Про затвердження Порядку здійснення психологічного забезпечення службової діяльності в Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України та Переліку психологічних протипоказань, наявність яких унеможливлює проходження військової служби за контрактом (навчання) в Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України

8. Із результатами анкетування особового складу Держспецзв’язку мають право ознайомитися керівництво Держспецзв’язку, керівник підрозділу кадрової роботи та керівник підрозділу Держспецзв’язку, чий особовий склад брав участь у анкетуванні.

Із результатами тестування особового складу Держспецзв’язку мають право ознайомитися керівництво Держспецзв’язку, керівник підрозділу кадрової роботи, керівник підрозділу Держспецзв’язку, чий особовий склад брав участь у тестуванні, або особа, яка брала участь у тестуванні.

9. З особовим складом Держспецзв’язку, який виконував службові обов’язки в екстремальних умовах (збройний напад, участь у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації тощо), проводиться психологічна реабілітація.

Психологічна реабілітація проводиться у формі:

1) індивідуальної психологічної корекції;

2) психодіагностичного обстеження;

3) дибрифінгу (для групи постраждалих осіб);

4) лекційних і тренінгових занять.

Конкретний вид роботи визначається психологом залежно від умов, у яких перебував особовий склад Держспецзв’язку.

10. Щороку відповідно до рішення Голови Держспецзв’язку (керівника підрозділу Держспецзв’язку) з метою профілактики нервово-психічної нестійкості психологами підрозділу кадрової роботи або психологами підрозділів Держспецзв’язку (за їх наявності) проводиться обстеження таких категорій особового складу Держспецзв’язку:

1) водіїв автотранспортних засобів (спеціалізованих);

2) охоронників;

3) курсантів Інституту спеціального зв’язку та захисту інформації Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського";

4) співробітників Головного управління урядового фельд’єгерського зв’язку Держспецзв’язку, які забезпечують доставку кореспонденції, офіційної кореспонденції та дипломатичної пошти Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України, державних органів, органів місцевого самоврядування, органів військового управління, закордонних дипломатичних установ України під час поїздок за кордон;

5) співробітників, що забезпечують урядовим зв’язком Президента України, Голову Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України під час здійснення ними офіційних і робочих візитів за кордон.

Формою проведення цього обстеження для особового складу Держспецзв’язку, який зазначено у підпунктах 1 - 3 цього пункту, є психологічна діагностика. Діагностичний інструментарій підбирається психологом, який проводить обстеження.

Для особового складу Держспецзв’язку, який зазначено у підпунктах 4, 5 цього пункту, обстеження проводиться шляхом поглибленого психологічного вивчення з використанням методик, перелік яких наведено в додатку13 до цього Порядку.

За результатами проведених обстежень психолог надає висновок, який носить рекомендаційний характер.

11. Залучення психолога для проведення службового розслідування є обов’язковим у випадку:

1) суїцидів і суїцидальних спроб (далі - суїцид) серед особового складу Держспецзв’язку;

2) виникнення конфліктних відносин серед особового складу.

12. Робота психолога під час службових розслідувань проводиться з метою визначення об’єктивних обставин скоєних подій, виявлення причин та умов, що сприяли їх скоєнню, та визначення заходів профілактики.

13. За результатами службового розслідування психологом складається довідка (додаток15), яка додається до висновку матеріалів службового розслідування.

14. Вивчення психологічних аспектів суїцидів складається з таких етапів:

1) аналіз документів (ознайомлення з особовою справою особи, яка скоїла суїцид, копіями медичних довідок, висновками психологічних обстежень, службовою характеристикою цієї особи, попередніми результатами медичної експертизи про причини смерті тощо);

2) опитування особового складу Держспецзв’язку, аналіз інформації про причини, умови, обставини суїциду, класифікація суїциду;

3) складання довідки про психологічні аспекти суїциду.

У довідці зазначаються вид суїцидальної дії, причина суїциду, психологічні особливості особи, яка скоїла суїцид, особливості соціальних зв’язків і стосунків цієї особи, об’єктивні та суб’єктивні причини і умови суїциду, висновки та пропозиції з профілактики.

15. Психолог надає консультативну допомогу особовому складу Держспецзв’язку за його ініціативою, на прохання керівника підрозділу Держспецзв’язку, або за ініціативою психолога у випадках складних стосунків на службі (роботі) та в родині, які впливають на його працездатність і можуть призвести до погіршення самопочуття. Про проведену роботу робиться запис у журналі обліку консультацій особового складу Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, який не підлягає розголошенню.

16. Заняття з особовим складом Держспецзв’язку щодо вивчення питань з психологічної підготовки проводяться в системі професійного навчання Держспецзв’язку за рішенням керівництва Держспецзв’язку (керівника підрозділу Держспецзв’язку) або керівника підрозділу кадрової роботи.

1. Головними завданнями добору до несення служби у складі добового наряду військовослужбовців, які на час несення служби озброюються зброєю, є:

1) виявлення військовослужбовців, які за своїми морально-діловими та психологічними якостями спроможні забезпечити якісне і належне несення служби зі зброєю;

2) унеможливлення допуску до несення служби військовослужбовців, які мають ознаки нервово-психічної нестійкості.

2. Добір до несення служби у складі добового наряду військовослужбовців, які на час несення служби озброюються зброєю, проводиться в територіальних підрозділах із залученням психологів (фахівців з виховної роботи).

Психолог (фахівець з виховної роботи) територіального підрозділу зобов’язаний:

1) постійно здійснювати вивчення індивідуально-психологічних особливостей військовослужбовців, їх адаптаційних можливостей, психологічної готовності до несення служби зі зброєю у складі добового наряду;

2) регулярно проводити профілактичну та корекційну роботу з військовослужбовцями, які потребують поглибленої індивідуально-виховної та соціально-психологічної роботи;

3) проводити практичні заняття з елементами соціально-психологічного тренінгу з військовослужбовцями, які залучаються до несення служби зі зброєю у складі добового наряду;

4) слідкувати за оптимальним розподілом військовослужбовців за видами нарядів з урахуванням їх індивідуальних психологічних особливостей та взаємовідносин в колективі, недопущенням військовослужбовців з нервово-психічною нестійкістю до несення служби зі зброєю у складі добового наряду;

5) напередодні або в день призначення в добовий наряд вивчати психологічний стан військовослужбовців, які на час несення служби озброюються зброєю;

6) визначати психологічну готовність військовослужбовців до несення служби зі зброєю;

7) проводити заходи морально-психологічного супроводження службової діяльності військовослужбовців, які на час несення служби озброюються зброєю.

3. Робота щодо допуску до несення служби у складі добового наряду військовослужбовців територіальних підрозділів, які на час несення служби озброюються зброєю, організовується та проводиться один раз на рік напередодні нового календарного року.

4. Для запобігання надзвичайним випадкам при несенні служби зі зброєю необхідно унеможливити призначення в добовий наряд військовослужбовців, які:

1) мають ознаки нервово-психічної нестійкості, перебувають у виражено пригніченому психологічному стані, під впливом психоактивних речовин (алкоголю, наркотичних, токсичних чи психотропних речовин) або мають залишкові ознаки дії цих речовин;

2) не засвоїли матеріальні частини зброї, правила поводження з нею, не достатньо знають свої функціональні обов’язки та інструкції;

3) вчинили правопорушення, стосовно яких проводиться службове розслідування, перевірка, що проводиться правоохоронними органами;

4) ставляться один до одного з неприязню або є близькими родичами;

5) мають скарги на фізичний чи моральний стан або є хворими;

6) відзначають (святкують) свій день народження або своїх близьких родичів;

7) протягом тривалого часу перебувають в міжособистісних конфліктних взаємовідносинах у колективі або сімейному колі.

5. Для якісного несення служби у складі добового наряду військовослужбовців, які на час несення служби озброюються зброєю, у територіальних підрозділах повинні проводитися заходи психологічного забезпечення.

6. Заходи психологічного забезпечення у територіальному підрозділі стосовно військовослужбовців, які на час несення служби озброюються зброєю, містять такі етапи:

1) морально-психологічна підготовка військовослужбовців до виконання завдань служби зі зброєю, а саме:

загальна морально-психологічна підготовка;

теоретичні, практичні та методичні заняття з військовослужбовцями;

відпрацювання алгоритму дій в різних непередбачуваних ситуаціях;

вироблення стійких навичок володіння зброєю, технікою тощо;

формування уявлень про майбутні дії під час служби зі зброєю та можливі дії при зміні обставин;

формування та підтримання психологічної стійкості та готовності до дій в різних умовах;

формування здатності долати страх та протистояти паніці;

навчання елементарним прийомам психологічної саморегуляції;

досягнення згуртованості колективів та підтримання сприятливого морально-психологічного клімату;

2) морально-психологічний відбір військовослужбовців для несення служби з охорони об’єктів, а саме:

всебічне вивчення індивідуально-психологічних особливостей військовослужбовців, їх поведінкових реакцій в різних службових обставинах;

визначення рівня готовності до несення служби зі зброєю, рівня знань, вмінь та навичок;

вивчення психологічного стану військовослужбовців напередодні призначення в добовий наряд;

персональне опитування кожного про психологічну готовність до несення служби зі зброєю;

оптимальний розподіл військовослужбовців за видами нарядів з урахуванням їх індивідуальних особливостей та взаємовідносин у колективах;

недопущення військовослужбовців з ознаками нервово-психічної нестійкості до несення служби зі зброєю;

3) морально-психологічне супроводження служби зі зброєю, а саме:

забезпечення належних умов для ефективного несення служби;

раціональний графік служби та відпочинку;

вивчення та врахування психологічних чинників, які ускладнюють несення служби, а також негайне застосування заходів щодо їх усунення;

аналіз та спостереження за фізичним та психологічним станом військовослужбовців під час несення служби;

4) підбиття підсумків несення служби військовослужбовцями (після зміни з варти та добового наряду), а саме:

аналіз діяльності військовослужбовців на об’єктах несення служби та відпрацювання пропозицій щодо підвищення її ефективності;

вирішення проблемних ситуацій;

відзначення кращих військовослужбовців та вжиття заходів дисциплінарного впливу для порушників військової дисципліни.

7. Форми роботи для реалізації заходів психологічного забезпечення у територіальному підрозділі стосовно військовослужбовців, які на час несення служби озброюються зброєю:

1) інструктаж;

2) лекція;

3) теоретичні та практичні заняття;

4) інструктивні та методичні заняття;

5) індивідуально-виховна робота;

6) бесіда;

7) опитування;

8) психодіагностичне обстеження;

9) спостереження;

10) соціально-психологічний тренінг тощо.

8. Виявлення військовослужбовців з ознаками нервово-психічної нестійкості складається з таких етапів:

1) вивчення автобіографічних документів, характеристик, матеріалів особової справи, що дозволяє виявити такі опосередковані ознаки нервово-психічної нестійкості:

виховання в неблагополучній сім’ї (алкоголізм, наркоманія, злочинність батьків, психічні захворювання чи суїцидальні спроби батьків або близьких родичів, відсутність одного з батьків, постійні конфлікти в родині, несприятливий морально-психологічний клімат);

перенесені травми та інфекційні захворювання головного мозку;

наявність в минулому психічних розладів, суїцидальних спроб, спостереження в психоневрологічному диспансері;

участь в антисоціальних угрупованнях;

труднощі в навчанні, прогули занять;

труднощі в засвоєнні професії;

наявність відстрочки від проходження строкової військової служби за станом здоров’я;

перенесення тяжких психотравмуючих ситуацій в минулому;

2) соціально-психологічне вивчення військовослужбовців при проведенні індивідуальних бесід з метою виявлення факторів, які можуть свідчити про наявність нервово-психічної нестійкості, а саме:

втеча з дому після конфліктів з батьками;

часті конфлікти з оточуючими;

складнощі у взаємовідносинах з однолітками у дитинстві;

низький рівень загальноосвітнього розвитку;

педагогічна запущеність або серйозні помилки, допущені в процесі виховання і формування особистості;

часта зміна місць навчання та роботи, посад і спеціальностей;

нестійкість професійних інтересів;

невідповідність рівня професійних домагань особистим здібностям і можливостям;

несформованість або невідповідність віку інтересам і схильностям;

низька соціальна активність;

примітивність, незрілість суджень;

ранній початок вживання алкоголю та тютюнопаління, вживання наркотичних речовин;

запальний характер;

нестійкість настрою;

знижена толерантність до фізичних та психічних навантажень;

конфліктність;

неадекватна самооцінка;

пихатість військовослужбовця, що прагне виділитися за будь-яку ціну;

неспроможність стримуватися або контролювати свої почуття, бажання та вчинки;

3) проведення спостереження за поведінковими та вегетативними реакціями військовослужбовця під час бесіди, а також за його повсякденною службовою діяльністю та взаємодією з оточуючими, а саме:

прояви поведінкових реакцій за наявності нервово-психічної нестійкості, які передбачають:

непродуктивність діяльності, невідповідність фізичним та психічним затратам;

відмову від діяльності взагалі або її імітацію;

невиправдано велику кількість помилкових дій у повсякденній діяльності;

підвищену конфліктність, схильність до суперечок, спалахи агресії;

короткотривалу втрату професійних навиків;

зневажливе ставлення до життєвих та соціальних цінностей;

випадки або висловлювання суїцидальних намірів;

хворобливе сприйняття критики;

театральність поведінки;

невротичні прояви: роздратованість, відчуття відокремленості і нерозуміння з оточуючими, нав’язливість думок, порушення пам’яті при хвилюванні, порушення сну, розлади мислення, безпідставні страхи, стійку апатію, хронічне відчуття смутку;

зовнішньо-ситуативні та вегетативні прояви негативного психологічного стану, які передбачають:

вираз обличчя (губи стиснуті, тремтять, кутики рота опущені, брови зрушені на перенісся);

сумні очі, незадоволений або неспокійний палаючий погляд, тремор повік, часте кліпання очима, метушливий погляд;

значне почервоніння шкіри обличчя та шиї, появу червоних плям, блідість або жовтизну шкіри, надмірну пітливість обличчя;

тремтіння голосу (голос занадто емоційний, вимова нечітка, нелогічне формулювання висловів, нехарактерне заїкання);

порушення координації рухів, театральність, метушливість, незібраність, хаотичну жестикуляцію, тремор рук, нав’язливі рухи;

замкнутість та апатію або поганий самоконтроль та браваду.

9. Методики, що використовуються під час добору до несення служби у складі добового наряду військовослужбовців, які на час несення служби озброюються зброєю, в територіальних підрозділах Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, наведено у додатку16 до цього Порядку.

Перед проведенням тестування військовослужбовець власноруч дає згоду на проведення тестування (додаток11), що засвідчує підписом.

10. За результатами проведеного тестування психолог надає висновок:

1) допущено до несення служби у складі добового наряду зі зброєю;

2) не допущено до несення служби у складі добового наряду зі зброєю.

11. Військовослужбовці, яких не допущено до несення служби у складі добового наряду зі зброєю, не можуть бути призначені у склад добового наряду зі зброєю.

12. Довідка про допуск до несення служби у складі добового наряду зі зброєю (додаток17) складається у паперовому вигляді на кожного військовослужбовця в одному примірнику, обліковується та засвідчується печаткою територіального підрозділу. Результати тестування щодо допуску до несення служби у складі добового наряду зі зброєю реєструються у журналі обліку результатів вивчення індивідуально-психологічних особливостей для допуску до несення служби у складі добового наряду військовослужбовців, які на час несення служби озброюються зброєю. Така довідка містить службову інформацію, якій надається гриф обмеження доступу "Для службового користування", та є дійсною протягом року від дня проведеного тестування. Після закінчення строку дії така довідка долучається до номенклатурної справи територіального підрозділу.

13. Якщо за результатами проведеного тестування військовослужбовця не допущено до несення служби у складі добового наряду зі зброєю, такий військовослужбовець включається до групи поглибленої індивідуально-виховної та соціально-психологічної роботи.

Психологом складається план роботи з корекції психологічного стану таких військовослужбовців, проводяться заходи щодо покращення їх адаптивних можливостей, керівникам таких військовослужбовців надаються обґрунтовані рекомендації щодо індивідуальної роботи з ними.

Рішення про залучення таких осіб до несення служби у складі добового наряду зі зброєю приймається після проведення поглибленої індивідуально-виховної та соціально-психологічної роботи за умови позитивних результатів повторного тестування, але не раніше ніж через півроку від дати проведення першого тестування.

14. З метою визначення можливості ефективного виконання військовослужбовцями службових обов’язків зі зброєю у структурних підрозділах Адміністрації Держспецзв’язку, її територіальних органах, Головному управлінні урядового фельд’єгерського зв’язку Держспецзв’язку, підрозділах урядового фельд’єгерського зв’язку, закладах, установах та організаціях Держспецзв’язку за рішенням керівництва Держспецзв’язку (керівника підрозділу Держспецзв’язку) психологами може організовуватися і проводитися додаткове тестування у порядку, визначеному пунктами 1-13 цього розділу.

За результатами проведеного тестування психолог надає висновок, який носить рекомендаційний характер.

При цьому відповідальність щодо допуску до несення служби військовослужбовців, які на час несення служби озброюються зброєю, покладається на керівників підрозділів Держспецзв’язку.

1. Психологічне інформування (інструктаж) спрямоване на оптимізацію психологічних умов життєдіяльності особового складу Держспецзв’язку та здійснюється з метою підвищення ефективності функціонування психіки військовослужбовців і перебігу різних соціально-психологічних явищ військового колективу під час виконання службово-бойових завдань.

2. Психологічне інформування (інструктаж) здійснюється:

1) стосовно військовослужбовців територіальних органів Адміністрації Держспецзв’язку (з дислокацією у місті Києві), Головного управління урядового фельд’єгерського зв’язку Держспецзв’язку, територіальних підрозділів, закладів, установ та організацій Держспецзв’язку, які плануються до участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони,- безпосередніми та прямими керівниками (начальниками), психологами підрозділу кадрової роботи або психологами підрозділів Держспецзв’язку (за їх наявності);

2) стосовно військовослужбовців підрозділів урядового фельд’єгерського зв’язку та територіальних органів Адміністрації Держспецзв’язку (які не дислокуються у місті Києві), які плануються до участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони,- безпосередніми та прямими керівниками (начальниками), психологами підрозділу кадрової роботи, Головного управління урядового фельд’єгерського зв’язку Держспецзв’язку або психологами територіальних підрозділів.

3. Психологічне інформування (інструктаж) військовослужбовців, які плануються до участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, є обов’язковим і здійснюється на етапі підготовки військовослужбовців до направлення у райони здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони.

4. Завданнями психологічного інформування (інструктажу) є:

1) формування у військовослужбовця образу майбутніх дій і можливих надзвичайних ситуацій;

2) формування необхідної психологічної установки, готовності, емоційного настрою на ефективне виконання службово-бойових завдань;

3) зняття надлишкової психологічної напруги.

5. Обов’язками безпосередніх та прямих керівників (начальників), психологів підрозділу кадрової роботи або психологів підрозділів Держспецзв’язку (за їх наявності) при проведенні психологічного інформування (інструктажу) є:

1) аналіз інформації про соціалізацію особистості, її біографічні дані, особливості родинних стосунків, соціально-побутові умови;

2) вивчення особливостей актуальної проблеми у разі її виникнення.

6. Протягом періоду виконання військовослужбовцями службово-бойових завдань в екстремальних (бойових) умовах безпосередні та прямі керівники (начальники) організовують з членами їхніх сімей комплекс заходів з психологічної підтримки, військово-соціальної та культурно-просвітницької роботи.

1. Психологічна корекція військовослужбовців, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції та у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, є комплексом заходів психологічного характеру, спрямованих на збереження, відновлення та корекцію психофізіологічних та психічних функцій, оптимального рівня боєздатності військовослужбовців, які зазнали впливу психотравмуючих чинників та постраждали внаслідок цього, а також створення сприятливих умов для подальшого успішного виконання ними службових обов’язків.

2. Стосовно військовослужбовців, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції та у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, психологічна корекція організовується та проводиться психологами підрозділу кадрової роботи або психологами підрозділів Держспецзв’язку (за їх наявності).

3. Методики, що використовуються під час проведення психодіагностичного обстеження та психологічної корекції військовослужбовців, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції та у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, в Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, наведено в додатку 18 до цього Порядку.

4. Кожному військовослужбовцю має бути забезпечено інформування про умови та форми виконання заходів психологічної корекції, шанобливе і гуманне ставлення посадових осіб Держспецзв’язку, психологів підрозділу кадрової роботи та підрозділів Держспецзв’язку (за їх наявності).

Військовослужбовець може відмовитися від проведення психологічної корекції та від будь-якого спланованого елемента заходів індивідуальної програми корекції, що не відповідає його індивідуальним запитам, а також клопотати про перегляд чи оскаржувати рішення відповідальних посадових осіб у сфері психологічної корекції.

Військовослужбовцю має бути гарантовано збереження конфіденційності інформації особистого характеру, можливість захисту його прав і законних інтересів, у тому числі в судовому порядку, а також інші права, передбачені законодавством.

5. Метою психологічної корекції військовослужбовців є:

1) збереження й відновлення їх психічного здоров’я;

2) відновлення психологічної спроможності й готовності виконувати службові обов’язки.

6. Основними принципами психологічної корекції військовослужбовців є:

1) своєчасний початок, що забезпечує досягнення мети психологічної корекції військовослужбовців;

2) комплексність;

3) безперервне, поетапне та послідовне застосування заходів психологічної корекції військовослужбовців у певній визначеній послідовності залежно від характеру психічного розладу та реальних можливостей;

4) партнерство, що передбачає залучення самих військовослужбовців до активної участі у відновлювальному процесі;

5) індивідуалізація програми психологічної корекції військовослужбовців, тобто застосування методик залежно від походження та особливостей відхилень (порушень), а також статі, віку, індивідуальних якостей особистості військовослужбовців, їх загального фізичного стану тощо;

6) єдність методів впливу;

7) колективність здійснення психологічної корекції військовослужбовців, що морально легше переноситься військовослужбовцями та підвищує її ефективність.

7. Успішність психологічної корекції військовослужбовців визначається в кожному окремому випадку створенням реального поетапного плану заходів з урахуванням відповідних напрямів корекції.

Завдання психологічної корекції військовослужбовців, її форми та методи можуть змінюватися залежно від конкретних випадків.

8. З військовослужбовцями, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції та у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, психологічна корекція проводиться у формах психодіагностичного обстеження, дибрифінгу (для групи постраждалих осіб) та шляхом проведення лекційних і тренінгових занять.

9. Основними завданнями психологічної корекції військовослужбовців є:

1) діагностика та нормалізація психічного стану військовослужбовців;

2) відновлення у військовослужбовців порушених (втрачених) психічних функцій до рівня, який дасть їм змогу ефективно виконувати службові обов’язки;

3) надання допомоги у встановленні (відновленні) конструктивних відносин між військовослужбовцями у підрозділі Держспецзв’язку.

10. Спеціалізованими завданнями психологічної корекції військовослужбовців є:

1) діагностика наявності, виду та рівня психічного розладу у військовослужбовців;

2) відновлення психологічної сумісності військовослужбовців у складі підрозділів Держспецзв’язку;

3) проведення психологічного консультування військовослужбовців тощо.

11. Необхідність застосування певних методик психологічної корекції військовослужбовців визначає психолог залежно від особливостей особистості військовослужбовця, змісту передуючих психотравматичних ситуацій, їх впливу та наслідків. При цьому передбачаються як індивідуальна, так і групова форми роботи.

12. Після виведення з району проведення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони для відновлення бойової готовності (боєздатності) підрозділу Держспецзв’язку розпочинається етап психофізіологічної діагностики військовослужбовців. На цьому етапі військовослужбовці проходять психодіагностичне обстеження.

13. Основними завданнями психологічної корекції військовослужбовців, що вирішуються на цьому етапі, є:

1) оцінювання рівня бойової готовності (боєздатності) колективів підрозділу Держспецзв’язку;

2) виявлення військовослужбовців, які мають хворобливий характер психічних реакцій (стресові розлади у формі бойових психічних травм), та направлення їх до закладів охорони здоров’я;

3) діагностика індивідуальних психофізіологічних станів військовослужбовців із виявленням гострих реакцій на стрес;

4) виявлення військовослужбовців з ознаками фізичної і розумової перевтоми, вираженої астенізації, психічної дезадаптації тощо;

5) оцінка наявних адаптаційних резервів військовослужбовців для визначення їх подальшої придатності до виконання поставлених завдань.

14. Первинними показниками наявності у військовослужбовця бойових психічних травм та необхідності направлення його до закладу охорони здоров’я є:

1) неможливість виконання військовослужбовцем службових обов’язків;

2) необ’єктивна оцінка військовослужбовцем рівня небезпеки;

3) неадекватні поведінкові реакції;

4) деморалізуючий вплив військовослужбовця на особовий склад підрозділу Держспецзв’язку;

5) створення військовослужбовцем загрози для оточення.

Направлення військовослужбовців, у яких виявлено ознаки бойових психічних травм, до закладів охорони здоров’я здійснюється медичними працівниками Держспецзв’язку відповідно до Інструкції про порядок медичного забезпечення в Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, затвердженої наказом Адміністрації Держспецзв’язку від 01 квітня 2014 року № 156, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 квітня 2014 року за № 416/25193 (із змінами).

15. Діагностика явищ фізичної і розумової перевтоми, вираженої астенізації, психічної дезадаптації у військовослужбовців проводиться шляхом:

1) аналізу скарг військовослужбовців;

2) спостереження за станом військовослужбовців у процесі їх службової діяльності;

3) експертного опитування;

4) встановлення рівня боєздатності та об’єктивних характеристик перевтоми й астенізації.

16. Після завершення етапу психофізіологічної діагностики військовослужбовців розпочинається відновлювальний етап.

На цьому етапі з метою відновлення військово-професійної працездатності військовослужбовців та запобігання розвитку в них психічних розладів військовослужбовцям, у яких за результатами діагностики встановлено наявність фізичної і розумової перевтоми, вираженої астенізації, психічної дезадаптації, за можливості надаються щорічні основні відпустки (у разі їх невикористання) відповідно до чинного законодавства.

Рішення про необхідність надання таких відпусток приймаються керівниками підрозділів Держспецзв’язку самостійно за рапортами безпосередніх керівників або на підставі рекомендацій психологів підрозділу кадрової роботи та підрозділів Держспецзв’язку (за їх наявності).

17. Основні завдання психологічної корекції військовослужбовців, які вирішуються на цьому етапі:

1) аналіз впливу чинників бойового стресу на морально-психологічний стан окремих військовослужбовців та військових колективів для прогнозування можливості розвитку віддалених наслідків впливу бойового стресу;

2) проведення заходів психологічної корекції з військовослужбовцями, у яких виявлено гострі реакції на стрес;

3) профілактика психологічної деформації особистості військовослужбовців;

4) надання допомоги військовослужбовцям в отриманні нових навичок поведінки, нових стилів міжособистісних та внутрішньоколективних відносин;

5) проведення індивідуального психологічного консультування військовослужбовців;

6) оцінка ефективності проведених заходів психологічної корекції.

18. Перелік та зміст заходів психологічної корекції визначаються з урахуванням віку, психологічних особливостей особистості військовослужбовця (індивідуальних ресурсних можливостей), особистих психологічних труднощів, соціального оточення, мотивації та активності військовослужбовця.

Під час проведення психокорекційних заходів передбачаються як індивідуальна, так і групова форми роботи.

19. Основним рекомендованим методом для здійснення психологічної корекції є психологічний дебрифінг (організоване обговорення екстремальної ситуації, спільно пережитої військовослужбовцями) у складі відповідного підрозділу.

20. Індивідуальне психологічне консультування військовослужбовців проводиться в частині:

1) проблем особистого характеру;

2) професійних проблем;

3) проблем зловживання алкоголем і наркотиками;

4) асоціальної поведінки;

5) проблем при гострих психологічних кризах тощо.

21. Ефективність психологічної корекції військовослужбовців підрозділу Держспецзв’язку (окремого військовослужбовця) визначається шляхом оцінки їх здатності виконувати службові обов’язки. При цьому щодо військовослужбовців підрозділу Держспецзв’язку (окремого військовослужбовця):

1) визначається оцінка стану психофізіологічної спроможності й готовності виконувати службові обов’язки;

2) надаються рекомендації щодо підтримання стану психофізіологічної спроможності й готовності виконувати службові обов’язки на досягнутому рівні;

3) визначається програма заходів (надаються рекомендації) щодо запобігання можливому розвитку психічних розладів.

Під час оцінки ефективності психологічної корекції військовослужбовця враховуються його вік, психологічні особливості особистості, соціальне оточення, мотивація та активність.

22. Результати проведення психологічної корекції військовослужбовців, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції та у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, реєструються у журналі обліку проведення психологічної корекції військовослужбовців, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції та у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони.

23. Забезпечення виконання заходів психологічної корекції військовослужбовців покладається на психологів підрозділу кадрової роботи та підрозділів Держспецзв’язку (за їх наявності).

1. Щороку до 20 грудня керівники підрозділів Держспецзв’язку, у складі яких проходять службу (працюють) психологи, подають до підрозділу кадрової роботи підсумковий письмовий звіт про здійснення психологічного забезпечення службової діяльності у підрозділі Держспецзв’язку за поточний рік, який складається з обов’язковим зазначенням інформації про:

1) організацію професійно-психологічного відбору кандидатів на проходження служби та навчання;

2) психологічне супроводження професійної діяльності;

3) забезпечення належної підготовки особового складу підрозділу Держспецзв’язку для виконання завдань за призначенням;

4) організацію роботи щодо допуску до несення служби у складі добового наряду військовослужбовців, які на час несення служби озброюються зброєю;

5) надання допомоги керівникам усіх рівнів щодо створення ефективної системи забезпечення психологічної стійкості особового складу підрозділу Держспецзв’язку;

6) вивчення соціально-психологічного клімату в колективах підрозділів Держспецзв’язку та надання консультативної допомоги керівникам усіх рівнів у формуванні необхідного рівня сприятливості соціально-психологічного клімату;

7) роботу щодо психологічного інформування (інструктажу) військовослужбовців, які плануються до участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони;

8) роботу щодо психологічної корекції військовослужбовців, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції та у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони.

1. З метою ефективного виконання завдань психологічного забезпечення службової діяльності в Держспецзв’язку та здійснення професійної діяльності в Адміністрації Держспецзв’язку та підрозділах Держспецзв’язку психологу надається окремий робочий кабінет та кабінет професійно-психологічного відбору.

2. Табель належності матеріального забезпечення психологічної діяльності в підрозділах Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України наведено у додатку19 до цього Порядку.