Про затвердження Інструкції з бонітування овець, Інструкції з ведення племінного обліку у вівчарстві та зразків форм племінного обліку у вівчарстві

за продуктивними ознаками суттєво переважають овець I класу.

До цього класу можна відносити тварин з окремими видатними показниками продуктивності.

6.4.5.3. До I класу відносять тварин, які характеризуються міцною конституцією, доброю пристосованістю і відповідають вимогам стандарту породи.

6.4.5.4. До II класу відносять тварин, які за живою масою чи настригом вовни не відповідають вимогам I класу, з огрубілою вовною і продуктивністю не нижче встановлених мінімальних показників.

6.4.5.5. Тварин з однорідною вовною, ослабленою конституцією, вадами екстер'єру, низькою продуктивністю вибраковують.

6.4.6. Бонітувальний ключ

Запис результатів індивідуального бонітування овець проводять відповідно до спеціальної системи шифрів та умовних позначень основних селекційних ознак (додатки 21, 22), для опрацювання даних на персональному комп'ютері.

7.1. Основні принципи добору і підбору овець тонкорунних та напівтонкорунних порід

Селекційно-племінна робота включає індивідуальну оцінку типу й продуктивності, добір, підбір, формування селекційної структури стада.

Селекційну структуру стада створюють добором та підбором овець за продуктивністю й племінною цінністю.

У всіх господарствах виділяють:

основних баранів-плідників;

резервних баранів-плідників, які відповідають вимогам класу "еліта".

7.1.1. У селекційне ядро відбирають вівцематок за походженням, племінною цінністю, власною продуктивністю з урахуванням результатів лабораторних методів оцінки якості вовни.

7.1.1.1. Формування селекційного ядра вівцематок

При створенні селекційного ядра враховують, що:

кількість вівцематок селекційного ядра залежить від наявної кількості тварин класу "еліта", їх продуктивності і становить 10-15%. Вівцематки селекційного ядра за настригом чистої вовни повинні перевищувати елітних вівцематок стада не менше як на 30-35%.

7.1.1.2. Селекційне ядро за складом і кількістю поголів'я порівняно постійне, його поповнюють переважно за рахунок найпродуктивніших ярок, які походять від вівцематок цієї отари.

7.1.2. У племінних заводах (далі - племзавод) і племінних репродукторах (далі - племрепродуктор) з елітних вівцематок і ярок відбирають кращих для формування селекційного ядра. Решту вівцематок формують в отари за племінною цінністю - елітні, I класу.

7.1.2.1. У селекційному ядрі племзаводів проводять поглиблену селекцію, багатоступеневий добір та індивідуальний спеціальний підбір для одержання видатних тварин.

7.1.2.2. Племінну роботу у племзаводах і племрепродукторах проводять науковці за участю фахівців господарства.

7.1.3. У товарних стадах маточне поголів'я розподіляють на групи:

селекційна отара, що складається з елітних і кращих вівцематок I класу;

вівцематки I класу;

вівцематки II класу.

7.1.4. Підбір овець

Залежно від мети селекції та статусу стада (племінне або неплемінне) застосовують підбір однорідний (гомогенний) або різнорідний (гетерогенний). Це здійснюють індивідуальним чи груповим (класним) методом.

7.1.4.1. У племзаводах і племрепродукторах застосовують підбір:

індивідуальний - в отарах селекційного ядра, з урахуванням лінійної належності. При цьому керуються тим, що до вівцематок, які відповідають прийнятому в стаді напряму селекції і мають високі показники продуктивності, слід підбирати видатних баранів-плідників, щоб одержати потомство з високою племінною цінністю, тобто здійснюють однорідний (гомогенний) підбір;

індивідуальний, однорідний і різнорідний поліпшуючий - до вівцематок, які мають одну або кілька видатних ознак (добру м'ясність, високий настриг тощо), підбирають високопродуктивних баранів-лідерів;

груповий (поотарний) - в отарах решти племінних вівцематок, яких використовують для одержання племінного молодняку;

поотарний поліпшуючий - в отарах вівцематок II класу з використанням високопродуктивних баранів.

7.1.4.2. У товарних господарствах, як правило, застосовують класний (поотарний) однорідний поліпшуючий підбір з використанням високопродуктивних баранів.

7.1.4.3. У господарствах, де застосовують промислове або перемінне схрещування, на вівцематках класів "еліта" та I використовують баранів-плідників планової породи з метою одержання чистопородного молодняку (ярок). На решті вівцематок використовують баранів-плідників інших порід.

7.1.5. Розведення овець за лініями

У племзаводах і племрепродукторах для вдосконалення цінних господарсько-корисних ознак практикують розведення овець за генеалогічними та заводськими лініями.

7.1.5.1. Лінії створюють на баранів-плідників, видатних за власною продуктивністю та якістю потомства. Лінію консолідують однорідним підбором з використанням інбридингу. З одержаних потомків відбирають високопродуктивних баранів і ярок, які мають схожий з родоначальником тип, характеристику та рівень продуктивності.

7.1.5.2. Підбір овець у лініях при їх створенні і при подальшому вдосконаленні здійснюють індивідуально з урахуванням:

конституціонально-продуктивних особливостей;

родоводу;

результатів попереднього підбору.

При відмінних результатах попереднього підбору поєднання пар по змозі повторюють, а при незадовільних - коригують.

7.1.5.3. Лінія, як правило, існує поки в ній зберігаються генеалогічна структура і специфічна характеристика продуктивності та висока ефективність використання лінійних тварин для поліпшення стада, типу чи породи.

7.2. Основні принципи добору і підбору овець смушкових порід

7.2.1. У смушковому вівчарстві добір тварин проводять при бонітуванні ягнят у віці 2-3 днів.

При доборі в ягнят ураховують:

стать;

у числі кількох народився;

розвиток;

конституцію;

живу масу ягнят;

забарвлення, відтінок і розцвітку, при цьому в чорних ягнят додатково визначають інтенсивність пігментації волосу, у кольорових - вирівняність забарвлення;

смушкові типи;

розміри завитків за шириною;

форму і тип завитків;

довжину вальків;

щільність завитків;

густоту волосу;

характер шовковистості волосу;

блиск;

чіткість рисунка;

оброслість голови, ніг, черева і жирової подушки хвоста завитим волосом, що утворює рисунок;

товщину, щільність, запас шкіри;

завитість волосу;

фігурність смушка.

7.2.2. У племзаводах і племрепродукторах при доборі баранчиків на плем'я дотримуються таких вимог:

племінні каракульські баранчики повинні походити від однорідного підбору батьків за смушковими типами у межах відповідного забарвлення;

чорних каракульських баранчиків відбирають, як правило, від однорідного за забарвленням підбору чорних овець;

чорні каракульські й сокільські баранчики, одержані від різнорідного за забарвленням підбору чорних і сірих батьків, можуть бути залишені на вирощування тільки з метою використання їх на сірих вівцематках;

сірих каракульських і сокільських баранчиків відбирають тільки від однорідного за забарвленням підбору батьківських пар.

7.2.3. Відібраних на вирощування племінних баранчиків додатково переглядають й оцінюють у віці:

12-15 днів - за ступенем збереження завитків, пігментації, шовковистості, блиску волосу та розвитком;

3-4-місяців та 17-18 місяців - за розвитком і конституцією.

При оцінці баранів у віці 17-18 місяців визначають їх подальше використання. Кращих елітних баранів, які походять від висококласних батьків, відбирають для перевірки за якістю потомства.

7.2.4. У господарствах з розведення овець смушкових порід застосовують такі типи підбору:

однорідний (гомогенний) - підбір тварин, подібних за багатоплідністю смушковим типом, забарвленням, розміром завитка тощо;

різнорідний (гетерогенний) - підбір тварин, різних за багатоплідністю, смушковим типом, забарвленням, розміром завитка тощо;

споріднений - підбір тварин, споріднених між собою в будь-якому ступені. Цей тип підбору допускають тільки в племзаводах при поглибленій селекції;

неспоріднений - підбір тварин, які зовсім не споріднені між собою;

індивідуальний - підбір до кожної вівцематки певного барана-плідника, який застосовують у племзаводах при поглибленій селекції;

класний (груповий) - підбір висококласних баранів до певної групи вівцематок.

7.2.4.1. Підбір за смушковими типами, незалежно від забарвлення овець, здійснюють за схемою:

у господарствах, що спеціалізуються на виробництві каракульських смушків жакетної групи, до всіх вівцематок підбирають тільки баранів жакетного смушкового типу;

у господарствах, що спеціалізуються на виробництві каракульських смушків плоскої групи, до всіх вівцематок підбирають баранів тільки плоского смушкового типу;

у господарствах, які спеціалізуються на виробництві каракульських смушків ребристої групи, до всіх вівцематок підбирають баранів тільки ребристого смушкового типу.

7.2.4.2. Баранів кавказького смушкового типу не допускають до відтворення. До вівцематок кавказького смушкового типу підбирають баранів жакетного, плоского та ребристого смушкових типів. У господарствах, які спеціалізуються на виробництві сірих смушків, застосовують різнорідний підбір чорних та сірих овець і однорідний підбір сірих овець. У стадах помісних і смушкових овець застосовують вбирне схрещування з асканійськими багатоплідними каракульськими баранами.

7.2.4.3. При підборі для парування якість баранів-плідників повинна бути значно вищою, ніж підібраних до них вівцематок.

7.3. Основні принципи добору і підбору овець української гірськокарпатської породи

Основне завдання добору полягає в тому, щоб залишити для подальшого розведення тварин, які відповідають обраному напряму селекції, що вирішується у процесі всебічної оцінки продуктивних і племінних якостей овець. Для цього необхідно проводити:

оцінку баранів за походженням та власною продуктивністю;

оцінку і формування маточного поголів'я згідно з племінною цінністю;

оцінку та формування груп молодняку за їх подальшим призначенням.

7.3.1. У племзаводах і племрепродукторах маточні отари залежно від продуктивності й племінної цінності поділяють на групи:

селекційне ядро;

племінна група;

товарна група.

7.3.2. У селекційне ядро та племінну групу овець відбирають за походженням і на основі даних індивідуального бонітування, обліку живої маси та настригу вовни. У товарну групу добір проводять за даними класного бонітування, живої маси та настригу вовни.

7.3.3. На товарних фермах маточне поголів'я формують у групи:

селекційна група, яка складається з елітних і кращих вівцематок I класу;

товарна група - з інших вівцематок I та II класів.

7.3.4. Добір і оцінка баранів проводяться відповідно до пункту 7.1 цієї Інструкції.

Добір баранчиків для вирощування на плем'я проводять поетапно.

7.3.4.1. Попередній добір у 3-3,5-місячному віці (при відлученні від вівцематок). Ураховують:

походження ягнят;

вираженість типу;

живу масу;

якість вовни (будову руна, густоту, довжину, вирівняність, наявність сухого і мертвого волосу).

7.3.4.2. Відбирають баранчиків від високопродуктивних елітних вівцематок селекційного ядра, у яких:

жива маса відповідає показникам стандарту згідно з бальною оцінкою ягнят за показниками живої маси (додаток 19);

пропорційна будова тулуба, типова для даного стада чи внутріпородного типу;

вовновий покрив з чітко вираженою косичною будовою;

косички дрібні й середні, м'які, злегка хвилясті, однакові за величиною та будовою на лопатці, боці і стегні;

колір вовни білий, без пророслих кольорових волокон;

сухий та мертвий волос відсутні.

Тварин зі штапельною, штапельно-косичною будовою руна і з довгими грубими косицями, які розпадаються до самої основи, вибраковують.

7.3.4.3. У 5-6-місячному віці дані попередньої оцінки доповнюють показниками настригу пояркової вовни, який відповідає вимогам бальної оцінки ягнят за показниками настригу вовни (додаток 19).

У 13-14-місячному віці оцінку за власною продуктивністю перед племінним використанням проводять весною за результатами індивідуального бонітування і стриження з урахуванням мінімальних показників продуктивності овець (додаток 20), конституціональними особливостями, вираженістю типу і статевого диморфізму.

7.3.4.4. Остаточну оцінку за власною продуктивністю проводять у віці 2 років.

7.3.5. Добір овець у селекційне ядро

7.3.5.1. Формування селекційного ядра:

попередній добір вівцематок у селекційне ядро проводять на основі даних індивідуального бонітування;

остаточний добір - за показниками продуктивності в 2-річному віці після першого ягніння.

7.3.5.2. Вимоги до добору вівцематок:

міцна конституція;

добра відтворна здатність;

пристосованість до умов відгінно-пасовищного утримання;

висока якість вовни. За вовновою продуктивністю тварини перевищують вимоги стандарту I класу на 20-25%.

Загальна кількість вівцематок селекційного ядра не повинна бути меншою розміру отари, яка формується при виході на полонини (350-500 вівцематок).

Вівцематок, від яких протягом двох років підряд не одержали приплід (ялових), у селекційне ядро не відбирають.

7.3.5.3. Селекційне ядро формують за принципом закритого стада - для ремонту використовують ярок, одержаних від вівцематок цієї самої групи, за винятком переведення високопродуктивних тварин із групи племінних вівцематок.

7.3.5.4. Добір ярок для ремонту селекційного ядра проводять поетапно:

попередній добір у 3-3,5-місячному віці (при відлученні від вівцематок). Ураховуючи походження, типовість, живу масу (відповідають вимогам стандарту породи), якістю вовнового покриву;

у віці 5-6-місяців проводиться попередня оцінка вовнової продуктивності за настригом пояркової вовни;

у віці 13-14-місяців проводиться оцінка за власною продуктивністю за результатами індивідуального бонітування і стриження відповідно до мінімальних показників продуктивності (додаток 20).

7.3.6. Підбір - індивідуальний і груповий. Оптимальним вважається співвідношення баранів і вівцематок на період парування 1:20.

7.3.6.1. Різнорідний підбір використовують для одержання тварин з новим поєднанням селекційних ознак. Це досягається підбором тварин, які різняться між собою за розвитком певних ознак у межах одного стада, або ж завезенням плідників з іншого господарства, у якому інший напрям селекції.

7.3.6.2. Однорідний підбір переважно застосовують у племінних заводах та племінних репродукторах. Підбір спрямований на одержання найбільш продуктивного потомства, що відповідає обраному напряму селекції. Цінніших вівцематок (селекційне ядро) утримують в отарах якомога меншого розміру. Це дає можливість закріпити за ними найкращих за продуктивністю елітних баранів-плідників.

7.3.6.3. Групу племінних вівцематок використовують для одержання племінних ярок шляхом однорідного підбору з використанням елітних баранів-плідників бажаного типу.

7.3.6.4. В товарній групі і товарних стадах проводять однорідний поліпшуючий підбір.

7.3.7. Для запобігання позаплановому спорідненому розведенню (стихійному інбридингу) регулярно (через кожні два роки) замінюють баранів-плідників або здійснюють їх ротацію у межах господарства між отарами чи бригадами.

7.4. Перевірка баранів за якістю потомства

7.4.1. Баранів-плідників племзаводів, племрепродукторів і підприємств (об'єднань) з племінної справи у тваринництві (далі - племпідприємство) щорічно оцінюють за якістю потомства, починаючи з 1-1,5-річного віку.

В основу добору баранів для оцінки за якістю потомства покладається висока власна продуктивність з урахуванням походження плідників та продуктивності їх предків.

7.4.2. У племзаводах і племрепродукторах баранів оцінюють на вівцематках власного стада. Баранів племпідприємств оцінюють на стадах вівцематок тих господарств, де їх будуть використовувати.

7.4.3. Для оцінки кожного плідника потрібно мати на час основного бонітування молодняку не менше 25 потомків однієї статі (ярок).

7.4.4. В обмеженій за чисельністю селекційній групі вівцематок допускається оцінка генотипу кожного барана не менше як за 10 потомками.

7.4.5 Баранів-плідників, вівцематок селекційного ядра та їх потомство забезпечують достатньою і повноцінною годівлею та необхідними умовами утримання й догляду.

7.4.6. Потомство кожного барана оцінюють:

при народженні;

при відлученні;

у віці 13-14 місяців.

Окремі селекційні ознаки з віком ягнят змінюються, тому необхідна багатоступенева оцінка. Потомство однієї статі від баранів-плідників, яких оцінюють в одній отарі вівцематок, вирощують після відлучення до першого стриження в однакових умовах.

7.4.7. Спадкові якості плідників визначають шляхом порівняння продуктивності дочок кожного барана з продуктивністю ровесниць або продуктивності дочок і матерів в однаковому віці.

Барана вважають поліпшувачем, якщо його потомство за показниками продуктивності достовірно перевищує породні вимоги і має високу (не менше 80%) питому вагу тварин, що відповідають бажаному типу ("еліта" і I клас).

7.4.8. Баранів-поліпшувачів інтенсивно використовують згідно з планами племінної роботи окремих господарств і з породою в цілому.

7.4.9. Барана-плідника слід вибраковувати, якщо його потомство достовірно відрізняється від ровесниць високою питомою вагою тварин з ніжною конституцією, кольоровою і перерозвинутою вовною, вадами екстер'єру та іншими недоліками.

7.4.10. При оцінці баранів-плідників смушкових порід чорного і сірого забарвлення враховують такі ознаки:

питому вагу багатоплідного приплоду (двійні, трійні) до загальної кількості приплоду;

питому вагу ягнят класів "еліта" та I до загальної кількості приплоду;

питому вагу тих смушкових типів, до яких відносяться барани-плідники, що перевіряються;

чіткість рисунка;

співвідношення довгих і коротких завитків на смушку;

добре виражений блиск і шовковистість волосу;

питому вагу ягнят у потомстві з однотипними смушковими якостями;

фігурність смушка в ягнят сокільської породи.

8.1. Організація племінної роботи в племінних заводах

8.1.1. Основні завдання племзаводу:

удосконалення племінних і продуктивних якостей стада, подальший розвиток цінних особливостей, властивих даному заводу, шляхом проведення поглибленої селекції;

удосконалення існуючих і виведення нових ліній. Для відтворення стада у племзаводі використовують баранів тільки з власного господарства, але в окремих випадках, при необхідності поліпшення окремих селекційних ознак, використовують баранів-плідників іншої породи або з інших племзаводів даної породи;

одержання та вирощування висококласного племінного молодняку для поповнення власного стада і реалізації племпідприємствам, племрепродукторам.

8.1.2. Застосовується метод чистопородного розведення при використанні баранів-плідників власної репродукції (використання баранів-плідників з інших племзаводів допускається в окремих випадках).

У племзаводі щорічно здійснюють:

індивідуальне бонітування овець різних статево-вікових груп;

перегляд і уточнення комплексної оцінки основних баранів-плідників і вівцематок селекційного ядра, індивідуальний облік продуктивності, багатоступеневий добір та індивідуальний підбір тварин;

відбір зразків вовни баранів-плідників, ремонтних баранів, вівцематок і ярок селекційного ядра для: визначення тонини вовни в мікрометрах та її вирівняності за тониною у штапелі та по руну, виходу чистої вовни, якості й кольору жиропоту, інших показників;

добір баранів і ярок для поповнення власного стада й реалізації на плем'я;

оцінка ягнят при народженні, відлученні, формування отар молодняку, залишеного для вирощування на плем'я;

формування маточних отар з ярок віком 1,5 року, поповнення вівцематок селекційних отар;

проведення генетичної експертизи походження тварин;

підготовка баранів для одержання сперми, розробка й здійснення плану підбору овець у заводському стаді;

організація достатньої і повноцінної годівлі тварин та утримання відповідно до зооветеринарних норм.

8.2. Організація племінної роботи в племінних репродукторах

8.2.1. Племінна робота спрямована на вирощування та реалізацію на плем'я в інші господарства високопродуктивних ярок міцної конституції, типових для породи.

У племінних стадах племрепродукторів для парування з вівцематками використовують баранів-плідників тільки даної породи, завезених з племзаводів.

8.2.2. Племінна робота в племрепродукторах спрямована на безперервне вдосконалення племінних та продуктивних якостей тварин. При чистопородному розведенні застосовують різні прийоми племінної роботи:

перший - використання для парування у стаді племрепродуктора баранів-плідників із племзаводів та перетворення його в дочірнє стадо цього племзаводу;

другий - використання у стаді баранів-плідників із різних племзаводів для одержання тварин з високою продуктивністю;

третій - добір і підбір у напрямі типізації стада, створення та розвиток нових цінних якостей. Зміст і методика роботи в цьому випадку будуть такі самі, як у племзаводах.

8.2.3. У деяких племрепродукторах може бути доцільним застосування ввідного схрещування за особливими планом та методикою.

8.3. У племзаводах і племрепродукторах племінну роботу виконує зоотехнічний персонал господарства відповідно до плану селекційно-племінної роботи, який є складовою частиною плану племінної роботи з породою в цілому.

8.4. Організація племінної роботи в товарних господарствах

8.4.1. Головне завдання розведення овець у товарних господарствах - одержання більшої кількості та кращої якості продукції вівчарства.

Тому в товарних стадах застосовують як чистопородне розведення, так і схрещування овець.

8.4.2. При чистопородному розведенні з метою підвищення продуктивних якостей товарних овець доцільно використовувати баранів-плідників тієї самої породи з різних племінних господарств і племзаводів. Це дасть змогу одержувати високопродуктивних тварин, які поєднують цінні властивості різних племінних стад.

Спорідненого розведення овець у товарних господарствах не допускають.

8.4.3. Схрещування тварин - один із найефективніших засобів швидкого підвищення продуктивності користувальних тварин і поліпшення якості продукції. При схрещуванні необхідно використовувати баранів-плідників таких порід, які забезпечують одержання потомства з високою продуктивністю та добре пристосованого для розведення у даних природних умовах.

8.4.4. У товарних господарствах щорічно проводять:

класне бонітування всіх ярок;

перегляд за ключем індивідуального бонітування баранів-плідників;

придбання високопродуктивних чистопородних елітних баранів з племінних господарств відповідно до потреби або замовлення племпідприємствам на одержання необхідної кількості племінних баранів на період парування (осіменіння) вівцематок;

організацію впровадження штучного осіменіння маточного поголів'я овець, що дає змогу повніше використовувати кращих баранів-плідників з метою якісного поліпшення стада;

добір в окрему селекційну отару елітних і кращих вівцематок I класу, від яких передбачено вирощування ремонтних ярок для поповнення власного стада;

перегляд усього дорослого поголів'я овець (у тому числі валахів) з метою вибраковування старих тварин та з низькою вовновою продуктивністю;

проведення індивідуального обліку в селекційній отарі вівцематок;

поотарний облік настригу вовни (немитої і чистої), її кількості та якості;

проведення контрольних зважувань овець;

поотарний облік результатів ягніння вівцематок;

формування отар на основі даних бонітування, при цьому кожна отара повинна бути вкомплектована тваринами однієї породи, класу, статі та віку;

поотарне призначення баранів-плідників для парування (осіменіння) вівцематок з урахуванням їх класу та продуктивності;

організація достатньої і повноцінної годівлі овець для забезпечення високої продуктивності з низькою собівартістю продукції.

8.5. Організація племінної роботи на підприємствах (об'єднаннях) з племінної справи у тваринництві

8.5.1. Для успішного проведення цієї роботи на кожному племпідприємстві необхідно мати відповідно до потреби групу племінних баранів-плідників класу "еліта", яких використовують для осіменіння вівцематок у господарствах усіх форм власності. Племпідприємства комплектують заводськими елітними баранами з високою власною продуктивністю, одержаними від видатних за продуктивністю батьків, перевіреними за якістю потомства і визнаними вірогідними поліпшувачами, за кількістю, що в два рази переважає потребу. Баранів-плідників перевіряють за якістю потомства у господарствах з налагодженим племінним обліком. Ярок, одержаних від цих баранів, вирощують в одній отарі при повній забезпеченості їх кормами.

8.5.2. Для осіменіння вівцематок за кожним господарством відповідно до плану підбору щорічно закріплюють баранів-плідників згідно із селекційними програмами. З метою запобігання спорідненому розведенню необхідно через кожні два роки проводити заміну баранів-плідників.

8.5.3. Племінна робота зводиться до:

щорічного бонітування баранів-плідників;

індивідуального обліку настригу вовни та живої маси (навесні та восени) всіх баранів-плідників;

комплексного дослідження зразків вовни баранів-плідників у лабораторних умовах;

складання і здійснення плану проведення осіменіння (парування) овець та закріплення баранів-плідників з урахуванням класу і продуктивності вівцематок у господарствах зони обслуговування, а також до аналізу результатів використання плідників у попередні роки;

підготовки баранів-плідників для одержання сперми й оцінки якості сперми перед проведенням штучного осіменіння вівцематок;

бонітування молодняку, одержаного від баранів-плідників цього самого племпідприємства;

контролю за вирощуванням молодняку в господарствах зони його діяльності;

використання плідників, що пройшли генетичну експертизу походження;

використання видатних баранів-плідників, перевірених за якістю потомства і визнаних поліпшувачами з максимальним навантаженням.