Щодо переліку розяснень стосовно питань, які відносяться до компетенції Головного управління оподаткування фізичних осіб

Патент видається на термін від одного до дванадцяти календарних місяців за вибором платника фіксованого податку. У разі продовження терміну дії патенту на зворотному боці оригіналу патенту за підписом керівника, а в разі його відсутності - заступника керівника державної податкової інспекції, що видала патент, робиться відмітка про продовження патенту на підставі документа про сплату фіксованого податку.

Податковий орган зобов'язаний видати патент протягом трьох робочих днів від дня прийняття зазначеної заяви від платника податку або у разі недодержання умов, встановлених статтею 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", відмовити у його видачі (продовженні).

Платникам фіксованого податку, особливо тим, які придбавають патенти щомісяця, слід пам'ятати, що заяву (із зазначенням, зокрема, доходу платника фіксованого податку від здійснення підприємницької діяльності за останні 12 місяців, що передують місяцю придбання (продовження) патенту) для своєчасного отримання патенту або продовження терміну його дії, а також документ про сплату фіксованого податку необхідно подати до податкового органу завчасно, оскільки здійснення підприємницької діяльності без патенту тягне за собою адміністративну відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності.

Патент може бути скасований (з його вилученням) за рішенням керівника податкового органу до закінчення терміну його дії в разі, якщо:

за дорученням або від імені платника фіксованого податку здійснюється торгівля особою, відомості про яку не внесені до патенту. У цьому разі громадянин-підприємець позбавляється права застосовувати фіксовану ставку податку протягом 12 календарних місяців, наступних за місяцем вчинення порушення, та сплачує штраф у розмірі повної суми фіксованого податку в розрахунку за місяць за кожну особу, відомості про яку не внесені до патенту;

платник фіксованого податку, особи, які перебувають з ним у трудових відносинах, а також члени його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності, здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами. У цьому разі громадянин-підприємець притягається до відповідальності згідно з законодавством України.

Справляння ринкового збору регулюється Декретом Кабінету Міністрів України від 20.05.93 р. N 56-93 "Про місцеві податки і збори" та Указом Президента України від 28.06.99 р. N 761/99 "Про впорядкування механізму сплати ринкового збору", який набрав чинності з 19.09.99 р.

Згідно з цим Указом, фізична особа сплачує ринковий збір за право займання місця для торгівлі на ринках усіх форм власності, у тому числі у павільйонах, на критих та відкритих столах, майданчиках (включаючи орендовані), з автомобілів, візків, мотоциклів, ручних візків тощо (стаття 1).

Ринковий збір справляється за кожен день торгівлі. Ставка ринкового збору встановлюється у розмірі від 0,05 до 0,15 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян для фізичних осіб і від 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для юридичних осіб за кожне місце із зазначених. До місцевого бюджету зараховується 100 відсотків ринкового збору.

Ринковий збір сплачується до початку торгівлі через касовий апарат адміністрації ринку. На підставі касового чека про сплату ринкового збору особі надається місце для торгівлі.

Ринковий збір, відповідно до Закону України від 25.06.91 р. N 1251-XII "Про систему оподаткування", належить до числа місцевих податків і зборів. Механізм справляння та порядок сплати місцевих податків і зборів встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України. Суми цих податків і зборів зараховуються до місцевих бюджетів у порядку, визначеному сільськими, селищними, міськими радами, якщо інше не встановлено законами України.

Порядок державної реєстрації, перереєстрації суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, за винятком окремих видів суб'єктів підприємницької діяльності, для яких законами України встановлено спеціальні правила державної реєстрації, а також порядок скасування державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності регулюється Законом України від 07.02.91 р. N 698-XII "Про підприємництво" (зі змінами та доповненнями) та Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.98 р. N 740 "Про порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності" зі змінами та доповненнями.

Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться у виконавчому комітеті міської, районної у місті ради або в районній, районній міст Києва і Севастополя державній адміністрації за місцезнаходженням або за місцем проживання суб'єкта, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до пункту 5 Інструкції про порядок обліку платників податків, затвердженої наказом ДПА України від 19.02.98 р. N 80 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.98 р. за N 172/2612, розробленої згідно із Законом України "Про державну податкову службу в Україні", фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності після одержання свідоцтва про державну реєстрацію повинна в 5-денний термін звернутися до органу державної податкової служби за своїм місцем проживання для взяття на податковий облік з відповідними документами.

Скасовує державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи орган державної реєстрації за заявою цього суб'єкта, а також за певними умовами на підставі рішення суду (господарського суду).

1. Указом Президента України від 03.07.98 р. N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (у редакції Указу Президента України від 28 червня 1999 року N 746/99.

2. Наказом Державної податкової адміністрації України від 29.10.99 р. N 599 "Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі" (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 02.11.99 р. за N 752/4045 та погоджений з Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва), зі змінами та доповненнями.

3. Наказом ДПА України від 02.12.99 р. N 670 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо обліку суб'єктів малого підприємництва - платників єдиного податку".

Фізичні особи - суб'єкти малого підприємництва, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, можуть перейти на спрошену систему оподаткування, обліку та звітності за умови, якщо протягом календарного року у трудових відносинах з ними, включаючи членів їхніх сімей, перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за календарний рік не перевищує 500 тис. грн. (Законом України від 19.10.2000 р. N 2063-III "Про державну підтримку малого підприємництва" визначено поняття суб'єктів малого підприємництва - до них належать фізичні особи, які зареєстровані у встановленому чинним законодавством порядку як суб'єкти підприємницької діяльності.)

Дія Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (у редакції Указу Президента України від 28 червня 1999 року N 746/99 не поширюється на суб'єктів підприємницької діяльності, у тому числі фізичних осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" в частині придбання спеціального патенту, а також на фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами.

Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва - фізична особа не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного періоду (кварталу), з якого він обирає спосіб оподаткування доходів за єдиним податком, подає до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації письмову заяву (за встановленою формою) за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів, термін сплати яких настав на дату подання заяви.

Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом десяти робочих днів після отримання заяви та за наявності платіжного документа про сплату єдиного податку безплатно видати Свідоцтво про сплату єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову.

Для вирішення питання про наявність у суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи права на перехід на спрощену систему оподаткування орган державної податкової служби встановлює, що:

він зарахований на податковий облік;

не є суб'єктом підприємницької діяльності, на якого поширюється дія Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" в частині придбання спеціального торгового патенту;

не є суб'єктом підприємницької діяльності, який здійснює торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами;

чисельність найманих працівників протягом року не перевищує 10 осіб, обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за календарний рік не перевищує 500 тис. грн.

За погодженням з Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва Наказом Державної податкової адміністрації України від 29.10.99 р. N 599 "Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі" зі змінами та доповненнями) (зареєстрований в Мін'юсті України 02.11.99 р. за N 752/4045) встановлено єдину форму Свідоцтва про сплату єдиного податку для фізичних осіб та порядок його видачі, яким зазначено, що Свідоцтво видається на зазначений в заяві термін, але в межах календарного року. Єдиний податок повинен сплачуватися у терміни, встановлені Указом Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (у редакції Указу Президента України від 28 червня 1999 року N 746/99.

Фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності сплачує єдиний податок у фіксованому розмірі, який встановлюється місцевими радами за місцем державної реєстрації цієї особи залежно від виду діяльності в межах від 20 до 200 грн. на місяць - для самостійного здійснення діяльності (з використанням найманої праці, включаючи членів сім'ї, - збільшується на 50 відсотків на кожну особу). Розмір єдиного податку не залежить від результатів підприємницької діяльності, тобто від розміру чистого доходу за умови, що обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 500 тис. грн. на календарний рік.

У разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких встановлено різні ставки єдиного податку, вона придбаває одне Свідоцтво про сплату єдиного податку і сплачує єдиний податок за більшою ставкою за цими видами діяльності, встановленою місцевою радою за місцем її державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності незалежно від того, здійснює вона підприємницьку діяльність на всій території України чи лише за місцем державної реєстрації.

У разі здійснення підприємницької діяльності, на яку місцева рада не встановила ставку єдиного податку, доходи, одержані від неї, оподатковуються в загальному порядку і підстав для видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку в такому разі немає.

Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу), з якого він обирає спосіб оподаткування доходів за єдиним податком, подає до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації письмову заяву. За умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів за попередній звітний (податковий) період, термін яких настав на дату подання заяви.

Для новостворених та зареєстрованих в установленому порядку суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб статтею 6 Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (у редакції Указу Президента України від 28 червня 1999 року N 746/99 визначено, що у разі прийняття ними рішення про застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності вони подають про це заяву без додержання зазначеного вище терміну, але за умови дотримання певних вимог цього Указу та сплати всіх установлених податків (обов'язкових платежів), термін сплати яких настав на дату подання заяви, і вважаються суб'єктами спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності з того кварталу, в якому проведено їх державну реєстрацію.

Крім письмової заяви, підставою для видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку є пред'явлений платіжний документ про сплату єдиного податку, оскільки Свідоцтво - це документ, що засвідчує саме сплату єдиного податку.

Суб'єкт малого підприємництва - фізична особа сплачує єдиний податок не пізніше 20 числа місяця, наступного за тим, в якому здійснювалася попередня сплата єдиного податку.

Платником єдиного податку є безпосередньо фізична особа - суб'єкт малого підприємництва, а наймані працівники, включаючи членів сім'ї, які перебувають з платником єдиного податку в трудових відносинах, отримують від нього відповідну винагороду за виконану роботу.

Статтею 6 Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (у редакції Указу Президента України від 28 червня 1999 року N 746/99 встановлено, що безпосередньо платник єдиного податку - фізична особа - суб'єкт малого підприємництва звільняється, зокрема, від сплати податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), з доходів, одержуваних ним від здійснення підприємницької діяльності, які обкладаються єдиним податком.

Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності - платники єдиного податку не звільняються від покладеного на них обов'язку нарахування (утримання, перерахування) прибуткового податку з громадян із сум заробітної плати (винагороди), яку вони виплачують найманим працівникам, включаючи членів їхніх сімей, оскільки в такому разі платниками прибуткового податку є вже не фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а безпосередньо працівники, що перебувають з ними у трудових відносинах, включаючи членів їхніх сімей. Зазначені вище платники єдиного податку також не звільняються від подання податковим органам відомостей за ф. N 2 та ф. N 8ДР про суми виплаченого громадянам доходу й утриманого податку.

Для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно із додатком 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян (зі змінами та доповненнями), затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.93 р. N 12 та зареєстрованої в Мін'юсті України 09.06.93 р. за N 64. Обов'язково слід заповнювати лише графи "період обліку", "витрати на виробництво продукції", "сума виручки (доходу)", "чистий дохід".

Протягом року для платника єдиного податку встановлюються звітні періоди, що дорівнюють кварталу.

Протягом 5-ти днів після закінчення звітного періоду (кварталу) платник єдиного податку подає до податкового органу звіт встановленої форми. Зокрема, у ньому зазначаються:

види підприємницької діяльності, які здійснювалися протягом звітного кварталу;

фактична чисельність працівників у звітному кварталі;

сума фактично сплаченого єдиного податку у звітному кварталі;

обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за звітний квартал наростаючим підсумком з початку терміну дії Свідоцтва про сплату єдиного податку в календарному році.

Звіт платник єдиного податку подає особисто або надсилає поштою до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації його як суб'єкта підприємницької діяльності. При особистому поданні звіту датою подання вважається дата реєстрації його в органі державної податкової служби, а при надсиланні звіту поштою - дата відправки на штампі відділення зв'язку.

Платники єдиного податку - фізичні особи звільняються від:

податку на додану вартість;

податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва);

плати (податку) за землю;

збору на обов'язкове соціальне страхування;

податку на промисел;

збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;

плати за патенти згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".