Про затвердження Інструкції з організації службової кінології в Національній гвардії України

1. Вивчення та контроль за ветеринарно-санітарним та епізоотичним станом району дислокації кінологічного підрозділу військової частини в м. _________, ужиття необхідних заходів з охорони цих місць від занесення збудників інфекційних хвороб.

2. Організація та проведення сезонних дезінфекцій, дезінсекцій, дератизацій.

3. Дезінфекція вольєрів. Термін проведення: раз на місяць (при виникненні інфекційного захворювання - позапланово).

4. Дезінфекція службових приміщень та території кінологічного підрозділу. Термін: 2 рази на рік (у разі виникнення інфекційного захворювання - позапланово).

5. Здійснення постійного контролю за ветеринарно-санітарним станом місць розміщення службових собак, якістю продуктів, умовами їх збереження, приготуванням корму, додержанням правил догляду за собаками, їх збереженням під час тренувань.

6. Забезпечення додержання персоналом ветеринарних правил, що стосуються організації та проведення ветеринарно-санітарних заходів і зоогігієнічних норм утримання.

7. Проведення інструктажів з військовослужбовцями кінологічного підрозділу про правила годування, утримання та збереження службових собак у підрозділі, а також під час тривалих переходів, переїздів різними видами транспорту. Термін проведення: щокварталу.

8. Проведення з військовослужбовцями кінологічного підрозділу занять з теоретичних основ ветеринарії, зоотехніки, фізіології, біології, генетики, надання першої ветеринарної допомоги хворим тваринам. Термін проведення: щокварталу.

9. Проведення занять з військовослужбовцями кінологічного підрозділу щодо додержання заходів безпеки при поводженні з тваринами та правил особистої гігієни. Термін: щокварталу.

Розпочато _____ ________ 20___р.

Закінчено _____ ________ 20___р.

Розділи журналу

Розпочато ____ ____________ 20__р.

Закінчено ____ ____________ 20__р.

Розділи журналу

(продовження)

Рана - пошкодження тканин, що супроводжується порушенням шкіри або слизистої оболонки, кровотечею і болем. За характером пошкодження розрізняють рани: різані, рублені, рвані, колоті, вогнепальні тощо.

При будь-якому пораненні необхідно зупинити кровотечу, очистити рану від сторонніх предметів, промити кип’яченою водою, змастити йодом, перев’язати бинтом або чистою ганчіркою. При невеликих пораненнях після зупинення кровотечі накладати пов’язку не рекомендується.

Забиття - механічне пошкодження підшкірних тканин, без видимого порушення цілісності шкірного покриву. Забиття м’яких тканин характеризуються болем, почервонінням, припухлістю, підвищенням температури тіла в місці забиття.

Місце забиття змащується йодом і протягом двох діб до нього прикладається щось холодне (лід або сніг в мішечку, тканина, змочена холодною водою), що змінюється через 3-4 години.

Вивих - зміщення суглобових кінців кісток суглоба. При вивихах рухливість у суглобі порушена, різко виражений біль і припухлість.

Необхідно якмога швидше вправити суглоб і накласти нерухому пов’язку, що знерухомлює суглоб. Хворій тварині надається повний спокій на 2 тижні.

Перелом - порушення цілісності кісткової тканини. Найчастіше у собак спостерігають переломи довгих кісток кінцівок і ребер. Основні ознаки перелому кісток: зміщення кінців кісток при прощупуванні, біль, припухлість тканин і кровотеча, хрустіння кісток при їх переміщенні. При відкритих переломах - розриви м’яких тканин і шкіри, вихід одного з кінців кістки в м’які тканини або назовні.

При переломах з’єднуються кінці зламаної кістки і їй надається правильне положення. На місце перелому накладається шина, щоб знерухомити зламану кістку. Після надання допомоги повідомляється ветеринарний лікар або фельдшер.

Гастроентерит - запалення шлунка та кишечника. Захворівши гастроентеритом, собака стає невеселою, сонною, інколи труситься. На другий або третій день захворювання у неї з’являються пригнічений стан, відсутність апетиту, сильна блювота, пронос і підвищення температури тіла до 40-41 °С.

Собаці необхідно очистити шлунок від харчової маси, для чого їй дають половину стакана розчину повареної солі (чайну ложку солі розчиняють в стакані води). У перші 2-3 дні встановлюється дієта. Поступово додається свіжа чиста вода, а краще міцний чай; на третій день можна давати вівсяний кисіль, приправлений молоком.

При важких симптомах захворювання необхідно звертатись за допомогою до ветеринарного спеціаліста.

Сказ - заразна хвороба всіх тварин і людей. Збудником сказу є вірус, який міститься в слині хворої тварини. Вірус розповсюджується бродячими собаками, лисицями, вовками, котами. Зараження відбувається через укус, разом зі слиною вірус потрапляє в рану. Можливе зараження при потраплянні зараженої слини на шкіру і слизові оболонки, якщо на них є подряпини.

Захворівши на сказ, собака стає недовірливою, тікає від людей, на оклик господаря не реагує. Собаці важко пити воду, спостерігається виділення слини, зміна голосу. Після нападу собака намагається втекти. При виявленні в собаки ознак, які викликають підозру, що собака захворів на сказ, потрібно повідомити ветеринарну службу. Собаки, які покусали людей або тварин, негайно підлягають огляду ветеринарним лікарем і утримуються під наглядом протягом 10-15 діб. Людей, покусаних собакою, негайно направляють до найближчих медичних установ.

Чума собак - гострозаразна хвороба, яка головним чином вражає молодих собак. На чуму можуть захворіти собаки й старшого віку, а також коти й дикі тварини.

Збудник хвороби - вірус. Зараження чумою відбувається частіше через дихальні шляхи та органи травлення.

Головне джерело зараження - хворі тварини, предмети догляду, годівниці, приміщення і підстилки, де утримуються хворі собаки, а також опосередковано - людина, транспортні засоби.

При чумі спостерігається зменшення апетиту, почервоніння слизових оболонок очей, носа і підвищення температури тіла до 40 °С. Із ніздрів і очей виділяється спочатку прозора, а потім гнійна речовина. Собака ледь рухається, лягає із стогоном. Може бути кашель, параліч кінцівок.

При виявленні ознак чуми хворі і ті, що підозрюються на захворювання чумою собаки, негайно відділяються від здорових і поміщуються в ізоляторі. За іншими собаками встановлюється нагляд і проводиться їх термометрія вранці і ввечері. Лікування хворих собак повинно бути суворо індивідуальним і проводитись під керівництвом ветеринарного спеціаліста.

Гельмінтоз - глистна хвороба собак, збудниками якої є паразитичні глисти (гельмінти). Більшість глистних хвороб - хронічні, вони виснажують собак і знижують їх працездатність через отруєння організму продуктами життєдіяльності гельмінтів. Деякі глистні хвороби собак є небезпечними для людини.

У собак, які захворіли на гельмінтоз, погіршується або псується апетит, вони худнуть, стають в’ялими, з калом виділяються глисти або їх личинки.

При виявленні ознак захворювання негайно повідомляється ветеринарний лікар для проведення лікування. Хвора собака утримується окремо, старанно прибирається і засипається хлорним вапном її кал. Підлога в будці, кабіні, предмети догляду щодня ошпарюються гарячим розчином.