Про затвердження Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ глинистих порід

Запаси категорії B слід виявляти на родовищах 1-ї і 2-ї груп в контурах розвідувальних виробок, а на родовищах 1-ї групи - також у зоні геологічно обґрунтованої екстраполяції, ширина якої за падінням і простяганням не повинна перевищувати відстані між виробками, прийнятої для запасів категорії B. Запаси глинистих порід різних марок і сортів в межах виділених промислових (технологічних) типів можуть бути визначені статистично.

з'ясовані розміри й характерні форми покладів корисної копалини, виявлені основні особливості умов їхнього залягання і внутрішньої будови;

контур підрахованих запасів корисної копалини визначений за гірничими виробками або свердловинами у відповідності до вимог кондицій з геологічно обґрунтованою екстраполяцією;

установлені природні різновиди глинистих порід і їх співвідношення.

Запаси глин різних сортів і марок слід визначати статистично.

6.2. Попередньо розвідані запаси - запаси глинистих порід, якість, кількість, технологічні властивості, гірничо-геологічні, гідрогеологічні та інші умови залягання яких вивчені на рівні, достатньому для визначення промислового значення родовища (покладу). Основні параметри попередньо розвіданих запасів оцінюють на основі екстраполяції даних безпосередніх вимірів чи досліджень, розташованих у межах родовища за рідкою або нерівномірною сіткою розвідувальних виробок. Екстраполяція обґрунтовується аналогією з розвіданими родовищами, а також даними геологічного, геофізичного та іншого вивчення надр.

Попередньо розвідані запаси виявляються на ділянках родовищ, що не передбачаються для першочергового освоєння, але в майбутньому будуть використані для продовження діяльності підприємства. За ступенем розвіданості, вивчення геологічних, тектонічних та інших особливостей покладів попередньо розвідані запаси відповідають категорії C .

розміри, форма, внутрішня будова покладів корисної копалини, умови їхнього залягання оцінені за геологічними та геофізичними даними і підтверджені поодинокими свердловинами або гірничими виробками;

контур підрахованих запасів корисної копалини визначений за даними продуктивних перетинів покладу гірничими виробками або свердловинами та геологічно обґрунтованою екстраполяцією у відповідності до вимог кондицій.

6.3. На родовищах вогнетривких і бентонітових глин слід проводити оцінку перспективних ресурсів.

7.1. За ступенем техніко-економічного вивчення запаси родовищ глинистих порід поділяються на три групи:

перша група - запаси корисних копалин, на базі яких проведено ГЕО-1 ефективності їхнього промислового освоєння. Матеріали ГЕО-1, що включають і техніко-економічне обґрунтування постійних кондицій, повинні бути затверджені ДКЗ України;

друга група - запаси корисних копалин, на базі яких проведено ГЕО-2 їхнього промислового значення. Матеріали ГЕО-2 у формі ТЕД про доцільність подальшої розвідки родовища разом з обґрунтуванням тимчасових кондицій апробуються ДКЗ України або замовником геологорозвідувальних робіт, який їх фінансував;

третя група - запаси, на базі яких проведено ГЕО-3 можливого промислового значення перспективної ділянки надр. Матеріали ТЕМ щодо доцільності проведення подальших пошуково-оцінювальних робіт, параметри попередніх кондицій на корисну копалину схвалюються замовником геологорозвідувальних робіт, який їх фінансував.

7.2. Кондиції для підрахунку запасів глинистих порід належить розробляти з урахуванням забезпечення повного комплексного та економічно раціонального вилучення з надр основних, супутніх та спільно залягаючих корисних копалин на основі використання сучасних технологій видобування і перероблення корисної копалини з дотриманням вимог промислової безпеки і охорони надр та довкілля.

Техніко-економічне обґрунтування кондицій слід виконувати для всіх родовищ, які подаються на державну експертизу, безпосередніми прямими розрахунками із залученням фактичних техніко-економічних показників розробки родовищ-аналогів.

За промисловим значенням запаси глинистих порід поділяють на такі групи:

балансові - запаси, які на момент оцінки згідно з техніко-економічними розрахунками можна економічно ефективно видобути і використати при сучасній техніці і технології видобутку та переробки мінеральної сировини, що забезпечують дотримання вимог раціонального, комплексного використання корисних копалин, дотримання вимог промислової безпеки, охорони надр та довкілля;

умовно балансові - запаси, ефективність видобутку і використання яких на момент оцінки не може бути однозначно визначено, а також запаси, що відповідають вимогам до балансових запасів, але з різних причин не можуть бути використані на момент оцінки. До умовно балансових запасів слід відносити тільки детально вивчені й оцінені запаси;

позабалансові - запаси, видобуток і використання яких на момент оцінки є економічно недоцільними, але в майбутньому вони можуть стати об'єктом промислового значення. У разі підрахунку позабалансових запасів визначаються причини віднесення їх до цієї категорії (економічні, технологічні, гідрогеологічні або інші);

промислове значення яких не визначено - запаси, на базі яких проведена тільки початкова геолого-економічна оцінка з використанням припущених технологічних та техніко-економічних вихідних даних.

Запаси глинистих порід, що характеризуються певними рівнями промислового значення і ступенями техніко-економічного та геологічного вивчення, поділяють на класи, які ідентифікуються за міжнародним трипорядковим цифровим кодом. У коді одиницям відповідає група запасів за ступенем геологічного вивчення, десяткам - група запасів за ступенем техніко-економічного вивчення, сотням - група запасів за рівнем промислового значення (табл. 1).

Клас під кодом 111 об'єднує розвідані та детально техніко-економічно оцінені запаси, які можна ефективно видобути. Такі запаси відповідають достовірним запасам за Міжнародною класифікацією.

Класи 121 і 122 об'єднують балансові запаси, які розвідані або попередньо розвідані та детально або попередньо техніко-економічно оцінені, належать до імовірних запасів.

Клас 211 включає умовно балансові запаси, розвідані і детально техніко-економічно оцінені.

Класи 221 і 222 об'єднують позабалансові розвідані і попередньо розвідані та попередньо техніко-економічно оцінені запаси.

До класу 332 відносяться попередньо розвідані запаси, початково техніко-економічно оцінені під час пошукових геологорозвідувальних робіт.

До класу 333 відносяться перспективні ресурси.

10.1. Для найбільш ефективного вивчення родовищ глинистих порід належить дотримуватись установленої послідовності геологорозвідувальних робіт відповідно до Положення про стадії, застосовувати раціональне комплексування методів і технічних засобів розвідки та своєчасно проводити геолого-економічну оцінку результатів досліджень.

Виконавцям геологорозвідувальних робіт належить перевіряти відповідність технічного завдання на їх проведення вимогам цієї Інструкції та інших нормативних документів.

ГЕО-3 перспективних ділянок і площ щодо доцільності проведення пошуково-оцінювальних робіт на глинисті породи проводиться за матеріалами геолого-знімальних робіт з урахуванням досвіду розвідки та розробки родовищ відповідної сировини.

Пошуково-оцінювальні роботи на глинисті породи проводяться на перспективних площах відповідно до геологічного (технічного) завдання користувача надр в межах цієї ділянки, визначеної спеціальним дозволом (ліцензією), виданим спеціально уповноваженим органом. Пошуково-оцінювальні роботи належить проводити в обсягах, достатніх для ГЕО-2 промислового значення родовища, визначення доцільності його промислового освоєння та фінансування робіт з розвідки й підготовки до експлуатації.

На невеликих родовищах першої та другої груп складності геологічної будови пошуково-оцінювальні роботи, що дали позитивні геологічні результати, слід поєднувати з подальшими розвідувальними роботами в єдиний цикл, який закінчується опрацюванням матеріалів ГЕО-1 запасів, що подаються на експертизу до ДКЗ України.

На великих або складних за геологічною будовою родовищах розвідка проводиться тільки в разі отримання позитивних висновків ГЕО-2 за результатами пошуково-оцінювальних робіт на цих родовищах і визнання їх першочерговими для промислового освоєння замовником геологорозвідувальних робіт.

10.2. Об'єктами розвідувальних робіт відповідно до геологічного (технічного) завдання користувача надр можуть бути родовища (ділянки) глинистої сировини, рекомендовані за позитивними результатами пошуково-оцінювальних робіт; попередньо розвідані ділянки родовищ корисних копалин, що розробляються; родовища (ділянки) корисних копалин, що розвідані раніше і з різних причин не залучені до промислового розроблення.

10.3. На розвіданому родовищі, що подається на державну експертизу і оцінку, треба мати топографічну основу, масштаб якої відповідав би його розмірам, геологічним особливостям і рельєфу поверхні. Топографічні карти родовищ (ділянок) глинистих порід слід складати у масштабах 1:500-1:5000. У разі великого за розмірами родовища і спокійного рельєфу поверхні топографічну основу можна складати у масштабі 1:10000. На топографічну основу належить виносити за даними інструментальної прив'язки всі розвідувальні та експлуатаційні виробки (свердловини, канави, шурфи, траншеї, кар'єри тощо), а також природні відслонення. На топографічних картах і планах належить показувати всі об'єкти та їхні охоронні зони, що можуть впливати на методику розвідки і підрахунок запасів, а також визначати можливість розробки родовища (водотоки, трубопроводи, газопроводи, електролінії, населені пункти тощо). Репери планової та висотної основ топографічних карт слід надійно закріпляти на місцевості.

Щодо району родовища необхідно мати геологічну карту масштабу 1:25000-1:200000 з відповідними розрізами і стратиграфічними колонками, які достатньо характеризують геологічну будову району та приуроченість родовища до відповідних геологічних структур, літолого-петрографічних комплексів порід, закономірності розміщення відомих у районі аналогічних родовищ.

Результати проведених у районі геофізичних досліджень слід використовувати під час складання геологічних карт і розрізів до них і показувати на планах інтерпретації геофізичних полів та аномалій у тому ж масштабі, що і масштаб геологічних карт.

10.4. Геологічну будову родовища належить детально вивчити і показати на геологічній карті масштабу 1:500 - 1:10000 (у залежності від розмірів і складності будови родовища), детальних геологічних розрізах, погоризонтних планах.

Геологічними і геофізичними матеріалами слід обґрунтовувати форму, умови залягання, розміри, внутрішню будову продуктивних покладів родовища, розташування різних технологічних типів і сортів глинистих порід, характер виклинювання покладів глинистої сировини, взаємовідношення корисних копалин із вміщуючими породами, особливості рельєфу підошви і покрівлі продуктивних покладів, а також наявні тектонічні порушення, з детальністю, достатньою для обґрунтування підрахунку запасів і проектування будівництва гірничодобувного об'єкта.

Приповерхневі частини родовища належить вивчити з детальністю, що дає змогу встановити потужність і склад розкривних порід, розташування виходів покладів корисних копалин на денну поверхню, покрівлю покладу глинистих порід і контури розмивів. Для цього, окрім вивчення природних відслонень, слід використовувати канави, розчистки, шурфи і свердловини, а також наземні методи геофізичних досліджень.

10.5. Розвідку родовищ глинистих порід на глибину належить проводити свердловинами та іншими гірничими виробками. Розвідувальні гірничі виробки належить використовувати для контролю даних буріння свердловин, визначення об'ємної густини породи і відбору промислових та напівпромислових технологічних проб.

Розвідувальні виробки проходять на всю потужність продуктивного покладу або до прийнятого в технічному завданні рівня розробки родовища.

У разі похилого або крутого падіння і великої потужності корисної товщі глибину буріння, кути нахилу й відстань між свердловинами належить вибирати таким чином, щоб забезпечити отримання суцільного "перекритого" розрізу в площині розвідувального розрізу.

Розташування розвідувальних виробок, їх види і співвідношення належить визначати з урахуванням особливостей родовищ, умов їх залягання, морфології, розмірів і характеру розташування покладів глинистих порід, ступеня мінливості їх потужності, речовинного складу і якості, а також способу розробки, що передбачається.

Раціональну сітку розвідувальних виробок для кожного родовища слід обґрунтовувати на підставі детального аналізу всіх геологорозвідувальних матеріалів попередніх років та даних розробки цього або подібних родовищ.

Наведені в таблиці 2 статистичні дані щодо щільності мережі розвідувальних виробок, які застосовувались під час розвідки родовищ глинистих порід, належить використовувати як довідкові матеріали тільки під час проектування та на перших етапах робіт. Вони не можуть використовуватись для обґрунтування категорії розвіданості або геологічної вивченості запасів розвіданого родовища.

Під час розвідки малих і дуже малих родовищ глинистих порід кількість розвідувальних перетинів має бути не менше трьох, які розташовані не в одній лінії.

10.6. На ділянках і горизонтах першочергового освоєння слід проводити простеження і визначення контурів покладів глинистих порід за мережею свердловин або гірничих виробок достатньої щільності, проводити напівпромислові й промислові технологічні дослідження, детальне вивчення гірничо-геологічних умов залягання корисних копалин, гірничо-технічних і екологічних умов їх розроблення. Запаси на таких ділянках родовищ належить розвідувати за промисловими категоріями найбільш детально, так на родовищах 1-ї та 2-ї груп слід розвідувати за категоріями A + B та B відповідно, а на родовищах 3-ї групи - слід проводити на одному-двох профілях більш детальне вивчення корисної копалини розвідувальними виробками.

У тому разі, коли ділянки першочергового відпрацювання не характерні для всього родовища за особливостями його геологічної будови, якістю корисних копалин або гірничо-геологічними умовами, належить детально вивчити інші ділянки цього самого родовища, які б відповідали цим вимогам.

Одержану на детально вивчених ділянках родовища інформацію слід використовувати для оцінки достовірності підрахункових параметрів, які застосовують для підрахунку запасів інших ділянок цього родовища.

10.7. Застосованою технологією буріння належить забезпечувати лінійний вихід керна не менше 80% у кожному рейсі.

Достовірність визначення виходу керна необхідно систематично контролювати. У тому разі, якщо корисна товща представлена декількома шарами різного складу, варто визначати вихід керна окремо для кожного шару.

Під час буріння з промивкою або підливом води навіть у разі високого виходу керна відбувається вимивання наявних у товщі прошарків піску та піщаних глин і, як наслідок, збагачення керна; тому при розвідці родовищ глинистих порід застосування цього способу буріння має бути обмеженим і його належить контролювати бурінням без промивки водою.

При розвідці родовищ цінних глинистих порід буріння свердловин слід проводити без промивки водою "всуху", скороченими рейсами 0,5-1,0 м.

10.8. Для літологічного розчленування розрізу, оконтурювання площ розповсюдження глинистих порід, установлення їх потужності, умов залягання, рельєфу поверхні корисної товщі, вивчення будови порід розкриття, виявлення тектонічних порушень слід використовувати геофізичні методи розвідки.

Раціональний комплекс геофізичних досліджень належить установлювати, виходячи з конкретних геологічних особливостей родовища. Достовірність геофізичних даних слід підтверджувати свердловинами або гірничими виробками.

10.9. Усі розвідувальні, а також експлуатаційні виробки і відслонення належить документувати.

Шаруваті товщі порід належить поділяти на шари і пачки, які відрізняються за якістю, літологічним складом, фізико-механічними властивостями. Під час документації слід відзначати всі зміни в породах корисної товщі, прошарках, розвинутих всередині корисної товщі; наявність у глинистих сланцях та аргілітах зон тектонічних порушень.

Повноту і якість первинної геологічної документації свердловин і гірничих виробок, співставлення її з натурою, відповідність зведених геологічних матеріалів первинній документації слід систематично контролювати компетентними комісіями з участю замовників геологорозвідувальних робіт в установленому порядку. Результати перевірки і контролю належить оформляти відповідними актами, підписаними членами комісії.

10.10. Усі розвідувальні та експлуатаційні виробки, а також відслонення, які розкривають корисні копалини та за якими проводять визначення контурів рудних покладів, належить опробувати. Спосіб опробування, поперечник борозни і довжина інтервалів опробування, початкова маса проб, відстані між ними визначаються з врахуванням літологічних різновидів, морфології і внутрішньої будови, характеру геологічних границь, ступеня мінливості корисної копалини і розподілу окремих різновидів і типів глинистих порід, а також характеру досліджень, на які вони відбираються.

Проби належить відбирати пошарово, роздільно за літологічними різновидами глинистих порід і вміщувальних порід. Під час вибору оптимальних інтервалів опробування слід враховувати встановлені кондиціями потужності тіл корисних копалин і некондиційних прошарків. Мінімальна довжина проби обумовлюється вимогами кондицій до мінімальної потужності найтоншого прошарку. Для глинистих порід інтервали опробування приймаються 1-2 м, а при однорідній будові корисної товщі та якості сировини - до 3-4 м. Для найбільш цінних видів сировини довжина проб приймається рівною 0,5 м, а за умови передбачуваного селективного відпрацювання окремих сортів може зменшуватися до 0,2 м.

Під час вивчення корисної товщі належить опробувати всю товщу, у тому числі і некондиційні прошарки. У разі неможливості селективного відпрацювання вони включаються до складу секційних або пошарових проб.

У свердловинах опробуються безперервно всі розкриті виробками різновиди глинистих порід. Відбір проб із розвідувальних свердловин у разі необхідності слід проводити після очищення керна від забруднюючої "сорочки". Інтервали з різним виходом керна опробуються роздільно. У пробу відбирається весь матеріал, отриманий під час буріння, що надалі скорочується до необхідної під час дослідження маси. Частина матеріалу від скорочення залишають як дублікат проби.

Відбір проб у гірничих виробках слід проводити борозною поперечником 5 х 10 см або більше.

Оброблення і скорочення проб слід проводити за схемами, розробленими для кожного родовища. Вірність прийнятої схеми оброблення проб і розмір коефіцієнта К повинні бути підтверджені перевіреними даними аналогічних родовищ або за даними експериментальних робіт.

10.11. Вивчення якості глинистих порід слід проводити, виходячи з напрямку промислового використання порід, що намічається. Одночасно на представницькому обсязі опробування слід установити всі можливі напрямки використання сировини, у першу чергу, в якості вогнетривкого, тугоплавкого, тонкокерамічного, бентонітового.

Хімічний склад глинистих порід необхідно встановлювати на підставі аналізів проб хімічними, спектральними й іншими методами, затвердженими державними стандартами.

Крім рядових проб, відбираються проби для лабораторних керамічних досліджень і технологічні проби для досліджень в напівзаводських умовах.

Технічним завданням замовників геологорозвідувальних робіт можуть бути встановлені додаткові види опробування та аналітичних робіт.

10.12. Якість аналітичних робіт необхідно систематично перевіряти відповідно до методичних указівок, затверджених спеціально уповноваженими органами України і погоджених з ДКЗ України.

Геологічний контроль аналізів проб (внутрішній, зовнішній і арбітражний) слід здійснювати геологічним персоналом і робити незалежно від лабораторного контролю.

Внутрішній контроль належить робити для визначення величини випадкових похибок і здійснюється шляхом аналізу зашифрованих дублікатів аналітичних проб у тій же лабораторії, що виконувала основні аналізи.

Зовнішній контроль слід проводити для оцінки величини систематичних розбіжностей між результатами, отриманими в основній та у контролюючій лабораторіях, затверджених спеціально уповноваженим відомством, що проводить геологорозвідувальні роботи. На зовнішній контроль слід направляти дублікати проб, які пройшли внутрішній контроль.

Необхідно, щоб проби, що направляються на внутрішній і зовнішній контроль, характеризували всі різновиди корисної копалини і класи вмісту глинистих порід.

Обсяг внутрішнього і зовнішнього контролю повинен забезпечити представництво вибірки з кожного класу вмісту і періоду розвідки.

Під час виділення класів належить враховувати вимоги кондицій для підрахунку запасів і державних стандартів. У разі значної кількості проаналізованих проб (2000 і більше у рік) на контрольні аналізи слід направляти 5% від їхньої загальної кількості, у разі меншого числа проб з кожного виділеного класу вмісту належить виконати не менше 30 контрольних аналізів за контрольний період. На внутрішній контроль слід направляти всі проби, що показали аномально високі вмісти проаналізованих компонентів.

Оброблення результатів зовнішнього і внутрішнього контролю з кожного класу вмісту слід проводити за період (квартал, півріччя, рік), для яких число контрольних аналізів є статистично достатнім для одержання надійних висновків. У разі виконання основних аналізів різними лабораторіями оброблення результатів належить здійснювати роздільно.

Арбітражний контроль слід проводити тільки у разі виявлення за даними зовнішнього контролю систематичних розбіжностей між результатами аналізів основної і контролюючих лабораторій, що приводить до необхідності введення поправочних коефіцієнтів або вони впливають на достовірність оконтурювання тіл корисної копалини і виділених промислових (технологічних) типів. Цей контроль слід виконувати у лабораторії, затвердженій спеціально уповноваженим відомством, що проводить геологорозвідувальні роботи. На арбітражний контроль слід направляти дублікати рядових проб, з яких є результати зовнішнього контролю.

Контролю підлягають 30-40 проб кожного класу вмісту, за якими виявлені систематичні розбіжності.

У разі підтвердження арбітражним аналізом систематичних розбіжностей слід з'ясувати їх причини, розробити заходи щодо їхнього усунення, а також вирішити питання про необхідність повторного аналізу всіх проб даного класу і періоду роботи основної лабораторії або щодо введення в результати основних аналізів відповідного поправочного коефіцієнта. Без проведення арбітражного аналізу введення поправочного коефіцієнта не допускається.

10.13. Мінеральний склад природних різновидів і промислових типів глинистих порід належить вивчати із застосуванням мінералого-петрографічних, фізичних, хімічних і інших видів аналізів.

У результаті мінералогічних досліджень слід виділяти природні різновиди глинистих порід і попередньо встановлювати промислові типи і сорти.

Остаточне виділення промислових типів і сортів глинистих порід належить проводити за результатами їхнього технологічного вивчення.

10.14. Зерновий склад глинистих порід слід вивчати для кожного літологічного різновиду у декількох виробках, рівномірно розташованих на площі родовища.

Усі проби глинистих порід, що йдуть для виробництва цементу, керамічних виробів, керамзиту, а також вогнетривів і формувальної сировини, слід піддавати механічному аналізу з установленням ступеня їхньої засміченості уламковим матеріалом, а також із визначенням розміру і складу крупних включень.

Для бентонітових глин, які використовуються в якості сорбентів або для виробництва обкотишів, слід визначати набухання, обмінну ємність, вміст водорозчинних солей.

Якість гранулометричних досліджень глинистих порід належить систематично контролювати. Щоб уникнути можливих помилок, що виникають при розсіві сировини на фракції за рахунок неправильного визначення розміру сита, неповноти просіву та ін., доцільно робити контрольний розсів деякого числа зашифрованих проб (5-10% від усіх проб) у тій же лабораторії. Для цього матеріал першого розсіву потрібно знову об'єднати, перемішати і провести повторний розсів. Розбіжності у результатах не повинні перевищувати +-1% від взятої наважки. В іншому разі результат аналізу слід бракувати.

10.15. Придатність глинистих порід для виробництва вогнетривів і керамічних виробів усіх видів визначається за даними керамічних випробувань. Усі відібрані проби належить піддавати скороченим керамічним випробуванням. Можливість використання глинистих порід визначається:

для вогнетривкої промисловості - за вогнетривкістю і водопоглинанням зразків, випалених при контрольній температурі, спіканням, зв'язуючою властивістю;

для виробництва керамічних виробів - за дисперсністю, пластичністю, механічною міцністю в повітряно-сухому стані, температурою спікливості;

для керамзиту - за пластичністю, температурою та коефіцієнтом спучування;

для виготовлення цегли, черепиці тощо - за пластичністю, коефіцієнтом чутливості до сушіння.

Повним керамічним випробуванням слід піддавати проби, відібрані від кожного літологічного різновиду глинистих порід у декількох виробках (не менше трьох), розміщених рівномірно на розвіданій площі. При цьому необхідно визначати повне водоутримання, коефіцієнт чутливості до сушіння, повітряну усадку; для вогнетривкої сировини належить виготовляти пробні керамічні маси, установлювати температуру спікливості, проводити випал зразків, відформованих пластичним або напівсухим способом за різними температурами, і визначати на випалених зразках водопоглинання, повну усадку, тимчасовий опір стиску і вигину, зв'язуючі властивості, зерновий склад. Окремо визначають пластичність. Керамічні випробування слід супроводжувати описом зовнішнього вигляду сирцю й випалених виробів і лабораторним визначенням можливої марки і сорту виробів.

10.16. Глинистим породам слід надати радіаційно-гігієнічну оцінку. У разі встановлення підвищеної радіоактивності порід необхідно зробити їхній розподіл на класи за концентрацією радіонуклідів.

10.17. Технологічні дослідження глинистих порід належить проводити з метою уточнення їх промислових (технологічних) типів і сортів, вибору найбільш доцільної схеми перероблення та визначення техніко-економічних показників виробництва.

Проведення технологічних досліджень слід проводити за програмою, розробленою організацією, що робить технологічні дослідження, разом із геологорозвідувальною організацією.

Технологічні проби мають бути представницькими, тобто відповідати за хімічним і зерновим складом, фізичними та іншими властивостями середньому складу порід даного типу або породам усього родовища.

Під час відбору проб належить враховувати мінливість якості порід за простяганням і на глибину з тим, щоб забезпечити повноту характеристики технологічних властивостей глинистих порід на всій площі їхнього поширення з урахуванням такої мінливості.

Розподіл порід на промислові (технологічні) типи слід обґрунтувати хімічними, фізико-механічними, гранулометричними, мінералогічними і лабораторними технологічними дослідженнями всіх виявлених на родовищі природних різновидів порід.

Технологічні схеми перероблення всіх виділених промислових (технологічних) типів сировини й основні технологічні параметри їхніх перероблень належить встановлювати за результатами лабораторних досліджень. Для кожного типу сировини слід визначити основні показники, що передбачаються галуззю їхнього використання, які регламентуються стандартами і технічними умовами.

Результати лабораторних технологічних досліджень належить перевіряти у напівпромислових або промислових умовах. Перевірці й уточненню підлягає технологічна схема підготовки мінеральної сировини і виробництва товарної продукції, що визначена як оптимальна.

Для бентонітових, вогнетривких глин і керамічної сировини результати лабораторних досліджень слід перевіряти в промислових умовах. Технологічні дослідження глинистих порід, що намічаються для використання за призначенням, для яких відсутній досвід перероблення в промислових умовах, належить проводити за розробленою програмою, погодженою із компетентними організаціями.

Вивчення властивостей глинистих порід, намічених для використання в якості компонента цементної шихти, керамічних виробів та ін., слід робити у пов'язуванні з конкретною сировинною базою інших основних компонентів (наприклад карбонатних порід для цементного виробництва). Можливість і економічну доцільність одержання необхідного асортименту продукції належить довести технологічними випробуваннями або розрахунками. Крім того, слід установити джерела одержання інших компонентів шихти (гіпсу, піритних недогарків, гідравлічних домішок та ін.).

У результаті досліджень технологічні властивості глинистих порід належить вивчити з детальністю, що забезпечує одержання вихідних даних, достатніх для проектування технологічної схеми їхніх перероблень.

10.18. Визначення середньої густини необхідно проводити для кожного типу глинистих порід, наявних на родовищі. Вибір методу визначення середньої густини слід проводити з врахуванням особливостей досліджуваних порід. Густину глинистих порід належить визначати лабораторним способом, якщо величина її використовується для характеристики фізико-механічних властивостей корисної копалини, і шляхом виїмки цілику, коли потрібно перевести запаси глинистих порід в одиниці маси. Розміри ціликів залежать від будови корисної товщі і коливаються від 1 до 3 куб.м.

Визначення природної вологості обов'язкове для всіх різновидів порід корисної товщі і робиться одночасно з визначенням середньої густини на тому ж матеріалі.

Вологість глинистих порід слід визначати не тільки для різних типів, але й для окремих ділянок і горизонтів родовища. Проби, за якими вивчаються середня густина і вологість, належить охарактеризувати мінералогічно і гранулометрично.

10.19. Контроль результатів фізико-механічних випробувань слід здійснювати шляхом зіставлення випробувань різних зразків однієї і тієї ж проби, а також шляхом аналізу і взаємного ув'язування окремих показників фізико-механічних властивостей. У разі встановлення суттєвих розбіжностей в аналізах їхні результати необхідно перевірити за допомогою аналізу іншої проби, відібраної з тієї ж точки родовища.

10.20. Гідрогеологічними дослідженнями належить вивчити основні водоносні горизонти, які беруть участь в обводненні гірничих виробок родовища, слід виявити найбільше обводнені ділянки і зони. Щодо кожного водоносного горизонту слід установити параметри (потужність, літологічний склад, типи колекторів, умови живлення, положення горизонтів підземних вод, зв'язок з іншими водоносними горизонтами та ін.), які необхідні для розрахунку водопритоків у гірничі виробки та проектування водознижувальних і дренажних заходів. Належить вивчити хімічний склад і бактеріологічний стан вод, які беруть участь в обводненні родовища, їх агресивність у відношенні до бетону, металу і полімерів, вміст у них корисних компонентів і шкідливих домішок, оцінити можливості використання цих вод для водопостачання, а також вплив дренажу на діючі в районі родовища водозабори.

У відкритих гірничих виробках слід надійно розрахувати можливий водоприток у кар'єр, його вплив на стійкість бортів, надати рекомендації щодо використання кар'єрних вод, рекомендації щодо запобігання зсувам і пливунам.

За результатами гідрогеологічних і інженерно-геологічних робіт слід обґрунтувати рішення щодо способу осушення та розробки родовища і системи видобування.

10.21. Інженерно-геологічними дослідженнями належить встановити фізико-механічні властивості глинистих порід і розкривних відкладів, які визначають характеристику їх міцності в природному та водонасиченому стані; вивчити літологічний і мінеральний склад порід, їх тріщинуватість, шаруватість і сланцюватість; з'ясувати можливість виникнення зсувів, селю, лавин і інших фізико-геологічних явищ, що ускладнюють розроблення родовища, а також дати орієнтовну оцінку шкідливого впливу гірничодобувних робіт на довкілля і передбачити рішення щодо компенсації невідворотної шкоди.

Найбільш детально слід вивчити фізико-механічні властивості порід, що визначають стійкість бортів кар'єрів, і вплив складу порід на здоров'я людини. Обсяги і методика цих досліджень визначаються конкретними геологічними і гірничо-геологічними особливостями родовища.

Детально належить вивчити властивості порід та геологічного середовища, які визначають вплив розробки родовища на довкілля.

Гідрогеологічні, інженерно-геологічні, гірничо-геологічні й інші умови родовища належить вивчати з детальністю, яка забезпечить одержання вихідних даних, необхідних для опрацювання проекту розробки родовища (ділянки). Слід дати оцінку можливих джерел питного і технічного водопостачання, які б забезпечили потребу майбутнього підприємства з видобутку корисної копалини і перероблення мінеральної сировини.

10.22. Для характеристики розвідуваної площі слід використовувати дані щодо ступеня обводнення та інженерно-геологічних умов родовищ, які містяться у даному районі, розробляються і розташовуються в аналогічних гідрогеологічних і інженерно-геологічних умовах.

У районах нових родовищ належить з'ясувати місце розташування площ з відсутністю покладів корисних копалин, де можуть бути розміщені об'єкти виробничого й житлово-громадського призначення, відвали пустих порід; слід дати рекомендації з розроблення заходів щодо охорони надр, запобігання забрудненню довкілля і рекультивації землі. Для вирішення питань, пов'язаних з рекультивацією землі, належить визначити потужність ґрунтового покриву, навести дані агрохімічних досліджень, дані щодо токсичності порід розкриття і можливості утворення на них рослинного покриву.

10.23. Інші корисні копалини, що утворюють у вміщуючих і перекриваючих породах самостійні поклади (спільно залягаючі корисні копалини), повинні бути вивчені до ступеня, що дозволяє визначити їхню промислову цінність і галузі можливого використання.

11.1. Підрахунок запасів глинистих порід належить проводити у відповідності до вимог Класифікації у межах ділянок надр, наданих у користування відповідно до законодавства.

Запаси слід підраховувати за результатами геологорозвідувальних робіт або експлуатації родовищ глинистих порід у контурі кар'єру, обґрунтованого ТЕО кондицій. Запаси, що належать до різних груп і класів за рівнем їх промислового значення, ступенем техніко-економічного і геологічного вивчення, підраховуються окремо. Окремо підраховуються також запаси різних промислових (технологічних) типів, сортів і марок.

11.2. Визначення кількості запасів здійснюють прямим підрахунком відповідно до параметрів постійних кондицій у межах промислових контурів покладу корисної копалини, які визначають за даними геологічної документації та випробування гірничих виробок. Визначення кількості запасів як різниці між запасами підрахункового блоку і його складової частини не допускається.

11.3. Визначення контурів покладів корисної копалини слід проводити послідовно: спочатку в розвідувальних перетинах за якістю і потужністю корисної копалини, потім - у площинах розвідувальних розрізів і далі - у площині продуктивного покладу.

11.4. Визначення контурів запасів у площинах розвідувальних розрізів та в площині покладу проводять шляхом об'єднання кондиційних інтервалів у суміжних перетинах та екстраполяції продуктивного об'єму за межі розвідувальних перетинів на обґрунтовану відстань.

11.5. Ширину зони екстраполяції у кожному конкретному випадку для всіх категорій запасів належить обґрунтовувати. Не допускається екстраполяція запасів високих категорій у напрямку зон тектонічних порушень, підвищеної тріщинуватості, зменшення потужності порід, виклинювання і розщеплення пластів, погіршення якості корисної копалини або гірничо-геологічних умов ії розробки.

11.6. Відповідно до ступеня геологічного вивчення підраховуються розвідані та попередньо розвідані запаси.

Розвідані запаси підраховують у межах ділянок першочергового освоєння за категоріями

11.6.1. Запаси категорії A підраховують на розвіданих родовищах простої геологічної будови (1-а група) у контурах розвідувальних виробок, а на родовищах 2-ї групи - у контурах гірничо-експлуатаційних робіт і свердловин експлуатаційної розвідки. У межах запасів категорії A належить надійно визначати потужність корисної копалини, якість глинистих порід, промислові типи, сорт, марку, просторове положення виділених різновидів корисної копалини, внутрішніх некондиційних прошарків, розривних порушень з детальністю, яка забезпечує тільки один варіант ув'язки розвідувальних даних.

11.6.2. Запаси категорії B підраховують на родовищах 1-ї і 2-ї груп у контурах розвідувальних виробок, а на родовищах 1-ї групи - також у зоні геологічно обґрунтованої екстраполяції.

У межах запасів категорії B просторове положення природних різновидів порід, тектонічних порушень належить вивчати до ступеня, що допускає можливість тільки таких варіантів визначення контурів запасів, що істотно не відрізняються уявленнями про умови залягання корисних копалин і будову родовища (ділянки). Внутрішні некондиційні ділянки і різновиди корисної копалини у разі неможливості геометризації враховуються статистично.

У межах підрахункових блоків запасів категорій A і B належить створювати внутрішній контур, який спирається не менш як на три продуктивних перетини, розташовані не в одній площині.

Попередньо розвідані запаси за ступенем геологічного вивчення відповідають запасам категорії

11.7. На розвіданих родовищах відповідно до Класифікації належить підраховувати та обліковувати як загальні запаси корисної копалини, що містяться на місці залягання, так і видобувні, що враховують втрати під час видобування і перероблення глинистих порід у товарну продукцію гірничого виробництва. Видобувні запаси підраховують з урахуванням раціональної системи розробки родовищ і оптимальної схеми перероблення глинистих порід. Окремо слід підраховувати балансові (видобувні) запаси, що належать до різних категорій і класів за рівнем їх геологічного й техніко-економічного вивчення. Запаси обчислюють окремо для кожного напряму промислового використання глинистих порід та за виділеними кондиціями їх різновидів. Запаси, які розміщені вище або нижче рівня підземних вод, також підраховують окремо.

11.8. На родовищах, які розробляються, слід підраховувати окремо розкриті, підготовлені й готові до виймання, а також ті, що містяться в охоронних ціликах гірничо-капітальних і гірничо-підготовчих виробок, балансові запаси корисних копалин з розподілом їх за категоріями і класами у відповідності до ступеня вивченості.

11.9. Позабалансові запаси підраховують і обліковують для цінних видів глинистої сировини у тому разі, якщо є можливість їх супутнього видобутку, складування і зберігання для майбутнього використання або зберігання в надрах для наступного видобутку. У разі підрахунку позабалансових запасів належить проводити їх розподіл у залежності від причини віднесення їх до позабалансових (економічних, технологічних, гідрогеологічних, гірничотехнічних тощо).

11.10. Загальні запаси глинистих порід в геологічних межах розповсюдження продуктивної товщі можуть не підраховуватись, крім випадків, коли за межами підрахунку залишаються ділянки цінних видів глинистої сировини, що не придатні для самостійної розробки.

Оцінку перспективних ресурсів проводять на родовищах бентонітових і вогнетривких глин.

11.11. У разі підрахунку запасів на родовищах, що мають аналоги, які розробляються, слід ураховувати фактичні дані з морфології, умов залягання, потужності й якості окремих різновидів глинистих порід, які одержані під час розробки. Належить порівняти дані розвідки і розробки: за запасами, підрахунковими параметрами, якістю виділених різновидів глинистих порід та уявленнями про геологічну будову родовища. У матеріалах порівняння слід наводити контури затверджених і погашених запасів, площі приросту, дані про погашені запаси (у тому числі видобуті), а також про запаси, які обліковуються у Державному балансі запасів (у тому числі - про залишки запасів, які затверджені ДКЗ України), і складати таблиці руху запасів покладів і родовищ у цілому. Результати порівняння слід ілюструвати графікою, що свідчить про зміни уявлень про умови залягання і внутрішню будову родовища.

Аналізуючи результати порівняння, належить оцінити достовірність даних експлуатації, установити зміни окремих підрахункових параметрів запасів (площі підрахунку, потужності покладу й окремих різновидів порід, якісних показників та ін.), розглянути відповідність прийнятої методики розвідки і підрахунку запасів особливостям геологічної будови родовища й її вплив на достовірність визначення якості сировини та окремих підрахункових параметрів.

Якщо видобувними роботами встановлено непідтвердження якості або кількості запасів корисної копалини, порівняння даних розвідки і розробки, а також аналіз причин розбіжності належить узгоджувати з організаціями, які розвідували, підраховували запаси і розробляли родовище.

11.12. Підрахунок запасів спільно залягаючих та супутніх корисних копалин на родовищах глинистих порід слід проводити окремо.

12.1. Розвідані родовища глинистих порід належить вважати підготовленими до промислового освоєння, якщо:

балансові запаси основних корисних копалин і тих, що спільно залягають, та супутніх, а також наявних у них супутніх корисних компонентів, що мають промислове значення, затверджено ДКЗ України;

установлено обсяги загальних запасів корисних копалин родовища згідно зі ступенем їх геологічного вивчення, розташованих у межах ліцензійної ділянки нерозроблюваних родовищ корисних копалин, які враховуються під час проектування будівництва (реконструкції) гірничодобувного підприємства для визначення можливих перспектив його розвитку, граничної глибини розробки, способу розкриття і схеми розробки покладів корисних копалин, розроблення плану розташування виробничих споруд, під'їзних шляхів, місць видалення відходів тощо;

визначено обсяги балансових розвіданих і попередньо розвіданих запасів, які належить використовувати для проектування будівництва (реконструкції) гірничодобувного підприємства, обґрунтована можливість їх розроблення без шкоди для покладів, які залишаться у надрах;

визначені й оцінені небезпечні екологічні фактори, що впливають або можуть вплинути на стан довкілля під час розробки родовища, переробки мінеральної сировини, знешкодження та видалення виробничих відходів; розроблено раціональний комплекс заходів щодо охорони природи; визначено фонові параметри стану довкілля;

технологічні властивості вивчені з детальністю, що достатня для проектування технологічної схеми перероблення сировини;

гідрогеологічні, інженерно-геологічні, гірничотехнічні та інші умови вивчені з детальністю, необхідною для складання проекту на розроблення родовища;

обґрунтовано техніко-економічними розрахунками рентабельність виробничої діяльності запроектованого гірничодобувного підприємства; забезпечено узгоджену з користувачем надр ефективність капіталовкладень у розробку родовища.

12.3. Оптимальні співвідношення категорій розвіданості балансових запасів великих родовищ глинистих порід, що підготовлені до промислового освоєння відповідно до пунктів 12.1 і 12.2, наведені в таблиці 3.

12.4. На родовищах складної геологічної будови, що експлуатуються, слід проводити експлуатаційну розвідку.

Експлуатаційною розвідкою, яка випереджає розвиток видобувних робіт, належить уточнювати дані про внутрішню будову, умови залягання покладів глинистих порід, оцінку їх запасів. Дані розвідки слід використовувати для проектування гірничо-підготовчих і нарізних робіт.

Експлуатаційною розвідкою, яка супроводжує видобувні роботи, належить уточнювати якісні і кількісні показники покладів глинистої сировини для планування і проведення видобувних робіт.

12.5. За результатами проведених робіт з розвідки родовища, яке розробляється, належить переводити попередньо розвідані запаси у розвідані, проводити підрахунок і облік додатково виявлених запасів. Умовно балансові та позабалансові запаси, що залучають до розробки, слід переводити в балансові.