ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
ПОСТАНОВА
18.09.2013 р. | N 826/10088/13-а |
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого - судді Костенка Д. А., суддів - Донця В. А., Шрамко Ю. Т. (за участю секретаря судового засідання - Левченко І. В., представників: позивача - Липка Д. В., відповідача - Лакомського Є. Ю.), розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - УПСЗН Рівненської міської ради) до Пенсійного фонду України (далі - ПФУ) про визнання нечинними та такими, що не відповідають актам вищої юридичної сили, положення абз. 6 п. 1
постанови правління Пенсійного фонду України від 10.12.2012 N 24-1 та положення абз. 3 п. 3
постанови правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 N 22-2,
встановив:
Представник відповідача не визнав позов, надав письмові заперечення, в яких просить відмовити в позові, посилаючись на те, що з набранням 01.01.2011 чинності
Законом України від 08.07.2010 N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" припинили існувати окремі інститути загальнообов'язкового державного страхування (пенсійне, страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та ін.) та втратили чинність нормативні акти, які врегульовували питання адміністрування вказаних внесків, натомість запроваджено єдиний соціальний внесок та відповідний порядок його адміністрування. Між тим, трапляються випадки, коли страхувальники вносять виправлення та подають до органів Пенсійного фонду уточнені звіти із загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за минулі звітні періоди, можливість перевірки яких залишалося не врегульованим, у зв'язку з чим та з метою врегулювання таких питань були внесені відповідні зміни до діючих актів.
Також представник відповідача заперечив проти того, що оскаржувані положення мають зворотну силу в часі, оскільки вони застосовуються до теперішніх правовідносин, що пов'язані з поданням страхувальниками виправлених (уточнених) звітів.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на необґрунтованість позовних вимог. При цьому суд виходить із такого.
Судом встановлено, що
постановою правління ПФУ від 08.10.2010 N 22-2, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за N 1014/18309, затверджено Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Також судом встановлено, що
постановою правління ПФУ від 10.12.2012 N 24-1 "Про внесення змін до постанови правління Пенсійного фонду України від 8 жовтня 2010 року N 22-2", яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.12.2012 за N 2204/22516, внесено зміни до вищевказаної постанови, зокрема п. 3 викласти в такій редакції
"3. Установити, що:
відомості про застрахованих осіб та звіти щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України за період до 1 січня 2010 року з типом форми коригуюча або скасовуюча подаються лише за результатами перевірки, здійсненої за заявою платника".
Однак, суд не погоджується з такими доводами позивача та вважає їх нормативно і фактично необґрунтованими.
Крім того, доводи позивача суперечать змісту оскаржуваних положень, які, як вірно вказує представник відповідача, застосовуються до правовідносин з подання страхувальниками виправленої (уточненої) звітності, що виникли після внесення вказаних змін і доповнень до
постанови правління ПФУ від 08.10.2010 N 22-2. Та обставина, що виправлення (уточнення) вносяться до звітності за минулі звітні періоди (до 01.01.2010), не змінює характер правовідносин і не означає, що вони виникли також у минулому.
Таким чином, наведені позивачем доводи є необґрунтованими і спростовуються вищевикладеним. Інших норм вищої юридичної сили, яким би не відповідали оскаржувані положення, позивач суду не навів, а його представник в судовому засіданні повідомив про відсутність таких.
З огляду на недоведеність позивачем тих обставин, на які він послався в обґрунтування заявлених позовних вимог, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими і не знаходить підстав для задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст. ст.
2,
6,
9,
11,
14,
24,
70,
71,
76,
79,
86,
128,
138,
158 -
163,
171 КАС, суд
постановив:
Відмовити в задоволенні позову.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст. ст.
185 -
187 КАС. Апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії її повного тексту.
Головуючий, суддя: | Д. А. Костенко |
Судді: | В. А. Донець |
| Ю. Т. Шрамко |