Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Службі зовнішньої розвідки України

Для бронхіальної астми характерна гіперреактивність бронхів, що проявляється рецидивними симптомами свистячого дихання, нападами ядухи, скутості в грудній клітці, кашлем, особливо вночі та вранці. При бронхіальній астмі бронхообструкція варіабельна, зменшується спонтанно або під впливом лікування.

Діагноз бронхіальної астми, крім анамнезу та клінічної картини, повинен бути підтверджений дослідженням ФЗД з медикаментозними пробами (проба з бронхолітиком або провокаційна проба з бета-блокатором, фізичним навантаженням, гіпертонічним розчином NaCl).

Вірогідним інструментальним підтвердженням діагнозу вважається:

приріст після проби з бронхолітиком (або зменшення у разі провокаційної проби) показника ОФВ1 (>=12 % та 200 мл) або пікової обсягової швидкості видиху (ПОШвид) (>=20 % або 60 л/хв);

надмірні коливання легеневої функції між візитами ОФВ1 >=12 % та 200 мл або ПОШвид >+20 % або 60 л/хв;

приріст показника ОФВ1 >=12 % та 200 мл або ПОШвид >=20 % після курсу терапії ІГКС протягом 4 тижнів (в період поза респіраторної інфекції).

Метою лікування бронхіальної астми є досягнення за допомогою протиастматичної терапії контролю над симптомами захворювання. Після призначення стартової базисної терапії оцінка контролю над симптомами проводиться не раніше ніж через 2 - 3 місяці від початку лікування.

Недостатній контроль над бронхіальною астмою характеризується наявністю денних симптомів БА більше 2 разів на добу, нічними пробудженнями через напади ядухи, потреба у бета-агоністах короткої дії більше 2 разів на тиждень, обмеження активності через симптоми бронхіальної астми на тлі прийому базисної терапії.

У разі відсутності контролю чи частковому контролі над симптомами БА проводиться розширення терапії до тих пір поки не буде досягнуто повний контроль над симптомами (кроки 1 - 5 у схемі лікування БА).

Ступінь придатності осіб з бронхіальною астмою проводиться за пунктами "а", "б" та "в" в залежності від досягнення контролю над симптомами на тлі призначеної базисної терапії.

1) до пункту "а" належить персистуюча бронхіальна астма, контроль над якою неможливо досягти на 4 - 5 кроці терапії (високі дози ІГКС в комбінації з бета-агоністами тривалої дії, холінолітиками тривалої дії).

Обов'язковим інструментальним підтвердженням відсутності контролю є збереження низьких показників ОФВ1 =<60 % та збереження гіперреактивності бронхів (приріст ОФВ1 >=12 % або 200 мл) при спірометрії.

Необхідно диференційовано підходити до хворих, які, крім БА, мають інші захворювання, що супроводжуються зниженням показника ОФВ1 (ХОЗЛ, ХСН, синдром альвеолярної гіповентиляції легень тощо).

Важливо проводити диференційну діагностику БА та ХОЗЛ, спираючись на наявну клінічну картину (вік, фактори ризику, сімейний анамнез, супутні захворювання) та показники спірометрії. Можлива наявність у хворого одночасно БА та ХОЗЛ. Достовірним критерієм наявності БА у хворого на ХОЗЛ є високі показники зворотності та варіабельності бронхіальної обструкції (приріст ОФВ1 >=400 мл) при постбронходилятаційному співвідношенні ОФВ1/ФЖЄЛ <0,7.

2) до пункту "б" належить персистуюча бронхіальна астма, щодо якої вдалося досягти часткового контролю над симптомами на 4 - 5 кроці терапії.

Обов'язковим інструментальним підтвердженням часткового контролю є показник ОФВ1 від 61 % до 79 % та збереження гіперреактивності бронхів (приріст ОФВ1 >=12 % або 200 мл) при спірометрії.

До цього ж пункту відносять персистуючу бронхіальну астму, щодо якої за допомогою терапії вдалося досягти повного контролю над симптомами.

Спірометричним критерієм повного контролю є показник ОФВ1 >=80 % та відсутність гіперреактивності бронхів.

3) до пункту "в" належить інтермітуюча бронхіальна астма, для якої характерні непостійні епізодичні короткотривалі денні симптоми. Хворий не потребує призначення контролюючої терапії.

Якщо бронхоспастичний синдром є ускладненням інших захворювань, то ступінь придатності до військової служби визначається залежно від перебігу основного захворювання за відповідними статтями розкладу хвороб.

За пунктом "в" цієї статті цивільні особи визнаються непридатними до навчання у ВВНЗ.

5. Стаття 51.

Рішення про потребу військовослужбовця у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою приймається лише за умови ускладненого перебігу гострих респіраторних інфекцій верхніх та нижніх дихальних шляхів, грипу, пневмонії тощо (деструкція, пара- та метапневмонічний ексудативний плеврит, емпієма плеври, ателектаз, інфекційно-токсичний шок, інфекційний міокардит, тривала нефропатія (понад тиждень), токсичний гепатит, виражена астенізація тощо). Щодо реконвалесцентів після неускладненого перебігу пневмонії, загострення хронічних захворювань - тяжкого загострення бронхіальної астми (астматичного статусу), загострення ХОЗЛ, що потребувало тривалої оксигенації, приймається постанова про потребу у звільненні від виконання службових обов'язків.

За цією самою статтею оглядаються військовослужбовці після хірургічного втручання на органах грудної клітки, верхніх дихальних шляхів з приводу захворювань за умови неповного функціонального відновлення організму після закінчення стаціонарного лікування.

Під час дії воєнного стану за цією статтею може прийматися постанова "непридатний до військової служби переоглядом через 6 - 12 місяців" (із зазначенням відповідного строку) якщо для відновлення придатності до військової служби необхідний строк від 6 до 12 календарних місяців.

1. Стаття 52.

Пункт "в" застосовується у випадках, коли сума каріозних, пломбованих та видалених зубів більше 9-и і при цьому не менше 4 зубів з клінічними або рентгенологічними ознаками хронічного запалення з ураженням пульпи і періодонта, включаючи зуби із пломбованими кореневими каналами.

2. Стаття 53.

Підставою для застосування пункту "а" цієї статті є наявність в оглянутих генералізованої форми пародонтиту, пародонтозу з частими загостреннями та абсцедуванням.

Діагноз пародонтиту, пародонтозу встановлюється після ретельного дослідження всієї зубощелепової системи із рентгенографією та виявленням супутніх захворювань. У випадках пародонтиту, пародонтозу кандидати направляються на лікування.

1) до пункту "а" належить:

пародонтит з глибиною пародонтальної кишені 5 мм і більше, резорбцією кісткової тканини альвеолярного відростка на 2/3 довжини кореня, рухомістю зуба II, III ступенів.

2) до пункту "б" належать: пародонтити та пародонтози, захворювання слизової оболонки порожнини рота, лейкоплакії та інші захворювання, включаючи преканцерози. Кандидати та військовослужбовці направляються на лікування.

3. Стаття 54.

1) до пункту "а" належать:

дефекти нижньої щелепи після хірургічного лікування, не заміщені трансплантатами;

дефекти, деформації щелепно-лицевої ділянки, а також хронічні, що часто загострюються (більше двох разів на рік для кандидатів та більше чотирьох разів на рік для військовослужбовців), захворювання щелеп, слинних залоз, скронево-нижньощелепових суглобів;

анкілози скронево-нижньощелепових суглобів, контрактури та несправжні суглоби нижніх щелеп за відсутності ефекту від лікування або відмови від нього;

актиномікоз щелепно-лицьової ділянки, який не піддається лікуванню.

В окремих випадках залежно від практичної працездатності, умов служби військовослужбовці з набутими дефектами та деформаціями щелепно-лицьової ділянки після ортопедичних методів лікування із задовільними результатами можуть бути оглянуті за пунктом "б" або "в".

2) до пункту "б" належать:

аномалії прикусу 2 - 3 ступеня з роз'єднанням прикусу більше 5 мм або з жувальною ефективністю менше 60 % за класифікацією Агапова М. Г.;

хронічні сіалоаденіти з частими загостреннями;

актиномікоз щелепно-лицьової ділянки із задовільними результатами лікування;

хронічний остеомієліт щелеп з наявністю секвестральних порожнин та секвестрів.

Щодо військовослужбовців після лікування постанова приймається за статтею 59 Розкладу хвороб. Якщо хірургічне лікування не застосовувалось, огляд проводиться за відповідними пунктами цієї статті.

3) до пункту "в" належать:

аномалії прикусу, що супроводжуються роз'єднанням прикусу на 5 мм і менше, з жувальною ефективністю більше 60 % за класифікацією Агапова М. Г. Кандидатам до навчання у ВВНЗ з такою патологією, пропонується лікування. Огляд після лікування проводиться через шість - дев'ять місяців залежно від результатів, а також ступеня порушення дихальної, жувальної, мовної та слиновидільної функцій. У разі відмови від лікування за цим самим пунктом приймається постанова про непридатність до навчання до ВВНЗ.

4. Стаття 55.

1) до пункту "а" належать:

набуті стравохідно-трахеальні або стравохідно-бронхіальні свищі, які не оперовані або з незадовільним результатом лікування;

рубцеві звуження або нервово-м'язові захворювання стравоходу зі значними клінічними проявами, що потребують систематичного бужування, балонної дилатації або хірургічного лікування;

тяжкі форми хронічних неспецифічних виразкових колітів, ентеритів (у тому числі і хвороба Крона) з вираженим занепадом живлення (ІМТ менше 18,5);

злуковий процес у черевній порожнині зі значним порушенням моторно-евакуаторної функції або який потребує повторного хірургічного лікування;

наслідки резекції тонкої або товстої кишки у вигляді стійкого, значного занепаду живлення або порушення функцій;

випадіння усіх шарів прямої кишки під час ходьби або переміщення тіла у вертикальне положення (III стадія);

протиприродний задній прохід, кишковий або каловий свищ як завершений етап хірургічного лікування;

недостатність сфінктера заднього проходу III ступеня;

хронічний парапроктит зі стійкими або такими, що часто відкриваються та важко піддаються лікуванню, свищами.

2) до пункту "б" належать:

хронічні рецидивуючі неспецифічні виразкові коліти, хвороба Крона (крім тих, що зазначені в пункті "а");

ГЕРХ з виразковим езофагітом, з позастравохідними проявами, що потребує повторного тривалого стаціонарного лікування (два та більше разів на рік), з помірним порушенням функції травлення, стравохід Баррета. ГЕРХ повинна бути підтверджена ендоскопічним і (або) рентгенологічним дослідженнями (обов'язково в горизонтальному положенні);

дивертикул стравоходу великих розмірів (більше 2 см), що погано спорожнюється і супроводжується дисфагією та не потребує хірургічного лікування, або множинні дивертикули (> 2) стравоходу та шлунку, дивертикул з явищами дивертикуліту;

дивертикулярна хвороба кишечника, часто рецидивуючий перебіг (більше 2 разів на рік);

наслідки резекції тонкої або товстої кишки з незначними проявами демпінг-синдрому;

спайковий процес у черевній порожнині з явищами кишкової непрохідності, який потребує стаціонарного лікування (спайковий процес повинен бути підтверджений даними рентгенологічного дослідження або хірургічного лікування);

дивертикули стравоходу з клінічними проявами, що не потребують хірургічного лікування;

рубцеві звуження та нервово-м'язові захворювання стравоходу при задовільних результатах консервативного лікування;

хвороби стравоходу, кишечника, спайкова хвороба з незначним порушенням функцій;

ГЕРХ з виразковим езофагітом та нечастими загостреннями;

випадіння прямої кишки при фізичному навантаженні (I - II стадія);

недостатність сфінктера заднього проходу I, II ступеня;

випадіння прямої кишки при дефекації (I стадія);

недостатність сфінктера заднього проходу I ступеня;

хронічний парапроктит з частими (два рази і більше на рік) загостреннями;

хронічний парапроктит, що протікає з нечастими загостреннями без утворення зовнішнього свища.

У разі випадіння прямої кишки, наявності кишкових або калових свищів, звуження заднього проходу або недостатності його сфінктера, наявності хронічного парапроктиту військовослужбовцям пропонується хірургічне лікування. Після оперативного лікування медичний огляд проводиться на підставі статті 59 Розкладу хвороб. Придатність до військової служби, до навчання у ВВНЗ визначається залежно від результатів лікування. У разі рецидиву захворювання або відмови від хірургічного лікування постанова приймається за пунктом "а" чи "б". Придатність військовослужбовців до служби водієм за цим пунктом при випадіннях прямої кишки, недостатності сфінктера заднього проходу, хронічних парапроктитах, наслідках резекції тонкої або товстої кишки з проявами демпінг-синдрому визначається залежно від вираженості симптомів, частоти загострень та характеру служби.

3) до пункту "в" належать:

ГЕРХ з ерозивним або катаральним езофагітом та нечастими загостреннями;

синдром подразненої товстої кишки;

хронічні запальні захворювання шлунково-кишкового тракту без порушення функції.

5. Стаття 56.

Наявність виразкової хвороби обов'язково повинна бути підтверджена ендоскопічним і (або) рентгенологічним дослідженнями в умовах штучної гіпотонії. При виразковій хворобі та наявності рентгенологічного підтвердження за останні 3 - 5 років експертні висновки можуть бути зроблені на підставі ендоскопічних досліджень.

1) до пункту "а" належать:

екстирпація шлунка або його субтотальна резекція;

наслідки резекції шлунка, накладення шлунково-кишкового анастомозу з порушенням функції шлунково-кишкового тракту;

наслідки стовбурової або селективної ваготомії, ушивання (висічення) перфоративної виразки з наявністю ускладнень у вигляді демпінг-синдрому, порушення живлення II - III ступеня, рецидивуючих анастомозитів, виразки анастомозу;

виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, ускладнена пенетрацією, стенозом пілоробульбарної зони (затримкою контрастної речовини в шлунку більше 24 годин), що супроводжується занепадом живлення за наявності протипоказань до оперативного лікування або відмови від нього.

2) до пункту "б" належать:

виразкова хвороба з виразками, що довго не рубцюються (з локалізацією в шлунку протягом трьох місяців і більше, з локалізацією в дванадцятипалій кишці протягом двох місяців і більше);

виразкова хвороба з частими (два рази і більше на рік) рецидивами виразки, що потребують тривалого стаціонарного лікування (більше двох тижнів);

виразкова хвороба з гігантськими (3 см і більше в шлунку або 2 см і більше у дванадцятипалій кишці) виразками;

виразкова хвороба дванадцятипалої кишки із позацибулинною локалізацією виразки;

виразкова хвороба шлунка, дванадцятипалої кишки з множинними (дві та більше) виразками за останні 5 років;

виразкова хвороба, ускладнена кровотечею з розвитком постгеморагічної анемії (лікована консервативно) або перфорацією (протягом 5 років після зазначених ускладнень);

виразкова хвороба, ускладнена грубою рубцевою деформацією цибулини дванадцятипалої кишки при помірних порушеннях евакуаторно-моторної функції. Грубою деформацією дванадцятипалої кишки вважається деформація, яка виявляється при повноцінно виконаній дуоденографії в умовах штучної гіпотонії, що супроводжується сповільненою евакуацією (затримка контрастної речовини в шлунку більше 2 годин);

наслідки стовбурової або селективної ваготомії, резекції шлунка, накладення шлунково-кишкового анастомозу без ускладнень;

3) до пункту "в" належать:

виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки за наявності незначної деформації цибулини дванадцятипалої кишки з нечастими (раз на рік і рідше) загостреннями, без порушення функції травлення;

виразкова хвороба, яка була ускладнена кровотечею (лікованою консервативно), перфорацією, а також множинними виразками за умови стійкої ремісії більше п'яти років;

виразкова хвороба, яка була ускладнена кровотечею без розвитку постгеморагічної анемії.

Придатними до служби в підрозділах спеціального призначення визнаються військовослужбовці з виразковою хворобою дванадцятипалої кишки за наявності незначної деформації цибулини дванадцятипалої кишки з нечастими (раз на два роки і рідше) загостреннями, без порушення функції травлення.

Кандидати на військову службу визнаються придатними за I, III, IV графами з виразковою хворобою дванадцятипалої кишки за наявності незначної деформації цибулини дванадцятипалої кишки з нечастими (раз на рік і рідше) загостреннями, без порушення функції травлення.

У фазі ремісії захворювання достовірною ознакою перенесеної виразки цибулини дванадцятипалої кишки є післявиразковий рубець при ендоскопічному дослідженні і (або) рубцева деформація цибулини дванадцятипалої кишки при рентгенографії в умовах штучної гіпотонії, а перенесеної виразки шлунка - післявиразковий рубець при ендоскопічному дослідженні.

При неускладнених симптоматичних виразках шлунка і дванадцятипалої кишки висновок виноситься за відповідними статтями Розкладу хвороб залежно від тяжкості перебігу основного захворювання. При ускладнених симптоматичних виразках, крім статей основного захворювання, враховуються пункти "а", "б" чи "в" цієї статті залежно від порушень функцій.

6. Стаття 57.

Сучасними неінвазивними методами діагностики цирозу/фіброзу печінки, які не потребують значних фінансових вливань та не утруднені для пацієнтів, є: Fibrosis-4 (FIB-4) Calculator, AST to Platelet Ratio Index (APRI) Calculator. Критерії оцінки тяжкості та вираженості фіброзу печінки за цими методами наведені у статті 3 цього додатка.

При технічних труднощах або відмові пацієнта від проведення дослідження діагноз цирозу печінки може бути підтверджений типовою клінічною картиною, характерною для даного захворювання: наявність портальної гіпертензії, зміни архітектоніки органу, набряково-асцитичного синдрому, порушення білковосинтетичної функції, цитолітичного синдрому, синдрому холестазу, гепаторенального та гепатолієнального синдромів. Обов'язковим є дослідження крові на альфа-фетопротеїн для виключення розвитку гепатоцелюлярної карциноми.

1) до пункту "а" належать:

цироз печінки (клас "A", "B", "C" за Чайльдом - П'ю);

хронічні гепатити (крім вірусних), що мають тяжкий перебіг, важко лікуються або не піддаються лікуванню, зберігаються стійкі (більше 3 місяців) та значно виражені порушення функцій печінки (значна цитолітична активність з підвищенням показників трансаміназ > 10 разів), жовтяниця, стійке порушення білковосинтетичної функції, коагулопатія, печінкова енцефалопатія);

хронічні рецидивуючі панкреатити з тяжким перебігом (значною токсемією, розвитком панкреонекрозу, механічною жовтяницею), що потребують хірургічного лікування, зі значним порушенням функції підшлункової залози, занепадом харчування, значною втратою ваги (ІМТ менше 19), інсулінзалежним панкреатогенним цукровим діабетом;

стан після резекції долі печінки (гемігепатектомії);

післяхолецистектомічний синдром, що супроводжується рецидивуючим холедохолітіазом, стриктурами зовнішніх та внутрішньопечінкових протоків, рецидивуючим холангітом, жовтяницями, частими загостреннями хронічного панкреатиту з важким перебігом та порушенням функцій;

наслідки резекції підшлункової залози з накладанням панкреатодигестивних анастомозів, накладання біліодигестивних анастомозів, ускладнення після хірургічного лікування (жовчні, панкреатичні нориці).

Огляд за цим пунктом доцільно проводити після курсу стаціонарного лікування за умови збереження значних стійких порушень функцій печінки, жовчного міхура та підшлункової залози на фоні лікування.

2) до пункту "б" належать:

хронічні гепатити (крім вірусних) з частими загостреннями (більше 2 разів на рік) з помірним порушенням функцій (помірною активністю з підвищенням показників трансаміназ у 5 - 10 разів), гострою печінковою недостатністю, жовтяницею) та задовільними результатами лікування при контрольному обстеженні в терміни до 3 місяців;

наслідки лікування панкреатиту з виходом у псевдокісту підшлункової залози;

стан після сегментарної або атипової резекції печінки;

жовчокам'яна хвороба, холестероз жовчного міхура, що супроводжуються частими загостреннями (більше 2 разів на рік) хронічного холециститу, холангіту та панкреатиту, при відмові від хірургічного лікування.

Військовослужбовці, у яких була діагностована гостра печінкова недостатність, наявні прояви печінкової енцефалопатії внаслідок гострої або хронічної печінкової недостатності визнаються непридатними до служби за I та V графами Розкладу хвороб. Постанова про придатність за цими графами виноситься за відсутності енцефалопатії та змін особистості з урахуванням результатів огляду невролога та психіатра.

Після проведеного лікування (у тому числі хірургічного) за умови нормалізації функції печінки, відсутності проявів післяхолецистектомічного синдрому протягом 12 місяців після оперативного лікування кандидати в подальшому можуть бути повторно оглянуті ВЛК за пунктом "в".

3) до пункту "в" належать:

хронічні гепатити (крім вірусних) з незначним порушенням функцій та (або) мінімальною активністю (при підвищенні рівня АЛТ до 5 разів);

відсутність жовчного міхура без проявів післяхолецистектомічного синдрому протягом 12 місяців після оперативного лікування;

хронічні безкам'яні холецистит та холангіт з частими (два та більше на рік) загостреннями, що потребують стаціонарного лікування;

хронічні панкреатити з частими (два та більше на рік) загостреннями з незначним порушенням секреторної та інкреторної функції;

безсимптомний перебіг хронічних холециститів з наявністю холестеринових поліпів або конкрементів жовчного міхура;

дискінезія жовчовивідних шляхів, хронічні панкреатити, холецистити з рідкими загостреннями (менше двох разів на рік), що не потребують стаціонарного лікування при хороших результатах лікування.

Військовослужбовці з хронічними панкреатитами з порушенням секреторної та інкреторної функції, хронічними гепатитами (крім вірусних) з незначним порушенням функцій та (або) мінімальною активністю визнаються непридатними до служби в підрозділах спеціального призначення.

Кандидати з хронічними панкреатитами з порушенням секреторної та інкреторної функції, хронічними гепатитами (крім вірусних) з незначним порушенням функцій та (або) мінімальною активністю визнаються непридатними до служби за I, II та VI графами.

7. Стаття 58.

За наявності гриж кандидатам та військовослужбовцям рекомендується хірургічне лікування. Після успішного лікування кандидати визнаються придатними до військової служби та навчання у ВВНЗ через один-два місяці залежно від результатів лікування. Військовослужбовцям після операції надається відпустка у зв'язку із хворобою на підставі статті 59 Розкладу хвороб.

Підставою для застосування цієї статті є незадовільні результати хірургічного лікування (рецидив захворювання), відмова від хірургічного лікування та протипоказання для його проведення.

1) до пункту "а" належать:

повторно рецидивні, зовнішні грижі великих розмірів, які потребують ручного вправлення, горизонтального положення тіла або порушують функцію внутрішніх органів;

діафрагмальні грижі, у тому числі й набута релаксація діафрагми, що порушують функцію внутрішніх органів;

множинні грижі, а також вентральні грижі, що не вправляються.

Одноразовий рецидив грижі після хірургічного лікування не дає підстав для застосування пункту "а".

2) до пункту "б" належать:

грижа стравохідного отвору діафрагми, які не супроводжуються вказаними в пункті "а" порушеннями;

одноразовий рецидив грижі після хірургічного лікування та при відмові від повторного лікування;

вентральні грижі, що потребують носіння бандажа;

рецидивні зовнішні грижі помірних розмірів, які з'являються у вертикальному положенні тіла при фізичному навантаженні, кашлі.

Невелика (у межах фізіологічного кільця) пупкова грижа, передочеревинний жировик білої лінії живота, а також розширення пахових кілець без грижового випинання не дають підстав для обмеження придатності до проходження військової служби та навчання у ВВНЗ. Наслідки та стани після оперативного лікування грижі у вигляді больового синдрому без ознак рецидиву не дають підстав для застосування цієї статті та не перешкоджають проходженню військової служби. За наслідками та станами після оперативного лікування грижі з резекцією кишечника медичний огляд проводиться з урахуванням ступеня порушення функцій кишечника за пунктами "а", "б" чи "в" відповідних статей Розкладу хвороб.

8. Стаття 59.

Передбачає стани після перенесених гострих, загострення хронічних захворювань органів травлення та їх хірургічного лікування.

Військовослужбовцям виноситься рішення про звільнення від виконання обов'язків військової служби або потребу у відпустці для лікування за станом здоров'я. Відпустка надається у випадках, коли для відновлення працездатності необхідний термін - не менше одного місяця.

Під час дії воєнного стану за цією статтею може прийматися постанова "непридатний до військової служби з переоглядом через 6 - 12 місяців" (із зазначенням відповідного строку) якщо для відновлення придатності до військової служби необхідний строк від 6 до 12 календарних місяців.

1. Стаття 60.

Поширені форми хвороб шкіри та підшкірної клітковини характеризуються висипаннями на значній поверхні шкірного покриву, з ураженням двох та більше анатомічних областей.

Під обмеженими формами хвороб шкіри та підшкірної клітковини розуміють поодинокі осередки ураження будь-якої локалізації, що займають невелику площу однієї з анатомічних областей (стопа, гомілка, кисть, голова тощо).

Часто рецидивними формами хвороб шкіри та підшкірної клітковини вважаються такі форми, за яких загострення виникають два та більше разів на рік. Безперервно рецидивними формами вважаються форми з неповним клінічним одужанням після проведеного курсу лікування; загострення спостерігається в строк до одного місяця після виписки зі стаціонару.

1) віднесений до пункту "а" поширений безперервно рецидивуючий дифузний бляшковий псоріаз передбачає дуже тяжку форму захворювання (ураження понад 70 % шкірного покриву) або тяжку форму захворювання (ураження понад 50 % шкірного покриву) з ураженням шкіри в паховій ділянці, промежині, геніталіях або долонь і підошов з утворенням тріщин.

2) до пункту "б" належать також обмежені, але великі бляшки псоріазу на голові, відкритих ділянках шкіри, а на обличчі - будь-якої величини. Великою слід вважати бляшку псоріазу розміром з долоню хворого та більше.

2. Стаття 61.

Під поширеною формою гніздового облисіння розуміють наявність трьох та більше вогнищ облисіння, де площа кожного з вогнищ не менше 2 х 2 см.

Під поширеною формою вітиліго розуміють наявність множинних депігментованих плям (трьох і більше) на шкірному покриві будь-яких анатомічних ділянок загальною площею не менше 5 % поверхні тіла.

До пункту "а" належать вогнища вітиліго на відкритих ділянках тіла, які викликають значний косметичний дефект.

Різновид обмеженої склеродермії - "хвороба білих плям" та неускладнена себорея - не є перешкодою до проходження військової служби, до навчання у ВВНЗ.

3. Стаття 62.

Передбачає стани після перенесених гострих, загострення хронічних хвороб шкіри і підшкірної клітковини та стани після хірургічних втручань з приводу гнійних хвороб шкіри коли після завершення стаціонарного лікування придатність до військової служби не обмежується і для повного відновлення функцій та працездатності необхідний термін не менше одного місяця.

Після проведеної відпустки для лікування у зв'язку з хворобою медичний огляд проводиться в залежності від результатів лікування, з обов'язковим врахуванням можливості носіння військового одягу, взуття або спорядження за відповідними статтями Розкладу хвороб.

Під час дії воєнного стану за цією статтею може прийматися постанова "непридатний до військової служби з переоглядом через 6 - 12 місяців" (із зазначенням відповідного строку) якщо для відновлення придатності до військової служби необхідний строк від 6 до 12 календарних місяців.

1. Стаття 63.

1) до пункту "а" належать системні захворювання сполучної тканини, що характеризуються поліморфною картиною ураження (системний червоний вовчак, системна склеродермія, дерматоміозит, системні васкуліти, змішане захворювання сполучної тканини та інші) незалежно від вираженості змін з боку органів та систем, частоти загострень та ступеня функціональних порушень.

До цього пункту також належать ревматоїдний (у тому числі ювенільний), псоріатичний, подагричний артрит, спондилоартрит, анкілозуючий спондиліт з вираженими змінами в суглобах та хребті за даними рентгенографії (III стадія та вище), зі значними порушеннями функцій опорно-рухового апарату (порушення функції суглобів та хребта II ступеня та вище) та/або ураженням інших органів та систем (системні форми з ураженням серця, судин, легень, нервової системи, нирок, очей), стійкою втратою працездатності та збереженням високої активності процесу, незважаючи на лікування відповідно до діючих рекомендацій.

2) до пункту "б" належать повільно прогресуючі форми запальних захворювань суглобів та хребта з помірно вираженими ексудативно-проліферативними змінами та функціональною недостатністю суглобів і хребта до II ступеня за відсутності системних проявів.

До цього ж пункту належать васкуліти без ураження життєво важливих органів та систем (серця, великих судин, легень, центральної нервової системи, нирок, очей).

3) до пункту "в" належать хронічні захворювання суглобів і хребта з нечастими (один раз на рік та рідше) загостреннями та незначними порушеннями функцій.

За цим пунктом також проводиться огляд кандидатів на військову службу із затяжним перебігом гострих запальних артропатій при збереженні незначних клініко-лабораторних ознак активності процесу (ШОЕ не більше 25 мм/год, СРБ не більше ніж у 2 рази вище норми).

Хронічні форми реактивних артритів за відсутності загострення захворювання більше 3 років та без порушення функцій суглобів не є підставою для застосування цієї статті. Після гострих запальних захворювань суглобів огляд проводиться на підставі статті 69 Розкладу хвороб.

2. Стаття 64.

Постанова про придатність до військової служби в разі захворювань кісток та суглобів приймається після стаціонарного обстеження та лікування. При цьому слід враховувати схильність захворювання до рецидивів або прогресування, стійкість ремісії та особливості військової служби. При незадовільних результатах лікування або відмові від нього постанова про придатність до військової служби приймається за пунктами "а", "б" чи "в" залежно від ступеня порушень функцій на період медичного огляду.

1) до пункту "а" належать:

кістковий або фіброзний анкілоз великого суглоба в хибному положенні;

патологічна рухливість або стійка контрактура суглоба зі значним обмеженням обсягу рухів;

асептичний некроз головки стегнової кістки або інших кісток, що утворюють великі суглоби;

стани після ендопротезування великих суглобів (військовослужбовці при задовільних результатах протезування оглядаються за пунктом "б");

деформуючий артроз в одному з великих суглобів III - IV стадій (наявність грубих кісткових розростань суглобових країв не менше 2 мм, руйнування суглобового хряща - ширина суглобової щілини менше 2 мм) з частими (2 та більше разів на рік) рецидивами загострень, з больовим синдромом та деформацією вісі кінцівки;

дефект кісток більше 1 см з нестабільністю кінцівки при незадовільних результатах лікування;

псевдоартроз стегнової та великогомілкової кістки;

остеомієліт за наявності секвестрів, секвестральних порожнин, свищів, які довго не загоюються або часто (2 та більше разів на рік) відкриваються.

При анкілозах великих суглобів у функціонально вигідному положенні або за належної компенсації придатність військовослужбовців до військової служби визначається за пунктом "б".

2) до пункту "б" належать:

деформуючий артроз в одному з великих суглобів II стадії (ширина суглобової щілини на рентгенограмі - 2 - 4 мм) з больовим синдромом;

остеомієліт (у тому числі і первинно хронічний) з щорічними загостреннями;

стійкі контрактури одного з великих суглобів з помірним обмеженням обсягу рухів;

звичні (3 та більше разів на рік) вивихи великих суглобів, які виникають при незначних фізичних навантаженнях, з вираженою нестійкістю (розхитаністю) або рецидивним синовіїтом суглоба та супроводжуються помірною гіпотрофією м'язів кінцівки.

3) до пункту "в" належать:

деформуючий артроз в одному з великих суглобів I стадії;

остеомієліт з нечастими (раз на 2 - 3 роки) загостреннями за відсутності секвестрів та секвестральних порожнин;

стійкі контрактури в одному з великих суглобів з незначним обмеженням обсягу рухів;

стресові переломи кісток, їх патологічна перебудова після завершення стаціонарного лікування (у тому числі з наявністю металоконструкцій після оперативного лікування) або гіперостози, які перешкоджають руху кінцівки або носінню стандартного взуття, військової форми одягу, спорядження, з больовим синдромом;

звичні (менше 3 разів на рік) вивихи великих суглобів;

нестійкість і рецидивний синовіїт великих суглобів при помірних фізичних навантаженнях;

остеохондропатії з незакінченим процесом.

Військовослужбовці за цим пунктом визнаються придатними до служби водіями якщо патологічний процес в суглобах, кінцівках та вираженість порушення функції суглобу та (або) кінцівки не впливає на виконання службової діяльності. При остеохондропатіях із незакінченим процесом рішення про придатність або непридатність кандидатів до військової служби приймається за пунктами "б" або "в" залежно від результатів лікування або при відмові від нього. Остеомієлітичний процес вважається закінченим у разі відсутності загострення, секвестральних порожнин та секвестрів протягом 3 та більше років.

Повторність вивиху великого суглоба повинна бути засвідчена медичним документом закладу охорони здоров'я (установи), рентгенограмами суглоба до та після усунення вивиху. Нестабільність суглоба, яка виникла внаслідок пошкодження зв'язок і капсули, повинна підтверджуватися клінічно, рентгенологічно або МРТ. З приводу нестабільності великих суглобів пропонується хірургічне лікування. Після успішного хірургічного лікування стосовно військовослужбовців приймається постанова про потребу у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою за статтею 69 з подальшим оглядом ВЛК. За наявності хибних суглобів військовослужбовці підлягають лікуванню із застосуванням сучасних методів остеосинтезу. При кістозному переродженні, стресових переломах, патологічній перебудові кісток, відсікаючому остеохондрозі у великому суглобі пропонується оперативне лікування. При відмові від оперативного лікування або його незадовільних результатах постанова про придатність або непридатність до військової служби приймається залежно від ступеня порушення функцій кінцівки або суглоба. Військовослужбовці із хворобою Осгуд-Шляттера без порушень функцій суглобів визнаються придатними до військової служби та до навчання у ВВНЗ.

3. Стаття 65.

Передбачає набуті вкорочення верхніх кінцівок, у тому числі внаслідок кутових деформацій кісток після неправильно зрощених переломів, а також набуті фіксовані деформації і дефекти кистей.

1) до пункту "а" належать:

відсутність обох кистей на рівні кистевих суглобів (кистевий суглоб - це комплекс суглобів, який з'єднує кисть із передпліччям та містить променево-зап'ястний, зап'ястний, міжзап'ястний, зап'ясно-п'ястний та міжп'ястний суглоби, а також дистальний променево-ліктьовий суглоб) або на рівні усіх п'ястних кісток, або відсутність усіх пальців на рівні п'ястно-фалангових суглобів на кожній із кистей;

відсутність: у правші або лівші - кисті на рівні кистевого суглоба або на рівні усіх п'ястних кісток або відсутність усіх пальців на рівні п'ястно-фалангових суглобів на одній кисті; трьох пальців на рівні п'ястно-фалангових суглобів на кожній із кистей; першого пальця на рівні п'ястно-фалангового суглоба та другого - п'ятого пальців - на рівні дистальних кінців середніх фаланг на кожній із кистей; другого - п'ятого пальців - на рівні дистальних кінців основних фаланг на кожній із кистей; перших та других пальців на рівні п'ястно - фалангових суглобів на кожній із кистей (огляд військовослужбовців у цих випадках проводиться за пунктом "б");

вкорочення (у тому числі відносне) верхньої кінцівки більше ніж на 8 см (огляд військовослужбовців у цих випадках проводиться за пунктом "б").

2) до пункту "б" належать:

дефекти та деформації однієї кисті або пальців однієї кисті: відсутність кисті на рівні кистевого суглоба або на рівні усіх п'ястних кісток або відсутність усіх пальців на рівні п'ястно-фалангових суглобів; застарілі вивихи трьох та більше п'ястних кісток; дефекти трьох та більше п'ястних кісток; руйнування та дефекти трьох і більше п'ястно-фалангових суглобів; застарілі пошкодження або дефекти сухожиль згиначів трьох або більше пальців проксимальніше рівня п'ястних кісток; сукупність застарілих пошкоджень трьох та більше пальців, які призводять до значних трофічних, неврологічних порушень та стійкої контрактури;

відсутність: перших пальців на рівні п'ястно-фалангових суглобів на кожній з кистей; трьох пальців на рівні дистальних кінців середніх фаланг на кожній з кистей; другого - п'ятого пальців на рівні дистальних міжфалангових суглобів на кожній з кистей (огляд військовослужбовців у цих випадках проводиться за пунктом "в");

вкорочення (у тому числі відносне) верхньої кінцівки від 5 см до 8 см включно.

3) до пункту "в" належать:

дефекти та деформації кисті внаслідок застарілих вивихів двох п'ястних кісток, дефекти або псевдоартрози двох п'ястних кісток або хронічний остеомієліт трьох та більше п'ястних кісток на одній кисті;

остеомієліт кісток кистевого суглоба;

руйнування або дефекти двох п'ястно-фалангових суглобів на одній кисті;

застарілі переломо-вивихи, остеохондропатії кісток кистевого суглоба, синдром карпального або латерального каналу (при відмові від оперативного лікування);

застарілі пошкодження сухожилків згиначів двох пальців на рівні п'ястних кісток та сухожилка довгого згинача першого пальця на одній кисті;

сукупність пошкоджень структур кисті, кистевого суглоба та пальців, що супроводжуються трофічними, неврологічними розладами та незначними порушеннями функцій кисті;

відсутність: трьох пальців на рівні п'ястно-фалангових суглобів на одній кисті; першого пальця та другого- п'ятого пальців на рівні дистальних кінців середніх фаланг на одній кисті; другого пальця на рівні п'ястно-фалангового суглоба та третього -п'ятого пальців на рівні дистальних кінців середніх фаланг на одній кисті; другого - п'ятого пальців на рівні дистальних кінців середніх фаланг на одній кисті; першого або другого пальця у правші або лівші;

укорочення (у тому числі відносне) верхньої кінцівки до 5 см включно;

пошкодження структур кисті та пальців, які не вказані в пунктах "а" чи "б";

За відсутність першого пальця кисті слід вважати відсутність дистальної фаланги. За відсутність другого - п'ятого пальців кисті слід вважати відсутність дистальної та середньої фаланг.

За відсутність фаланги кисті слід уважати відсутність 2/3 фаланги.

Пошкодження або захворювання кісток, сухожиль або нервів пальців кисті, що призвели до розвитку стійких контрактур у функціонально невигідному положенні, прирівнюються до відсутності пальців.

За наявності фібробластичних порушень (долонний фасціальний фіброматоз) особам, що оглядаються, пропонується оперативне лікування; у разі відмови або при незадовільних результатах оперативного лікування огляд проводиться за пунктами "б" чи "в" залежно від ступеня порушень функцій кисті.

Придатність кандидатів на військову службу за III, IV графами за пунктом "в" визначається виключно в залежності від виду передбачуваної діяльності та порушення функцій кисті, пальців з урахуванням можливості виконувати завдання служби за цією графою.

4. Стаття 66.

Передбачає набуті вкорочення нижніх кінцівок, у тому числі внаслідок кутових деформацій кісток після неправильно зрощених переломів, а також набуті фіксовані деформації і дефекти стоп.

Оцінюючи придатність до військової служби кандидатів на військову службу та військовослужбовців з порожнистою стопою, слід мати на увазі, що стопи з підвищеними поздовжніми склепіннями часто є варіантом норми.

Порожнистою стопою вважається така деформація, яка супроводжується супінацією заднього та пронацією переднього відділу за наявності високого внутрішнього та зовнішнього склепіння (так звана різко скручена стопа), передній відділ стопи розпластаний, широкий та дещо приведений, з натоптишами під головками середніх плюснових кісток.

Плоска стопа без клінічних проявів є варіантом норми. При плоскостопості сплощення склепіння часто не викликає ніяких суб'єктивних розладів, тому не може бути підставою для застосування цієї статті. Ця стаття передбачає фіксовану плоскостопість, яка виникає в результаті декомпенсації вальгусної стопи або внаслідок дитячої та юнацької плоскостопості, яка з чисто м'язової форми перейшла у зв'язково-суглобову фіксовану деформацію.

1) до пункту "а" належать:

кінська, п'яткова, варусна, порожниста стопа та інші необоротні різко виражені викривлення стоп, що роблять неможливим користування стандартним взуттям;

вкорочення (у тому числі відносне) нижньої кінцівки більше ніж на 5 см (огляд військовослужбовців у цих випадках проводиться за пунктом "б").

2) до пункту "б" належать:

плоскостопість 3-го ступеня; відсутність частини стопи на будь-якому її рівні; відсутність, зведення або нерухливість усіх пальців на рівні основних фаланг на обох стопах з їх кігтистою або молоточкоподібною деформацією;

посттравматична деформація кісток стопи (у тому числі п'яткової кістки зі зменшенням кута Беллера більше 10°) з артрозом у суглобах передплесни;

вкорочення (у тому числі відносне) нижньої кінцівки від 2 см до 5 см включно.

3) до пункту "в" належать:

помірно виражені деформації стопи з незначним больовим синдромом та порушенням статики, при яких неможливе носіння стандартного взуття;

плоскостопість 2-го ступеня за наявності остеоартрозу у суглобах стопи;

відсутність, зведення або нерухливість першого або двох пальців на одній стопі;

відсутність: усіх пальців на рівні основних фаланг на одній стопі; усіх пальців на рівні середніх фаланг на обох стопах;

посттравматична деформація кісток стопи (у тому числі п'яткової кістки зі зменшенням кута Беллера до 10°) з артрозом у суглобах передплесни;

укорочення (у тому числі відносне) нижньої кінцівки до 2 см;

плоскостопість 1-го та 2-го ступенів без явищ артрозу у суглобах стопи.

За наявності поздовжньої плоскостопості на кожній із стоп різних ступенів постанова приймається за плоскостопістю більшого ступеня.

Плоскостопість 1 - 2-го ступенів без явищ остеоартрозу не є перешкодою за графами I, II, III, IV, V для прийому на службу до СЗРУ, проходження військової служби за цими графами, а також навчання навчання у ВВНЗ.

За відсутність пальця на стопі вважається відсутність його на рівні плесно-фалангового суглоба, а також повне зведення або нерухливість. У разі деформацій першого пальця стопи, що супроводжуються поперечною плоскостопістю та іншими деформаціями стопи, які затруднюють носіння стандартного взуття, огляд проводиться за пунктами "б" чи "в" залежно від ступеня порушень функцій. Ступінь плоскостопості оцінюється за рентгенограмами стоп, виконаними у стоячому положенні в 2 проекціях.

За наявності фібробластичних порушень (підошовний фасціальний фіброматоз) особам, що оглядаються, пропонується оперативне лікування; у разі відмови або при незадовільних результатах оперативного лікування огляд проводиться за пунктами "б" чи "в" залежно від ступеня порушень функцій.

5. Стаття 67.

За наявності ампутаційних кукс кінцівок на будь-якому рівні після злоякісних новоутворень або захворювань судин (облітеруючий ендартеріїт, атеросклероз тощо) постанова приймається у тому числі й за статтями Розкладу хвороб, які передбачають основне захворювання. У разі незадовільних результатів лікування або відмови від нього при хибній куксі після ампутації або реампутації, за наявності трофічних розладів та постійного фантомного або ампутаційно-больового синдрому, що перешкоджає протезуванню, огляд проводиться за пунктом "а". За наявності ампутаційної кукси на будь якому рівні верхньої та (або) нижньої кінцівки огляд проводиться за цією статтею, окрім випадків, передбачених статтями 65, 66 Розкладу хвороб.