Про затвердження Правил влаштування і безпечної експлуатації витягів буксирних канатних для гірськолижників

Відповідно до Закону України "Про охорону праці", з метою підвищення ефективності державного нагляду за дотриманням вимог нормативно-правових актів з охорони праці під час виготовлення, монтажу та експлуатації витягів буксирних канатних для гірськолижників

1. Затвердити "Правила влаштування і безпечної експлуатації витягів буксирних канатних для гірськолижників", що додаються.

2. Управлінню правового забезпечення (Сухар А.В.) в установленому порядку забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Державному департаменту промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду (Саварин М.В.) включити зазначений наказ до Державного реєстру нормативно-правових актів з охорони праці.

4. Редакції журналу "Охорона праці" (Яковенко М.Г.) опублікувати цей наказ у черговому номері журналу.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на голову Держпромгірнагляду Саварина М.В.

1.1. Ці Правила встановлюють вимоги до будови, виготовлення, монтажу, налагодження, ремонту, реконструкції та безпечної експлуатації витягів буксирних канатних, призначених для транспортування лижників схилами гір догори.

1.2. Дія цих Правил поширюється на суб'єктів господарювання, які здійснюють виготовлення, монтаж, ремонт, реконструкцію, налагодження і забезпечення безпечної експлуатації:

а) витягів буксирних одноканатних з проміжними опорами з кільцевим рухом несуче-тягового каната, з буксирними пристроями;

б) витягів малих буксирних одноканатних з кільцевим рухом без проміжних опор, в яких несуче-тяговий канат проходить на рівні стегна.

1.3. Вимоги Правил у частині будови ВБК поширюються тільки на витяги, що виготовлені через 12 місяців після введення в дію цих Правил, а в частині експлуатації - також на ВБК, що діють.

2.1. У цих Правилах наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

2.1.1. Витяг буксирний канатний (ВБК) - канатне підйомне обладнання, за допомогою якого лижники, що стоять на лижах, буксируються несуче-тяговим канатом по сніговому схилу догори.

2.1.2. Встановлення - монтаж конструкції ВБК на спеціально виготовлені бетонні або інші передбачені проектом фундаменти з наступними пусконалагоджувальними роботами.

2.1.3. Буксирний пристрій - пристосування для транспортування лижників.

2.1.4. Драбини вертикальні - драбини з кутом нахилу до горизонту більше 75 град.

2.1.5. Зв'язок кінематичний, що не розмикається - механічний зв'язок між двигуном та привідним шківом, що створюється:

- безпосереднім з'єднанням гальмівного шківа з редуктором і редуктора з приводним шківом;

- з'єднанням двигуна з редуктором за допомогою муфт, що не розмикається, і редуктора безпосередньо з привідним шківом.

2.1.6. Канат несуче-тяговий - замкнутий в кільце сталевий канат, що огинає привідний і обвідний шківи станцій ВБК, на якому закріплені буксирні пристрої.

2.1.7. Коефіцієнт запасу гальмування - відношення моменту, що створює гальмо, налагоджене відповідно до настанови з експлуатації ВБК, до найбільшого моменту на гальмовому шківі від прикладених навантажень несуче-тягового каната в найбільш важких умовах експлуатації.

2.1.8. Колія - відстань між зустрічними гілками несуче-тягового каната.

2.1.9. Контрролики - ролики, що служать для утримання несуче-тягового каната в проектному положенні при зміні напрямку навантаження від несуче-тягового каната на протилежний.

2.1.10. Лижня - ущільнений сніговий насип відповідної ширини, по якому буксируються лижники.

2.1.11. Майданчик висадки - ділянка траси відповідних розмірів, на якій відбувається висадка лижників з буксирних пристроїв.

2.1.12. Майданчик посадки - ділянка траси відповідних розмірів, над якою ухил несуче-тягового каната плавно зростає, на якій відбувається посадка лижників на буксирні пристрої.

2.1.13. Реконструкція - зміни конструкції, виконані після введення ВБК в експлуатацію, що спричиняють підвищення, перерозподіл або зміну інтенсивності навантажень, а також вимагають коректування паспорта ВБК (наприклад, зміна пропускної здатності, швидкості, довжини прогонів, висоти опор, конструкції буксирних пристроїв, зміна приводу або системи керування).

2.1.14. Ремонт - комплекс робіт з відновлення пошкоджених або зношених несучих металоконструкцій або механізмів ВБК із застосуванням зварювання.

2.1.15. Рухомий склад - всі буксирні пристрої ВБК в цілому.

2.1.16. Спеціалізована організація - суб'єкт господарювання, який має дозвіл Держпромгірнагляду на проведення огляду та випробування устаткування.

2.1.17. Ламкий вимикач - пристрій для розмикання електричного кола шляхом примусового зламу спеціальної одноразової металевої електропровідної вставки.

3.1. Загальні вимоги

3.1.1. ВБК мають відповідати вимогам цих Правил та інших нормативно-правових актів з охорони праці, стандартів, технічних умов (далі - нормативні документи - НД). Проектування нових, а також розроблення проектів, модернізації діючих ВБК виконується проектними організаціями, які отримали ліцензію у встановленому порядку.

3.1.2. Кліматичне виконання ВБК визначається під час замовлення з врахуванням фактичних кліматичних умов місця експлуатації.

3.1.3. Конструкція ВБК має забезпечувати:

безпечність керування, технічного обслуговування та ремонту;

плавність пуску та зупинки механізмів, а також транспортування лижників.

3.1.4. У з'єднаннях елементів ВБК (болтових, шпонкових, шліцьових тощо) має бути виключене їх самовільне розгвинчування або роз'єднування.

3.1.5. Нерухомі осі, які є опорою окремих складових частин ВБК, мають бути надійно закріплені від можливого їх переміщення.

3.1.6. У металоконструкціях ВБК, що працюють просто неба, мають передбачатися заходи проти накопичування в них вологи.

3.1.7. До механізмів, приладів і пристроїв безпеки, електрообладнання ВБК, що потребують постійного технічного обслуговування, має забезпечуватись зручний і безпечний доступ.

3.1.8. Швидкість руху несуче-тягового каната не повинна перевищувати для ВБК:

3.1.9. Найменший інтервал часу між буксирними пристроями складає:

3.1.10. При розрахунках ВБК маса лижника приймається 80 кг.

3.1.11. Споруди ВБК повинні бути розраховані на вітрове навантаження неробочого стану згідно з НД.

Конструкція ВБК повинна забезпечувати його безпечну роботу при швидкості вітру до 15 м/с, якщо в паспорті не зазначено інше.

3.1.12. Для забезпечення надійності прилягання несуче-тягового каната до опорних роликів під час проектування ВБК необхідно виходити з таких умов:

зусилля від несуче-тягового каната на роликову батарею повинне бути не менше 600Н для несучих і 1000Н для відтискних опор;

навантаження на один ролик повинно бути не менше 300Н для несучих і 500Н для відтискних роликових батарей;

значення мінімальних величин, вказаних вище, допускається не обмежувати при наявності контрроликів, що утримують несуче-тяговий канат від спадання з роликових батарей.

3.2. План, профіль і габарити наближення

3.2.1. Територія, на якій встановлюється ВБК, на всій довжині має бути вільною від особливих небезпек (лавини, осипи тощо).

3.2.2. Лижня ВБК вибирається за можливості рівномірною.

Поперечний нахил траси не повинен перевищувати 10%.

3.2.3. Загальний (середній) поздовжній нахил лижні не повинен бути більше 60%, а поздовжній нахил окремих її ділянок - не більше 80%. Для ВБК, де лижники транспортуються за допомогою телескопічної або жорсткої штанги, нахил допускається до 40%.

Контрнахили лижні, виключаючи майданчики посадки і висадки, дозволяються тільки до 3% і на короткій відстані.

3.2.4. Опори або інші постійні перешкоди повинні бути розташовані щонайменше на відстані 1,25 м від колії лижні; для опор з похилими стояками ця відстань повинна бути дотримана на висоті 1,5+-0,1 м від землі з урахуванням снігового покриву.

3.2.5. Лижня повинна мати ширину, яка складає щонайменше:

в заглибленнях і на насипах з пологим схилом:

на насипах з крутим схилом та на містках:

3.2.6. Відстань по вертикалі від нижньої точки складеного буксирного пристрою повинна бути не менше 2,5 м до землі з врахуванням снігового покриву. Під час підходу до майданчика посадки ця відстань може бути зменшена до 1,9 м.

3.2.7. Перетин з пішохідними доріжками і місцем спуску лижників не допускається.

3.2.8. Не дозволяється перетин лижні ВБК з автомобільними дорогами, що діють у зимовий час.

3.2.9. Перетин або паралельне розташування траси ВБК з високовольтними лініями електропередач або лініями зв'язку узгоджуються з відповідними організаціями перед монтажем витягу.

Наближення будівель або природних перешкод до зовнішніх габаритів ВБК допускається на відстань не менше 1,5 м. Під час визначення габаритів ВБК враховують відхилення буксирних пристроїв і канатів під дією вітру в неробочому стані.

3.3. Канати

3.3.1. Сталеві канати, що застосовуються на ВБК, мають бути споряджені документами виробника канатів про їх якість у відповідності до вимог НД на канати.

Несуче-тягові і натягуючі канати, які не мають сертифіката заводу виробника про випробування, перед навіскою випробовуються в організації, що пройшла акредитацію у встановленому порядку та має дозвіл Держпромгірнагляду.

Для випробування каната відрізається зразок довжиною не менше 1,5 м.

3.3.2. Як несуче-тягові канати застосовуються сталкові канати вантажо-людського призначення подвійного сплетіння з лінійним дотиком дротинок в сталках і органічним осердям. Рекомендуються канати, що не розкручуються, для середніх умов роботи з оцинкованого дроту.

3.3.3. Як натягуючі застосовуються сталкові канати вантажо-людського призначення подвійного сплетіння з лінійним дотиком дротинок в сталках і органічним осердям.

Дозволяється одностороннє сплетіння для натяжних канатів при дотриманні заходів, що перешкоджають обертанню натягуючого вантажу відносно осі каната.

3.3.4. Як телефонні і сигнальні застосовуються оцинковані сталеві канати або дроти.

3.3.5. Канати, що застосовують в ВБК, перевіряються розрахунком.

Канат на міцність розраховують за формулою

де: К - коефіцієнт запасу міцності (табл. 1);

S - найбільший натяг каната, визначений відповідно до підпункту 3.3.6, [Н];

Р - розривне зусилля каната в цілому, що приймається за стандартом на канат (при проектуванні ВБК), за сертифікатом (при наявності) або за свідоцтвом про випробування (для каната, що пройшов випробування) згідно з підпунктом 3.3.1, [Н].

Якщо в сертифікаті або в свідоцтві про випробування подане сумарне розривне зусилля всіх дротинок, зусилля Р визначається множенням сумарного розривного зусилля на коефіцієнт 0,83 або на відповідний коефіцієнт, визначений за стандартом на канат вибраного типу.

3.3.6. При визначенні натягу несуче-тягового каната необхідно враховувати: зусилля, створене натяжним пристроєм, складові маси каната і буксирних пристроїв, опір в натягуючих пристроях, опорних роликах і шківах на станціях, опір переміщення лижників по схилу гори, при цьому коефіцієнт тертя між снігом та лижами приймається 0,1. Сили інерції не враховуються.

3.3.7.1. Бракування канатів ВБК, що знаходяться в експлуатації, повинно провадитися згідно з настановою з експлуатації ВБК. За відсутності в настанові з експлуатації ВБК відповідного розділу бракування проводиться згідно з цими Правилами.

Для оцінки безпеки і використання канатів використовують такі критерії:

характер та кількість обривів дротів (рис. 1-3), у тому числі наявність обривів дротів біля кінцевих закладень, наявність місць зосередження обривів дротів;

розрив сталки;

поверхневе та внутрішнє спрацювання;

поверхнева та внутрішня корозія;

місцеве зменшення діаметра каната, в тому числі й через стан осердя;

зменшення площі поперечного перерізу дротів каната (втрата внутрішнього перерізу);

деформація у вигляді хвилястості, кошикоподібності, видавлювання осердя та дротів і сталок, місцеве збільшення діаметра каната, роздавлення, перекручувань, заломів, перегинів та інше;

пошкодження в результаті термічної дії або електричного дугового розряду.

Рис. 1 Обриви та зміщення дротів каната хрестового сплетіння

Рис. 2 Поєднання обривів дротів з їх спрацюванням :

а - в канаті хрестового сплетіння;

б - в канаті одностороннього сплетіння.

Рис. 3 Обриви дротів в зоні зрівняльного блока : а - у декількох сталках каната;

б - у двох сталках у поєднанні з місцевим спрацьовуванням.

3.3.7.2. Бракування канатів, що працюють зі сталевими та чавунними блоками, слід провадити за кількістю обривів дротів згідно з таблицею 3 та рисунком 4.

У разі виявлення місць зосередження обривів дроту (наявність трьох та більше обривів на одній сталці, розміщення вказаної в таблиці 3 кількості обривів на довжині каната менше ніж 6d), а також у разі інтенсивного зростання кількості обривів канат повинен бракуватися.

Канати ВБК бракують за вдвічі меншої кількості обривів дротів.

3.3.7.3. У разі виявлення в канаті однієї або декількох обірваних сталок канат до подальшої роботи не допускається.

3.3.7.4. У разі зменшення діаметра каната в результаті погіршення стану осердя - внутрішнього поверхневого спрацювання, зминання, розриву та ін. (на 3% від номінального діаметра у канатів, що не крутяться, та на 10% у інших канатів), канат підлягає бракуванню навіть за відсутності видимих обривів дротів.

3.3.7.5. У разі зменшення діаметра каната в результаті поверхневого спрацювання (рис. 5 або корозії (рис. 6) на 7% і більше порівняно з номінальним діаметром канат підлягає бракуванню навіть за відсутності видимих обривів дротів.

За наявності у каната поверхневого спрацювання або корозії дротів кількість обривів як ознака бракування повинна бути зменшена згідно з даними таблиці 3.

Примітки:

n - кількість несучих дротів у зовнішніх сталках каната; d - діаметр каната, мм.

Дроти заповнення не вважаються несучими, тому не підлягають обліку. У канатів з декількома шарами сталок враховуються дроти тільки видимого зовнішнього шару. У канатів із металевим осердям останнє розглядається як внутрішня сталка і не враховується під час підрахування кількості несучих дротів.

Кількість обривів не слід плутати з кількістю обірваних кінців дротів, яка може бути в два рази більше.

Клас конструкції канатів, у яких діаметр зовнішніх дротів перевищує діаметр дротів нижніх шарів, знижений та позначений зірочкою.

В разі роботи каната повністю або частково з блоками із синтетичного матеріалу або з металу із синтетичною футерівкою характерна поява значної кількості обривів дротів усередині каната до появи видимих ознак обривів дротів або інтенсивного спрацювання на зовнішній поверхні каната. Такі канати вибраковуються з урахуванням втрати внутрішнього перерізу.

Незаповнені рядки в графі "Конструкція канатів" означають відсутність конструкцій канатів з відповідною кількістю дротів. В разі появи таких конструкцій канатів, а також для канатів із загальною кількістю дротів більше 300 кількість обривів дротів, за яких канат вибраковується, визначається за формулами, наведеними у нижньому рядку таблиці, при цьому знайдене значення округлюється до цілого у більший бік.

Конструкція канатів за ISO наведена схематично відповідно до ISO 4309, ISO 3578:

- знаком "/" відокремлено один шар дротів від іншого або в одному шарі відокремлені дроти різного діаметра;

кількість дротів сталок вказано від перифирії до центру каната;

"F"- канати з дротами заповнення, SF- канати з синтетичним осердям.

Рис. 4 Приклад визначення кількості обривів зовнішніх дротів сталевого каната

1 - на ділянці контролю в обірваному дроті виявлений тільки один кінець, відповідний кінець обірваного дроту відсутній. Цей дефект відповідає одному обриву;

2 - на ділянці контролю у обірваного дроту є два кінці. Цей дефект відповідає одному обриву;

3 - на ділянці контролю один з дротів має двократне порушення цілісності. Оскільки дефекти цілісності належать тільки одному дроту, цей дефект в цілому відповідає одному обриву.

В разі зменшення первинного діаметра зовнішніх дротів у результаті спрацювання (рис. 5, ґ або корозії (рис. 6, ґ) на 40% і більше канат бракується.

Визначення спрацювання або корозії дротів по діаметру повинне провадитись за допомогою мікрометра або іншого інструмента, що забезпечує аналогічну точність.

За меншої, ніж наведено в таблиці 1, кількості обривів дротів, а також за наявності поверхневого спрацювання дротів без їх обриву канат може бути допущений до роботи за умови ретельного спостереження за його станом під час періодичних оглядів із записом результатів до журналу оглядів та заміни каната при досягненні спрацювання, зазначеного в таблиці 2.

Якщо вантаж підвішений на двох канатах, то кожен з них бракується окремо, при цьому допустима заміна одного, більш спрацьованого, каната.

Рис. 5 Спрацювання зовнішніх дротів каната хрестового сплетіння :

а) невеликі лиски на дротах;

б) збільшена довжина лисок на окремих дротах;

в) подовження лисок в окремих дротах;

г) лиски на всіх дротах, зменшення діаметра каната;

ґ) інтенсивне спрацювання всіх зовнішніх дротів каната (зменшення діаметра дротів на 40%).

Рис. 6 Поверхнева корозія дротів каната хрестового сплетіння :

а) початкове окислення поверхні;

б) загальне окислення поверхні;

в) помітне окислення;

г) значне окислення;

ґ) інтенсивна корозія.

3.3.7.6. Для оцінки стану внутрішніх дротів, тобто для контролю втрати металевої частини поперечного перерізу каната (втрати внутрішнього перерізу), що спричинилася через обриви, механічне спрацювання та корозію дротів внутрішніх шарів сталок (рис. 7, канат необхідно піддавати дефектоскопії по всій його довжині. При реєстрації за допомогою дефектоскопа втрати перерізу металу дротів, що сягає 17,5% і більше, канат бракується. Необхідність застосування дефектоскопії сталевих канатів визначають згідно з вимогами нормативної документації залежно від типу ВБК.

Рис. 7 Зменшення площі поперечного перерізу дротів (інтенсивна внутрішня корозія)

3.3.7.7. Деформація каната у вигляді хвилястості характеризується кроком і напрямком її спіралі (рис. 8). При збігу напрямків спіралі хвилястості та сплетіння каната та рівності кроків спіралі хвилястості Нв і сплетіння каната Нк канат бракується при dв >= 1,08 d, де dв - діаметр спіралі хвилястості, d - номінальний діаметр каната.

Рис. 8 Хвилястість каната (пояснення в тексті)

В разі розбіжності напрямків спіралі хвилястості та сплетіння каната і нерівності кроків спіралі хвилястості та сплетіння каната або збігу одного з параметрів канат підлягає бракуванню при dв >= 4/3 d. Довжина ділянки каната, що розглядається, не повинна перевищувати 25 d.

3.3.7.8. Канати не повинні допускатися до подальшої роботи при виявленні таких видів деформації: кошикоподібної деформації (рис. 9, видавлювання металевого осердя (рис. 10), видавлювання дротів сталок (рис. 11), місцевого збільшення діаметра каната (рис. 12), місцевого зменшення діаметра каната (рис. 13), роздавлених ділянок (рис. 14), перекручувань (рис. 15), заломів (рис. 16), перегинів (рис. 17), пошкоджень у результаті термічних впливів або електричного дугового розряду.

Рис. 9 Кошикоподібна деформація

Рис. 10 Видавлювання металевого осердя

Рис. 11 Видавлювання дротів сталок :

а - в одній сталці; б - у декількох сталках.

Рис. 12 Місцеве збільшення діаметра каната

Рис. 13 Місцеве зменшення діаметра каната на місці руйнування органічного осердя

Рис. 14 Роздавлювання каната

Рис. 15 Перекручування каната

Рис. 16 Залом каната

Рис. 17 Перегин каната

3.4. Закріплення і з'єднання канатів

3.4.1. Багатосталкові канати, що застосовуються як натяжні, кріпляться в муфті заливанням сплавом або клинами.

3.4.2. Застосування затискачів для закріплення канатів допускається для з'єднання натягуючого каната з противагою або натягуючим візком.

3.4.3. Муфти і клини виготовляються із сталі. На муфтах наноситься клеймо заводу-виробника з вказанням діаметра каната, зусилля, на яке розрахована муфта, і клеймо ВТК. Застосування зварних муфт не допускається.

3.4.4. Дозволяється зчалювання несуче-тягового каната за умови:

довжина однієї зчалки має бути не менша 1300 діаметрів каната;

відстань між кінцями двох зчалок має бути не менша 3000 діаметрів каната;

при частковій заміні несуче-тягового каната кількість зчалок може бути збільшена на дві.

3.4.5. Зчалювання натяжних канатів не допускається.

3.5. Натяжні пристрої

3.5.1. Несуче-тяговий канат натягується за допомогою противаги або іншим пристроєм, який забезпечує величину натягу у визначених межах.

3.5.2. При застосуванні декількох натяжних канатів забезпечується рівномірний їх натяг. При застосуванні здвоєного поліспаста встановлення зрівняльного блока є обов'язковим, якщо не передбачена інша система вирівнювання зусиль у канатах.

3.5.3. Хід натягуючого пристрою несуче-тягового каната розраховується виходячи із можливої зміни довжини каната від коливання навантаження, очікуваних температурних коливань і пружного подовження каната. Для підйому противаги в проектне положення повинен бути передбачений необхідний пристрій.

3.5.4. Необхідно забезпечити вільне переміщення натягуючого пристрою несуче-тягового каната. Хід противаги і натягуючого візка обмежується упорами і контролюється кінцевими вимикачами.

3.5.5. Противаги мають бути виготовлені у вигляді бетонних монолітів або у вигляді каркасних ящиків, заповнених бетонними або чавунними блоками. При ручному завантаженні маса окремих блоків не повинна перевищувати 35 кг.

Простір, в якому переміщується противага, має бути недоступний для сторонніх осіб. При розміщенні противаги в приямку останній має бути захищений від попадання води, снігу і льоду та забезпечене їх видалення.

Противага повинна мати захист від обертання.

3.5.6. Маса противаги або зусилля натяжного пристрою мають відповідати проектній і бути вказані в паспорті ВБК.

3.6. Барабани, шківи, ролики

3.6.2. Навантаження на ролик не повинно перевищувати 2400Н для канатів діаметром до 20 мм та 3000Н для канатів товщиною більше 20 мм.

3.6.3. Допустимий діаметр барабана, шківа, ролика, що огинається сталевим канатом, визначається за формулою

де: D - діаметр барабана, шківа, ролика, виміряний по осьовій лінії навитого каната [мм];

d - діаметр каната [мм];

е - коефіцієнт, що залежить від призначення каната і шківа, найменші значення якого приведено в таблиці 4.

Привідний і обвідний шківи, а також ролики для несуче-тягового каната, мають бути футеровані гумою, спеціальною пластмасою або іншим еластичним матеріалом. Матеріал, що застосовується для футерування привідних шківів, повинен мати фрикційні властивості, необхідні для передавання необхідного зусилля від шківа на канат. Відхиляючі і зрівняльний блоки для натяжних канатів дозволяється не футерувати.

3.6.4. Дозволяється приймати діаметр барабана на 15% меншим, визначеного за формулою п. 3.6.3, діаметр зрівняльного і відхиляючого блоків на 20%, опорних - на 10%.

3.7. Рухомий склад

3.7.1. Буксирний пристрій має бути таким, щоб лижник в будь-яку мить міг легко його залишити.

3.7.2. Обмеження амплітуди поздовжніх коливань буксирних пристроїв, а також їх достатня вага має забезпечувати неможливість перевертання буксирних пристроїв при крутінні каната або під дією вітру.

3.7.3. В прогоні або на станціях буксирні пристрої після їх звільнення не повинні чинити жодної небезпеки (удари, зачеплення за опори та споруди тощо).

3.7.4. Швидкість втягування буксирних пристроїв відрегульовується таким чином, щоб не було заподіяно шкоди лижникам та не відбулось перекидання буксирного пристрою навколо каната.

3.7.5. Довгі буксирні пристрої мають використовуватись в режимі самообслуговування, при цьому під час посадки кінець буксирного пристрою повинен розміщуватись на рівні сідниць.

3.7.6. Затискачі буксирних пристроїв розраховуються так, щоб мати 4-кратний запас міцності на статичні навантаження з боку затискуючого зусилля та зусилля буксирування, враховуючи вагу буксирного пристрою.

При виборі матеріалу слід керуватись пунктом 4.2.

3.7.7. Затискачі повинні кріпитись до каната, не порушуючи його цілісність, та легко зніматись в разі потреби.

Затискачі в розчепленому при монтажі або демонтажі стані не повинні спадати з каната.

3.7.8. Затискачі виготовляються таким чином, щоб при найбільшому нахилі змащеного каната під навантаженням мали 3-кратний запас проти проковзування. Цей показник перевіряється для кожного типу затискачів шляхом випробування. При цьому складається акт довільної форми, де вказано, при якому зусиллі починається проковзування. Для розрахунків запасу проти проковзування береться значення коефіцієнта тертя 0,13.

3.7.9. Затискачі мають проходити роликові батареї по можливості без поштовхів та ударів.

3.7.10. Силу зчеплення затискача буксирного пристрою з канатом ВБК розраховують за формулою

де: P - сила затиску затискача, [Н];

N - сила, яка зсуває затискач (з врахуванням динамічних чинників), [Н];

К - коефіцієнт запасу (для пружинних затискачів К=1,75, для гвинтових затискачів К=3,0);

мю - приведений коефіцієнт тертя, що враховує кількість площин тертя, форму внутрішньої поверхні і конструктивні відмінності затискача.

При цьому контактні напруження при затисканні каната не повинні перевищувати 30 МПа.

3.8. Привід і гальма

3.8.1. Для ВБК може бути застосований будь-який тип приводу (електричний, гідравлічний, двигун внутрішнього згоряння тощо).

3.8.2. Зупинка приводу ВБК має відбуватись автоматично, якщо:

зникла напруга в мережі;

виникло перевантаження електродвигуна;

спрацював відповідний захисний пристрій (підпункт 3.10.3).

3.8.3. Вивід з роботи приводу з двигуном внутрішнього згоряння повинен відбуватись автоматично, якщо спрацювали відповідні захисні пристрої (підпункт 3.10.3).

3.8.4. Гідравлічні пристрої, у тому числі розподільники, клапани, акумулятори, циліндри, мотори, об'ємні насоси (далі - насоси), гідропроводи (труби і рукава), а також робоча рідина, мають бути споряджені документами, що підтверджують їх якість.

3.8.5. Конструкція гідроприводу має забезпечувати:

заміну його складових частин без зливання робочої рідини;

повне видалення робочої рідини (за необхідності);

автоматичну зупинку та фіксацію механізмів у разі відключення приводу насоса, розриву трубопроводів і втрати тиску;

можливість зручного і безпечного заправлення та зливання робочої рідини і видалення повітря з гідроприводу;

контроль забруднення фільтра.

3.8.6. З'єднання складових частин гідроприводу мають бути герметичними.

3.8.7. Гідропривід має бути оснащений запобіжними клапанами, що захищають його від підвищення тиску вище значень, зазначених в експлуатаційних документах ВБК. Відрегульовані запобіжні клапани опломбовуються виробником на період гарантійного строку експлуатації ВБК, а надалі - працівником, який здійснює нагляд за утриманням та безпечною експлуатацією ВБК. Зливання рідини від запобіжних клапанів має проводитися безпосередньо у гідробак.

3.8.8. Фільтрування робочої рідини має бути безперервним, окрім випадку спрацьовування запобіжного клапана. Якість фільтрації встановлюється у відповідності до вимог експлуатаційних документів на гідропристрої.

3.8.9. Приводи ВБК мають бути обладнані гальмами нормально замкненого типу, що автоматично розмикаються під час увімкнення механізму та автоматично замикаються під час його вимкнення.

3.8.10. Автоматичні гальма (гальма приводу) мають спрацьовувати у випадках:

для електромеханічного приводу в разі розриву мережі електродвигуна;

для приводу з двигуном внутрішнього згоряння, якщо роботу двигуна призупинено, двигун виключено або від'єднано.

3.8.11. Гальмо має бути з'єднане безпосередньо зі шківом приводу, привідним валом або мати кінематичний зв'язок, що не розмикається зі шківом приводу.

Гальмо має забезпечувати гальмування з коефіцієнтом запасу гальмування не менше 1,25.

Для обладнання, розрахованого на середній ухил до 40% та малу довжину траси, гальмо може бути виконано у вигляді механічного фіксатора зворотного ходу.

Гальма мають бути доступні для огляду та перевірки.

3.9. Опори, станції та їхнє обладнання

3.9.1. При розрахунку конструкцій опор і станцій на міцність приймаються такі коефіцієнти перевантаження до нормативних навантажень:

для навантажень від натягу несуче-тягового каната, включаючи силу опору переміщення каната по роликах, - 1,7;

для вітрового навантаження - по розрахунку згідно з НД;

для власної маси - 1,2;

для навантажень від буксирних пристроїв і лижників - 1,5.

Співвідношення навантажень на опори і станції приймаються найбільш невигідні. В тих випадках, коли зменшення навантаження викликає погіршення роботи конструкції, коефіцієнт перевантаження приймається рівним 1,0.

3.9.2. Розрахунок на стійкість окремої споруди (станція, опора тощо) проводиться з врахуванням найбільш невигідної взаємодії навантажень. Коефіцієнт перевантаження при цьому приймається рівним 1,0.