(d) дуже складні розподіли втрат між траншами.
Стаття 259. Обчислення сум зважених на ризик експозицій відповідно до SEC-IRBA
1. Відповідно до SEC-IRBA, сума зважених на ризик експозицій для позиції сек'юритизації обчислюється шляхом множення вартості експозиції позиції, обчисленої відповідно до статті 248, на застосовну вагу ризику, визначену відповідно до наведених нижче положень, у всіх випадках із урахуванням нижньої межі 15%:
| RW = 1250% | коли D менше або дорівнює KIRB |
| див. зображення | коли A більше або дорівнює KIRB |
| див. зображення | коли A < KIRB < D |
де:
де:
| a | = | - (1/(p* KIRB )) |
| u | = | D - KIRB |
| l | = | max (A - KIRB; 0) |
де:
де:
Параметри A, B, C, D та E визначаються відповідно до наведеної нижче таблиці пошуку:
2. Якщо базисний пул ОВР включає в себе як роздрібні, так і нероздрібні експозиції, пул повинен бути розділений на один роздрібний субпул та один нероздрібний субпул, а для кожного субпулу має бути обчислено окремі р-параметри (та відповідні вхідні параметри N, KIRB та LGD). Відповідно, середньозважений р-параметр для операції повинен обчислюватися на основі р-параметрів кожного субпулу та номінального розміру експозицій у кожному субпулі.
3. Якщо установа застосовує SEC-IRBA до змішаного пулу, розрахунок p-параметра повинен ґрунтуватися винятково на базисних експозиціях, до яких застосовується підхід ОВР. Базисні експозиції, на які поширюється дія стандартизованого підходу, для цих цілей ігноруються.
4. Ефективна кількість експозицій (N) обчислюється у такий спосіб:
де EADi становить вартість експозиції, пов'язаної з експозицією "і" в пулі.
Кілька експозицій того самого боржника консолідуються та розглядаються як єдина експозиція.
5. Зважені на експозицію LGD обчислюються у такий спосіб:
де LGDi становить середні LGD, пов'язані з усіма експозиціями боржника "і".
Якщо управління кредитними ризиками та ризиками розмивання капіталу для придбаної дебіторської заборгованості здійснюється в агрегований спосіб у сек'юритизації, вхідні дані LGD необхідно тлумачити як середньозважену величину LGD для кредитного ризику та 100% LGD для ризику розмивання. Значення величин для ваги беруться як для окремих вимог до капіталу згідно з підходом ОВР для кредитного ризику та ризику розмивання капіталу, відповідно. Для цих цілей наявність єдиного резервного фонду або надлишкового забезпечення, доступних для покриття втрат від кредитного ризику або ризику розмивання капіталу, можна розглядати як ознаку того, що управління цими ризиками здійснюється в агрегований спосіб.
6. Якщо частка найбільшої базисної експозиції у пулі (C1 ) не перевищує 3%, установа може використовувати наведений нижче спрощений метод обчислення N та зважені на експозицію середні LGD:
LGD = 0,50
якщо:
| Cm | позначає частку пулу, що відповідає сумі найбільших експозицій m; та |
| m | визначається установою. |
Якщо доступний лише C1 і ця сума не перевищує 0,03, то установа може встановити LGD як 0,50, а N як 1/C1.
7. Якщо позиція забезпечується змішаним пулом та установа здатна обчислити KIRB на основі принаймні 95% базисних експозицій відповідно до пункту (a) статті 258(1), установа повинна обчислювати нарахування на капітал для пулу базисних експозицій у такий спосіб:
якщо:
d є часткою суми базисних експозицій, які установа може обчислити KIRB на основі суми базисних експозицій.
8. Якщо установа має позицію сек'юритизації у формі дериватива для хеджування ринкових ризиків, включаючи процентні чи валютні ризики, установа може віднести до цього дериватива потенційну вагу ризику, еквівалентну вазі ризику референтної позиції, обчисленої відповідно до цієї статті.
Для цілей першого підпараграфа референтною позицією вважається позиція, яка є еквівалентною деривативу у всіх відношеннях або, за відсутності еквівалентності, перебуває у позиції, що є безпосередньо субординованою деривативу.
Стаття 260. Правила щодо простої, прозорої та стандартизованої сек'юритизації згідно з SEC-IRBA
Відповідно до SEC-IRBA, вага ризику для позиції в простій, прозорій та стандартизованій сек'юритизації обчислюється відповідно до статті 259 із урахуванням таких модифікацій:
нижнє порогове значення ваги ризику для позицій сек'юритизації вищої пріоритетності = 10%
Стаття 261. Обчислення сум зважених на ризик експозицій згідно зі стандартизованим підходом (SEC-SA)
1. Відповідно до SEC-SA, сума зважених на ризик експозицій для позиції сек'юритизації обчислюється шляхом множення вартості експозиції позиції, обчисленої відповідно до статті 248, на застосовну вагу ризику, визначену відповідно до наведених нижче положень, у всіх випадках із урахуванням нижньої межі 15%:
| RW = 1250% | коли D менше або дорівнює KA |
| див. зображення | коли A більше або дорівнює KA |
| див. зображення | коли A < KA < D |
де:
де:
| a | = | - (1/(p · KA )) |
| u | = | D - KA |
| l | = | max (A - KA; 0) |
| p | = | 1 для експозиції сек'юритизації, яка не є експозицією ресек'юритизації |
2. Для цілей параграфа 1 KA обчислюється так:
де:
KSA - це нарахування на капітал у базисному пулі, як визначено у статті 255;
W = співвідношення:
(a) суми номінальної вартості базисних дефолтних експозицій, до
(b) суми номінальної вартості усіх базисних експозицій.
Для цих цілей дефолтна експозиція означає базисну експозицію, яка є або: (i) простроченою на 90 днів або більше; (ii) підлягає процедурі банкрутства або неплатоспроможності; (iii) підлягає процедурі звернення стягнення або подібній процедурі; або (iv) перебуває у дефолті відповідно до документації з сек'юритизації.
Якщо установа не знає статусу делінквентності для 5% або менше базисних експозицій у пулі, установа може використовувати SEC-SA за умови такої корекції при обчисленні KA:
Якщо установа не знає статусу делінквентності для більше ніж 5% базисних експозицій у пулі, до позиції в сек'юритизації повинна бути застосована вага ризику на рівні 1250%.
3. Якщо установа має позицію сек'юритизації у формі дериватива для хеджування ринкових ризиків, включаючи процентні чи валютні ризики, установа може віднести до цього дериватива потенційну вагу ризику, еквівалентну вазі ризику референтної позиції, обчисленої відповідно до цієї статті.
Для цілей цього параграфа референтною позицією вважається позиція, яка є еквівалентною деривативу у всіх відношеннях або, за відсутності еквівалентності, перебуває у позиції, що є безпосередньо субординованою деривативу.
Стаття 262. Правила щодо простої, прозорої та стандартизованої сек'юритизації згідно з SEC-SA
Відповідно до SEC-SA, вага ризику для позиції в простій, прозорій та стандартизованій сек'юритизації обчислюється відповідно до статті 261 із урахуванням таких модифікацій:
нижнє порогове значення ваги ризику для позицій сек'юритизації вищої пріоритетності = 10%
p = 0,5
Стаття 263. Обчислення сум зважених на ризик експозицій відповідно до підходу на основі зовнішніх рейтингів сек'юритизації (SEC-IRBA)
1. Відповідно до SEC-IRBA, сума зважених на ризик експозицій для позиції сек'юритизації обчислюється шляхом множення вартості експозиції позиції, обчисленої відповідно до статті 248, на застосовну вагу ризику відповідно до цієї статті.
2. Для експозицій з короткостроковою кредитною оцінкою або коли рейтинг, заснований на короткостроковій кредитній оцінці, можна встановити відповідно до параграфа 7, застосовується така вага ризику:
Таблиця 1
| Рівень кредитної якості | 1 | 2 | 3 | Усі інші рейтинги |
| Вага ризику | 15% | 50% | 100% | 1250% |
3. Для експозицій з довгостроковою кредитною оцінкою або коли рейтинг, заснований на довгостроковій кредитній оцінці, може бути встановлений відповідно до параграфа 7 цієї статті, застосовується вага ризику, зазначена в таблиці 2, з коригуванням, якщо застосовується, на строк погашення траншу (MT ) згідно зі статтею 257 та параграфом 4 цієї статті, та на товщину траншу для траншів не вищої пріоритетності згідно з параграфом 5 цієї статті:
Таблиця 2
4. Щоб визначити вагу ризику для траншів зі строком погашення від 1 до 5 років, установи повинні використовувати лінійну інтерполяцію між вагами ризику, що застосовуються відповідно до 1 та 5 років строку погашення відповідно до таблиці 2.
5. Щоб врахувати товщину траншу, установи обчислюють вагу ризику для траншів не вищої пріоритетності у такий спосіб:
якщо:
T = товщина траншу, обчислена як D - A
якщо:
| D | точка втрати основної суми (точка детачменту), як визначено відповідно до статті 256 |
| A | точка перевищення збитків (точка атачменту), як визначено відповідно до статті 256 |
6. До ваги ризику для траншів не вищої пріоритетності, отриманих з параграфів 3, 4 та 5, застосовується нижнє порогове значення 15%. Додатково, отримані значення ваги ризику повинні бути не нижче ваги ризику, що відповідає гіпотетичному траншу з вищою пріоритетністю для тієї самої сек'юритизації з аналогічними кредитною оцінкою та строком погашення.
7. Для цілей використання похідних рейтингів, установи повинні присвоїти позиції без рейтингу похідний рейтинг, який повинен бути еквівалентним кредитній оцінці референтної позиції з рейтингом, яка відповідає всім наведеним нижче умовам:
(a) референтна позиція має рейтинг, який є еквівалентним у всіх відношеннях до позиції сек'юритизації без рейтингу, або, за відсутності еквівалентних позицій з рейтингом, референтній позиції, яка перебуває у позиції, що є безпосередньо субординованою позиція без рейтингу;
(b) референтна позиція не перебуває під жодними гарантіями третіх сторін або не має поліпшень кредитної якості, недоступних для позиції без рейтингу;
(c) строк погашення референтної позиції повинен дорівнювати або перевищувати строк погашення відповідної позиції без рейтингу;
(d) на безперервній основі будь-який похідний рейтинг оновлюється для відображення будь-яких змін у кредитній оцінці референтної позиції.
8. Якщо установа має позицію сек'юритизації у формі дериватива для хеджування ринкових ризиків, включаючи процентні чи валютні ризики, установа може віднести до цього дериватива потенційну вагу ризику, еквівалентну вазі ризику референтної позиції, обчисленої відповідно до цієї статті.
Для цілей першого підпараграфа референтною позицією вважається позиція, яка є еквівалентною деривативу у всіх відношеннях або, за відсутності еквівалентності, перебуває у позиції, що є безпосередньо субординованою деривативу.
Стаття 264. Правила щодо простої, прозорої та стандартизованої сек'юритизації згідно з SEC-ERBA
1. Відповідно до SEC-ERBA, вага ризику для позиції в простій, прозорій та стандартизованій сек'юритизації обчислюється відповідно до статті 263 із урахуванням модифікацій, передбачених цією статтею.
2. Для експозицій з короткостроковою кредитною оцінкою або коли рейтинг, заснований на короткостроковій кредитній оцінці, можна встановити відповідно до статті 263(7), застосовується така вага ризику:
Таблиця 3
| Рівень кредитної якості | 1 | 2 | 3 | Усі інші рейтинги |
| Вага ризику | 10% | 30% | 60% | 1250% |
3. Для експозицій з довгостроковою кредитною оцінкою або коли рейтинг, заснований на довгостроковій кредитній оцінці, може бути встановлений відповідно до статті 263(7), застосовується вага ризику, зазначена відповідно до таблиці 4, з коригуванням на строк погашення траншу (MT ) згідно зі статтею 257 та статтею 263(4) та на товщину траншу для траншів не вищої пріоритетності згідно зі статтею 263(5):
Таблиця 4
Стаття 265. Предмет та операційні вимоги до підходу на основі внутрішнього оцінювання
1. Установи можуть обчислювати суми зважених на ризик експозицій для позицій без рейтингу в програмах забезпечених активами комерційних паперів або в операціях із забезпеченими активами комерційними паперами згідно з підходом на основі внутрішнього оцінювання відповідно до статті 266, якщо виконуються умови, викладені в параграфі 2 цієї статті.
Якщо установа отримала дозвіл на застосування підходу на основі внутрішнього оцінювання відповідно до параграфа 2 цієї статті, і конкретна позиція у програмі забезпечених активами комерційних паперів або операції із забезпеченими активами комерційними паперами підпадає під сферу застосування, на яку поширюється такий дозвіл, установа застосовує такий підхід до обчислення суми зважених на ризик експозицій такої позиції.
2. Компетентні органи повинні надати установам дозвіл на застосування підходу на основі внутрішнього оцінювання у межах чітко визначеної сфери застосування, якщо задоволено усі наведені нижче умови:
(a) усі позиції у комерційному папері, випущеному за програмою забезпечених активами комерційних паперів, є позиціями з рейтингом;
(b) внутрішня оцінка кредитної якості позиції відображає загальнодоступну методологію оцінювання однієї чи кількох установ зовнішнього кредитного оцінювання для визначення рейтингу позицій сек'юритизації, забезпечених базисними експозиціями сек'юритизованого типу;
(c) комерційні папери, випущені за програмою забезпечених активами комерційних паперів, переважно видані стороннім інвесторам;
(d) процес внутрішнього оцінювання установи є щонайменше таким само консервативним, як і загальнодоступні оцінювання таких установ зовнішнього кредитного оцінювання, які надали зовнішній рейтинг для комерційного паперу, випущеного за програмою забезпечених активами комерційних паперів, зокрема щодо коефіцієнтів стресу та інших відповідних кількісних елементів;
(e) під час розробки своєї методології внутрішнього оцінювання установа повинна брати до уваги відповідні загальнодоступні методології складання рейтингів для програм забезпечених активами комерційних паперів та включати класи рейтингів, що відповідають кредитним оцінкам установ зовнішнього кредитного оцінювання. Установа повинна документувати у своїх внутрішніх записах пояснювальні свідчення, у яких має бути описано, яким чином виконано вимоги, викладені в цьому пункті, та оновлювати такі пояснювальні свідчення на регулярній основі;
(f) установа використовує методологію внутрішнього оцінювання для цілей внутрішнього управління ризиками, зокрема у власних процесах вироблення й ухвалення рішень, управління інформацією та процесах внутрішнього розподілу капіталу;
(g) внутрішні або зовнішні аудитори, установи зовнішнього кредитного оцінювання або суб'єкти, що здійснюють внутрішній кредитний огляд установи або управління ризиками, на регулярній основі проводять перегляд процесу внутрішнього оцінювання та якості внутрішнього оцінювання кредитної якості експозицій установи, що входять до програми забезпечених активами комерційних паперів або операції із забезпеченими активами комерційними паперами;
(h) установа відстежує ефективність своїх внутрішніх рейтингів протягом певного часу, щоб оцінити результативність своєї методології внутрішньої оцінювання, та, за необхідності, коригує таку методологію, коли ефективність експозицій регулярно відхиляється від показників, зазначених у внутрішніх рейтингах;
(i) програма забезпечених активами комерційних паперів включає стандарти андеррайтингу та управління відповідальністю у формі настанов для адміністратора програми щонайменше щодо такого:
(i) критерії прийнятності активів відповідно до пункту (j);
(ii) типи та грошова оцінка експозицій, що виникають унаслідок надання механізмів підтримки ліквідності та поліпшення кредитної якості;
(iii) розподіл втрат між позиціями сек'юритизації в рамках програма забезпечених активами комерційних паперів або операції із забезпеченими активами комерційними паперами;
(iv) юридичне та економічне відокремлення переданих активів від суб'єкта, що продає активи;
(j) критерії прийнятності активів у рамках програми забезпечених активами комерційних паперів передбачають принаймні:
(i) виключення купівлі активів, які є значно простроченими або дефолтними;
(ii) обмеження надлишкової концентрації окремого боржника або географічного району; та
(iii) обмеження строку дії активів, які підлягають купівлі;
(k) проводиться аналіз кредитного ризику та профілю діяльності продавця активів, утому числі принаймні оцінювання таких характеристик продавця:
(i) минулі та очікувані майбутні фінансові результати;
(ii) поточне становище на ринку та очікувана майбутня конкурентоспроможність;
(iii) леверидж, грошовий потік, покриття процентних виплат та борговий рейтинг; та
(iv) стандарти андеррайтингу, можливості обслуговування та процеси стягнення;
(l) програма забезпечених активами комерційних паперів має політики та процеси стягнення, які враховують операційну спроможність і кредитоспроможність сервісного агента, і включає функції, які пом'якшують ризики, пов'язані з виконанням зобов'язань продавцем і сервісним агентом. Для цілей цього пункту ризики, пов'язані з виконанням зобов'язань, можуть бути пом'якшені за допомогою тригерних подій на основі поточної кредитоспроможності продавця або сервісного агента для запобігання змішування коштів у разі дефолту продавця або сервісного агента;
(m) агрегована оцінка збитку від пулу активів, що може бути придбаний за програмою забезпечених активами комерційних паперів, враховує всі джерела потенційного ризику, такі як кредитний ризик і ризик розмивання капіталу;
(n) якщо розмір поліпшення кредитної якості, наданого продавцем, визначається тільки на основі втрат, пов'язаних із кредитом, і ризик розмивання капіталу для певного пулу активів є істотним, програма забезпечених активами комерційних паперів включає окремий резерв під ризик розмивання капіталу;
(o) розмір необхідного рівня поліпшення в рамках програми забезпечених активами комерційних паперів розраховується з урахуванням даних минулих періодів за кілька років, включно з втратами, порушенням зобов'язань, розмиванням капіталу, і оборотності дебіторської заборгованості;
(p) програма забезпечених активами комерційних паперів включає структурні функції в рамках купівлі експозицій для пом'якшення потенційного погіршення кредитної якості базисного портфеля. Такі функції можуть включати тригери згортання, специфічні для пулу експозицій;
(q) установа оцінює характеристики пулу базисних активів, такі як середньозважена кредитна оцінка, і визначає будь-які концентрації окремого боржника або географічного району, а також структурованість пулу активів.
3. Якщо функції внутрішнього аудиту, аналізу кредитоспроможності або управління ризиками установи здійснюють огляд, передбачений у пункті (g) параграфа 2, такі функції повинні бути незалежними від внутрішніх функцій установи, які займаються програмою забезпечених активами комерційних паперів і відносинами з клієнтами.
4. Установи, які отримали дозвіл на застосування підходу на основі внутрішнього оцінювання не повинні використовувати інші методи для позицій, які підпадають під сферу застосування підходу на основі внутрішнього оцінювання, крім випадків, коли виконані обидві такі умови:
(a) установа довела компетентному органу у прийнятний для нього спосіб, що вона має вагомі причини для такого використання;
(b) установа отримала попередній дозвіл від компетентного органу.
Стаття 266. Розрахування сум зважених на ризик експозицій згідно з підходом на основі внутрішнього оцінювання
1. Згідно з підходом на основі внутрішнього оцінювання, установа повинна присвоїти позиції без рейтингу в рамках програми забезпечених активами комерційних паперів або операції із забезпеченими активами комерційними паперами один із рівнів рейтингу, встановлених у пункті (e)статті 265(2), на основі її внутрішньої оцінки. Позиції присвоюється отриманий рейтинг, що повинен бути таким самим, як кредитні оцінки, які відповідають такому рівню рейтингу, як встановлено в пункті (e) статті 265(2).
2. Рейтинг, отриманий відповідно до параграфа 1, повинен бути щонайменше на рівні інвестиційного класу або вище на момент його першого присвоєння і повинен вважатися прийнятною кредитною оцінкою установи зовнішнього кредитного оцінювання для цілей розрахування сум зважених на ризик експозицій згідно зі статтею 263 або статтею 264, якщо застосовно.
Підсекція 4
Максимальні показники для позицій сек'юритизації
Стаття 267. Максимальна вага ризику для позицій сек'юритизації вищої пріоритетності: наскрізний підхід
1. Установа, якій у будь-який момент часу відомо про склад базисних експозицій, може присвоїти позиціям сек'юритизації вищої пріоритетності максимальну вагу ризику, яка дорівнює середній вазі ризику, зваженій на експозицію, яка була би застосовною до базисних експозицій, якби базисні експозиції не були сек'юритизовані.
2. У випадку пулів базисних експозицій, якщо установа використовує виключно стандартизований підхід або підхід на основі внутрішніх рейтингів, максимальна вага ризику для позиції сек'юритизації вищої пріоритетності дорівнює середній вазі ризику, зваженій на експозицію, яка застосовувалася би до базисних експозицій згідно з главою 2 або 3, відповідно, якби вони не були сек'юритизовані.
У випадку змішаних пулів максимальна вага ризику розраховується таким чином:
(a) якщо установа застосовує підхід на основі внутрішніх рейтингів сек'юритизації, частині базисного пулу, що відповідає стандартизованому підходу, і частині, що відповідає підходу на основі внутрішніх рейтингів, присвоюють відповідну вагу ризику за стандартизованим підходом і вагу ризику за підходом на основі внутрішніх рейтингів, відповідно;
(b) якщо установа застосовує стандартизований підхід сек'юритизації або підхід на основі зовнішніх рейтингів сек'юритизації, максимальна вага ризику для позицій сек'юритизації вищої пріоритетності дорівнює середньозваженій вазі ризику для базисних експозицій за стандартизованим підходом.
3. Для цілей цієї статті вага ризику, яка застосовувалася би згідно з підходом на основі внутрішніх рейтингів згідно з главою 3, повинна включати співвідношення:
(a) очікуваних втрат, помножених на 12,5, та
(b) вартості базисних експозицій.
4. Якщо максимальна вага ризику, розрахована відповідно до параграфа 1, призводить до отримання ваги ризику, нижчої за мінімальні значення ваги ризику, визначені у статтях 259-264, якщо застосовно, необхідно застосовувати таке значення.
Стаття 268. Максимальні вимоги до капіталу
1. Установа-оригінатор, установа-спонсор або інша установа, яка використовує SEC-IRBA, або установа-оригінатор чи установа-спонсор, яка використовує SEC-SA або SEC-ERBA, можуть застосовувати максимальну вимогу до капіталу для позиції сек'юритизації, яку вони утримують, що дорівнює вимогам до капіталу, які би розраховували згідно з главою 2 або 3 для базисних експозицій, якби вони не були сек'юритизовані. Для цілей цієї статті вимога до капіталу за підходом на основі внутрішніх рейтингів включає суму очікуваних втрат, пов'язаних з відповідними експозиціями, розраховану відповідно до глави 3, а також суму непередбачених втрат.
2. У випадку змішаних пулів максимальна вимога до капіталу визначається шляхом розрахування середнього значення вимог до капіталу, зваженого на експозицію, для частин базисних експозицій, які відповідають підходу на основі внутрішніх рейтингів і стандартизованому підходу згідно з параграфом 1.
3. Максимальна вимога до капіталу є результатом множення суми, обчисленої відповідно до параграфів 1 або 2, на найбільшу частку участі, яку установа утримує у відповідних траншах (V), виражену у відсотках та обчислену у такий спосіб:
(a) для установи, яка має одну або декілька позицій сек'юритизації в одному транші, V дорівнює співвідношенню між номінальною сумою позицій сек'юритизації, які установа утримує у такому конкретному транші, і номінальною сумою траншу;
(b) для установи, яка має позиції сек'юритизації в різних траншах, V дорівнює максимальній частці участі у траншах. Для цих цілей частка участі для кожного з різних траншів розраховується, які визначено в пункті (a).
4. При розрахуванні максимальної вимоги до капіталу для позиції сек'юритизації згідно із цією статтею, усю суму будь-яких доходів від продажу і відсоткових стріпів для поліпшення кредитної якості, що виникають з операції сек'юритизації, вираховують з елементів основного капіталу першого рівня згідно з пунктом (k) статті 36(1).
Підсекція 5
Інші положення
Стаття 269. Позиції ресек'юритизації
1. Для позиції в ресек'юритизації установи застосовують SEC-SA відповідно до статті 261 з такими змінами:
(a) W = 0 для будь-якої експозиції до траншу сек'юритизації в пулі базисних експозицій;
(b) p = 1,5;
(c) отримана вага ризику повинна відповідати нижній межі ваги ризику в розмірі 100%.
2. KSA для базисних експозицій сек'юритизації розраховується згідно з підсекцією 2.
3. Максимальні вимоги до капіталу, визначені в підсекції 4, не застосовуються до позицій ресек'юритизації.
4. Якщо пул базисних експозицій складається із суміші траншів сек'юритизації та інших типів активів, параметр KA визначається як номінальне середнє значення KA, зважене на експозицію, розраховане окремого для кожної підгрупи експозицій.
Стаття 269a. Підхід до сек'юритизацій непрацюючих експозицій (NPE)
1. Для цілей цієї статті:
(a) "сек'юритизація непрацюючих експозицій" означає сек'юритизацію непрацюючих експозицій, як означено в пункті (25) статті 2 Регламенту (ЄС) 2017/2402;
(b) "кваліфікована традиційна сек'юритизація непрацюючих експозицій" означає традиційну сек'юритизацію непрацюючих експозицій, де дисконт ціни купівлі, що не підлягає поверненню, складає принаймні 50% непогашеної суми базисних експозицій на момент їх передачі суб'єкту спеціального призначення для цілей сек'юритизації.
2. Вага ризику для позиції в сек'юритизації непрацюючих експозицій обчислюється відповідно до статті 254 або 267. Вага ризику повинна відповідати нижній межі ваги ризику в розмірі 100%, крім випадків, коли застосовується стаття 263.
3. Як відступ від параграфа 2 цієї статті, установи повинні присвоїти вагу ризику 100% позиції сек'юритизації вищої пріоритетності у кваліфікованій традиційній сек'юритизації непрацюючих експозицій, крім випадків, коли застосовується стаття 263.
4. Установи, які застосовують підхід на основі внутрішніх рейтингів до будь-яких експозицій у пулі базисних експозицій згідно з главою 3 і яким не дозволено використовувати власні оцінки втрат у разі дефолту та коефіцієнтів конверсії для таких експозицій, не повинні використовувати SEC-IRBA для розрахування сум зважених на ризик експозицій для позиції в сек'юритизації непрацюючих експозицій і не повинні застосовувати параграф 5 або 6.
5. Для цілей статті 268(1) очікувані втрати, пов'язані з базисними експозиціями кваліфікованої традиційної сек'юритизації непрацюючих експозицій, повинні бути включені після вирахування дисконту ціни купівлі, що не підлягає поверненню, і, якщо застосовно, будь-яких додаткових коригувань на специфічний кредитний ризик.
Установи повинні здійснювати розрахунок за такою формулою:
де:
6. Як відступ від параграфа 3 цієї статті, якщо середня вага ризику, зважена на експозицію, розрахована відповідно до наскрізного підходу, визначеного у статті 267, нижча за 100%, установи можуть застосовувати нижчу вагу ризику відповідно до нижньої межі ваги ризику в розмірі 50%.
Для цілей першого підпараграфа установи-оригінатори, які застосовують SEC-IRBA до позиції і яким дозволено використовувати власні оцінки втрат у разі дефолту та коефіцієнтів конверсії для всіх базисних експозицій, що підпадають під дію підходу на основі внутрішніх рейтингів згідно з главою 3, повинні вираховувати дисконт ціни купівлі, що не підлягає поверненню, та, якщо застосовно, будь-які додаткові коригування на специфічний кредитний ризик з очікуваних втрат і вартості експозиції для базисних експозицій, пов'язаних із позицією вищої пріоритетності у кваліфікованій традиційній сек'юритизації непрацюючих експозицій, за такою формулою:
де:
7. Для цілей цієї статті дисконт ціни купівлі, що не підлягає поверненню, повинен розраховуватися шляхом віднімання суми, зазначеної в пункті (b), від суми, зазначеної у пункті (a):
(a) непогашена сума базисних експозицій сек'юритизації непрацюючих експозицій на момент їх передачі суб'єкту спеціального призначення для цілей сек'юритизації;
(b) сума такого:
(i) початкова ціна продажу траншів або, якщо застосовно, частин траншів сек'юритизації непрацюючих експозицій, проданих стороннім інвесторам; та
(ii) непогашена сума, на момент передачі базисних експозицій суб'єкту спеціального призначення для цілей сек'юритизації, траншів або, якщо застосовно, частин траншів такої сек'юритизації, утримуваних оригінатором.
Для цілей параграфів 5 і 6 протягом строку дії операції розрахунок дисконту ціни купівлі, що не підлягає поверненню, коригують у напрямку зниження з урахуванням реалізованих збитків. Будь-яке зменшення непогашеної суми базисних експозицій у результаті реалізованих збитків повинне призводити до зниження дисконту ціни купівлі, що не підлягає поверненню, із застосування нуля як нижньої межі.
Якщо дисконт структурований таким чином, що він може бути повернений оригінатору повністю або частково, такий дисконт не вважається дисконтом ціни купівлі, що не підлягає поверненню, для цілей цієї статті.
Стаття 270. Позиції вищої пріоритетності у простих, прозорих і стандартизованих балансових сек'юритизаціях
1. Установа-оригінатор може розраховувати суми зважених на ризик експозицій для позиції сек'юритизації у простих, прозорих і стандартизованих балансових сек'юритизаціях, як зазначено у статті 26a(1) Регламенту (ЄС) 2017/2402, згідно зі статтями 260, 262 або 264, якщо застосовно, якщо така позиція відповідає зазначеним нижче умовам:
(a) сек'юритизація відповідає вимогам, визначеним у статті 243(2);
(b) позиція кваліфікується як позиція сек'юритизації вищої пріоритетності;
