• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про затвердження Правил медичного забезпечення польотів державної авіації України

Міністерство оборони України  | Наказ, Рекомендації, Зразок, Перелік, Методика, Опис, План, Доповідь, Картка, Журнал, Форма типового документа, Правила від 30.09.2015 № 519
Реквізити
  • Видавник: Міністерство оборони України
  • Тип: Наказ, Рекомендації, Зразок, Перелік, Методика, Опис, План, Доповідь, Картка, Журнал, Форма типового документа, Правила
  • Дата: 30.09.2015
  • Номер: 519
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Міністерство оборони України
  • Тип: Наказ, Рекомендації, Зразок, Перелік, Методика, Опис, План, Доповідь, Картка, Журнал, Форма типового документа, Правила
  • Дата: 30.09.2015
  • Номер: 519
  • Статус: Документ діє
Документ підготовлено в системі iplex
організовує та проводить медичний огляд ЛС через три місяці з початку польотів за програмою практичного перенавчання з метою запобігання кумуляції несприятливих функціональних змін та розвитку патологічних процесів;
бере участь у плануванні та контролі за проведенням занять із загальної та спеціальної фізичної підготовки осіб ЛС, за організацією спортивних ігор, що сприяють підвищенню стійкості до дії фізичних факторів польоту, витривалості та працездатності людини, у результаті яких значно зменшуються несприятливі зміни психофізіологічних функцій, що формуються в процесі освоєння нової техніки.
12. Особливості медичного забезпечення льотно-тактичних навчань
1. Медичне забезпечення льотно-тактичних навчань (далі - ЛТН) включає чотири періоди:
підготовка до ЛТН;
організація та забезпечення перельоту (перебазування) на місце навчань та в зворотному напрямку;
забезпечення польотів безпосередньо в районі ЛТН;
проведення заходів після завершення ЛТН.
2. Начальник медичної служби під час підготовки до ЛТН (після постановки командиром завдань на ЛТН):
складає план медичного забезпечення ЛТН та залежно від поставлених завдань визначає необхідні сили та засоби медичної служби;
готує майно та медичний персонал, що відбуває в складі ешелону (наземного чи повітряного), для розгортання медичного пункту на період навчань у польових умовах та МПА;
перевіряє медичні укладки, якими буде оснащена передова команда, для прийому та організації медичного забезпечення частини (установи) до прибуття основних сил;
визначає осіб ЛС, які не можуть брати участь у ЛТН за медичними показаннями, і доповідає про це командиру частини (керівнику установи);
отримує відомості від старшого медичного начальника та органів охорони здоров’я про епідеміологічну обстановку та санітарно-гігієнічний стан району навчань, наявність військових та цивільних закладів охорони здоров’я;
за необхідності робить щеплення особовому складу з урахуванням епідеміологічної обстановки району ЛТН, ознайомлює (шляхом лекцій та бесід) з його особливостями та заходами профілактики конкретних захворювань, вказує на дотримання правил особистої гігієни та харчування, а також у разі необхідності вимагає видачі особовому складу фляг;
визначає разом із начальником групи обслуговування висотного спорядження необхідне захисне спорядження та перевіряє його стан.
3. У період організації та забезпечення перельоту в район ЛТН та у зворотному напрямку начальник медичної служби враховує вимоги цих Правил, що стосуються медичного контролю за особами ЛС у період підготовки та виконання польотів, а також забезпечення екіпажів, які здійснюють переліт (норми нальоту, стартовий час, кількість посадок тощо).
4. Після прибуття на місце дислокації частини (установи) на період ЛТН начальник медичної служби:
здійснює медичний контроль місць розміщення особового складу, умов передпольотного відпочинку осіб ЛС, організації харчування та водопостачання;
встановлює зв’язок із закладами охорони здоров’я району навчань з метою визначення обсягу медичної допомоги та етапів евакуації поранених і хворих;
уточнює епідеміологічну обстановку та структуру захворювань серед місцевого населення, стан водних джерел;
уточнює план ЛТН (кількість льотних днів), ознайомлюється з плановою таблицею;
готує сили та засоби медичної служби для забезпечення польотів;
розгортає медичний пункт для прийому та надання медичної допомоги особовому складу;
визначає місце проведення передпольотного медичного огляду осіб ЛС залежно від розміщення та місця, де особи ЛС одягають захисне спорядження;
здійснює медичний контроль щодо дотримання передпольотного режиму, умов приготування їжі, санітарно-гігієнічного стану місць прийому їжі та зберігання продуктів у польових умовах, проводить за потреби додаткову вітамінізацію особового складу, доповідає командиру частини (керівнику установи) про виявлені недоліки та пропозиції щодо їх усунення.
5. Після завершення ЛТН і повернення на місце постійного базування начальник медичної служби проводить з усім особовим складом медичної служби детальний розбір медичного забезпечення навчань з урахуванням недоліків та визначає заходи щодо їх недопущення в майбутньому. Крім того, для прискореної реадаптації осіб авіаційного персоналу подає командиру частини (керівнику установи) рекомендації для раціональної організації праці та відпочинку з використанням профілакторіїв і за можливості інших заходів відновлювальної медицини.
13. Особливості медичного забезпечення під час виконання польотів над водною поверхнею та на надводних кораблях, що мають злітно-посадкову палубу
1. Під час виконання польотів над водною поверхнею та на надводних кораблях, що мають злітно-посадкову палубу (далі - НКЗПП), на осіб ЛС діють фактори, що:
пов’язані з умовами виконання польотів екіпажами ПС над водною поверхнею (висока операційна завантаженість, обумовлена складністю просторової орієнтації та вирішенням навігаційних задач; дискомфорт під час тривалого використання протягом льотної зміни МРК і ВМРК; значне шумове навантаження, що значно погіршує сприйняття бортовими штурманами-операторами "корисних" звукових сигналів під час гідроакустичного пошуку підводних човнів);
ускладнюють умови автономного існування під час вимушеного покидання ПС над водною поверхнею (хитавиця, холодна вода);
пов’язані з перебуванням на НКЗПП (висока температура та підвищена вологість оточуючого повітря, що сприяють розвитку гіпотонічного стану та перегріванню організму під час виконання польотів у низьких широтах; сенсорна деривація, що призводить до виникнення несприятливих психічних станів в умовах тривалої морської подорожі; морська хитавиця, що викликає захитування під час проходження штормових зон; різкі перепади температури навколишнього повітря під час переходів осіб ЛС в період льотної зміни з каюти на палубу НКЗПП і назад; шуми та вібрації, що викликані працюючими агрегатами НКЗПП; ударні перевантаження в напрямку "голова-таз" під час виконання посадок без вирівнювання на аерофінішері ЗПС НКЗПП).
2. Начальник медичної служби сприяє формуванню серед осіб ЛС таких психофізіологічних якостей:
високої фізичної витривалості під час впливу на організм комплексу факторів польоту та середовища, що обумовлені особливостями льотної роботи та базування на НКЗПП. Для розвитку необхідних фізичних якостей серед осіб ЛС, які здійснюють посадку з використанням аерофінішера, служить комплекс фізичних вправ, що розвивають мускулатуру м’язів-розгиначів спини, перешкоджають наростанню статико-динамічних порушень у хребті та стабілізують його функцію. Крім того, обов’язковим видом спорту для таких осіб ЛС є плавання з проведенням занять в басейні 1–2 рази на тиждень по 30–40 хвилин;
високої емоційної стійкості до умов виконання польотних завдань над водною поверхнею;
твердої волі та здібності долати моральні, психологічні, фізичні та професійні труднощі, що виникають у результаті довготривалих походів;
здібності активної мобілізації уваги, вольової напруги, оперативного мислення, пам’яті, швидкого сприйняття польотної інформації під час виконання посадок на палубу НКЗПП або зближення з ПС інших країн під час польотів над нейтральними водами.
3. Під час виконання польотів над водною поверхнею та на НКЗПП начальник медичної служби:
на етапі планування польотів переконується у відповідності поставлених задач фізичному розвитку, стану здоров’я, психологічному настрою, рівню перенесення факторів польоту та середовища, готовності осіб ЛС до використання захисного спорядження та засобів порятунку;
на етапі попередньої підготовки до польотів доводить до осіб ЛС відомості щодо факторів і умов діяльності, з якими будуть зустрічатися члени екіпажу ПС в процесі виконання конкретного польотного завдання, і вказує шляхи подолання їх несприятливого впливу (дотримання встановлених режимів роботи в польоті на гранично малій висоті над водною поверхнею, використання захисного спорядження і засобів рятування, характерні особливості ілюзорних відчуттів під час польоту вночі над водною поверхнею, посадки на палубу НКЗПП та заходів щодо їх попередження, уявне програвання найбільш складних елементів посадки на палубу НКЗПП на фоні автогенної релаксації, тренування з розпізнавання корисних звукових сигналів на спеціальному тренажері перед польотом на пошук підводних човнів);
вибірково проводить опитування осіб ЛС з метою перевірки знання ними правил використання кисневого обладнання, особливо під час експлуатації МРК та ВМРК у період очікування та виконання польоту, прийняття підготовчого положення для зменшення ступеня несприятливої дії ударних перевантажень у напрямку "голова-таз" у момент виконання посадки з використанням аерофінішера, особливостей використання засобів корекції ФС організму для профілактики втоми і захитування під час виконання завдань на гідролітаках;
на етапі проведення льотної зміни контролює ФС і рівень працездатності осіб ЛС, що цікавлять лікаря з точки зору індивідуального перенесення ними польотів, особливо під час виконання нових вправ, зльотів, посадок та операторської роботи на гідролітаках;
на міжпольотних та післяпольотних медичних оглядах звертає увагу на стан функції слухового аналізатора штурманів-операторів, що виконують завдання пошуку підводних човнів, а також осіб ЛС, які здійснюють повторні посадки на аерофінішер;
після закінчення льотної зміни за медичними показаннями проводить особам ЛС комплекс відновлювальних заходів;
на розборі польотів здійснює аналіз помилкових дій осіб ЛС, використовує дані цього аналізу під час оцінювання перенесення льотного навантаження, доповідає свої зауваження про недоліки, що виникли під час організації медичного забезпечення льотної зміни.
4. З урахуванням особливостей організації походів НКЗПП на бойову службу (у тривалий похід) за участю авіаційного підрозділу, який базується на наземному аеродромі, медичне забезпечення корабельної авіації поділяється на три періоди - підготовчий, основний і післяпохідний.
5. Протягом підготовчого періоду (до перебазування осіб ЛС на НКЗПП) начальник медичної служби:
організовує проведення ЛЛЕ особам ЛС, у яких строк дії постанови ЛЛК закінчується в період виконання завдань за призначенням;
організовує медичний огляд (в обсязі поглибленого) особам ЛС, у яких строк дії постанови ЛЛК не закінчується в період виконання завдань за призначенням, з метою виявлення осіб із протипоказаннями до льотної роботи в умовах корабельного базування і клімату району виконання завдань;
доповідає про результати освідчення і поглибленого огляду командиру частини (керівнику установи) та старшому медичному начальнику;
ознайомлює осіб ЛС з психофізіологічними особливостями польотів і побуту в поході, а також із заходами, що сприяють розвитку стійкості організму до факторів корабельного середовища і збереженню високого рівня працездатності тривалий час;
навчає осіб ЛС методам надання домедичної допомоги на водній поверхні;
ознайомлює начальника медичної служби корабля зі станом здоров’я та психофізіологічними особливостями осіб ЛС, призначеного для участі в поході.
6. В основний період медичне забезпечення польотів на НКЗПП здійснює начальник медичної служби корабля, який:
здійснює медичний контроль за розміщенням осіб ЛС на кораблі з урахуванням фізіолого-гігієнічних умов корабельних приміщень і особливостей льотної праці;
перевіряє строки медичного огляду ЛЛК у Медичних книжках осіб ЛС, які прибули на корабель;
вивчає за Медичними книжками стан здоров’я та психофізіологічні особливості осіб ЛС, призначених для участі в поході.
7. Під час походу начальник медичної служби корабля:
здійснює медичний контроль за станом здоров’я осіб ЛС;
здійснює медичне забезпечення польотів, а також медичний контроль за особами ЛС, які несуть бойове чергування;
вивчає умови проживання та особливості діяльності осіб ЛС, їх психофізіологічні реакції на комплексний вплив факторів польоту та проживання в корабельному середовищі;
виявляє фактори, що негативно впливають на стан здоров’я осіб ЛС, і вживає заходів для попередження захворювань;
здійснює медичний контроль за фізичною підготовкою осіб ЛС в умовах розміщення на кораблі для підтримання доброї фізичної тренованості;
організовує медичний пост на катері (шлюпці) на час проведення польотів, призначає чергового лікаря (фельдшера) з комплектом медичного майна для надання медичної допомоги.
8. У післяпохідний період начальник медичної служби корабля узагальнює отримані в поході матеріали, заносить до Медичних книжок осіб ЛС результати своїх спостережень і передає їх начальнику медичної служби.
9. Начальник медичної служби після повернення осіб ЛС з походу:
вивчає матеріали спостереження за особами ЛС у період походу (стан здоров’я, захворюваність, якість льотної діяльності, витривалість до умов плавання тощо);
проводить поглиблений медичний огляд осіб ЛС, що прибули з походу, і подає пропозиції щодо організації післяпоходного відпочинку та відновлювальних заходів (чергова відпустка, відпочинок у профілакторії, санаторно-курортне лікування тощо);
доповідає командиру частини (керівнику установи) та старшому медичному начальнику свої пропозиції щодо організації післяпохідного відпочинку.
14. Особливості медичного забезпечення екіпажів, які здійснюють переліт
1. Особи ЛС, які залучаються до здійснення перельоту (перегонки), зустрічаються з низкою несприятливих факторів, що можуть чинити негативний вплив, а саме:
великий обсяг льотного та загального навантаження;
примусова зміна режиму праці, відпочинку та харчування;
незвичні кліматичні умови; порушення звичайного біоритму.
2. Особи ЛС, які залучаються до перельоту (перегонки), повинні мати в запасі не менше одного місяця до чергового освідчення ЛЛК та довідку про її проходження з фоновими даними показників пульсу та артеріального тиску.
3. Організація медичного забезпечення перельотів здійснюється на всіх етапах їх підготовки і виконання та покладається на начальника медичної служби аеродрому посадки (базування). При цьому він:
здійснює медичний контроль за організацією режиму передпольотного відпочинку;
здійснює медичний контроль за умовами розміщення (температурний режим, затемнення на вікнах, захист від шуму) осіб ЛС, особливо тих, які здійснюють переліт із контрастних кліматичних і географічних зон;
надає рекомендації особам ЛС щодо організації режиму праці, відпочинку та харчування з урахуванням місцевих кліматичних і географічних умов, контролює їх виконання;
здійснює медичний контроль за забезпеченням осіб ЛС харчуванням;
здійснює медичний контроль за комплектністю та станом захисного спорядження і польотного обмундирування;
організовує своєчасне надання медичної допомоги потерпілим (хворим) та за потреби їх евакуацію до закладів охорони здоров’я;
проводить лікувально-профілактичні та санітарно-гігієнічні заходи.
4. Передпольотний медичний контроль екіпажів, які здійснюють переліт, проводиться не раніше ніж за 2 години до польоту. При цьому звертається особлива увага на осіб ЛС, які прибули з контрастних кліматичних і географічних зон, на осіб старших вікових груп та осіб, які мають захворювання органів шлунково-кишкового тракту, нервової та серцево-судинної систем. Час та результати огляду заносяться в журнал обліку.
5. Під час підготовки до перельотів з урахуванням найбільш характерних факторів очікуваного району перельоту необхідно завчасно рекомендувати особам ЛС дотримуватися вимог, що сприяють збереженню здоров’я та працездатності.
6. Для прискорення реадаптації осіб ЛС після перельоту (до 10 діб) посилюється медичний контроль за загальним станом та рівнем працездатності, а також проводиться комплекс заходів, що спрямовані на підвищення та мобілізацію фізіологічних резервів організму (раціональний режим праці та відпочинку, додаткова вітамінізація, за можливості електротранквілізація ЦНС, електростимуляція нервово-м’язового апарату, сауна).
15. Особливості медичного забезпечення польотів, що виконуються в умовах холодного та жаркого клімату
1. Польоти в крайніх кліматичних і географічних зонах можуть несприятливо позначитися на ФС та рівні працездатності осіб ЛС, що вимагає проведення комплексу організаційних та профілактичних заходів, особливо серед осіб, які не пройшли повної акліматизації до умов природного середовища, що змінилися.
2. З метою збереження здоров’я та працездатності осіб ЛС начальник медичної служби контролює:
своєчасне та ефективне проведення заходів для захисту осіб ЛС від дії несприятливих факторів зовнішнього середовища, особливо низьких температур повітря для попередження переохолодження та обмороження;
організацію праці та відпочинку осіб ЛС з урахуванням сезонних кліматичних і географічних факторів, місцевих умов та завдань бойової підготовки (підготовки за призначенням);
організацію харчування осіб ЛС з урахуванням енергозатрат та необхідності запобігання гіповітамінозу;
укомплектованість бортових та особистих аварійних запасів засобами захисту від холоду, медикаментами та продовольством.
3. Для попередження несприятливого впливу на осіб ЛС холодного клімату начальник медичної служби:
навчає осіб ЛС правилам надання домедичної допомоги під час обмороження та переохолодження організму, а також діям для збереження життя та здоров’я у випадку вимушеної посадки чи покидання ПС;
ознайомлює осіб ЛС зі способами попередження сніжної офтальмії в сонячні дні за наявності снігового покриття;
проводить санітарно-гігієнічний контроль за температурним режимом у житлових та службових приміщеннях (стаціонарних та польових);
стежить, щоб на аеродромі були вітрозахисні пристрої, укриття від холоду (сховища), приміщення для обігріву;
здійснює медичний контроль за фізичною підготовкою осіб ЛС та рекомендує заходи для загартування організму залежно від сезонних умов та місцевих можливостей (лижні прогулянки, спортивні ігри, водні процедури).
4. З метою створення умов для нормального сну під час полярного дня необхідно затемнювати вікна приміщень та не допускати зайвого шуму, що особливо важливо для екіпажів, які здійснили переліт та прибули з районів середніх широт зі звичною зміною дня і ночі або районів, часовий пояс яких відрізняється від місця посадки на 4 години та більше.
5. Начальник медичної служби постійно контролює харчування осіб ЛС і у випадку нестачі свіжих овочів та фруктів проводить профілактичну вітамінізацію харчового раціону. Для раннього виявлення початкових ознак гіповітамінозу періодично обстежуються окремі групи осіб ЛС, проводиться лабораторне дослідження їжі на вміст у ній вітамінів. Видача вітамінних препаратів поєднується за можливості з профілактичним ультрафіолетовим опроміненням кварцовими лампами.
6. Начальник медичної служби організовує медичний контроль за місцями забору води (льоду та снігу) для пиття, її транспортуванням та знезаражуванням. Під час використання води з талого снігу та льоду контролюється склад мінеральних солей у харчовому раціоні та за потреби проводиться штучна мінералізація води кухонною сіллю.
7. Під час медичного забезпечення польотів в умовах жаркого клімату враховуються:
можливість порушення серед осіб ЛС водно-сольового обміну та виникнення перегрівання організму, що знижує його стійкість до різних факторів польоту;
можливість зниження рівня працездатності осіб ЛС у початковий період акліматизації та реакліматизації;
зниження маси тіла, фізичної витривалості, порушення сну, погіршення апетиту, підвищена втомлюваність, пригнічення секреторної та евакуаторної функції шлунково-кишкового тракту;
необхідність проведення заходів для захисту осіб ЛС від інтенсивної сонячної радіації та високих температур.
8. У процесі медичного забезпечення польотів в умовах жаркого клімату начальник медичної служби:
завчасно виявляє осіб ЛС з ознаками перегрівання організму, вживає заходів щодо відсторонення їх від польотів та проводить заходи щодо нормалізації теплового стану;
контролює виконання профілактичних заходів, спрямованих на попередження перегрівання осіб ЛС;
проводить роботу щодо попередження захворювань, зумовлених різкими перепадами температури протягом доби та запиленістю повітря на аеродромах пустельних районів;
бере участь у плануванні льотного навантаження з урахуванням ступеня адаптації до жаркого клімату, індивідуального перенесення високої температури, теплового стану та рівня працездатності осіб ЛС;
здійснює медичний контроль за організацією міжпольотного відпочинку та наявністю умов для попередження перегрівання осіб ЛС;
бере участь у плануванні занять з фізичної підготовки та рекомендує проводити їх у прохолодний час доби з подальшим прийомом освіжаючого душу;
роз’яснює особам ЛС необхідність суворого дотримання правил експлуатації висотного та протиперевантажувального спорядження;
здійснює медичний контроль за організацією харчування осіб ЛС з урахуванням стану теплового обміну організму, підвищеної потреби у вітамінах, зниженого апетиту;
здійснює медичний контроль за організацією забезпечення осіб ЛС на аеродромі та в приміщеннях для занять охолодженою водою, а також за її якістю та умовами зберігання. Вживання води повинно бути достатнім для втамування спраги (3–5 літрів на людину). Рекомендується частий прийом води у невеликих кількостях (100-150 грамів) та сольових розчинів для пероральної регідратації. В харчовому раціоні збільшується кількість кухонної солі (за умов втрати маси тіла особами ЛС більше 4 кілограмів за 8-годинну зміну).
9. До заходів щодо запобігання чи пом’якшення несприятливої дії факторів жаркого клімату, які контролює начальник медичної служби, належать:
захист осіб ЛС від впливу інтенсивної інсоляції під час перебування на аеродромі шляхом обладнання тентів і накриттів;
обмеження нальоту та тривалості льотної зміни до 5 годин за температури повітря вище 30 °C;
організація раціонального розпорядку дня з урахуванням місцевих умов та конкретних завдань бойової підготовки (завдань за призначенням): проведення польотів за температури повітря у затінку вище 25 °C планувати переважно на ранкові та вечірні години;
створення оптимального температурного режиму в приміщеннях, де працюють і відпочивають особи ЛС, обладнання їх кондиціонерами та вентиляторами;
обладнання на аеродромі та в місцях відпочинку осіб ЛС достатньої кількості стаціонарних та пересувних душових установок;
вентиляція підкостюмного простору охолодженим повітрям наземних кондиціонерів під час чергування осіб ЛС у кабіні ПС;
перевезення осіб ЛС у добре вентильованих автомобілях.
10. Під час проведення передпольотного, міжпольотного та післяпольотного медичного контролю за особами ЛС в умовах жаркого клімату особлива увага звертається на осіб:
недостатньо акліматизованих (вперше прибулих до частини (установи) та тих, що повернулися з відпустки, проведеної в районах із помірним або холодним кліматом);
із відхиленнями в стані здоров’я, що негативно впливають на перенесення високої температури повітря;
які приступили до льотної роботи після значної перерви;
які відстають у льотній підготовці.
11. Особи ЛС, в яких виявлено перегрівання, що супроводжується зниженням рівня працездатності, підлягають тимчасовому відстороненню від польотів із негайним вжиттям заходів для нормалізації теплового стану (водні процедури, відпочинок у добре вентильованих чи обладнаних кондиціонерами приміщеннях тощо). Строк відсторонення від польотів може складати від кількох годин до кількох днів.
Особи ЛС, в яких перегрівання викликало гострі судинні порушення у вигляді втрати свідомості чи колапсу, підлягають госпіталізації.
IV. Особливості медичного забезпечення під час виконання польотів на різних типах повітряних суден
1. Особливості медичного забезпечення під час виконання польотів на високоманеврених повітряних суднах
1. Відмінною рисою професійної діяльності осіб ЛС, які виконують польоти на високоманеврених ПС, у тому числі надзвукових, є виконання польотних завдань в умовах впливу на організм високого рівня пілотажних навантажень, лінійних та кутових прискорень, різких змін барометричного тиску, підвищених психоемоційних навантажень та труднощів у реалізації керувальних дій, пов’язаних з експлуатацією захисного обладнання. Найбільш жорсткі умови для льотчика виникають під час повітряного бою, атак наземних та повітряних цілей, виконання складних видів маневру, а також під час виходу з-під удару засобів ураження противника особливо у складі груп ПС.
2. Під час медичного забезпечення польотів на високоманеврених ПС начальник медичної служби:
вивчає індивідуальну переносимість особами ЛС польотів з великими перевантаженнями на всіх етапах їх освоєння;
проводить тренування осіб ЛС на тренажерах з метою відпрацювання захисних м’язових і дихальних протиперевантажувальних прийомів;
проводить спеціальну фізичну підготовку осіб ЛС, спрямовану на підвищення стійкості організму до дії великих перевантажень;
контролює правильність підбору ростовок висотного та протиперевантажувального спорядження, умови його зберігання і експлуатації;
проводить комплекс організаційних заходів щодо оптимізації режиму праці, відпочинку та харчування осіб ЛС під час виконання маневрених польотів;
максимально використовує наявні відновлювальні заходи з метою нормалізації ФС осіб ЛС у післяпольотному періоді.
3. Під час підготовки до польотів на високоманеврених ПС начальник медичної служби:
уточнює наявність польотних завдань, пов’язаних з впливом пілотажних перевантажень. На підставі даних динамічного медичного спостереження за станом здоров’я, фізичною та психоемоційною витривалістю осіб ЛС прогнозує ступінь перенесення пілотажних перевантажень з урахуванням тривалості перерви між польотами на пілотаж, контролює вміння осіб ЛС користуватися протиперевантажувальними засобами;
контролює дотримання передпольотного режиму та нормування льотного навантаження особами ЛС, які систематично здійснюють польоти з великими пілотажними навантаженнями, особливо у віці старше 35 років і тих, що мають відхилення в стані здоров’я та не мають задовільних житлово-побутових умов.
4. Під час виконання польотів на високоманеврених ПС шляхом вибіркового опитування начальник медичної служби перевіряє:
знання особами ЛС правил експлуатації протиперевантажувальних пристроїв та висотного спорядження особливо тими, що виконують найбільш складні польотні завдання та вперше освоюють нові види вправ і нові типи спорядження;
знання стосовно самооцінки переносимості пілотажних перевантажень за змінами ФС;
вміння користуватися захисними протиперевантажувальними прийомами, що базуються на перерозподілі м’язових зусиль і дотриманні ритму дихання.
5. З метою вивчення перенесення особами ЛС польотів начальник медичної служби:
проводить міжпольотний та післяпольотний медичні огляди, звертаючи особливу увагу на осіб, які виконували польоти зі значними (понад 7 одиниць) перевантаженнями, а також тих, що виконували польотні завдання з дозаправкою ПС у повітрі, польоти на гранично малих висотах з огинанням рельєфу місцевості, використовуючи при цьому засоби об’єктивного контролю та бесіди з командирами та самими льотчиками;
після закінчення польотної зміни, за підсумками результатів міжпольотних та післяпольотних медичних оглядів залежно від наявності ознак зниження ФС і стану нервово-емоційної сфери диференційовано призначає комплекс реабілітаційно-відновлювальних заходів, спрямованих на нормалізацію функцій організму та відновлення рівня працездатності;
на розборі польотів додатково уточнює перенесення особами ЛС пілотажних перевантажень та результативність виконання польотних завдань, порівнюючи дані власних спостережень за працездатністю з оцінкою керівника польотів;
бере участь у розробці рекомендацій, що сприяють забезпеченню високої ефективності та безпеки польотів у наступні льотні зміни;
заносить до Медичної книжки матеріали спостережень за станом здоров’я, фізичною витривалістю та індивідуальним перенесенням великих перенавантажень.
2. Особливості медичного забезпечення під час виконання польотів на транспортних повітряних суднах
1. Польоти на транспортних ПС характеризуються високою напругою фізичних і фізіологічних можливостей, а також психофізіологічних функцій осіб ЛС. Це обумовлено станом середовища, що постійно змінюється та в якому проходить бойова діяльність (завдання за призначенням) зазначеного контингенту. Така ситуація потребує від начальника медичної служби проведення комплексу профілактичних заходів щодо зміцнення здоров’я і збереження рівня працездатності осіб ЛС.
2. На осіб ЛС транспортних ПС впливають такі фактори та умови професійної діяльності:
різкі зміни кліматичних і географічних умов під час трансширотних і трансконтинентальних перельотів;
виражений десинхроноз, що виникає під час трансмеридіальних перельотів, з подоланням декількох часових поясів;
соціально-психологічні фактори (значна тривалість стартового часу, особливості режиму праці, відпочинку та харчування, тривале очікування польоту, особливо на аеродромах проміжних посадок, відсутність комфортних побутових умов), що пов’язані з виконанням польотних завдань у відриві від аеродромів постійного базування.
3. У процесі підготовки та виконання польотних завдань екіпажами транспортних ПС начальнику медичної служби необхідно:
під час планування польотів оцінювати відповідність льотного навантаження психофізіологічним можливостям, а для осіб ЛС, які виконують польоти з посадкою на інші аеродроми, враховувати запас часу до чергової ЛЛК і контролювати наявність у них довідки про проходження ЛЛК за встановленою формою;
під час постановки завдання на польоти довести до осіб ЛС, які відбувають з аеродрому постійного базування, порядок виконання відновлювальних заходів і використання відповідних засобів;
під час передпольотного медичного контролю оцінювати стан здоров’я членів екіпажу ПС з подальшою доповіддю командиру частини (керівнику установи);
під час виконання планових польотів із базового аеродрому оцінювати індивідуальне перенесення польотів особами ЛС за результатами післяпольотних оглядів, розмов із командирами і членами екіпажів, звертаючи особливу увагу на осіб старше 40 років або осіб, які мають захворювання шлунково-кишкового тракту, нервової і серцево-судинної систем;
після повернення із завдання (відрядження) виявляти осіб ЛС, які мають ознаки втоми, перевтоми, хронічної втоми та десинхронозу. За потреби проводити їм реабілітаційно-відновлювальні заходи.
3. Особливості медичного забезпечення під час виконання польотів на вертольотах
1. Польоти на вертольотах пов’язані з впливом на членів екіпажів ПС таких факторів:
високого рівня шумів та вібрацій, що спотворюють сприйняття неінструментальної інформації. Це ускладнює пілотування вертольота як літального апарата з низькою стійкістю та керованістю;
оптокінетичних дій, що виникають під час обертання лопатей несучого гвинта. Це може призвести до явищ захитування та виникнення ілюзорних відчуттів;
інтенсивних механічних переміщень тіла осіб ЛС у вертикальній площині (під час набору швидкості та управління боковим переміщенням вертольота), що ускладнюють просторову орієнтацію з використанням лінії обрію;
аеродинамічних факторів, що призводять до активізації зорово-моторної координації (особливо під час пілотування на гранично малій висоті). Це може призвести до підвищення нервово-емоційної напруги осіб ЛС під час вирішення завдань бойового застосування (завдань за призначенням);
температурних факторів, що можуть призвести до переохолодження або перегрівання організму членів екіпажу, залежно від пори року та географічної широти зони польотів.
2. З метою підвищення психофізіологічних можливостей членів екіпажів під час пілотування вертольотів ЛС необхідно виконувати на заняттях із фізичної підготовки спеціальні вправи, направлені на підвищення вестибулярної стійкості.
3. Під час підготовки та виконання польотів на вертольотах начальнику медичної служби необхідно:
враховувати характер польотного завдання (проведення візуальної розвідки, ураження наземних цілей, висадка повітряного десанту, проведення рятувальних заходів);
оцінювати психофізіологічну готовність екіпажу щодо виконання бойового (за призначенням) завдання в умовах надмірних зовнішніх перешкод (зенітний і ракетний вогонь, радіо- і світлові перешкоди, бовтанка);
у процесі планування польотів контролювати відповідність запланованого льотного навантаження стану здоров’я та фізичній витривалості осіб ЛС;
вибірково шляхом опитування з’ясовувати знання особами ЛС необхідності дотримання режиму передпольотного відпочинку та харчування, заходів попередження кисневого голодування в польоті, уміння застосовувати засоби боротьби з ілюзорними відчуттями та різкими перепадами освітленості під час нічного польоту, особливостей використання захисного спорядження;
під час виконання польотів за даними міжпольотних медичних оглядів оцінювати динаміку працездатності осіб ЛС особливо під час вильотів на гранично малій висоті, під час виконання посадки в СМУ;
у післяпольотному періоді за результатами медичного контролю призначати комплекс реабілітаційно-відновлювальних заходів, спрямованих на нормалізацію зору після нічних польотів, корекцію ФС після тривалого впливу шуму та вібрації;
брати участь у розборі польотів, використовувати дані щодо якості виконання найбільш складних і характерних польотних завдань з метою вивчення перенесення польотів екіпажами.
Начальник
Управління регулювання
діяльності державної
авіації України



М.Б. Кушнірук
Додаток 1
до Правил медичного забезпечення
польотів державної авіації України
(пункт 4 глави 1 розділу ІІ)
ФОРМИ
робочої документації начальника медичної служби
( Див. текст )( Додаток 1 в редакції Наказу Міністерства оборони № 525 від 19.10.2018 )
Додаток 2
до Правил медичного забезпечення
польотів державної авіації України
(пункт 16 глави 1 розділу ІІ)
МЕДИЧНА КНИЖКА
льотного складу
( Див. текст )( Додаток 2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства оборони № 525 від 19.10.2018 )
Додаток 3
до Правил медичного забезпечення
польотів державної авіації України
(пункт 5 глави 2 розділу ІІ)
ОПИС
медичного майна комплектів і сумок медичного поста аеродрому, наземної пошуково-рятувальної групи, рятувальної парашутно-десантної групи
№ з/пНазва предметаОдиниці вимірюванняКомплектиСумки
МПАНПРГМПАРПДГ
І. Сильнодіючі лікарські засоби
1Буторфанолу тартрат 2 % розчин для ін’єкцій по 1 млампула5-55
2Адреналіну гідрохлориду 0,1 % розчин для ін’єкцій по 1 млампула6---
3Аміназину 2,5 % розчин для ін’єкцій по 1 млампула10---
ІІ. Отруйні лікарські засоби
1Дігоксин 0,025 % розчин для ін’єкцій по 1 млампула10---
ІІІ. Загальні лікарські засоби
1Аміаку 10 % розчин в ампулах по 1 мл в обгортціампула10555
2Анальгіну 50 % розчин для ін’єкцій по 2 млампула101055
3Корвалтаб таблетки № 20упаковка1111
4Глюкози 40 % розчин для ін’єкцій по 20 млампула5---
5Дібазолу 1 % розчин для ін’єкцій по 1 млампула5---
6Димедролу 1 % розчин для ін’єкцій по 1 млампула10---
7Йоду 5 % спиртовий розчин в ампулах по 1 мл в обгортціампула101055
8Йоду 5 % спиртовий розчинкілограм0,1-0,1-
9Аміодарон 150 мг по 3 млампула10555
10Кордіамін для ін’єкцій по 2 млампула10555
11Кофеїну-бензоат натрію 20 % розчин для ін’єкцій по 1 млампула10555
12Мезатону 1 % розчин для ін’єкцій по 1 млампула10---
13Натрію гідрокарбонаткілограм--0,10,1
14Нітрогліцерин 0,0005 таблетки № 40упаковка1111
15Новокаїну 0,5 % розчин для ін’єкцій по 5 млампула1010-10
16Новокаїну 2 % розчин для ін’єкцій по 5 млампула10---
17Дротаверину гідрохлорид 2 % розчин для ін’єкцій по 2 млампула5-33
18Спирт етиловийкілограм0,50,50,10,5
19Еуфіліну 2 % розчин для ін’єкцій по 5 млампула32--
20Натрію хлориду 0,9 % ізотонічний розчин для ін’єкцій по 400 мл у пляшкахлітр1,2---
21Глюкози 5 % розчин для ін’єкцій 400 мл у пляшкахлітр1,2---
22Бензилпеніциліну натрієва (калієва) сіль для ін’єкцій 500 000 одиницьфлакон44-4
ІV. Перев’язувальні засоби і матеріали для шиття, лейкопластирі
1Бинт марлевий медичний стерильний, розмір 7 м х 14 смштука15533
2Бинт марлевий медичний стерильний, розмір 5 м х 10 смштука101055
3Вата медична компреснакілограм0,1---
4Вата медична гігроскопічна в пачках по 100 г (стерильна)кілограм0,20,10,10,1
5Косинка медична (перев’язувальна)штука3111
6Лейкопластир, розмір 5 м х 5 смштука1111
7Пакет перев’язувальний медичний індивідуальний стерильний ІППштука10333
8Пов’язка медична велика стерильнаштука4414
9Пов’язка медична мала стерильнаштука2616
10Серветки марлеві медичні стерильні, розмір 16 х 14 см, у пачці 20 штук (малі)пачка2---
11Шовк хірургічний стерильний в ампулах, довжина нитки 1,25 м, калібр 4ампула2---
12Шовк хірургічний стерильний в ампулах, довжина нитки 1,25 м, калібр 6ампула2---
V. Лікарські предмети, апарати і хірургічні інструменти
1Джгут кровоспинний гумовийштука3212
2Затискач кровоспинний зубчатий прямий № 1 (довжина 160 мм) з нарізкоюштука2313
3Голкотримач загальнохірургічний легований довжиною 160 ммштука1---
4Гачок трахеотомічний гострий довжиною 145 ммштука2---
5Гачок хірургічний гострий двозубийштука2---
6Ножиці для розрізування пов’язок з ґудзиком горизонтально-вигнуті довжиною 185 ммштука1---
7Ножиці з одним гострим кінцем прямі довжиною 140 ммштука-111
8Пінцет пластинчастий анатомічний загального призначення довжиною 150 ммштука1---
9Прилад манометричний мембранний ПММштука1-11
10Роторозширювач трахеотомічнийштука1---
11Роторозширювач з кремальєрою великийштука2111
12Скальпель гострокінцевий середнійштука1111
13Стетофонендоскоп зі змінними головкамиштука1111
14Таз ниркоподібний емальованийштука1---
15Термометр медичнийштука1121
16Трубка трахеотомічна пластмасова № 3 діаметром 10,3 ммштука1---
17Трубка трахеотомічна пластмасова № 3 діаметром 11,3 ммштука1---
18Язикотримач для дорослихштука1-11
19Система для переливання крові разового використанняштука6---
20Шприц разового використання ємністю:
2 млштука5555
5 млштука5555
10 млштука5533
20 млштука5---
VІ. Апарати, прилади та приладдя для травматології і механотерапії
1Шина транспортна для нижніх кінцівок Дітеріхса (модернізована)штука2---
2Щит для перевезення хворих із пошкодженнями хребташтука1---
3Комплект шин пневматичних (тільки для комплектування укладок авіаційних бригад, полків, окремих ескадрилій)штука11--
VІI. Апарати і прилади для загальної анестезії та інтенсивної терапії
1Апарат штучної вентиляції легенів ДП-9,02штука11--
2Трубка для дихання ТД-1,02комплект1111
3Дефібрилятор портативнийштука1---
VІII. Санітарно-господарче майно інвентарне
1Ноші санітарніштука2---
2Ліхтар електричний кишеньковийштука1111
3Халат медичнийштука1111
ІХ. Медичні предмети витратні
1Шпильки безпечніштука10555
2Голки хірургічні вигнуті на 4/8 облягання з круглим вістрям 4А2-0,4 х 25штука2---
3Голки хірургічні вигнуті на 4/8 облягання з круглим вістрям 4А2-0,4 х 18штука1---
4Катетер уретральний циліндричний гумовий № 16штука11--
5Клейонка підкладна гумовотканиннаштука1---
6Піпетка очна з футляромштука2---
7Пов’язка головна до шин (праща) підборіддяштука1---
8Шина нижньої щелепи (підборіддя)штука1---
9Шина дротяна (драбинчаста) для нігштука42--
10Шина дротяна (драбинчаста) для рукштука42--
X. Тара
1Ящик укладальний медичний № 2штука11--