• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про затвердження Правил охорони праці у виробництві нетканих матеріалів

Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду  | Наказ, Правила від 09.12.2008 № 270
Реквізити
  • Видавник: Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду
  • Тип: Наказ, Правила
  • Дата: 09.12.2008
  • Номер: 270
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду
  • Тип: Наказ, Правила
  • Дата: 09.12.2008
  • Номер: 270
  • Статус: Документ діє
Документ підготовлено в системі iplex
11. Місця виділення шкідливих парів, газів та пилу на обладнанні повинні бути закриті та обладнані місцевими витяжними пристроями з метою забезпечення потрібної чистоти повітря у робочій зоні згідно з ГОСТ 12.1.005-88.
12. Усі види обладнання або його частини, що працюють під тиском, повинні мати запобіжний клапан та повірені манометри із зазначенням граничнодопустимого тиску. Манометри повинні мати клеймо про повірку, бути справними і встановлюватись на видному для обслуговувального персоналу та добре освітленому місці. Запобіжні клапани повинні мати запірні кожухи або ковпаки, які унеможливлюють збільшення навантаження клапана, і повинні бути освітлені й доступні.
13. Для запобігання накопиченню на нетканих матеріалах у процесі їх обробки зарядів статичної електрики обладнання з пожежовибухобезпеки статичної електрики повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.1.018-93.
14. Температура поверхонь обладнання, що нагрівається під час технологічних процесів, відповідно до ДСТУ ЕN 563-2001 не повинна перевищувати 43 град.С.
15. Облаштування й експлуатація електроприводів, пускорегулювальної апаратури, контрольно-вимірювальних електроприладів і пристроїв захисту обладнання повинні відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.21.98, ДСанПіН 3.3.6.096-2002 та інших чинних нормативно-правових актів.
16. Уключення основного двигуна обладнання здійснюється з одного поста, за винятком автоматизованих ліній і агрегатів, де, крім місцевих пускових пристроїв до кожної машини, є централізоване управління з дистанційного пульта.
17. Пости місцевого управління електроприводом і органами ручного управління окремими механізмами повинні розташовуватись на відстані не більше 1,0 - 1,2 м від постійного (основного) місцезнаходження працівника.
18. При будь-якому режимі управління (дистанційному, зблокованому або місцевому) повинна бути забезпечена можливість екстреної аварійної зупинки механізмів за допомогою спеціальних вимикачів, установлених у цехах, у кількості, що визначається конкретними умовами.
19. Прокладання проводів різного призначення в межах машини виконується з урахуванням захисту їх від механічних пошкоджень, перегріву, попадання мастил, води й агресивних рідин.
20. Корпуси електродвигунів та інших електричних пристроїв приєднуються до заземленого пристрою за допомогою окремої гілки або мають надійний металевий контакт із заземленим корпусом машини. Послідовне включення до заземленого провідника декількох заземлених елементів не допускається.
21. В управлінні автоматизованими лініями та агрегатами повинно передбачатись відключення місцевих пускових пристроїв при переході на робочий режим з централізованим управлінням з дистанційного пульта.
22. Автоматизовані лінії та агрегати, що складаються з декількох машин, повинні бути обладнані сигналізацією, яка попереджає працівників про пуск машини.
23. У необхідних випадках пуск машини, яка обслуговується двома працівниками, повинен здійснюватись тільки за умови одночасного включення пускових пристроїв обома працівниками.
24. Сигнальні прилади, що інформують про технологічний розлад, повинні обладнуватись світловими лампами або звуковими сигналами.
25. Елементи системи управління (кнопки, рукоятки, маховики, штурвали, важелі тощо) необхідно розміщувати на висоті 0,8-1,6 м від підлоги при роботі стоячи та 0,6-1,2 м при роботі сидячи з метою забезпечення легкого доступу до них без великого напруження і поворотів корпуса тіла працівника, який при цьому повинен бути повернутий обличчям у бік машини.
26. При розміщенні на одній панелі декількох елементів системи управління їх необхідно розташовувати так, щоб працівник виконував найменшу кількість рухів при виконанні необхідних операцій і попереджались помилкові включення.
27. Маховики, рукоятки і важелі системи управління повинні надійно фіксуватись у заданому положенні. Фіксувальні органи повинні унеможливлювати їх самовільне переміщення.
28. Силові кабелі і проводи вторинної комутації, які з'єднують привод машини з винесеними за її межі приладами, прокладаються в сталевих заземлених або пластмасових трубах і в місцях, де унеможливлюється пошкодження ізоляції струмоведучих жил шляхом випадкових механічних ударів, проникнення вологи й агресивної рідини в труби та розподільчі коробки.
29. Усі види технологічного обладнання, які оснащені окремо розташованими станціями управління, повинні мати сигналізацію про подачу напруги в ланцюг управління електроприводом.
30. Обладнання повинно мати пульти управління, які унеможливлюють самовільний запуск та забезпечують легку і зручну зупинку його відповідно до вимог ГОСТ 12.2.064-81.
31. Пульти управління всіх машин, апаратів, агрегатів повинні розміщуватися поза огорожами і таким чином, щоб забезпечити швидке і зручне користування ними.
32. Передачі приводу (зубчасті, ремінні тощо), муфти зчеплення та інші частини обладнання, що рухаються та обертаються, мають бути огороджені.
33. Рівень шуму при роботі обладнання не повинен перевищувати допустимі величини і відповідати вимогам ГОСТ 12.1.003-83 та чинних нормативно-правових актів.
34. Обладнання, яке може передавати вібрацію на робочі місця, повинно забезпечуватись віброізоляцією і відповідати вимогам ГОСТ 12.1.012-90 та чинних нормативно-правових актів.
35. Несучі та інші елементи обладнання, органи управління і контрольно-вимірювальні прилади, які виступають за габарити загальних огороджень і укриттів, повинні мати яскраві розпізнавальні кольорові знаки.
36. Кольорове оздоблення елементів обладнання повинно відповідати кольорам безпеки (червоний - сигналізує про небезпеку, жовтий і помаранчевий - про можливу небезпеку, зелений - про наявність умов безпеки) згідно з ГОСТ 12.4.026-76.
37. Обладнання з пожежобезпеки повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.1.004-91, ГОСТ 12.1.010-76 та чинних нормативно-правових актів.
38. Використання у складі виробничого обладнання та/або контрольно-вимірювальних приладів джерел іонізуючого випромінювання повинно здійснюватись за умови наявності ліцензії на провадження діяльності щодо використання джерел іонізуючого випромінювання з дотриманням Вимог та умов безпеки (ліцензійні умови) провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання, затверджених наказом Державного комітету ядерного регулювання України від 02.12.2002 N 125, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 17.12.2002 за N 978/7266, Норм радіаційної безпеки України, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.07.97 N 208, введених у дію з 01.01.98 постановою головного державного санітарного лікаря України від 01.12.97 N 62 (НРБУ-97), та Основних санітарних правил забезпечення радіаційної безпеки України, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 02.02.2005 N 54, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.05.2005 за N 552/10832 (ОСПУ-2005).
2. Додаткові вимоги до окремих видів обладнання
1. Розпушувальні агрегати
1.1. Розпушувальний агрегат та тіпальна машина повинні мати автоматизований привід із загальною системою управління, що забезпечує послідовність пуску та зупинку їх, а також самозупинку будь-якої машини.
1.2. Розпушувальний агрегат у місцях його сполучення з тіпальною машиною повинен мати надійне ущільнення для виключення вибивання пилу в приміщення.
1.3. Розпушувальний агрегат повинен бути обладнаний двосторонньою світлозвуковою сигналізацією для координації дій його обслуговувального персоналу з персоналом тіпального цеху, а також попереджувальною передпусковою сигналізацією.
1.4. Машини повинні мати автоматичну зупинку та сигналізацію у разі виникнення забивання волокном та загоряння його в камерах.
1.5. Пристрої для очистки запиленого повітря з-під тіпальної машини повинні бути зблоковані з роботою тіпальної машини.
2. Тіпальні машини
2.1. Відкидні кришки тіпала та ножового барабана повинні бути обладнані пристроями електричного і механічного блокування.
2.2. Безхолстові тіпальні машини повинні обладнуватись пристроєм пневматичного транспортування розпушеного й очищеного волокна в чесальну машину.
3. Щипальні машини
3.1. Машина повинна мати пристосування для автоматичної зупинки і зворотного руху живильних циліндрів при попаданні в них зайвих предметів.
3.2. Кілкові барабани щипальних машин повинні мати швидкодійне гальмо, сполучене з пусковим пристроєм машини.
3.3. Бокова й верхні кришки та кришки люків повинні бути зблоковані з пусковим пристроєм.
3.4. Запобіжні валики, які встановлюються перед живильними, повинні бути зблоковані з пусковим пристроєм.
4. Щипально-замаслювальні машини
4.1. Зона між кілковою живильною парою і ущільнювальним валиком повинна бути закрита відкидним щитком, зблокованим з пусковим пристроєм.
4.2. Зазори між станиною та живильною решіткою по всій її довжині повинні бути закриті щитками.
4.3. На машинах старих конструкцій торці головного барабана повинні бути огороджені, дверцята та кришки замаслюваного пристрою закриті і зблоковані з пусковим пристроєм.
5. Механізовані лабази
5.1. Лабази повинні мати оглядові вікна, які забезпечують можливість спостереження за ходом технологічного процесу.
5.2. Двері лабазу повинні мати блокування, яке виключає відкривання їх під час роботи лабазу.
5.3. Частина підлоги, що пересувається і виступає за габарити конструкції камери, повинна мати огородження.
6. Чесальне обладнання
6.1. Робочі органи самовагів повинні бути обладнані укриттями. Барабани і валики повинні бути закриті з боків щитами, а зверху блокувальними кришками, які попереджають виділення пилу.
6.2. Зазор між станиною самовагів та кілковою решіткою повинен бути закритим.
6.3. Огородження головного барабана, робочих і знімних валиків повинні бути встановлені таким чином, щоб доступ до робочих органів обладнання був лише після його повної зупинки.
6.4. Машина повинна мати пристрій для пневматичного або пневмомеханічного очісування барабанів.
6.5. Головний барабан машини повинен бути обладнаний швидкодійним гальмом.
6.6. Голчаті або пильчасті поверхні барабанів повинні бути закриті стаціонарними кожухами.
6.7. Живильні циліндри чесальних машин повинні бути огороджені для унеможливлення травмування працівника.
6.8. Чесальні машини повинні бути обладнані пристроєм механізованого видалення угарів і запиленого повітря з-під барабанів передпрочосу та прочосу.
7. В'язально-прошивне обладнання
7.1. В'язально-прошивне обладнання повинно мати автоматизований привід із загальною системою управління, яка забезпечує певну послідовність пуску і зупинки електродвигунів.
7.2. Машина повинна бути обладнана пристроєм для видалення обрізаних країв полотна.
7.3. У зонах петлеутворення, утокової каретки та виходу полотна повинні передбачатись умонтовані світильники з лампами розжарювання напругою не вище 42 В або люмінесцентними лампами з напругою 127-220 В за умов недопущення їх струмовідвідних частин для випадкових доторкань.
7.4. При зупинці обладнання на ремонт або техогляд на пусковому пристрої повинен вивішуватись плакат "Не включати - працюють люди!".
7.5. Плитки з упаяними в них пластинами не повинні мати шорсткості та задирок, які здатні викликати травму рук працівників при їх встановленні.
7.6. Машина повинна бути обладнана звуковою та світловою сигналізаціями, які контролюють заповнення бункера самовагів чесальної машини.
8. Голкопробивне обладнання
8.1. Ножі різального й обрізного пристроїв мають бути закриті відкидними огородженнями, які повинні бути зблоковані з пуском машини.
8.2. На обладнанні повинні бути встановлені кнопки аварійної зупинки, розташовані по обидва боки голкопробивної машини.
8.3. Перед пуском обладнання необхідно перевірити відсутність на підлозі робочого місця залишків мастильних матеріалів.
8.4. Обладнання має бути вкомплектоване кінцевими вимикачами для його відключення в разі відкритих оглядових вікон та картерів для контролю, заміни та чищення голкових дощок.
8.5. Персонал, який обслуговує голкопробивне обладнання, забезпечується засобами індивідуального захисту зору та слуху.
9. Обладнання для виробництва клеєних нетканих полотен
9.1. Борти просочувальних ванн повинні бути гладкими. Для попередження переливання зв'язувальних розчинів через борти просочувальних ванн у її стінках повинні бути влаштовані зливні щілини, розташовані нижче бортів просочувальних ванн.
9.2. Жало віджимних валів просочувальних машин повинно мати огородження.
9.3. Камера з розпилювальними форсунками для розпилювання зв'язувального розчину повинна бути обладнана місцевою витяжною вентиляцією. Місце входу полотна в камеру - щілина повинна бути закрита щитком з прозорого матеріалу.
Камера розпилення повинна бути обладнана збоку щитками з віконцями для контролю стану форсунок.
9.4. Штучне освітлення усередині сушильної камери повинно мати напругу не вище 24 В.
9.5. Ножі для обрізання кромок повинні бути огороджені і зблоковані з електродвигуном.
9.6. Накатна машина повинна бути обладнана механічним пристроєм для зняття готової продукції.
10. Газоопалювальні машини
10.1. Ремінні, ланцюгові, зубчасті передачі машини повинні бути огороджені.
10.2. Газові горілки та зона від пристрою заправки до пристрою вибірки повинні бути вкриті та обладнані системою витяжної вентиляції для видалення газів з-під укриття. Уключення вентиляції повинно передувати пуску машини.
10.3. Укриття машини повинно мати дверцята та оглядові вікна для нагляду за проходженням процесу та проведення ремонту горілок. Дверцята повинні бути зблоковані з пуском машини.
10.4. Газоопалювальна машина повинна бути обладнана пристроєм, який запобігає потраплянню іскри від опаленого ворсу полотна в систему вентиляції.
11. Джгутова фарбувально-промивна машина
Підіймальні дверцята укриттів повинні бути обладнані противагами, що надійно підвішені і огороджені, які забезпечують легке підіймання й опускання дверей.
12. Центрифуги
12.1. Кришки центрифуги повинні бути обладнані блокуванням, що унеможливлює пуск центрифуги при відкритій кришці або відкриванні кришки під час роботи центрифуги.
12.2. Центрифуги повинні бути обладнані упором для фіксації кришки у відкритому положенні.
12.3. На центрифузі передбачається гальмовий пристрій, що забезпечує зупинку корзини одночасно з виключенням електродвигуна.
12.4. Передачі приводних пристроїв повинні бути огороджені.
12.5. Центрифуги повинні не рідше двох разів на рік при двозмінній роботі та трьох разів при тризмінній роботі піддаватися технічному огляду та випробуванню для установлення їх придатності до експлуатації.
12.6. Під час випробування необхідно оглядати всю установку, стінки корзини кожуха, перевіряти міцність місць з'єднування, справність гальмових пристроїв та проводити випробування центрифуги на полуторне навантаження при максимальному числі обертів протягом 5 хв.
Максимальне завантаження та число обертів ротора при випробуваннях центрифуг не повинні перевищувати вказаних у паспорті або в інструкції з експлуатації.
12.7. Центрифуги визнаються придатними до роботи, якщо в період випробування не відбуваються деформація корзини, порушення міцності швів та окремих частин установки, порушення дії гальмових та замикальних пристроїв.
12.8. Випробування центрифуг дозволяється проводити безпосередньо на робочому місці з умовою відсутності в цьому приміщенні людей та при можливості управління центрифугою з пункту, розташованого поза цим приміщенням.
12.9. Центрифуги, що пройшли ремонт, повинні бути заново піддані технічному огляду та випробуванню.
12.10. Результати техогляду та випробування центрифуг повинні заноситися у спеціальну книгу з пронумерованими і прошнурованими сторінками. На видному місці кожуха центрифуги повинен бути напис із зазначенням максимального завантаження (кг), максимально допустимого числа обертів і наступного терміну випробування.
13. Сушильно-ширильні машини
13.1. Ділянки голкових ланцюгів у зоні входження полотна повинні мати укриття.
13.2. В отворах входу та виходу полотна сушильних камер повинні стояти ущільнювачі, які виключають вибивання гарячого повітря в робоче приміщення.
13.3. З обох боків машини в зоні входу та виходу полотна повинні передбачатись дублювальні аварійні кнопки "стоп".
14. Стабілізаційні машини
14.1. Заправлення полотна в машину повинно бути механізовано.
14.2. Жало віджимних валів плюсовок, каландрів повинно бути закрито пристроєм, що унеможливлює попадання рук працівника між валами.
14.3. Камери сушки та стабілізації полотна на стабілізаційній машині повинні бути обладнані місцевою витяжною вентиляцією для забезпечення відсмоктування повітря з камери.
15. Друкувальні машини з плоскими і ротаційними шаблонами
15.1. Уключення машини та пристроїв, які входять до лінії, повинно здійснюватись з одного пульта управління, а зупинка їх - кнопками "стоп" з кожного робочого місця.
15.2. Підіймання та опускання циліндричних шаблонів повинно бути механізовано.
15.3. Отвори для входу і виходу полотна повинні бути обладнані ущільнювачами, які виключають вибивання гарячого повітря в приміщення.
16. Ворсувальні машини
16.1. Ворсувальний барабан та передачі приводу повинні бути закриті кожухами, які щільно прилягають один до одного і до рам остова машини.
16.2. На машині повинна бути передбачена звукова сигналізація, яка попереджає про пуск електродвигуна.
16.3. На машині з боку заправлення і на виході полотна повинні бути передбачені аварійні кнопки "стоп".
16.4. У зоні ворсувальних і противорсувальних роликів машина повинна бути обладнана вентиляційним пристроєм.
16.5. Прорізи бокових рам у зоні руху барабана повинні закриватись глухими щитами.
17. Стригальні машини
17.1. Кожна секція стригальної машини і самоукладач повинні мати аварійні кнопки "стоп".
17.2. На виході полотна з машини передбачається зняття зарядів статичної електрики з полотна, що обробляється.
17.3. Рукоятка управління самоукладача повинна розміщуватися у доступному і безпечному місці поза зоною руху качалки.
17.4. Для усунення шуму та вібрації стінок повітроводу повинні передбачатися вібродемпфірувальні прокладки між вентилятором і повітроводом.
17.5. Машина повинна бути обладнана місцевим відсмоктувачем для видалення пилу й угарів від стригальних циліндрів, щіток і заправного пристрою.
17.6. У конструкції бункерів фільтру повинна бути передбачена можливість приєднання їх до системи пневмотранспорту відходів.
18. Декатирувальні машини
18.1. Декатирувальний циліндр у зоні запарювання повинен бути обладнаний укриттям і місцевою витяжною вентиляцією.
18.2. Приводні та проміжні передачі повинні бути огороджені.
19. Оздоблювальні каландри
Приводні передачі каландрів повинні бути огороджені та оснащені запобіжним пристроєм.
20. Обладнання для приготування зв'язувальних розчинів, замаслюваних емульсій, друкарських фарб і загусників
Приготування зв'язувальних розчинів, замаслюваних емульсій, друкарських фарб і загусників повинно проводитися на спеціальних робочих місцях у реакторах, посудинах або баках, обладнаних місцевою витяжною вентиляцією, щоб шкідливі пари та гази не попали у повітря робочої зони. Транспортування зв'язувальних розчинів, замаслюваних емульсій, друкарських фарб і загусників повинно здійснюватися в герметично закритій тарі.
21. Бракувально-накатні машини
21.1. Пускові пристрої машин повинні бути зосереджені в одному місці.
21.2. Машина повинна бути обладнана світловою або звуковою сигналізацією, яка попереджає про пуск обладнання.
21.3. Столи для бракування повинні мати рівну, гладку поверхню. Стіл повинен мати улаштовані люмінесцентні лампи з матовим склом і шторками, що рухаються, для екранування світлового потоку при різній ширині полотна.
21.4. На місці виходу полотна з машин передбачається зняття статичної електрики з нетканого полотна.
22. Обладнання з використанням газових пальників у термічних камерах для фіксації
22.1. Обладнання технологічного процесу термоскріплення, що працює на газу, повинно відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів.
22.2. Експлуатація обладнання повинна передбачати:
контроль тяги і температури в печі;
контроль тиску газу;
контроль стану повітряних фільтрів;
продування газопроводів.
22.3. При роботі пальників необхідно виконувати контроль горіння газу.
22.4. Термокамери (термопечі) повинні бути обладнані захисними кожухами від підвищеної температури. Температура на поверхні обладнання відповідно до вимог ДСТУ ЕN 563-2001 не повинна перевищувати 43 град.С.
23. Обладнання для гарячого каландрування
23.1. Обладнання повинно бути забезпечене огороджувальними або іншими захисними пристроями, поверхня обладнання повинна бути покрита теплоізоляційним матеріалом, що захистить працівників від впливу гарячих поверхонь. Температура на поверхні обладнання відповідно до вимог ДСТУ ЕN 563-2001 не повинна перевищувати 43 град.С.
23.2. Температура нагріву мастила у каландрах має постійно контролюватись.
23.3. При збільшенні температури мастила в каландрах вище 150 град.С термостанція автоматично відключається.
23.4. Робоча зона гарячих каландрів повинна бути забезпечена автоматичними приладами контролю доступу до каландрів.
24. Обладнання з використанням джерел інфрачервоного випромінювання
24.1. Обладнання має бути обладнане автоматичними захисними приладами безпеки та захисними кожухами з пневматичною системою управління для захисту працівників від інфрачервоного випромінювання. Рівень випромінювання на робочих місцях повинен відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів.
24.2. Обладнання має бути забезпечене дистанційним пультом управління.
24.3. Перед уключенням обладнання інфрачервоного випромінювання перевіряється робота системи стиснутого повітря.
VII. Вимоги до сировини і матеріалів
1. Сировина
1. Сировина, що надходить на підприємство, повинна бути перевірена на відповідність вимогам чинних державних стандартів та технічної документації підприємств-виробників.
Сировина повинна мати санітарно-гігієнічний висновок Державної санітарно-епідеміологічної служби України.
2. Відходи та звороти перед використанням у виробництві повинні пройти перевірку їх якісного стану та обробку з метою вилучення з них сторонніх предметів та підготовки до укладання в основну суміш.
2. Хімічні матеріали, барвники
1. Упаковка і термін дії всіх хімічних матеріалів та барвників повинні бути перевірені на відповідність вимогам чинних державних стандартів та технічної документації підприємств-виробників.
2. Лаки, розчинники і проявники повинні бути забезпечені повним та точним зазначенням хімічного складу. Застосування лаків, розчинників і проявників невідомого складу не дозволяється.
3. На тарі повинно бути чітке позначення найменування барвників та хімікатів, концентрації розчину.
4. Відбір проб на хімічний аналіз повинен здійснюватися у чистій скляній посудині з кришкою або притертим корком.
VIII. Вимоги до умов зберігання і транспортування матеріалів, сировини, напівфабрикатів, готової продукції та відходів виробництва
1. Сировину, напівфабрикати, готову продукцію, відходи виробництва, паливо слід зберігати на спеціально відведених та обладнаних для цього складах.
2. Розміщення та зберігання матеріалів повинно проводитися відповідно до інструкції, розробленої на підприємстві, де має бути вказано, які сировина та матеріали можуть зберігатися на даному складі, у якій кількості, у якій тарі, способи складування та зберігання, а також порядок та спосіб відпуску зі складу.
3. Усі роботи щодо завантаження, розвантаження, піднімання, переміщення та транспортування сировини, матеріалів, готової продукції повинні проводитися підйомно-транспортними засобами, механізмами і пристосуваннями (підйомні крани, електроталі, електрокари, транспортери, візки та інші транспортні засоби малої механізації). Вантажно-розвантажувальні роботи повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.3.009-76.
4. Переміщення вантажів підлоговим колісним безрейковим транспортом повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.3.020-80.
5. Засоби цехового транспорту, що використовуються для транспортування сировини, матеріалів та готової продукції, повинні відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів.
6. Розміри проходів і проїздів повинні визначатися залежно від габаритів матеріалів, що зберігаються, способу їх транспортування та укладання.
7. Використання виробничої тари повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.3.010-82.
8. Висоту стелажа потрібно брати з урахуванням навантаження, допустимого на 1 кв.м перекриття складських приміщень.
9. Склади для зберігання волокна повинні бути вогнестійкими, мати щільну, рівну та неслизьку підлогу. На відкритих площадках основа повинна бути асфальтована. Укладання волокна в штабелі повинно проводитися на піддони (розмір бруса 20х22 мм) при ручному укладанні - на висоту до 3 м (уступами), при використанні підйомних пристроїв - не вище 5 м (не більше шести рядів).
10. Укладання рядів кіп повинно проводитися у перев'язку, якщо штабель завширшки вдвічі більший за довжину кіпи.
11. При виявленні в штабелі кіп з тріснутими окантовками, через що може відбутися розвал штабеля, останній повинен бути розібраний, перештабельований з вилученням ушкоджених кіп.
12. Промаслені відходи виробництва повинні зберігатися окремо в бетонному або цегляному приміщенні із залізними дверима.
13. Сирові, готові полотна та пряжа зберігаються на спеціально обладнаних стелажах або штабелях, укладка яких заввишки не повинна перевищувати 2 м.
14. Для зберігання хімікатів повинні бути виділені окремі, спеціально обладнані склади з вентиляцією та належним провітрюванням.
15. При зберіганні хімікатів слід унеможливити попадання на них води та прямих сонячних променів.
16. При зберіганні хімічних матеріалів необхідно дотримуватися порядку розміщення їх за групами та хімічним складом. Повинна зберігатися бирка із заводським найменуванням. Спільне зберігання легкозаймистих речовин та хімікатів, які реагують один з одним, не дозволяється.
17. Для зберігання хімікатів (оцтова кислота та інше), що загусають або замерзають, повинні бути виділені утеплені приміщення.
18. Бутлі з кислотами, лугами та іншими їдкими речовинами повинні мати щільну кислотостійку упаковку та вміщуватися у корзині або ящику з міцними ручками. Між стінками скляних бутлів і тари повинні бути м'які прокладки (дерев'яна стружка, солома тощо).
19. Бочки та бутлі з легкозаймистими речовинами (бензином, скипидаром, гасом тощо) і тара з-під них повинні зберігатися у приміщеннях, які обладнані відповідно до вимог чинного законодавства до вибухонебезпечних приміщень з відповідними написами на бочках, бутлях та дверях.
20. На тарі для зберігання та транспортування кислот, лугів, пергідролю тощо та в місцях їх зберігання встановлюються попереджувальні знаки згідно з ГОСТ 12.4.026-76.
21. Наповнення тари та зливання рідких хімічних матеріалів, здатних викликати хімічні опіки, повинні бути механізовані.
22. Надлишки рідини повинні відводитися через переливні трубки та встановлені з цією метою приймальники.
23. Внутрішній огляд і ремонт цистерн та збірників кислот можуть проводитися лише після відповідної їх обробки та відповідно до інструкції, розробленої на підприємстві.
24. У місцях зберігання хімікатів та легкозаймистої рідини повинні бути аптечки, протигази, захисні окуляри, респіратори та інші захисні пристрої.
25. Кожний хімічний препарат, барвник та інший хімічний матеріал повинен зберігатися у спеціальній тарі, що відповідає властивостям визначеної хімічної речовини. Хімікати, що надходять на підприємство без тари (навалом), повинні зберігатися у засіках, ларках, бункерах, які щільно закриваються та мають написи із зазначенням назви хімікатів.
IX. Вимоги до забезпечення працівників засобами індивідуального захисту
1. На роботах зі шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівники виробництва нетканих матеріалів забезпечуються безкоштовно спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до Закону України "Про охорону праці" та Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Держгірпромнагляду від 24.03.2008 N 53, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2008 за N 446/15137 (НПАОП 0.00-4.01-08), та інших нормативно-правових актів.
2. Засоби індивідуального захисту працівників повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.4.011-89 та вимогам безпеки для даного технологічного процесу або виду робіт і наявності небезпечних та шкідливих чинників.
3. Для захисту органів слуху за рівнів шуму 80 дБ і вище працівники мають забезпечуватися протишумовими навушниками або засобами індивідуального захисту зразка "беруші" згідно з ГОСТ 12.4.051-87, ДСТУ ЕN 352-1-2002.
4. Під час виконання робіт, пов'язаних з можливістю ураження очей, а також дії ультрафіолетового випромінювання працівники повинні бути забезпечені захисними окулярами та окулярами із світлофільтрами згідно з ГОСТ 12.4.013-85 та інших нормативно-правових актів.
5. Працівникам, які працюють з механізованим (пневматичним) ручним інструментом, необхідно видавати засоби захисту рук від вібрації відповідно до вимог ГОСТ 12.4.002-97.
6. Для захисту шкіри рук від шкідливих хімічних речовин працівникам повинні видаватись захисні креми, мазі, пасти згідно з вимогами ГОСТ 12.4.068-79.
7. Вибір і застосування засобів індивідуального захисту органів дихання для працівників виробництва нетканих матеріалів, які працюють за умови підвищеного рівня запиленості повітря робочої зони, здійснюється відповідно до Правил вибору та застосування засобів індивідуального захисту органів дихання, затверджених наказом Держнагірпромнагляд України від 28.12.2007 N 331 зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04.04.2008 за N 285/14976 (НПАОП 0.00-1.04-07).
8. Після закінчення роботи засоби індивідуального захисту необхідно (залежно від виду робіт) очистити, провітрити, висушити, знешкодити тощо.
9. Спеціальний одяг повинен зберігатись окремо від особистого одягу працівників в індивідуальних шафах у спеціально виділеному приміщенні, яке слід провітрювати.
Начальник відділу організації
державного нагляду в АПК
та соціально-культурній сфері


В.Ткачов