілей пункту (c) компетентний орган держави-члена ведення діяльності повинен враховувати, чи можливе автономне здійснення професійної діяльності в державі-члені походження.

2. У частковому доступі може бути відмовлено, якщо така відмова обґрунтована головними причинами загального інтересу, відповідними для забезпечення досягнення поставленої цілі, та не виходить за межі необхідного для досягнення такої цілі.

3. Заявки для цілі встановлення осідку в державі-члені ведення діяльності повинні розглядатися відповідно до глав I та IV розділу III.

4. Заявки щодо тимчасового та нерегулярного надання в державі-члені ведення діяльності послуг, пов’язаних із професійною діяльністю, що має наслідки для громадського здоров’я чи безпеки, повинні розглядатися відповідно до розділу II.

5. Як відступ від шостого підпараграфа статті 7(4) та статті 52(1), після надання часткового доступу професійну діяльність здійснюють на основі професійного звання держави-члена походження. Держава-член ведення діяльності може вимагати використання назви такого професійного звання мовами держави-члена ведення діяльності. Фахівці, що користуються частковим доступом, повинні чітко вказувати одержувачам послуг сферу своєї професійної діяльності.

6. Цю статтю не застосовують до фахівців, чиї професійні кваліфікації автоматично визнають відповідно до глав II, III та IIIa розділу III.

1. Без обмеження спеціальних положень права Співтовариства, а також статей 6 та 7 цієї Директиви, держави-члени з жодних причин, пов’язаних із професійними кваліфікаціями, не повинні обмежувати безкоштовне надання послуг в іншій державі-члені:

(a) якщо надавач послуг має законний осідок у державі-члені з метою здійснення там діяльності в межах тієї самої професії (далі - "держава-член осідку") та

(b) у разі переміщення надавача послуг, якщо він здійснював діяльність у межах такої професії в одній чи в декількох державах-членах принаймні впродовж одного року за останні 10 років до надання послуг, якщо така професія не регульована в державі-члені осідку. Умову здійснення діяльності впродовж одного року не застосовують, якщо професія або освіта та підготовка, результатом якої є здобуття професії, регульовані.

2. Положення цього розділу застосовують лише у випадку переміщення надавача послуг на територію держави-члена ведення діяльності, щоб здійснювати на тимчасовій чи на нерегулярній основі діяльність у рамках професії, зазначеної в параграфі 1.

Тимчасовий та нерегулярний характер надання послуг оцінюють на основі конкретних випадків, зокрема з огляду на його тривалість, частоту, регулярність та безперервність.

3. У разі переміщення надавача послуг на нього поширюється дія професійних правил професійного, регуляторного чи адміністративного характеру, які безпосередньо пов’язані з професійними кваліфікаціями, зокрема з означенням професії, використанням звань та серйозними професійними порушеннями, що прямо та конкретно пов’язані з захистом та безпекою споживачів, а також дія дисциплінарних положень, застосовних у державі-члені ведення діяльності до фахівців, що здійснюють діяльність у межах тієї самої діяльності в такій державі-члені.

Відповідно до статті 5(1) держава-член ведення діяльності може звільнити надавачів послуг, що мають осідок в іншій державі-члені, від вимог, застосовних у ній до фахівців, що мають осідок на території такої держави-члена, стосовно:

(a) авторизації, реєстрації чи членства в професійних організаціях чи органах. Для спрощення застосування дисциплінарних положень, чинних на їхній території, відповідно до статті 5(3) держави-члени можуть передбачати автоматичну тимчасову реєстрацію або формальне членство в таких професійних організаціях чи органах, за умови що така реєстрація чи членство жодним чином не призводить до затримки чи ускладнення в наданні послуг та не призводить до жодних додаткових витрат надавача послуг. Компетентний орган повинен надіслати відповідній професійній організації чи органу копію заяви та, якщо застосовно, поновленої версії заяви, зазначеної в статті 7(1), у випадку професій, що впливають на громадське здоров’я та безпеку та які зазначені в статті 7(4) або які автоматично визнають відповідно до розділу III, глави III - разом із копіями документів, зазначених у статті 7(2); це становитиме автоматичну тимчасову реєстрацію чи формальне членство для цієї цілі;

(b) реєстрації у публічному органі соціального забезпечення з ціллю розраховуватися зі страховиком за діяльність, яку він здійснює на користь застрахованих осіб.

Проте надавач послуг повинен заздалегідь або, у невідкладних випадках, згодом повідомляти орган, зазначений у пункті (b), про надані ним послуги.

1. Держави-члени можуть вимагати, щоб у разі переміщення надавача послуг уперше з однієї держави-члена до іншої для надання послуг він повідомляв про це компетентному органу в державі-члені ведення діяльності за допомогою письмової заяви, яку необхідно надати заздалегідь із зазначенням деталей страхування чи інших засобів індивідуального чи колективного захисту, пов’язаних із професійною відповідальністю. Таку заяву необхідно поновлювати один раз на рік, якщо надавач послуг бажає надавати в такій державі-члені послуги на тимчасовій чи нерегулярній основі протягом такого року. Надавач послуг може надавати таку заяву у будь-який спосіб.

2. Крім того, у випадку надання послуг уперше або у разі суттєвих змін у ситуації, обґрунтованій в документах, держави-члени можуть вимагати, щоб подання разом із заявою таких документів:

(a) документа, що підтверджує громадянство надавача послуг;

(b) підтвердження законного осідку власника в державі-члені з ціллю здійснення відповідної діяльності та підтвердження того, що такому власнику не заборонено, навіть тимчасово, займатися такою професійною діяльністю на момент надання підтвердження;

(c) підтвердження професійної кваліфікації;

(d) у випадках, зазначених у пункті (b) статті 5(1) - будь-якого засобу підтвердження того, що надавач послуг здійснював відповідну діяльність принаймні протягом одного року за попередні 10 років;

(e) у випадку професій у секторі безпеки, в секторі охорони здоров’я та професій, пов’язаних із освітою неповнолітніх, у тому числі з доглядом за дитиною та освітою дітей молодшого віку, якщо держава-член цього вимагає від своїх громадян - підтвердження відсутності тимчасового чи остаточного відсторонення від діяльності в межах відповідної професії чи підтвердження відсутності судимості;

(f) у випадку професій, які впливають на безпеку пацієнтів - заяви про рівень володіння заявником мовою, необхідний для здійснення професійної діяльності в державі-члені ведення діяльності;

(g) у випадку професій, що охоплюють види діяльності, зазначені в статті 16, та які були нотифіковані державою-членом відповідно до статті 59(2) - сертифіката щодо характеру та тривалості здійснення діяльності, виданим компетентним органом держави-члена, в якій має осідок надавач послуг.

2a. Після подання надавачем послуг необхідної заяви відповідно до параграфа 1 такий надавач послуг повинен отримати право доступу до діяльності з надання послуг або до здійснення такої діяльності на всій території відповідної держави-члена. Держава-член може вимагати надання додаткової інформації, зазначеної в параграфі 2, стосовно професійних кваліфікацій надавача послуг, якщо:

(a) на частинах території такої держави-члена така професія регульована в інший спосіб;

(b) таке положення також застосовується до всіх громадян такої держави-члена;

(c) відмінності в такому положенні обґрунтовані головними причинами загального інтересу, пов’язаними з громадським здоров’ям чи безпекою одержувачів послуг; та

(d) така держава-член не може отримати таку інформацію в інший спосіб.

3. Послугу необхідно надавати на основі професійного звання, яке використовують у державі-члені осідку, якщо в державі-члені наявне таке професійне звання для відповідної професійної діяльності. Таке звання повинне бути вказане офіційною мовою чи однією з офіційних мов держави-члена осідку таким чином, щоб уникнути сплутування його з професійним званням держави-члена ведення діяльності. У разі відсутності такого професійного звання в державі-члені осідку надавач послуг повинен вказати свою офіційну кваліфікацію офіційною мовою чи однією з офіційних мов такої держави-члена. Як виняток, послугу необхідно надавати на основі професійного звання держави-члена ведення діяльності у випадках, зазначених у розділі III глави III.

4. Стосовно надання послуг уперше, у випадку регульованих професій, що мають вплив на громадське здоров’я й безпеку та яких не визнають автоматично відповідно до глави II, III чи IIIa розділу III, компетентний орган держави-члена ведення діяльності може перевіряти професійні кваліфікації надавача послуг до надання послуг уперше. Така попередня перевірка можлива лише тоді, коли її ціллю є уникнення серйозної шкоди здоров’ю та безпеці одержувача послуг через відсутність у надавача послуг професійної кваліфікації та якщо така перевірка не виходить за межі необхідного для досягнення такої цілі.

Не пізніше ніж упродовж одного місяця після отримання заяви та супровідних документів, зазначених у параграфах 1 та 2, компетентний орган повинен повідомити надавача послуг про своє рішення:

(a) не перевіряти його професійні кваліфікації;

(b) після перевірки його професійних кваліфікацій:

(i) вимагати від надавача послуг складання кваліфікаційного іспиту; або

(ii) дозволити йому надавати послуги.

У разі виникнення труднощів, що можуть призвести до затримки в ухвалені рішення згідно з другим підпараграфом, компетентний орган повинен протягом такого самого періоду повідомити надавачу послуг причину затримки. Необхідно вирішити такі труднощі протягом одного місяця з дати надання такого повідомлення та ухвалити рішення протягом двох місяців з моменту вирішення труднощів.

У разі існування суттєвих відмінностей між професійними кваліфікаціями надавача послуг та підготовкою, що вимагається в державі-члені ведення діяльності, такою мірою, що такі відмінності шкодять громадському здоров’ю чи безпеці та що їх неможливо компенсувати за рахунок професійного досвіду, знань, навичок та компетентностей, здобутих надавачем послуг під час навчання впродовж життя та офіційно засвідчених із такою ціллю відповідним органом, держава-член повинна дати такому надавачу послуг можливість продемонструвати за допомогою кваліфікаційного іспиту, як зазначено в пункті (b) другого підпараграфа, що він отримав знання, навички чи компетентність, яких йому бракувало. На основі вищезазначеного держава-член ведення діяльності повинна ухвалити рішення про те, чи буде дозволено надання послуг. У будь-якому разі повинна бути можливість надавати послугу упродовж одного місяця з дати ухвалення рішення відповідно до другого підпараграфа.

У разі відсутності реакції компетентного органу у строки, визначені в другому та третьому підпараграфах, послуга може надаватися.

Якщо професійні кваліфікації були перевірені відповідно до цього параграфа, послугу необхідно надавати з на основі професійного звання держави-члена ведення діяльності.

1. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів компетентні органи держави-члена ведення діяльності можуть звернутися до компетентних органів держави-члена осідку з вимогою надати будь-яку інформацію стосовно законності осідку надавача послуг та його належної поведінки, а також стосовно відсутності дисциплінарних чи кримінальних санкцій професійного характеру. Якщо компетентні органи держави-члена ведення діяльності вирішать перевірити професійні кваліфікації надавача послуг, вони можуть звернутися до компетентних органів держави-члена осідку з проханням надати інформацію про курси підготовки надавача послуг тією мірою, якою це необхідно для оцінювання істотних відмінностей, що можуть мати шкідливий вплив на громадське здоров’я чи безпеку. Компетентні органи держави-члена осідку повинні надавати таку інформацію згідно зі статтею 56. У випадку нерегульованих професій у державі-члені походження таку інформацію можуть також надавати центри допомоги, зазначені в статті 57b.

2. Компетентні органи повинні забезпечити обмін усією інформацією, необхідною для правильного розгляду скарг, поданих одержувачами послуг проти надавача послуг. Одержувачі повинні бути поінформовані про результат розгляду скарги.

Якщо послугу надають на основі професійного звання держави-члена осідку чи офіційної кваліфікації надавача послуг, крім інших вимог щодо інформації, що міститься в праві Співтовариства, компетентні органи держави-члена ведення діяльності можуть вимагати від надавача послуг надати одержувачу послуг будь-яку чи всю із зазначеної нижче інформації:

(a) якщо надавач послуг зареєстрований у торговому реєстрі чи аналогічному публічному реєстрі - реєстр, в якому він зареєстрований, його реєстраційний номер або аналогічний засіб ідентифікації в такому реєстрі;

(b) якщо для діяльності передбачена авторизація в державі-члені осідку - назва та адреса компетентного наглядового органу;

(c) будь-яка професійна асоціація чи аналогічний орган, у якому зареєстрований надавач послуг;

(d) професійне звання або, якщо такого звання не існує, офіційна кваліфікація надавача послуг та держава-член, у якій вона була присвоєна;

(e) якщо надавач послуг здійснює діяльність, що підлягає оподаткуванню ПДВ - ідентифікаційний номер платника ПДВ, зазначений у статті 22(1) шостої директиви Ради (77/388/ЄЕС) від 17 травня 1977 року про гармонізацію законодавств держав-членів щодо податків з обороту - спільна система податку на додану вартість: єдина база оподаткування (- 4);

(f) деталі страхування чи інших засобів індивідуального чи колективного захисту, пов’язаних із професійною відповідальністю.

Цю главу застосовують до всіх професій, не охоплених главами II та III цього розділу, та в зазначених нижче випадках, у яких заявник з конкретних та виняткових причин не відповідає умовам, встановленим у зазначених главах:

(a) у випадку видів діяльності, перерахованих у додатку IV, якщо мігрант не відповідає вимогам, визначеним у статтях 17, 18 та 19;

(b) у випадку лікарів, які пройшли базову підготовку, лікарів-спеціалістів, медичних сестер/медичних братів загальної практики, лікарів-стоматологів, спеціалізованих лікарів-стоматологів, ветеринарів-хірургів, акушерів, фармацевтів та архітекторів, якщо мігрант не відповідає вимогам ефективної та законної професійної практики, зазначеним у статтях 23, 27, 33, 37, 39, 43 та 49;

(c) у випадку архітекторів, якщо мігрант має підтвердження офіційної кваліфікації, не зазначене в додатку V, пункті 5.7;

(d) без обмеження статей 21(1), 23 та 27, у випадку лікарів, медичних сестер/медичних братів, лікарів-стоматологів, ветеринарів-хірургів, акушерів, фармацевтів та архітекторів, які мають підтвердження офіційної кваліфікації спеціаліста, що пройшов підготовку, результатом якої є отримання звання, зазначеного в додатку V, пунктах 5.1.1, 5.2.2, 5.3.2, 5.4.2, 5.5.2, 5.6.2 та 5.7.1, та лише з метою визнання відповідної спеціальності;

(e) у випадку медичних сестер/медичних братів загальної практики та спеціалізованих медичних сестер/медичних братів, які мають підтвердження офіційної кваліфікації спеціаліста, що пройшов підготовку, результатом якої є отримання звання, зазначеного в додатку V, пункті 5.2.2, якщо мігранти прагнуть отримати визнання своєї професійної кваліфікації в іншій державі-члені, де відповідну професійну діяльність здійснюють спеціалізовані медичні сестри/медичні брати, які не проходили підготовки за професією "медична сестра/медичний брат загальної практики";

(f) у випадку спеціалізованих медичних сестер/медичних братів, які не проходили підготовки за напрямком "медична сестра/медичний брат загальної практики", якщо мігрант прагне отримати визнання своєї професійної кваліфікації в іншій державі-члені, де відповідну професійну діяльність здійснюють медичні сестри/медичні брати загальної практики, спеціалізовані медичні сестри/медичні брати без підготовки за професією "медична сестра/медичний брат загальної практики" або спеціалізовані медичні сестри/медичні брати, які мають підтвердження офіційної кваліфікації спеціаліста, що пройшов підготовку, результатом якої є отримання звання, зазначеного в додатку V, пункті 5.22;