Якщо судом буде визнано недоцільним зарахування вилучених грошей, цінних паперів і речей у дохід держави, то гроші зараховуються на особовий рахунок засудженого, а цінні папери і речі здаються в бухгалтерію або на склад установи виконання покарань для зберігання і повертаються засудженому після відбуття ним строку покарання або його родичам за письмовою заявою засудженого.
3. Виявлені у засуджених речі та предмети, які заборонено використовувати в установах виконання покарань, вилучаються, про що посадовою особою колонії складається протокол вилучення (додаток 14).
Вилучене реєструється в журналі обліку грошей, цінних паперів і речей, вилучених у засуджених або при спробі їх доставки (додаток 13).
Рішення про конфіскацію таких речей та предметів або про передачу їх на зберігання до звільнення засудженого приймає слідчий суддя за клопотанням адміністрації установи виконання покарань.
У разі вилучення речей (наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги, зброя тощо), за зберігання яких передбачена кримінальна відповідальність, вони передаються до органів внутрішніх справ для прийняття рішення в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.
XІІ. Порядок листування та направлення грошових переказів засудженими
1. Відправлення засудженими листів проводиться без обмеження їх кількості і тільки через адміністрацію установи виконання покарань. З цією метою на території установи виконання покарань вивішуються поштові скриньки, які щодня відкриваються уповноваженими на те посадовими особами. Для відправлення листів засудженими, які тримаються у камерах, поштові скриньки вивішуються перед прогулянковими двориками.
Листування між засудженими, що перебувають у місцях позбавлення волі і не є родичами, допускається тільки з дозволу адміністрації установи виконання покарань.
Листи опускаються до поштових скриньок в незапечатаному вигляді.
Листи можуть бути повернуті у поштове відділення на підставі письмової відмови адресата, а у разі смерті адресата (одержувача) або неможливості вручення через відсутність адресата (одержувача) - з позначкою "Адресат вибув, підлягає поверненню відправнику".
Кореспонденція, яку одержують і відправляють засуджені, які відбувають покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання, середнього та максимального рівнів безпеки, підлягає перегляду.
Листи, виконані тайнописом, шифром, а також які містять відомості, що не підлягають розголошенню, адресату не надсилаються, засудженим не вручаються, а вилучаються. У разі вилучення такої кореспонденції адміністрація установи виконання покарань повідомляє засудженого під особистий підпис про підстави для вилучення.
Кореспонденція, яку засуджені адресують Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини та його представникам, Європейському суду з прав людини, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій, до суду та прокуророві або отримують від них, перегляду не підлягає і протягом доби надсилається за належністю або вручається засудженим у запечатаному вигляді (конверті).
Кореспонденція, яку засуджені адресують захиснику у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, перегляду не підлягає і надсилається за поштовою адресою протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку засуджені одержують від такого захисника, перегляду не підлягає.
Таку кореспонденцію засуджений отримує під особистий підпис. У випадку відмови засудженого отримати кореспонденцію вона в запечатаному вигляді (конверті) долучається до особової справи засудженого, а у відповідному журналі робиться відмітка: "Отримати відмовився".
Відшкодування витрат за пересилання кореспонденції, адресованої Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини та його представникам, Європейському суду з прав людини, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій, до суду та прокуророві, проводиться з коштів, які є на особових рахунках засуджених. У разі відсутності на особовому рахунку засудженого коштів така кореспонденція пересилається за рахунок коштів, передбачених кошторисом на утримання установи виконання покарань.
Для підтримання листування з Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини та його представниками, Європейським судом з прав людини, а також іншими відповідними органами міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженими особами таких міжнародних організацій, судом, прокурором, а також захисником у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, засуджені мають право зберігати кореспонденцію, яка надходить від зазначених осіб і організацій, при собі.
У разі наявності у засудженого копій документів, які були зроблені ним під час досудового розслідування та судового розгляду справи та які зберігаються на складі установи виконання покарань, за заявою засудженого адміністрація установи надає ці копії у разі потреби, що пов’язана з реалізацією прав та законних інтересів.
2. Засуджені мають право без обмеження одержувати грошові перекази і відправляти грошові перекази родичам, а з дозволу адміністрації установи виконання покарань - також іншим особам. Одержані за переказами гроші зараховуються на особовий рахунок засудженого.
Для відправлення грошового переказу близьким родичам або іншим особам засуджений звертається з письмовою заявою до начальника установи виконання покарань або особи, яка виконує його обов’язки, з визначенням суми грошей, яку він має намір переказати. Про відправлення грошового переказу засуджений ознайомлюється з квитанцією під особистий підпис, і вона долучається до його особової справи.
У разі відправлення грошового переказу іншим особам засуджений також зазначає у заяві причини, через які він бажає відправити переказ. Адміністрація установи виконання покарань приймає рішення за такою заявою не пізніше трьох діб з дня її подачі. Про прийняте рішення повідомляється засуджений.
ХІІІ. Пропозиції, заяви та скарги засуджених. Особистий прийом засуджених
1. Засуджені мають право викладати пропозиції, заяви та скарги в усній або письмовій формі від свого імені. Письмові пропозиції, заяви та скарги направляються за належністю через адміністрацію установи виконання покарань. Вони реєструються в канцелярії установи виконання покарань і не пізніше ніж у триденний строк відправляються адресатам.
Направлені адресатам пропозиції, заяви та скарги з питань одержання посилок (передач) і бандеролей, надання побачень, телефонних розмов, медичної допомоги, забезпечення речовим майном, а також інші звернення, які можуть бути вирішені по суті адміністрацією установи виконання покарань, розглядаються на місці, не чекаючи результатів їх розгляду організаціями або посадовими особами, яким вони адресовані.
Пропозиції, заяви та скарги, адресовані до державних органів і громадських організацій та на ім’я посадових осіб, адміністрація установи виконання покарань супроводжує листами. До звернень з питань помилування, а також переведення до інших установ виконання покарань додаються довідки-характеристики на осіб, які їх подали.
Щодо пропозицій, заяв та скарг, адресованих до державних органів, громадських організацій та на ім’я посадових осіб, з питань, які не входять до їхніх повноважень, особі, що їх подала, рекомендується їх переадресувати за належністю. Якщо засуджений наполягає на відправленні пропозицій, заяв та скарг до визначеного органу, вони направляються адресату.
Пропозиції, заяви та скарги, у яких є нецензурні вислови адресатам, погрози на їх адресу або на адресу їхніх близьких родичів, не відправляються. Такі листи долучаються до особової справи засудженого, а особа, яка їх направила, притягується до відповідальності в порядку, передбаченому статтею 134 Кримінально-виконавчого кодексу України .
Відповіді про наслідки розгляду пропозицій, заяв та скарг оголошуються засудженому під особистий підпис при надходженні, але не пізніше ніж у триденний строк, і долучаються до особової справи засудженого.
Відшкодування витрат за пересилання пропозицій, заяв та скарг проводиться з коштів, які є на особовому рахунку засудженого. У разі відсутності таких коштів їх пересилання проводиться за рахунок коштів, передбачених кошторисом на утримання установи виконання покарань.
Адміністрація установи виконання покарань за заявою засудженого зобов’язана сприяти йому в отриманні від судів, інших державних органів та установ документів, що стосуються його особисто, відповідно до вимог законодавства. При надходженні таких документів вони після ознайомлення засудженого з їх змістом долучаються до його особової справи.
У разі потреби, що пов’язана з реалізацією прав та законних інтересів засудженого, копії цих документів надаються йому адміністрацією установи виконання покарань за його письмовою заявою в п’ятиденний строк.
Адміністрація установ виконання покарань повинна забезпечити виконання вимог Закону України "Про звернення громадян" .
Пропозиції, заяви та скарги засуджених з приводу рішень та дій адміністрації органів і установ виконання покарань не призупиняють виконання цих рішень або дій.
Відправлення пропозицій, заяв та скарг засуджених, адресованих Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини та його представникам, Європейському суду з прав людини, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій, до суду, органів прокуратури та захиснику у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, отримання відповідей від зазначених органів та осіб, а також їх зберігання здійснюються у порядку, визначеному пунктом 1 розділу ХІІ цих Правил.
2. Особистий прийом засуджених здійснюється керівництвом установ виконання покарань, а також начальниками підрозділів за графіками.
Працівники ДПтС, її територіальних органів управління при відвідуванні установ виконання покарань приймають засуджених з питань у межах своєї компетенції.
Особистий прийом засуджених до довічного позбавлення волі здійснюється у спеціально обладнаних приміщеннях (камерах), а засуджених, які тримаються в ДІЗО, ПКТ (ОК), карцері та ПКТ виправних колоній (секторів) максимального рівня безпеки, - в окремому приміщенні (камері).
Облік прийнятих осіб та змісту порушених питань ведеться в журналі прийому засуджених з особистих питань керівництвом установи виконання покарань та начальниками підрозділів (додаток 15), що зберігається в канцелярії установи виконання покарань.
Начальники установ виконання покарань або уповноважені ними особи не менше одного разу на місяць перевіряють виконання рішень, прийнятих під час особистого прийому засуджених.
ХIV. Порядок надання засудженим побачень та телефонних розмов з родичами, адвокатами та іншими особами. Користування глобальною мережею Інтернет
1. Засудженим за нормами, установленими статтями 59, 110, 151 Кримінально-виконавчого кодексу України, надаються короткострокові і тривалі побачення.
Короткострокові побачення надаються з родичами та іншими особами під наглядом представника адміністрації установи виконання покарань.
Тривалі побачення засудженим, які перебувають у закладах охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України, надаються начальниками цих закладів за відсутності у засуджених медичних протипоказань у порядку, встановленому статтями 110, 151 Кримінально-виконавчого кодексу України.
Короткострокові побачення надаються начальниками закладів охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України у порядку, встановленому статтями 110, 151 Кримінально-виконавчого кодексу України.
Тривалі побачення відповідно до статей 59, 110, 151 Кримінально-виконавчого кодексу України надаються з правом спільного проживання і тільки з близькими родичами (подружжя, батьки, діти, всиновлювачі, всиновлені, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки).
Тривалі побачення можуть надаватися подружжю, яке проживало однією сім’єю, але не перебувало в шлюбі. У виправних колоніях такі побачення можуть бути надані подружжю за умови, що в них є спільні неповнолітні діти та пред’явлення їхніх свідоцтв про народження.
У разі тяжкої хвороби засудженого, що загрожує його життю, начальник закладу охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України надає дозвіл близьким родичам та подружжю засудженого відвідати його. Таке відвідування у рахунок чергових побачень не зараховується.
Тривалі побачення при реєстрації шлюбу надаються позачергово.
Засудженим на їхнє бажання дозволяється заміняти тривалі побачення короткостроковими.
Документами, які посвідчують особу, що прибула на побачення, є паспорт, для неповнолітніх - свідоцтво про народження. Документами, які підтверджують родинні зв’язки подружжя, є свідоцтво про шлюб.
Перші побачення, крім побачень з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, а також захисником у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, засудженому надаються після переведення його з дільниці карантину, діагностики і розподілу до дільниці ресоціалізації.
Наступне побачення надається після закінчення періоду, що дорівнює частині строку від ділення тривалості року на кількість відповідних побачень, на які засуджений має право протягом року. Відхилення від визначеного строку не може перевищувати 5 діб. Не використані в поточному періоді побачення на наступний період не переносяться.
Об’єднання побачень або розділення одного побачення на декілька періодів не дозволяється.
Дозвіл на побачення надається начальником установи виконання покарань, його першим заступником або особами, які виконують їх обов’язки, за заявою засудженого чи особи, яка прибула на побачення. Одночасно засудженим за власним бажанням подається заява про зняття його з котлового забезпечення на час перебування на тривалому побаченні.
У випадку відсутності в день проведення побачення начальника установи виконання покарань, його першого заступника або осіб, які виконують їх обов’язки, право надавати дозвіл на проведення побачення надається ЧПНУ. Про факт надання такого дозволу ЧПНУ доповідає начальнику установи виконання покарань, його першому заступнику або особам, які виконують їх обов’язки, про що повинен свідчити їх особистий підпис на заяві про надання побачення.
У разі відмови в наданні побачення на заяві засудженого або особи, яка бажає з ним зустрітися, робиться відмітка про причини відмови.
Адміністрація установи виконання покарань звільняє засуджених від роботи на період тривалих побачень.
У разі епідемії, стихійного лиха або інших надзвичайних обставин, що перешкоджають нормальній діяльності установ виконання покарань, побачення можуть бути тимчасово відмінені.
Час, протягом якого засудженим не надавалися побачення у зв’язку з карантином, стихійним лихом або переведенням установ виконання покарань на режим особливих умов, зараховується в строк, після закінчення якого засуджені можуть їх отримати.
Відповідно до положень Віденської конвенції "Про консульські зносини" від 24 квітня 1963 року, ратифікованої Україною 23 березня 1989 року, генеральний консул, консул, віце-консул і консульський агент дипломатичних представництв закордонних держав мають право на короткострокові побачення із засудженими громадянами своїх держав.
Побачення засуджених з дипломатичними представниками до кількості побачень, встановлених кримінально-виконавчим законодавством України, не враховуються, їх число не обмежується. Оплата послуг за користування кімнатами короткострокових побачень із зазначених осіб не стягується.
На побачення допускаються дорослі особи, з якими можуть бути неповнолітні особи.
Кількість осіб, які одночасно можуть бути присутні на побаченні із засудженим, визначається залежно від пропускної спроможності приміщень для надання побачень згідно з передбаченими нормами, а також можливостей забезпечення їхньої безпеки.
Тривалість побачень установлюється адміністрацією установи виконання покарань залежно від пропускної спроможності приміщень, у яких вони проводяться, а також з урахуванням поведінки засудженого, його ставлення до праці та навчання. У всіх випадках короткострокові побачення не можуть тривати менше двох годин, а тривалі - менше доби, якщо на коротших строках не наполягають особи, які перебувають на побаченні.
Облік наданих засудженому побачень (у тому числі наданих як заохочення) ведеться молодшими інспекторами чергової зміни в картках обліку побачень, видачі посилок (передач) і бандеролей (додаток 9).
2. Адміністрація установи виконання покарань забезпечує надання засудженим телефонних розмов без обмеження їх кількості у визначений розпорядком дня час. З метою реалізації права на телефонні розмови усіх засуджених, які відбувають покарання в установі, тривалість розмови одного засудженого не повинна перевищувати 15 хвилин.
Перша телефонна розмова надається засудженому відразу після прибуття його до установи виконання покарань.
Для проведення телефонних розмов у визначеному адміністрацією установи виконання покарань місці встановлюються таксофони та забезпечується наявність засобів рухомого (мобільного) зв’язку, які знаходяться на обліку установи.
Телефонні розмови проводяться за рахунок засудженого і під контролем представника адміністрації протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну.
Телефонні розмови надаються засудженому за його письмовою заявою, в якій зазначаються місцезнаходження, телефонний номер абонента та тривалість розмови.
У разі якщо засуджений набирає телефонний номер абонента, який не зазначений у заяві, а також вживає під час телефонної розмови нецензурні слова, телефонна розмова припиняється, про що робиться відмітка на заяві засудженого.
Факт телефонної розмови засудженого реєструється у журналі обліку телефонних розмов засуджених (додаток 16).
Засудженим, які відбувають стягнення у виді поміщення у ДІЗО, карцер або переведення до ПКТ (ОК), телефонна розмова, як виняток, може бути надана з метою виховного впливу або у зв’язку з винятковими особистими обставинами (смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого, стихійне лихо, що спричинило значну матеріальну шкоду засудженому або його сім’ї).
Телефонні розмови засуджених, які тримаються у виправних центрах, можуть здійснюватися за допомогою мобільних телефонів, які вони мають право зберігати при собі, зареєстрованих в черговій частині установи виконання покарань. Засуджений має право зберігати при собі лише один мобільний телефон.
Для користування мобільним телефоном засуджений повинен звернутися до начальника виправного центру з письмовою заявою із зазначенням найменування телефону, модифікації, коду міжнародного ідентифікатора мобільного обладнання (IMЕІ) або серійного номера та телефонного номера оператора зв’язку, яким він користується.
Реєстрація мобільних телефонів здійснюється у журналі реєстрації мобільних телефонів та телефонних номерів, якими користуються засуджені (додаток 17), який зберігається в черговій частині виправного центру. Якщо у засудженого буде виявлено незареєстрований мобільний телефон або телефонний номер (SIM-картка), він вилучається у встановленому законодавством порядку і зберігається на складі виправного центру та повертається засудженому після його звільнення.
Телефонні розмови між засудженими, які перебувають в установах виконання покарань, не дозволяються.
3. Для забезпечення права засуджених, які тримаються у дільницях ресоціалізації виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання, середнього та максимального рівнів безпеки, користуватися глобальною мережею Інтернет обладнуються в окремих приміщеннях цих виправних колоній комп’ютерні класи (місця), які розташовуються поза межами локальних дільниць відділень соціально-психологічної служби.
Для засуджених, які тримаються у дільницях посиленого контролю виправних колоній, ПКТ виправних колоній (секторів) максимального рівня безпеки, комп’ютерні класи (місця) обладнуються безпосередньо на території цих дільниць та секторів.
У комп’ютерних класах (місцях) в обов’язковому порядку блокується доступ до послуг електронної пошти, соціальних мереж, а також сайтів, що пропагують жорстокість, насильство, еротичного або порнографічного змісту.
Користуватися глобальною мережею Інтернет засуджені можуть у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну. Оплата послуг за користування глобальною мережею Інтернет здійснюється засудженими з особистих коштів.
4. Відповідно до статті 110 Кримінально-виконавчого кодексу України для одержання правової допомоги за письмовою заявою засуджених, їхніх близьких родичів, громадських організацій засудженим надається побачення з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. На бажання засудженого або адвоката чи іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, побачення надаються наодинці у кімнаті для короткострокових побачень без суцільного розмежувального захисного скла із забезпеченням їх безпеки. Засудженим до довічного позбавлення волі, які тримаються в ПКТ, побачення надаються в кімнатах для короткострокових побачень, які розташовані, як правило, на території сектору максимального рівня безпеки.
Побачення надається адміністрацією установи виконання покарань при пред’явленні адвокатом ордера або договору про надання правової допомоги, а іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, іншого відповідного документа, а також документів, що посвідчують їх особу.
Такі побачення у кількість побачень, установлених статтями 110, 151 Кримінально-виконавчого кодексу України, не зараховуються. Їх кількість i тривалість не обмежуються, але вони проводяться протягом дня поза часом, передбаченим для приймання засудженим їжі та безперервного сну. Оплата послуг за користування кімнатами короткострокових побачень з адвоката або іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, не стягується.
ХV. Порядок проведення побачень
1. Осіб, які прибули на побачення, приймають начальник установи або його заступник, начальник відділення або ЧПНУ. Їх попереджають про обов’язкове дотримання правил поведінки під час побачення, заборону нелегальних передач та про негайне припинення побачення, якщо буде виявлено порушення встановленого цими Правилами порядку.
Гроші, цінні папери і речі, а також предмети, заборонені для використання в установах, здаються молодшому інспектору чергової зміни з проведення побачень, вносяться до журналу обліку предметів та цінностей, що здаються для зберігання на час тривалого побачення (додаток 18), і зберігаються у сейфі, який встановлюється у службовому приміщенні молодшого інспектора чергової зміни.
У разі наявності достатніх підстав убачати, що особа, яка прибула на побачення, має намір передати засудженому гроші, цінні папери і речі, а також предмети, заборонені для використання в установах виконання покарань, або отримати їх від засудженого, начальник установи виконання покарань оголошує такій особі про те, що тривале побачення їй буде надано тільки тоді, коли вона погодиться на огляд її речей і одягу до і після побачення. Такий огляд проводиться в порядку, установленому пунктом 1 розділу ХVII цих Правил.
Якщо особа, яка прибула на тривале побачення, відмовилась від огляду речей і одягу, то побачення із засудженим їй не дозволяється, але за її бажанням може бути надане короткострокове побачення.
У разі виявлення прихованих від огляду грошей, цінних паперів і речей, а також предметів, заборонених для використання в установах виконання покарань, особам, які намагалися передати їх засудженим, тривале побачення не надається або припиняється і складаються матеріали для притягнення таких осіб до адміністративної відповідальності.
На період тривалих побачень засудженим можуть видаватися одяг, білизна і взуття з обмінного фонду, який постійно зберігається у молодшого інспектора чергової зміни з проведення побачень, або одяг цивільного зразка, який принесли родичі. Засуджені до і після побачень підлягають особистому обшуку з роздяганням. Їм надається дозвіл проносити в кімнати тривалих побачень засоби особистої гігієни, тютюнові вироби, попільнички, власні альбоми та літературу і періодичні видання, які вони бажають передати родичам.
Пронесення особами, які прибули на короткострокове побачення із засудженими, будь-яких продуктів або речей не дозволяється.
До кімнат тривалих побачень дозволяється проносити продукти харчування (за винятком напоїв із вмістом алкоголю та енергетичної дії, пива) та цивільний одяг для використання під час побачень, а також предмети і вироби, зберігання яких засудженим не заборонено.
Родичам засуджених, які перебувають на тривалих побаченнях, дозволяється у денний час виходити за межі установи виконання покарань для придбання продуктів харчування, предметів першої потреби, а в разі дострокового закінчення побачення (з невідкладних обставин) - у будь-який час доби.
Засуджений має право передати кореспонденцію захиснику у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, безпосередньо під час побачення з ним. Інші особи можуть передавати засудженим документи, записи тощо тільки через адміністрацію установи виконання покарань.
У разі порушення встановленого законодавством порядку поведінки на побаченні воно негайно припиняється, про що молодший інспектор чергової зміни доповідає посадовій особі, яка дозволила побачення, або ЧПНУ, які приймають остаточне рішення.
2. Кімнати побачень, як правило, розташовуються в будівлі КПП для пропуску людей.
XVI. Вихід засуджених за межі виховної колонії
1. Право відвідування культурно-видовищних і спортивних заходів за межами виховної колонії в супроводі персоналу або виходу за межі виховної колонії у супроводі батьків чи інших близьких родичів для проведення короткострокових побачень надається засудженим на підставах та в порядку, установлених статтями 143, 144 Кримінально-виконавчого кодексу України.
Вихід за межі виховної колонії може бути припинений у разі проведення протиепідемічних заходів у виховній колонії чи у місцевості, на якій вона розташована. Вихід поновлюється після зняття карантинних обмежень.
На період виходу за межі виховної колонії засудженим за їх бажанням може видаватися одяг цивільного зразка.
Засуджені перед виходом за межі виховної колонії і після повернення підлягають особистому обшуку з роздяганням та огляду в присутності лікаря.
Короткострокове побачення за межами виховної колонії надається засудженим лише з батьками чи іншими близькими родичами (повнолітніми) у межах населеного пункту за місцем дислокації виховної колонії і закінчується не пізніше двадцятої години. Тривалість виходу засуджених за межі виховної колонії встановлюється начальником виховної колонії, але не може перевищувати норм, установлених статтею 110 Кримінально-виконавчого кодексу України .
Дозвіл на короткострокове побачення за межами виховної колонії в супроводі батьків чи інших близьких родичів надається постановою начальника виховної колонії або особи, яка виконує його обов’язки, за заявами засудженого та особи, яка прибула на побачення.
Батьків чи інших близьких родичів, які прибули на побачення, приймають начальник виховної колонії або його заступник, начальник відділення, ЧПНУ. Їх під розписку за формою згідно з додатком 19 до цих Правил інформують про порядок супроводу засудженого за межами виховної колонії, правила його поведінки та відповідальність за їх порушення.
ЧПНУ під розписку за формою згідно з додатком 20 до цих Правил доводить засудженому правила поведінки за межами виховної колонії та відповідальність за їх порушення. У разі потреби може бути проведено особистий обшук з роздяганням та огляд засудженого в присутності лікаря.
Зазначені розписки долучаються до особової справи засудженого.
Для виходу за межі виховної колонії засудженому видаються посвідчення на право перебування засудженого за межами виховної колонії за формою, наведеною у додатку 21 до цих Правил, та довідка про надання засудженому права виходу за межі виховної колонії (додаток 22).
Після повернення до виховної колонії засуджений повертає посвідчення та довідку ЧПНУ, який проводить особистий обшук засудженого з роздяганням та огляд у присутності лікаря. Довідка долучається до особової справи засудженого.
У разі встановлення порушень правил поведінки під час перебування засудженого за межами виховної колонії в супроводі батьків чи інших близьких родичів, виявлення у нього під час обшуку прихованих від огляду заборонених предметів, виробів і речовин, ознак сп’яніння або тілесних ушкоджень уживаються заходи щодо притягнення винних осіб до відповідальності.
2. Під час перебування за межами виховної колонії у супроводі батьків чи інших близьких родичів засуджені зобов’язані:
дотримуватися правил громадського порядку;
повертатися до виховної колонії в строк, установлений адміністрацією виховної колонії;
у разі виникнення об’єктивних обставин, що не дають змоги повернутися до виховної колонії в установлений строк, самі або через батьків чи інших близьких родичів негайно повідомити про це ЧПНУ, указавши місце свого перебування;
на вимогу персоналу виховної колонії або працівників міліції пред’являти посвідчення на право перебування засудженого за межами виховної колонії та довідку про надання засудженому права виходу за межі виховної колонії. Після повернення до установи здавати їх ЧПНУ.
3. Засудженим забороняється:
залишати межі населеного пункту, у якому дислокується виховна колонія;
пересуватися без супроводу батьків або інших близьких родичів, з якими дозволено вихід за межі виховної колонії;
уживати алкогольні напої та інші вироби на спиртовій основі;
курити;
проносити у виховну колонію предмети, вироби і речовини, зберігання яких засудженим заборонено.
Список осіб, яким у порядку заохочення надано право відвідування культурно-видовищних і спортивних заходів за межами виховної колонії, оголошується наказом начальника виховної колонії за письмовим погодженням з начальником територіального органу управління ДПтС або особою, яка виконує його обов’язки.
Відвідування засудженими культурно-видовищних і спортивних заходів за межами виховної колонії здійснюється в супроводі персоналу. При цьому кількість засуджених, які одночасно виводяться за межі виховної колонії, не повинна перевищувати п’ятнадцять осіб.
Про виведення засуджених за межі виховної колонії відповідальний від керівництва або ЧПНУ інформує чергового територіального органу управління ДПтС, а при поверненні засуджених до виховної колонії доповідає про їх прибуття.
Засуджені мають право зняти кошти зі своїх особових рахунків для оплати квитків на відвідування культурно-видовищних і спортивних заходів.
XVII. Порядок проведення оглядів і обшуків
1. З метою виявлення предметів, виробів, речей та продуктів харчування, що не передбачені переліком, а також грошей, цінних паперів і речей, предметів, які заборонено використовувати в установах виконання покарань, приготувань до втечі з-під варти, розшуку засуджених, які переховуються, тощо проводяться обшуки та огляди засуджених, персоналу і громадян, які перебувають на території установ виконання покарань та прилеглій території, а також контрагентських об’єктах, їхніх речей і одягу, транспортних засобів, а також приміщень, територій житлових та виробничих зон.
Обшуки та огляди засуджених, персоналу і громадян, які перебувають на території установ виконання покарань, контрагентських об’єктах, проводяться у такій послідовності:
перед початком обшуку чи огляду оголошуються підстави і порядок їх проведення;
пропонується здати гроші, цінні папери і речі, а також предмети, які заборонено використовувати в установах виконання покарань;
оголошуються права осіб, які підлягають обшуку або огляду, на оскарження дій персоналу щодо виконання згаданих заходів;
для проведення особистого обшуку засуджений піднімає руки догори і розставляє ноги (в окремих випадках, коли існує припущення про наявність у засудженого, який підлягає обшуку, зброї або інших заборонених предметів, які можуть бути знаряддям для вчинення злочину, йому пропонується обпертися руками в стіну і розставити ноги. У таких випадках обшук проводиться не менше ніж двома особами);
для проведення огляду персоналу і громадян, які перебувають на території установи виконання покарань, контрагентських об’єктах, їм пропонується особисто пред’явити речі, предмети і одяг, що їм належать, для огляду (огляд одягу проводиться шляхом його промацування, для перевірки внутрішнього вмісту на вимогу осіб, які проводять огляд, валізи і сумки відкриваються, а кишені вивертаються);
за фактом вилучення грошей, цінних паперів і речей, а також предметів, які заборонено використовувати в установах виконання покарань, та про шляхи їх надходження до зони, що охороняється, особи, які підлягали обшуку, мають право надавати письмові пояснення;
після завершення обшуків та оглядів проводиться опитування засуджених та інших осіб, які підлягали обшуку, на наявність у них скарг і заяв.
Для проведення обшуку засуджені виводяться з жилого приміщення (камери), побутового або іншого приміщення у заздалегідь визначені персоналом установи виконання покарань місця.
Під час проведення обшуку та огляду жилого приміщення, особистих речей та предметів засуджених зобов’язані бути присутніми начальник відділення або особа, яка виконує його обов’язки, старший днювальний гуртожитку, черговий по камері згідно з графіком чергування; побутового або іншого приміщення - особа з числа персоналу установи виконання покарань, відповідальна за приміщення; представник засуджених, які працюють або проживають у цьому приміщенні.
Огляди і обшуки приміщень, де проживають засуджені зі своїми сім’ями, проводяться за наявності встановлених законодавством підстав за рішенням суду.
До проведення обшуків та оглядів залучаються персонал установи виконання покарань, додаткові сили і засоби територіальних органів управління ДПтС та підпорядкованих їм установ виконання покарань.
Особи, які проводять обшуки та огляди, зобов’язані бути пильними, вимогливими та дотримуватись заходів безпеки.
При обшуках і оглядах використовуються відповідні технічні засоби, а також службові собаки. Для фіксації ходу проведення обшуку персонал установи виконання покарань може використовувати кіно-, фото-, відеозйомку та інші засоби.
Під час обшуків та оглядів не допускається безпідставне пошкодження білизни, одягу, майна, інвентарю та інших предметів, а також псування продуктів харчування.
Особистий обшук може проводитися з роздяганням і без роздягання. Особистий обшук проводиться особою однієї статі з обшукуваним. Присутність осіб іншої статі з обшукуваним під час обшуку з роздяганням не допускається.
У разі необхідності обстеження порожнин тіла таке обстеження, а також огляд протезів і пов’язок проводяться медичним працівником.
Обшук з роздяганням має проводитися швидко, і відразу після його закінчення засудженому дозволяють одягтися.
Проводити обшуки та огляди в одному приміщенні одночасно декількох осіб заборонено.
Умови та методи проведення обшуків та оглядів не повинні ображати честь і принижувати гідність засуджених та інших осіб, які підлягають обшуку або огляду. Недопустимими є зауваження з приводу фізичних вад, особливостей анатомічної будови, вживання непристойних виразів, брутальне або некоректне поводження із засудженими та іншими особами, які підлягають обшуку або огляду.
2. Особистому обшуку з роздяганням підлягають засуджені при їх прибутті в установу виконання покарань та вибутті з установи, поміщенні в ДІЗО, карцер, переведенні до ПКТ (ОК), в дільницю посиленого контролю та при звільненні з неї, при затриманні після вчинення втечі з-під варти або інших злочинів, перед проведенням тривалого побачення і після його закінчення, а також в інших випадках за рішенням начальника установи, або особи, яка виконує його обов’язки, або ЧПНУ.
Особистий обшук з роздяганням проводиться у спеціальному приміщенні, що розташоване на КПП між житловою та виробничою зонами установи виконання покарань, або в окремих приміщеннях.
Особистому обшуку без роздягання підлягають засуджені під час виходу на роботу та повернення з неї; засуджені, які тримаються у ДІЗО, карцері, ПКТ (ОК), дільницях посиленого контролю, ПКТ виправних колоній (секторів) максимального рівня безпеки, під час виведення на прогулянку та після її закінчення, перед проведенням особистого прийому засуджених, а також засуджені, які допустили порушення встановленого законодавством порядку відбування покарання, та в інших випадках за рішенням начальника установи виконання покарань, або особи, яка виконує його обов’язки, або ЧПНУ.
Обшук засуджених під час виходу на роботу та повернення з неї проводиться на контрольному майданчику або в інших спеціально призначених місцях. Коли існує припущення, що засуджений потай зберігає заборонені предмети, проводиться його особистий обшук з роздяганням.
XVIIІ. Порядок пересування засуджених територією установ виконання покарань
1. Пересування засуджених територією установи виконання покарань (за винятком виправних центрів, виправних колоній мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та дільниць соціальної реабілітації) здійснюється строєм.
У вільний час засуджені можуть пересуватися поза строєм у межах локального сектора, визначеного адміністрацією установи виконання покарань, а рештою території установи - з дозволу представників адміністрації установи виконання покарань. Одиночні пересування дозволяються у супроводі представників адміністрації установи виконання покарань або старших днювальних.
Під час пересування територією установи виконання покарань у супроводі персоналу засуджені повинні тримати руки в положенні "за спиною" (крім засуджених, які тримаються у виправних центрах, виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та дільницях соціальної реабілітації).
У випадках затримання засуджених, які пересувалися без супроводження, вони підлягають особистому обшуку.
У період від відбою до підйому перебування засуджених за межами жилого приміщення без дозволу адміністрації установи виконання покарань не допускається.
2. Пересування засуджених, які тримаються в ПКТ виправних колоній (секторів) максимального рівня безпеки та ДПК, за межами камер (жилих приміщень) здійснюється виключно у супроводі представників адміністрації установи виконання покарань.
XIХ. Нагляд за засудженими
1. Нагляд за засудженими є системою заходів, що спрямовані на забезпечення відбування та виконання кримінальних покарань у виді позбавлення (обмеження) волі та арешту шляхом цілодобового і постійного контролю за поведінкою засуджених у місцях їх проживання та праці, попередження та припинення з їх боку протиправних дій, забезпечення вимог ізоляції засуджених та безпеки персоналу установ виконання покарань.
Для забезпечення нагляду за поведінкою засуджених у відділеннях соціально-психологічної служби, локальних секторах, камерах, прогулянкових двориках, у місцях їх праці, їдальнях, клубах та закладах охорони здоров’я адміністрацією установ виконання покарань установлюються відеокамери, про що засуджений інформується під підпис.
З метою підтримання належного правопорядку в установах виконання покарань, попередження злочинів та правопорушень серед засуджених здійснюється комплекс спеціальних профілактичних заходів щодо виявлення, постановки на облік та організації нагляду за особами, схильними до вчинення правопорушень.
Виявлення та постановка на профілактичний облік засуджених, які вчинили правопорушення або мають намір їх вчинити, здійснюються працівниками оперативного підрозділу шляхом досконалого вивчення матеріалів особових справ засуджених, перевірки відомостей щодо їх поведінки в ізоляторах тимчасового тримання, слідчих ізоляторах, закладах охорони здоров’я тощо, документації, у якій фіксуються порушення режиму, перегляду кореспонденції, а також інформації працівників підрозділів соціально-виховної та психологічної роботи та нагляду і безпеки.
Індивідуальна профілактична робота із засудженими, які перебувають на профілактичних обліках, здійснюється цілеспрямовано, планомірно, диференційовано з урахуванням особистості правопорушника, характеру і ступеня його соціальної занедбаності, небезпеки вчиненого злочину та інших особливостей, що мають значення для правильного вибору методів і заходів впливу.
У разі переведення засудженого, який перебуває на профілактичному обліку, до іншої установи виконання покарань працівник оперативного підрозділу долучає до його особової справи відповідні довідки-орієнтування із зазначенням підстави та строку перебування на обліку.
Зняття з профілактичного обліку здійснюється комісійно на підставі достатніх даних про зміну поведінки засудженого. Підготовку матеріалів на зняття з профілактичного обліку здійснює працівник оперативного підрозділу з урахуванням пропозицій працівників підрозділів соціально-виховної та психологічної роботи та нагляду і безпеки.
2. Згідно зі статтею 105 Кримінально-виконавчого кодексу України у випадках стихійного лиха, епідемій, аварій важливих для життєзабезпечення систем, масових заворушень, проявів групової непокори засуджених або в разі виникнення реальної загрози збройного нападу на установу виконання покарань чи у зв’язку з введенням надзвичайного чи воєнного стану в районі розташування установи виконання покарань посилюються охорона, нагляд за засудженими, здійснюються інші додаткові режимні заходи.
У таких випадках в органах і установах виконання покарань може бути введено посилений варіант несення служби.
Посилений варіант несення служби вводиться головою ДПтС строком до 30 діб; начальниками територіальних органів управління ДПтС - строком до 10 діб; начальником установи з негайним повідомленням зазначених посадових осіб - на строк не більше 3 діб.
Для підтримання правопорядку в установах виконання покарань на підставі спеціального плану, який складається начальником установи та затверджується начальником територіального органу управління ДПтС, можуть залучатися сили і засоби органів і установ виконання покарань, про що сповіщаються прокурор області та прокурор за місцезнаходженням установи виконання покарань.
XХ. Підстави для застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї
1. Персонал органів і установ, що належать до сфери управління ДПтС, має право застосовувати спеціальні засоби, заходи фізичного впливу, у тому числі прийоми рукопашного бою, для припинення правопорушень з боку засуджених, подолання протидії законним вимогам адміністрації установ виконання покарань, якщо інші способи не забезпечили виконання покладених на них обов’язків.
Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його застосування визначаються з урахуванням обстановки, що склалася, характеру правопорушення та особи правопорушника.
Застосуванню заходів фізичного впливу, спеціальних засобів повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини, за винятком необхідності відбиття раптового нападу на персонал або звільнення заручників. Попередження може бути здійснено голосом, при значній відстані або зверненні до великої групи людей - через гучномовні установки, підсилювачі мови і в кожному випадку бажано рідною мовою осіб, проти яких ці засоби будуть застосовуватися.
Про кожний випадок застосування фізичної сили, спеціальних засобів та гамівної сорочки складається рапорт та повідомляється прокурор.
Про кожний випадок застосування зброї складається рапорт та повідомляється негайно прокурор та Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.
Засудженому, до якого були застосовані фізична сила, спеціальні засоби, гамівна сорочка або зброя, в обов’язковому порядку проводиться медичний огляд та у разі потреби негайно надається медична допомога. Результати медичного огляду реєструються в медичній карті.
2. Наручники до засуджених застосовуються за розпорядженням начальника установи виконання покарань, його заступників, ЧПНУ та їхніх заступників.
Наручники до засуджених застосовуються у разі:
вчинення фізичного опору особовому складу чергової зміни, варті, адміністрації установи виконання покарань або проявів буйства (до заспокоєння);
відмови слідувати до ДІЗО, ПКТ, ОК або карцеру;
спроби самогубства, членоушкодження або нападу на засуджених чи інших осіб;
конвоювання після затримання засудженого, який вчинив втечу або самовільно залишив місце обмеження волі.
Наручники застосовуються до засудженого у положенні "руки за спиною" з урахуванням його фізичних вад. Через кожні дві години посадовими особами установи виконання покарань здійснюється перевірка стану фіксації замків (у разі необхідності здійснюється послаблення фіксації), а медичним працівником - стану здоров’я засудженого. Посадові особи установи виконання покарань застосовують наручники, доки в цьому існує нагальна потреба, з урахуванням випадків, зазначених у цьому пункті.
Наручники знімаються при відправленні індивідуальних потреб, прийманні їжі засудженим, за вказівкою медичного працівника, за наказом осіб, які дали розпорядження на їх застосування, або за наказом начальника, вищого за посадою. У разі доцільності подальшого їх застосування посадовою особою установи виконання покарань складається рапорт на ім’я посадових осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту.
3. Персонал установи виконання покарань має право самостійно застосовувати сльозогінні речовини, гумові кийки та фізичну силу для:
захисту персоналу установи виконання покарань і самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров’ю;
припинення масових заворушень і групової непокори з боку засуджених;
відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди і транспортні засоби установи виконання покарань або звільнення їх у разі захоплення;
затримання або доставлення засуджених, які вчинили грубі порушення режиму тримання, до ДІЗО, ПКТ, ОК або карцеру, якщо зазначені особи чинять опір особовому складу чергової зміни або якщо є підстави вважати, що вони можуть завдати шкоди оточуючим або собі;
припинення опору особовому складу чергової зміни, варті, адміністрації установи виконання покарань;
затримання засуджених, які вчинили втечу з місць позбавлення волі або самовільно залишили місце обмеження волі;
звільнення заручників.
Забороняється застосування сльозогінних речовин та гумових кийків до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та неповнолітніх, крім випадків учинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров’ю працівників установи виконання покарань або інших осіб, чи збройного нападу.
Забороняється нанесення ударів гумовим кийком по голові, шиї, ключичній ділянці, животу та статевих органах, а пластиковим кийком типу "тонфа" - по голові, шиї, сонячному сплетінні, ключичній ділянці, низу живота, статевих органах, нирках, куприку, крім випадків реальної загрози життю, здоров’ю персоналу установи виконання покарань та засуджених.
4. Застосування гамівної сорочки належить до крайніх заходів впливу на засуджених і може мати місце лише тоді, коли інші заходи щодо припинення буйства були вичерпані і безрезультатні.
Гамівна сорочка застосовується тільки за вказівкою начальника установи виконання покарань або особи, яка виконує його обов’язки, у присутності ЧПНУ і обов’язково у присутності медичного працівника. Вказівка медичного працівника про неможливість застосування гамівної сорочки до засудженого підлягає безумовному виконанню. У гамівній сорочці засуджений, який проявляє буйство, перебуває до заспокоєння, але не більше двох годин.
Гамівна сорочка застосовується в ізольованому приміщенні (ДІЗО, карцері, окремій камері ПКТ або в кімнаті молодших інспекторів чергової зміни) не менше ніж трьома представниками чергової зміни.
До засуджених неповнолітніх і жінок гамівна сорочка не застосовується.
5. Вогнепальна зброя як винятковий захід застосовується у разі скоєння засудженим нападу або інших умисних дій, які безпосередньо загрожують життю персоналу установ виконання покарань або інших осіб, а також у разі втечі з-під варти, якщо іншими засобами неможливо припинити зазначені дії.
Забороняється застосовувати зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та неповнолітніх, крім випадків учинення ними групового або збройного нападу, який загрожує життю і здоров’ю персоналу установи виконання покарань чи інших осіб, або збройного опору.
XХІ. Залучення засуджених до суспільно корисної праці
1. Засуджені до позбавлення волі залучаються до суспільно корисної праці в порядку, установленому статтею 118 Кримінально-виконавчого кодексу України .