Про затвердження Порядку розгляду Міністерством економічного розвитку і торгівлі України справ про порушення вимог законодавства, що регулює діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та застосування санкцій

Відповідно до статей 14, 23 і 25 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму"

1. Затвердити Порядок розгляду Міністерством економічного розвитку і торгівлі України справ про порушення вимог законодавства, що регулює діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та застосування санкцій, що додається.

2. Департаменту фінансової політики (Лівий І.З.) забезпечити подання цього наказу в установленому порядку на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

1. Цей Порядок розроблений відповідно до статей 14, 23 і 25 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" (далі - Закон) та визначає процедуру розгляду Міністерством економічного розвитку і торгівлі України (далі - Мінекономрозвитку) справ та застосування санкцій за порушення товарними та іншими біржами, що проводять фінансові операції з товарами (далі - суб’єкт), вимог Закону та/або нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом (далі - вимоги законодавства).

2. Терміни, застосовані в цьому Порядку, уживаються в значеннях, наведених у Законі .

3. Факти порушень вимог законодавства виявляються службовими особами Мінекономрозвитку під час здійснення нагляду за діяльністю відповідних суб’єктів, зокрема шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

4. Виявлені Мінекономрозвитку факти невиконання (неналежного виконання) вимог законодавства викладаються в акті перевірки.

У разі якщо перевірки здійснювалися за місцезнаходженням суб’єкта та його відокремлених підрозділів, які розташовані в різних адміністративно-територіальних одиницях, виявлені факти невиконання (неналежного виконання) вимог законодавства можуть викладатися в різних актах перевірок.

5. Датою порушення провадження у справі про невиконання (неналежне виконання) вимог законодавства є дата підписання акта перевірки, яким виявлені ці порушення.

У випадку, передбаченому абзацом другим пункту 4 цього Порядку, датою порушення провадження у справі про невиконання (неналежне виконання) вимог законодавства є дата підписання останнього акта перевірки, яким виявлені порушення.

6. Акти перевірок суб’єкта, документи, які підтверджують факти порушень вимог законодавства, заперечення до актів перевірок (за наявності) та інші матеріали перевірок подаються для розгляду та прийняття відповідного рішення Комісією Мінекономрозвитку з питань застосування санкцій за порушення вимог законодавства (далі - Комісія).

7. Склад Комісії затверджується наказом Мінекономрозвитку.

8. Справа про невиконання (неналежне виконання) вимог законодавства розглядається за участю керівника суб’єкта та/або уповноваженої ним особи (далі - керівник суб’єкта/уповноважена особа), що притягується до відповідальності. Повноваження уповноваженої особи засвідчуються довіреністю, оригінал або засвідчена копія якої долучається до матеріалів справи.

Мінекономрозвитку повідомляє суб’єкта про дату та час розгляду справи про невиконання (неналежне виконання) вимог законодавства не пізніше ніж за п’ять днів до дати її розгляду шляхом надсилання (вручення) повідомлення про розгляд справи.

Нез’явлення керівника суб’єкта/уповноваженої особи, якщо про дату розгляду справи про невиконання (неналежне виконання) вимог законодавства вони були повідомлені в установленому порядку (що підтверджується відповідним документом про вручення повідомлення), не може бути підставою для відкладення розгляду справи.

У разі нез’явлення керівника суб’єкта/уповноваженої особи з поважних причин, що підтверджується відповідними документами, та при відсутності

письмового клопотання про розгляд справи за відсутності керівника суб’єкта/уповноваженої особи Комісія відкладає розгляд справи, про що повідомляє суб’єкта з урахуванням вимог абзацу другого пункту 8 цього Порядку. При цьому перебіг строків провадження у справі про невиконання (неналежне виконання) вимог законодавства зупиняється до дати наступного розгляду справи за участю керівника суб’єкта/уповноваженої особи.

9. Рішення про накладення штрафу за вчинене порушення приймається Комісією.

10. Санкції можуть бути застосовані до суб’єкта за порушення вимог законодавства протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше ніж через один рік з дня його вчинення.

За результатами розгляду матеріалів справи про невиконання (неналежне виконання) вимог законодавства Комісія протягом шести місяців з дня виявлення порушення приймає рішення про накладення штрафу на суб’єкта або про закриття провадження у справі, яке оформлюється відповідною постановою за формою згідно з додатками 1 і 2 до цього Порядку.

11. Підставами для закриття провадження у справі є:

установлення Комісією під час розгляду справи факту відсутності порушень суб’єктом вимог законодавства;

неприйняття Комісією рішення за результатами розгляду матеріалів справи про невиконання (неналежне виконання) вимог законодавства протягом строку, визначеного пунктом 10 цього Порядку.

12. Штраф за невиконання (неналежне виконання) суб’єктом вимог законодавства застосовується у таких випадках та розмірах:

до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - за порушення вимог щодо ідентифікації та вивчення фінансової діяльності осіб у випадках, передбачених законодавством;

до 800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - за невиявлення, несвоєчасне виявлення та порушення порядку реєстрації фінансових операцій, що відповідно до законодавства підлягають фінансовому моніторингу;

до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - за неподання, несвоєчасне подання, порушення порядку подання або подання Держфінмоніторингу України недостовірної інформації про фінансові операції, що відповідно до закону підлягають фінансовому моніторингу;

до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - за порушення порядку зупинення фінансових операцій;

до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - за порушення обов’язків, визначених статтями 6, 8 - 12, 17, 22 Закону та не зазначених в абзацах першому - п’ятому частини третьої статті 23 Закону.

Повторне (протягом року) порушення суб’єктом вимог законодавства тягне за собою накладення штрафу в розмірі до 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

13. Якщо суб’єкт вчинив кілька порушень, передбачених пунктом 12 цього Порядку, стягнення на нього накладається в межах санкції, встановленої за більш суворе порушення з числа вчинених.

14. При визначенні розміру штрафу враховуються обставини вчинення порушення та його наслідки.

15. Штраф за порушення вимог законодавства, що були допущені працівниками, які працюють на умовах трудового договору у суб’єкта, накладається безпосередньо на суб’єкта.

16. Постанова про застосування штрафу або про закриття провадження у справі вручається суб’єкту (його уповноваженому представнику) або надсилається за місцезнаходженням суб’єкта рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше п’яти робочих днів з дня її винесення.

17. Штраф повинен бути сплачений суб’єктом не пізніше ніж через 15 днів з дня отримання постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше ніж через 15 днів з дня набрання чинності рішенням про залишення скарги без задоволення.

18. Протягом трьох робочих днів після перерахування суми штрафу суб’єкт надсилає Мінекономрозвитку копію квитанції або іншого платіжного документа про сплату штрафу. Зазначена копія документа підшивається до справи.

19. У разі якщо суб’єкт не сплачує штраф протягом установленого строку з дня отримання постанови про накладення штрафу, Мінекономрозвитку звертається до суду з позовною заявою про стягнення із суб’єкта відповідної суми штрафу.

20. Рішення про накладення штрафу може бути оскаржене суб’єктом у встановленому законодавством порядку.