немає мікробіологічного підтвердження.
__________
Примітка.
Одного рентгенологічного знімка або КТ органів грудної клітини може бути достатньо для встановлення випадку пневмонії для пацієнтів із супутніми серцевим або легеневим захворюванням, якщо є можливість порівняти отримані результати з попередніми результатами рентгенологічних досліджень.
Варіанти бактеріологічної діагностики пневмонії були валідовані у ситуаціях, де попередньо не призначалася антимікробна терапія, проте, це не виключає використання цих варіантів бактеріологічної діагностики у випадку попереднього застосування протимікробного препарату.
2) Пневмонія, пов’язана з інтубацією, або вентилятор-асоційована пневмонія.
Пневмонія визначається як така, що пов’язана з інтубацією, якщо був використаний інвазивний тип штучної вентиляції легень (навіть з перервами) за 48 годин до початку проявів захворювання.
Пневмонія, при якій інтубація була розпочата в день початку захворювання, без додаткової інформації про послідовність подій, не розглядається як пневмонія, що пов’язана з інтубацією.
12. Інфекції репродуктивної системи.
1) Ендометрит.
Випадок ендометриту повинен відповідати одному з наведених нижче критеріїв:
у пацієнтки виділена культура мікроорганізмів при дослідженні рідини або тканин ендометрію, які були отримані під час хірургічної операції, пункційно-аспіраційної біопсії або браш-біопсії;
у пацієнтки наявні не менше двох з наступних ознак або два із симптомів без будь-якої іншої встановленої причини: лихоманка (температура > 38 °C), біль в животі, чутливість матки при пальпації або гнійні виділення з матки.
2) Інфекція, пов’язана з епізіотомією.
Випадок інфекції, що пов’язаний з епізіотомією, повинен відповідати одному з наведених нижче критеріїв:
після фізіологічних пологів у пацієнтки спостерігаються гнійні виділення з хірургічної рани в місці проведення епізіотомії;
у пацієнтки після фізіологічних пологів спостерігається абсцес в місці проведення епізіотомії.
3) Інфекція вагінальної манжети.
Випадок інфекції вагінальної манжети повинен відповідати одному з таких критеріїв:
після видалення матки у пацієнтки спостерігаються гнійні виділення з вагінальної манжети;
після видалення матки у пацієнтки спостерігається абсцес в області вагінальної манжети;
після видалення матки у пацієнтки виділено культуру мікроорганізмів при дослідженні рідини або тканин, отриманих з ділянок, які граничать з вагінальною манжетою.
4) Інші інфекції чоловічих або жіночих репродуктивних органів (над’яєчка, яєчок, передміхурової залози, піхви, яєчників, матки або інших глибоких тканин тазу, за винятком ендометритів або інфекцій вагінальної манжети).
Випадки інших інфекцій чоловічих або жіночих репродуктивних органів повинні відповідати одному з таких критеріїв:
у пацієнта виділено культуру мікроорганізмів при дослідженні тканини або рідини з ураженої ділянки;
у пацієнта спостерігається абсцес або наявні інші ознаки інфікування ураженої ділянки, які були виявлені під час хірургічної операції або при гістопатологічному дослідженні;
у пацієнта наявні дві з наступних ознак або симптомів без будь-якої іншої визначеної причини: лихоманка (температура > 38 °C), нудота, блювання, відчуття болю при пальпації ураженої ділянки або утруднення чи біль при сечовипусканні (дизурія) та одне з наступного:
позитивний результат посіву крові;
діагноз встановлено лікарем.
13. ІОХВ.
1) Поверхневі ІОХВ.
Випадки поверхневих ІОХВ повинні відповідати наступним критеріям:
інфекції, які виникають протягом 30 днів після операції;
інфекції, які виникають тільки на шкірі та у підшкірних тканинах в області хірургічного розрізу, та одне з наведеного нижче:
гнійні виділення з поверхні розрізу з лабораторним підтвердженням або без нього;
виділення мікроорганізмів при дослідженні рідини або тканини, яка отримана із області поверхні розрізу з дотриманням вимог асептики;
одна з наступних ознак або один із симптомів, що відповідають наявності інфекції: біль або болісні відчуття, локалізований набряк, почервоніння або підвищення температури шкіри у ділянці, що межує із розрізом;
поверхнева рана навмисно розкривається хірургом, окрім тих випадків коли є негативний результат бактеріологічного дослідження матеріалу з рани;
діагноз ІОХВ встановлено хірургом або практикуючим лікарем.
2) Глибокі ІОХВ.
Випадки глибоких ІОХВ повинні відповідати наступним критеріям:
ознаки інфікування проявляються протягом 30 днів після операції або протягом 90 днів при наявності імпланту та є підозра, що інфекція пов’язана з операцією і відзначається запальний процес у місці розрізу глибоких м’яких тканин (наприклад, фасцій, м’язів);
виявлено одна ознака з наведених нижче:
гнійні виділення з глибокого розрізу, але не з органу/порожнини як компонента області хірургічного втручання;
спонтанне розходження країв рани або навмисне її розкриття хірургом, коли у пацієнта наявна одна з таких ознак або один із симптомів: лихоманка (температура > 38 °C), локалізований біль або болісні відчуття, за виключенням тих випадків, коли є негативний результат бактеріологічного дослідження матеріалу з рани;
абсцес або інші ознаки інфікування у місці глибокого розрізу виявляються при безпосередньому огляді, під час повторної операції або при гістопатологічному чи рентгенологічному дослідженні;
діагноз встановлено хірургом або практикуючим лікарем.
3) ІОХВ орган/порожнина:
Випадки ІОХВ органів/порожнин повинні відповідати наступним критеріям:
ІОХВ виникає протягом 30 днів після операції за відсутності імпланту, або протягом 90 днів, якщо був встановлений імплант та є підозра, що інфекція пов’язана з операцією та інфекція вражає будь-яку іншу анатомічну частину тіла (наприклад, органи чи порожнини), крім тих ділянок, де проводився розріз або які були оброблені під час операції;
наявність одного з наведеного нижче:
гнійні виділення з дренажу, який був розміщений в органі/порожнині;
виділення культури мікроорганізмів при дослідженні рідини або тканини, отриманої з органу/порожнини із дотримання вимог асептики;
абсцес або інші ознаки інфекції, включаючи інфікування органу/порожнини, які були виявлені при безпосередньому огляді, під час повторної операції або при гістопатологічному чи радіологічному дослідженні;
діагноз щодо наявності післяопераційної інфекції органу/порожнини встановлений хірургом або практикуючим лікарем.
14. Інфекції шкіри та м’яких тканин.
1) Інфекція шкіри.
Випадок інфекції шкіри повинен відповідати одному з таких критеріїв:
у пацієнта наявні гнійні виділення, пустули, пухирі або фурункули;
у пацієнта наявні не менше двох з наступних ознак чи симптомів без будь-якої іншої встановленої причини: відчуття болю, локалізований набряк, почервоніння або локальне підвищення температури ураженої ділянки шкіри при дотику та наявність однієї ознаки з наведених нижче:
мікроорганізми були виявлені при дослідженні аспірату або виділень з дренажу (якщо мікроорганізми є нормальною флорою шкіри (наприклад, дифтероїди (Corynebacterium spp.), Bacillus spp. (не B. anthracis), Propionibacterium spp., коагулазонегативні стафілококи (включаючи Staphylococcus epidermidis), Streptococci viridans, Aerococcus spp., Micrococcus spp.), то повинна бути виділена чиста культура);
мікроорганізми, виділені при дослідженні зразка крові;
позитивний тест на антигени (матеріал для дослідження - інфіковані тканини або кров);
багатоядерні гігантські клітини, які виявлені при мікроскопічному дослідженні ураженої тканини;
виявлений діагностичний титр IgM або чотирьохкратне збільшення титру при дослідженні парних сироваток на наявність IgG до патогену.
2) Інфекції м’яких тканин (некротичний фасциїт, інфекційна гангрена, некротичний целюліт, інфекційний міозит, лімфаденіт або лімфангіт).
Випадок інфекції м’яких тканин повинен відповідати одному з таких критеріїв:
у пацієнта виділено мікроорганізми при дослідженні тканин або зразків дренажного матеріалу, відібраних з ураженої ділянки;
у пацієнта наявні гнійні виділення з уражених ділянок тканини;
у пацієнта наявний абсцес або присутні інші ознаки інфекції, які відзначаються під час хірургічної операції або при гістопатологічному обстеженні;
у пацієнта наявні не менше двох з наступних ознак або симптомів в області уражених ділянок без будь-якої іншої встановленої причини: локальний біль або болісне відчуття, почервоніння, набряк або підвищена температура ділянки шкіри та одне із наведеного нижче:
мікроорганізми, виділені при дослідженні зразка крові;
позитивний тест на антигени при дослідженні зразку крові або сечі (наприклад, Haemophilus influenzae, Streptococcus pneumoniae, Neisseria meningitidis, Streptococcus групи B, Candida spp.);
виявлений діагностичний титр IgM або чотирьохкратне збільшення титру при дослідженні парних сироваток на наявність IgG до патогену.
3) Пролежні поверхневі і глибокі.
Випадок пролежню повинен відповідати таким критеріям:
у пацієнта наявні не менше двох з наступних ознак або симптомів без будь-якої іншої встановленої причини: почервоніння, болючість або набряк країв рани та одне з наведеного нижче:
культура мікроорганізмів була виділена при дослідженні зразку рідини або тканини, які були зібрані з дотриманням правил асептики;
культура мікроорганізмів, виділена при дослідженні зразка крові.
4) Інфекції опікових ділянок.
Інфекції опікових ділянок повинні відповідати одному з таких критеріїв:
у пацієнта спостерігається зміна зовнішнього вигляду або характеру опікової рани (наприклад, швидке відділення опікового струпу або темно-коричневе, чорне чи фіолетове забарвлення струпу, або набряк по краям рани);
гістологічне дослідження біопсії опікової рани вказує на проникнення мікроорганізмів у сусідні життєздатні тканини;
у пацієнта відзначається зміна зовнішнього вигляду або характеру опікової рани (наприклад, швидке відділення опікового струпу, або темно-коричневе, чорне чи фіолетове забарвлення струпу, або набряк по краям рани) та наявність однієї з нижченаведених ознак:
культура мікроорганізмів, виділена при дослідженні зразка крові, за відсутності іншої ідентифікованої інфекції;
виявлення вірусу простого герпесу (гістологічна ідентифікація включень за допомогою світлової або електронної мікроскопії, візуалізація вірусних частинок із застосуванням електронної мікроскопії при біопсії) при дослідженні матеріалу зскрібку, взятого у місці ураження;
наявні не менше двох з наступних ознак або симптомів без будь-якої іншої встановленої причини: лихоманка (температура > 38 °C) або зниження температури (< 36 °C), гіпотонія, олігурія (діурез < 20 мл/год), гіперглікемія (рівень глюкози в крові > 11,1 ммоль/л) при незмінному рівні вуглеводів у раціоні або сплутана свідомість та одне з наведеного нижче:
гістологічне дослідження зразка біопсії з ділянки опіку вказує на проникнення мікроорганізмів у сусідні життєздатні тканини;
культура мікроорганізмів, виділена при дослідженні зразка крові;
виявлення вірусу простого герпесу (гістологічна ідентифікація включень за допомогою світлової або електронної мікроскопії, візуалізація вірусних частинок за допомогою електронної мікроскопії при біопсії) при дослідженні матеріалу зіскрібку, взятого у місці ураження.
5) Абсцес молочної залози та мастит.
Випадки абсцесу молочної залози та маститу повинні відповідати одному з таких критеріїв:
у пацієнтки виділено культуру мікроорганізмів при дослідженні тканини ураженої молочної залози або рідини, отриманої шляхом розрізання або дренування, або аспіраційної біопсії;
у пацієнтки виявлені абсцес молочної залози або інші ознаки інфекції під час хірургічної операції чи при гістопатологічному дослідженні;
у пацієнтки лихоманка (температура > 38 °C) і локальне запалення молочної залози та лікар встановив діагноз абсцес молочної залози.
15. Системні інфекції.
1) Дисемінована (поширена) інфекція - це ураження численних органів або систем, без певної локалізації, зазвичай вірусного походження, з ознаками чи симптомами які не можуть бути пояснені будь-якими іншими неінфекційними причинами та сумісна з залученням до інфекційного процесу багатьох органів або систем.
__________
Примітка.
Визначення "дисемінована (поширена) інфекція" використовується при заповненні відповідної звітної форми при випадках вірусних інфекцій, що уражують декілька органів чи систем (наприклад, кір, паротит, краснуха, вітряна віспа, інфекційна еритема). Такі інфекції зазвичай ідентифікуються лише за клінічними критеріями.
Визначення "дисемінована (поширена) інфекція" не використовується для повідомлення про випадки ІПНМД з кількома ділянками поширення інфекції (наприклад бактеріальний ендокардит). Звітуванню підлягає лише інформація про основне місце виникнення інфекції.
2) Неідентифікована тяжка інфекція, яка потребує лікування:
Випадок неідентифікованої тяжкої інфекції, яка потребує лікування, повинен відповідати одному з таких критеріїв:
клінічні ознаки або симптоми без будь-якої іншої визнаної причини;
лихоманка (температура > 38 °C);
гіпотонія (систолічний тиск < 90 мм рт.ст.);
олігурія (діурез < 20 мл/год);
не було проведено бактеріологічного дослідження крові або не виявлено мікроорганізмів чи антигенів у крові;
немає очевидних ознак інфекції в іншій ділянці;
лікар призначив лікування від сепсису.
__________
Примітка.
Випадок "Неідентифікована тяжка інфекція, яка потребує лікування" не використовується, якщо тільки це не є абсолютно необхідним.
16. Інфекція сечовивідних шляхів.
1) Мікробіологічно підтверджена симптоматична інфекція сечовивідних шляхів.
Випадок мікробіологічно підтвердженої симптоматичної інфекції сечовивідних шляхів повинен відповідати таким критеріям:
наявні одна з таких ознак або один із симптомів без будь-якої іншої встановленої причини: лихоманка (температура > 38 °C), невідкладний позив до сечовипускання, часте сечовипускання, дизурія або болісні відчуття у надлобковій ділянці та виділено культуру мікроорганізмів при дослідженні сечі, тобто більше або дорівнює 10-5/мл сечі з не більше ніж двома видами мікроорганізмів.
2) Випадок не підтвердженої мікробіологічної або симптоматичної інфекції сечовивідних шляхів повинен відповідати таким критеріям:
наявні не менше двох ознак з наступних, без будь-якої іншої встановленої причини: лихоманка (температура > 38 °C), невідкладний позив до сечовипускання, часте сечовипускання, дизурія або болісні відчуття у надлобковій ділянці та пацієнт має одну ознаку з наведених нижче:
позитивний аналіз сечі, проведений з використанням індикаторної смужки для визначення лейкоцитарної естерази та/або нітратів;
показник лейкоцитурії у зразку сечі більше або дорівнює 10-4 лейкоцитів/мл;
мікроорганізми виявлено при фарбуванні зразку неочищеної сечі за методом Грама;
два бактеріологічні дослідження сечі з повторною ізоляцією одного і того ж уропатогену (грамнегативних бактерій або Staphylococcus saprophyticus) з більше або дорівнює 10-2 КУО/мл сечі, зразок якої було отримано шляхом аспірації або катетеризації;
наявність при бактеріологічному дослідженні сечі більше або дорівнює 10-5 КУО/мл мікроорганізму одного виду (грамнегативних бактерій або Staphylococcus saprophyticus) у пацієнта, який проходить лікування інфекції сечовивідних шляхів із застосуванням ефективного протимікробного препарату;
лікар встановив діагноз інфекції сечовивідних шляхів;
лікар призначив відповідну терапію інфекції сечовивідних шляхів.
3) Інфекція сечовивідних шляхів визначається як така, що пов’язана з застосовуванням постійного сечового катетера (навіть якщо застосовували періодично), у разі його використання за сім днів до початку інфекції.
17. Інфекції кровотоку викликані специфічними патогенами.
1) Клінічні критерії не застосовуються для цілей епіднагляду.
2) Лабораторні критерії - не менше одного виділення культури мікроорганізмів при бактеріологічному дослідження крові (наприклад: Staphylococcus aureus, Klebsiella pneuminiae, Escherichia coli, Enterococcus faeciumor, Enterococcus faecalis, Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter або Streptococcus pneumoniae).
3) Епідеміологічні критерії не застосовуються для цілей епіднагляду.
4) Класифікація випадку:
A. Можливий випадок - не застосовується;
B. Вірогідний випадок - не застосовується;
C. Підтверджений випадок.
18. Антибіотикорезистентність.
Антибіотикорезистентність не підлягає звітуванню за формою первинної облікової документації № 058/о "Екстренне повідомлення про інфекційне захворювання, харчове, гостре професійне отруєння, незвичайну реакцію на щеплення" затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України від 10 січня 2006 року № 1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 червня 2006 року за № 686/12560, та підлягає дозорному епідеміологічному нагляду відповідно до додатку до Переліку інфекційних хвороб, що підлягають реєстрації, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України 30 липня 2020 року № 1726, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2020 року за № 1333/35616:
для Staphylococcus aureus: результати визначення чутливості до метициліну та інших антистафілококових бета-лактамів;
для Enterococcus faecium та Enterococcus faecalis: результати визначення чутливості до глікопептидів;
для Klebsiella pneumoniae та Escherichia coli: результати визначення чутливості до карбапенемів та результати визначення чутливості до колістину у стійких до карбапенему ізолятах;
для Pseudomonas aeruginosa та Acinetobacter: результати визначення чутливості до карбапенемів;
для Streptococcus pneumoniae: результати визначення чутливості до еритроміцину;
для Salmonella: результати визначення чутливості до антимікробних препаратів (ампіцилін, ципрофлоксацин, цефтріаксон, левоміцетин, сульфаметоксазол-триметоприм)
19. Клінічна резистентність до протимікробних препаратів.
1) Мікроорганізми класифікуються як:
чутливі, стандартний режим дозування;
чутливі, збільшена експозиція або стійкі до протимікробного препарату шляхом застосування відповідних граничних значень стандартизованої методики визначення резистентності мікроорганізмів (дані EUCAST) або за допомогою методики, відкоригованої за стандартною методологією, тобто в результаті встановлення співвідношення між терапевтично досяжною мінімальною інгібуючою концентрацією (далі - МІК) протимікробного препарату та діапазону зони затримки росту мікроорганізмів. Граничні значення можуть бути змінені або переглянуті якщо це необхідно.
2) Чутливий, стандартний режим дозування - мікроорганізм вважається чутливим при стандартному режимі дозування, коли існує висока вірогідність терапевтичного успіху при стандартному режимі дозування.
3) Чутливий, збільшена експозиція - мікроорганізм вважається чутливим при збільшеній експозиції (функція того, як режим введення, доза, інтервал дози, час введення, а також розподіл та виведення антимікробного препарату впливатимуть на інфікований організм у місці інфікування), коли існує висока вірогідність терапевтичного успіху, але експозиція протимікробного препарату збільшена шляхом регулювання режиму дозування або його концентрації у місці інфікування.
4) Стійкий - мікроорганізм вважається стійким, коли існує висока вірогідність терапевтичної невдачі навіть тоді, коли збільшена експозиція.
5) Клінічні граничні значення МІК для антимікробних препаратів представлені як:
чутливий, стандартний режим дозування: MIК менше або дорівнює x мг/л; діаметр зони дискової дифузії більше або дорівнює у мм;
чутливий, збільшена експозиція: MIК > x, менше або дорівнює y мг/л; діаметр зони дискової дифузії більше або дорівнює с мм, < у мм;
стійкий: MIК > y мг/л; діаметр зони дискової дифузії <с мм.
6) Панрезистентні мікроорганізми:
для Staphylococcus aureus, видів Enterococcus, Enterobacteriaceae, у тому числі Klebsiella pneumoniae та Escherichia coli, Pseudomonas aeruginosa та Acinetobacter, ізолят визначається як панрезистентний, виходячи з того, що він стійкий до всіх протимікробних препаратів, як зазначено у міжнародній експертній пропозиції для тимчасових стандартних визначень набутої резистентності;
ізолят визначається як підтверджений панрезистентний, коли він нечутливий (стійкий) до всіх діючих речовин у всіх групах протимікробних препаратів, підтверджений референс-лабораторією або іншою клінічною мікробіологічною лабораторією, яка проводить дослідження додаткової панелі протимікробних препаратів крім тих, що постійно досліджуються, відповідно до визначень мікроорганізму за міжнародною експертною пропозицією про тимчасові стандартні визначення набутої резистеності; ізолят визначається, як можливий панрезистентний, коли він нечутливий (стійкий) до всіх протимікробних препаратів, досліджених в лабораторії;
ізолят визначається як не панрезистентний, якщо він чутливий до щонайменше одного з досліджуваних протимікробних препаратів.
6) Мікробіологічна резистентність до протимікробних препаратів:
Фенотипове визначення: мікроорганізм класифікується як такий, що має фенотип дикого типу або фенотип не дикого типу відповідно до епідеміологічних граничних значень концентрацій запропонованих EUCAST за стандартизованою методологією (або за допомогою методик, які розроблені відповідно до стандартизованої методології), на основі співвідношення видоспецифічних розподілів мінімальної інгібуючої концентрації та їх діаметру зони затримки росту мікроорганізмів.
Фенотипова класифікація:
фенотип дикого типу - мікроорганізм визначається як дикий тип для виду або комплексу видів, коли мікроорганізм не має набутих механізмів стійкості до антибіотиків, які можна визначити фенотипово;
фенотип не дикого типу - мікроорганізм визначається як не дикий тип коли він має один фенотипічно виявлений механізм набутої резистентності.
Епідеміологічні граничні значення мінімальної інгібуючої концентрації для визначення чутливості бактерій до протимікробних препаратів:
дикий тип: менше або дорівнює x мг/л; діаметр дискової дифузії більше або дорівнює у мм;
не дикий тип: > x мг/л; діаметр дискової дифузії < у mm.
Прикладами ідентифікації механізму набутої протимікробної резистентності можуть бути: визначення ферменту, що інактивує препарат, модифікація типу білка-мішені, ефлюксний насос.
Експресія механізму набутої протимікробної резистентності може бути визначена in vitro. Тип механізму може бути ідентифікований за допомогою стандартизованої методології згідно з рекомендаціями EUCAST щодо виявлення механізмів резистентності та специфічної резистентності, що представляє собою важливе клінічне та/або епідеміологічне значення.
Генотипове визначення: мікроорганізм визначається як такий, що приховує, або як такий, що позбавлений генетичної детермінанти або комбінації детермінант, що надає йому фенотип не дикого типу по відношенню до протимікробного препарату (ген, що передається або мутація гена розташованого на хромосомі). Наявність генетичної детермінанти або комбінації детермінант, що надає мікроорганізму фенотип не дикого типу щодо одного або декількох протимікробних препаратів, можна продемонструвати шляхом виявлення та ідентифікації відповідної послідовності нуклеїнової кислоти у бактеріальному геномі.
Генотипова класифікація:
виходячи з класифікації, генотипи описуються як:
позитивний: наявність (назва гена резистентності або ключова мутація гена);
негативний: відсутність (назва гена резистентності) або послідовність ключового гену дикого типу.".
| Генеральний директор Директорату Громадського здоров’я та профілактики захворюваності | І. Руденко |