2. При визначенні кожної часткової оцінки ризику очікуваного дефіциту для розрахування оцінки ризику очікуваного дефіциту згідно з параграфом 1 установи повинні застосовувати сценарії майбутніх потрясінь тільки до конкретного набору модельованих факторів ризику, застосовних до кожної часткової оцінки ризику очікуваного дефіциту, як визначено у статті 325bc.
3. Якщо принаймні одна операція портфеля має принаймні один модельований фактор ризику, який був співвіднесений із широкою категорією факторів ризику i відповідно до статті 325bd, установи розраховують необмежену оцінку очікуваного дефіциту для широкої категорії факторів ризику i та вводять її у формулу для визначення оцінки ризику очікуваного дефіциту, зазначену в параграфі 1 цієї статті.
4. Як відступ від параграфа 1, установа може зменшити періодичність розрахування необмежених оцінок очікуваного дефіциту
та часткових оцінок очікуваного дефіциту
,
та
для всіх широких категорій факторів ризику i зі щоденної до щотижневої за умови дотримання обох зазначених нижче умов:
(a) установа здатна довести компетентному органу, що розрахування необмеженої оцінки очікуваного дефіциту
не занижує ринковий ризик відповідних позицій торгового портфеля;
(b) установа здатна збільшити періодичність розрахування
,
,
та
зі щотижневої до щоденної на вимогу компетентного органу.
Стаття 325bc. Розрахунки часткового очікуваного дефіциту
1. Установи повинні розраховувати всі часткові оцінки очікуваного дефіциту, зазначені у статті 325bb(1), таким чином:
(a) щоденні розрахунки часткових оцінок очікуваного дефіциту;
(b) з одностороннім довірчим інтервалом на рівні 97,5-го процентиля;
(c) для конкретного портфеля позицій торгового портфеля та позицій неторгового портфеля, які піддаються валютному або товарному ризику, установа розраховує часткову оцінку очікуваного дефіциту в момент часу "t" відповідно до такої формули:
де:
Таблиця 1
| Горизонт ліквідності j | Довжина горизонту ліквідності j (у днях) |
| 1 | 10 |
| 2 | 20 |
| 3 | 40 |
| 4 | 60 |
| 5 | 120 |
2. Для цілей розрахування часткових оцінок очікуваного дефіциту
та
зазначених у статті 325bb(1), на додаток до вимог, визначених у параграфі 1 цієї статті, установи повинні відповідати таким вимогам:
(a) при розрахуванні
установи повинні застосовувати сценарії майбутніх потрясінь тільки до підмножини модельованих факторів ризику позицій у портфелі, яка була вибрана установою і погоджена компетентними органами, щоб була дотримана зазначена нижче умова та сума визначалася за попередніх 60 робочих днів:
Установа, яка більше не відповідає вимозі, зазначеній у першому параграфі цього пункту, повинна негайно повідомити про це компетентні органи та протягом двох тижнів оновити підмножину модельованих факторів ризику, щоб виконати зазначену вимогу; якщо після двох тижнів така установа не виконує зазначену вимогу, вона повинна повернутися до підходу, визначеного у главі 1а, для розрахування вимог до власних коштів для покриття ринкового ризику для деяких відділів торгових операцій, поки така установа не зможе довести компетентному органу, що вона відповідає вимогам, визначеним у першому підпараграфі цього пункту;
(b) при розрахуванні
установи повинні застосовувати сценарії майбутніх потрясінь тільки до підмножини модельованих факторів ризику позицій у портфелі, яка була вибрана установою для цілей пункту (a) цього параграфа і яка була співвіднесена із широкою категорією факторів ризику і згідно зі статтею 325bd;
(c) вхідні дані, які використовуються для визначення сценаріїв майбутніх потрясінь, що застосовуються до модельованих факторів ризику, зазначених у пунктах (a) та (b), повинні бути відкалібровані з використанням історичних даних за безперервний 12-місячний період фінансового стресу, який має бути визначений установою, щоб отримати максимально високе значення
; з метою визначення такого періоду стресу установи повинні використовувати період спостереження починаючи принаймні з 1 січня 2007 року, що відповідає вимогам компетентних органів; та
(d) вхідні дані для
повинні бути відкалібровані з використанням 12-місячного періоду стресу, який був визначений установою для цілей пункту (c).
3. Для цілей розрахування часткових оцінок очікуваного дефіциту
та
, зазначених у статті 325bb(1), установи, на додаток до вимог, визначених у параграфі 1 цієї статті, повинні відповідати таким вимогам:
(a) при розрахуванні
установи повинні застосовувати сценарії майбутніх потрясінь тільки до підмножини модельованих факторів ризику позицій у портфелі, зазначених у пункті (a) параграфа 2;
(b) при розрахуванні
установи повинні застосовувати сценарії майбутніх потрясінь тільки до підмножини модельованих факторів ризику позицій у портфелі, зазначених у пункті (b) параграфа 2;
(c) вхідні дані, які використовуються для визначення сценаріїв майбутніх потрясінь, що застосовуються до модельованих факторів ризику, зазначених у пунктах (a) та (b), повинні бути відкалібровані з використанням історичних даних, зазначених у пункті (c) параграфа 4; такі дані повинні оновлюватися принаймні на щомісячній основі.
4. Для цілей розрахування часткових оцінок очікуваного дефіциту
та
, зазначених у статті 325bb(1), установи, на додаток до вимог, визначених у параграфі 1 цієї статті, повинні відповідати таким вимогам:
(a) при розрахуванні
установи повинні застосовувати сценарії майбутніх потрясінь до всіх модельованих факторів ризику позицій у портфелі;
(b) при розрахуванні
установи повинні застосовувати сценарії майбутніх потрясінь до всіх модельованих факторів ризику позицій у портфелі, які були співвіднесені із широкою категорією факторів ризику і згідно зі статтею 325bd;
(c) вхідні дані, які використовуються для визначення сценаріїв майбутніх потрясінь, що застосовуються до модельованих факторів ризику, зазначених у пунктах (a) та (b), повинні бути відкалібровані з використанням історичних даних за попередній 12-місячний період; у разі значного підвищення цінової волатильності істотної кількості модельованих факторів ризику портфеля установи, які не входять до підмножини факторів ризику, зазначеної в пункті (a) параграфа 2, компетентні органи можуть вимагати, щоб установа використовувала історичні дані за період, коротший ніж попередніх 12 місяців, однак такий коротший період не повинен бути меншим за шість місяці; компетентні органи повинні повідомити EBA про будь-яке рішення вимагати від установи використання історичних даних за період, коротший ніж 12 місяців, і повинні обґрунтувати таке рішення.
5. При розрахуванні конкретної часткової оцінки очікуваного дефіциту, як зазначено у статті 325bb(1), установи повинні зберігати значення модельованих факторів ризику, до яких вони не зобов'язані застосовувати сценарії майбутніх потрясінь для такої часткової оцінки очікуваного дефіциту згідно з параграфами 2, 3 та 4 цієї статті.
Стаття 325bd. Горизонти ліквідності
1. Установи повинні співвіднести кожен фактор ризику позицій, закріплених за відділами торгових операцій, для яких їм був наданий або надається дозвіл, як зазначено у статті 325az(2), з однією із широких категорій факторів ризику, зазначених у таблиці 2, і з однією з широких підкатегорій факторів ризику, зазначений у вказаній таблиці.
2. Горизонтом ліквідності фактора ризику позицій, зазначених у параграфі 1, є бути горизонтом ліквідності відповідної широкої підкатегорії факторів ризику, з якою він був співвіднесений.
3. Як відступ від параграфа 1 цієї статті, для конкретного відділу торгових операцій установа може вирішити замінити горизонт ліквідності широкої підкатегорії факторів ризику, зазначеної в таблиці 2 цієї статті, одним із довших горизонтів ліквідності, зазначених у таблиці 1 статті 325bc. Якщо установа ухвалює таке рішення, довший горизонт ліквідності застосовується до всіх модельованих факторів ризику позицій, закріплених за таким відділом торгових операцій, які були співвіднесені з такою широкою підкатегорією факторів ризику з метою розрахування часткових оцінок очікуваного дефіциту відповідно до пункту (c) статті 325bc(1).
Установа повинна повідомити компетентні органи про відділи торгових операцій і широкі підкатегорії факторів ризику, до яких вона вирішила застосувати підхід, зазначений у першому підпараграфі.
4. Для цілей розрахування часткових оцінок очікуваного дефіциту згідно з пунктом (c) статті 325bc(1), ефективний горизонт ліквідності конкретного модельованого фактора ризику конкретної позиції торгового портфеля або позиції неторгового портфеля, що піддається валютному або товарному ризику, розраховують за такою формулою:
| EffectiveLH = | див. зображення | див. зображення | SubCatLH, якщо Mat > LH5 |
| див. зображення | |||
| min (SubCatLH, minj ( LHj /LHj більше або дорівнює Mat )), якщо LH1 менше або дорівнює Mat менше або дорівнює LH5 | |||
| LH1 якщо Mat < LH1 |
де:
5. Валютні пари, які складаються з євро та валюти держави-члена, що бере участь в ЕМС II, включаються до підкатегорії найбільш ліквідних валютних пар у межах широкої категорії фактора валютного ризику в таблиці 2.
6. Установа повинна принаймні щомісячно перевіряти доцільність співвіднесення, зазначеного в параграфі 1.
7. EBA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів, щоб визначити:
(a) як установи повинні співвідносити фактори ризику позицій, зазначених у параграфі 1, із широкими категоріями факторів ризику та широкими підкатегоріями факторів ризику для цілей параграфа 1;
(b) які валюти відносять до підкатегорії найбільш ліквідних валют широкої категорії фактора процентного ризику в таблиці 2;
(c) які валютні пари відносять до підкатегорії найбільш ліквідних валютних пар широкої категорії фактора валютного ризику в таблиці 2;
(d) означення малої ринкової капіталізації та великої ринкової капіталізації для цілей підкатегорії цін на інструменти власного капіталу та волатильності широкої категорії фактора ризику власного капіталу в таблиці 2.
EBA повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 28 березня 2020 року.
Комісії делеговано повноваження доповнювати цей Регламент шляхом ухвалення регуляторних технічних стандартів, зазначених у першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.
Таблиця 2
Стаття 325be. Оцінювання модельованості факторів ризику
1. Установи повинні оцінити модельованість усіх факторів ризику позицій, закріплених за відділами торгових операцій, для яких їм був наданий або надається дозвіл, як зазначено у статті 325az(2).
2. У рамках оцінювання, зазначеного в параграфі 1 цієї статті, установи повинні розрахувати вимоги до власних коштів для покриття ринкового ризику згідно зі статтею 325bk для немодельованих факторів ризику.
3. EBA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів для визначення критеріїв оцінювання модельованості факторів ризику відповідно до параграфа 1 та для визначення періодичності такого оцінювання.
EBA повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 28 березня 2020 року.
Комісії делеговано повноваження доповнювати цей Регламент шляхом ухвалення регуляторних технічних стандартів, зазначених у першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.
Стаття 325bf. Регуляторні вимоги щодо тестування на історичних даних і коефіцієнти множення
1. Для цілей цієї статті "перевищення" означає одноденну зміну вартості портфеля, що складається з усіх позицій, закріплених за відділами торгових операцій, яка перевищує відповідне значення вартості під ризиком, розраховане на основі альтернативної внутрішньої моделі установи відповідно до таких вимог:
(a) розрахування вартості під ризиком здійснюється на основі одноденного періоду утримання;
(b) сценарії майбутніх потрясінь застосовуються до факторів ризику позицій відділу торгових операцій, зазначених у статті 325bg(3), які вважаються модельованими відповідно до статті 325be;
(c) вхідні дані, які використовуються для визначення сценаріїв майбутніх потрясінь, що застосовуються до модельованих факторів ризику, повинні бути відкалібровані з використанням історичних даних, зазначених у пункті (c) статті 325bc(4);
(d) якщо в цій статті не зазначено інше, альтернативна внутрішня модель установи повинна ґрунтуватися на тих самих припущеннях моделювання, які використовуються для розрахування оцінки ризику очікуваного дефіциту, зазначеної в пункті (a) статті 325ba(1).
2. Установи повинні рахувати щоденні перевищення на основі тестування на історичних даних гіпотетичних і фактичних змін вартості портфеля, що складається з усіх позицій, закріплених за відділом торгових операцій.
3. Відділ торгових операцій установи вважається таким, що відповідає вимогам щодо тестування на історичних даних, якщо кількість перевищень для такого відділу торгових операцій, які сталися протягом останніх 250 робочих днів, не перевищує будь-яке з наведених нижче значень:
(a) 12 перевищень значення вартості під ризиком, розрахованого з одностороннім довірчим інтервалом на рівні 99-го процентиля на основі тестування на історичних даних гіпотетичних змін вартості портфеля;
(b) 12 перевищень значення вартості під ризиком, розрахованого з одностороннім довірчим інтервалом на рівні 99-го процентиля на основі тестування на історичних даних фактичних змін вартості портфеля;
(c) 30 перевищень значення вартості під ризиком, розрахованого з одностороннім довірчим інтервалом на рівні 97,5-го процентиля на основі тестування на історичних даних гіпотетичних змін вартості портфеля;
(d) 30 перевищень значення вартості під ризиком, розрахованого з одностороннім довірчим інтервалом на рівні 97,5-го процентиля на основі тестування на історичних даних фактичних змін вартості портфеля.
4. Установи повинні рахувати щоденні перевищення згідно з такими положеннями:
(a) тестування на історичних даних гіпотетичних змін вартості портфеля повинне ґрунтуватися на порівнянні вартості портфеля на кінець дня та, з огляду на припущення, що позиції не змінилися, вартості портфеля на кінець наступного дня.
(b) тестування на історичних даних фактичних змін вартості портфеля повинне ґрунтуватися на порівнянні вартості портфеля на кінець дня та його фактичної вартості на кінець наступного дня, без урахування зборів і комісій;
(c) перевищення необхідно рахувати за кожний робочий день, для якого установа не здатна оцінити вартість портфеля або розрахувати значення вартості під ризиком, зазначене в параграфі 3.
5. Установа повинна розрахувати, згідно з параграфами 6 та 7 цієї статті, коефіцієнт множення (mc ), зазначений у статті 325ba, для портфеля всіх позицій, закріплених за відділами торгових операцій, для яких їй був наданий дозвіл на використання альтернативних внутрішніх моделей, як зазначено у статті 325az(2).
6. Коефіцієнт множення (mc ) є сумою значення 1,5 та надбавки в діапазоні між 0 та 0,5 згідно з таблицею 3. Для портфеля, зазначеного в параграфі 5, така надбавка розраховується на основі кількості перевищень, які сталися за останні 250 робочих днів, що підтверджується установою шляхом тестування на історичних даних значення вартості під ризиком, розрахованого згідно з пунктом (a) цього підпараграфа. Розрахування надбавки здійснюється відповідно до таких вимог:
(a) перевищення є одноденною зміною вартості портфеля, що перевищує відповідне значення вартості під ризиком, розраховане на основі внутрішньої моделі установи відповідно до таких вимог:
(i) одноденний період утримання;
(ii) з одностороннім довірчим інтервалом на рівні 99-го процентиля;
(iii) сценарії майбутніх потрясінь застосовуються до факторів ризику позицій відділів торгових операцій, зазначених у статті 325bg(3), які вважаються модельованими відповідно до статті 325be;
(iv) вхідні дані, які використовуються для визначення сценаріїв майбутніх потрясінь, що застосовуються до модельованих факторів ризику, повинні бути відкалібровані з використанням історичних даних, зазначених у пункті (c) статті 325bc(4);
(v) якщо в цій статті не зазначено інше, внутрішня модель установи повинна ґрунтуватися на тих самих припущеннях моделювання, які використовуються для розрахування оцінки ризику очікуваного дефіциту, зазначеної в пункті (a) статті 325ba(1);
(b) кількість перевищень дорівнює більшому зі значень кількості перевищень при гіпотетичних і фактичних змінах вартості портфеля.
Таблиця 3
| Кількість перевищень | Надбавка |
| Менше 5 | 0,00 |
| 5 | 0,20 |
| 6 | 0,26 |
| 7 | 0,33 |
| 8 | 0,38 |
| 9 | 0,42 |
| Більше 9 | 0,50 |
За надзвичайних обставин компетентні органи можуть обмежити надбавку значенням, що застосовується для перевищень за результатами тестування на історичних даних гіпотетичних змін, якщо кількість перевищень, отримана за результатами тестування на історичних даних фактичних змін, не зумовлена недоліками внутрішньої моделі.
7. Компетентні органи повинні здійснювати моніторинг відповідності коефіцієнта множення, зазначеного в параграфі 5, а також відповідності відділів торгових операцій вимогам щодо тестування на історичних даних, зазначеним у параграфі 3. Установи повинні негайно повідомляти компетентні органи про перевищення, отримані в результаті використання їхньої програми тестування на історичних даних, і надати пояснення щодо таких перевищень; у будь-якому разі вони повинні повідомити про них компетентні органи не пізніше ніж протягом п'яти робочих днів з моменту виникнення перевищення.
8. Як відступ від параграфів 2 та 6 цієї статті, компетентні органи можуть дозволити установі не рахувати перевищення, якщо одноденна зміна вартості її портфеля, що перевищує відповідне значення вартості під ризиком, розраховане на основі внутрішньої моделі такої установи, зумовлена немодельованим фактором ризику. Для цього установа повинна довести компетентному органу, що оцінка ризику за стресовим сценарієм, розрахована відповідно до статті 325bk для такого немодельованого фактора ризику, є вищою за додатну різницю між зміною вартості портфеля установи та відповідним значенням вартості під ризиком.
9. EBA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів для визначення технічних елементів, які повинні бути включені до фактичних і гіпотетичних змін вартості портфеля установи для цілей цієї статті.
EBA повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 28 березня 2020 року.
Комісії делеговано повноваження доповнювати цей Регламент шляхом ухвалення регуляторних технічних стандартів, зазначених у першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.
Стаття 325bg. Вимога щодо розподілу прибутків та збитків
1. Відділ торгових операцій установи відповідає вимогам щодо розподілу прибутків та збитків, якщо такий відділ торгових операцій відповідає вимогам, визначеним у цій статті.
2. Вимога щодо розподілу прибутків та збитків повинна гарантувати, що теоретичні зміни вартості портфеля відділу торгових операцій на основі моделі вимірювання ризиків установи достатньо близькі до гіпотетичних змін вартості портфеля відділу торгових операцій на основі моделі ціноутворення установи.
3. Для кожної позиції конкретного відділу торгових операцій результатом відповідності установи вимозі щодо розподілу прибутків та збитків повинен бути точний перелік факторів ризику, які вважаються належними для перевірки відповідності установи вимозі щодо тестування на історичних даних, визначеній у статті 325bf.
4. EBA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів, щоб визначити:
(a) критерії, необхідні для гарантування того, щоб теоретичні зміни вартості портфеля відділу торгових операцій були достатньо близькі до гіпотетичних змін вартості портфеля відділу торгових операцій для цілей параграфа 2, беручи до уваги міжнародні регуляторні зміни;
(b) наслідки для установи, коли теоретичні зміни вартості портфеля відділу торгових операцій недостатньо близькі до гіпотетичних змін вартості портфеля відділу торгових операцій для цілей параграфа 2;
(c) періодичність, з якою установа повинна здійснювати розподіл прибутків та збитків;
(d) технічні елементи, які повинні бути включені до теоретичних і гіпотетичних змін вартості портфеля відділу торгових операцій для цілей цієї статті;
(e) спосіб, у який установи, що використовують внутрішню модель, повинні агрегувати загальну вимогу до власних коштів для покриття ринкового ризику всіх позицій торгового портфеля та позицій неторгового портфеля, які піддаються валютному ризику або товарному ризику, беручи до уваги наслідки, зазначені в пункті (b).
EBA повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 28 березня 2020 року.
Комісії делеговано повноваження доповнювати цей Регламент шляхом ухвалення регуляторних технічних стандартів, зазначених у першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.
Стаття 325bh. Вимоги щодо вимірювання ризиків
1. Установи, які використовують внутрішню модель вимірювання ризиків, що використовується для розрахування вимог до власних коштів для покриття ринкового ризику, як зазначено у статті 325ba, повинні забезпечити відповідність такої моделі всім зазначеним нижче вимогам:
(a) внутрішня модель вимірювання ризиків здатна охопити достатню кількість факторів ризику, що повинна включати принаймні фактори ризику, зазначені в підсекції 1 секції 3 глави 1а, якщо тільки установа не доведе компетентним органам, що неврахування таких факторів ризику не чинить істотного впливу на результати виконання вимоги щодо розподілу прибутків та збитків, зазначеної у статті 325bg; установа повинна бути здатною пояснити, чому вона включила фактор ризику у свою модель ціноутворення, але не у свою модель вимірювання ризиків;
(b) внутрішня модель вимірювання ризиків повинна охоплювати нелінійні характеристики опціонів та інших продуктів, а також кореляційний ризик і базисний ризик;
(c) внутрішня модель вимірювання ризиків повинна включати набір факторів ризику, які відповідають процентним ставкам у кожній валюті, у якій установа має балансові та позабалансові позиції, чутливі до процентної ставки; установа повинна моделювати криві дохідності, використовуючи один із загальноприйнятих підходів; крива дохідності повинна бути поділена на різні сегменти строків погашення для охоплення варіацій волатильності ставок у межах кривої дохідності; для істотних експозицій до процентного ризику в основних валютах і на основних ринках криву дохідності необхідно моделювати з використанням щонайменше шести сегментів строків погашення, і кількість факторів ризику, використаних для моделювання кривої дохідності, повинна бути пропорційною характеру та складності стратегій торгівлі установи, модель також повинна охоплювати спред ризику за рахунок коливань з неідеальною кореляцією між різними кривими дохідності або різними фінансовими інструментами одного емітента базисних інструментів;
(d) модель внутрішнього вимірювання ризиків повинна включати фактори ризику, що відповідають золоту та окремим іноземним валютам, у яких деноміновані позиції установи; для компаній колективного інвестування необхідно враховувати фактичні валютні позиції компанії колективного інвестування; установи можуть використовувати звітність третіх осіб про валютну позицію компанії колективного інвестування за умови належного гарантування правильності такого звіту; валютні позиції компанії колективного інвестування, про які установі невідомо, не враховуються в підході на основі внутрішніх моделей і оцінюються відповідно до глави 1a;
(e) складність методу моделювання має бути пропорційною значимості діяльності установ на ринках власного капіталу; у внутрішній моделі вимірювання ризику повинен використовуватися окремий фактор ризику принаймні для кожного з ринків власного капіталу, на яких установа утримує значні позиції, а також принаймні один фактор ризику, який охоплює системні коливання цін на інструменти власного капіталу та залежність такого фактора ризику від окремих факторів ризику для кожного ринку власного капіталу;
(f) у внутрішній моделі вимірювання ризиків повинен використовуватися окремий фактор ризику принаймні для кожного товару, за яким установа утримує значні позиції, крім випадків, коли установа має малу агреговану товарну позицію порівняно з усіма видами її торговельної діяльності, у разі чого вона може використовувати один фактор ризику для кожного широкого виду товару; для істотних експозицій на товарних ринках модель повинна охоплювати ризик коливань з неідеальною кореляцією між подібними, але не ідентичними товарами, експозицію до змін форвардних цін, що виникають внаслідок розбіжностей строків погашення і дохідність зручності між деривативними та грошовими позиціями;
(g) використані замінники повинні бути підкріплені належними історичними даними щодо ефективності їх використання для фактичної утримуваної позиції, повинні бути досить консервативними та використовуватися, тільки коли наявних даних недостатньо, як-от протягом періоду стресу, зазначеного в пункті (c) статті 325bc(2);
(h) для істотних експозицій до ризиків волатильності за інструментами з опціонними характеристиками внутрішня модель вимірювання ризиків повинна охоплювати залежність значень очікуваної волатильності для всіх цін виконання та строків погашення опціонів.
2. Установи можуть використовувати емпіричні параметри кореляції у межах широких категорій факторів ризику та, для цілей розрахування необмеженої оцінки очікуваного дефіциту UESt, як зазначено у статті 325bb(1), між широкими категоріями факторів ризику, тільки якщо підхід установи до вимірювання таких параметрів кореляції є надійним, узгодженим із застосовними горизонтами ліквідності та реалізується із забезпеченням цілісності.
3. До 28 вересня 2020 року EBA повинен видати настанови, згідно зі статтею 16 Регламенту (ЄС) № 1093/2010, у яких вказуються критерії для використання вхідних даних у моделі вимірювання ризиків, зазначені у статті 325bc.
Стаття 325bi. Якісні вимоги
1. Будь-яка внутрішня модель вимірювання ризиків, яка використовується для цілей цієї глави, повинна бути концептуально надійною, розрахованою і реалізованою із забезпеченням цілісності та повинна відповідати всім зазначеним нижче якісним вимогам:
(a) будь-яка внутрішня модель вимірювання ризиків, яка використовується для розрахування вимог до капіталу для покриття ринкового ризику, повинна бути тісно інтегрована у процес щоденного управління ризиками установи та повинна слугувати основою для звітування про ризик-експозиції перед вищим керівництвом;
(b) установа повинна мати відділ контролю ризиків, який не залежить від відділів комерційної торгівлі та підпорядковується безпосередньо вищому керівництву; такий відділ несе відповідальність за розробку та впровадження будь-якої внутрішньої моделі вимірювання ризиків; він повинен проводити початкову та подальшу валідацію будь-якої внутрішньої моделі, що використовується для цілей цієї глави, і несе відповідальність за загальну систему управління ризиками; такий відділ повинен складати та аналізувати щоденні звіти про результати будь-якої внутрішньої моделі, що використовується для розрахування вимог до капіталу для покриття ринкового ризику, а також звіти про доцільність заходів, які необхідно вжити в розрізі лімітів торгівлі;
(c) орган управління та вище керівництво повинні активно долучатися до процесу контролю ризиків, а щоденні звіти, підготовлені відділом контролю ризиків, повинні розглядатися на рівні керівництва з достатніми повноваженнями, щоб вимагати скорочення позицій, утримуваних окремими трейдерами, і вимагати зниження загальної ризик-експозиції установи;
(d) установа повинна мати достатню кількість персоналу з рівнем кваліфікації, що відповідає складності внутрішньої моделі вимірювання ризиків, а також достатню кількість персоналу, що володіє навичками у сферах торгівлі, контролю ризиків, аудиту та супроводу операцій;
(e) установа повинна мати задокументований набір внутрішніх політик, процедур та засобів контролю для моніторингу та забезпечення дотримання загальних принципів функціонування своїх внутрішніх моделей вимірювання ризиків;
(f) будь-яка внутрішня модель вимірювання ризиків, у тому числі будь-яка модель ціноутворення, повинна мати підтверджені історичні дані, які свідчать про її обґрунтовану точність у вимірюванні ризиків, і не повинна істотно відрізнятися від моделей, які установа використовує для внутрішнього управління ризиками;
(g) установа повинна часто проводити ретельні програми стрес-тестування, включаючи зворотні стрес-тести, які мають охоплювати будь-яку внутрішню модель вимірювання ризиків; результати таких стрес-тестів повинні принаймні щомісяця переглядатися вищим керівництвом і повинні відповідати політиці та лімітам, затвердженим органом управління; установа повинна вжити відповідних дій, якщо результати таких стрес -тестів показують надмірні збитки, які виникають від торговельної діяльності установи за певних обставин;
(h) установа повинна проводити незалежний перегляд своїх внутрішніх моделей вимірювання ризиків у рамках регулярного процесу внутрішнього аудиту або шляхом доручення проведення такого перегляду сторонньому суб'єкту господарювання, який повинен бути проведений згідно з вимогами компетентних органів.
Для цілей пункту (h) першого підпараграфа "сторонній суб'єкт господарювання" означає суб'єкт господарювання, який надає аудиторські або консалтингові послуги установі та має персонал, що володіє достатніми навичками у сфері ринкового ризику для торговельної діяльності.
2. Перегляд, зазначений у пункті (h) параграфа 1, повинен включати діяльність відділів комерційної торгівлі, а також незалежного відділу контролю ризиків. Установа повинна проводити перегляд свого загального процесу управління ризиками принаймні раз на рік. У рамках такого перегляду оцінюються:
(a) належність документування системи та процесу управління ризиками й організації відділу контролю ризиків;
(b) інтеграцію оцінок ризиків у щоденне управління ризиками та цілісність управлінської інформаційної системи;
(c) процеси, які використовує установа для затвердження моделей ризикового ціноутворення та систем оцінювання, що використовуються операційним і допоміжним персоналом;
(d) обсяг ризиків, охоплених моделлю, точність і відповідність системи вимірювання ризиків та перевірка будь-яких істотних змін внутрішньої моделі вимірювання ризиків;
(e) точність і повнота даних про позиції, точність і відповідність припущень про волатильність і кореляцію, точність оцінки та розрахунків чутливості до ризику, а також точність та належність для отримання замінних даних, коли наявних даних недостатньо для виконання вимог, визначених у цій главі;
(f) процес перевірки, який установа використовує для оцінювання узгодженості, своєчасності та надійності джерел даних, що використовуються для застосування будь-якої з її внутрішніх моделей вимірювання ризиків, у тому числі незалежність таких джерел даних;
(g) процес перевірки, який установа використовує для оцінювання виконання вимог щодо тестування на історичних даних і вимог щодо розподілу прибутків та збитків, що здійснюється для оцінювання точності її внутрішньої моделі вимірювання ризиків;
(h) якщо перегляд здійснюється стороннім суб'єктом господарювання згідно з пунктом (h) параграфа 1 цієї статті, перевірка того, чи процес внутрішньої валідації, визначений у статті 325bj відповідає своїм цілям.
3. Установи повинні оновлювати методи та практики, які вони використовують для будь-яких внутрішніх моделей вимірювання ризиків, що використовуються для цілей цієї глави, з урахуванням еволюції нових методів і розвитку найкращих практик, які стосуються таких внутрішніх моделей вимірювання ризиків.
Стаття 325bj. Внутрішня валідація
1. Установи повинні мати процеси для забезпечення належної валідації будь-яких внутрішніх моделей вимірювання ризиків, які використовуються для цілей цієї глави, сторонами, що володіють належною кваліфікацією та є незалежними від процесу розроблення, щоб забезпечити, що будь-які такі моделі є концептуально надійними та належним чином охоплюють усі істотні ризики.
2. Установи здійснюють валідацію, зазначену в параграфі 1, за таких обставин:
(a) у разі початкового розроблення будь-якої внутрішньої моделі вимірювання ризиків і внесення до неї будь-яких істотних змін;
(b) періодично та в разі істотних структурних змін на ринку або змін у складі портфеля, які можуть призвести до невідповідності внутрішньої моделі вимірювання ризиків.
3. Валідація внутрішньої моделі вимірювання ризиків установи не повинна обмежуватися виконанням вимог щодо тестування на історичних даних і вимог щодо розподілу прибутків та збитків, а повинна щонайменше включати:
(a) тести, щоб перевірити, чи припущення, прийняті у внутрішній моделі, є належними та не призводять до заниження або перебільшення ризику;
(b) власні тести для валідації внутрішньої моделі, у тому числі тестування на історичних даних на додаток до регуляторних програм тестування на історичних даних, які стосуються ризиків та структур їхніх портфелів;
(c) використання гіпотетичних портфелів для забезпечення здатності внутрішньої моделі вимірювання ризиків враховувати певні структурні особливості, які можуть виникнути, наприклад, істотні базисні ризики та ризик концентрації або ризики, пов'язані з використанням замінних даних.
Стаття 325bk. Розрахування оцінки ризику за стресовим сценарієм
1. "Оцінка ризику за стресовим сценарієм" для конкретного немодельованого фактора ризику означає втрати за всіма позиціями торгового портфеля або неторгового портфеля, які піддаються валютному або товарному ризику для портфеля, який включає такий немодельований фактор ризику, коли до такого фактора ризику застосовується екстремальний сценарій майбутнього потрясіння.
2. Установи повинні розробити відповідні екстремальні сценарії майбутнього потрясіння для всіх немодельованих факторів ризику згідно з вимогами компетентних органів.
3. EBA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів, щоб визначити:
(a) як установи повинні розробляти екстремальні сценарії майбутнього потрясіння, застосовні до немодельованих факторів ризику, і як вони повинні застосовувати такі екстремальні сценарії майбутнього потрясіння до цих факторів ризику;
(b) регуляторний екстремальний сценарій майбутнього потрясіння для кожної широкої підкатегорії факторів ризику, зазначеної в таблиці 2 статті 325bd, який установи можуть використовувати, якщо вони не здатні розробити екстремальний сценарій майбутнього потрясіння відповідно до пункту (a) цього підпараграфа, або використання якого компетентні органи можуть вимагати від установи, якщо такі органи не задоволені екстремальним сценарієм майбутнього потрясіння, розробленим установою;
(c) обставини, за яких установи можуть розраховувати оцінку ризику за стресовим сценарієм для більш ніж одного немодельованого фактора ризику;
(d) як установи повинні агрегувати оцінки ризику за стресовим сценарієм для усіх немодельованих факторів ризику, включених до їхніх позицій торгового портфеля та позицій неторгового портфеля, які піддаються валютному або товарному ризику.
У ході розроблення таких проектів регуляторних технічних стандартів EBA повинен враховувати, що рівень вимог до власних коштів для покриття ринкового ризику для немодельованого фактора ризику, як визначено в цій статті, повинен бути таким самим високим, як і рівень вимог до власних коштів для покриття ринкового ризику, який був би розрахований згідно із цією главою, якби такий фактор ризику був модельованим.
EBA повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 28 вересня 2020 року.
Комісії делеговано повноваження доповнювати цей Регламент шляхом ухвалення регуляторних технічних стандартів, зазначених у першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.
Секція 3
Внутрішня модель ризику дефолту
Стаття 325bl. Сфера застосування внутрішньої моделі ризику дефолту
1. Усі позиції установи, закріплені за відділами торгових операцій, для яких установі був наданий дозвіл, як зазначено у статті 325az(2), підпадають під дію вимоги до власних коштів для покриття ризику дефолту, якщо такі позиції містять принаймні один фактор ризику, які був співвіднесений із широкими категоріями факторів ризику "власного капіталу" або "кредитного спреду" згідно зі статтею 325bd(1). Така вимога до власних коштів, що є додатковою для ризиків, які охоплюються вимогами до власних коштів, зазначеними у статті 325ba(1), розраховується з використанням внутрішньої моделі ризику дефолту установи. Ця модель повинна відповідати вимогам, встановленим у цій секції.
2. Для кожної з позицій, зазначених у параграфі 1, установа повинна визначити одного емітента обігових боргових інструментів або інструментів власного капіталу, пов'язаних принаймні з одним фактором ризику.
Стаття 325bm. Дозвіл на використання внутрішньої моделі ризику дефолту
1. Компетентні органи надають установі дозвіл на використання внутрішньої моделі ризику дефолту для розрахування вимог до власних коштів, зазначених у статті 325ba(2), для всіх позицій торгового портфеля, зазначених у статті 325bl, закріплених за відділом торгових операцій, для якого внутрішня модель ризику дефолту відповідає вимогам, визначеним у статтях 325bi, 325bj, 325bn, 325bo та 325bp.
2. Якщо відділ торгових операцій установи, за яким була закріплена принаймні одна з позицій торгового портфеля, зазначена у статті 325bl, не відповідає вимогам, визначеним у параграфі 1 цієї статті, вимоги до власних коштів для покриття ринкового ризику за всіма позиціями такого відділу торгових операцій повинні розраховуватися згідно з підходом, визначеним у главі 1а.
Стаття 325bn. Вимоги до власних коштів для покриття ризику дефолту, розраховані з використанням внутрішньої моделі ризику дефолту
1. Установи повинні розраховувати вимоги до власних коштів для покриття ризику дефолту з використанням внутрішньої моделі ризику дефолту для портфеля всіх позицій торгового портфеля, як зазначено у статті 325bl, таким чином:
(a) вимоги до власних коштів повинні дорівнювати значенню вартості під ризиком, що оцінює потенційні втрати ринкової вартості портфеля, спричинені дефолтом емітентів, пов'язаних із такими позиціями з 99,9-процентним довірчим інтервалом за однорічний часовий горизонт;
