2.4. Штуцери для видавання рідкого аміаку, внутрішніх нагрівальних пристроїв, дренажу та встановлення контрольно-вимірювальних приладів необхідно розташовувати на днищах резервуарів, а решту штуцерів - у верхній частині резервуарів.
Штуцери, призначені для видавання рідкого аміаку, необхідно встановлювати з патрубками, заглибленими всередину резервуара на відстань, яка дорівнює половині діаметра або діаметру штуцера.
Діаметр штуцера видалення газоподібного аміаку для аварійного зниження тиску в горизонтальному і кульовому резервуарах необхідно обирати в 2 рази більшим, ніж діаметр штуцера для видавання рідкого аміаку, але не більше 300 мм.
Кількість штуцерів на резервуарах повинна бути мінімальною.
2.5. Навколо входу в монжюсну трубу необхідно влаштовувати поріг для зменшення кількості винесення мастила рідким аміаком, що видаляється з резервуара, та затримання його.
Верх порога повинен бути на 20-30 мм вище, ніж нижній кінець монжюсної труби, а внутрішній діаметр порога - в 1,5-1,7 раза більше зовнішнього діаметра монжюсної труби.
У разі періодичного надходження синтетичного рідкого аміаку в горизонтальні й кульові резервуари і періодичного його видавання допускається використовувати монжюсну трубу для подавання рідкого аміаку в резервуари.
2.6. Люки для проведення внутрішнього огляду необхідно розміщувати у верхній частині горизонтальних і кульових резервуарів.
Додаткові люки в нижній частині кульових резервуарів, передбачені проектом, допускається розміщувати в разі підтвердження розрахунками визначеної міцності резервуарів відповідно до вимог чинних нормативних документів.
2.7. Під час експлуатації резервуарів необхідно методом термографування або акустико-емісійним методом контролювати стан теплової ізоляції, показники і рівномірність осідання фундаментів кульових і горизонтальних (ємністю 100 м-3 і більше) резервуарів і фіксувати їх до і після гідравлічного випробування нового резервуара та перед подачею в нього рідкого аміаку, а також періодично (не рідше 1 разу на рік).
У разі осідання фундаменту резервуара більше, ніж передбачено проектом складу синтетичного рідкого аміаку, вживаються заходи щодо безпеки роботи резервуара і приєднаних до нього комунікацій.
У разі виявлення корозії в зовнішній оболонці резервуара оболонку мають додатково оглянути і вжити заходів щодо припинення або зниження швидкості поширення корозії.
2.8. На резервуарах з надлишковим внутрішнім тиском, встановлених на прирейкових і сільськогосподарських складах синтетичного рідкого аміаку, допускається передбачати аварійне скидання тиску з резервуара в атмосферу в разі загрози небезпечного витоку рідкого аміаку.
На горизонтальних резервуарах необхідно встановлювати спеціальний пристрій з ручним керуванням, а на кульових резервуарах - з ручним або дистанційним управлінням для скидання аміаку в разі аварійної ситуації.
3. Вимоги безпеки до ізотермічних резервуарів
3.1. Ізотермічні резервуари мають бути розраховані на тиск вище робочого на 25 % (12257 Па), але не менше ніж на 9806 Па.
Розрахунковий тиск у міжстінному просторі двостінних ізотермічних резервуарів необхідно приймати не менше 490,3 Па.
Вертикальні циліндричні резервуари необхідно обладнувати пристроями для гасіння хвилі рідкого аміаку (плаваючі понтони).
3.2. Під час розрахунку ізотермічних резервуарів необхідно враховувати можливість утворення вакууму не менше 490,3 Па, максимальний і мінімальний барометричний тиск, вітрове навантаження та вологість повітря.
3.3. Ізотермічні резервуари необхідно обладнувати вакуумними клапанами для гасіння вакууму під час досягнення величини, що дорівнює 490,3 Па.
Встановлення та періодична перевірка вакуумних і запобіжних клапанів здійснюються відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 12.2.085:2007.
3.4. Технологія зварювання і виготовлення днищ і дахів ізотермічних резервуарів визначається проектною документацією резервуара.
Зварні з’єднання листів під час виготовлення днищ та дахів ізотермічних резервуарів необхідно виконувати в стик. Днища необхідно виготовляти з листів на фундаментах. Розкладання і зварювання листів днища на фундаментах необхідно виконувати, якщо теплове розширення не перевищує 30 мм.
3.5. Усередині резервуара вище максимального рівня рідкого аміаку необхідно встановлювати розбризкувальний пристрій для охолодження резервуара аміаком, що випаровується, перед включенням його в роботу, а також для заповнення резервуара рідким аміаком.
3.6. Люки необхідно розташовувати на даху і бокових стінках нижньої частини ізотермічних резервуарів.
3.7. Штуцери для видавання рідкого аміаку необхідно розташовувати в нижній частині вертикальної стінки резервуара. Висота розташування штуцера приймається з урахуванням обсягів рідкого аміаку, що витрачається для підтримування ізотермічного режиму спорожнення резервуара.
Проходи штуцерів через зовнішню стінку двостінного резервуара необхідно оснащувати компенсаційними пристроями.
3.8. На зовнішніх стінках двостінних ізотермічних резервуарів дозволяється не встановлювати запобіжні клапани, якщо такі клапани є на буферній посудині (газгольдері) азоту або на трубопроводі азоту, який з’єднує зовнішній резервуар з буферною посудиною.
3.9. Вимірювання осідання фундаменту ізотермічних резервуарів необхідно проводити методом нівелювання в абсолютних позначках по глибинному реперу та реперу на фундаменті або опорах резервуара в період підйому ґрунтових вод, а також під час максимального розвантаження (навантаження) резервуарів.
3.10. Чергові внутрішні огляди ізотермічних резервуарів рідкого аміаку повинна проводити спеціалізована організація відповідно до вимог Порядку проведення огляду устатковання підвищеної небезпеки в строки, що встановлені відповідними нормативно-правовими актами та експлуатаційними документами підприємства-виробника резервуарів, але не рідше одного разу на 10 років.
IV. Вимоги безпеки до монтажу, експлуатації та ремонту трубопроводів, арматури і допоміжного обладнання складу
1. Вимоги безпеки до трубопроводів та арматури
1.1. Технічні вимоги до конструкції, матеріалів, експлуатації трубопроводів та арматури для рідкого аміаку повинні визначатися проектом складу.
Конструкція технологічних трубопроводів повинна забезпечувати безпечну їх експлуатацію і передбачати можливість їх повного спорожнення, очищення, промивання, продування, зовнішнього огляду, контролю і ремонту.
1.2. Експлуатація трубопроводів, які відпрацювали граничний строк експлуатації, допускається в разі отримання експертного висновку щодо продовження строку їх експлуатації за параметрів, встановлених в експлуатаційних документах, або експертного висновку щодо продовження експлуатації устатковання на визначений строк після експертизи, проведеної уповноваженою організацією відповідно до вимог Порядку проведення огляду устатковання підвищеної небезпеки.
Строк і параметри експлуатації необхідно наносити на теплоізоляцію трубопроводів.
1.3. Трубопроводи необхідно відділяти від резервуарів для зберігання синтетичного рідкого аміаку двома запірними пристроями з розміщенням між ними контрольного вентиля, якщо інше не передбачено проектом складу.
Арматура, розташована безпосередньо біля резервуарів місткістю 100 т і більше, повинна мати дистанційне та ручне керування.
Дистанційне керування арматурою необхідно здійснювати з центрального пункту управління складом.
1.4. На трубопроводах транспортування рідкого аміаку до резервуарів і з них необхідно встановлювати захисні пристрої (відсікачі, швидкісні клапани, зворотні клапани, засувки з електроприводом) для запобігання витіканню аміаку з резервуара в разі пошкодження трубопроводу.
Захисні пристрої необхідно встановлювати між резервуаром і запірною арматурою на трубопроводі подачі аміаку і після запірної арматури на трубопроводі його видачі.
Забороняється допускати намерзання льоду на рухомих частинах і дотичних з ними площинах основної арматури (клапанів, вентилів).
1.5. З’єднання трубопроводів з резервуаром повинні бути з компенсаційними пристроями або із самокомпенсацією для зменшення напруги в місцях приєднання трубопроводів до стінок резервуарів.
Приєднання трубопроводів до резервуарів необхідно виконувати після гідравлічного випробування резервуарів.
1.6. Трубопроводи для транспортування рідкого аміаку до резервуарів прокладаються на рівні, не нижчому позначки верху огорожі резервуарів.
Трубопроводи на ділянках проходу через огорожі необхідно розміщувати в сталевих захисних кожухах.
Обладнання вузла проходу трубопроводів через обвалування резервуарів повинно виключати можливість витоку рідкого аміаку за його межі.
1.7. Технологічні трубопроводи з арматурою необхідно розташовувати із зовнішніх сторін "глухих стін", а маховики вентилів управління виводяться в приміщення через сальникові ущільнення.
1.8. Труби в трубопроводах для транспортування рідкого аміаку необхідно з’єднувати зварюванням. Фланцеві з’єднання допускається передбачати в місцях приєднання запірної арматури, регуляторів тиску та контрольно-вимірювальних приладів.
Кількість фланцевих з’єднань на трубопроводах повинна бути мінімальною.
1.9. Зварювання стиків трубопроводів повинні проводити спеціально підготовлені зварники, атестовані в порядку, передбаченому Правилами атестації зварників, затвердженими наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 19 квітня 1996 року № 61, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 31 травня 1996 року за № 262/1287 (НПАОП 0.00-1.16-96).
1.10. Конструкція фланцевих ущільнень трубопроводів транспортування рідкого аміаку повинна бути визначена проектом складу.
1.11. Компенсацію теплового розширення трубопроводів транспортування рідкого аміаку і продувочного трубопроводу ізотермічного резервуара необхідно виконувати з урахуванням можливості їх охолодження до температури мінус 34 °С або до температури повітря самої холодної п’ятиднівки, якщо вона нижча за мінус 34 °С.
1.12. На трубопроводах транспортування рідкого або газоподібного аміаку необхідно застосовувати сталеві арматуру і фасонні частини.
Допускається встановлення спеціальної арматури з ковкого чавуну на трубопроводах за робочої температури середовища не нижче мінус 30 °С, розрахованої на тиск не менше 1,6 МПа (за робочого тиску середовища до 1 МПа), і арматури, розрахованої на тиск не менше 2,5 МПа (за робочого тиску середовища вище 1 МПа).
Забороняється використовувати арматуру та фітинги з деталями із міді, цинку та їх сплавів.
1.13. Ручне управління арматурою горизонтальних і кульових резервуарів необхідно здійснювати за місцем встановлення арматури або зі щитової. Стіни будинків щитових, які знаходяться з боку резервуарів, повинні бути "глухими" (без вікон і дверей).
1.14. На початку та в кінці трубопроводу необхідно передбачати встановлення штуцерів з арматурою і заглушкою для проведення випробування та продування їх інертним середовищем, повітрям або промивання водою.
Схема продування трубопроводів визначається проектом складу синтетичного рідкого аміаку.
Підведення (відведення) інертного середовища, повітря, води до трубопроводів повинно проводитися за допомогою знімних допоміжних трубопроводів. Після закінчення використання допоміжного трубопроводу його необхідно видаляти і встановлювати заглушку із "хвостовиком".
1.15. Для продування трубопроводів інертне середовище і повітря необхідно подавати під тиском, який дорівнює робочому. Продування трубопроводів, які працюють під надлишковим тиском до 0,1 МПа або вакуумом, необхідно проводити під тиском не більше 0,1 МПа.
Тривалість продування повинна складати не менше 10 хв.
1.16. Строки проведення технічного огляду трубопроводів, що експлуатуються за тиску до 10 МПа, встановлюються залежно від швидкості корозійного руйнування трубопроводів, умов експлуатації, результатів попередніх оглядів і ревізій.
Первинний технічний огляд трубопроводів проводиться уповноваженою організацією відповідно до вимог Порядку проведення огляду устатковання підвищеної небезпеки за методами випробувань, визначеними проектом складу синтетичного рідкого аміаку.
1.17. Викиди аміаку, які утворюються під час продування устатковання та трубопроводів складів, зниження в них тиску, операцій зливу-наливу цистерн, спрацювання запобіжних клапанів, необхідно утилізувати або знешкоджувати після попередньої сепарації від рідкої фази.
На кінцівках труб для викиду газоподібного аміаку в атмосферу необхідно встановлювати пристрої, які запобігають потраплянню до них атмосферних опадів.
Забороняється використовувати пристрої, які обумовлюють горизонтальні викиди або викиди під кутом до землі.
У разі знешкодження аміаку, що викидається, шляхом розчинення у воді необхідно застосовувати пом’якшену воду або паровий конденсат.
1.18. Колектори випуску рідкого і газоподібного аміаку мають бути окремими.
Пропускну здатність кожного колектора запобіжних клапанів необхідно обирати з урахуванням допустимого протитиску на виході із клапана за одночасного максимального скидання аміаку із запобіжних клапанів.
На відводах від запобіжних клапанів до колекторів необхідно передбачати фланцеві з’єднання для встановлення заглушок із "хвостовиками" у разі відключення клапанів.
1.19. Періодична перевірка і налаштування запобіжних клапанів на стенді проводяться в строки, визначені в паспортах підприємств-виробників клапанів, але не рідше одного разу на 2 роки.
2. Вимоги безпеки до допоміжного устатковання
2.1. Холодильні установки, призначені для конденсації аміаку, що випаровується в ізотермічних і кульових резервуарах рідкого аміаку, повинні бути індивідуальними для кожної групи резервуарів з однаковим робочим тиском і мати резервне обладнання для можливості проведення ремонту.
Продуктивність установки повинна забезпечувати компримування та зрідження всього газоподібного аміаку, що випаровується за рахунок притоку тепла з навколишнього середовища за максимальної для цього регіону температури.
У разі коли температура рідкого аміаку, що подається на зберігання до ізотермічного резервуара знизу, вища за мінус 30 °С, його необхідно спрямовувати до холодильної установки для охолодження.
2.2. Дозволяється встановлювати резервні компресори з приводами від дизелів. На трубопроводах вихлопних газів з дизелів необхідно встановлювати сухі або мокрі іскрогасники. Трубопроводи й іскрогасники повинні бути ізольованими один від одного.
2.3. Робочий тиск нагнітання аміачних компресорів для конденсації аміаку, що випарувався, необхідно обирати з урахуванням можливості присутності в аміаку газів, які не конденсуються і залишаються в резервуарі після продування.
Необхідно передбачати автоматичне відключення компресорів у разі:
граничнодопустимої температури газоподібного аміаку на лінії нагнітання;
граничнодопустимого тиску газоподібного аміаку;
максимального рівня рідкого аміаку у віддільнику рідини.
2.4. Компресори та насоси залежно від їх конструкції (типу) дозволяється встановлювати в будівлях або під навісом на відкритих майданчиках.
Допускається розташування насосів рідкого аміаку без трансформаторних та електророзподільних установок під трубопровідними естакадами.
2.5. Евакуаційні насоси необхідно розташовувати біля огорожі (всередині або зовні) і оснащувати дистанційним керуванням у разі розташування їх всередині огорожі та ручним - ззовні.
2.6. На лініях скидання газоподібного аміаку від запобіжних клапанів резервуарів, що працюють під надлишковим внутрішнім тиском, у факельну установку необхідно встановлювати сепаратор, якщо інше не передбачено проектом складу синтетичного рідкого аміаку.
2.7. Для підтримування в міжстінному просторі резервуарів (із засипною ізоляцією) постійної величини надлишкового тиску під час зміни барометричного тиску і температури повітря необхідно на лінії подачі азоту встановлювати газгольдери (з пружною або рухомою діафрагмою), розраховані на тиск 490,3 Па.
Місткість газгольдера повинна становити не менше 8-10 % обсягу міжстінного простору резервуара, з яким з’єднаний газгольдер.
2.8. Спалювання газоподібного аміаку, який утворюється під час заповнення резервуарів рідким аміаком, підготовки устатковання і трубопроводів насосних і роздавальних станцій до ремонту, викидів від запобіжних клапанів резервуарів, необхідно проводити у факельних установках.
2.9. Факельна установка повинна бути оснащена необхідними блокуванням і сигналізацією відповідно до проекту складу синтетичного рідкого аміаку.
2.10. Для виключення потрапляння кисню повітря до факельної установки через верхній зріз факельного ствола необхідно передбачати лабіринтне ущільнення і подачу азоту в ствол факела.
Факельну установку необхідно підтримувати в робочому стані, а черговий пальник повинен горіти постійно.
2.11. Для спалювання аміаку у факельних установках необхідно використовувати газоподібний пропан-бутан. Як паливний газ допускається застосовувати природний газ.
2.12. Тиск паливного газу в системі запалювання факельної установки необхідно автоматично підтримувати на рівні не менше 0,03 МПа.
2.13. Перед кожним пуском факельну установку необхідно продувати азотом до вмісту кисню біля основи факельного ствола не більше 3 % об.
2.14. Перед початком ремонту факельну установку необхідно від’єднати за допомогою заглушок від резервуарів, видалити горючі речовини шляхом продування азотом і заповнити повітрям із вмістом кисню не менше 20 % об. і шкідливих речовин не вище рівня, встановленого відповідними санітарними нормами.
У разі одночасного продування азотом резервуара та пристроїв, приєднаних до факельної установки, скидати продувні гази у факельний ствол дозволяється за погашених пальників.
V. Вимоги безпеки під час експлуатації складів синтетичного рідкого аміаку
1. Вимоги до теплової ізоляції резервуарів, трубопроводів і допоміжного устатковання
1.1. Резервуари для рідкого аміаку, розраховані на робочий тиск до 1 МПа, необхідно забезпечувати тепловою ізоляцією.
Теплова ізоляція резервуарів і трубопроводів, пов’язаних з ними, розрахованих на робочий тиск понад 1 МПа, проводиться, якщо це передбачено проектом складу синтетичного рідкого аміаку, з урахуванням температури середовища в апараті, кліматичних умов і впливу сонячної радіації.
1.2. Улаштування, матеріали та експлуатація теплової ізоляції резервуарів, трубопроводів і допоміжного устатковання повинні встановлюватись проектом складу синтетичного рідкого аміаку.
Норми википання аміаку в резервуарах з тепловою ізоляцією не повинні перевищувати нормативних показників, встановлених ГОСТ 6221-90.
1.3. Теплову ізоляцію необхідно виконувати з негорючих або важкозаймистих матеріалів.
У разі застосування як зовнішньої ізоляції важкозаймистих матеріалів і пінополіуретану необхідно забезпечувати заходи, що виключають можливість займання ізоляції: зрошення, захист негорючими покриттями.
Ізоляція повинна бути стійкою до атмосферної корозії або захищеною від неї.
1.4. Для ізоляції внутрішніх стін і даху двостінних ізотермічних резервуарів рекомендується застосовувати спучений перлітовий пісок (перліт) стандартного гранулометричного складу з вологістю не більше 0,8 % мас.
Гранулометричний склад перліту повинен забезпечувати вільне "дихання" азотом міжстінного простору двостінного резервуара в разі зміни тиску азоту в газгольдері відповідно до змін барометричного тиску.
Перліт не повинен містити органічних сполук.
1.5. Для заповнення міжстінного простору теплоізоляційним матеріалом (перлітом) у зовнішній оболонці двостінного ізотермічного резервуара необхідно обладнувати люки або штуцери для подачі в міжстінний простір сухого інертного газу (азоту) з точкою роси мінус 40 °С під тиском 98,06-196,1 Па і пробовідбірні крани та штуцери для випуску газоподібного аміаку з міжстінного простору під час витоку аміаку з внутрішнього резервуара.
1.6. Міжстінний простір резервуарів перед його заповненням теплоізоляційним матеріалом необхідно осушити. Заповнення міжстінного простору повинно бути суцільним, без порожнин.
У разі осаджування й ущільнення теплоізоляційної засипки після охолодження резервуара (обмерзання або поява конденсату на верхній частині зовнішньої стінки) необхідно здійснювати досипання перліту.
Знизу міжстінного простору двостінного резервуара необхідно встановлювати розподільний колектор азоту з відводами під днище внутрішнього резервуара.
1.7. Не допускається зволоження теплоізоляційних матеріалів і пристроїв під час їх зберігання та монтажу.
1.8. Матеріали та технологія улаштування теплоізоляції днища ізотермічних резервуарів повинні унеможливлювати потрапляння вологи, суцільне промерзання ґрунту під фундаментом і самого фундаменту під дією аміаку, що зберігається в резервуарі, і деформацію елементів конструкції резервуара.
1.9. Ізоляція днища ізотермічного резервуара в зоні окрайків повинна бути суцільною з міцних твердих матеріалів, які розміщуються на бетонному фундаменті одностінного резервуара і на окрайках зовнішнього днища двостінного резервуара.
Забороняється застосовувати сипучі матеріали та матеріали з текучими властивостями (бітум та матеріали на його основі) для досягнення щільного укладання ізоляції на фундамент у зоні окрайків днища.
1.10. Нерівності поверхонь основ під ізоляцію днищ ізотермічних резервуарів, нижні і верхні поверхні шару ізоляції повинні відповідати допускам, визначеним проектом складу синтетичного рідкого аміаку.
1.11. Монтаж ізоляції ізотермічних резервуарів без укриття дозволяється проводити тільки в теплу пору року за відсутності атмосферних опадів.
За несприятливих природних умов роботи з теплоізоляції резервуарів необхідно проводити під спеціально змонтованим укриттям, яке унеможливлює вплив вологи на якість теплоізоляції.
1.12. Для проведення періодичного обстеження та огляду стану теплової ізоляції необхідно залучати спеціалізовані організації відповідно до вимог, встановлених Технічним регламентом безпеки обладнання під тиском.
Візуальний огляд теплової ізоляції має проводитись один раз на квартал.
Термографування зовнішньої поверхні резервуара з метою виявлення ділянок з порушеною тепловою ізоляцією проводиться один раз на рік.
1.13. Теплоізольовані резервуари та трубопроводи транспортування рідкого аміаку вводяться в експлуатацію після проведення випробування на відповідність холодовтрат нормам, закладеним у проекті складу синтетичного рідкого аміаку, а в разі виявлення дефектів у теплоізоляції - після їх усунення.
2. Вимоги до систем контролю, керування та автоматичного протиаварійного захисту
2.1. Системи контролю, керування і сигналізації, протиаварійного захисту, а також системи зв’язку та оповіщення про аварійні ситуації повинні бути безпечними і безвідмовними, витримувати дію нормальних умов застосування й зовнішніх факторів і забезпечувати безпечне зберігання рідкого аміаку в резервуарах у регламентованих режимах функціонування, а в аварійних ситуаціях - переведення керуючої системи в безпечний стан.
Функції спільно діючих систем безпеки (системи пожежної, виробничої автоматики, раннього виявлення аварійних ситуацій) повинні доповнювати одна одну.
2.2. Приміщення, у яких розміщені трубопроводи транспортування газоподібного та рідкого аміаку, повинні обладнуватися автоматичною системою контролю концентрації аміаку в повітрі робочої зони, зблокованою із системою протиаварійного захисту та системою оповіщення працівників про перевищення ГДК аміаку або про виникнення аварійної ситуації. Ці системи повинні забезпечувати:
включення в роботу звукової і світлової сигналізації;
включення аварійної вентиляції;
зупинку компресорів, насосів та інших апаратів або включення в роботу аварійних засувок (відсікальних клапанів), які припиняють надходження аміаку до резервуарів і трубопроводів;
викидання газоподібного аміаку за межі виробничого приміщення.
2.3. Вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005-88 "ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны" (далі - ГОСТ 12.1.005-88) та Загальносоюзних санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм "Предельно допустимые концентрации (ПДК) вредных веществ в воздухе рабочей зоны" № 4617-88.
Контроль концентрації аміаку в повітрі робочої зони необхідно проводити систематично відповідно до ГОСТ 12.1.005-88 з використанням автоматичних газоаналізаторів або газоаналітичних комплексів.
2.4. Захисні пристрої аварійного відключення повинні бути блоковані від автоматичного пуску. Після повернення системи до нормального стану здійснюється запуск захисних пристроїв.
2.5. Забороняється експлуатувати склад синтетичного рідкого аміаку в разі несправних або відключених систем контролю, управління, сигналізації та протиаварійного захисту.
Під час заміни основних елементів систем управління та контролю повинна працювати дублююча система управління.
2.6. Резервуари синтетичного рідкого аміаку необхідно оснащувати приладами вимірювання рівня, температури і тиску аміаку й датчиками системи контролю граничнодопустимих показників цих параметрів.
Не допускається використання вимірювальних приладів з похибками, більшими, ніж зазначені в проекті складу синтетичного рідкого аміаку.
Вимірювальні і контролюючі прилади повинні бути захищені від доступу сторонніх осіб.
Прилади, які контролюють параметри, що визначають безпечність процесу зберігання аміаку, повинні дублюватися.
2.7. На горизонтальних резервуарах місткістю не більше 100 т допускається встановлювати по одному манометру і вимірювачу рівня рідини з класом точності не нижче 2,5 %.
2.8. Прилади, встановлені на резервуарах зберігання рідкого аміаку, повинні забезпечувати постійну реєстрацію основних параметрів експлуатації, а в разі зв’язку їх з агрегатом виробництва аміаку необхідно передбачати дублювання цих параметрів, світлової та звукової сигналізації граничних значень в центральному пункті керування агрегатом виробництва аміаку.
Автоматичні засоби керування і контролювання повинні бути захищені від можливих помилкових дій працівників, які обслуговують ці засоби.
2.9. Унеможливлення перевищення рівня аміаку в резервуарах понад допустимий повинно забезпечуватися для резервуарів місткістю:
до 10 м-3 (включно) - шляхом дублювання систем контролю параметрів;
до 50 м-3 - шляхом дублювання систем контролю та наявністю систем самодіагностики з індикацією справного стану;
50 м-3 і більше - шляхом дублювання систем контролю, наявністю систем самодіагностики і зіставленням технологічно пов’язаних параметрів.
2.10. Ймовірність безвідмовної роботи систем протиаварійного захисту резервуарів протягом 1000 годин повинна становити не менше:
0,9 - для резервуарів місткістю до 10 м-3 (включно);
0,9-0,99 - для резервуарів місткістю до 50 м-3;
0,99 - для резервуарів місткістю 50 м-3 і більше.
2.11. Встановлення скляних мірних приладів на резервуарах для зберігання рідкого аміаку не допускається.
Скляні мірні прилади допускається встановлювати як контрольні на період пуску та налагодження обладнання, і при цьому вони повинні бути обладнані арматурою для захисту від механічних пошкоджень, автоматичними клапанами, що закриваються в разі руйнування скла, або спеціальними запобіжними пристроями.
2.12. Метод вимірювання (об’ємний, ваговий) маси рідкого аміаку в резервуарах визначається проектом складу синтетичного рідкого аміаку. У разі вимірювання маси рідкого аміаку, що надходить до складу і виводиться зі складу, витратомірами необхідно передбачати корекцію на зміну температури під час реєстрації результатів вимірювань.
Допустима похибка вимірювання не повинна перевищувати ±2,5 % від найбільшого значення витрат.
2.13. На перевалочних складах синтетичного рідкого аміаку, які знаходяться на припортових заводах, з’єднаних з магістральними трубопроводами рідкого аміаку, необхідно встановлювати витратоміри або вимірювальне устатковання встановленої точності вимірювань.
Точність вимірювання витратомірами, встановленими на трубопроводах складу, повинна бути ідентичною точності вимірювання витратомірами, що застосовуються на магістральних трубопроводах.
Для вимірювання кількості рідкого аміаку, що надходить до складу і видається зі складу, дозволяється застосовувати турбінні витратоміри з корекцією на зміну щільності аміаку залежно від зміни температури під час реєстрації його кількості.
2.14. На роздавальних станціях рідкого аміаку необхідно встановлювати прилади вимірювання рівня заповнення резервуарів-сховищ аміаком (який не повинен перевищувати 2,4 м), тиску і температури рідкого аміаку.
2.15. Для контролю в трубопроводах тиску рідкого аміаку, що подається до резервуара, на кожному колекторі встановлюється запломбований манометр або датчики системи контролю граничнодопустимого тиску.
На шкалі манометра, встановленого на резервуарі рідкого аміаку, необхідно наносити червону риску навпроти поділки, яка відповідає допустимому робочому тиску.
Дозволяється замість червоної риски прикріплювати до корпусу манометра металеву пластинку, пофарбовану в червоний колір, що щільно прилягає до скла манометра.
Позитивні результати повірки манометрів засвідчуються відбитком повірочного тавра, нанесеного на пломбу, відповідно до вимог ДСТУ 2708:2006 "Метрологія. Повірка засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення".
2.16. Повітря для компресорів, контрольно-вимірювальних приладів та систем автоматизації повинно бути очищеним від мастил, вологи й пилу. Якість стисненого повітря повинна відповідати вимогам ДСТУ 4169-2003 "Стиснене повітря. Частина 1. Забрудники та класи чистоти".
2.17. На трубопроводах подачі рідкого аміаку до ізотермічного резервуара необхідно встановлювати системи автоматичного відключення подачі аміаку до нижньої частини резервуара в разі підвищення його температури до мінус 30 °C і переключення подачі до верхньої частини резервуара.
2.18. Холодильні установки для конденсації аміаку, що випаровується в резервуарах під час його наливання, та охолодження рідкого аміаку перед надходженням його до резервуарів необхідно обладнувати сигналізацією максимально допустимого тиску в лінії нагнітання.
Встановлення автоматичних регуляторів продуктивності холодильних установок визначається проектом складу синтетичного рідкого аміаку.
2.19. Приміщення складів синтетичного рідкого аміаку площею до 100 м-2 необхідно обладнувати автоматичною пожежною сигналізацією та технічними засобами пожежогасіння; більше 100 м-2 - автоматичними системами пожежогасіння та системами протипожежного захисту. Системи протипожежного захисту перевіряються на працездатність за інструкціями з їх експлуатації.
2.20. Склад синтетичного рідкого аміаку повинен мати засоби зв’язку (не менше двох каналів).
На заводських складах синтетичного рідкого аміаку зв’язок встановлюється з диспетчером підприємства, диспетчерськими аварійно-рятувальними службами (пожежно-рятувальною частиною, газорятувальними підрозділами) і підрозділами, що забезпечують функціонування складу.
Перелік пунктів зв’язку визначається роботодавцем.
2.21. На сільськогосподарських складах (роздавальних станціях) синтетичного рідкого аміаку дозволяється додатково з телефонним зв’язком використовувати радіозв'язок за допомогою мобільних радіоапаратів.
2.22. На складах синтетичного рідкого аміаку необхідно встановлювати систему контролю за можливими витоками аміаку і рівнем загазованості на відкритих їх територіях.
2.23. По периметру огорожі резервуарів необхідно встановлювати стаціонарні газоаналізатори (не менше ніж у 4-х точках) і систематично контролювати концентрацію аміаку в повітрі навколишнього середовища із сигналізацією і передачею показань в щитову складу синтетичного рідкого аміаку з дублюванням сигналізації в центральному пункті управління.
Для складів синтетичного рідкого аміаку ємністю до 100 т кількість точок виміру визначається проектом складу.
У разі відсутності автоматичних газоаналізаторів необхідно регулярно проводити аналізи повітряного середовища ручними приладами. Періодичність і методика проведення аналізів відображаються в технологічному регламенті експлуатації складу синтетичного рідкого аміаку.
2.24. Система контролю витоків аміаку повинна забезпечувати в автоматичному режимі збирання й оброблення інформації щодо концентрації аміаку в повітрі біля місць установлення газоаналітичних датчиків в обсязі, достатньому для формування адекватних керуючих впливів.
2.25. У разі виникнення аварійної ситуації система контролю витоків аміаку повинна в автоматичному (автоматизованому) режимі ввімкнути технічні пристрої, задіяні в системі локалізації аварійних ситуацій, та засоби оповіщення про аварію і вимкнути технологічне устатковання, функціонування якого може призвести до зростання масштабів і наслідків аварії.
Система контролю повинна оперативно подавати на пульт керування протиаварійними системами попередження про конкретне місце аварії.
2.26. Структура системи контролю витоків аміаку має бути двоконтурною і дворівневою.
У разі розташування складу синтетичного рідкого аміаку на території підприємства-виробника аміаку зовнішній контур має забезпечувати контроль за рівнем загазованості на промисловому майданчику з видачею даних для прогнозування поширення зони хімічного зараження на територію складу синтетичного рідкого аміаку і контроль за аварійними витоками аміаку з технологічного обладнання, що знаходиться за територією складу.
Внутрішній контур має забезпечувати контроль за рівнем загазованості та аварійними витоками аміаку в повітря робочої зони складу синтетичного рідкого аміаку.
Зовнішній і внутрішній контури системи контролю витоків аміаку повинні мати два рівні контролю концентрації аміаку в повітрі:
перший рівень - досягнення значень концентрації аміаку в повітрі робочої зони складу і поза нею біля місць встановлення газоаналітичних датчиків величини граничнодопустимої концентрації робочої зони (ГДКР.З. = 20 мг/м-3);
другий рівень "Аварійний витік аміаку" - досягнення значень концентрації аміаку в місцях встановлення газоаналітичних датчиків величини, яка перевищує граничнодопустиму концентрацію в повітрі робочої зони в 25 разів (25 ГДКР.З. = 500 мг/м-3).
2.27. Технічні характеристики, кількість та місце розташування газоаналітичних датчиків індикації та сигналізації витоків аміаку повинні відповідати характеристикам, закладеним у проекті складу синтетичного рідкого аміаку.
2.28. Допускається неавтоматичне (за місцем або дистанційне) включення технічних пристроїв, задіяних у системі локалізації аварійних ситуацій, якщо таке включення передбачено проектом складу синтетичного рідкого аміаку.
2.29. Для оповіщення працівників складу про перевищення ГДК аміаку в повітрі робочої зони необхідно встановлювати як мінімум два оповіщувачі, навіть якщо рівень звукового сигналу, визначений нормативно-правовими актами, може забезпечити один оповіщувач.
2.30. Склади синтетичного рідкого аміаку місткістю понад 40 т необхідно обладнувати об’єктовою і локальною системами оповіщення працівників складу та населення прилеглих населених пунктів на випадок аварії на складі.
3. Вимоги безпеки до електрозабезпечення складів
3.1. Системи електрозабезпечення складів синтетичного рідкого аміаку необхідно експлуатувати відповідно до вимог Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 09 січня 1998 року № 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10 лютого 1998 року за № 93/2533 (НПАОП 40.1-1.21-98).
3.2. Технічну експлуатацію електроустановок необхідно здійснювати відповідно до вимог Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 25 липня 2006 року № 258, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1143/13017 (зі змінами).
3.3. Електропостачання складів синтетичного рідкого аміаку дозволяється здійснювати як від енергосистем відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів, так і від власних генераторних установок.
Режим роботи електроустановок повинен забезпечувати безперебійну роботу системи забезпечення безпечної експлуатації складів і переведення системи в безаварійний стан у разі зниження напруги в зовнішній мережі.
3.4. Електропостачання устатковання системи управління складами синтетичного рідкого аміаку з ізотермічними і кульовими резервуарами повинно бути як для електроприймачів I категорії надійності, а для складів синтетичного рідкого аміаку з резервуарами місткістю до 100 т включно під надлишковим тиском електропостачання може бути як для електроприймачів II категорії надійності.
Як резервне джерело живлення системи управління дозволяється застосовувати акумуляторні батареї, ємність яких приймається з розрахунку роботи в режимі очікування протягом 24 годин і в режимі тривоги - 3 години (без урахування виносних світлових і звукових сигналізаторів).
3.5. Електропостачання устатковання (компресорних установок для конденсації аміаку, що випаровується в резервуарах під час зберігання, резервного живлення водою цих установок, компресорів повітря системи контрольно-вимірювальних приладів), призначеного для підтримки тиску під час зберігання синтетичного рідкого аміаку в горизонтальних та кульових резервуарах з надлишковим тиском до 0,6 МПа і в ізотермічних резервуарах, повинно забезпечуватись від двох незалежних джерел живлення.
Як додаткове джерело електропостачання складу дозволяється використовувати акумуляторні батареї або резервний аварійний електрогенератор.
Необхідність встановлення акумуляторних батарей для електропостачання приладів контролю та приладів системи управління визначається проектом складу синтетичного рідкого аміаку.
3.6. Вибір числа джерел електропостачання устатковання, що не має безпосереднього відношення до підтримування режиму тиску в резервуарах під час зберігання аміаку (компресорні холодильні установки для охолодження аміаку, що подається в резервуари для зберігання, насоси рідкого аміаку), визначається проектом складу синтетичного рідкого аміаку.
3.7. У закритих приміщеннях з технологічним устаткованням, що містить аміак, які відносяться до вибухонебезпечних зон класу 22, необхідно використовувати електрообладнання, що відповідає класу вибухонебезпечної зони, у якій воно встановлено, а також категорії і групі вибухонебезпечної суміші.
За відсутності такого електрообладнання допускається використання електрообладнання загального призначення (без вибухозахисту), яке має відповідний захист оболонки.
3.8. Електроустановки повинні бути захищені від струмів короткого замикання та інших несправностей, які можуть призвести до пожежі.
Плавкі вставки запобіжників повинні бути калібровані із зазначенням на клеймі номінального струму вставки (клеймо ставиться заводом-виробником або електротехнічною лабораторією). Застосування саморобних некаліброваних плавких вставок забороняється.
3.9. Частини устатковання (у тому числі трубопроводи гідро- та пневмосистем, запобіжні клапани, кабелі), механічне пошкодження яких може спричинити виникнення аварійної ситуації, необхідно захищати або розташовувати так, щоб унеможливити їх випадкове пошкодження.
3.10. Для захисту від статичної електрики необхідно заземлювати металеві та електропровідні неметалеві частини устатковання й електрообладнання.
Аміаковози під час виконання операцій зливу-наливу рідкого аміаку необхідно підключати до заземлювальних пристроїв.
3.11. Окремо розташовані трансформаторні підстанції й розподільчі пристрої на території складу необхідно розміщувати в закритих будівлях.
3.12. Загальне відключення силових та освітлювальних мереж складських приміщень з вибухонебезпечними і пожежонебезпечними зонами необхідно здійснювати апаратами відключення (вимикання), встановленими ззовні вказаних приміщень на негорючих стінах (перегородках) або на окремих опорах.
3.13. У приміщеннях категорій А, Б, В за вибухопожежною та пожежною небезпекою, що визначаються відповідно до чинних нормативно-правових актів, необхідно забезпечувати дотримання електричної іскробезпеки відповідно до вимог ГОСТ 12.4.124-83 "ССБТ. Средства защиты от статического электричества. Общие технические требования".
3.14. Будівлі та споруди складів синтетичного рідкого аміаку необхідно обладнувати системами блискавкозахисту.
4. Вимоги до водопостачання, каналізації і засобів та систем пожежогасіння складів синтетичного рідкого аміаку
4.1. Джерела та системи водопостачання і каналізації на складах синтетичного рідкого аміаку, витрати і запаси води для водопостачання та якість води визначаються проектом складу синтетичного рідкого аміаку відповідно до чинних будівельних норм та правил.
4.2. Склади синтетичного рідкого аміаку необхідно оснащувати системами протипожежного, господарсько-питного, а за необхідності - виробничого водопостачання.
Системи водопостачання можуть бути самостійними, об'єднаними повністю або частково.
На складах для зберігання рідкого аміаку в кульових резервуарах за тиску 0,6 МПа і в ізотермічних резервуарах компресорні холодильні установки для підтримування тиску з водяним охолодженням повинні мати резервне живлення водою на випадок перебоїв надходження води з основної системи.
Необхідність обладнання аварійних душових і встановлення раковин визначається проектом складу синтетичного рідкого аміаку.
4.3. Як джерело водопостачання складу синтетичного рідкого аміаку можуть використовуватися водопровідні системи підприємств, на території яких розміщений склад, населених пунктів, магістральні мережі близько розташованих підприємств, а також самостійні водозабори підземних і поверхневих вод.
Питна вода повинна відповідати вимогам Державних санітарних норм та правил "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" (ДСанПіН 2.2.4-171-10), затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 12 травня 2010 року № 400, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 01 липня 2010 року за № 452/17747 (далі - ДСанПіН 2.2.4-171-10).
4.4. Для прирейкових складів, призначених для прийому рідкого аміаку із залізничних цистерн, сільськогосподарських складів (роздавальних станцій) синтетичного рідкого аміаку допускається застосування систем водопостачання з водонапірними баштами, а також з подачею води для гасіння пожеж мотопомпами або автонасосами з резервуарів або водойм.
Максимальний строк відновлення пожежного обсягу води, місткість, кількість і розміщення протипожежних резервуарів необхідно приймати згідно з проектом складу синтетичного рідкого аміаку.
4.5. Водопостачання для господарсько-питних потреб сільськогосподарських складів (роздавальних станцій) синтетичного рідкого аміаку допускається здійснювати з використанням місцевих джерел води.
Привізна та з місцевих джерел питна вода повинна відповідати вимогам ДСанПіН 2.2.4-171-10.
4.6. Розрахункова витрата води на гасіння пожежі визначається проектом складу синтетичного рідкого аміаку.
За розрахункову витрату води на гасіння пожежі дозволяється приймати одну із найбільших витрат води на гасіння зовнішньої пожежі однієї із споруд, крім резервуарів зберігання синтетичного рідкого аміаку, або найбільшу сумарну витрату води на гасіння зовнішньої та внутрішньої пожежі однієї із будівель, але не менше 10 л/с.
4.7. У разі розташування на території складу синтетичного рідкого аміаку або поблизу нього об’єктів з горючими та легкозаймистими рідинами (речовинами) необхідно для унеможливлення виникнення пожежі на складах зберігання рідкого аміаку передбачати відповідну товщину ізоляції на резервуарах або стаціонарні системи водяного охолодження (зрошення) резервуарів.
Такі системи повинні забезпечувати протягом однієї години зрошування стінок резервуара, які можуть піддаватися тепловому випромінюванню з боку палаючого об’єкта.
4.8. Управління системою зрошування резервуарів може бути місцевим або дистанційним.
4.9. Інтенсивність зрошування охолоджувального резервуара необхідно приймати 0,2 л/с на 1 м розрахункової довжини зрошення, яка повинна дорівнювати:
для горизонтального резервуара - довжині циліндричної частини;
для шарового та ізотермічного резервуарів - половині довжини їх кіл.
4.10. Під’їзди, підходи до виробничих приміщень і пожежних резервуарів, а також доступ до первинних засобів пожежогасіння та пожежних гідрантів у приміщеннях завжди повинні бути вільними.
4.11. На сільськогосподарських складах і роздавальних станціях, які не обслуговують пожежні частини підприємств або населених пунктів, обладнуються опалювальні приміщення для зберігання первинних засобів пожежогасіння або стаціонарні установки автоматичного пожежогасіння водою, піною або негорючими газами.
Вибір приміщень, постів або стаціонарних установок пожежогасіння та застосування води, піни або негорючих газів для пожежогасіння визначається проектом сільськогосподарського складу (роздавальної станції) синтетичного рідкого аміаку з урахуванням місцевих умов та порядку його роботи.
4.12. Видалення атмосферних вод з території огорожі (обвалування) резервуарів після проведення аналізу на вміст аміаку здійснюється через приямок насосами в каналізацію або дренажну ємність.
4.13. Встановлення стаціонарних чи пересувних насосів визначається проектом складу синтетичного рідкого аміаку.
Нагнітальні трубопроводи від насосів прокладаються через верх огорожі із зовнішньої сторони.
4.14. Допускається не проводити видалення атмосферних вод з огородженої території резервуарів для зберігання синтетичного рідкого аміаку, якщо річна кількість опадів у районі розміщення складу не перевищує 400 мм, а річне випаровування їх не менше кількості опадів, і ґрунтові ділянки території можуть фільтрувати (вбирати) всю воду, що стікає з дільниць з твердим покриттям.
4.15. Видалення атмосферних вод з ділянок території складу синтетичного рідкого аміаку, на яких можливе розливання аміаку, здійснюється в промислову зливову каналізацію.
4.16. У разі відсутності промислової зливової каналізації (на прирейкових складах і роздавальних станціях) відведення зливових стоків з кювет резервуарів необхідно здійснювати в приямок з подальшим перекачуванням насосом за територію складу (за відсутності аміаку) або в автоцистерну для подальшого відправлення сільськогосподарським організаціям для використання як добрива (за наявності аміаку).
5. Вимоги безпеки під час експлуатації складів синтетичного рідкого аміаку
5.1. Експлуатація складу синтетичного рідкого аміаку здійснюється згідно з технологічним регламентом експлуатації складу.
Експлуатація складів синтетичного рідкого аміаку дозволяється після одержання дозвільних документів, визначених чинним законодавством.
5.2. Перед введенням в експлуатацію резервуарів для зберігання синтетичного рідкого аміаку, трубопроводів та устатковання з них необхідно видалити повітря і провести продування азотом. Продування інертним середовищем необхідно здійснювати згідно з вимогами Інструкції про порядок і режим продування резервуарів, трубопроводів та устатковання, розробленої відповідно до вимог державних стандартів України за даними технологічного регламенту і рекомендацій підприємств-виробників устатковання і затвердженої роботодавцем.
Підготовлені до введення в експлуатацію резервуари необхідно продувати газоподібним аміаком до вмісту аміаку в газі, що видувається, не менше 90 % об.
5.3. Ізотермічні резервуари перед заповненням аміаком необхідно охолоджувати до робочої температури.
Дозволяється поєднувати охолодження резервуарів з продувкою їх аміаком для видалення азоту.
Охолодження ізотермічних резервуарів необхідно проводити шляхом вприскування рідкого аміаку через спеціальний пристрій, унеможливлюючи утворення вакууму.
Різниця температур між верхом і низом резервуара на початку охолодження повинна становити не більше 50 °С, а швидкість охолодження - не більше 2 °С/год до зниження різниці температур до 30 °С, а після досягнення цієї різниці температур швидкість охолодження може бути поступово збільшена до 5 °С/год, але не більше.
Процес охолодження резервуарів слід вважати закінченим, коли температура зверху і знизу резервуара стане практично однаковою і рівень рідкого аміаку в резервуарі підвищиться за показниками рівнеміра мінімум на 200 мм.
5.4. Перед подаванням аміаку до двостінного ізотермічного резервуара його міжстінний простір, засипаний ізолювальним матеріалом, необхідно продувати сухим азотом або іншим середовищем для видалення повітря та вологи до точки роси азоту мінус 40 °С.
Вміст аміаку в міжстінному просторі резервуарів рідкого аміаку під час експлуатації не повинен перевищувати 0,5 % об. У разі збільшення частки аміаку понад 0,5 % об. резервуар має бути зупинений на ремонт.
5.5. Газоподібний аміак з резервуарів рідкого аміаку в разі суміщення продування та їх охолодження необхідно подавати до установки утилізації, а після зниження об’ємної концентрації азоту в аміаку до концентрації, за якої може працювати холодильна установка, - у її всмоктувальний трубопровід. До початку подачі аміаку на холодильну установку повинна бути включена її система автоматики.
У разі коли автоматичне включення не відбулося, необхідно включити установку вручну і налагодити автоматику.
5.6. Роботи, під час виконання яких можливе ураження аміаком, необхідно проводити не менше ніж двома працівниками, які зобов’язані підтримувати постійний зв’язок один з одним.
Допускається виконання роботи щодо прийому та видачі аміаку одним працівником у разі стаціонарного з’єднання аміакопроводу з резервуаром.
Змивання невеликих витоків рідкого аміаку водою допускається за умови співвідношення води й аміаку не менше ніж 10:1.
5.7. Працівники, які залучаються для проведення ремонту устатковання складу синтетичного рідкого аміаку, повинні бути забезпечені необхідним справним інструментом, пристосуваннями та ЗІЗ.
На устаткованні та трубопроводах, відключених для ремонту, до продування і початку ремонтних робіт необхідно встановлювати попереджувальні знаки "Не вмикати - працюють люди".
5.8. Роботи з ремонту наземних резервуарів синтетичного рідкого аміаку дозволяється проводити після відключення їх від джерел електроживлення з видимим розривом, повного звільнення резервуара від аміаку, від’єднання від нього трубопроводів. Вміст кисню в повітрі після закінчення продування повинен бути не менше 20,5 % об.
5.9. Устатковання та трубопроводи після ремонту до введення в експлуатацію необхідно очистити й перевірити за робочого тиску, а машини - випробувати.
5.10. На прирейкових складах, призначених для прийому рідкого аміаку із залізничних цистерн, і сільськогосподарських складах (роздавальних станціях) синтетичного рідкого аміаку продувку компресорного устатковання, насосів і трубопроводів після звільнення їх від рідкого аміаку необхідно проводити повітрям від повітряного компресора.
Видалення залишків газоподібного аміаку з резервуарів необхідно проводити промивною водою, призначеною для господарсько-питних потреб, з інтенсивністю заповнення не більше 0,25 об’єму за добу.
5.11. Воду після промивання резервуарів, у яких містився аміак, необхідно самопливом направляти в спеціальний резервуар слабкої аміачної води (заглиблений або наземний) для її повторного використання під час промивання резервуарів або на утилізацію.
У разі досягнення концентрації аміаку в резервуарі слабкої аміачної води 7-10 % мас. забороняється використовувати її для промивання резервуарів та трубопроводів з аміаком. Для цих цілей необхідно використовувати чисту воду.
5.12. Продувні гази та гази, які утворюються під час скидання надлишкового тиску зі шлангів залізничних і автоцистерн (крім скидів від запобіжних клапанів), необхідно спрямовувати до установки утилізації аміаку.
5.13. Організацію та виконання вогневих робіт усередині резервуарів необхідно проводити відповідно до вимог НПАОП 28.52-1.31-13, Інструкції з організації безпечного ведення вогневих робіт на вибухопожежонебезпечних та вибухонебезпечних об’єктах, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 05 червня 2001 року № 255, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 червня 2001 року за № 541/5732 (НПАОП 0.00-5.12-01), і ГОСТ 12.3.003-86 "ССБТ. Работы электросварочные. Требования безопасности".
Проведення зварювальних робіт усередині замкнутих просторів допускається за безперервної роботи місцевої витяжної вентиляції і засобів, які унеможливлюють накопичення шкідливих речовин у повітрі робочої зони вище граничнодопустимих концентрацій і кисню менше 19 % (за об'ємом).
У разі відсутності вентиляції необхідно забезпечити примусову подачу чистого повітря до робочої зони працівника.
5.14. Забороняється виконувати роботи в котлі цистерни (резервуарі) без використання засобів індивідуального захисту органів дихання (ЗІЗОД).
Вибір ЗІЗОД необхідно здійснювати відповідно до вимог Правил вибору та застосування засобів індивідуального захисту органів дихання, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 28 грудня 2007 року № 331, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04 квітня 2008 року за № 285/14976 (НПАОП 0.00-1.04-07).
| Заступник директора Департаменту фізичного захисту, промислової безпеки та охорони праці | І.О. Ященко |