Про Роз’яснення щодо реалізації положень частини шостої статті 64 Закону України "Про вибори Президента України"

У зв’язку з надходженням до Центральної виборчої комісії звернень громадських організацій, кандидатів на пост Президента України стосовно надання роз’яснення окремих положень законодавства про вибори Президента України, з метою його однакового застосування, забезпечення реалізації і захисту конституційних виборчих прав громадян під час виборчого процесу з виборів Президента України, дотримання рівності прав і можливостей участі в ньому для всіх кандидатів на пост Президента України та політичних партій - суб’єктів виборчого процесу, відповідно до положень статей 10, 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 3 Першого протоколу до Конвенції, статей 34, 36, 37, 38 Конституції України, статей 37, 58, частини шостої статті 64, статті 105 Закону України "Про вибори Президента України", враховуючи постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 5 лютого 2016 року № 5 "Про узагальнення практики щодо особливостей провадження у справах за адміністративними позовами з приводу оскарження дій або бездіяльності кандидатів, їхніх довірених осіб, партії (блоку), місцевої організації партії, інших суб’єктів виборчого процесу, пов’язаних з підкупом виборців", керуючись статтями 11 - 13, пунктами 1, 4 статті 17, пунктами 1, 17 статті 18 Закону України "Про Центральну виборчу комісію", Центральна виборча комісія

1. Затвердити Роз’яснення щодо застосування положень частини шостої статті 64 Закону України "Про вибори Президента України" (додається).

2. Цю постанову надіслати Генеральній прокуратурі України, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Міністерству внутрішніх справ України, Національній поліції України, Національному агентству з питань запобігання корупції.

3. Цю постанову оприлюднити на офіційному веб-сайті Центральної виборчої комісії.

Це Роз’яснення розроблено з метою забезпечення реалізації і захисту конституційних виборчих прав громадян під час виборчого процесу з виборів Президента України, дотримання рівності прав і можливостей участі в ньому для всіх кандидатів на пост Президента України та політичних партій - суб’єктів виборчого процесу, однакового застосування законодавства про вибори Президента України.

Конституція України гарантує громадянам України право вільно обирати Президента України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування (статті 38, 103 Основного Закону України).

Згідно зі статтею 71 Конституції України право на вільне волевиявлення є фундаментальним конституційним правом громадян України, а його захист належить до головних обов’язків держави. У Документі Копенгагенської наради Конференції з людського виміру НБСЄ від 29 червня 1990 року волевиявлення людей на вільних, чесних, періодичних непідроблених виборах визнається основою легітимності влади.

Відповідно до Пояснювальної доповіді Кодексу належної практики у виборчих справах, ухваленої Венеціанською комісією 18 - 19 жовтня 2002 року, вільне голосування охоплює два різні аспекти: вільне формування виборцем своєї думки і вільне вираження цієї думки, тобто вільну процедуру голосування і точну оцінку отриманих результатів. Одночасно в цьому документі зазначено, що вільному формуванню думок виборців можуть перешкоджати дії фізичних осіб, що намагаються, наприклад, підкупити виборців: такій практиці держава зобов’язана запобігати або належним чином за неї карати; держава зобов’язана припинити будь-які порушення в ході виборів.

Передбачений частиною першою статті 6 Закону України "Про вибори Президента України" (далі - Закон) принцип вільних виборів гарантує виборцям свободу формування та виявлення їх волі. Громадянам України повинні забезпечуватися умови для вільного формування своєї волі та її вільного виявлення при голосуванні. При цьому частиною другою статті 6 Закону встановлено заборону застосування насильства, погроз, обману, підкупу чи будь-яких інших дій, що перешкоджають вільному формуванню та вільному виявленню волі виборця.

Законодавство України розрізняє прямий і непрямий підкуп виборців і встановлює різні види відповідальності за його вчинення. При цьому кваліфікуючою ознакою непрямого підкупу виборців закон визначає його пов’язаність із проведенням передвиборної агітації.

Статтею 105 Закону визначено, що особи, винні в порушенні законодавства про вибори Президента України, в тому числі щодо прямого або непрямого підкупу, притягуються до кримінальної, адміністративної або іншої відповідальності в порядку, встановленому законом.

1. Відповідно до частини шостої статті 64 Закону забороняється проводити передвиборну агітацію, що супроводжується наданням виборцям грошей чи безоплатно або на пільгових умовах товарів, послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерей. Така передвиборна агітація або надання виборцям грошей чи безоплатно або на пільгових умовах товарів, послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерей, що супроводжується закликами або пропозиціями голосувати чи не голосувати за певного кандидата на пост Президента України або згадуванням його імені, вважається підкупом виборців, зазначеним у пункті 1 частини третьої статті 56 Закону.

Встановлення факту підкупу виборців як виборчого правопорушення відповідно до пункту 1 частини третьої статті 56 Закону здійснюється адміністративним судом у справах за адміністративними позовами з приводу оскарження дій або бездіяльності кандидатів, їхніх довірених осіб, партії, яка висунула кандидата, інших учасників виборчого процесу і полягає у встановленні факту підкупу виборців кандидатом на пост Президента України, його довіреною особою, посадовою особою партії, яка висунула кандидата, а також на прохання кандидата чи за дорученням кандидата або партії, яка його висунула, - іншою особою, тобто характеризується особливим суб’єктним складом і є підставою оголошення Центральною виборчою комісією попередження кандидату на пост Президента України чи партії, яка його висунула.

Водночас прямий підкуп виборців, яким відповідно до частини другої статті 160 Кримінального кодексу України (далі - КК України) вважається пропозиція, обіцянка або надання виборцю чи учаснику референдуму неправомірної вигоди за вчинення або невчинення будь-яких дій, пов’язаних із безпосередньою реалізацією ним свого виборчого права чи права на участь у референдумі (відмова від участі в голосуванні, голосування на виборчій дільниці (дільниці референдуму) більше одного разу, голосування за окремого кандидата на виборах, кандидатів від політичної партії, місцевої організації політичної партії або відмова від такого голосування, передача виборчого бюлетеня іншій особі), є злочином та карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від одного до трьох років.

Виборці, які прийняли пропозицію, обіцянку або одержали для себе або третіх осіб неправомірну вигоду за вчинення чи невчинення будь-яких дій, пов’язаних із безпосередньою реалізацією ними свого виборчого права, також можуть підпадати під кримінальну відповідальність за злочин, передбачений частиною першою статті 160 КК України .

КК України передбачає кримінальну відповідальність також і за здійснення передвиборної агітації шляхом надання неправомірної вигоди або безоплатно товарів (крім товарів, що містять візуальні зображення найменування, символіки, прапора політичної партії, вартість яких не перевищує розміру, встановленого законодавством), робіт, послуг підприємствам, установам, організаціям (частина третя статті 160 КК України ), що є непрямим підкупом.

Аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що для встановлення факту підкупу виборця у справах як кримінального, так і адміністративного провадження має бути досліджено і встановлено, чи мали місце заклики або пропозиції голосувати за або неголосувати за певного кандидата або згадування його імені.

Окремо слід звернути увагу, що в статті 160 КК України неправомірною вигодою вважаються кошти чи інше майно, переваги, пільги, послуги або нематеріальні активи, вартість яких перевищує три відсотки розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які пропонують, обіцяють, надають чи одержують без законних на те підстав.

Натомість законними підставами є правовідносини, які виникають на підставі трудового, цивільного законодавства, законодавства про політичні партії та громадські об’єднання, законодавства про вибори.

2. Оскільки Закон у частині шостій статті 64 кваліфікуючою ознакою непрямого підкупу виборців вважає його пов’язаність із проведенням передвиборної агітації, важливо відокремлювати непрямий підкуп виборців у процесі передвиборної агітації від заборон та/або обмежень, установлених Законом щодо належного проведення передвиборної агітації.

Таким обмеженням щодо ведення передвиборної агітації є положення абзацу другого частини шостої статті 64 Закону , відповідно до якого забороняється укладення з виборцями за рахунок коштів виборчого фонду кандидата на пост Президента України оплатних договорів на проведення передвиборної агітації.

Однак за змістом пункту 3 частини четвертої статті 11, частини першої статті 58 Закону передвиборна агітація є одним з етапів виборчого процесу і полягає в здійсненні будь-якої діяльності з метою спонукання виборців голосувати за або не голосувати за певного кандидата на пост Президента України.

Відповідно до Закону передвиборна агітація може здійснюватися у будь-якій формі та будь-якими засобами, що не суперечать Конституції України та законам України.

Можливість ведення передвиборної агітації є невід’ємною складовою виборчих прав, що реалізується громадянами України, які є виборцями, з дотриманням вимог Закону і не потребує жодних дозволів та/або підтверджень.

Так, згідно з частинами третьою та четвертою статті 2 Закону громадяни України, які мають право голосу, можуть брати участь, зокрема, у проведенні передвиборної агітації у порядку, визначеному цим та іншими законами України. Не допускаються обмеження щодо участі громадян у виборчому процесі, крім обмежень, передбачених Конституцією України та Законом.

Громадяни України мають право вільно і всебічно обговорювати передвиборні програми кандидатів на пост Президента України, політичні, ділові та особисті якості кандидатів, вести агітацію за або проти кандидатів (частина друга статті 58 Закону).

Водночас здійснення виборцями цього права опосередковане та пов’язане з реалізацією ними інших громадянських та політичних прав, гарантованих Конституцією України, зокрема, права на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, права вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір (стаття 34), права на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів (стаття 36), права на участь в управлінні державними справами (стаття 38).

Враховуючи викладене, участь виборців у здійсненні передвиборної агітації, в тому числі на основі безоплатних договорів на її проведення, є гарантованим Конституцією України правом і не може бути обмежено.

Відповідно до частини четвертої статті 58 Закону передвиборна агітація здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що виділяються на підготовку і проведення виборів, для цілей, визначених Законом, та коштів виборчих фондів кандидатів на пост Президента України.

Юридичні особи можуть надавати кандидатам на пост Президента України за рахунок коштів їх виборчих фондів послуги з організації проведення передвиборної агітації в будь-яких формах, не заборонених Конституцією та законами України.

При цьому предмет договору з юридичною особою на організацію та/або проведення передвиборної агітації має відповідати найменуванню статей витрат виборчого фонду, визначених формою Звіту про надходження коштів на поточний рахунок виборчого фонду кандидата на пост Президента України та їх використання (форма № 1, додаток 1 до постанови Центральної виборчої комісії від 3 січня 2019 року № 3).

Зокрема, предметом договору з юридичною особою на організацію та/або проведення передвиборної агітації може бути:

Крім того, договір з юридичною особою на організацію та/або проведення передвиборної агітації, та/або розповсюдження матеріалів передвиборної агітації може містити зобов’язання надавача послуг здійснити підбір, навчання, координацію фізичних осіб, залучених до безпосереднього здійснення заходів передвиборної агітації.

Залучення виборців до безпосереднього здійснення заходів передвиборної агітації відповідно до законодавства про вибори можливе лише на безоплатній основі.

При цьому договором на організацію та/або проведення передвиборної агітації та/або розповсюдження матеріалів передвиборної агітації, за необхідності, може передбачатися відшкодування витрат фізичних осіб, залучених до безпосереднього здійснення заходів передвиборної агітації, на телефонні послуги, проїзд (включаючи перевезення багажу), харчування, проживання та інші витрати в разі здійснення заходів передвиборної агітації в іншому населеному пункті, тощо.

Кошти, сплачені кандидатом на пост Президента України за таким договором мають бути відображені у Звіті про надходження коштів на поточний рахунок виборчого фонду кандидата на пост Президента України та їх використання (форма № 1, додаток 1 до постанови Центральної виборчої комісії від 3 січня 2019 року № 3) за кодом статті витрат 1400 "Інші витрати на передвиборну агітацію".

Разом з тим, якщо залучення фізичних осіб не пов’язано з використанням їх праці на умовах трудового договору (контракту) чи за цивільно-правовими договорами, юридична особа, яка є надавачем послуг з проведення передвиборної агітації, відповідно до статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" не є платником єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Враховуючи викладене вище, не допускаються будь-які обмеження або створення штучних перешкод у реалізації виборцями права вільно здійснювати передвиборну агітацію.