Про затвердження Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів

4.5.6. У разі завантаження речовини в нагрітому стані температура зовнішньої поверхні цистерни, за винятком отворів та їхніх запірних пристроїв чи теплоізоляції, під час перевезення не повинна перевищувати 70° C.

4.5.7. Переносні цистерни, контейнери-цистерни, багатоелементні газові контейнери повинні завантажуватись на транспортний засіб таким чином, щоб бути захищеними обладнанням транспортного засобу або власним обладнанням від бокових чи поздовжніх ударів та від перекидання. Якщо конструкція зазначених цистерн, включаючи сервісне обладнання, може витримати удари і є стійкою до перекидання, то в подібному захисті немає потреби.

4.5.8. Не допускаються залишки небезпечних вантажів на зовнішній поверхні завантажених та порожніх цистерн.

4.5.9. З'єднувальні трубопроводи між зв'язаними корпусами цистерн транспортної одиниці та гнучкі шланги для наповнення і спорожнення, які не з'єднані з корпусом постійним кріпленням, під час перевезення повинні бути порожніми.

4.5.10. Речовини, здатні вступити в небезпечну реакцію одна з одною, не повинні перевозитись у суміжних відсіках цистерн, за винятком випадків, коли між цими відсіками є перегородка, товщина якої не менша за товщину стінок самої цистерни. Небезпечними реакціями вважаються:

а) займання та (або) виділення значної кількості тепла;

б) виділення легкозаймистих, задушливих, токсичних та (або) окиснювальних газів;

в) утворення корозійних речовин;

г) утворення нестійких речовин;

ґ) небезпечне підвищення тиску.

4.5.11. Речовини, здатні вступити в небезпечну реакцію одна з одною, можуть перевозитись у відсіках однієї й тієї ж цистерни, якщо ці відсіки розмежовуються незаповненим простором чи порожнім відсіком.

4.5.12. Всі елементи транспортного засобу-батареї або багатоелементного газового контейнера при перевезенні повинні містити тільки один і той же газ.

4.5.13. Порожні неочищені цистерни допускаються до перевезення на тих же умовах, що і в наповненому стані.

4.5.14. Корпуси цистерн, елементи транспортних засобів-батарей та багатоелементних газових контейнерів, призначені для перевезення небезпечних вантажів та їх обладнання, повинні періодично перевірятися. Періодичність перевірок та перелік операцій, що виконуються під час перевірок, зазначені в таблиці 2 цих Правил. Крім цього, періодичність та перелік можуть визначатись ДНАОП 0.00-1.07 - 94 "Правила будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском" (затверджені наказом Держнаглядохоронпраці України від 18.10.94 № 104).

__________

-1 Внутрішній огляд переносних цистерн, призначених для перевезення тільки однієї речовини, може не проводитись або замінятись іншими випробуваннями чи процедурами перевірки, визначеними компетентним органом або уповноваженою організацією.

-2 За погодженням з компетентним органом гідравлічне випробування під тиском корпусів цистерн, призначених для перевезення порошкоподібних і гранульованих речовин, може не проводитись або замінятись випробуваннями на герметичність. Для цистерн з вакуумною ізоляцією випробування та перевірка внутрішнього стану можуть замінятись випробуваннями на герметичність та вимір вакууму.

-3 На вимогу компетентного органу між періодичними перевірками додатково може проводитись випробування на герметичність.

-4 Елементи і трубопроводи повинні піддаватися випробуванням з періодичністю, встановленою інструкцією з упакування Р200, наведеною в пункті 4.1.4.1 додатка А до ДОПНВ, чи іншими нормативними документами.

4.5.15. Забороняється наповнювати вбудовані цистерни, знімні цистерни, контейнери-цистерни, переносні цистерни, транспортні засоби-батареї та багатоелементні газові контейнери, а також надавати їх для перевезення після закінчення терміну дії останньої періодичної перевірки. Але цистерни, що були наповнені до закінчення цього терміну, можуть перевозитись у строк не більше трьох місяців після закінчення терміну дії цього останнього періодичного випробування.

Порожні неочищені вбудовані цистерни, знімні цистерни, транспортні засоби-батареї, переносні цистерни, контейнери-цистерни та багатоелементні газові контейнери можуть перевозитись після закінчення терміну їх чергового випробування тільки для проходження перевірок у строк не більше трьох місяців після його закінчення.

4.5.16. У разі виявлення будь-якого небезпечного дефекту цистерна вилучається з експлуатації і знову допускається до неї лише після усунення цього дефекту і проходження випробувань.

4.5.17. Якщо в результаті ремонту, зміни конструкції чи дорожньо-транспортної пригоди виникають сумніви щодо цілісності корпусу цистерни та працездатності її обладнання, проводиться позачергова спеціальна перевірка. 4.5.18. Випробування та перевірки здійснюються експертом уповноваженого компетентного органу. За результатами видаються відповідні свідоцтва з обов'язковим переліком речовин, що можуть бути допущені до перевезення в цій цистерні.

4.6. Винятки

4.6.1. У разі якщо вантаж внаслідок його хімічних, фізичних та біологічних властивостей не може бути допущений до перевезення жодним з вищезазначених способів або вимоги цих Правил не можуть бути виконані, Державтоінспекцією МВС України у конкретному випадку допускається відхилення від вимог цих Правил за умови надання висновку уповноваженого органу у галузі екології про можливість такого перевезення. У цьому висновку обов'язково вказуються необхідні заходи щодо забезпечення безпеки перевезення. У разі необхідності надається висновок інших компетентних органів.

4.6.2. Допуск до перевезення небезпечного вантажу з відхиленням від вимог цих Правил видається в письмовій формі.

5.1. Транспортна одиниця, завантажена небезпечними вантажами, не повинна включати більше одного причепа або напівпричепа.

5.2. На транспортних одиницях, що перевозять небезпечні вантажі, мають бути такі засоби пожежегасіння:

а) на кожній транспортній одиниці має бути не менш як один переносний вогнегасник для гасіння пожеж класів А, В і С ємністю 2 кг сухого порошку (чи еквівалентної кількості іншої вогнегасної суміші), придатного для гасіння пожежі в двигуні або в кабіні транспортного засобу;

б) на транспортних одиницях, дозволена максимальна маса яких з вантажем становить понад 7,5 т, - один або більше переносних вогнегасників для гасіння пожеж класів A, B і C сукупною ємністю 12 кг сухого порошку (чи еквівалентної кількості іншої вогнегасної суміші), принаймні один із яких має мінімальну ємність 6 кг;

в) на транспортних одиницях, дозволена максимальна маса яких з вантажем становить понад 3,5 т, але не більше 7,5 т, - один або більше переносних вогнегасників для гасіння пожеж класів A, B і C сукупною ємністю 8 кг сухого порошку (чи еквівалентної кількості іншої вогнегасної суміші) і принаймні один із яких має мінімальну ємність 6 кг;

г) на транспортних одиницях, дозволена максимальна маса яких з вантажем становить 3,5 т або менше, - один або більше переносних вогнегасників для гасіння пожеж класів A, B і C сукупною ємністю 4 кг сухого порошку (чи еквівалентної кількості іншої вогнегасної суміші).

Значення ємності вогнегасника(ів), необхідного(их) відповідно до підпункту 5.2а цих Правил, може бути відняте від значення мінімальної сукупної ємності вогнегасників, необхідних відповідно до підпунктів б), в) чи г).

5.3. Конструкція вогнегасників повинна запобігати виділенню токсичних газів вогнегасних речовин, що в них містяться, як у звичайних умовах перевезення, так і під впливом температури, що виникає при пожежі.

5.4. Переносні вогнегасники повинні бути опломбовані, мати маркування про відповідність стандарту та напис, що вказує дату (місяць, рік) закінчення терміну придатності.

5.5. Вогнегасники повинні встановлюватися на транспортних одиницях у легко доступних місцях, а також бути захищеними від впливу погодних умов з метою збереження їх експлуатаційної надійності.

5.6. Кожна транспортна одиниця, що здійснює перевезення небезпечних вантажів, в обов’язковому порядку укомплектовується таким обладнанням:

а) незалежно від номерів зразків знаків небезпеки, зазначених для них у Переліку небезпечних вантажів, наведеному в таблиці А глави 3.2 додатка А до ДОПНВ:

не менш як одним противідкотним упором на кожний транспортний засіб, який має відповідати максимальній масі транспортного засобу та діаметру його коліс;

не менш як двома попереджувальними знаками (пристроями) з власною опорою (конусами із світловідбивною поверхнею, або миготливими ліхтарями жовтого кольору з автономним живленням, або знаками аварійної зупинки). Транспортна одиниця може комплектуватися будь-якою комбінацією із зазначених попереджувальних знаків (пристроїв);

жилетами оранжевого кольору із світловідбивними елементами для кожного члена екіпажу;

захисними рукавичками для кожного члена екіпажу;

переносними ліхтарями для кожного члена екіпажу. Ліхтарі не повинні мати відкритих металевих поверхонь, здатних призвести до іскроутворення;

засобами захисту очей (наприклад, захисними окулярами) для кожного члена екіпажу;

б) під час перевезення всіх небезпечних вантажів, крім небезпечних вантажів, для яких у Переліку небезпечних вантажів, наведеному в таблиці А глави 3.2 додатка А до ДОПНВ, зазначені номери зразків знаків небезпеки 1, 1.4, 1.5, 1.6, 2.1, 2.2 або 2.3, - додатково рідиною для промивання очей;

в) під час перевезення небезпечних вантажів, для яких у Переліку небезпечних вантажів, наведеному в таблиці А глави 3.2 додатка А до ДОПНВ, зазначені номери зразків знаків небезпеки 2.3 або 6.1, - додатково засобами захисту органів дихання, необхідними для аварійного покидання транспортного засобу, для кожного члена екіпажу транспортного засобу (наприклад, панорамна маска з комбінованим протигазоаерозольним фільтром типу A1B1E1K1-P1 або A2B2E2K2-P2 згідно з європейським стандартом EN 14387);

г) під час перевезення рідких та твердих небезпечних вантажів, для яких у Переліку небезпечних вантажів, наведеному в таблиці А глави 3.2 додатка А до ДОПНВ, зазначені номери зразків знаків небезпеки 3, 4.1, 4.3, 8 або 9, - додатково:

лопатою;

покриттям для каналізаційних колекторів;

ємністю для залишків небезпечних вантажів.

6.1. Базові транспортні засоби EX/II, EX/III, FL, OX та AT, допущені до перевезення небезпечних вантажів, повинні відповідати вимогам ДСТУ UN/ECE R 105-00-2002 "Єдині технічні приписи щодо офіційного затвердження транспортних засобів, призначених для перевезення небезпечних вантажів, стосовно конструктивних особливостей".

6.2. Додаткові вимоги до транспортних засобів EX/II та EX/III, призначених для перевезення вантажних одиниць з небезпечними вантажами 1-го класу:

6.2.1. Матеріали, що використовуються в конструкції кузовів транспортних засобів.

У конструкції кузовів забороняється використовувати матеріали, здатні утворювати небезпечні сполуки з вибуховими речовинами, що перевозяться.

6.2.2. Опалювальні пристрої:

а) на транспортних засобах можуть встановлюватись тільки опалювальні пристрої, призначені для обігріву кабіни водія або двигуна. Забороняється встановлювати опалювальні пристрої, призначені для обігріву вантажного відділення транспортного засобу;

б) опалювальні пристрої мають відповідати таким вимогам:

міжнародних Правил № 122 ЄЕК "Правила, що стосуються офіційного затвердження типу системи опалення та транспортного засобу щодо його системи опалення" з дотриманням зазначених у них строків застосування;

пристрої та їх система випуску відпрацьованих газів мають конструюватись, розміщуватись, захищатись чи закриватись у такий спосіб, щоб уникнути будь-якої небезпеки перегріву та займання вантажу. Ця вимога вважається виконаною, якщо паливний резервуар і система випуску відпрацьованих газів цих пристроїв задовольняють вимоги, установлені для паливних баків і систем випуску відпрацьованих газів транспортних засобів;

пристрої повинні вмикатися тільки вручну;

вимикач може бути встановлений за межами кабіни водія в легкодоступному місці;

пристрої можуть вимикатись із зовнішнього боку вантажного відділення;

теплообмінник за звичайних умов експлуатації може мати цикл роботи в режимі інерції понад 40-° С;

в) використання опалювальних пристроїв, що працюють на газоподібному паливі, забороняється;

г) не дозволяється встановлювати опалювальні пристрої в кузовах транспортних засобів. Паливні баки, джерела живлення, повітрозбірники та вихлопні труби, що використовуються для функціонування опалювального пристрою, не повинні встановлюватись у вантажному відділенні.

6.2.3. Транспортні засоби EX/II.

Транспортні засоби EX/II проектуються та виготовляються так, щоб захистити вибухові речовини та вироби від зовнішньої небезпеки та впливу кліматичних умов. Транспортні засоби повинні бути закритого або накритого типів. Матеріал покриття не повинен промокати, має бути міцним до розриву, важкозаймистим і під час перевезення натягнутим таким чином, щоб перекривати борти з усіх боків. Вантажне відділення закритих транспортних засобів не повинно мати вікон, а всі отвори повинні мати щільні двері або кришки, що закриваються. Між кабіною водія та вантажним відділенням має бути суцільна стінка.

6.2.4. Транспортні засоби EX/III.

Транспортні засоби EX/III проектуються та виготовляються так, щоб захистити вибухові речовини та вироби від зовнішньої небезпеки та впливу кліматичних умов. Транспортні засоби повинні бути закритого типу. Між кабіною водія та вантажним відділенням має бути суцільна стінка. Поверхні, що стикаються з вантажем, виготовляються суцільними. Усі з’єднання мають бути герметизовані. Усі двері, кришки обладнуються запірними пристроями та конструюються у такий спосіб, щоб забезпечити їх закриття з перекриванням один одного та отворів. Кузови можуть обладнуватись пристроями для закріплення вантажу.

Кузови мають виготовлятись із жароміцних та вогнестійких матеріалів завтовшки не менше 10 мм. Якщо кузов виготовлений із металу, вся його внутрішня поверхня покривається матеріалами, що відповідають зазначеним вимогам.

6.2.5. Вантажне відділення та двигун.

Двигун транспортного засобу повинен знаходитись попереду вантажного відділення. Розміщення двигуна під вантажним відділенням допускається за умови, що тепло при його роботі не створює небезпеки для вантажу та не нагріває внутрішню поверхню вантажного відділення вище 80-° С.

6.2.6. Вантажне відділення та інші елементи конструкції транспортних засобів.

Конструкція транспортних засобів EX/II та EX/III повинна забезпечувати захист внутрішньої поверхні вантажного відділення від нагріву вище 80-° С.

6.2.7. Електрообладнання.

Номінальна напруга не повинна перевищувати 24 В.

Електрообладнання, розміщене у вантажному відділенні транспортних засобів EX/II, має бути захищеним від механічного впливу. Освітлювальні пристрої, встановлені у вантажному відділенні цих транспортних засобів, повинні розміщуватись у стельовій частині і мають бути закритими. Не дозволяється наявність незахищених дротів та ламп розжарювання.

Електрообладнання, розміщене у вантажному відділені, повинно бути пилонепроникним (зі ступенем захисту IP54 або рівноцінним йому). У разі перевезення небезпечних вантажів 1-го класу небезпеки групи сумісності J воно повинно мати ступінь захисту не менше IP65 (наприклад, вибухонебезпечна оболонка ЕЕхd).

6.3. Додаткові вимоги, що стосуються конструкції кузовів транспортних засобів, призначених для перевезення вантажних одиниць з небезпечними вантажами (окрім транспортних засобів EX/II та EX/III).

6.3.1. Опалювальні пристрої, призначені для обігріву вантажного відділення транспортних засобів, мають відповідати таким вимогам:

вимикач може бути встановлений за межами кабіни водія в легкодоступному місці;

пристрої можуть вимикатись із зовнішнього боку вантажного відділення;

теплообмінник за звичайних умов експлуатації може мати цикл роботи в режимі інерції понад 40-° С.

6.3.2. На транспортних засобах, призначених для перевезення небезпечних вантажів, для яких застосовуються знаки небезпеки зразків 1, 1.4, 1.5, 1.6, 3, 4.1, 4.3, 5.1 або 5.2, паливні баки, джерела живлення, повітрозбірники та вихлопні труби, що використовуються для функціонування опалювального пристрою, не повинні встановлюватись у вантажному відділенні. Забороняється перекривати вантажем отвір для випуску нагрітого повітря. Опалювальні пристрої, установлені у вантажних відділеннях, повинні мати таку конструкцію, яка б унеможливлювала займання вантажу та його нагрів вище температури 50-° С.

6.4. Додаткові вимоги, що стосуються конструкції кузовів транспортних засобів, призначених для перевезення навалочних небезпечних вантажів:

6.4.1. Опалювальні пристрої, призначені для обігріву вантажного відділення транспортних засобів, мають відповідати таким вимогам:

вимикач може бути встановлений за межами кабіни водія в легкодоступному місці;

пристрої можуть вимикатись із зовнішнього боку вантажного відділення;

теплообмінник за звичайних умов експлуатації може мати цикл роботи в режимі інерції понад 40-° С.

6.4.2. На транспортних засобах, призначених для перевезення небезпечних вантажів, для яких застосовуються знаки небезпеки зразків 4.1, 4.3 або 5.1, паливні баки, джерела живлення, повітрозбірники та вихлопні труби, що використовуються для функціонування опалювального пристрою, не повинні встановлюватись у вантажному відділенні. Забороняється перекривати вантажем отвір для випуску нагрітого повітря. Опалювальні пристрої, встановлені у вантажних відділеннях, повинні мати таку конструкцію, яка б унеможливлювала займання вантажу та його нагрів вище температури 50-° С.

6.4.3. Кузови транспортних засобів мають задовольняти відповідні вимоги глави 7.3 додатка А до ДОПНВ, передбаченим для небезпечних вантажів, які будуть у них завантажуватись.

6.5. Додаткові вимоги до транспортних засобів, призначених для перевезення речовин, що вимагають регулювання температури.

Ізотермічні транспортні засоби, транспортні засоби-льодовики та транспортні засоби-холодильники, призначені для перевезення речовин, що вимагають регулювання температури, повинні відповідати таким вимогам:

конструкція та обладнання повинні забезпечувати підтримання температури у вантажному відділенні не вище контрольної температури, приписаної для речовини, що перевозиться. Загальний коефіцієнт теплопередачі не повинен перевищувати 0,4 Вт/м-2К;

пари речовин чи холодоагенту не повинні проникати в кабіну водія;

кабіна водія обладнується пристроєм, який дозволяє водію постійно контролювати температуру у вантажному відділенні;

якщо при перевезенні небезпечного вантажу у вантажному відділенні може зрости тиск, воно має обладнуватись вентиляційними отворами чи клапанами, які не повинні створювати перешкоди для охолодження;

для експлуатації холодильного обладнання повинні використовуватись тільки спеціальні незаймисті холодоагенти;

конструкція холодильної установки транспортного засобу-холодильника повинна передбачати можливість його функціонування в автономному режимі незалежно від роботи двигуна транспортного засобу.

6.6. Додаткові вимоги до транспортних засобів, призначених для перевезення вантажів підвищеної небезпеки.

Транспортні засоби, що перевозять небезпечні вантажі, які є вантажами підвищеної небезпеки, мають обладнуватися системами телеметрії або іншими пристроями, що дозволяють відстежувати переміщення цих вантажів.

6.7. Додаткові вимоги, що стосуються автоцистерн, транспортних засобів-батарей, а також транспортних засобів, що використовуються для перевезення небезпечних вантажів у знімних цистернах, контейнерах-цистернах, переносних цистернах або багатоелементних газових контейнерах (транспортні засоби типів EX/III, FL, OX та AT).

6.7.1. Вимоги, що стосуються цистерн.

Вбудовані цистерни, знімні цистерни, контейнери-цистерни, переносні цистерни, елементи транспортних засобів-батарей, багатоелементні газові контейнери мають задовольняти відповідні вимоги частини 6 додатка А до ДОПНВ та вимоги інших нормативних документів.

6.7.2. Кріплення.

Кріплення цистерн до транспортного засобу повинні бути такими, щоб витримувати статичні та динамічні навантаження, що виникають при звичайних умовах перевезення. Для автоцистерн, транспортних засобів-батарей і транспортних засобів, які перевозять знімні цистерни, навантаження розраховуються згідно з вимогами ДОПНВ.

6.7.3. Заземлення транспортних засобів типу FL.

Металеві цистерни, цистерни, виготовлені з армованих волокном пластмас, автоцистерни типу FL та елементи транспортних засобів-батарей типу FL повинні з’єднуватись із шасі транспортного засобу не менш як одним електричним кабелем. Необхідно уникати будь-якого контакту, що здатний викликати електрохімічну корозію.

6.7.4. Стійкість автоцистерн до перекидання:

а) ширина опори на ґрунт, яка визначається відстанню між зовнішніми точками контакту з ґрунтом правої і лівої шин однієї осі, має становити не менше 90 % від висоти центру ваги завантаженої автоцистерни. Для завантаженого напівпричепа навантаження на осі не повинно перевищувати 60 % повної ваги тягача з завантаженим напівпричепом;

б) автоцистерни місткістю понад 3 м-3, які реєструються вперше, призначені для перевезення небезпечних рідин або небезпечних вантажів у розплавленому стані та випробувані під тиском менш ніж 4 кгс/см-2, повинні відповідати вимогам ДСТУ UN/ECE R 111-00: 2002 "Єдині технічні приписи щодо офіційного затвердження автоцистерн категорій N і О стосовно стійкості до перекидання" (міжнародних Правил № 111 ЄЕК) відносно поперечної стійкості.

6.7.5. Захист автоцистерн, транспортних засобів-батарей, транспортних засобів, які перевозять знімні цистерни.

Зазначені транспортні засоби обладнуються ззаду по всій ширині цистерни захисним бампером. Відстань між задньою стінкою цистерни або арматурою (кран, клапан, вимірювальні прилади тощо), що стикається з небезпечною речовиною та задньою частиною бампера, повинна становити не менше 100 мм.

Вимога щодо обладнання транспортного засобу захисним бампером не поширюється на транспортні засоби з цистерною-самоскидом та транспортні засоби з вакуумними цистернами, які розвантажуються через задню стінку, а задня арматура корпусу таких цистерн обладнана засобами, що забезпечують той самий захист, що й бампер.

6.7.6. Опалювальні пристрої:

а) опалювальні пристрої повинні відповідати таким вимогам:

міжнародних Правил № 122 ЄЕК "Правила, що стосуються офіційного затвердження типу системи опалення та транспортного засобу щодо його системи опалення" з дотриманням зазначених у них строків застосування;

пристрої та їх системи випуску відпрацьованих газів мають конструюватись, розміщуватись, захищатись чи закриватись у такий спосіб, щоб уникнути будь-якої небезпеки перегріву та займання вантажу. Ця вимога вважається виконаною, якщо паливний резервуар і система випуску відпрацьованих газів цих пристроїв задовольняють вимоги, установлені для паливних баків і систем випуску відпрацьованих газів транспортних засобів;

пристрої повинні вмикатися тільки вручну;

вимикач може бути встановлений за межами кабіни водія в легкодоступному місці;

пристрої можуть вимикатись із зовнішнього боку вантажного відділення;

теплообмінник за звичайних умов експлуатації може мати цикл роботи в режимі інерції понад 40-° С;

б) опалювальні пристрої, встановлені на транспортних засобах типу FL, повинні відключатись:

вручну - з кабіни водія;

після вимкнення двигуна транспортного засобу (у цьому разі опалювальний пристрій може бути знову ввімкнений вручну водієм);

після приведення в дію на транспортному засобі насоса для завантаження (розвантаження) небезпечних вантажів;

в) допускається робота опалювальних пристроїв, встановлених на транспортних засобах типу FL, у режимі інерції після їх відключення. Після вимкнення двигуна або ввімкнення насоса подача повітря в камеру згоряння повинна бути припинена за допомогою відповідних засобів після циклу роботи в режимі інерції протягом не більше 40° С. Дозволяється використовувати лише ті опалювальні пристрої, теплообмінник яких витримує скорочений цикл роботи в режимі інерції протягом 40° С при звичайних умовах їх експлуатації;

г) на транспортних засобах, призначених до перевезення небезпечних вантажів, для яких застосовуються знаки небезпеки зразків 1.5, 3, 4.1, 4.3, 5.1 або 5.2, паливні баки, джерела живлення, повітрозбірники та вихлопні труби, що використовуються для функціонування опалювального пристрою, повинні мати таку конструкцію, яка б унеможливлювала займання вантажу та його нагрів вище 50° С.

6.7.7. Електрообладнання:

а) будь-які додаткові елементи електрообладнання транспортних засобів типу FL та їх модифікацій повинні відповідати вимогам, які залежно від речовин, що будуть перевозитися, застосовуються до електричного обладнання відповідної групи і відповідного діапазону температур;

б) електрообладнання транспортних засобів типу FL, розміщене у вибухонебезпечних зонах, розраховується на експлуатацію в таких зонах та має відповідний ступінь захисту.

6.8. Додаткові вимоги до змішувально-зарядних машин.

6.8.1. Вимоги, що стосуються базових транспортних засобів.

Змішувально-зарядні машини мають встановлюватися на базові транспортні засоби типу EX/III.

6.8.2. Вимоги, що стосуються цистерн, контейнерів для масових вантажів.

Цистерни, контейнери для масових вантажів, встановлені на змішувально-зарядних машинах, мають задовольняти відповідні вимоги глави 6.12 додатка А до ДОПНВ та вимоги інших нормативних документів.

6.8.3. Заземлення змішувально-зарядних машин.

Цистерни, контейнери для масових вантажів, спеціальні відділення для вибухових речовин та виробів 1-го класу, виготовлені з металу або армованих волокном пластмас, повинні з’єднуватись із шасі транспортного засобу не менш як одним електричним кабелем. Необхідно уникати будь-якого контакту, що здатний викликати електрохімічну корозію.

6.8.4. Стійкість змішувально-зарядних машин.

Ширина опори на ґрунт, яка визначається відстанню між зовнішніми точками контакту з ґрунтом правої і лівої шин однієї осі, має становити не менше 90 % від висоти центру ваги завантаженої автоцистерни. Для завантаженого напівпричепа навантаження на осі не повинно перевищувати 60 % повної ваги тягача із завантаженим напівпричепом.

6.8.5. Захист змішувально-зарядних машин ззаду.

Зазначені транспортні засоби повинні обладнуватись ззаду по всій ширині цистерни захисним бампером. Відстань між задньою стінкою цистерни або арматурою, що стикається з небезпечною речовиною, та задньою частиною бампера повинна становити не менше 100 мм.

Вимога щодо обладнання транспортного засобу захисним бампером не поширюється на транспортні засоби з цистерною-самоскидом, які розвантажуються через задню стінку, а задня арматура корпусу таких цистерн обладнана засобами, що забезпечують той самий захист, що й бампер. Ця вимога не поширюється на змішувально-зарядні машини, якщо цистерни, встановлені на них, захищені від ударів ззаду іншим обладнанням (наприклад, механізмами, трубопроводами тощо), що не містить небезпечні вантажі.

6.8.6. Опалювальні пристрої:

а) опалювальні пристрої повинні відповідати таким вимогам:

міжнародних Правил № 122 ЄЕК "Правила, що стосуються офіційного затвердження типу системи опалення та транспортного засобу щодо його системи опалення" з дотриманням зазначених у них строків застосування;

пристрої та їх системи випуску відпрацьованих газів мають конструюватись, розміщуватись, захищатись чи закриватись у такий спосіб, щоб унеможливити небезпеку перегріву та займання вантажу. Ця вимога вважається виконаною, якщо паливні резервуари і системи випуску відпрацьованих газів цих пристроїв задовольняють вимоги, установлені для паливних баків і систем випуску відпрацьованих газів транспортних засобів;

пристрої повинні вмикатися тільки вручну;

вимикач може бути встановлений за межами кабіни водія в легкодоступному місці;

пристрої можуть вимикатись із зовнішнього боку вантажного відділення;

теплообмінник за звичайних умов експлуатації може мати цикл роботи в режимі інерції понад 40-° С;

б) використання опалювальних пристроїв, що працюють на газоподібному паливі, забороняється;

в) паливні баки, джерела живлення, повітрозбірники та вихлопні труби, що використовуються для функціонування опалювального пристрою, не повинні встановлюватись у вантажному відділенні із цистернами. Забороняється перекривати отвір для випуску нагрітого повітря. Опалювальні пристрої, встановлені у вантажних відділеннях, повинні мати таку конструкцію, яка б унеможливлювала займання вантажу та його нагрів вище температури 50° С.

6.8.7. Додаткові вимоги щодо запобігання небезпеці виникнення пожежі.

Змішувально-зарядні машини обладнуються автоматичним стаціонарним пристроєм для гасіння пожежі у двигуні.

Вантаж, що перевозиться на змішувально-зарядній машині, захищається від тепла, яке може виділитись у разі загоряння коліс, металевими теплозахисними екранами.

6.8.8. Захист обладнання змішувально-зарядних машин.

Технологічне обладнання та спеціальні відділення змішувально-зарядних машин повинні мати запірні пристрої.

6.8.9. Спеціальні відділення для вибухових речовин та виробів 1-го класу.

Спеціальні відділення для вибухових речовин та виробів 1-го класу повинні мати таку конструкцію, яка забезпечить ефективне відокремлення детонаторів та їх зборок від вибухових речовин або виробів групи сумісності D і при цьому унеможливить передачу детонації від детонаторів та їх зборок речовинам та виробам групи сумісності D. Цього можна досягати шляхом використання ізольованих відділень або розміщенням одного із цих двох типів вибухових речовин і виробів у спеціальну систему утримання. Конструкція спеціальних відділень та систем утримання повинна затверджуватись компетентним органом.

Якщо відділення виготовлено з металу, то вся його внутрішня поверхня має покриватись жароміцними та вогнестійкими матеріалами.

Спеціальні відділення розташовуються таким чином, щоб бути захищеними від ударів та пошкоджень під час руху транспортного засобу, а також від впливу інших небезпечних вантажів, що перевозяться, та джерел займання (наприклад, вихлопних труб).

6.9. Перевірка придатності транспортних засобів до перевезення небезпечних вантажів.

6.9.1. На всі транспортні засоби, придатні до перевезення небезпечних вантажів, Державтоінспекцією МВС України оформлюється свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів (додаток 4) (далі - свідоцтво). Свідоцтво виконується на стандартному форматі А4 (210 x 297 мм), має білий колір з рожевою діагональною смужкою.

6.9.2. Свідоцтво видається або продовжується відповідним підрозділом Державтоінспекції МВС України за результатами перевірки відповідності конструкції та спеціального обладнання транспортного засобу вимогам цих Правил.

6.9.3. Для отримання свідоцтва власник транспортного засобу або уповноважена ним особа подає до підрозділу Державтоінспекції МВС України укомплектовані відповідно до призначення транспортні засоби, а також такі документи:

а) заявку на кожний транспортний засіб (зазначаються марка, номерний знак транспортного засобу, № ООН, у разі необхідності транспортна назва та (або) група пакування, клас(и) або найменування групи вантажів, для перевезення яких буде використовуватися транспортний засіб);

б) інформацію щодо ДОПНВ-свідоцтва про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі (номер, ким видано, дата видачі, строк дії);

в) інформацію щодо свідоцтва про підготовку уповноваженого з питань безпеки перевезень небезпечних вантажів (номер, ким видано, дата видачі, строк дії);

г) на кожний транспортний засіб додатково:

копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу;

копію ліцензійної картки на транспортний засіб (у разі надання послуг з перевезення небезпечних вантажів автотранспортом);

копію протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, виданого суб’єктом проведення обов’язкового технічного контролю транспортних засобів, який внесений до реєстру Державтоінспекції МВС України, або міжнародного сертифіката технічного огляду, виданого відповідно до вимог Директиви 96/96/ЕС і Припису № 1 ЄЕК ООН;

копію поліса обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;

квитанцію про сплату за бланк свідоцтва та послугу з оформлення свідоцтва про допуск транспортних засобів до перевезення небезпечних вантажів.

6.9.4. Працівники Державтоінспекції МВС України не мають права вимагати від власника транспортного засобу або уповноваженої ним особи надання інших документів, крім передбачених підпунктом 6.9.3 цього пункту.

6.9.5. Перевірка відповідності конструкції транспортних засобів та спеціального обладнання проводиться шляхом візуального огляду. Під час перевірки доукомплектованих транспортних засобів перевіряються тільки ті елементи конструкції, які були додані або модифіковані.

6.9.6. За результатами перевірки працівник Державтоінспекції МВС України видає (продовжує) власникові транспортного засобу або уповноваженій ним особі засвідчене особистим підписом та печаткою підрозділу Державтоінспекції МВС України свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів. Свідоцтво видається (продовжується) не пізніше десяти робочих днів після реєстрації заяви.

6.9.7. Підставами для відмови у видачі (продовженні) свідоцтва є:

подання власником транспортного засобу або його уповноваженим представником неповного транспортного пакета документів, визначених підпунктом 6.9.3 цього пункту;

виявлення в документах, поданих власником транспортного засобу або його уповноваженим представником, недостовірних відомостей (невідповідність транспортного засобу даним, що вказані у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу; невідповідність конструкції та/або спеціального обладнання транспортного засобу вимогам цих Правил).

6.9.8. У разі виявлення порушення вимог, встановлених до конструкції та/або комплектації транспортного засобу предметами спеціального обладнання, транспортний засіб після усунення виявлених недоліків може повторно подаватись на перевірку до підрозділу Державтоінспекції МВС України.

Під час проведення повторної перевірки інспектуються елементи конструкції транспортного засобу та (або) предмети спеціального обладнання, що не відповідали встановленим вимогам або були відсутніми під час проведення попередньої перевірки.

6.9.9. Свідоцтво видається на строк, який не повинен перевищувати строку дії протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, виданого суб’єктом здійснення обов’язкового технічного контролю.

6.9.10. Відомості про всі видані та продовжені свідоцтва вносяться до журналу та до автоматизованої інформаційно-пошукової системи Державтоінспекції МВС України.

6.9.11. У разі пошкодження або втрати свідоцтва протягом строку його дії Державтоінспекція МВС України за зверненням власника транспортного засобу або його уповноваженого представника видає нове свідоцтво на підставі інформації, що міститься в автоматизованій інформаційно-пошуковій системі Державтоінспекції МВС України.

7.1. Підготовка водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі

7.1.1. Водії транспортних засобів, що здійснюють перевезення небезпечних вантажів, проходять базовий курс спеціальної підготовки, який повинен в обов'язковому порядку охоплювати щонайменше такі теми:

а) основні нормативні документи, що регламентують перевезення небезпечних вантажів;

б) загальні види небезпеки;

в) шкідливий вплив небезпечних речовин на навколишнє середовище;

г) превентивні заходи та заходи безпеки при різних видах небезпеки;

ґ) дії в разі аварій та пригод (надання першої медичної допомоги, забезпечення безпеки інших учасників дорожнього руху, використання захисного спорядження тощо);

д) маркування, знаки небезпеки (знаки-табло небезпеки) та інформаційні таблиці небезпечного вантажу (таблички оранжевого кольору);

е) вимоги до екіпажу транспортного засобу, що перевозить небезпечні вантажі;

є) призначення та використання технічного обладнання транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі;

ж) заборони на сумісне завантаження та заходи безпеки, пов'язані з сумісним завантаженням;

з) спеціальні вимоги до сумісного перевезення небезпечних вантажів та продуктів харчування, предметів споживання та кормів для тварин;

и) заходи безпеки при завантаженні та розвантаженні небезпечних вантажів;

і) загальна інформація стосовно цивільної відповідальності;

ї) особливості здійснення мультимодальних перевезень небезпечних вантажів;

й) обмеження на рух через тунелі, правила руху у тунелях, дії у разі аварії у тунелі (дорожньо-транспортної пригоди, пожежі тощо);

к) заходи безпеки.

7.1.2. Водії транспортних засобів (включаючи змішувально-зарядні машини), що здійснюють перевезення небезпечних вантажів у вбудованих чи знімних цистернах місткістю понад 1 м-3, водії транспортних засобів-батарей загальною місткістю понад 1 м-3 та водії транспортних засобів (включаючи змішувально-зарядні машини), що здійснюють перевезення небезпечних вантажів у контейнерах-цистернах, переносних цистернах та багатоелементних газових контейнерах індивідуальною місткістю понад 3 м-3, проходять, крім базового курсу, зазначеного в підпункті 7.1.1 цього пункту, спеціалізований курс підготовки з перевезення в цистернах, який має охоплювати в обов’язковому порядку такі теми:

а) вплив переміщення вантажу у цистерні на стійкість;

б) керованість транспортного засобу;

в) системи наповнення та спорожнювання цистерн;

г) додаткові перевізні документи під час перевезення небезпечних вантажів у цистернах;

ґ) маркування про проведення випробувань;

д) маркування цистерн знаками небезпеки (знаками-табло небезпеки) та інформаційними таблицями небезпечного вантажу (табличками оранжевого кольору).

7.1.3. Водії транспортних засобів, що здійснюють перевезення речовин та виробів 1-го класу (крім речовин та виробів підкласу 1.4 групи сумісності S), водії змішувально-зарядних машин, що перевозять змішані партії вантажів 1-го класу та речовин класу 5.1, проходять, крім базового курсу, зазначеного в підпункті 7.1.1 цього пункту, спеціалізований курс підготовки з перевезення речовин та виробів 1-го класу, який має в обов`язковому порядку охоплювати щонайменше такі теми:

а) види небезпеки небезпечних вантажів 1-го класу;

б) спеціальні вимоги до сумісного завантаження небезпечних вантажів 1-го класу;

в) маркування транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі 1-го класу, цистерн з вантажами цього класу знаками-табло небезпеки та інформаційними таблицями небезпечного вантажу (табличками оранжевого кольору).

7.1.4. Водії транспортних засобів, що здійснюють перевезення радіоактивних матеріалів 7-го класу небезпеки, проходять, крім основного курсу, зазначеного в пункті 7.1.1 цих Правил, спеціалізований курс підготовки з перевезення радіоактивних матеріалів 7-го класу небезпеки, який має в обов'язковому порядку охоплювати щонайменше такі теми:

а) види небезпеки радіоактивних матеріалів 7-го класу;

б) спеціальні вимоги до пакування, обробки, сумісного завантаження та укладання радіоактивних матеріалів;

в) маркування транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі 7-го класу, цистерн з вантажами цього класу знаками-табло небезпеки та інформаційними таблицями небезпечного вантажу (табличками оранжевого кольору);

г) спеціальні дії в разі аварій під час перевезення радіоактивних матеріалів.

7.1.5. Водію після закінчення спеціальної підготовки та вдалої здачі іспиту, що відповідає вимогам ДОПНВ, Державтоінспекцією МВС України видається свідоцтво про підготовку, що відповідає зразку, наведеному в додатку 5 до цих Правил.

7.1.6. Строк дії свідоцтва становить п’ять років. Строк дії свідоцтва продовжується на наступний п’ятирічний період, якщо власник свідоцтва протягом останнього року дії його свідоцтва пройшов курс перепідготовки та успішно склав іспит. На вимогу водія курс перепідготовки може бути замінений курсом первинного навчання.

7.1.7. Свідоцтво ДОПНВ про підготовку водія (ДОПНВ-свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі), видане компетентним органом іншої держави - учасниці ДОПНВ, визнається дійсним протягом зазначеного у ньому строку дії.