Всесвітня поштова конвенція

1. Відправник відправлення несе відповідальність за тілесні ушкодження, заподіяні поштовим службовцям, і за всі пошкодження, завдані іншим поштовим відправленням, а також поштовому обладнанню в результаті відправлення предметів, які є неприйнятними для пересилання чи не відповідають умовам допуску.

2. У разі пошкодження інших поштових відправлень відправник несе відповідальність за кожне пошкоджене відправлення у тих самих межах, що й призначені оператори.

3. Відправник несе відповідальність, навіть якщо установа подання прийняла таке відправлення.

4. Однак, якщо відправник дотримувався умов приймання, він не несе відповідальності, якщо з боку призначених операторів або перевізників під час обробки відправлення мали місце помилки чи недбалість після його приймання.

1. За умови дотримання права подання позову до призначеного оператора, який несе відповідальність, зобов'язання виплати відшкодування повернення тарифів і зборів покладається або на призначеного оператора країни подання, або на призначеного оператора країни призначення.

2. Відправник має право відмовитися від своїх прав на відшкодування на користь адресата. У випадку відмови від своїх прав відправник або адресат можуть уповноважити третю особу одержати відшкодування, якщо внутрішнє законодавство це дозволяє.

1. Якщо після виплати відшкодування рекомендоване відправлення, посилка або відправлення з оголошеною цінністю чи частина вмісту, які раніше вважалися втраченими, знайдені, то відправник або адресат, залежно від ситуації, отримує повідомлення про те, що відправлення може бути йому передано в межах трьох місяців після повернення ним суми виплаченого відшкодування. Водночас у нього запитують про те, кому повинно бути вручено відправлення. У разі відмови або відсутності відповіді в межах встановленого строку такий самий порядок застосовується стосовно адресата чи, залежно від обставин, стосовно відправника, з наданням цій особі права дати відповідь протягом того самого періоду часу.

2. Якщо відправник та адресат відмовляються одержати відправлення чи не дають відповіді в межах періоду часу, передбаченого в пункті 1, то воно переходить у власність призначеного оператора або, де це є доцільним, призначених операторів, які зазнали збитків.

3. У разі подальшого виявлення відправлення з оголошеною цінністю, вартість вмісту якого визнана нижчою від суми виплаченого відшкодування, відправник або одержувач, залежно від випадку, повинен повернути суму відшкодування за вручення відправлення незалежно від наслідків, що випливають зі зловмисного оголошення цінності.

1. Призначений оператор не зобов'язаний ні пересилати, ні доставляти адресатам відправлення письмової кореспонденції, відправники яких, проживаючи на території країни-члена, здають або доручають здачу відправлень в іншій країні для того, щоб скористатися сприятливішими тарифними умовами в тій країні.

2. Положення пункту 1 застосовуються однаковою мірою, як до відправлень письмової кореспонденції, укомплектованих у країні проживання відправника та перевезених після цього через кордон, так і до відправлень письмової кореспонденції, укомплектованих в іншій країні.

3. Призначений оператор країни призначення може вимагати від відправника, а у випадку, коли це неможливо, від призначеного оператора країни подання сплати внутрішніх тарифів. Якщо ні відправник, ні призначений оператор країни подання не згодні сплачувати ці тарифи в строк, установлений призначеним оператором країни призначення, цей призначений оператор може або повернути ці відправлення призначеному оператору країни подання, маючи право на відшкодування витрат за повернення, або обробляти їх згідно зі своїм національним законодавством.

4. Призначений оператор не зобов'язаний надсилати чи доставляти одержувачам відправлення письмової кореспонденції, які відправники подали самі або через кого-небудь у великій кількості в країні, іншій, ніж та, вони проживають, якщо сума кінцевих витрат, які необхідно стягнути, виявляється меншою, ніж сума, яку стягували б, якби відправлення були подані в країні проживання відправників. Призначений оператор країни призначення може вимагати від призначеного оператора країни подання відшкодування понесених витрат, яке не може перевищувати найбільшої суми двох таких сум: або 80% внутрішнього тарифу, який застосовується до еквівалентних відправлень, чи тарифи, що застосовуються відповідно до статей 30.5 - 30.9, 30.10 - 30.11, або 31.8, залежно від випадку. Якщо призначений оператор країни подання відмовляється сплатити необхідну суму в строк, установлений призначеним оператором країни призначення, то останній може або повернути відправлення призначеному оператору країни подання, маючи право на відшкодування витрат за повернення, або обробляти їх відповідно до свого національного законодавства.

1. За винятком передбачених у Регламентах випадків звільнення від оплати, кожний призначений оператор, який одержує від іншого призначеного оператора відправлення письмової кореспонденції, має право стягувати з призначеного оператора, що відправляє плату за витрати, викликані у зв'язку з одержаною міжнародною поштою.

2. Для застосування положень про сплату кінцевих витрат своїми призначеними операторами, країни й території класифікуються згідно зі списками, складеними з цією метою Конгресом в його резолюції С 77/2012, як зазначено нижче:

2.1 країни й території, що входять до кінцевої системи до 2010 року;

2.2 країни і території, що входять в кінцеву систему з 2010 і 2012 років;

2.3 країни і території в кінцевій системі з 2014 р. (нові країни, які ввійшли до кінцевої системи);

2.4 країни і території, що входять до перехідної системи.

3. Положення цієї Конвенції стосовно сплати кінцевих витрат є перехідними домовленостями, які призведуть до прийняття наприкінці перехідного періоду системи оплати з урахуванням специфічних для кожної країни елементів.

4. Доступ до внутрішньої служби. Прямий доступ:

4.1 в принципі, кожний призначений оператор країн, які ввійшли до кінцевої системи до 2010 року, застосовує стосовно інших призначених операторів усі тарифи, терміни та умови, які пропонуються в його внутрішній службі на умовах, аналогічних тим, що пропонуються для його національних клієнтів. Призначений оператор країни призначення повинен оцінити, чи виконав призначений оператор країни подання умови у сфері прямого доступу;

4.2 призначені оператори країн, що приєдналися до кінцевої системи до 2010 року, надають іншим призначеним операторам країн, що ввійшли до кінцевої системі до 2010 року, тарифи, терміни та умови, які пропонуються в їхній внутрішній службі, на умовах, аналогічних тим, які пропонуються для їхніх національних клієнтів;

4.3 призначені оператори країн, що приєдналися до кінцевої системи з 2010 року, мають право надавати обмеженому числу призначених операторів умови внутрішнього режиму на взаємній основі протягом дворічного пробного періоду. Після закінчення цього періоду вони повинні або припинити, або продовжувати надавати умови внутрішнього режиму всім призначеним операторам. Однак, якщо призначені оператори країн, що приєдналися до кінцевої системи з 2010 року, звертаються до призначених операторам країн, які входили в кінцеву систему до 2010 року, з проханням про застосування до них умов внутрішнього режиму, вони повинні надавати всім іншим призначеним операторам тарифи, терміни і умови, які пропонуються в їхній внутрішній службі, на умовах, аналогічних тим, які пропонуються для їхніх національних клієнтів;

4.4 на свій розсуд призначені оператори країн перехідної системи можуть не пропонувати іншим призначеним операторам користуватися умовами внутрішнього режиму. Однак вони можуть на свій вибір зробити доступними умови внутрішнього режиму для обмеженої кількості призначених операторів на взаємній основі протягом дворічного пробного періоду. Після закінчення цього періоду вони повинні вибрати один з варіантів: або припинити надавати доступ до умов свого внутрішнього режиму, або і надалі робити доступними для всіх призначених операторів умови свого внутрішнього режиму.

5. Оплата кінцевих витрат ґрунтується на якості служби в країні призначення. Внаслідок цього Рада поштової експлуатації уповноважена дозволяти додаткові виплати компенсації, зазначеної в статтях 30 та 31, для заохочення участі в системах контролю та заохочення призначених операторів, що дотримуються своїх контрольні показників у сфері якості. У разі недостатнього рівня якості Рада поштової експлуатації може також установлювати штрафи, однак компенсація не може бути нижчою за мінімальну компенсацію, відповідно до статей 30 та 31.

6. Будь-який призначений оператор може повністю або частково відмовитися від оплати, передбаченої в пункті 1.

7. Для оплати кінцевих витрат мішки М масою менше 5 кілограмів прирівнюються до мішків М масою 5 кг. Тарифна ставка кінцевих витрат, яка буде застосовуватися до мішків М, становить:

7.1 на 2014 рік, 0.815 СПЗ за кілограм;

7.2 на 2015 рік, 0.838 СПЗ за кілограм;

7.3 на 2016 рік, 0.861 СПЗ за кілограм;

7.4 на 2017 рік, 0.885 СПЗ за кілограм.

8. Для рекомендованих відправлень передбачається додаткова оплата у розмірі 0,617 СПЗ за відправлення на 2014 р., 0,634 СПЗ за відправлення на 2015 р., 0,652 СПЗ за відправлення на 2016 р. й 0,670 СПЗ за відправлення на 2017 р. Для відправлень з оголошеною цінністю передбачається додаткова оплата в розмірі 1,234 СПЗ за відправлення на 2014 р., 1,269 СПЗ за відправлення на 2015 р., 1,305 СПЗ за відправлення на 2016 р. та 1,342 СПЗ на 2017 р. Рада поштової експлуатації має право дозволяти додаткові виплати компенсації за ці та інші додаткові послуги у разі, якщо послуги, що надаються, містять додаткові характеристики, які повинні бути обумовлені в Регламенті письмової кореспонденції.

9. За рекомендовані відправлення та відправлення з оголошеною цінністю, що не мають ідентифікатора з штриховим кодом або мають Ідентифікатор зі штриховим кодом, який не відповідає Технічному стандарту S10 ВПС, передбачається додаткова оплата у розмірі 0,5 СПЗ за відправлення, якщо інше не погоджено на двосторонній основі.

10. Для цілей оплати кінцевих витрат, відправлення письмової кореспонденцїї, що подаються великими партіями одним і тим самим відправником і отримуються у тій самій депеші або в окремих депешах відповідно до умов, точно визначених у Регламенті письмової кореспонденції, називаються "поштою у великій кількості". Оплата за "пошту у великій кількості" має бути встановлена згідно з положеннями статей 30 та 31.

11. На підставі двосторонньої чи багатосторонньої угоди будь-який призначений оператор може застосовувати для розрахунків по кінцевим витратам інші системи оплати.

12. Призначені оператори можуть проводити обмін непріоритетною поштою на факультативній основі, надаючи знижку в розмірі 10% тарифної ставки кінцевих витрат, що застосовується до пріоритетної пошти.

13. Положення, що застосовуються між призначеними операторами країн кінцевої системи, поширюються на будь-якого призначеного оператора перехідної системи, який заявляє про своє бажання приєднатися до кінцевої системи. Рада поштової експлуатації може визначити у Регламенті письмової кореспонденції перехідні заходи. Положення кінцевої системи можуть поширюватися в повному обсязі на будь-яких нових призначених операторів кінцевої системи, що заявляють про своє бажання в повному обсязі застосовувати всі ці положення без перехідних заходів.

1. Оплата за відправлення письмової кореспонденції, включаючи пошту у великій кількості, але виключаючи мішки М і відправлень МККВ, установлюється, виходячи із застосування тарифів за відправлення й за кілограм, що відображають витрати на обробку в країні призначення. Тарифи, встановлені для пріоритетних відправлень у внутрішній службі, які є частиною універсальної послуги, будуть використовуватись як основа для розрахунку тарифів кінцевих витрат.

2. Тарифи кінцевих витрат кінцевої системи розраховуються, якщо це прийнятно у внутрішній службі, з урахуванням класифікації відправлень на основі їхнього формату, згідно з положеннями статті 14 Конвенції.

3. Призначені оператори кінцевої системи обмінюються депешами з поділом за форматом відповідно до умов, точно визначених у Регламенті письмової кореспонденції.

4. Плата за відправлення МККВ здійснюється так, як це описано в регламенті письмової кореспонденції.

5. Тарифи за відправлення й за кілограм розраховуються на основі 70% тарифів за відправлення письмової кореспонденції малого формату (P) масою 20 г і відправлення письмової кореспонденції великого формату (G) вагою 175 г без урахування ПДВ та інших податків.

6. Рада поштової експлуатації визначає умови для розрахунку тарифів, а також необхідні експлуатаційні, статистичні та облікові процедури для обміну кореспонденцією з поділом за форматом.

7. Тарифи, що застосовуються до потоків між країнами в кінцевій системі за даний рік, не призводять до збільшення більше ніж на 13% доходів від кінцевих витрат для відправлень письмової кореспонденції масою 81,8 грам в порівнянні з попереднім роком.

8. Тарифи, що застосовуються до потоків між країнами, що приєдналися до кінцевої системи до 2010 р., не можуть перевищувати:

8.1 на 2014 рік 0,294 СПЗ за відправлення і 2,294 СПЗ за кілограм;

8.2 на 2015 рік 0,303 СПЗ за відправлення і 2,363 СПЗ за кілограм;

8.3 на 2016 рік 0,312 СПЗ за відправлення і 2,434 СПЗ за кілограм;

8.4 на 2017 рік 0,321 СПЗ за відправлення і 2,507 СПЗ за кілограм.

9. Тарифи, що застосовуються до потоків між країнами, що приєдналися до кінцевої системі до 2010 р., не можуть бути нижче таких:

9.1 на 2014 рік 0,203 СПЗ за відправлення і 1,591 СПЗ за кілограм;

9.2 на 2015 рік 0,209 СПЗ за відправлення і 1,636 СПЗ за кілограм;

9.3 на 2016 рік 0,215 СПЗ за відправлення і 1,682 СПЗ за кілограм;

9.4 на 2017 рік, 0,221 СПЗ за відправлення і 1,729 СПЗ за кілограм.

10. Тарифи, що застосовуються до потоків між країнами в кінцевій системі з 2010 та 2012 р., а також між цими країнами та країнами в кінцевій ^системі до 2010 р., не повинні бути вище ніж такі:

10.1 на 2014, 0,209 СПЗ за відправлення і 1,641 СПЗ за кілограм;

10.2 на 2015, 0,222 СПЗ за відправлення і 1,739 СПЗ за кілограм;

10.3 на 2016, 0,235 СПЗ за відправлення і 1,843 СПЗ за кілограм;

10.4 на 2017, 0,249 СПЗ за відправлення і 1,954 СПЗ за кілограм.

11. Тарифи, що застосовуються до потоків між країнами в кінцевій системі з 2010 і 2012 р., а також між цими країнами та країнами в кінцевій системі до 2010 р., не можуть бути нижче, ніж тарифи в пунктах 9.1 - 9.4.

12. Тарифами, які застосовуються для потоків призначенням у нові країни кінцевої системи, з них або між ними, за винятком пошти у великій кількості, є тарифи, зазначені в пунктах 9.1 - 9.4.

13. Для потоків менше 75 тонн в рік між країнами, які приєдналися до кінцевої системи в 2010 або пізніше, а також між цими країнами та країнами, що входили в кінцеву систему до 2010 року, компоненти за кілограм і за відправлення перетворюються в загальний тариф за кілограм на основі середньосвітової кількості відправлень на кілограм 12,23.

14. Оплата за пошту у великій кількості, яка направляється в країни, що приєдналися до кінцевої системи до 2010 р., здійснюється згідно з застосуванням тарифів за відправлення й за кілограм, які передбачені в § 5-9.

15. Оплата за пошту у великій кількості, відправлену в країни, що приєдналися до кінцевої системи з 2010 та 2012 р., встановлюється за допомогою тарифів за відправлення й за кілограм, які передбачаються в пунктах 5, 10 і 11.

16. Жодні застереження, крім випадків двосторонньої домовленості, до цієї статті не застосовуються.

1. Під час підготовки до приєднання до кінцевої системи для призначених операторів країн перехідної системи кінцевих витрат оплата за відправлення письмової кореспонденції, у тому числі пошти у великій кількості, але виключаючи мішки М і відправлення МККВ, установлюється на підставі тарифу за відправлення й тарифу за кілограм.

2. Плата за відправлення МККВ здійснюється так, як це описано в Регламенті письмової кореспонденції.

3. Тарифні ставки, які застосовуються до потоків призначенням в країни перехідної системи, з них і між ними, є такими:

3.1 на 2014 рік: 0,203 СПЗ за відправлення і 1,591 СПЗ за кілограм;

3.2 на 2015 рік: 0,209 СПЗ за відправлення і 1,636 СПЗ за кілограм;

3.3 на 2016 рік: 0,215 СПЗ за відправлення і 1,682 СПЗ за кілограм;

3.4 на 2017 рік: 0,221 СПЗ за відправлення і 1,729 СПЗ за кілограм.

4. Для потоків менше 75 тонн на рік компоненти за кілограм і за відправлення повинні бути перетворені в загальну ставку за кілограм на основі всесвітньої середньої кількості відправлень за кілограм, що становить 12,23, крім 2014 року, для якого застосовується загальна ставка за кілограм 2013 року. Застосовуються такі тарифні ставки:

4.1 на 2014 рік: 4,162 СПЗ за кілограм;

4.2 на 2015 рік: 4,192 СПЗ за кілограм;

4.3 на 2016 рік: 4,311 СПЗ за кілограм;

4.4 на 2017 рік: 4,432 СПЗ за кілограм.

5. Для потоків понад 75 тонн на рік зазначені тарифні ставки застосовуються в тому випадку, якщо ні призначений оператор країни подання, ні призначений оператор країни призначення не звернуться з проханням про застосування механізму перегляду для зміни тарифної ставки на основі фактичної кількості відправлень на кілограм, а не на основі всесвітнього середнього значення. Вибірка для застосування механізму перегляду застосовується згідно з умовами, передбаченими у Регламенті письмової кореспонденції.

6. Перегляд на зниження загального тарифу, зазначеного в пункті 4, не може застосовуватися країною кінцевої системи стосовно країни перехідної системи, якщо тільки остання не вимагає перегляду в протилежному напрямі.

7. Призначені оператори країн перехідної системи кінцевих витрат можуть на факультативній основі надсилати поштові відправлення з розподілом за форматом відповідно до умов, точно вказаних у Регламенті письмової кореспонденції. У випадку обміну з розподілом за форматом застосовуються тарифи, зазначені в пункті 3.

8. Відшкодування призначеним операторам країн кінцевої системи за пошту у великій кількості, встановлюється шляхом застосування тарифів за відправлення й за кілограм, передбачених у статті 30. За отриману пошту у великій кількості, призначені оператори перехідної системи можуть вимагати оплати відповідно до пункту 3.

9. Жодні застереження, крім випадків двосторонньої домовленості, до даної статті не застосовуються.

1. За винятком мішків М, відправлень МККВ і відправлень у великій кількості, кінцеві витрати, які сплачуються усіма країнами і територіями, країнам, включеним Конгресом до країн групи 5 стосовно кінцевих витрат і Фонду якості служби, підлягають збільшенню на 20% тарифів, зазначених у статті 31, для поповнення Фонду якості служби (далі - ФЯС) для поліпшення якості служби в країнах групи 5. Жодні такі платежі не здійснюються між країнами, уключеними до групи 5.

2. За винятком мішків М, відправлень МККВ та поштових відправлень у великій кількості, кінцеві витрати, що сплачуються країнами й територіями, включеними Конгресом до групи 1, країнам, уключеним Конгресом до групи 4, підлягають збільшенню на 10 % тарифів, зазначених у статті 31, для поповнення ФЯС для поліпшення якості служби в країнах, уключених до групи 4.

3. За винятком мішків М, відправлень МККВ і поштових відправлень у великій кількості, кінцеві витрати, що сплачуються країнами і територіями, включеними Конгресом у групу 2, країнам, віднесеним Конгресом до групи 4, підлягають збільшенню на 10% тарифів, зазначених у статті 31, для поповнення ФЯС для поліпшення якості служби в країнах групи 4.

4. За винятком мішків М, відправлень МККВ і поштових відправлень у великій кількості, кінцеві витрати, що сплачуються країнами і територіями, включеними Конгресом до групи країн 1, країнам, віднесеним конгресом до групи країн 3, в 2014 і 2015 роках підлягають збільшенню на 8% тарифів, зазначених у статті 31, а в 2016 і 2017 роках - збільшенню на 6% тарифів, зазначених у статті 30.12, для поповнення ФЯС для поліпшення якості служби в країнах групи 3.

5. За винятком мішків М, відправлень МККВ і поштових відправлень, у великій кількості, кінцеві витрати, що сплачуються країнами і територіями, включеними Конгресом у групу 2, країнам, віднесеним Конгресом до групи країн 3, підлягають в 2014 і 2015 роках збільшенню на 2% тарифів, зазначених у статті 31, для поповнення ФЯС для поліпшення якості служби в країнах групи 3.

6. Сукупна сума кінцевих витрат, яка виплачується у ФЯС для поліпшення якості послуг у країнах, що входять до груп 3-5, обмежується мінімумом 20000 СПЗ на рік для кожної країни-одержувача. Додаткові грошові суми, необхідні для досягнення цієї мінімальної суми, виставляються в рахунках країнам, які входили до кінцевої системи до 2010 року, пропорційно обмінюваним обсягам.

7. Регіональні проекти повинні, зокрема, сприяти реалізації програм ВПС стосовно підвищення якості служби та впровадження систем аналітичного обліку в країнах, що розвиваються. Не пізніше 2014 року Рада поштової експлуатації затвердить відповідні процедури стосовно фінансування цих проектів.

1. За пересилання закритих депеш та відправлень, що пересилаються відкритим транзитом, якими обмінюються два призначених оператора чи дві установи однієї й тієї самої країни-члена за допомогою служб одного чи декількох призначених операторів (послуги третьої сторони), необхідно сплачувати транзитні витрати. Вони е компенсацією за послуги сухопутного, морського та повітряного транзиту. Цей принцип також застосовується до засланих відправлень або до помилково надісланих депеш.

1. Основний тариф, який застосовується у розрахунках між призначеними операторами за авіаційні перевезення, затверджується Радою поштової експлуатації. Він розраховується Міжнародним бюро згідно з формулою, наведеною в Регламенті письмової кореспонденції. Водночас тарифи на авіаційні перевезення посилок з використанням послуги повернення товарів розраховуються відповідно до положень, визначених у Регламенті поштових посилок.

2. Розрахунок витрат на авіаційні перевезення закритих депеш, пріоритетних відправлень, авіаційних відправлень та авіаційних посилок, що надсилаються відкритим транзитом, засланих відправлень та помилково направлених депеш, а також відповідні методи обліку описуються в Регламентах письмової кореспонденції та поштових посилок.

3. Витрати на перевезення на всій відстані повітряного шляху покриваються:

3.1 за рахунок призначеного оператора країни подання, якщо йдеться про закриті депеші, у тому числі коли ці депеші проходять транзитом через одного чи більше проміжних призначених операторів;

3.2 у випадку пріоритетних та авіаційних відправлень, які пересилаються відкритим транзитом, у тому числі помилково направлених відправлень, призначеним оператором, що передає ці відправлення іншому призначеному оператору.

4. Такі самі правила застосовуються до відправлень, звільнених від зборів за сухопутний та морський транзит, якщо вони надсилаються повітряним шляхом.

5. Кожний призначений оператор країни призначення, який забезпечує повітряне перевезення міжнародної пошти всередині своєї країни, має право на відшкодування додаткових витрат, пов'язаних із цим перевезенням, якщо тільки середньозважена відстань пройдених ділянок перевищує 300 км. Рада поштової експлуатації може замінити середньозважену відстань іншим прийнятним критерієм. Якщо немає домовленості, що передбачає безоплатне перевезення, витрати повинні бути єдиними для всіх пріоритетних та авіаційних депеш, що надходять із-за кордону, незалежно від того, чи досилається ця пошта повітряним шляхом, чи ні.

6. Однак у випадках, коли кінцеві витрати, що стягуються призначеним оператором країни призначення, ґрунтуються безпосередньо на витратах або внутрішніх тарифах, жодного додаткового відшкодування витрат за внутрішнє повітряне перевезення не проводиться.

7. Призначений оператор країни призначення виключає для цілей розрахунку середньозваженої відстані вагу всіх депеш, для яких розрахунок кінцевих витрат безпосередньо ґрунтувався на витратах чи внутрішніх тарифах призначеного оператора країни призначення.

1. За. посилки, якими обмінюються два призначені оператори, стягуються вхідні сухопутні частки тарифу, розраховані шляхом комбінації основного тарифу за посилку й основного тарифу за кілограм, що встановлені в Регламенті:

1.1 з огляду на наведені вище основні тарифи, призначені оператори можуть, крім того, отримати право вимагати додаткові тарифи за посилку й за кілограм відповідно до положень, установлених у Регламенті;

1.2 тарифи, зазначені в пункті 1 та 1.1, сплачуються призначеним операторам країни подання, якщо тільки в Регламенті поштових посилок не передбачається винятків із цього принципу;

1.3 вхідні сухопутні тарифи повинні бути єдиними для всієї території кожної країни.

2. За посилки, якими обмінюються два призначені оператори чи дві установи однієї і тієї самої країни за допомогою наземних служб одного чи більше інших призначених операторів, на користь призначених операторів, служби яких беруть участь у наземному перевезенні, належать сухопутні тарифи за транзити, встановлені в Регламенті відповідно до ступеня відстані:

2.1 стосовно посилок, що пересилаються відкритим транзитом, проміжним призначеним операторам дозволяється стягувати фіксовану частку тарифу за відправлення, установлений у Регламенті;

2.2 транзитні сухопутні тарифи оплачуються призначеним оператором країни подання, якщо тільки в Регламенті поштових посилок не передбачається винятків із цього принципу.

3. Будь-якому призначеному оператору, служби яких беруть участь у морському перевезенні посилок, дозволено стягувати морські тариф. Ці тариф оплачуються призначеним оператором країни подання, якщо тільки в Регламенті поштових посилок не передбачається винятків із цього принципу:

3.1 за кожне використовуване морське перевезення морський тариф установлюється в Регламенті поштових посилок відповідно до ступеня відстані, що застосовується;

3.2 призначені оператори мають право підвищувати, максимально на 50%, морський тариф, розрахований згідно з пунктом 3.1. З іншого боку, вони можуть знижувати її на свій розсуд.

1. Рада поштової експлуатації уповноважена встановлювати наведені нижче тарифи та збори, які повинні сплачуватися призначеними операторами відповідно до умов, викладених в Регламентах:

1.1 транзитні збори за обробку й перевезення депеш з письмовою кореспонденцією принаймні однією проміжною країною;

1.2 основні тарифи й витрати на авіаційні перевезення, що застосовуються до авіапошти;

1.3 вхідні сухопутні тарифи за обробку вхідних посилок;

1.4 транзитні сухопутні тарифи за обробку та перевезення посилок проміжною країною;

1.5 морські тарифи за морське перевезення посилок;

1.6 вихідні сухопутні тарифи за надання послуги повернення товарів для посилок.

2. Будь-який перегляд, зроблений відповідно до методології, яка гарантує виплату справедливої компенсації призначеним операторам, що забезпечують послуги, повинен ґрунтуватися на надійних та показових фінансово-економічних даних. Рішення про можливу зміну набирає чинності від дати, визначеної Радою поштової експлуатації.

1. Розрахунки стосовно операцій, здійснюваних згідно з цієї Конвенцією (включаючи розрахунки за перевезення (пересилання) поштови відправлень, розрахунки за обробку поштових відправлень в край призначення і розрахунки з виплати відшкодувань за втрату, крадіжку аб пошкодження поштових відправлень) здійснюються на підставі положень Конвенції та інших Актів Союзу і не вимагають оформлення будь-яких документів призначеним оператором, за винятком випадків, передбачених Актами Союзу.

1. Для набрання чинності пропозиції, які подані Конгресу стосуються цієї Конвенції, повинні бути схвалені більшістю присутніх голосуючих країн-членів, які мають право голосу. Принаймні половина країн-членів, представлених на Конгресі й тих, які мають право голос повинні бути присутніми під час голосування.

2. Для набрання чинності пропозиції, які стосуються Регламент письмової кореспонденції та Регламенту поштових посилок, повинні буї схвалені більшістю членів Ради поштової експлуатації, які мають право голосу.

3. Для набрання чинності пропозиції, які внесені між Конгресами, та які стосуються цієї Конвенції та її Заключного протоколу, повинні набрати:

3.1 дві третини голосів, принаймні половина країн - членів Союзу, які мають право голосу, взяли участь у голосуванні, якщо йдеться про поправки;

3.2 більшістю голосів, якщо йдеться про тлумачення положень.

4. Незважаючи на положення, передбачені в пункті 3.1, будь-яка країна-член, національне законодавство якої ще не є сумісним із запропонованою поправкою, у межах дев'яноста днів з дати повідомлення про цю поправку може подати Генеральному директору Міжнародного бюро письмову заяву, в якій йдеться про те, що вона не може прийняти поправку.

1. Будь-яке застереження, несумісне з метою й завданнями Союзу, не дозволяється.

2. Як правило, будь-яка країна-член, погляди якої не поділяють інші країни-члени, повинна докласти всіх можливих зусиль і приєднатися до думки більшості. Застереження необхідно робити в разі абсолютної необхідності й з поданням відповідних причин.

3. Застереження до будь-якої статті цієї Конвенції повинні подаватися Конгресу у вигляді пропозиції в письмовій формі однією з робочих мов Міжнародного бюро та згідно з відповідними положеннями Внутрішнього регламенту Конгресів.

4. Для набрання чинності пропозиції стосовно застережень повинні бути затверджені більшістю голосів, необхідною для внесення поправок до статті, якої стосується застереження.

5. У принципі, застереження застосовуються на взаємній основі між країною-членом, що робить застереження, та іншими країнами-членами.

6. Застереження до цієї Конвенції повинні бути внесені до її Заключного протоколу на підставі пропозицій, затверджених Конгресом.

1. Ця Конвенція набирає чинності 1 січня 2014 року й залишається чинною до набрання чинності Актами наступного Конгресу.

На посвідчення цього повноважні представники Урядів країн-членів підписали цю Конвенцію в одному примірнику, який передається на зберігання Генеральному директору Міжнародного бюро. Копія цього примірника передається кожній стороні Міжнародним бюро Всесвітнього поштового союзу.