Про затвердження Інструкції з організації охорони державних музеїв, історико-культурних заповідників, інших важливих обєктів культури підрозділами Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України

З метою подальшого вдосконалення охорони пам'яток Музейного фонду України, історичних та культурних цінностей загальнодержавного значення, які зберігаються в державних музеях, історико-культурних заповідниках, інших важливих об'єктах культури, незалежно від їх виду, форм власності і відомчого підпорядкування, та на виконання комплексної програми "Музейна безпека"

1. Затвердити Інструкцію з організації охорони державних музеїв, історико-культурних заповідників, інших важливих об'єктів культури підрозділами Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України (додається).

2. Начальникам ГУМВС України в Автономній Республіці Крим, м. Києві та Київській області, УМВС України в областях та м. Севастополі, начальникам управлінь культури обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій забезпечити вивчення та безумовне виконання підлеглими вимог цієї Інструкції.

Рекомендувати міністру культури Автономної Республіки Крим керуватись у своїй роботі положеннями цієї Інструкції.

3. Контроль за виконанням наказу покласти на начальника Головного управління Державної служби охорони при МВС України Шаповала В.І. та начальника відділу музеїв Міністерства культури і мистецтв України В'ялець А.Ф.

1.1. Ця Інструкція визначає порядок організації охорони пам'яток Музейного фонду України, історичних та культурних цінностей загальнодержавного значення, які зберігаються в державних музеях, історико-культурних заповідниках, інших важливих об'єктах культури (далі - музеї), незалежно від їх виду, форм власності і відомчого підпорядкування, підрозділами Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України (далі - ДСО), а також головні вимоги до їх технічної укріпленості та обладнання охоронною, охоронно-пожежною і тривожною сигналізацією.

1.2. Інструкцію розроблено на основі законів України "Про міліцію", "Про музеї та музейну справу", постанови Кабінету Міністрів України від 10.08.93 N 615 "Про заходи щодо вдосконалення охорони об'єктів державної та інших форм власності", нормативних документів Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства культури і мистецтв України з питань збереження історико-культурних цінностей в музеях України.

1.3. Охорона музеїв здійснюється міліцейськими, воєнізованими, сторожовими, спеціалізованими підрозділами ДСО, а також за допомогою пунктів централізованої охорони цих підрозділів (далі - ПЦО).

1.4. Питання запровадження в музеях відповідного виду охорони визначається постановою Кабінету Міністрів України N 615, чинним законодавством та директорами музеїв, а якщо фінансування здійснюється вищими організаціями, - також за погодженням з ними.

1.5. Чисельність охорони музеїв визначається залежно від кількості постів, часу, потрібного для їх закриття, та річної планової норми робочого часу працівників, які безпосередньо здійснюють охорону цих музеїв.

1.6. Охорона музеїв підрозділами ДСО здійснюється на підставі укладених двосторонніх договорів.

1.7. Згідно з цією Інструкцією кожен директор музею з урахуванням особливостей музею розробляє та затверджує внутрішню інструкцію про організацію охорони.

1.8. Відповідальність за організацію охорони музею несуть його директор, а також головний зберігач фондів (завідувач фондів). Підрозділи ДСО несуть відповідальність за охорону музею в межах договору про охорону.

1.9. З метою посилення надійності охорони музеїв підрозділами ДСО згідно з умовами договору можуть використовуватися службові тварини (собаки, коні).

2.1. У разі письмового звернення директора музею до управління, відділу, відділення ДСО з проханням прийняти музей під охорону створюється міжвідомча комісія у складі представників музею, ДСО й Державного пожежного нагляду (далі - ДПН). У разі потреби в роботі комісії беруть участь представники інших служб органів внутрішніх справ та місцевих органів влади.

2.2. Комісія обстежує музей з метою узгодження виду охорони, визначення кількості постів, потреби обладнання засобами сигналізації та пожежогасіння, технічного укріплення, режиму роботи та інших умов забезпечення збереження музейних цінностей.

2.3. За результатами обстеження складається акт у двох примірниках, у якому зазначається:

- віддаленість музею від центру зони дії групи затримання ПЦО;

- загальна характеристика будівлі, території та огорожі музею;

- відповідність технічної укріпленості музею встановленим вимогам;

- стан організації перепусткового режиму в музеї;

- пожежно-технічна характеристика музею та його території;

- стан технічних засобів охорони, пожежної сигналізації, засобів зв'язку;

- рекомендації директору музею щодо технічного укріплення музею з конкретними термінами їх виконання.

2.4. Перший примірник акта з пропозиціями міжвідомчої комісії передається директору музею для виконання, а другий - підрозділу ДСО для здійснення контролю за усуненням недоліків і технічного нагляду за виконанням вимог проектно-кошторисної документації.

2.5. Після розгляду акта директор музею вживає заходів до усунення недоліків у технічній укріпленості музею й замовляє проектний кошторис на його обладнання охоронною, охоронно-пожежною та тривожною сигналізацією. Монтаж засобів сигналізації здійснюється за договором силами підрозділів ДСО чи інших організацій, які мають на це відповідний дозвіл (ліцензію).

2.6. Підрозділ ДСО, одержавши від директора музею письмове повідомлення про готовність музею до передачі під охорону, перевіряє повноту та якість виконання пропозицій міжвідомчої комісії за наслідками обстеження і залежно від цього приймає музей під охорону або відмовляє в цьому, зазначаючи причини відмови, про що письмово повідомляє директора музею.

2.7. Прийняття музею під охорону оформляється договором між підрозділом ДСО та дирекцією музею, в якому обумовлюються їхні обов'язки та відповідальність.

2.8. Водночас із укладенням договору про охорону готується дислокація, в якій зазначаються приміщення (територія), що підлягають охороні, місця несення служби (межі поста, маршруту) та особливі обов'язки нарядів ДСО.

2.9. Відділ (відділення) ДСО готує потрібну службову документацію на охорону й оборону музею, визначає порядок взаємодії нарядів ДСО з органами внутрішніх справ, іншими правоохоронними органами та адміністрацією музею на випадок виникнення надзвичайних ситуацій. Службова документація узгоджується з директором музею і знаходиться на посту охорони.

2.10. Відділ (відділення) ДСО, виходячи з кількості приміщень музею, часу їх охорони й розміру тарифу за конкретний вид охорони складає кошторис у двох примірниках, один з яких після узгодження вручає директору музею для подальшої оплати. Зміни вносяться до кошторису в разі перегляду умов договору, тарифів на послуги й обов'язково погоджуються з директором.

2.11. Відомості, що розкривають систему охорони та безпеки музею, розголошенню не підлягають. Ступінь обмеження доступу до цих відомостей визначається дирекцією музею.

3.1. Приміщення музеїв, що приймаються під охорону, повинні відповідати вимогам забезпечення їх надійного захисту від спроби протиправного проникнення сторонніх осіб, а також від інших злочинних посягань.

3.2. Будівля музею повинна мати капітальні стіни, надійні стелі та підлогу. Капітальними зовнішніми стінами слід вважати такі стіни, що виконані з цегляної кладки завтовшки 500 мм, бетонних блоків завтовшки не менш як 200 мм і залізобетонних панелей завтовшки 180 мм.

3.2.1. Стіни, суміжні з іншими установами або квартирами громадян, повинні за міцністю дорівнювати здвоєним гіпсобетонним панелям завтовшки 80 мм кожна з прокладеними між ними сталевими гратами з арматури, діаметр прутка якої становить не менше 10 мм і яка має вічко розміром не більше 150 х 150 мм, або цегляній стіні завтовшки не менше 120 мм, армованій металевою сіткою.

3.2.2. Зовнішні та внутрішні стіни, перекриття, підлога, перегородки, які не відповідають зазначеним у п.3.2.1 вимогам, ізсередини по всій площі мають бути укріплені стальними гратами та обштукатурені. Діаметр прутка грат має бути не менше 10 мм, а вічко - не більше 150 х 150 мм. Грати мають приварюватися до анкерів діаметром не менше 12 мм і з поступом 500 мм. Допускається кріплення грат дюбелями до залізобетонної поверхні за допомогою сталевої смуги розміром 100 х 50 х 6 мм. У разі неможливості виконання наведених вимог щодо механічного захисту музеїв через унікальність їх будівлі або архітектурної композиції дозволяється використовувати тільки технічні засоби охорони, але при цьому вимоги стосовно їх технічного оснащення значно підвищуються.

3.2.3. Усі розташовані в спорудах музею адміністративні та допоміжні приміщення надійно ізолюються від фондосховищ та експозиційних залів протипожежними стінами та перегородками згідно з вимогами діючих нормативних документів.

3.2.4. Приміщення фондосховища повинні бути ізольованими, мати капітальні стіни, стелю та підлогу. Внутрішні стіни (перегородки) мають відповідати вимогам п.3.2.1 цієї Інструкції. У старих будівлях допускаються перегородки з дощок, укріплених стальними гратами.

3.2.5. У разі межування приміщень музею з приміщеннями інших організацій, установ, технічними підвалами, під'їздами жилих будівель тощо стіни, перекриття, підлога, перегородки, які не відповідають вказаним вище вимогам, з внутрішнього боку по всій площині суміжної стіни укріплюються стальними гратами з характеристиками, вказаними в п.3.2.1 цієї Інструкції.

3.2.6. Приміщення музею мають відповідати всім вимогам правил пожежної безпеки.

3.3. Віконні отвори підвальних, напівпідвальних приміщень, приміщень першого поверху (а в окремих випадках також вищерозташованих поверхів, якщо поряд є будівельні конструкції: пожежні драбини, високі паркани, споруди тощо, які дозволяють проникнути в сусідні вікна), а також такі віконні отвори, що виходять на дах, після елементів їх блокування охоронною сигналізацією захищаються зсередини стаціонарними або декоративними розсувними гратами із сталевого пруття діаметром не менше 15 мм і з вічком 150 х 150 мм. Прути грат зварюються в кожному перехресті, а їхні кінці у віконних отворах замуровуються на глибину не менше 80 мм і заливаються цементним розчином. Тип, форма й спосіб кріплення та зачинення грат в обов'язковому порядку узгоджуються з органами ДПН.

3.3.1. Віконні отвори музеїв, розташованих у меморіальних спорудах, а також у приміщеннях пам'яток історії і архітектури, які історично пов'язані з їх колекціями, захищаються металевими декоративними гратами, що знімаються, або дерев'яними складними віконницями завтовшки 40 мм, установленими з внутрішнього боку на завісах з обов'язковим зачиненням грат на навісний замок. Допускається заміна металевих грат дерев'яними щитами або віконницями, які можуть бути встановлені як із внутрішнього, так і зовнішнього боку вікна. Досить ефективним засобом захисту скляних поверхонь (у тому числі експозиційних вітрин) є використання захисних ударостійких плівок.

3.4. Вхідні двері мають бути справними, добре підігнаними до коробки дверей, повнотілими, товщиною не менше ніж 40-50 мм, мати не менше двох урізних, що замикаються тільки вручну, замків. Завіси повинні розташовуватись із внутрішнього боку.

3.4.1. Одна стулка двостулкових дверей повинна обладнуватись двома штопорними шпінгалетами у верхній та нижній частинах. Діаметр шпінгалета - 10 мм, глибина отвору для нього - 30 мм.

3.4.2. У разі наявності засклених отворів у дерев'яних дверях з внутрішнього боку повинні встановлюватись металеві грати з прутів діаметром 10 мм та відстанню між вертикальними прутами не більше 100 мм, а між горизонтальними - не більше 150 мм. Допускається використання фігурних грат з тими ж параметрами.

3.4.3. Двері, що виходять у двір, а також запасні двері повинні оббиватися з обох боків листовим залізом завтовшки 0,6 мм із загинанням заліза на внутрішню поверхню дверей або на торець полотна. Оббиття дверей цинком та іншими м'якими металами не допускається.

3.4.4. Двері люків повинні бути повнотілими, завтовшки 40-50 мм, оббиті з обох боків листовим залізом завтовшки 0,6 мм. Двері люків мають міцно зачинятися зсередини на засув, а ззовні - на навісні комірні замки.

3.4.5. Дерев'яна обв'язка люка кріпиться до основного фундаменту металевими будівельними скобами зсередини.

3.4.6. Двері люків на горище мають бути повнотілі, оббиті з обох боків залізом, зачинятися ззовні на навісні замки за допомогою вушок та освітлені.

3.4.7. Вхід до фондосховища повинен мати двоє дверей з надійними замками, при цьому зовнішні двері мають бути металеві або дерев'яні, повнотілі, завтовшки не менше 40 мм, оббиті з обох боків листовим залізом завтовшки не менше 0,6 мм, із загинанням на торець дверей, а внутрішні - гратчастими, з металевих прутів діаметром не менше 15 мм та з вічками 150 х 150 мм. Обрамлення дверного отвору (коробки дверей) виготовляється зі сталевого профілю. У старих спорудах допускаються дерев'яні коробки, укріплені рівнобокими сталевими кутками 40 х 40 мм, завтовшки 4 мм, прикріплені до стіни штирями з арматурної сталі діаметром 10-12 мм та довжиною 120-150 мм.

3.5. Вентиляційні шахти та вентиляційні короби, що мають виходи на дах або в суміжні приміщення і своїми перерізами входять до приміщень, де зберігаються музейні цінності, обладнуються металевими гратами, зробленими з рівнобокого сталевого кутка 75 х 75 мм, завтовшки 6 мм, і арматури з прутів діаметром 14-16 мм на відстані 100 мм по вертикалі і 200 мм по горизонталі.

3.6. Розміщення особливо цінних експонатів в експозиції має проводитися з урахуванням виключення можливості їх безпосереднього вилучення. По можливості вони повинні знаходитись у вітрині з броньованого або укріпленого ударостійкою плівкою скла і кріпитись металевими скобами до експозиційного обладнання.

3.7. Експозиційне обладнання, де розміщуються особливо цінні експонати, надійно кріпиться до стіни або підлоги, що виключає можливість його вилучення разом з експонатами.

3.8. У багатоповерхових будівлях не рекомендується розміщувати особливо цінні експонати на першому й останньому поверхах. Як правило, вони розміщуються у віддалених від входу та виходу приміщеннях.

3.9. Підступи до особливо цінних експонатів повинні вільно проглядатися з місць перебування чергового персоналу.

3.10. У разі потреби навколо місць експонування особливо цінних експонатів використовуються додаткові спеціальні захисні засоби.

3.11. Вимоги до технічної укріпленості зовнішніх огорож

3.11.1. Огородження території музею (музею-садиби, панорами і т.ін.) за периметром має перешкоджати проходу туди осіб та проїзду транспорту, обминаючи контрольно-пропускні пункти.

3.11.2. Зовнішня огорожа не повинна мати лазів, проломів, інших пошкоджень, а також дверей, воріт тощо, які не зачиняються.

3.11.3. Темного часу доби прилегла до музеїв територія має освітлюватися. Рівень освітленості становить не менше 0,5 Лк на поверхні грунту. При цьому має забезпечуватись рівномірна освітленість території, на якій не має бути неосвітлених ділянок між джерелами світла.

3.12. Виняток з вимог можна зробити стосовно музеїв, розташованих у меморіальних спорудах, а також у приміщеннях пам'яток історії й архітектури, які історично пов'язані з колекцією музею.

4.1. При технічному оснащенні музеїв потрібно виходити з принципу індивідуального підходу до кожного з них, враховуючи його специфічні особливості. Система охоронної сигналізації повинна передбачати цілодобову охорону музею. При виборі засобів захисту слід мати на увазі, що найкращі результати захисту досягаються лише при оптимальному й раціональному сполученні механічних та технічних засобів охорони. При цьому потрібно враховувати, що в музеях функція охорони здійснюється в умовах вільного доступу відвідувачів.

4.2. При проектуванні комплексу технічних засобів охорони в музеї, заміні обладнання, реконструкції або ремонті будівлі чи системи сигналізації потрібно встановлювати тільки сучасну апаратуру, яка пройшла сертифікацію в установленому порядку. Підготовку та виконання робіт з обладнання музеїв технічними засобами охорони належить здійснювати згідно з:

- нормативними та типовими документами для проектування;

- технологічними картами та інструкціями з монтажу систем та приладів охоронної сигналізації;

- технічною документацією на вироби.

4.3. До технічних засобів охорони належать:

- охоронна, охоронно-пожежна та пожежна сигналізація;

- постовий зв'язок та тривожна сигналізація;

- технічні засоби контролю охорони.

4.4. При виборі технічних засобів охорони мають враховуватись такі головні чинники:

- особливості музею (характер наявних матеріальних цінностей, місця їхнього розташування, концентрація і т.ін.);

- структура музею (кількість та характеристика приміщень, їх розміри, розташування й кількість уразливих місць тощо);

- телефонізація і характеристика мережі електроживлення музею;

- місце розташування музею, рельєф місцевості.

4.5. Охоронна, охоронно-пожежна, пожежна та тривожна сигналізації, що встановлюються в приміщеннях музею, мають вписуватися в інтер'єр і не порушувати художнього сприйняття експонатів.

4.6. Охоронною сигналізацією обладнуються периметр музею та внутрішні приміщення, а також найбільш цінні музейні предмети; охоронно-пожежною або пожежною сигналізацією - відокремлені приміщення; тривожною сигналізацією - пости охорони та робочі місця співробітників музею (директора, доглядачів, наукових працівників), а також місця, зручні для подачі сигналу тривоги співробітниками музею.

4.7. Приміщення, де зберігаються музейні цінності, обладнуються технічними засобами охоронної сигналізації у два-три рубежі захисту з підключенням кожного на окремий ключ пульту централізованого нагляду (далі - ПЦН) підрозділу ДСО.

Якщо немає змоги підключити охоронно-пожежну сигналізацію на ПЦН, то музей має обладнуватися автономною сигналізацією з виведенням сигналу "Тривога" на пост охорони, а при відсутності фізичної охорони - на світлові та акустичні індикатори, встановлені ззовні музею. При цьому обов'язково укладається договір з директором музею на обслуговування сигналізації.

4.8. Виведення сигналу "Пожежа" здійснюється на приймальні прилади, встановлені на посту з цілодобовим перебуванням чергового (або іншого) персоналу.

4.9. Першим рубежем захищаються будівельні конструкції периметра музею: віконні та дверні отвори, люки, вентиляційні канали, некапітальні стіни, теплові вводи та інші елементи, доступні для проникнення ззовні. Як оповісники використовуються:

- для блокування віконних отворів - акустичні датчики руйнування скла підвищеної надійності, фольга, "Вікно-1" або аналогічні; грати обплітаються дротом НВМ перетином 0,2 кв.мм;

- для блокування дверних отворів - СМК-1(2, 3), вимикачі серії ВПК або аналогічні, дріт НВМ перетином до 0,2 кв.мм, фольга;

- для блокування некапітальних стін, стелі, підлоги, вітражів, вітрин - дріт НВМ, фольга, сейсмічні сповіщувачі, пастки ІМС-2, інфрачервоні сповіщувачі з діаграмою спрямованості "штора", акустичні сповіщувачі руйнування скла;

- для блокування люків, вентиляційних каналів - дріт НВМ перетином до 0,2 кв.мм, СМК-1(3).

4.10. Другим рубежем блокуються внутрішні об'єми та площі приміщень, а також уразливі місця з недостатньою технічною укріпленістю. Як оповісники охоронно-пожежної сигналізації використовуються оптико-електронні дуальної дії із дзеркальною оптикою, радіохвильові та інші прилади, які виявляють присутність порушника в приміщенні, а також виникнення диму та вогню в контрольованому просторі.

4.11. Третім рубежем обладнуються окремі найбільш цінні музейні предмети, у тому числі ті, що містять дорогоцінні метали та каміння. При цьому забезпечується цілодобове функціонування локальної сигналізації і блокування:

- засклених поверхонь вітрин - фольгою або сповіщувачами руйнування скла на розбиття та СМК-1 на зсув;

- зброї - на обрив дротом ПЕЛ 0,08 (0,1) мм та на зсув СМК-1, на дотик п'єзоелектричними сповіщувачами "Гюрза-50";

- орденів, медалей, монет - на обрив дротом ПЕЛ 0,08 (0,1) мм та на дотик сповіщувачами "Гюрза-50";

- картин - на вирізання полотна дротом ПЕЛ 0,08 (0,1) мм та на зсув рам картин (ікон) СМК-1, сповіщувачами "Гюрза-50".

4.12. Для блокування кількох розташованих в один ряд експонатів використовуються променеві інфрачервоні активні сповіщувачі, для блокування експонатів, розміщених на одній площині, - пасивні з діаграмою спрямованості "штора".

4.13. Допускається блокування експонатів, що зберігаються в сейфах, ємнісними сповіщувачами.

4.14. Тактика використання сповісників для блокування визначається при обстеженні.

4.15. Рекомендується застосовувати додаткові технічні засоби-пастки для посилення охорони приміщень музеїв з дво- та трирубіжною охороною. Пастками доцільно обладнувати ділянки (тамбури між дверима, коридори, ніші, внутрішні двері), що ведуть безпосередньо в приміщення з музейними цінностями та інші приміщення. Пастками служать, як правило, магнітоконтактні типу ІМС-1 та оптико-електронні сповіщувачі. Доцільно використовувати також і хімічні пастки.

4.16. Установлення сигналізації та її структура повинні забезпечувати збереження функцій (хоча б першого охоронного рубежу) при відключенні електроенергії. Для цього живлення приймально-контрольних приладів (далі - ПКП) здійснюється від резервних джерел струму. У разі відсутності резервного електроживлення потрібно використовувати ПКП, які забезпечують контроль шлейфів сигналізації при знеструмленні шляхом їх підключення до ПЦО безпосередньо.

4.17. Джерела безперебійного живлення повинні забезпечувати працездатність технічних засобів охорони не менше 4 (чотирьох) годин виходячи з часу, потрібного для виконання заходів щодо посилення охорони музею.

4.18. Організація багаторубіжного захисту залежить від ряду умов у музеї, що охороняється (наявність фізичної охорони, резервного живлення, кількість телефонних ліній тощо). У разі наявності фізичної охорони в музеї на посту встановлюється ПКП малої інформаційної ємності (концентратор) типу "Рубін-3", "Рубін-6", "Топаз-М", "Карат", "Атлас-2М" та централі (бажано з кириличною клавіатурою) для дублювання всіх сигналів "Тривога" з докладною інформацією ділянки порушення блокування. Залежно від системи охоронно-пожежної сигналізації окремі ключі концентратора (локальна сигналізація, фондосховище, обплетення грат, шлейфи пожежної сигналізації) або весь концентратор установлюються на режим без права несанкціонованого відключення вічок.

4.19. Другий рубіж підключається на ПЦО з використанням апаратури ущільнення типу "Атлас-3(6)". Побудова третього рубежу захисту аналогічна.

4.20. Для підвищення тактичної надійності охорони рекомендується маскування та приховане встановлення засобів охоронної сигналізації, чим значно ускладнюється деблокування порушником установлених засобів сигналізації та практично виключається можливість обходу порушником ділянок, що охороняються.

4.21. Для маскування засобів сигналізації використовуються елементи оформлення заблокованих конструкцій, оздоблення інтер'єру, конструктивні особливості приміщень, що охороняються (ніші, виступи тощо). Найбільш підходять для маскування сповіщувачі та централі, що працюють по радіоканалу.

4.22. Кількість ключів (кодів) ПЦН, що використовуються для охорони, залежить від наявних телефонних ліній, але повинна бути не менше п'яти (експозиція музею-2, фондосховище-2, тривожна сигналізація-1). Допускається підключення денної тривожної сигналізації до другого рубежу охорони експозиції музею. Для організації ефективної централізованої охорони музеїв, що зберігають зброю, вироби з дорогоцінних металів та каміння, картини, інші особливо цінні музейні предмети, необхідно мати не менше шести кодів ПЦО з урахуванням локальної сигналізації.

4.23. При недостатній технічній укріпленості музею кількість рубежів охорони повинна бути збільшена.

4.24. Якщо в музеї є декілька приміщень, що потребують багаторубіжної охорони, але технічних можливостей для цього немає, рекомендується застосовувати апаратуру охоронної сигналізації, яка працює по зайнятих телефонних лініях ("Атлас-3", "Атлас-6" або аналогічних) і може підключатися до абонентських ліній сусідніх телефонізованих об'єктів чи таксофонних ліній. Дозволяється використовувати ПКП високої інформаційної ємності типу "Атлас-2М", "SPIN-VB", "VISTA".

4.25. Кількість шлейфів охоронної сигналізації кожного рубежу і шлейфів тривожної сигналізації повинна визначати місце виникнення фактора небезпеки і оперативно відреагувати на порушення.

4.26. Система охоронної сигналізації має передбачати цілодобову охорону за допомогою ПЦО елементів периметра (вікон, некапітальних стін, люків і т.ін.), що в денний час не порушуються.

4.27. У музеях, що мають відкриті майданчики, для захисту від проникнення на територію доцільно використовувати засоби периметрової сигналізації типу "Рубіж-1(2)" або аналогічні, що підключаються до окремих ПКП або концентраторів, встановлених на посту фізичної охорони (за наявності технічної можливості - на ПЦО).

4.28. Технічна експлуатація засобів охоронно-пожежної сигналізації здійснюється підрозділами ДСО при МВС України згідно з наказом МВС України від 22.06.92 N 498.

4.29. Апаратура технічних засобів охорони (концентратори, ПКП, електроблоки тощо) повинна встановлюватися в спеціальних приміщеннях або місцях, недоступних для сторонніх осіб і зручних для їх обслуговування. Клемні кришки ПКП, сповісників та іншого обладнання, розгалужувальні коробки опечатуються чи пломбуються.

4.30. Кінцеві пристрої мають знаходитися в кінці шлейфа. Потрібно обов'язково пропаяти всі з'єднання шлейфа сигналізації.

4.31. Засоби периметрової охоронної сигналізації території розміщуються на огорожі або вздовж неї. Вибір конкретних типів засобів охоронної сигналізації проводиться залежно від рельєфу місцевості, наявності смуги відчуження та її ширини, довжини периметра.

4.32. Окремо виходячи з умов території музею і за рішенням його керівництва здійснюється блокування паркової скульптури, павільйонів та інших будівель з використанням таких засобів сигналізації, які за тактико-технічними характеристиками максимально відповідають конкретним вимогам.

5.1. Підключенню до ПЦО підлягають споруди музеїв, що мають належний стан технічної укріпленості та обладнані засобами охоронно-пожежної сигналізації згідно з вимогами цієї Інструкції.

5.2. Перед закриттям музею черговий науковий працівник або особа, відповідальна за охорону (далі - уповноважений представник музею), перевіряє всі приміщення музею, вмикає сигналізацію кожного приміщення, закриває їх та здійснює здачу музею під охорону ПЦО. Одержавши підтвердження чергового пульту керування ПЦО про те, що музей взято під охорону, уповноважений представник музею залишає його.

5.3. У разі спрацювання сигналізації під час охорони музею ПЦО уповноважений представник музею за інформацією підрозділу ДСО повинен прибути в музей і разом з представником ДСО з'ясувати причину спрацювання сигналізації. Якщо під час огляду приміщення музею виявлено порушення його технічної укріпленості чи пошкодження сигналізації, то вживаються заходи щодо їх усунення. У разі виходу з ладу телефонної лінії або знеструмлення охорона музею забезпечується ДСО шляхом виставлення тимчасової фізичної охорони. Адміністрацією музею вживаються термінові заходи до полагодження телефонної лінії або електромережі.

Про відкриття музею складається відповідний акт, який підписується уповноваженим представником музею та представником підрозділу ДСО.

5.4. Після усунення причини спрацювання сигналізації музей вдруге здається під охорону ПЦО.

5.5. Зняття музею з охорони здійснює уповноважений представник музею шляхом повідомлення на ПЦО в установленому порядку про відкриття музею.

6.1.1. Підрозділ ДСО відповідно до умов укладеного договору, нормативних документів МВС України забезпечує:

- охорону музею, музейних та матеріальних цінностей, окремих його приміщень і прилеглої території;

- охорону громадського порядку, здійснення перепусткового режиму та взаємодію з персоналом музею у цих питаннях.

6.1.2. Охорона музею здійснюється шляхом виставлення потрібної кількості нарядів ДСО або підключення його приміщень на ПЦО.

6.1.3. Відповідальними за підготовку нарядів посадовими особами підрозділу ДСО перед їх заступанням на службу перевіряється готовність працівників до її несення та проводиться інструктаж. В інструктажах нарядів ДСО можуть брати участь керівний та інспекторський склад управлінь, відділів (відділень) ДСО, а також директори музеїв.

6.1.4. Працівники охорони виконують службові обов'язки у форменому одязі, а також належним чином екіпіровані та озброєні. Вид зброї і її кількість визначаються з урахуванням оперативної обстановки командиром стройового підрозділу ДСО згідно з чинним законодавством України, нормативними документами МВС України.

6.1.5. Наряди, що заступають на службу в нічний час, повинні у разі потреби екіпіруватися ракетницями з освітлювальними та сигнальними ракетами.

6.1.6. Служба працівників міліції, сторожових та воєнізованих підрозділів з охорони музеїв (далі - постові) організується, як правило, за сторожовим розрахунком, у дві зміни по 12 годин кожна. Для охорони віддалених музеїв з метою забезпечення потрібного резерву працівників охорони на випадок можливих ускладнень обстановки служба може бути організована за вартовим розрахунком.

6.1.7. При організації служби за вартовим розрахунком вільні від служби постові, які входять до складу варти, мають постійно перебувати у вартовому приміщенні, мати при собі зброю, відповідні спеціальні засоби і бути готовими діяти за сигналом "Тривога".

6.1.8. Пости охорони розташовуються в місцях, які забезпечують максимальний зоровий контроль за приміщеннями (територією) музею і дозволяють своєчасно вживати відповідних заходів реагування на ситуації, що виникають. Вони обладнуються кнопками тривожної сигналізації та прямим телефонним зв'язком із приміщенням для нарядів, черговим підрозділу ДСО, ПЦО, а останні - телефонним або радіозв'язком з черговою частиною територіального органу внутрішніх справ.

6.1.9. Для посилення охорони окремих музеїв, що розташовані на значній відстані від населених пунктів, де дислокуються підрозділи міліції та чергові частини територіальних органів внутрішніх справ (музеї народної архітектури та побуту, меморіальні та інші музеї), у відповідних місцях можуть установлюватися блок-пости службових собак.

6.1.10. Службові собаки можуть також застосовуватися для виявлення осіб, які залишились на території музею після його закриття.

6.1.11. Служба міліції з охорони таких музеїв може бути організована стаціонарними постами та пересувними маршрутами з використанням автомототранспорту та верхових коней, для чого вводяться спеціальні моторизовані або кавалерійські підрозділи (відділення, взводи).

6.1.12. Зміна нарядів охорони в музеї проводиться обов'язково в присутності командира відділення (старшого зміни) і посадових осіб ДСО, призначених для цього начальником підрозділу ДСО, про що робиться запис у журналі прийняття - здачі поста.

6.1.13. Контроль за несенням служби нарядів охорони музеїв здійснюється посадовими особами МВС України та ДСО.

6.1.14. Періодичність та порядок перевірок несення служби нарядами охорони визначаються вимогами нормативних актів МВС України та Головного управління ДСО при МВС України.

6.1.15. Результати перевірки стану технічної укріпленості, організації охорони, перепусткового режиму, зауваження щодо дій нарядів за сигналом "Тривога" і пропозиції стосовно їх удосконалення оформлюються актом довільної форми.

6.1.16. При проведенні перевірок оголошувати учбову тривогу в музеї мають право:

- Міністр внутрішніх справ України, начальники територіальних управлінь внутрішніх справ, а також їх заступники;

- керівний та інспекторський склад ГУДСО при МВС України, управлінь, відділів ДСО при ГУМВС, УМВС;

- керівний та інспекторський склад Головного штабу МВС України, штабних підрозділів ГУМВС, УМВС;

- начальники територіальних органів внутрішніх справ, підрозділів ДСО та їх заступники.

6.1.17. Директори музеїв, посадові особи, відповідальні за збереження музейних цінностей, мають право:

- у присутності представників ДСО перевіряти організацію та несення служби нарядами з охорони музеїв, а також працездатність інженерно-технічних засобів охорони (зауваження з питань охорони музеїв представниками їх адміністрації подаються тільки посадовим особам ДСО);

- отримувати від посадових осіб ДСО інформацію про події, пов'язані з охороною музеїв;

- подавати письмові пропозиції стосовно тимчасового посилення охорони окремих приміщень музеїв у межах встановленої чисельності постів;

- звертатися завчасно до посадових осіб ДСО з пропозиціями про забезпечення охорони співробітників музею, які супроводжують музейні цінності за межі музею.

6.2.1. Командир відділення (старший наряду міліції), старший наряду воєнізованої та сторожової охорони оперативно підпорядковані начальнику територіального органу внутрішніх справ, а прямо - начальнику відділу (відділення) ДСО та його заступникам, черговому ПЦО, командиру стройового підрозділу міліції охорони, керівнику підрозділу воєнізованої та сторожової охорони в порядку, передбаченому чинними нормативними актами МВС України. У разі розміщення (або несення) служби в одному музеї одночасно міліцейської, воєнізованої та сторожової охорони загальне керівництво всіма нарядами здійснює командир відділення (старший наряду міліції).

6.2.2. Командир відділення (старший наряду міліції), старший наряду воєнізованої та сторожової охорони організовують свою роботу згідно з вимогами нормативних документів МВС України, цієї Інструкції, завдань, що визначені договором, та зобов'язані:

6.2.2.1. Знати службові обов'язки постових, особливості охорони музею, забезпечення його безпеки, порядок дій за планом оборони та при забезпеченні перепусткового режиму.

6.2.2.2. Щомісяця складати графік роботи особового складу охорони. Забезпечувати своєчасне виставлення в музеї постів, передбачених дислокацією. У разі потреби безпосередньо нести службу з охорони музею. Копію графіка при потребі вручати директору музею.

6.2.2.3. Проводити зміну постових, здійснювати контроль за несенням ними служби на постах, додержанням правил користування табельною зброєю.

6.2.2.4. Стежити за працездатністю засобів зв'язку, технічних засобів охорони, наявністю протипожежного обладнання та здійсненням постовими перепусткового режиму.

6.2.2.5. Доповідати черговому ПЦО, а також інформувати директора музею про стан охорони, зміну нарядів та виявлені недоліки.

6.2.2.6. Під час роботи музею подавати допомогу наряду охорони в забезпеченні перепусткового режиму, громадського порядку в приміщенні музею та на його території.

6.2.2.7. У разі нападу на музей або на наряд охорони негайно подати сигнал "Тривога" черговому територіального органу внутрішніх справ, на ПЦО і вжити заходів до відбиття нападу та затримання правопорушників.

6.2.2.8. Реагувати на сигнали сповіщення та інформацію працівників музею стосовно протиправних дій відвідувачів, вживати заходів щодо їх припинення.

6.2.2.9. При раптовому захворюванні доповісти безпосередньому начальнику, черговому ПЦО або черговому територіального органу внутрішніх справ, поінформувати про це директора музею та покласти виконання своїх обов'язків на одного з постових охорони музею.

6.2.2.10. При захворюванні постового доповісти безпосередньому начальнику, командиру стройового підрозділу ДСО, черговому ПЦО, поінформувати про це директора музею та забезпечити заміну хворого.

6.2.3. Командиру відділення (старшому наряду міліції), старшому наряду воєнізованої та сторожової охорони під час несення служби забороняється:

- без дозволу начальника відділу (відділення) ДСО, командира стройового підрозділу, чергового ПЦО залишати будівлю та територію музею, що охороняється;

- допускати будь-кого в кімнату охорони, окрім осіб, зазначених у цій Інструкції, вести приватні розмови або в інший спосіб відволікатись від виконання службових обов'язків;

- змінювати порядок зміни нарядів, дислокацію постів, зменшувати їх кількість, переміщувати постових, окрім випадків, пов'язаних з виникненням надзвичайних подій, що загрожують як музею, що охороняється, так і життю постових;

- розголошувати будь-кому інформацію стосовно музею, порядку його охорони, особливостей збереження цінностей.

6.3.1. Постовий підпорядковується командиру відділення (старшому наряду міліції), старшому наряду воєнізованої та сторожової охорони.

6.3.2. Під час несення служби постовий перебуває в оперативному підпорядкуванні чергового ПЦО, територіального органу внутрішніх справ та підтримує зв'язок з керівництвом музею.

6.3.3. Постовий несе службу згідно з вимогами відповідних нормативних документів МВС України, цієї Інструкції, завдань, визначених договором, та особливих обов'язків постового на посту.

6.3.4. Особливі обов'язки на посту розробляються відділом (відділенням) ДСО та узгоджуються з директором музею.

6.3.5. Постовому визначається місце несення служби, завдання та відповідальність при несенні служби, а також порядок:

- прийняття під охорону та здачі з охорони приміщень музею, що підключені на ПЦО;

- прийняття на зберігання та видачі ключів від приміщень музею;

- допуску до приміщень, що охороняються, в неробочий час;

- дій при надзвичайних ситуаціях (пожежі, нападі, інших спробах злочинних зазіхань тощо), при порушеннях відвідувачами правил огляду експозиції;

- дій при проведенні учбових тривог;

- зв'язку з постовими сусідніх постів, персоналом музею, черговими ПЦО та територіального органу внутрішніх справ;

- доповіді черговому ПЦО, територіального органу внутрішніх справ, на центральний пост про стан та результати несення служби;

- дій при проведенні виставок та інших масових заходів;

- вивозу (виносу) матеріальних цінностей при здійсненні на посту перепусткового режиму;

- приймання їжі.

6.3.6. Постовий повинен мати список відповідальних осіб музею, які мають право на відчинення приміщень та доступ до музею, зі зразками їх підписів, а також зразки відбитків печаток, якими опечатуються приміщення музею згідно із затвердженою дислокацією.

6.3.7. Постовий зобов'язаний:

6.3.7.1. Твердо знати свої службові обов'язки, порядок несення служби та її особливості. Вміти користуватися технічними засобами охорони, засобами зв'язку та протипожежним обладнанням.

6.3.7.2. Перед заступанням на пост перевірити справність технічних засобів охорони, зв'язку, тривожної сигналізації, протипожежного обладнання. У разі їх несправності зробити запис у відповідному журналі, доповісти про це своєму керівництву та поінформувати директора музею.

6.3.7.3. У присутності особи, яка проводить зміну наряду, та постового, який змінюється, прийняти службову документацію і майно на посту згідно з описом, про що розписатись у журналі прийняття-здачі поста.

6.3.7.4. При прийнятті під охорону приміщень музею:

- спільно з уповноваженим представником музею перевірити його приміщення;

- бути присутнім при закритті та опечатуванні приміщень, звіряти відбитки печаток з їх зразками;

- прийняти на збереження ключі від приміщень музею (ключі повинні зберігатись у спеціальному сейфі або на заскленій номерній дошці, які замикаються постовим та опечатуються уповноваженим представником музею), про що розписатись у журналі прийняття - видачі ключів;

- включити сигналізацію та здати її на ПЦО;

- розписатись у журналі прийняття-здачі приміщень музею під охорону.

6.3.7.5. При передачі приміщень уповноваженому представнику музею:

- зняти сигналізацію музею з-під нагляду ПЦО;

- спільно перевірити контрольні талони в замках та цілісність печаток;

- видати ключі від приміщень музею, про що розписатись у журналі прийняття-видачі ключів;

- розписатись у журналі прийняття-здачі приміщень музею.

6.3.8. У разі виявлення пошкоджень дверей, замків, печаток, будь-яких інших ознак проникнення до музею, у випадках пожежі, інших надзвичайних подій негайно доповісти про це в чергову частину підрозділу ДСО (у разі її відсутності - на ПЦО), територіального органу внутрішніх справ, пожежної охорони та викликати директора музею, головного зберігача (завідувача фондами) і забезпечити охорону місця події.

Про відчинення приміщення складається акт, який підписується присутніми посадовими особами музею, а також спеціальних та аварійних служб.

6.3.9. Пильно та сумлінно охороняти музей, здійснювати перепустковий режим, що встановлений у ньому. Перевіряти перепустки в усіх без винятку осіб, особливу увагу звертати на термін дії перепустки, відповідність фотографії особі власника, наявність печатки, підпису особи, яка видала перепустку, та його відповідність зразкам, що знаходяться на посту. При перевірці тимчасових перепусток діяти відповідно до інструкції про перепустковий режим у музеї.

6.3.10. Вивезення (винесення) культурних та матеріальних цінностей здійснюється у порядку, установленому в музеї. При цьому треба стежити за тим, щоб кількість предметів, що вивозяться (виносяться), суворо відповідала кількості предметів, зазначеній у накладній, та вилучати останню, а в разі вивезення (винесення) культурних цінностей за межі держави звіряти відповідність предметів, зазначених у накладній та у свідоцтві на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей з території України. У разі відсутності свідоцтва встановленої форми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2000 N 984 "Про затвердження зразка свідоцтва на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей з території України", або невідповідності зазначених культурних цінностей у товаротранспортній накладній та у свідоцтві діяти відповідно до пунктів 9.11 та 9.12 цієї Інструкції.

6.3.11. Накладні реєструвати в журналі обліку і після закінчення робочого дня передавати особам, які видали вказані накладні, а при зміні - постовому, який заступає на пост.

Свідоцтва реєструються в журналі обліку, де зазначати:

- заявника;

- дані паспорта громадянина України або іншого документа, що засвідчує особу;

- кількість предметів;

- оцінку предметів, що вивозяться (страхова оцінка);

- куди вивозяться предмети, тимчасово чи назавжди, мета;

- підставу (висновок державної експертизи);

- хто видав свідоцтво та прізвище посадової особи.

6.3.12. Під час проведення виставок, інших масових заходів у музеї або на його території забезпечувати громадський порядок та вести нагляд за відвідувачами. Реагувати на сигнали оповіщення та інформацію персоналу музею про протиправні дії порушників.

6.3.13. При нападі на музей або на постового, а також у разі скоєння злочину чи порушення громадського порядку в музеї або поблизу нього негайно подавати сигнал "Тривога" черговому ПЦО, черговому територіального органу внутрішніх справ, вживати заходів до відбиття нападу, припинення злочину (правопорушення), затримання злочинців та порушників громадського порядку відповідно до плану оборони. Поінформувати про це адміністрацію музею.

6.3.14. Вести в журналі перевірок стану засобів сигналізації та реєстрації їх спрацювань облік несправностей цих засобів і сигналів "Тривога", що від них надходять.

6.3.15. При спрацюванні тривожної сигналізації в музеї закрити вхід та вихід, повідомити про це адміністрацію музею. Дотримуючись заходів безпеки, з'ясувати причину надходження сигналу "Тривога" та діяти залежно від обстановки, посиливши нагляд за фондосховищами, експозиційними залами, виставками, робочими кімнатами. Пропустити до музею за паролем групу, яка прибула з територіального органу внутрішніх справ, ДСО. Доповісти обстановку старшому групи та діяти згідно з його вказівками.

6.3.16. Відчиняти вхідні двері в неробочий час особам, які мають право на вхід для перевірки служби наряду, за окремим списком.

6.3.17. При виникненні сумніву щодо особи, яка перевіряє службу, доповісти про це черговому ПЦО, територіального органу внутрішніх справ і діяти згідно з їх вказівками.

6.3.18. Систематично в установленому порядку не менше одного разу на годину доповідати черговому ПЦО, територіального органу внутрішніх справ про результати несення служби в музеї. Про напад повідомляти негайно, використовуючи технічні засоби.

6.3.19. У разі раптового захворювання доповісти про це командиру відділення (старшому наряду міліції), старшому наряду воєнізованої або сторожової охорони, а за його відсутності - черговому ПЦО, поінформувати директора музею та продовжувати нести службу до прибуття заміни.

6.3.20. Постовому забороняється:

- залишати свій пост, поки останній не буде замінено або знято;

- приймати від будь-кого для передачі іншим особам які-небудь предмети;

- допускати в музей осіб, які не мають на це права, або тих, хто прибув у неробочий час, у тому числі вільних від несення служби постових;

- передавати та пред'являти будь-кому табельну зброю;

- допускати в музей озброєних осіб, за винятком випадків, передбачених інструкцією про перепустковий режим;

- самостійно здавати на ПЦО під охорону або знімати з охорони фондосховище та інші приміщення музею;

- повідомляти стороннім особам будь-які відомості про обстановку в музеї, пароль, код на ПЦО та розголошувати відомості стосовно особливостей музею, порядку збереження цінностей та організації його охорони;

- спати або в інший спосіб відволікатись від несення служби.

6.4.1. Для музеїв, що охороняються нарядами ДСО, на випадок розбійних нападів, актів вандалізму, пожеж, аварій, загрози вибуху, стихійного лиха та інших надзвичайних обставин розробляються плани оборони.

6.4.2. План оборони музею готується територіальним органом внутрішніх справ та підрозділом ДСО з урахуванням особливостей музею, його розташування на місцевості і призначений для координації дій особового складу органів внутрішніх справ та нарядів охорони при виникненні надзвичайних ситуацій. План оборони в частині взаємодії наряду охорони, територіального органу внутрішніх справ та працівників музею узгоджується з його директором та затверджується начальником відповідного територіального органу внутрішніх справ.

6.4.3. План оборони зберігається в чергових частинах територіального органу внутрішніх справ та його підрозділів, задіяних у проведенні операції, а витяги з плану оборони стосовно порядку дій постових при охороні музею та його працівників - у постових та директора музею; витяги щодо порядку дій нарядів ДСО зберігаються в черговій частині підрозділу ДСО, а в разі її відсутності - на ПЦО (в окремих папках).

6.4.4. Відповідальність за своєчасне внесення змін до плану оборони та додатків до нього в частині, що стосується технічної укріпленості, змін дислокації постів та маршрутів, покладається на начальника відділу (відділення) ДСО.