Про затвердження Інструкції зі штучного осіменіння корів і телиць

Після роботи шприц-катетер зовні витирають марлевою серветкою, відмивають від залишків сперми зі склянки N 1, споліскують дистильованою водою, стерилізують, загортають у стерильну серветку або папір і зберігають. Можна зберігати шприц-катетер заповненим 70 град.-ним спиртом.

12.1. Для осіменіння корів і телиць приватного сектору слід мати пункт штучного осіменіння. Як правило, його розміщують у центрі села (міста), подалі від проїзних шляхів, ветеринарних лікарень, ринків та інших місць скупчення людей.

12.2. Технік перебуває в штаті працівників установи, яка відкрила пункт або є суб'єктом підприємницької діяльності - фізична особа. При необхідності технік забезпечується транспортом (підвода, велосипед, мотоцикл або автомобіль), портативною лабораторією (сумка) з необхідними інструментами та ін.

Для доставки сперми до місця утримання худоби технік, крім стаціонарної, забезпечується посудиною Дьюара малого об'єму (СДС-5, СДС-2, Харків-5) та пеналами, у яких доставляють сперму до місця утримання тварин.

12.3. Осіменіння тварин технік проводить ректоцервікальним способом на пункті або в місцях утримання самок за встановленим маршрутом.

13.1. Організація штучного осіменіння корів і телиць у м'ясному скотарстві значно відрізняється від такої в молочному. М'ясних тварин утримують великими групами і безприв'язно. Осіменіння тварин проводять переважно сезонно і частіше в літній період. Ферми, як правило, розміщують на великих відстанях, при великому навантаженні поголів'я на скотаря. За цих умов тварини знеособлюються, стають мало прирученими, що ускладнює вибір їх в охоті та своєчасне осіменіння. У корів м'ясного напрямку продуктивності, унаслідок підсосного утримання телят, часто затримується прояв статевих циклів після отелення або стадія збудження статевого циклу протікає в тихій формі, що також потребує більшої уваги при виявленні тварин для осіменіння.

13.2. При організації робіт з відтворення стада корів розміщують залежно від їх фізіологічного стану і комплектують однорідні за величиною групи з урахуванням строків отелення.

13.3. У м'ясному скотарстві організовують штучне або контрольоване природне осіменіння самок за селекційним планом.

13.4. У племінних господарствах більшість корів осіменяють штучно із застосуванням способу введення сперми в цервікальний канал з ректальною фіксацією шийки матки. Для цього в кожному господарстві потрібно мати стаціонарний і пересувний пункти штучного осіменіння та карду-розкол для дослідження й осіменіння тварин.

13.5. Тварин в охоті визначають за рефлексом нерухомості шляхом спостереження за ними під час випасання або утримання на майданчиках за допомогою бугаїв-пробників, маркерів чи бугайців віком 8-12 місяців, за номерами на ошийниках чи на великих пластмасових бирках. Для цього тварин заганяють у карду (загін), виділяють з ознаками охоти, а решту тварин відганяють на пасовище. Пастух заганяє відібрану в охоті самку через розкіл у станок, закріплює її фіксатором, обробляє зовнішні статеві органи, фіксує хвіст і накладає поперечну скобу на спину корови, а технік осіменяє її. Осіменіння проводять при виявленні охоти і повторюють через 10-12 годин.

13.6. Природне парування корів і телиць застосовують у товарних господарствах. При вільному паруванні навантаження на бугая становить 40-50 маток у рік, а при ручному - 60-80 голів. Бугаї перебувають під ветеринарним контролем. Оптимальним навантаженням на плідника є 3-4 садки на тиждень.

13.7. У м'ясному скотарстві необхідно ширше застосовувати біотехнологічні способи стимуляції статевої функції самок та синхронізації охоти для одержання приплоду в заплановані терміни, використовуючи вітамінні препарати, гонадотропіни та простагландини.

14.1. Для контролю за відтворенням стада, своєчасного осіменіння корів після отелення, організації лікувально-профілактичних заходів і планування отелів усіх самок ділять на тільних і не тільних. Тільних корів умовно ділять на групи в залежності від строків тільності, а не тільних - на не осіменених протягом 1-2 місяців після отелення і більше двох місяців після отелення, осіменених - до 60 днів після осіменіння і понад 2 міс. після осіменіння, яких потрібно перевірити на тільність. В окрему групу виділяють хворих тварин, які потребують спеціального обстеження (додаток 5) і лікування.

14.2. Технік веде календар техніка або стенди фізіологічного стану корів.

14.2.1. Календар техніка штучного осіменіння має вигляд прямокутника з брезенту або клейонки розміром 100х55 см з нашитими на ньому 32 кишенями розміром 12х12 см. На кишенях наносять числа місяця від 1 до 31, а на 32 кишені пишуть "Ветлікарю". Щодня ввечері технік записує в облікову картку корови дату отелення та дані про приплід і кладе картку в кишеню календаря з датою, коли корова повинна прийти в охоту (через 18 днів після отелення). Якщо корова цього дня не прийшла в охоту, то її картку перекладають у наступну кишеню, і так роблять протягом 10 днів, а потім картку кладуть у кишеню з написом "Ветлікарю". Ветлікар повинен дослідити тварину, установити причини, що гальмують охоту, провести відповідне лікування. Картки корів з післяродовими ускладненнями також кладуть у кишеню N 32.

Якщо корову осіменяли в першу охоту після отелення, то в картці роблять запис і кладуть її у відповідну кишеню календаря (через 18 днів від дати осіменіння), яку протягом 10 днів переставляють, стежачи за коровою, щоб не пропустити наступної охоти. Якщо за цей час самка не виявила охоти, то її вважають умовно тільною, а картку переносять у спеціальну картотеку.

Через 1,5-2 міс. після останнього осіменіння корів і телиць обов'язково перевіряють на тільність і вносять відповідні записи в картку і журнал осіменіння і отелення тварин.

14.2.2. Стенд фізіологічного стану корів виготовляють з фанери розміром 150х120 см, на якому по горизонталі роблять такі графи: прізвище доярки, кількість корів у групі, з них тільні - графа білого кольору; після отелення - синього; після осіменіння - жовтого; не приходять в охоту - зеленого; перегулюють - фіолетового; хворі - темного та графа - одержано телят з початку року. По вертикалі в першій графі записують прізвище доярки і заповнюють усі графи стенду відповідними жетонами, які виготовляють з щільного паперу овальної форми діаметром 3-4 см. На жетоні записують кличку і номер корови, дату отелення і осіменіння. Жетони, залежно від стану тварини, вивішують на відповідних графах.

14.2.3. Касетний стенд виготовляють з фанери і використовують індивідуальні картки корів, які поміщують по вертикалі в комірки відповідних чисел місяця, а по горизонталі відображається стан самки (після отелу, після осіменіння, умовно тільні, тільні, хворі).

14.2.4. Один раз на квартал проводять зооветеринарну атестацію стада за відтворною здатністю корів. При цьому визначають тривалість відновлювального післяотельного і сервіс-періоду, заплідненість після першого осіменіння і фізіологічний стан тварин методом клініко-гінекологічного дослідження, розділивши їх на тільних, після отелу (до 1 міс.), після осіменіння (до 2 міс.) та із захворюваннями статевих органів (метрити, гіпофункція, персистентне жовте тіло або кіста яєчників, сальпінгіти та ін.). Окремо виділяють корів з тяжким отеленням, післяродовими ускладненнями і тих, які абортували або народили мертвих телят. Це є основа для проведення профілактично-лікувальних робіт.

15.1. Технік веде облік осіменіння корів і телиць у журналі відповідної форми. Він записує дати останнього отелення і осіменіння за минулий рік, реєструє дати осіменіння, результати досліджень на тільність, дати отелення самок, дані про приплід та ін.

15.2. Технік реєструє маток після осіменіння на зворотному боці ордера на відправлення сперми плідника (додаток 6) і звітує ним про використання одержаної сперми.

15.3. Журнал і ордери зберігаються в господарстві не менше трьох років.

15.4. Технік звітує перед керівником господарства, установи та племпідприємством.

16.1. Перед початком роботи, а потім щорічно технік проходить медичний огляд та інструктаж з техніки безпеки. Санітарний одяг та взуття одягають тільки на період роботи, після чого його зберігають у спеціальних шафах. На пункті штучного осіменіння повинні бути медичні аптечки. Вхід стороннім особам у приміщення пункту, куріння та користування пахучими речовинами не допускаються.

16.2. При осіменінні тварин технік повинен бути обережним, оскільки під час охоти вони неспокійні і нерідко можуть стрибати на людину. Поводитись з твариною слід лагідно і впевнено. Маток осіменяють лише зафіксованими в станку пункту або в місцях їх утримання. З метою запобігання захворюванню ревматизмом рук та запалення нервово-плечового сплетіння, після проведення ректального дослідження та осіменіння з ректальною фіксацією шийки матки, руки миють лише теплою водою з милом та обробляють спиртовим тампоном.

При одержанні травми потерпілому негайно надають допомогу на місці, звертаються у медичний пункт і сповіщають адміністрацію господарства.

16.3. Техніка безпеки при роботі з рідким азотом

16.3.1. Рідкий азот належить до кріогенних рідин, температура кипіння якого -196 град. C і питома вага 0,804 г/мл. Завжди в рідкому азоті є частка рідкого технічного кисню. Рідкий кисень важчий за рідкий азот. Питома вага кисню 1,142 г/мл, температура кипіння -183 град. C.

При накопиченні в посудинах Дьюара 15% і більше рідкого кисню, така рідина стає вибуховонебезпечною. Уміст кисню в посудинах Дьюара контролюють газоаналізатором типу ГХП-3.

16.3.2. При роботі з рідким азотом при порушенні правил техніки безпеки можуть бути негативні впливи на організм людини:

обморожування відкритих частин тіла при контактуванні з рідким азотом;

запаморочення, непритомність або задуха при зниженні вмісту кисню в повітрі до 16%;

вибух посудин Дьюара;

конденсація на охолоджених рідким азотом поверхнях посудини кисню повітря і займання при контакті з горючими матеріалами (пакля, вата та інше).

16.3.3. При попаданні рідкого азоту на відкриті ділянки тіла треба негайно багаторазово вимити їх холодною проточною водою.

16.3.4. Якщо в людини запаморочення або непритомність, то треба негайно вийти або винести її на повітря, а приміщення добре провентилювати.

16.3.5. Ознакою несправності посудини Дьюара є швидке випаровування рідкого азоту і обледеніння зовнішнього кожуха та горловини посудини; експлуатація такої посудини категорично забороняється, вона може вибухнути.

Таку посудину Дьюара треба негайно вивільнити від замороженої сперми і рідкого азоту і поставити в окреме приміщення на три доби відігріватися. Доступ людей до такої посудини забороняється.

16.3.6. Закривати посудини Дьюара потрібно тільки призначеними для них пробками та кришками.

16.3.7. При транспортуванні посудина Дьюара повинна бути зафіксована у вертикальному стані і вміщувати в собі половину об'єму рідкого азоту.

16.3.8. Дозаправка посудини рідким азотом повинна проводитись під тиском 0,5, а заправка порожніх (теплих) - при 0,3 атмосфери.

16.3.9. Водії спеціалізованих машин повинні виконувати разом із техніками ветеринарно-санітарні правила заправки посудин Дьюара рідким азотом.

Металорукав повинен бути з наконечником, який зачохлюється металевою гільзою і фіксується зверху або збоку цистерни.

Забороняється кидати металорукав на дно кузова автомобіля.

16.3.10. Перед заправкою посудини з наконечника металорукава згвинчується металевий чохол, наконечник знезаражується тампоном з 96град.-ним спиртом і подається техніку.

16.3.11. Технік повинен бути в захисних окулярах, у білому лабораторному халаті, на руках вдягнуті шкіряні рукавиці на 2 номери більші за розміри рук, щоб легко скинути при попаданні рідкого азоту.

16.3.12. У посудинах Дьюара технік контролює рівень рідкого азоту за допомогою щупу з полімерної трубки діаметром 6 мм (два полістиролові катетери, з'єднаних кінцями термозваркою).

Щуп знезаражують тампоном з 96 град.-ним спиртом, повільно опускають на дно посудини, витримують 15 секунд, виймають і вимірюють лінійкою частину щупу, де з'явилася наморозь, - це відповідає рівню азоту.

16.3.13. Обов'язково проводять вхідний контроль нової посудини після миття, знезараження і заправки, перші 5 діб міряють рівень азоту. В інших випадках це роблять у день дозаправки і на 5-ий день після неї.

16.3.14. Наслідки контролю за рівнем азоту заносяться до календарної таблиці.

Контроль за дотриманням вимог цієї Інструкції здійснюють спеціально уповноважені органи виконавчої влади відповідно до їх повноважень.

Періодичні перевірки діяльності пунктів проводяться за делегуванням повноважень держплемінспекцій зоотехнічними службами племпідприємств та службами ветеринарної медицини.