Про затвердження Інструкції щодо профілактики та ліквідації захворювання тварин на ящур

Відповідно до статті 12 Закону України "Про ветеринарну медицину", Положення про Державний департамент ветеринарної медицини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2001 року N 641 "Деякі питання Державного департаменту ветеринарної медицини", та з метою посилення заходів профілактики і боротьби з ящуром тварин

1. Затвердити Інструкцію щодо профілактики та ліквідації захворювання тварин на ящур (додається).

2. Начальнику управління забезпечення протиепізоотичної роботи Державного департаменту ветеринарної медицини Кучерявенку О.О. подати цей наказ на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України і в 10-денний термін після реєстрації забезпечити його тиражування та надсилання установам ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

3. Головним державним інспекторам ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя довести зазначену Інструкцію до установ системи державної ветеринарної медицини України та забезпечити контроль за її виконанням.

4. У зв'язку з прийняттям цього наказу вважати такою, що не застосовується на території України, "Инструкцию о мероприятиях по предупреждению и ликвидации заболевания животных ящуром", затверджену Головним управлінням ветеринарії Міністерства сільського господарства СРСР 15 березня 1985 року.

5. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Головного державного інспектора ветеринарної медицини України Горжеєва В.М.

1.1. Ящур - інфекційна висококонтагіозна хвороба переважно сільськогосподарських та диких парнокопитних тварин, що завдає значних економічних збитків. Збудник відноситься до родини пікорнавірусів, відзначається значною антигенною варіабельністю. Відомо сім типів вірусу: О, А, С, САТ-1, САТ-2, САТ-3 і Азія-1.

Тварини, які перехворіли на ящур одного типу, можуть повторно захворіти у разі інфікування вірусом іншого типу.

1.2. Характерними клінічними ознаками хвороби є: слинотеча, наявність афт та ерозій на слизовій оболонці ротової порожнини й язика, на шкірі вінчика та міжратицевої щілини, носового дзеркальця, вимені, підвищення температури тіла, кульгавість та зниження апетиту. Можливе повторне захворювання тварин з нечіткими клінічними ознаками. У новонародженого молодняку ящур іноді проходить у надгострій формі з загибеллю, без утворення афт. На ящур може хворіти й людина.

1.3. Джерелом збудника інфекції є хворі на ящур тварини, а також ті, які перебувають в інкубаційному (прихованому) періоді хвороби, що в основному триває від 1 до 7 діб, а інколи й до 21 доби. Такі тварини виділяють вірус у навколишнє середовище з вмістом афт, молоком, слиною, носовим слизом, повітрям, що видихається, сечею, фекаліями, спермою та іншими виділеннями.

Тварини, які перехворіли на ящур, щеплені проти ящуру або утримувались разом із хворими впродовж тривалого часу (до року), можуть бути вірусоносіями та потенційним джерелом збудника інфекції.

Об'єктом ризику є підприємства з виробництва імунобіологічних препаратів, що працюють з вірусом ящуру.

1.4. Факторами передачі збудника ящуру є незнешкоджені продукти, сировина та готові харчові продукти тваринного походження (далі - продукція), що отримані від інфікованих тварин, а також забруднені їх виділеннями корми, вода, підстилка, предмети догляду, одяг і взуття людей, транспортні засоби, на яких вірус здатний довго зберігатися.

Контаміновані вірусом ящуру дрібні часточки кормів, грунту, підстилки, крапельки слини, слизу та матеріал із афт можуть переноситись вітром на відстань кількох кілометрів.

Сприятливими умовами для збереження вірусу в навколишньому середовищі є низька температура, підвищена вологість і нейтральне середовище інфікованих об'єктів.

1.5. Діагноз на ящур ставлять на підставі епізоотичних, клінічних, патологоанатомічних показників та обов'язкових позитивних результатів лабораторних досліджень.

При постановлені діагнозу виключають везикулярну хворобу та везикулярну екзантему свиней, везикулярний стоматит, а також інші захворювання з везикулярним синдромом.

1.6. При організації протиящурних заходів слід розрізняти: епізоотичне вогнище ящуру, неблагополучний пункт та загрозливу щодо ящуру зону.

Епізоотичним вогнищем ящуру вважають приміщення (одне або декілька), окрему тваринницьку ферму, окремий двір, літній табір, ділянку пасовища (урочища), м'ясокомбінат та інші об'єкти, де є хворі на ящур тварини або де зберігаються продукція, що отримана від хворих або перехворілих на ящур тварин.

Неблагополучним щодо ящуру пунктом вважають населений пункт за адміністративним поділом, тваринницькі ферми з приміщеннями й прилеглими до них вигонами, пасовищами, водоймами, окремі пасовиська й урочища, ділянки скотопрогінної траси та інші об'єкти, на території яких виявлено вогнище ящуру.

Загрозливою щодо ящуру зоною вважають населені пункти, господарства, пасовища (урочища) та інші території навколо неблагополучного щодо ящуру пункту, куди можливе занесення із нього вірусу ящуру. Загрозливу зону визначають місцеві органи ветеринарної медицини з врахуванням господарських зв'язків, географічних, кліматичних, природних умов та інших особливостей ведення тваринництва.

1.7. При боротьбі з ящуром тварин необхідно проводити комплекс профілактичних заходів, що включають охорону населених пунктів, тваринницьких ферм і стад від заносу вірусу ящуру, профілактичну вакцинацію тварин, а при виникненні захворювання - термінове встановлення діагнозу, найсуворіші карантинно-обмежувальні та інші ветеринарно-санітарні заходи в вогнищах, неблагополучних пунктах і в загрозливій зоні, що забезпечують попередження поширення хвороби й знищення вірусу в навколишньому середовищі.

1.8. Державний департамент ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України, управління державної ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські управління державної ветеринарної медицини, враховуючи епізоотичний стан щодо ящуру і керуючись даною Інструкцією, розробляють плани протиящурних заходів, де визначають основні напрямки профілактичних, ветеринарно-санітарних та інших ветеринарних заходів. Плани затверджуються наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України, а на місцях - відповідними державними надзвичайними протиепізоотичними комісіями.

З метою недопущення ящуру в господарствах усіх форм власності проводяться такі заходи:

2.1. Моніторинг епізоотичної ситуації щодо ящуру в суміжних країнах у разі загрози, введення обмежувальних заходів на державному кордоні, у портах, аеропортах, на залізницях, автостанціях.

2.2. Охоронно-обмежувальні заходи при перевезеннях (переміщеннях) тварин, продукції тваринного та рослинного походження, а також контроль за формуванням ферм, стад, отар і т. ін.

2.3. Обов'язкове профілактичне карантинування тварин, які надходять в господарство.

2.4. Контроль за станом здоров'я тварин.

2.5. Регулярне очищення й дезінфекція приміщень, інвентарю, територій.

2.6. Забезпечення обслуговувального персоналу спецодягом, взуттям і предметами особистої гігієни.

2.7. Обмеження доступу на тваринницькі ферми сторонніх осіб, обов'язкова наявність дезбар'єрів, огородження.

2.8. Недопущення переходу державного кордону дикими та домашніми парнокопитними тваринами.

2.9. При імпорті парнокопитних тварин за рішенням Державного департаменту ветеринарної медицини проводити дослідження на відсутність антитіл до вірусу ящуру.

2.10. Створення зон безпеки шляхом імунізації тварин за рішенням Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Кабінеті Міністрів України.

2.11. Заборона ввезення продукції тваринного походження пасажирами, які приїжджають з інших країн, у ручній поклажі.

2.12. Заборона використання на корм тваринам харчових відходів без термічної обробки.

3.1. При виникненні підозри на захворювання тварин на ящур власники тварин зобов'язані негайно повідомити про це спеціалістів ветеринарної медицини державних установ.

До прибуття спеціаліста ветеринарної медицини власники тварин зобов'язані:

3.1.1. Ізолювати стадо, гурт, приміщення, ферму, де виявлені хворі та підозрілі на захворювання тварини, закріпити за ними окремий обслуговувальний персонал, виключивши контакт його з особами, які доглядають за іншими тваринами. Не допускати переведення тварин в інші приміщення або перегону на інші ділянки пасовища.

3.1.2. Виставити на фермі або ділянці пасовища (у господарстві, населеному пункті), де знаходяться хворі тварини, сторожові пости й застережні знаки "Вхід заборонено", "В'їзд заборонено", "Об'їзд" тощо.

3.1.3. Зупинити вивезення тварин, продукції тваринного та рослинного походження, кормів та інших об'єктів, що можуть бути фактором ризику.

3.2. Спеціаліст ветеринарної медицини після отримання повідомлення про підозру на захворювання худоби на ящур зобов'язаний негайно прибути на місце для встановлення діагнозу й прийняття заходів відповідно до цієї Інструкції. При встановленні ящуру він терміново повідомляє про це головного державного інспектора ветеринарної медицини району й до прийняття районною (обласною) державною адміністрацією відповідного рішення проводить такі заходи:

3.2.1. Визначає кордони епізоотичного вогнища ящуру.

3.2.2. Організовує повну ізоляцію тварин у закритому приміщенні, закріплює за ними окремий обслуговувальний персонал, який не повинен мати ніякого контакту з особами, які обслуговують інших тварин.

3.2.3. При появі захворювання на пасовищах організовує ізоляцію тварин на місці, використовуючи вже існуючі загони й природні укриття.

3.2.4. Відбирає і направляє у державну лабораторію ветеринарної медицини матеріал з афт від хворих тварин для визначення типу вірусу ящуру.

3.2.5. З'ясовує джерело заносу вірусу ящуру в господарство (на ферму, у населений пункт), а також можливі шляхи його поширення.

3.2.6. Організовує проведення ветеринарно-санітарних і карантинних заходів у вогнищі ящуру.

3.2.7. Разом з власником тварин і представником органу виконавчої влади оформляє акт про введення карантину у вогнищі ящуру, неблагополучному пункті. Один примірник акта вручає власнику тварин, другий - направляє головному державному інспектору ветеринарної медицини району.

3.2.8. Установлює суворий контроль за неухильним дотриманням заходів, що здійснюються в умовах карантину на неблагополучній щодо ящуру фермі. Спеціалісту ветеринарної медицини, який обстежував хворих тварин, та особам, які працюють на неблагополучній фермі (у вогнищі), забороняється вихід з неї та обслуговування інших тварин без попередньої ретельної санітарної обробки і дезінфекції одягу, взуття.

3.3. Головний державний інспектор ветеринарної медицини району після отримання повідомлення про вияв ящуру зобов'язаний:

виїхати в неблагополучний пункт і на місці уточнити правильність встановлення діагнозу, проведення заходів з ліквідації ящуру, установлення меж вогнища ящуру, а також визначити межі території неблагополучного пункту і загрозливої зони;

до прийняття рішення щодо встановлення карантину своїм приписом увести попередні карантинні обмеження, направити для роботи у вогнищі неблагополучного пункту та в загрозливу зону на період ліквідації захворювання спеціалістів ветеринарної медицини для організації і проведення комплексу протиящурних заходів;

закріпити лікаря ветеринарної медицини, який спільно з власником є відповідальним за здійснення всіх заходів з ліквідації захворювання худоби на ящур у вогнищі і здійснює керівництво всіма особами, які працюють у вогнищі;

негайно повідомити про появу ящуру Державний департамент ветеринарної медицини України, райдержадміністрацію, головних державних інспекторів ветеринарної медицини сусідніх районів, регіональні служби державного ветеринарного контролю на державному кордоні й транспорті, територіальні установи державної санітарно-епідеміологічної служби і подати в добовий термін у районну (міську) державну адміністрацію відповідні матеріали для прийняття рішення про оголошення ферми (господарства, населеного пункту) неблагополучною щодо ящуру та встановлення карантину в ній.

3.4. Районна (міська) державна адміністрація відповідно до статті 36 Закону України "Про ветеринарну медицину", за поданням головного державного інспектора ветеринарної медицини району виносить рішення про оголошення ферми (господарства, населеного пункту тощо), де виникло захворювання, неблагополучною щодо ящуру та встановлення у ній карантину. У рішенні вказують точні епізоотичні межі вогнища ящуру, неблагополучного пункту й загрозливої зони з дислокацією ветеринарно-міліцейських постів, а також визначають основні заходи з ліквідації хвороби в первинному вогнищі й з профілактики ящуру в неблагополучному пункті й загрозливій зоні.

3.5. Відповідні органи виконавчої влади в залежності від характеру й ступеня поширення ящуру оголошують неблагополучними щодо ящуру та встановлюють карантин на господарство або декілька господарств, район або декілька районів, область, Автономну Республіку Крим, залізничні станції, морські та річкові порти й пристані, аеропорти з визначенням навколо них загрозливої зони.

3.6. За умовами карантину щодо ящуру забороняється:

3.6.1. Уводити та ввозити в неблагополучні пункти, виводити і вивозити із них тварин.

3.6.2. Заготовлювати в неблагополучному пункті й вивозити з нього продукцію тваринного і рослинного походження, корми, а також вивозити інфікований інвентар, матеріали та інші матеріально-технічні засоби тощо.

3.6.3. Перегруповувати (переводити) тварин усередині господарства та заходити на ферми, у тваринницькі приміщення особам, які не пов'язані з обслуговуванням тварин, без дозволу спеціаліста ветеринарної медицини.

3.6.4. Проводити виставки, ярмарки, торгівлю тваринами і продукцією тваринництва, а також інші заходи, що пов'язані з скупченням тварин, людей і транспорту.

3.6.5. Вивозити з неблагополучного пункту й використовувати молоко та молочні продукти в незнезараженому вигляді.

Такі продукти знезаражують методом пастеризації у пастеризаторах існуючих систем при температурі 85 град. C 30 хвилин або кип'ятінням. Порядок вивезення молока після пастеризації або кип'ятіння на молокоприймальні пункти або молочні заводи, а також порядок дезінфекції посуду, інвентарю і транспорту визначаються Головним державним інспектором ветеринарної медицини району.

3.6.6. Вивозити сперму, яйцеклітини та ембріони.

3.6.7. Проїжджати на всіх видах транспорту через неблагополучний пункт. Для проїзду транспорту до місця призначення повинні бути визначені й позначені покажчиками шляхи об'їзду.

3.6.8. Виїжджати транспортом будь-якого виду, що належить господарствам, іншим підприємствам та організаціям або власникам, із неблагополучного пункту.

У разі потреби допускається в'їзд у неблагополучний пункт і виїзд з нього автомашин спеціального призначення тільки з письмового дозволу Головного державного інспектора ветеринарної медицини району або уповноваженої особи. При цьому транспортні засоби, верхній одяг і взуття осіб, які виїжджають, піддають обов'язковій дезінфекції при виїзді із неблагополучного пункту. Для цього відводять одну дорогу, на якій біля межі неблагополучного пункту встановлюють дезкамеру для знезараження верхнього одягу осіб, які виїжджають (або виходять), ємності з дезрозчином і щітками для дезінфекції взуття, дезустановку для дезінфекції транспортних засобів, розміщують приміщення для карантинного ветеринарно-міліцейського посту, вагончик для знаходження вказаних осіб на період санітарної обробки.

3.7. У неблагополучних щодо ящуру пунктах державні надзвичайні протиепізоотичні комісії організовують такі заходи:

3.7.1. Закривають всі дороги (стежки), що ведуть з цих пунктів, і виставляють необхідну кількість карантинних ветеринарно-міліцейських постів з цілодобовим чергуванням згідно зі статтею 14 Закону України "Про ветеринарну медицину", а також установлюють покажчики (дорожні знаки) "Проїзд заборонено", "Об'їзд", "Зупинка обов'язкова", "Зупинка заборонена" тощо.

3.7.2. Виділяють необхідну кількість людей для чергування на ветеринарно-міліцейських постах і визначають їх обов'язки. Черговим на посту видають спеціальні посвідчення і нарукавні пов'язки. Пости обладнують шлагбаумами, дезбар'єрами і приміщеннями для чергових, установлюють зв'язок.

3.7.3. Переводять всіх тварин на стійлове утримання або на спеціально відведене ізольоване пасовище, беруть на облік все поголів'я худоби, яке знаходиться у неблагополучному пункті й сприйнятливе до ящуру, оголошують власникам правила утримання тварин в умовах карантину.

3.7.4. Домашню птицю на території неблагополучного пункту утримують у закритих приміщеннях, а собак - на прив'язі.

3.7.5. Обмежують переміщення людей за межі неблагополучного пункту.

3.7.6. Щоденне проведення обробки і дезінфекції тваринницьких приміщень, спецодягу, предметів догляду, транспортних засобів тощо у відповідності з діючою Інструкцією щодо проведення ветеринарної дезінфекції.

3.7.7. При вході в приміщення або загони для худоби, на подвір'я громадян-власників тварин, а також на підприємства із зберігання і перероблення сировини тваринного походження в обов'язковому порядку повинні бути встановлені дезбар'єри, заповнені розчином їдкого натру 2% концентрації або формальдегіду 2% концентрації для обробки взуття і транспорту.

3.8. Дозволяється вивозити продукцію тваринного й рослинного походження, що заготовлена у благополучних господарствах неблагополучних щодо ящуру областей, Автономної Республіки Крим за умови, що ця продукція не стикалася з продукцією неблагополучних господарств та не була заражена вірусом ящуру іншим шляхом. Вивезення продукції в інші області дозволяється в порядку, зазначеному в цій Інструкції.

Вивезення продукції дозволяється з дотриманням діючих правил перевезення відповідними видами транспорту. Завантаження транспорту не допускається на залізничних станціях, пристанях, у портах, що знаходяться у карантинній щодо ящуру території.

3.9. У разі введення карантину на території району або декількох районів, області, Автономної Республіки Крим забороняють виводити (вивозити) за їх межі всі види тварин, сільськогосподарську продукцію до зняття карантину.

При встановленні карантину на території залізничних станцій, морських і річкових портів і пристаней, аеропортів, а також господарств і населених пунктів, що прилягають до них у радіусі до 10 км, відповідно до статті 37 Закону України "Про ветеринарну медицину" зупиняють завантаження і вивантаження тварин, сільськогосподарської продукції на станціях, пристанях, в портах, аеропортах та проводять ветеринарно-санітарні заходи, що направлені на попередження поширення хвороби.

3.10. При виявленні ящуру у тварин, які перевозяться всіма видами транспорту, негайно проводять забій всієї партії тварин за рішенням відповідних органів державної ветеринарної медицини на найближчому м'ясокомбінаті (забійному пункті).

3.11. У неблагополучному пункті місцеві органи охорони здоров'я проводять заходи щодо профілактики захворювання людей на ящур.

3.12. З метою недопущення поширення ящуру органи виконавчої влади, головні державні інспектори ветеринарної медицини районів установлюють суворий контроль за дотриманням карантинно-обмежувальних заходів на скотопрогінних трасах, скотобазах, м'ясокомбінатах, бойнях, забійних пунктах, заводах та інших підприємствах з переробки й зберігання продукції тваринного походження.

3.13. Управління державної ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські управління державної ветеринарної медицини після отримання повідомлення про появу ящуру негайно інформують про це Державний департамент ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України та Центральну державну лабораторію ветеринарної медицини й направляють у неблагополучний район свого представника для надання допомоги з організації заходів щодо ліквідації і недопущення поширення ящуру.

3.14. Оперативний контроль, керівництво і координацію діяльності органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій щодо ліквідації ящуру здійснюють відповідні державні надзвичайні протиепізоотичні комісії.

4.1. Керівники господарств і спеціалісти ветеринарної медицини повинні забезпечувати повну ізоляцію вогнища ящуру, виконувати заходи, що направлені на знищення та недопущення розповсюдження вірусу.

Для цього:

4.1.1. Огороджують територію вогнища, залишаючи один вхід, і встановлюють біля нього цілодобовий ветеринарно-міліцейський пост.

4.1.2. Обладнують при вході у вогнище контрольно-пропускний пункт з пароформаліновою камерою і дезінфекційною установкою.

4.1.3. Виділяють постійний транспорт для обслуговування тварин і проведення інших господарських робіт на території вогнища без права виїзду за його межі. Для підвезення кормів, продуктів харчування, різних необхідних матеріалів при вході у вогнище обладнують перевальний майданчик, на якому вантажі ззовні доставляють окремим транспортом.

4.1.4. Виділяють для догляду за хворими тваринами необхідний обслуговуючий персонал, для якого встановлюють найсуворіший санітарно-пропускний режим. Заходити на територію вогнища й виходити з нього персоналу, який працює у вогнищі (у тому числі й особам, які зайняті на роботах з ліквідації ящуру), дозволяється тільки через санпропускник з обов'язковою зміною всього одягу та взуття при вході й виході, прийняттям гігієнічного душу. На час карантину встановлюється особливий режим роботи та можуть вводитися інші необхідні зміни виробничої діяльності.

4.1.5. Забезпечують осіб, які закріплені для обслуговування хворої худоби, змінним санітарним одягом і взуттям, рушниками, милом і дезрозчином для обробки рук, а також аптечкою першої медичної допомоги. Не допускають винесення з вогнища ящуру будь-яких речей, інвентарю, обладнання, продукції та будь-яких інших предметів.

4.1.6 Обладнують у межах вогнища приміщення для знезараження молока, переробки й зберігання молочних продуктів.

Молоко, що отримане від корів у вогнищі ящуру, переробляють на місці на пряжене масло. У їжу людям і в корм тваринам використовують тільки молоко (молочні продукти), знезаражене кип'ятінням (5 хвилин) або пастеризацією при температурі 85 град. C протягом 30 хвилин.

4.1.7. Організовують проведення щоденної дезінфекції території вогнища й особливо приміщень, у яких утримуються хворі тварини, а також предметів догляду за ними (2%-им розчином формальдегіду при експозиції - 1 година або 2%-им розчином їдкого натру - 10 хвилин).

Гній, залишки корму й підстилку регулярно прибирають і складають на території вогнища для біотермічного знезараження або спалюють.

4.1.8. Організовують знищення гризунів на фермах і на подвір'ях громадян, а також проводять заходи щодо недопущення потрапляння у місця, де утримуються хворі на ящур тварини, собак, котів, птахів та інших тварин.

4.2. При появі перших випадків захворювання тварин на ящур у благополучній місцевості з метою недопущення подальшого поширення ящуру головний державний інспектор ветеринарної медицини району вносить пропозицію органам виконавчої влади про негайний забій хворих тварин. Забій таких тварин проводять на спеціально організованому тимчасовому забійному майданчику, на їх місці перебування, з дотриманням ветеринарно-санітарних правил під безпосереднім контролем головного державного інспектора ветеринарної медицини району, з подальшою старанною дезінфекцією всієї території майданчику (місця забою). Вивезення хворих тварин для забою на м'ясокомбінат забороняється.

В інших випадках вимушений забій тварин у неблагополучному щодо ящуру пункті допускається лише з дозволу лікаря державної ветеринарної медицини. При цьому складається акт, у якому вказують причину вимушеного забою.

Забій тварин, а також ветеринарно-санітарну експертизу м'яса проводять, керуючись відповідними чинними інструкціями.

Одночасно з забоєм тварин у господарстві (вогнищі) проводять інші заходи, що передбачені цією Інструкцією (карантин, дезінфекція та ін.).

Санітарну оцінку й використання м'яса й інших продуктів, що отримані від забою хворих і підозрілих на захворювання на ящур тварин, здійснюють у порядку та з дотриманням умов, що передбачені діючими Правилами ветеринарного огляду забійних тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м'яса та м'ясних продуктів.

Вивіз такого м'яса та інших продуктів забою у сирому вигляді за межі вогнища забороняється.

4.3. Трупи тварин, що загинули у вогнищі ящуру, спалюють або закопують у траншею безпосередньо на території вогнища на глибину не менше 2 метрів.

4.4. У разі виявлення вперше захворювання тварин на ящур відповідні державні надзвичайні протиепізоотичні комісії приймають рішення про негайний забій і знищення на місці шляхом спалювання або закопування на глибину 2 метрів у траншею всіх хворих і підозрілих на захворювання на ящур та тварин, що контактували, залишків кормів, підстилок, гною, дрібного господарського інвентарю та ін. з проведенням ретельного механічного очищення і дезінфекції тваринницьких приміщень, вигульних дворів, а також спецодягу й взуття осіб, що доглядають за худобою. Здійснюють комплекс інших заходів, що спрямовані на ліквідацію і недопущення поширення хвороби.

5.1. При загрозі заносу ящуру на територію області, Автономної Республіки Крим відповідні органи виконавчої влади та органи державної ветеринарної медицини відповідно до Закону України "Про ветеринарну медицину" проводять заходи, що забезпечують недопущення виникнення захворювання тварин.

5.1.1. Посилюють охорону господарств з метою недопущення заносу вірусу ящуру, не допускають будь-якого контакту тварин благополучних щодо ящуру господарств з худобою неблагополучних щодо ящуру пунктів і контакту людей з особами, які обслуговують худобу в цих господарствах і пунктах.

5.1.2. Повністю зупиняють господарський зв'язок з неблагополучним щодо ящуру пунктом.

5.1.3. Беруть на облік всіх сприйнятливих до ящуру сільськогосподарських тварин.

5.1.4. Переводять ферми на суворий ветеринарно-санітарний режим утримання й експлуатації тварин. Для догляду за тваринами виділяють необхідну кількість обслуговувального персоналу. Забороняють відвідання ферм сторонніми особами.

5.1.5. Закріплюють за кожним господарством, населеним пунктом загрозливої зони працівників державної ветеринарної медицини для проведення ветеринарно-профілактичних заходів і здійснення контролю за дотриманням господарствами ветеринарно-санітарних правил.

5.1.6. Установлюють у зонах відгінного тваринництва вздовж межі з неблагополучним пунктом зону глибиною 10-15 км, з якої на період карантину виводять всіх тварин, сприйнятливих до ящуру. Після чого тварин утримують на прив'язі або в загонах (літніх таборах), куди підвозять корми й воду.

5.1.7. Організовують охорону або обгородження (обкопування) стогів сіна й інших грубих кормів від доступу домашніх і диких тварин.

5.1.8. Установлюють ветеринарно-санітарний нагляд за заготівлею і вивозом худоби, продукції тваринного походження, а також за дотриманням ветеринарно-санітарних правил на бойнях, складах шкірсировини і на переробних підприємствах (шкірзаводи, мийки шерсті, молочні й сироварні заводи та ін.).

5.1.9. Сповіщають власників тварин і керівників господарств, підприємств і населення про загрозу заносу вірусу ящуру і заходи з попередження виникнення захворювання, проводять серед населення роз'яснювальну роботу з цих питань.

5.2. Господарства й організації, що мають на спеціалізованих фермах і у вольєрах диких парнокопитних тварин, зобов'язані проводити систему заходів з попередження заносу збудника ящуру. Посилюють на фермах профілактичні і ветеринарно-санітарні заходи, обладнують дезкилимками і дезбар'єрами вхід на вказані об'єкти, забезпечують обслуговувальний персонал спецодягом і спецвзуттям. Установлюють постійний і своєчасний обмін інформацією спеціалістів установ державної ветеринарної медицини, мисливських інспекцій і лісництв про випадки захворювання або підозри на захворювання тварин на ящур.

5.3. У місцях мешкання і міграції диких парнокопитних тварин за рішенням органів виконавчої влади відповідно до чинного законодавства періодично проводять вибіркові відлови (відстріл) ослаблених і підозрілих на захворювання тварин з метою їх огляду і своєчасного встановлення діагнозу.

5.4. На молочних заводах, сепараторних і молокоприймальних пунктах молоко, що надходить із загрозливих щодо ящуру господарств, обов'язково пастеризують при температурі 85 град. C або кип'ятять 5 хвилин.

Молочний посуд (бідони, фляги та ін.) і автоцистерни, у яких доставлялося молоко, перед поверненням у господарства, а також забірні шланги, молокоприймальні танки, пастеризаційні установки ретельно миють гарячими (75 град. C і вище) мийними розчинами і дезінфікують.

5.5. При наявності в області, Автономній Республіці Крим захворювання тварин на ящур перевезення (перегін) тварин, продукції тваринного походження із одних районів в інші райони тієї самої області, Автономної Республіки Крим згідно з Законом України "Про ветеринарну медицину" допускається з дозволу головного державного інспектора ветеринарної медицини області, Автономної Республіки Крим; міжобласні перевезення та перевезення між країнами - з дозволу Головного державного інспектора ветеринарної медицини України.

5.6. З метою попередження занесення вірусу на територію країни із суміжних держав організації і установи державної ветеринарної медицини, спеціалісти ветеринарної медицини господарств всіх форм власності, підприємств і організацій разом з керівниками господарств, підприємств, організацій і представниками виконавчих комітетів сільських (селищних, міських, районних у містах) рад прикордонної зони проводять заходи відповідно до цієї Інструкції і особливих вказівок Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії.

Імпортовані тварини підлягають ветеринарному обстеженню і карантинуванню у прикордонних ветеринарних пунктах. При виявленні в імпортованих тварин ящуру всіх тварин забивають і спалюють, здійснюючи також заходи щодо знезараження транспортних засобів та контамінованого середовища.

5.7. Відповідальність за проведення організаційно-господарських заходів з попередження і ліквідації ящуру, дотримання заходів карантину, що передбачені цією Інструкцією, несуть керівники господарств усіх форм власності, підприємств і власники тварин.

За порушення карантинних та інших ветеринарно-санітарних правил боротьби з ящуром, так само як і за ухилення від виконання протиящурних заходів, порушники притягуються до відповідальності в порядку, передбаченому чинним законодавством.

5.8. Контроль за здійсненням заходів з попередження і ліквідації захворювання худоби на ящур покладається на державні надзвичайні протиепізоотичні комісії і на органи та установи державної ветеринарної медицини.

6.1. При виявленні на м'ясокомбінаті (бойні, забійному пункті тощо) тварин, хворих та підозрілих у захворюванні на ящур, усіх тварин негайно забивають у порядку та з дотриманням вимог згідно з чинними нормативно-правовими актами.

Одночасно на підприємстві проводять такі самі заходи, як і у вогнищі ящуру.

При цьому адміністрація і власники м'ясокомбінату (бойні, забійного пункту) зобов'язані провести заходи з попередження рознесення вірусу ящуру.

Для цього:

організовують очищення від гною, залишків корму й сміття транспортні засоби, на яких перевозилися тварини, очищення скотобаз, забійного цеху та інших виробничих приміщень, а також інвентарю і піддають їх дезінфекції з використанням дезінфекційних засобів (їдкий натр - 2%-ий розчин, формальдегід - 2%-ний розчин тощо);

забезпечують утилізацію або знезараження гною і каниги біотермічним способом у обладнаних гноєсховищах на території м'ясокомбінату (бойні, забійного пункту), а також знезараження стічних вод;

організовують санітарну обробку осіб, які брали участь у доставці неблагополучних щодо ящуру партій забійної худоби, її забої, переробці отриманих продуктів і сировини, проведенні робіт з очищення, дезінфекції скотобаз та інших виробничих приміщень, а також знезараження одягу й взуття.

6.2. На цей період на м'ясокомбінатах (бойнях, забійних пунктах) за письмовою вказівкою Головного державного інспектора ветеринарної медицини району (міста, району в місті) негайно вводять карантинні обмеження, якими передбачають таке:

6.2.1. Припинення приймання для забою нових партій тварин до закінчення забою і переробки всього поголів'я тварин, яке є у наявності на підприємстві, і завершення необхідних ветеринарно-санітарних заходів із знезараження виробничих об'єктів і територій підприємств.

6.2.2. Недопущення випуску з підприємств будь-яких продуктів і сировини тваринного походження, а також винесення (вивезення) за його межі відходів і різних предметів у знезараженому вигляді.

6.2.3. Забороняється відвідання підприємства сторонніми особами, які не мають безпосереднього відношення до цього виробництва.

6.2.4. Посилення режиму санітарної обробки обслуговувального персоналу підприємства.

6.3. Карантинні обмеження, що передбачені в п.6.1, уводять також на молокозаводах, складах шкіряної сировини, шерсті й інших підприємствах, на яких є інфіковані вірусом ящуру молочні продукти та інша сировина тваринного походження.

Термін карантинних обмежень визначається часом, що потрібний для проведення робіт із знезараження території, приміщень підприємства, інфікованих продуктів і сировини, гною, обладнання та інших предметів.

7.1. Карантин з господарства (ферми, населеного пункту) знімають через 21 день з дня одужання (забою або знищення) останньої захворілої у неблагополучному пункті тварини та після виконання в повному обсязі карантинних заходів, передбачених чинними нормативно-правовими актами.

Перед зняттям карантину:

7.1.1. Адміністрація господарств усіх форм власності і власники тварин за вказівкою спеціалістів державної ветеринарної медицини зобов'язані забезпечити проведення очищення і заключної дезінфекції всіх приміщень, території вигульних дворів, де знаходились хворі на ящур тварини, інвентарю, транспорту в порядку, що передбачений чинною Інструкцією з проведення ветеринарної дезінфекції об'єктів тваринництва.

Всередині тваринницьких приміщень проводять побілення стін, перегородок розчином свіжегашеного вапна.

У разі проведення заключних заходів при знятті карантину з неблагополучного щодо ящуру пункту в період дощів, снігопадів і морозів повторно проводять комплекс ветеринарно-санітарних заходів, з настанням сприятливої погоди в цьому пункті (санітарний ремонт приміщень, дезінфекцію тощо), що забезпечують повне знищення вірусу ящуру в зовнішньому середовищі.

7.1.2. У тварин (уключаючи робочу худобу), які знаходились у вогнищі ящуру, старанно очищують і відмивають (від присохлих часток гною або бруду) шкірний покрив і кінцівки з подальшою обробкою 1%-им розчином формальдегіду, 1%-им розчином їдкого натру або 3%-им розчином перекису водню на 1%-му розчині оцтової кислоти.

7.2. На забійному пункті, де проводили забій хворих і підозрілих у захворюванні ящуром тварин або переробляли та зберігали від них продукти та сировину, обмеження, що вказані в пунктах 6.2 і 6.3 цієї Інструкції, знімають після дезінфекції приміщень підприємства, його території, інвентарю, виробничого обладнання і після закінчення переробки м'яса й інших продуктів забою хворих та підозрілих у захворюванні тварин, знезараження сировини, молока, молочних продуктів тощо та інших заходів, передбачених чинною інструкцією.

7.3. Головний державний інспектор ветеринарної медицини району спільно з адміністрацією господарства (підприємства) перевіряє повноту виконання заключних ветеринарно-санітарних заходів, благополуччя худоби щодо ящуру, після чого оформлює акт про зняття карантину.

7.4. Після зняття карантину з неблагополучного щодо ящуру пункту рішеннями органів виконавчої влади зберігаються такі обмеження:

7.4.1. Забороняється впродовж 12 місяців після зняття карантину вивозити й виводити із господарства тварин, які перехворіли на ящур або імунізовані проти нього і які утримувалися раніше разом із хворими тваринами, для товарних і племінних цілей у благополучні щодо ящуру господарства і для продажу на ринках, а також утримувати таких тварин разом із здоровою і неімунною худобою.

7.4.2. Не дозволяється вводити в господарство сприйнятливих до ящуру тварин, які щеплені протиящурною вакциною відповідного типу, не раніше як через 21 день після вакцинації, а не вакцинованих - упродовж 12 місяців.

7.4.3. Не допускається впродовж 3 місяців у літній період випасати і 6 місяців у осінній і зимовий періоди переганяти неімунних до ящуру тварин, а також використовувати пасовища, скотопрогінні траси, на яких випасали або переганяли тварин, що були хворі і мали підозру на захворювання на ящур.

7.4.4. Тварини, які знаходилися у вогнищі й призначені для забою у період після закінчення 3-місячного терміну після зняття карантину, підлягають відправці окремою партією на спеціально виділений м'ясокомбінат у межах цієї області, Автономної Республіки Крим. У ветеринарному свідоцтві повинно бути вказано, коли тварини перехворіли на ящур і коли знято карантин з господарства.

Адміністрація і спеціалісти державної ветеринарної медицини зобов'язані прийняти таку худобу окремою партією. М'ясо, субпродукти та інші продукти їх забою дозволяється використовувати без обмежень, але тільки в межах області (Автономної Республіки Крим). Субпродукти, покриті шерстю (голови, ноги), повинні бути обсмалені або оброблені шляхом ошпарювання.

7.4.5. Продукти тваринного й рослинного походження, фураж та інші корми, що знаходились на період карантинування у неблагополучному пункті та не мали контакту з хворими на ящур тваринами, дозволяється вивозити з цих пунктів лише в межах області, Автономної Республіки Крим, а ті, що мали контакт з джерелом вірусу ящуру, підлягають використанню лише на місці (у цьому населеному пункті).

7.4.6. Усю молочну продукцію, що вироблена за період карантину на молочних, сироварних заводах і розміщується на неблагополучній щодо ящуру території, дозволяється реалізовувати в межах цієї області (Автономної Республіки Крим).

7.4.7. Продукцію, що вироблена з молока безпосередньо в неблагополучному пункті, а також у вогнищі захворювання, переробляють на найближчому підприємстві.

7.4.8. Сперму, що отримана від бугаїв і кнурів, починаючи з 30-го дня після їх одужання, дозволяється використовувати для штучного запліднення тварин без обмежень у господарствах, де здійснюється планова вакцинація худоби проти ящуру.

7.5. У межах неблагополучного пункту й загрозливої зони за рішенням Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Кабінеті Міністрів України впродовж 2-х наступних років систематично може бути введена вакцинація сільськогосподарських тварин проти ящуру відповідного типу.

8.1. Для проведення діагностичних досліджень на ящур й інші везикулярні хвороби відбирають уміст афт (лімфу) на слизовій оболонці язика (велика рогата худоба), на п'ятачку (свині), на шкірі вінчика й міжратицевої щілини (велика і дрібна рогата худоба, свині, верблюди та інші сприйнятливі до ящуру види тварин). При відсутності афт для виділення вірусу відбирають проби крові в період підвищення температури тіла в тварин, а також лімфатичні вузли голови та заглоткового кільця, підшлункову залозу і м'язи серця (трупи молодняку всіх видів тварин).

Для ретроспективних діагностичних досліджень на ящур і інші везикулярні хвороби відбирають стравохідно-глотковий слиз у будь-який час після передбачуваного інфікування тварин вірусом, а також парні проби сироватки крові, одна з яких повинна бути отримана відразу ж після появи клінічних ознак захворювання тварини, а друга - через 14 днів після одужання.

8.2. Афти і лімфу відбирають у кількості не менше 5 грамів. Кількість інших матеріалів, що призначені для виділення вірусу і його подальшої ідентифікації, повинна бути не менше 10 грамів. При неможливості отримання вказаних кількостей, матеріали направляють у максимально можливих кількостях для подальшого розмноження в культурах клітин і інших лабораторних системах.

8.3. Проби патологічного матеріалу без ознак розкладу повинні бути вміщені у флакони з притертими пробками або такими, що загвинчуються, і замороженими, а при відсутності умов для заморожування - залиті консервувальною рідиною. Для стінок афт консервувальна рідина складається з однакових об'ємів нейтрального гліцерину та 0,85%-го розчину хлористого натрію або середовища для культивування клітин (без сироватки). Інші матеріали консервують розчинами антибіотиків із розрахунку 500-1000 ОД на куб. см або 1 грам матеріалу.

8.4. Флакони з пробами герметизують, забезпечують етикетками де вказують: вид тварин, найменування і кількість матеріалу, консерванту, час отримання і поштову адресу відправника. Флакони вміщують у контейнери з льодом або холодоносієм і доставляють в опечатаному вигляді на дослідження нарочним у можливо короткий термін, але не пізніше 48 год. з моменту відбору. У разі, коли матеріали можуть бути доставлені за 6-12 год. з моменту відбору, їх заморожування і консервація необов'язкові.

8.5. У супровідному документі на матеріали, що надсилаються для проведення лабораторної діагностики ящуру й інших везикулярних хвороб, повинні бути наведені дані епізоотологічного обстеження неблагополучного господарства (району, області) із зазначенням загального поголів'я тварин, які сприйнятливі до цих хвороб, дати появи перших ознак захворювання, дати останньої вакцинації, серії використаної вакцини, кількості тварин, які захворіли та загинули, дати відбору проб, клінічних ознак хвороби.

8.6. Із первинних вогнищ ящуру, а також при появі його серед вакцинованих тварин, наявності атипових форм перебігу, при виникненні вогнищ у прикордонних районах і в безпосередній близькості до міжнародних транспортних вузлів (морські порти, залізничні станції, аеропорти), підприємствах біологічної промисловості й закладах, що працюють з вірусом ящуру, негайно відправляють зібрані матеріали в герметичних і опечатаних контейнерах (термосах) у Центральну державну лабораторію ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України (03151, м. Київ - 151, вул. Донецька, 30), одночасно повідомивши їх про це телефоном (тел. 243-37-54) або телеграфом.