9.14. У період льодоходу, коли крига йде цілісною масою та неможливо застосувати плавучі засоби для висадки підривників на великі крижини, розколювання їх проводять зарядами, які кидають з берега з укриття. Вага зарядів визначається на місці залежно від міцності, товщини і поперечного розміру крижин. При глибині ріки не більше 3 м крижини, що пливуть, дозволяється розколювати киданням зарядів на дно річки з таким розрахунком, щоб приблизний центр крижини виявився над зарядом у момент його вибуху.
9.15. Затори, що утворились вище об'єктів, які необхідно захистити, ліквідують зарядами ВР, розташованими в замку затору, який, як правило, знаходиться в голові затору і визначається в місцях торосіння криги.
Потужні затори необхідно ліквідовувати одночасним безкапсульним підриванням зарядів, що розташовують уздовж затору в один - два ряди.
9.16. Великі крижини в заторі вище об'єктів, які необхідно захистити, що можуть завдати великих пошкоджень об'єктам, розколюють вибухом до ліквідації затору. Ліквідацію заторів біля об'єктів, які необхідно захистити, проводять шляхом підривання зарядів, розташованих в один ряд уздовж затору, і утворення в результаті вибуху каналу напроти найбільшого прольоту. На великих річках канали утворюють одночасно напроти декількох прольотів.
9.17. Вибухові роботи поблизу підводних кабелів, дюкерів, телефонних і електричних ліній та інших підводних споруд і комунікацій проводять за узгодженням з відповідними організаціями, поблизу яких проводяться вибухові роботи, і при дотриманні заходів, що виключають їх пошкодження.
10. Корчування пнів і звалювання дерев
10.1. При корчуванні пнів заряди ВР необхідно розміщувати або під пнем у свердловині, що вибурюють у порожнині, яку отримують підкопуванням, або в шпурі, що висвердлюють у самій деревині. Схема розміщення заряду при корчуванні пнів та звалюванні дерев наведена на рис. 8.11 (додаток 46).
10.2. Глибина підкопування (розміщення заряду) залежить від діаметра пня, давнини рубки, особливостей ґрунту та мети корчування. Середня глибина підкопування повинна становити до 1,5 - 2 діаметрів пня. Діаметр вимірюють біля кореневої шийки на висоті 10 см від початку розгалуження коренів. При корчуванні пнів у кам'янистих або мерзлих ґрунтах глибина підкопування зменшується на 15 - 20 %.
Залежно від необхідної глибини підкопування необхідно починати на відстані 10 - 20 см від пня під кутом 40 - 50° до поверхні землі у напрямку до центра пня. Підкопування пнів чи дерев середнього розміру (діаметром до 30 см) проводять буровими механізмами, рідше - земляними бурами діаметром 80 мм; при корчуванні пнів і дерев діаметром понад 30 см діаметр підкопування необхідно доводити до 100 мм.
10.3. Вага заряду для корчування пнів повинна визначатися за формулою
| Q = KП d, г, | (8.24) |
| де | KП | - | питома витрата ВР на 1 см діаметра пня, що визначається відповідно до табл. 8.7 (додаток 47), г; |
| d | - | діаметр пня, см. |
Значення питомої витрати ВР необхідно уточнювати дослідним шляхом.
10.4. При корчуванні пнів діаметром більше 1 м і за наявності потужних стрижневих коренів заряди необхідно розташовувати у двох підкопуваннях, що вибурюють з протилежних боків пня. Такі заряди необхідно підривати одночасно ДШ або ЕД. Підривання дозволяється проводити при одному підкопуванні, але з попереднім прострілюванням. При корчуванні пнів, розташованих на косогорі, заряд (підкопування) необхідно розташовувати з нагірного боку.
10.5. При корчуванні пнів поблизу будівель і споруд підкопування ведуть з боку будинків. Величина заряду в цьому випадку повинна бути зменшена на третину від розрахункової.
10.6. Якщо пні розташовані близько один до одного та коріння їх тісно переплітається, усі заряди під пнями необхідно підривати одночасно.
10.7. При розміщенні зарядів у шпурах, пробурених безпосередньо в деревині пнів, величину зарядів необхідно визначати з розрахунку 7,5 - 10 г амоніту на 1 см діаметра пня.
Шпури висвердлюють по осі пня вертикально або похило. У цих випадках дно шпуру повинно збігатися з віссю пня, а глибина шпуру дорівнювати двом діаметрам пня.
10.8. При звалюванні дерев вибуховим способом необхідно застосовувати заряди, що розташовуються в підкопах, шпурах, або зовнішні заряди, які щільно прикладаються до дерева, яке підривається. Дозволяється звалювання дерев двома способами: із залишенням пня на місці; разом з коренем.
10.9. Величина зовнішнього заряду для перебивання стовбура дерев повинна визначатися за формулою
| Q = KD-2, г, | (8.25) |
| де | K | - | питома витрата ВР, г/см-2, приймається для твердих і в'язких порід (дуб, бук тощо) - 1,25 - 1,5 г/см-2, для інших порід - 1 г/см-2; |
| D | - | діаметр дерева, см. |
10.10. Зовнішній заряд необхідно виготовляти у вигляді пакета плоскої форми завтовшки не менше 2 - 2,5 см і шпагатом щільно прив'язувати до попередньо затесаного стовбура дерева.
10.11. При перебиванні стовбурів дерев шпуровими зарядами шпури необхідно вибурювати механічними свердлами. Вага заряду в шпурах повинна визначатися за формулою
| Q = 0,2D-2, г. | (8.26) |
10.12. При звалюванні дерева разом з коренем заряд ВР повинен розміщуватися в підкопуванні, як і при корчуванні пнів. При цьому необхідно враховувати, що дерева падають у той бік, де розміщено заряд.
11. Вибуховий плантаж
11.1. Вибуховий плантаж або глибоке розпушування ґрунту повинні проводиться для створення сприятливих умов росту різних сільськогосподарських культур. При цьому заряди розміщують у ґрунті з таким розрахунком, щоб ґрунт, розпушений вибухами, в основній масі не розкидався і залишався на місці. Діями вибуху верхні шари ґрунту необхідно перемішувати з нижніми, за рахунок цього відкривається доступ повітря і вологи вглиб ґрунту.
Для розміщення зарядів у ґрунті необхідно бурити шпури діаметром 40 - 60 мм. Глибина шпурів повинна відповідати заданій глибині розпушування.
11.2. Робота з плантажу на косогорі повинна починатися підриванням одного ряду посилених зарядів, що створює канавку вздовж ділянки, яка підлягає розпушуванню. Потім підривають ряди зарядів паралельно утвореній канавці знизу вгору по схилу. При вибуху кожного наступного ряду зарядів утворюється нова канавка, а попередня заповнюється підірваним ґрунтом.
11.3. Для максимального перемішування ґрунту необхідно одночасно підривати кілька зарядів.
Заряди необхідно розташовувати на відстані, рівній 1,1 - 1,2 глибини шпуру (заданої глибини розпушування) від кромки канавки, що утворена попереднім вибухом. Відстань між шпурами необхідно приймати рівною не менше 1,5 глибини шпурів.
11.4. Заряди, що підриваються на початку роботи з метою утворення канавки вздовж ділянки, розраховують як заряди викиду при показнику дії вибуху n = 1 згідно з формулами (5.1), (5.2).
12. Підводні вибухові роботи
12.1. Підводні вибухові роботи проводять для поглиблення дна, проведення різних траншей на дні водойми, розчищення фарватерів та інших цілей.
12.2. Підривання порід під водою при глибині розробки до 0,5 м дозволяється проводити за допомогою зовнішніх зарядів, при глибині розробки 1,5 м та більшій - шпурових та свердловинних зарядів. Наноси, що покривають скельний масив, необхідно перед проведенням вибуху видаляти.
12.3. Масу накладних зарядів необхідно визначати за формулою
| Q = qH р S, кг, | (8.27) |
У тому випадку, коли глибина занурення заряду менше 2Hр, вагу заряду, обчислену згідно з формулою (8.27), необхідно збільшити: при глибині занурення на 1,4Hр - на 25 %; при глибині занурення (0,7 - 1,4)? Hр - на 25 - 50 %.
12.4. Відстані між зовнішніми зарядами в одному ряду залежно від умов розробки приймаються рівними (3,0 - 3,5)? Hр, відстань між рядами зарядів - (2,5 - 3,0)? Hр.
12.5. Розрахунок свердловинних (шпурових) зарядів при підводних вибухових роботах необхідно проводити відповідно до розділу VI цих Технічних правил, причому величина розрахункової питомої витрати ВРq, що приймається для зарядів розпушування за табл. 5.1 (додаток 1), повинна бути збільшена в 2 - 3 рази. Якщо необхідно забезпечити високу якість дроблення свердловинними зарядами, розрахункову сітку розташування зарядів необхідно зменшити на 30 - 50 %.
IX. Визначення параметрів безпеки при проведенні спеціальних вибухових робіт
1. Загальні технічні вимоги безпеки під час підготовки і проведення спеціальних вибухових робіт
1.1. При обваленні будівель і споруд на свою основу висота розвалу не повинна перевищувати однієї третини, а ширина розвалу - половини висоти стіни.
1.2. При обваленні будівель і споруд за один прийом із застосуванням ЕД уповільненої дії послідовність підривання вибирається такою, щоб вибухом зарядів однієї ділянки не були пошкоджені укриття і вибухова мережа інших ділянок.
1.3. Будівлі та споруди із суцільними капітальними стінами, що розділяють їх усередині на секції, дозволяється руйнувати частинами. При обваленні будівель і споруд за декілька прийомів необхідно підібрати таку послідовність підривання, при якій зруйновані матеріали не змогли б заважати підготовці подальших вибухових робіт.
1.4. У разі коли будівля, яка підлягає руйнуванню, зв'язана з якою-небудь іншою будівлею, яка не підлягає руйнуванню, попередньо між ними на відстані не менше 1 м необхідно створити щілину за допомогою одного ряду шпурових зарядів або відокремити цю споруду механічним способом.
У випадку коли об'єкт, який руйнується, тільки примикає до іншої споруди, створення щілини дозволяється не передбачати.
1.5. До початку бурових робіт необхідно виявити в стінах і колонах пустоти і металеві конструкції (сполучення). При розрахунках і розміщенні зарядів на об'єкті вони повинні бути враховані, тому що металеві сполучення можуть заважати руйнуванню конструкції вибухом, а пустоти можуть змінити величину та напрямок ЛНО зарядів, поглинути енергію вибуху та цим самим значно знизити ефективність вибухового руйнування.
1.6. У випадку коли в процесі буріння будуть виявлені димоходи, компенсаційні та інші пустоти, провали тощо, заряджання в таких місцях забороняється.
1.7. Якщо при огляді об'єкта, який підлягає руйнуванню, виявлено пустоти (двері, вікна, вентиляційні ходи тощо), які суттєво впливають (заважають) або можуть суттєво вплинути на дію вибуху, напрямок валки, їх необхідно закласти цеглою, залізобетонними плитами або вжити заходів щодо запобігання їх негативній дії.
1.8. При роботах у населених пунктах або важких обмежених умовах забудови підприємств, установ, будівельних майданчиків, на території яких будуть проводитись вибухові роботи з руйнування об'єктів, необхідно застосовувати запобіжні заходи щодо захисту споруд, будівель, комунікацій, що не підлягають руйнуванню.
1.9. При знесенні будівель із застосуванням енергії вибуху необхідно віконні, дверні та інші отвори поверху, який підбивається, наглухо забити дерев'яними щитами (фанерою) товщиною не менше 20 мм, закрити дротяними сітками або закласти мішками з піском.
1.10. Із зовнішнього боку будівель і споруд, що руйнуються, у місцях розміщення зарядів для локалізації розльоту шматків і зниження інтенсивності дії УПХ необхідно монтувати спеціальні укриття, які повинні повністю перекрити частину стіни, що підривається. Укриття дозволяється споруджувати різної конструкції, а саме:
дерев'яні щити товщиною не менше 30 - 40 мм з поперечними брусками, на які вкладаються мішки з піском (відсівом). При цьому нижня частина щитів повинна розміщуватися від стіни не менше ніж на 0,5 м, а верхня - торкатися стіни. Верхня частина щитів повинна перекривати межу підбою стіни (колони) не менше ніж на 0,5 м. Окремі щити дозволяється закріплювати зверху і знизу дротом діаметром 2 - 3 мм або збивати дошками з метою створення єдиної захисної конструкції;
залізобетонні плити або інші конструкції, за допомогою яких повинні бути перекриті ділянки стіни, що руйнується, з перекриттям отворів між ними сіткою "рабиця" і привантаженими мішками з піском;
дротяні сітки, що закріплені на дерев'яних стійках, привантажені мішками з піском;
захисні стіни з мішків з піском (старих фундаментних блоків тощо), що розташовані вздовж стіни, із зазором 0,3 - 0,5 м та інші конструкції. При підбої колон у місцях розташування зарядів необхідно монтувати спеціальні конструкції, які повинні локалізувати розліт шматків і негативну дію УПХ. Колона повинна обмотуватися щільною тканиною (брезент, пластик тощо), поверх якої проводять обмотування дрібною дротяною сіткою і закріплюють дротом. Щоб не пошкодити вибухову мережу, на стіни колони підкладаються дерев'яні бруски.
1.11. Вікна нижніх поверхів будівель і споруд, що не підлягають руйнуванню, але знаходяться в межах небезпечної зони вибухових робіт, з боку об'єктів, що руйнуються вибухом, повинні бути закриті міцними щитами. Стіни таких будівель необхідно огороджувати парканом або іншою огорожею, яка встановлюється на відстані 2 - 3 м від будівлі, яку необхідно захистити.
1.12. Вікна будівель і споруд, що знаходяться в межах розльоту шматків і дії УПХ з боку об'єкта, що руйнується вибухом, необхідно на час підривання відкривати, а вітринні вікна будівель захистити щитами або мішками з піском. В окремих випадках необхідно на час проведення вибухових робіт такі засклені поверхні розісклити.
1.13. При проведенні вибухових робіт біля об'єктів, для яких струс від падіння труб, будівель, споруд, що руйнуються, може бути небезпечним, обвалення необхідно проводити на подушку з піску, відсіву, конструкцій з дерева або іншого матеріалу, що погасять негатив двигтіння.
1.14. Руйнування будівель, споруд, комунікацій необхідно проводити у визначений час, узгоджений з відповідними організаціями, поблизу яких проводяться вибухові роботи, та органами місцевого самоврядування. Про час проведення вибухових робіт мешканців найближчих будинків і працівників установ та організацій, території яких потрапляють у зону проведення робіт, повинно бути сповіщено завчасно, не менше ніж за п'ять діб.
1.15. Руйнування (обвалення) будівель, споруд, комунікацій в населених пунктах або в обмежених умовах забудови підприємств, установ, будівельних майданчиків повинно проводитись шпуровими зарядами, спеціальними зарядами, призначеними для руйнування таких об'єктів, в окремих випадках дозволяється застосування свердловинних і поверхневих зарядів.
1.16. Перед початком руйнування будівель, споруд, комунікацій необхідно оглянути місце проведення робіт, стан навколишнього середовища та самого об'єкта руйнування, виявити проблемні місця, місця укриття людей, можливі напрямки валки (обвалення), виявити приховані об'єкти (підвали, ходи, димоходи, підземні комунікації тощо), розташування на території нафто-, газо-, водо-, паропроводів, ліній електропередач, інших комунікацій, які потрапляють у поле можливої небезпечної зони вибухових робіт.
До обстеження повинні залучатися за необхідності фахівці з різних галузей - хіміки, енергетики, гідравліки, сейсмологи та інші. Рішення щодо їх участі в обстеженні об'єкта руйнування приймають технічні керівники підприємств, що проводять вибухові роботи, та підприємства-замовника. На підставі обстеження приймається рішення щодо можливості застосування в такому випадку вибухових робіт для руйнування об'єкта.
1.17. Після прийняття рішення щодо застосування вибухових робіт для руйнування об'єкта організація-замовник надає підприємству, що проводить вибухові роботи, лист про укладання договору на проведення вибухових робіт з додаванням технічного завдання на руйнування та всіх необхідних документів (креслень, схем, ситуаційних планів). На ситуаційному плані (викопіюванні з плану території) повинні бути показані всі будинки, споруди, комунікації, дороги, прилеглі території, нафто-, газо-, водо-, паропроводи, лінії електропередач, підземні комунікації тощо. На ситуаційному плані підприємством-замовником повинен бути вчинений запис "Не показаних на плані будинків, споруд, комунікацій, доріг, нафто-, газо-, водо-, паропроводів, ліній електропередач, підземних комунікацій немає", поставлено підпис технічного керівника та печатку (за її наявності). Ситуаційний план надається у масштабі 1:500.
( Пункт 1.17 глави 1 розділу IX із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства економіки № 2619 від 27.04.2023 )
1.18. Після проведення основних підготовчих робіт необхідно визначити день і час проведення вибухових робіт. До цього часу повинні бути проведені такі роботи:
очищено та підготовлено до буріння і підривання всі необхідні частини об'єкта; для запобігання сейсмічному впливу - обкопано місця робіт на необхідну глибину; заготовлено трапи, драбини, підмості для безпечного проведення вибухових робіт; проведено освітлення (за необхідності);
проведено буріння на всіх частинах об'єкта згідно з "Проектом проведення вибухових робіт по руйнуванню (найменування об'єкта)";
підготовлено допоміжні матеріали для забивки шпурів (пісок, глина, вода);
змонтовано секції необхідного укриття, заготовлено мішки з піском тощо;
зроблено запас необхідних матеріалів на випадок пошкодження об'єктів, що не підлягають руйнуванню (скло, дошки тощо), та створено аварійну ремонтну бригаду;
захищено всі будівлі, споруди, комунікації, які попадають у межі небезпечної зони вибухових робіт, від можливої негативної дії вибуху;
визначено місце розташування підривника, маршрут виведення людей та місце їхнього укриття;
визначено місця розташування охорони небезпечної зони вибухових робіт;
огороджено спеціальною стрічкою місце робіт.
2. Граничнодопустимі рівні сейсмоефекту
2.1. При виборі безпечних режимів підривання поблизу об'єктів, що зазнають багаторазового впливу сейсмічних навантажень, необхідно, щоб рівень сейсмічної дії вибуху не перевищив граничнодопустимого (критичного) значення.
2.2. Загальноприйнятим критерієм сейсмічної небезпеки вибуху визначено швидкість коливань ґрунту (або бетону) в основі об'єкта, що охороняють. Граничнодопустимі значення швидкостей коливань ґрунту в основі об'єктів, що охороняють, наведено в табл. 9.1 (додаток 49).
3. Сейсмічна безпека трубопроводів
3.1. Вибухи біля заглиблених у ґрунт сталевих труб (водопровід, каналізація, нафто- і газопровід) дозволяється проводити на будмайданчиках, при обваленні будинків, реконструкції й розширенні промислових підприємств, а також прокладанні трубопроводів біля раніше побудованих трас, після визначення сейсмічної безпеки трубопроводів.
3.2. При вибухах поблизу трубопроводів повинна бути визначена питома енергія хвилі, що пропорційна товщині стіни труби. Радіус небезпечної зони при вибухах поблизу трубопроводів необхідно визначати за формулою
| Rб = 2? Q-0,4dm-0,25, м, | (9.1) |
| де | dm | - | товщина стіни труби, см. |
3.3. У разі розробки траншей вибухом поблизу діючих трубопроводів особливо в зимовий час необхідно визначити параметри вибухових робіт: масу сейсмобезпечного заряду Qс.б при заданій відстані від заряду до діючого трубопроводу R, а також сейсмобезпечну відстань Rс.б при заданій масі заряду, що підривається миттєво. Схема розташування зарядів при спорудженні траншей поблизу діючого трубопроводу при розпушуванні мерзлого ґрунту наведена на рис. 9.1 (додаток 50). Розрахунок вважається правильним, якщо виконується умова R > 2lс або Rс.б > 2lс.
3.4. Відстань до діючого трубопроводу повинна бути розрахована за формулою
| див. зображення | (9.2) | ||
| де | Rм | - | відстань між осями діючого трубопроводу та трубопроводу, що споруджують, м; |
| D | - | зовнішній діаметр діючого трубопроводу, м; | |
| b | - | відстань між рядами зарядів, м; | |
| n | - | число рядів. |
3.5. Сейсмобезпечна маса заряду повинна бути розрахована за формулою
| див. зображення | (9.3) | ||
3.6. Напруги в стінці діючого трубопроводу, що наведені вибухом, повинні дорівнювати значенню, визначеному за формулою
| див. зображення | (9.4) |
| де | дельта о | - | кільцеві напруги в стінці діючого трубопроводу, МПа; |
| дельта 1 | - | максимальне напруження в стінці діючого трубопроводу від теплової деформації, дельта 1 = 100 МПа. |
Сейсмобезпечну відстань між стінкою трубопроводу та ближнім зарядом необхідно визначати за формулою
| див. зображення | (9.5) | |
3.7. Відстань від заряду до діючого трубопроводу повинна визначатися за формулою
| див. зображення | (9.6) | |
| де | альфа | - | кут поперечного ухилу косогору (при розташуванні діючого та споруджуваного трубопроводів в одній горизонтальній площині альфа = 0°). |
3.8. Масу сейсмобезпечного заряду при заданій проектній відстані до діючого трубопроводу необхідно визначати за формулою
| див. зображення | (9.7) | ||
3.9. Максимальну масу сейсмічно безпечного заряду необхідно визначати за формулою
| див. зображення | (9.8) | ||
Визначення значень kр наведено в табл. 9.4 (додаток 53). Значення в дужках відповідає насиченим водою масивам тріщинуватих порід.
Значення kз залежно від виду захисту ізоляційного покриття діючого трубопроводу такі:
у разі застосування подушки і присипки з м'якого ґрунту - 1,0;
у разі застосування суцільного футерування із дерев'яних рейок - 0,9; очеретових або суцільних матів - 0,85; матів із скловолокна - 1,1; синтетичних матеріалів - 1,2.
3.10. Сейсмобезпечна відстань повинна визначатися за формулою
| див. зображення | (9.9) | |
3.11. Розпушування сезонно-мерзлих ґрунтів поблизу діючих трубопроводів необхідно здійснювати шпуровими зарядами з діаметром шпурів до 75 мм і глибиною lш = 0,95Hм. Відстань між зарядами в ряду та між рядами залежно від міцності ґрунтів повинна дорівнювати значенню a = b = (0,8 - 1,4) lш.
3.12. Основні розрахункові параметри вибухових робіт при розпушуванні сезонно-мерзлих ґрунтів шпуровими і свердловинними зарядами поблизу діючих трубопроводів повинні відповідати значенням, що наведені в табл. 9.5 (додаток 54).
3.13. Шпури при КУП необхідно розташовувати за квадратною сіткою, при миттєвому підриванні - у шаховому порядку.
3.14. Маса заряду в шпурі повинна визначатися за формулою
| Qш = ql-3ш, кг, | (9.10) |
| де | q | - | питома витрата ВР для зарядів розпушування, кг/м-3. |
3.15. При проведенні вибухових робіт поблизу діючого трубопроводу повинно бути вирішено ряд питань, специфічних для цих умов:
до початку буровибухових робіт необхідно перевірити трасу діючого газопроводу на можливу загазованість і стан засипки діючого трубопроводу;
буровибухові роботи на будівництві другої нитки газопроводу необхідно проводити строго за проектом проведення робіт, що складається для всіх косогірних ділянок з урахуванням глибини піввиїмок, крутизни схилів, категорії ґрунтів, взаємного розташування по висоті та в плані існуючого трубопроводу та трубопроводу, що будується, наявності інших споруд, а також встановлених для тієї чи іншої ділянки способів розробки та переміщення підірваної породи.
3.16. При розрахунку сітки шпурових і свердловинних зарядів особливу увагу необхідно звертати на відповідність відстані між зарядом і фактичним місцем розташування діючого трубопроводу.
3.17. Проведення вибухових робіт поблизу діючих трубопроводів необхідно вести в основному із застосуванням методів КУП.
Сумарний інтервал уповільнення між вибухами суміжних груп зарядів повинен бути не менше 45 - 50 мс.
3.18. Параметри буровибухових робіт поблизу діючого трубопроводу залежно від конкретних умов повинні бути визначені на підставі попередньо проведених експериментальних вибухів.
Значного зменшення впливу сейсмічної дії на існуючий трубопровід може бути досягнуто за допомогою розташованою поряд з ним прорізу-щілини на глибині 0,3 - 0,5 м нижче нижньої відмітки труби. Компенсуюча щілина повинна бути розташована з боку укладання діючого трубопроводу.
4. Сейсмічна безпека від удару великих мас об'єктів, що підриваються
4.1. До проведення робіт з обвалення будівель і споруд на свою основу вибуховим способом необхідно провести оцінку сейсмічного ефекту, що обумовлений двома джерелами: удар об ґрунт великих мас споруд, що обвалюють з певної висоти, та вибух.
4.2. При вертикальному падінні вантажу, наприклад коробки будівлі або вежі, еквівалентну масу заряду необхідно визначати за формулою
| див. зображення | (9.11) | ||
Подальший розрахунок, пов'язаний з визначенням швидкості зсуву, повинен проводитися за формулою (9.11) при K = 250 і ню = 1,5.
4.3. У випадку обвалення споруджень із великою площею, при розрахунку швидкості коливання ґрунту еквівалентну масу заряду необхідно визначати за формулою
| див. зображення | (9.12) | ||
| де | S | - | площа спорудження, що обвалюють, м-2. |
4.4. У разі оцінки сейсмічного ефекту при вибуховому обваленні великих промислових труб, що проводять у безпосередній близькості від будинків, комунікацій тощо, швидкість зсуву ґрунту на земній поверхні біля ділянки конічної труби необхідно визначати за формулою
| див. зображення | (9.13) | |
| де | x | - | відстань від центра основи труби до цієї ділянки, м; |
| r | - | відстань від точки, що цікавить нас, до найближчої до неї ділянки труби після падіння, м. |
Схема до розрахунку сейсмічного ефекту при вибуховому обваленні труби наведена на рис. 9.2 (додаток 55).
У формулі (9.13) необхідно визначати:
| див. зображення | |
| див. зображення | (9.14) |
| див. зображення | |
| див. зображення |
| де | H | - | висота труби, м; |
| ро | - | щільність матеріалу труби, кг/м-3; | |
| Rн, Rв, Rсн, Rсв | - | розміри труби, що наведені на рис. 9.2 (додаток 55). |
Формулу (9.13) необхідно застосовувати тільки для точок ґрунту, розташованих поблизу середньої частини труби, що впала (тут сейсмічний ефект найбільший), тобто при виконанні двох умов: r < x та r < H - x.
4.5. При визначенні рівня інтенсивності сейсмічних хвиль у випадку обвалення споруджень необхідно виконати оцінку сейсмічного ефекту по кожному із джерел і при виборі безпечних режимів підривання орієнтуватися на максимальне значення.
5. Використання сейсмічних екранів
5.1. Для зниження сейсмічного ефекту вибуху дозволяється використання різного роду екранів, у вигляді застосування виїмок або середовищ із відмінними від масиву, що підривається, акустичними властивостями на шляху поширення сейсмічних хвиль.
При вибуховому розбиранні будівельної конструкції для збереження її частини дозволяється використання екрана - щілини попереднього відколу.
5.2. Ефективність екранування або ступінь екранування повинна визначатися виразом:
| див. зображення | (9.15) | ||
У формулі (9.15) більше значення постійного коефіцієнта повинно прийматися щодо вибухів у міцних скельних породах або високоміцних бетонах. У слабких вапняках і пісковиках необхідно користуватися меншим значенням постійного коефіцієнта.
5.3. Для зниження сейсмічного ефекту вибуху дозволяється використання способу екранування - обкопування фундаментів. Схема обкопування фундамента, що руйнується вибухом, наведена на рис. 9.4 (додаток 58).
У цьому випадку ступінь екранування необхідно визначати за формулою
| див. зображення | (9.16) | |
| де | Дельта r | - | додаткова відстань, що проходить самий короткий сейсмічний промінь при обгинанні траншеї, м. |
Оцінку ступеня екранування об'єкта, що наведений на рис. 9.4 (додаток 58), необхідно визначати за формулою
| див. зображення | (9.17) | |
| де | h | - | глибина траншеї, м. |
6. Дія ударних повітряних хвиль
6.1. У разі проведення спеціальних вибухових робіт необхідно враховувати можливість пошкодження конструкційних елементів споруджень під дією УПХ, що відбувається при досягненні на фронті хвилі критичного рівня тиску або питомого імпульсу у фазі стиску.
Для найбільш слабкого конструкційного елемента споруджень (засклення) дозволяється використовувати припустиме значення питомого імпульсу 2,5 Па? с і надлишкового тиску 500 Па.
6.2. Радіус небезпечної зони по дії УПХ на засклення необхідно визначати за формулами
| див. зображення | (9.18) |
| див. зображення | (9.19) |
| де | rв | - | радіус небезпечної зони по дії УПХ, м; |
| Qе | - | маса еквівалентного заряду, кг. |
6.3. Залежно від методу проведення вибухових робіт масу еквівалентного заряду необхідно визначати за формулами (9.20 - 9.23).
При вибухах зовнішніх зарядів:
| Qе = Kн Q, кг, | (9.20) |
| де | Q | - | фактична маса зовнішнього заряду, кг; |
| Kн | - | коефіцієнт засипання зовнішнього заряду. |
Визначення коефіцієнта засипання зовнішнього заряду Kн залежно від відношення висоти шару засипання hз до висоти заряду hо при використанні як засипання шару піску приймають відповідно до табл. 9.7 (додаток 59).
При вибуху шпурових зарядів:
| Qе = 0,25? Qш ? nз ? Kз ? QДШ, кг, | (9.21) |
| де | Qш | - | фактична маса шпурового заряду, кг; |
| nз | - | кількість зарядів, що підриваються одночасно; | |
| Kз | - | коефіцієнт забивки; | |
| QДШ | - | маса ВР у мережі ДШ, кг. |
Визначення коефіцієнта забивки Kз приймають відповідно до табл. 9.8 (додаток 60).
При вибуху свердловинних зарядів:
| див. зображення | (9.22) |
| див. зображення | (9.23) |
| де | Qе | - | фактична маса свердловинного заряду, кг; |
| lзар | - | довжина свердловинного заряду, м; | |
| d | - | діаметр заряду, м; | |
| ро | - | лінійна щільність заряду, кг/м. |
6.4. Для ефективного зниження інтенсивності дії УПХ необхідно застосовувати КУП.
При короткоуповільненому підриванні зарядів за фактичну масу зарядів необхідно приймати масу еквівалентного заряду однієї групи. Вибух однієї групи зарядів за дією УПХ необхідно розглядати як миттєвий і розрахунок радіуса небезпечної зони вести згідно з формулами (9.18) і (9.19). При інтервалі між групами 10 - 15 мс радіус небезпечної зони повинен бути збільшений в 1,3 раза порівняно з розрахованим згідно з формулами (9.18) і (9.19).
6.5. Для зниження інтенсивності УПХ і, відповідно, зменшення радіуса небезпечної зони необхідно використовувати захисні укриття місця вибуху. Використання газонепроникних укриттів типу будиночків, суцільних щитових металевих або дерев'яних укриттів та інших, що забезпечують безпеку від розльоту шматків підірваної породи, повинно знизити радіус небезпечної зони удвічі порівняно з розрахунковим. При використанні у якості укриття пересувного локалізатора санного типу радіус небезпечної зони повинен бути зменшений в 1,5 раза. Довжина забивки повинна становити не менше 10 діаметрів заряду.
7. Укриття місця проведення вибуху
7.1. Захисні укриття необхідно застосовувати при здійсненні вибухових робіт у важких умовах, коли в межах небезпечної зони за розльотом шматків і дії УПХ знаходяться різні будинки та споруди, лінії електропередач і зв'язку, інженерні комунікації та інші об'єкти, що охороняються. Укриття дозволяється виготовляти із різних металевих і залізобетонних конструкцій, дошок, колод, рідше з мішків з піском, капронових сіток тощо.
7.2. При проведенні вибухових робіт із дроблення фундаментів у цехах промислових підприємств дозволяється застосування суцільних щитових укриттів з металевих листів або дерев'яних щитів з дошок і колод з привантаженням. Установка суцільного щитового укриття на фундаменті зображена на рис. 9.5 (додаток 61).
7.3. Масу суцільного щитового укриття, що встановлюється над зарядом (з урахуванням ширини перекриття ділянки, яку підривають), необхідно визначати за формулами
| див. зображення | (9.24) | |
| див. зображення | (9.25) | |
| W = lзаб + 0,5lзар, | (9.26) |
| де | lзар | - | довжина заряду, м; |
| Hв | - | висота фактичної установки укриття, м; | |
| Hе | - | ефективна висота установки, м; |
| Hе = 0,22? q? H, | (9.27) |
| де | q | - | розрахункова питома витрата ВР для зарядів розпушування, кг/м-3; |
| H | - | потужність шару, що підривається, м. |
7.4. Граничнодопустиме значення Hу при використанні щитових укриттів повинно становити не менше 0,25 м. Висоту установлення укриття необхідно приймати більше 0,25 м.
7.5. Відстань, на яку повинна бути перекрита поверхня масиву, що підривають, від крайніх зарядів до краю укриття, що встановлюють, повинна прийматися рівною:
| див. зображення | (9.28) | |
7.6. При монтажі суцільних укриттів із окремих елементів (листів, щитів, штаб тощо) останні необхідно укладати один на інший з шириною перекриття не менше 0,2 м. Між собою листи необхідно скріплювати тросом, дротом або болтовими з'єднаннями.
Металеві та дерев'яні щитові укриття дозволяється використовувати для укриття місця вибуху при проходці котлованів і траншей. У цих умовах необхідно застосовувати укриття з дрібнодисперсного матеріалу (мішки з піском), укриття коробчастого типу (будиночки), локалізатори, сітки тощо.
7.7. Масу суцільного укриття з мішків із піском або насипним ґрунтом, розташованих безпосередньо на поверхні, яка підривається, необхідно визначати за формулою
| Mу = 0,33? p? W, кг, | (9.29) |
| де | Mу | - | маса 1 м-2 укриття, кг; |
| p | - | щільність ґрунту, що підривають, кг/м-3. |
7.8. Потужність шару укриття в цьому випадку необхідно визначити за формулою
| див. зображення | (9.30) | ||
| де | hу | - | потужність шару укриття, м; |
| Kроз | - | коефіцієнт розпушення ґрунту, що використовують для укриття; | |
| pу | - | щільність матеріалу укриття, кг/м-3. |
7.9. Металеві газопроникні укриття коробчастого типу (із сітчастим покривом або виготовлені зі швелерів і куточків) повинні бути висотою не менше 1,8 м. Щоб виключити розліт шматків підірваної породи, укриття повинно повністю перекривати воронку розпушування. Розміри укриття повинні становити:
| L більше або дорівнює a (m - 1) + 2r; | (9.31) |
| L більше або дорівнює b (n - 1) + 2r, | (9.32) |
